|
Бібліографічне посилання: Рубльов О.С.
КОРДУБА Мирон Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Korduba_M (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці
КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
| |
КОРДУБА Мирон Михайлович (псевдоніми та криптоніми – К. М.К., Кор. М., (ОО), Буковинець, Норим К., Омікрон, Фуфі та ін.; 02.03.1876–02.05.1947) – історик. Д-р філософії (1898), проф. (1920). Чл. Наукового товариства імені Шевченка (1903). Н. в с. Острів (нині село Терноп. р-ну Терноп. обл.) в сім'ї греко-катол. священика. 1893 закінчив гімназію в м. Львів. 1893–98 навч. у Львів., згодом – Віденському ун-тах. Учень М.Грушевського. 1898 захистив докторську дис. з філософії на тему: "Суспільні верстви та політичні партії в Галицькім князівстві ХIII ст." 1898–1900 – працівник б-ки Віденського університету. Від 1900 до берез. 1919 – викл. історії та географії 2-ї г-зії в м. Чернівці. Брав активну участь у громад. та політ. житті, був президентом студентського т-ва "Січ>"у Відні (1897), редактором його альманаху "Січ" (1898) та політ. час. "Україна" (1913–14). Діяльний співробітник Археогр. комісії НТШ. 1906–12 за дорученням М.Грушевського опрацьовував у архівах Бухареста (Румунія), Відня та Москви матеріали з історії Хмельниччини. За результатами роботи підготував 12-й том "Жерел до історії України-Руси" (1911). Досліджував історію Галицько-Волинської д-ви, історію козаччини, вітчизн. історіографію, спец. істор. дисципліни, зокрема історичну географію. У роки Першої світової війни співпрацював із "Союзом визволення України", друкувався в його виданнях, керував культурно-освітньою роботою серед 30 тис. укр. бранців у Зальцведельському таборі військовополонених (Пруссія). 1918 – чл. буковинського Крайового к-ту Української національної ради ЗУНР, згодом – радник посольства Західноукраїнської Народної Республіки у Відні (1918–19). У жовт. 1920 призначений екстраординарним проф. Кам'янець-Подільського держ. українського ун-ту (див. Кам'янець-Подільський державний університет), проте більшовицька окупація міста унеможливила це призначення. 1920–28 – професор Академічної гімназії у Львові. Одночасно 1921–25 – співорганізатор, проф., декан філос. ф-ту Львівського таємного українського університету. Голова Історично-філософічної секції Наукового товариства імені Шевченка (1920–34) і чл. багатьох комісій НТШ. Від 1926 – чл. Археогр. комісії ВУАН, з 1928 – Істор. секції ВУАН, з 1927 – чл.-кор. Українського соціологічного інституту в Празі (Чехословаччина). У берез. 1928 приїжджав до Києва, брав участь у жалобному засіданні Істор. секції ВУАН з приводу 20-річчя з дня смерті В.Антоновича (25 берез.). Після повернення до Львова оприлюднив свої враження від подорожі до УСРР, як на прикметну рису повсякденного побуту в рад. Україні вказав на "поліційну систему надзору і настирливої, дошкульної контролі приватного життя". Був одним із авторів "Української загальної енциклопедії" (3 т., 1930–33). У січ. 1929 – верес. 1939 – проф. історії України гуманітарного ф-ту Варшавського ун-ту (спершу – позаштатний екстраординарний, потім, з лютого 1934, – екстраординарний, з верес. 1937 – ординарний проф.). 1933 був делегатом 7-го Міжнар. конгресу істор. наук (проходив у Варшаві). Завдяки спілкуванню з укр. (еміграційною й галицькою) та польс. політ. елітами в столиці Польщі, а також з польс. слухачами свого семінару у Варшавському ун-ті (серед них був і видатний польс. інтелектуал, речник польсько-укр. порозуміння Є.Ґедройц) налагодив контакти з тією частиною польс. інтелектуалів, які з огляду на засадничі інтереси своєї нації виступали за діалог з українцями перед обличчям імперської загрози Кремля. Не раз зустрічався зі своїм колиш. учнем по Академічній гімназії у Львові І.Кедриним-Рудницьким, у той час співредактором "Діла" (1922–39) й водночас варшавським кореспондентом цього щоденника й пресовим референтом (1925–31) Української парламентської репрезентації. І.Кедрин-Рудницький у своїх мемуарах згадує про нього як про людину, яка належить до гурту тих, хто "має почуття відповідальности за долю свого народу" і робить все, що в спромозі, щоб "долю тому народові облегшити". Друкувався в "Biuletynie Polsko-Ukraińskim", знайшов особливий тон для викладу тем із сумного реєстру "найважливіших болячок української дійсності" у 2-й Речіпосполитій, що ними легковажила, нехтувала й водночас "спричинювала їх та помножувала польська національна політика". На шпальтах "Літературно-наукового вістника" ініціював дискусію про походження нації української, що дала поштовх вітчизн. історіософській та історіографічній думці (О.