Бібліографічне посилання: Кот С.І.
КУРІННИЙ Петро Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kurinnii_P (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці
КУРІННИЙ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
|
КУРІННИЙ Петро Петрович (01.05.1894–25.10.1972) – історик, археолог, етнограф, музеєзнавець, організатор пам'яткоохоронної справи. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1947) та Міжнар. вільної акад. наук у Парижі (1951). Н. в м. Умань у родині адвоката. Вже під час навчання в г-зії проводив самостійні археол. дослідження на Уманщині, Звенигородщині, Липовеччині, Черкащині (1911–13), заснував Уман. філію Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва (1913–18). Протягом 1913–17 навч. у Київ. ун-ті, пройшов стажування з археології у Б.Фармаковського, М.Біляшівського та В.Хвойки. Від 1915 – секретар історико-геогр. гуртка при Київ. ун-ті, дійсний чл. Саратовської губернської вченої архів. комісії (1917). 1917 обраний на посаду вченого секретаря Центрального комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва в Україні. Від 1918 – учитель історії, з 1921 – дир. Уман. чол. г-зії. Водночас був фундатором та дир. новозаснованого Соціально-істор. музею Уманщини (з 1921). Від 1924 – дир. Музею культів і побуту (див. Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник). 1926–32 – дир. Держ. історико-культ. заповідника "Всеукраїнський музейний городок" (див. Всеукраїнське музейне містечко 1926–1934). Водночас з 1924 – дійсний чл. Всеукраїнського археологічного комітету, з 1926 – секретар Трипільської комісії, з 1929 – учений секретар Всеукр. археол. к-ту. Був гол. ред. зб. "Український музей" (1927). 1928–30 – н. с. каф-ри мистецтвознавства при ВУАН. Заарештований 1933 за сфабрикованими звинуваченнями в антирад. діяльності і протягом 5 років не мав права працювати за фахом. 1938–41 – ст. н. с. Ін-ту археології АН УРСР (нині Інститут археології НАН України), консультант Центр. істор. музею УРСР (м. Київ). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 під час гітлерівської окупації: 1941 – інспектор охорони пам'яток міської управи м. Харків, з 1942 – заст. дир. Краєвого музею первісної та стародавньої історії в Києві. 1943 супроводжував потяг із фондами укр. музеїв, які вивозила окупаційна влада з тер. України до Кракова, а згодом – до м. Гохштадт (Німеччина). З цього часу – на еміграції (з лют. 1944 проживав у Німеччині). Став одним із організаторів Української вільної академії наук (Німеччина, 1945). Від 1946 – наук. співробітник Ін-ту мартирології в Мюнхені, з 1947 – проф. церк. археології Богословської академії УАПЦ. Наприкінці 1940-х рр. обраний проф. Українського вільного університету (м. Мюнхен) по кафедрі археології та етнографії (працював там до 1972). Після переїзду центр. органів акад. до США – президент УВАН на Європу. 1954–61 очолював укр. редакцію Інституту з вивчення СРСР, що видавав "Українські збірники" (17 вип. протягом 1954–69). Досліджував пам'ятки трипільської культури та білогрудівської культури, давньорус. пам'ятки Києва. Приділив увагу визначенню топографічних меж та зв'язкам трипільської протоцивілізації з ін. культурами. Висунув та обґрунтував гіпотезу про спорудження Київ. Свято-Михайлівського Золотоверхого собору (див. Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир) не 1108, а за вел. кн. київ. Ізяслава Ярославича – 1054–78 початково як церкви св. Димитрія Солунського, визначив укр. авторство наявних у соборі мозаїк та фресок. П. у м. Мюнхен. |
дата публікації: 2008 р.
Праці: - Монументальні пам'ятки трипільської культури. В кн.: Трипільська культура на Україні, вип. 1. К., 1926
- Білогрудівські кам'яні стели. "Записки Всеукраїнського археологічного комітету", т. 1. К., 1932
- Історичні плани Києва. Аугсбург, 1946
- Нариси з історії української археології. Мюнхен, 1947
- Історія археологічного знання про Україну. Мюнхен, 1970
- Полтава 1994
- Передісторія та рання історія України на підставі археологічних джерел. Мюнхен, 1970.
Література: - Супруненко О.О. Передмова. В кн.: Курінний П.П. Історія археологічного знання про Україну. Полтава, 1994
- Білокінь С. Курінний П.П. В кн.: Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. К., 1998.
|