ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КУРІННИЙ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кот С.І. КУРІННИЙ Петро Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kurinnii_P (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КУРІННИЙ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ

КУРІННИЙ Петро Петрович (01.05.1894–25.10.1972) – історик, археолог, етнограф, музеєзнавець, організатор пам'яткоохоронної справи. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1947) та Міжнар. вільної акад. наук у Парижі (1951). Н. в м. Умань у родині адвоката. Вже під час навчання в г-зії проводив самостійні археол. дослідження на Уманщині, Звенигородщині, Липовеччині, Черкащині (1911–13), заснував Уман. філію Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва (1913–18). Протягом 1913–17 навч. у Київ. ун-ті, пройшов стажування з археології у Б.Фармаковського, М.Біляшівського та В.Хвойки. Від 1915 – секретар історико-геогр. гуртка при Київ. ун-ті, дійсний чл. Саратовської губернської вченої архів. комісії (1917). 1917 обраний на посаду вченого секретаря Центрального комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва в Україні. Від 1918 – учитель історії, з 1921 – дир. Уман. чол. г-зії. Водночас був фундатором та дир. новозаснованого Соціально-істор. музею Уманщини (з 1921). Від 1924 – дир. Музею культів і побуту (див. Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник). 1926–32 – дир. Держ. історико-культ. заповідника "Всеукраїнський музейний городок" (див. Всеукраїнське музейне містечко 1926–1934). Водночас з 1924 – дійсний чл. Всеукраїнського археологічного комітету, з 1926 – секретар Трипільської комісії, з 1929 – учений секретар Всеукр. археол. к-ту. Був гол. ред. зб. "Український музей" (1927). 1928–30 – н. с. каф-ри мистецтвознавства при ВУАН. Заарештований 1933 за сфабрикованими звинуваченнями в антирад. діяльності і протягом 5 років не мав права працювати за фахом. 1938–41 – ст. н. с. Ін-ту археології АН УРСР (нині Інститут археології НАН України), консультант Центр. істор. музею УРСР (м. Київ). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 під час гітлерівської окупації: 1941 – інспектор охорони пам'яток міської управи м. Харків, з 1942 – заст. дир. Краєвого музею первісної та стародавньої історії в Києві. 1943 супроводжував потяг із фондами укр. музеїв, які вивозила окупаційна влада з тер. України до Кракова, а згодом – до м. Гохштадт (Німеччина). З цього часу – на еміграції (з лют. 1944 проживав у Німеччині). Став одним із організаторів Української вільної академії наук (Німеччина, 1945). Від 1946 – наук. співробітник Ін-ту мартирології в Мюнхені, з 1947 – проф. церк. археології Богословської академії УАПЦ. Наприкінці 1940-х рр. обраний проф. Українського вільного університету (м. Мюнхен) по кафедрі археології та етнографії (працював там до 1972). Після переїзду центр. органів акад. до США – президент УВАН на Європу. 1954–61 очолював укр. редакцію Інституту з вивчення СРСР, що видавав "Українські збірники" (17 вип. протягом 1954–69).

Досліджував пам'ятки трипільської культури та білогрудівської культури, давньорус. пам'ятки Києва. Приділив увагу визначенню топографічних меж та зв'язкам трипільської протоцивілізації з ін. культурами. Висунув та обґрунтував гіпотезу про спорудження Київ. Свято-Михайлівського Золотоверхого собору (див. Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир) не 1108, а за вел. кн. київ. Ізяслава Ярославича – 1054–78 початково як церкви св. Димитрія Солунського, визначив укр. авторство наявних у соборі мозаїк та фресок.

П. у м. Мюнхен.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Монументальні пам'ятки трипільської культури. В кн.: Трипільська культура на Україні, вип. 1. К., 1926
  2. Білогрудівські кам'яні стели. "Записки Всеукраїнського археологічного комітету", т. 1. К., 1932
  3. Історичні плани Києва. Аугсбург, 1946
  4. Нариси з історії української археології. Мюнхен, 1947
  5. Історія археологічного знання про Україну. Мюнхен, 1970
  6. Полтава 1994
  7. Передісторія та рання історія України на підставі археологічних джерел. Мюнхен, 1970.
Література:
  1. Супруненко О.О. Передмова. В кн.: Курінний П.П. Історія археологічного знання про Україну. Полтава, 1994
  2. Білокінь С. Курінний П.П. В кн.: Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. К., 1998.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • БІЛЯШІВСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОТОВИЧ
  • БОГОСЛОВСЬКА АКАДЕМІЯ УАПЦ
  • ФАРМАКОВСЬКИЙ БОРИС ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ З ВИВЧЕННЯ СРСР
  • ІЗЯСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ
  • ХАРКІВ
  • ХВОЙКА ВІКЕНТІЙ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ
  • КРАКІВ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК СТАРОВИНИ ТА МИСТЕЦТВА
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК СТАРОВИНИ І МИСТЕЦТВА НА УКРАЇНІ (ЦКОПСІМУ)
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ)
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВСЕУКРАЇНСЬКЕ МУЗЕЙНЕ МІСТЕЧКО
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ КОМІТЕТ (ВУАК)

  • Пов'язані терміни:
  • БОБРИНСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ МИТРОФАН ВІКТОРОВИЧ
  • ІНСТИТУТ З ВИВЧЕННЯ СРСР
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • КОДИКОЛОГІЯ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • ТРИПІЛЬСЬКА КОМІСІЯ ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ АРХЕОЛОГІЧНОМУ КОМІТЕТІ ВУАН
  • УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО (УІТ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ КНИГОЗНАВСТВА
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ЗБІРНИК, ПЕРІОДИЧНЕ ВИДАННЯ ІНСТИТУТУ З ВИВЧЕННЯ СРСР У МЮНХЕНІ
  • УКРАЇНІКА АРХІВНА ЗАРУБІЖНА, АРХІВНА УКРАЇНІКА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТОПИС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)