Пріцак). Публікувався у фахових європ. (нім., польс., франц.) виданнях: "Le monde slave", "Zeitschrift für osteuropäische Geschichte", "Kwartalnik Historyczny", "Przegląd Historyczny" та ін. Від 1934 – дійсний чл. варшавського Інституту досліджень національних справ, з 1938 – почесний чл. Українського наукового інституту у Варшаві. Листувався з І.Крип'якевичем, зокрема, у листі до нього від 3 лют. 1938 писав: "А тим часом наша продукція наукова зійшла до нулі, аж сором перед сусідами, коли від часу до часу спитають про наші новини з наукового поля. Ще 10 літ тому назад наша продукція на полі історичних дослідів перевисшала польську і чеську, а тепер зійшла до рівня білоруської. Фінансова кріза НТШ зійшлася фатально з розгромом Академії [наук у Києві] і крізою у Варш[авськім] Укр[аїнськім] Інституті, спричиненою непосильним видавництвом 16-томового Шевченка. Через те вже довгий час спочивають в редакційних теках ріжні праці без вигляду на виданнє у близшім часі […]. Та й от і я сам, хоч зовсім не належу до плідних авторів, не раз неодно написавби, колиб знав, що се матиме вигляд вийти у рідній мові на світ Божий. Але щож, до фейлєтону “Діла” не полізу зі своїми розвідками, впрочім там би їх і не приняли, як замало актуальний матеріял". Посада проф. Варшавського ун-ту давала йому змогу репрезентувати укр. історіографію перед польс. та закордонним наук. світом, а активна участь у міжнародних конгресах дослідників історії та суміжних наук – поширювати "докладні дані про розвиток української історичної науки в усіх українських землях та за кордоном". Разом з тим він змушений був визнати силувану "екзильність" свого історіографічного доробку: "Приходиться писати для чужих і збогачувати чужі і без сього богаті літератури. Щоправ-да, се робить також прислугу нашій справі, і було се для мене великою сатисфакцією, що та сама Крак[івська] Акад[емія] Наук, котра перед війною признала нагороду Равіті-Ґавронському за його пасквілю про Хмельницького, тепер у своїм Słownik-у Biograficzn-ім опрацьованнє життєписів всіх Хмельницьких поручила мені і видрукувала так, як я зладив. Також прикликали мене до співучасти у т. зв. “Cambridge Edition” (англійській серії під-ручників історії різних держав), де саме ладиться виданнє “History of Poland” [т. 1, 1950]; тут я подав статтю про ґенезу і розвій козаччини аж до Переяславської умови 1654 р., насвітлюючи справу з нашого становиська. Але все ж таки приємнійше писати для своїх, ніж для чужих, хочби і у своїм дусі". 28 серп. – 4 верес. 1938 К. брав участь у 8-му Міжнар. конгресі істор. наук (відбувся у Цюриху, Швейцарія). Виголосив доповідь "Домінуюче становисько Галицько-Волинської держави на Сході Европи в другій половині 13 ст." Окрім нього, з укр. істориків на цьому конгресі був присутнім лише Є.Перфецький. Напередодні 8-го Міжнар. конгресу істор. наук у Цюриху відбулися наради Федерації істор. т-в Сх. Європи (Fédération des sociétés historiques de l'Europe Orientale), що об'єднувала 41 наук. т-во (у т. ч. укр. інституції – НТШ у Львові й Укр. наук. ін-т у Варшаві) з вивчення історії Сх. Європи і слов'янства. 26 серп. 1938 на заг. зборах делегати обрали виконавчий к-т федерації. К. став скарбником виконкому. Того ж року у Варшаві як 7/8-й том щорічника федерації ("Bulletin d'information des sciences historiques en Europe Orientale") з'явився його розлогий огляд вітчизн. істор. літ. на рад. теренах, датований осінню 1932. З початком Другої світової війни опинився в нім. зоні окупації. Із закриттям 1940 Варшавського ун-ту й ліквідацією Укр. наук. ін-ту переїхав до Холма (нині м. Хелм, Польща), викладав там історію в укр. г-зії. Найважливішою подією цього часу в житті К. стала публікація Українським видавництвом у Кракові його "Історії Холмщини і Підляшшя". Холмській тематиці частково присвячувалася і його брошура про останнього князя Галицько-Волин. д-ви Юрія Болеслава. Від 1941 – дійсний чл.Українського історично-філологічного товариства у Празі. У грудні 1941 переїхав до Львова, працював у Бібліотеці Наукового товариства імені Шевченка, вчителював в укр. г-зії. З поверненням до міста рад. адміністрації був запрошений до роботи у Львів. ун-ті (нині Львівський національний університет) і 7 серп. 1944 призначений в. о. проф. історії України, а з верес. 1945 – зав. каф-ри історії пд. і зх. слов'ян. Одночасно 1944–46 був ст. н. с. Львів. від. Ін-ту історії України АН УРСР. У повоєнні роки як представник істор. школи М.Грушевського став об'єктом морального терору, піддавався публічним інквізиціям, проте зберіг відданість науці, категорично відмовившися паплюжити пам'ять і спадщину свого вчителя. Автор понад 500 наук. і науково-популярних праць. П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі. Його неопубл. праця "Бібліографія історії України" (понад 50 тис. карток) зберігається в Інституті українознавства імені І.Крип'якевича НАН України. | дата публікації: 2008 р.
