Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. КРАВС Антін [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kravs_A (останній перегляд: 04.07.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАВС Антін (23.11.1871–13. 11.1945) – військ. діяч, генерал-чотар Української Галицької армії. Н. в м. Берегомет (нині с-ще міськ. типу Вижницького р-ну Чернів. обл.). Його батько був нім. колоністом, управителем маєтку, мати – місц. українкою. Рано втратив батька і виховувався родичами у Відні, там же закінчив 1891 кадетську школу. Військ. службу проходив на офіцерських посадах у дислокованих у Галичині полках австрійс. армії, здебільшого в українських. У роки Першої світової війни командував піх. батальйоном 58-го Станіславського полку, згодом був командиром 55-го Бережанського полку, воював на рос. та італ. фронтах, не раз був відзначений бойовими нагородами. У листоп. 1918 прибув у Галичину й добровільно поступив на службу в УГА. Під час українсько-польської війни 1918–1919 очолював бойову групу "Хирів", а від січ. 1919 командував 8-ю Самбірською бригадою, з якою відзначився успішними бойовими діями у ході Вовчухівської операції в лютому. Від квіт. цього ж року – командир 3-го Галицького корпусу. За визначні бойові заслуги в Чортківській наступальній операції 8–28 черв. 1919 іменований генерал-чотарем. У серп. цього ж року – командир армійської групи об'єднаних армій УНР і ЗУНР, яка в ході Київської наступальної операції 1919 визволила 31 серп. від більшовиків столицю України. Після об'єднання УГА з Червоною армією (див. Радянська армія) в лют. 1920 командував стрілец. бригадою, згодом був на нелегальному становищі, потім став командиром стрілец. бригади 5-ї Херсон. д-зії. У серп. 1920 на чолі угруповання галицьких старшин і стрільців пробився з Поділля до Чехословаччини. Склавши зброю, перебував у складі інтернованих формувань Української Галицької армії, очолив бригаду в Ліберці. Від 1923 оселився у Відні. Підтримував тісні зв'язки з організаціями укр. зарубіжжя, співпрацював з т-вами колиш. вояків УГА. Написав кілька спогадів про участь у війнах за незалежність України, зокрема книгу "За українську справу" (Львів, 1937). У роки Другої світової війни, з 1941, – активний чл. Укр. ген. ради комбатантів.

Після вступу Червоної армії у квітні 1945 до Відня був затриманий органами військової контррозвідки "Смерш" Третього Українського фронту. Невдовзі звільнений за станом здоров'я.

П. у м. Відень, похований у родинному склепі віденського цвинтаря Кальксбург.