Праці: - Суспільні верстви та політичні партії в Галицькім князівстві 13 ст., т. 1. Львів, 1900
- Ілюстрована історія Буковини. Чернівці, 1906
- Молдавсько-польська границя на Покуттю по смерті Стефана Великого. В кн.: Науковий збірник, присвячений проф. М.Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці у Галичині (1894–1904). Львів, 1906
- Венецьке посольство до Хмельницького (1650 р.). "ЗНТШ", 1907, т. 78, кн. 4
- Жерела до історії України-Руси. Львів, 1911, т. 12: Матеріяли до історії української козаччини, т. 5: Акти до Хмельниччини (1648–1657)
- Боротьба за польський престіл по смерти Володислава IV. В кн.: Жерела до історії України-Руси, т. 12. Львів, 1911
- Північно-західна Україна. Відень, 1917
- Територія і населеннє України. Відень, 1918
- Простір і населення України. Львів, 1921
- Академик Михайло Грушевський як історик: З нагоди ювилею. "ЛНВ", 1926, кн. 12
- Звязки В.Антоновича з Галичиною. "Україна", 1928, кн. 5 (30)
- Вражіння з поїздки до Київа. "Діло", 1928, 15 квіт., ч. 84
- Найновіші теорії про початки Руси. "ЛНВ", 1929, кн. 12
- В посольстві до гетьмана: Уривок із щоденника. "Літопис Червоної Калини" (Львів), 1930, ч. 10–12
- Найважніший момент в історії України. "ЛНВ", 1930, кн. 6
- Причинки до урядничої служби Куліша: Від губернського секретаря до надворного радника. "ЗНТШ" (Львів), 1930, т. 100, ч. 2
- В обороні історичної правди. "ЛНВ", 1931, кн. 5
- Ще кілька слів у справі "Найважнішого моменту в історії України": Акад. Степанови Смаль-Стоцькому у відповідь. Там само, 1931, кн. 10
- W sprawie uniwersytetu ukraińskiego we Lwowie. "Biuletyn Polsko-Ukraiński" (Warszawa), 1933, N 2 (4)
- Kilka dat z dziejów dążeń społeczeństwa ukraińskiego do uzyskania własnego uniwersytetu. Там само, 1934, N 4 (39)
- Michał Hruszewśkyj jako uczony: Wspomnienia. "Przegląd Historyczny", 1935, t. 32, z. 2
- Rozwój imperjalizmu rosyjskiego. Warszawa, 1935
- Brzuchowiecki (Brjuchowećkyj) Iwan Martynowicz (1623–1668)
- Chanenko Michal (ok. 1620 – ok. 1680)
- Chmielnicki Bohdan Zenobi (ok. 1595–1657)
- Chmielnicki Jerzy (1640 – ok. 1681)
- Chmielnicki Michal ( – 1620)
- Chmielnicki Pawel (um. po r. 1678)
- Chmielnicki Tymosz (1632–1653). В кн.: Polski Słownik Biograficzny, t. 3. Krakόw, 1937
- Два міжнародні історичні з'їзди в Ціріху. "Діло", 1938, 4 верес., ч. 195
- La littérature historique soviétique-ukrainienne: Compte rendu 1917–1931. Varsovie, 1938
- Що кажуть нам назви осель Львів, 1938
- Болеслав-Юрій II: Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави: З нагоди 600-ліття його смерти. Краків, 1940
- Богдан Хмельницький у Белзчині й Холмщині. Краків, 1941
- Історія Холмщини й Підляшшя. Краків, 1941.
Література: - Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923; К., 1996
- Кравченко І. Фашистські концепції Грушевського і його школи в українській історіографії: Акад. Грушевський і його школа після повернення з білоеміграції. "Записки Історично-археографічного інституту" (К.), 1934, № 1
- Пісковий С. [Дашкевич Я.]. М.М. Кордуба та його "Бібліографія історії України". "Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР", 1963, № 6
- Кедрин І. Життя–події–люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976
- Bączkowski W. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński. "Niepodległość" (New York – Londоn), 1986–91, t. 19, 21, 24
- Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя. "Дзвін", 1990, № 7
- Його ж. Мій шлях історика. В кн.: Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. К.–Кембрідж, 1991
- Giedroyc J. autobiografia na cztery ręce. Warszawa, 1994
- Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті рр. ХХ ст.). К., 1994
- Культурне життя в Україні: Західні землі: Документи і матеріали, т. 1. К., 1995
- Антонюк Н.В. Українське культурне життя в "Генеральній губернії" (1939–1944 рр.): За матеріалами періодичної преси. Львів, 1997
- Гирич І.Б. Організація М.С. Грушевським археографічної роботи у львівський період життя й діяльності (1894–1914 рр.). "УІЖ", 1997, № 1
- Пріцак О. Мемуаристика Мирона Кордуби. "Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету", 1997, вип. 1
- Його ж. Краєзнавча діяльність Мирона Кордуби. Там само, 1999, вип. 2
- Чорній В. Заснування та перший період діяльності кафедри історії слов'ян Львівського університету ім. І.Франка. (1945–1947). "Вісник Львівського університету. Серія історична", 1998, вип. 33
- Maternicki J. Warszawskie środowisko historyczne w okresie II Rzeczypospolitej. Rzeszów, 1999
- Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1940–2000). Львів, 2000
- Купчинський О. З листів Мирона Кордуби до Михайла Грушевського (1927 р.). В кн.: На службі Кліо: Збірник наукових праць на пошану Любомира Романа Винара, з нагоди 50-ліття його наукової діяльності. К.–Нью-Йорк–Торонто–Париж–Львів, 2000
- Рубльов О.С. З історії наукових контактів Галичини і Наддніпрянщини 1920-х рр.: відвідини УСРР львівськими істориками М.Кордубою та І.Крип'якевичем. В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти, вип. 14. К., 2001
- Дашкевич Я. Мирон Кордуба зблизька. "Пам'ять століть", 2001, № 6
- Федорів І. Мирон Кордуба в історії України (кінець ХIХ – перша половина ХХ ст.). Тернопіль, 2001
- Зайцева З.І. Мирон Кордуба й українські наукові товариства. "УІЖ", 2002, № 6
- Рубльов О. Мирон Кордуба та Іван Крип'якевич: спроба паралельних біографій у загальноукраїнському науковому контексті 1920–1930-х рр. В кн.: Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004
- Юсова Н. Питання щодо "спільноруськості" Київської Русі у доробку Мирона Кордуби. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVIII ст.), вип. 4. К., 2004
- Листи М.Кордуби до М.Грушевського і Ф.Вовка. Запоріжжя, 2005
- Великопольська У. Малознана праця Мирона Кордуби "Методольогія історії": спроба аналізу. "Вісник Львівського університету. Серія історична", 2005, вип. 39/40
- Дашкевич Я. Мирон Кордуба зблизька. В кн.: Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. Львів, 2007
- Піх О.М. Картотека Мирона Кордуби "Бібліографія історії України": структура та принципи складання. "УІЖ", 2007, № 4
- Pedycz W. Myron Korduba (1876–1947). В кн.: Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. Rzeszów, 2007.
|
див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)
Посилання:АКАДЕМІЧНА ГІМНАЗІЯ У ЛЬВОВІ
АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
BIULETYNIE POLSKO-UKRAINSKIM
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
ДІЛО
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
ЕЛІТА
ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ
ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КЕДРИН-РУДНИЦЬКИЙ ІВАН
КРАКІВ
КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
KWARTALNIK HISTORYCZNY
КИЇВ
ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР
ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
ЛЬВІВ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ДОСЛІДНИКІВ ІСТОРІЇ ТА СУМІЖНИХ НАУК
МОСКВА
НАЦІЯ
НАЦІЯ УКРАЇНСЬКА
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
ПЕРФЕЦЬКИЙ ЄВГЕН ЮЛІАНОВИЧ
ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
ПРІЦАК ОМЕЛЯН ЙОСИПОВИЧ
PRZEGLĄD HISTORYCZNY
СІЧ ВІДЕНСЬКА - ОРГ-ЦІЯ У ВІДНІ
СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ (УПР)
УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (УЗЕ), УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: КНИГА ЗНАННЯ
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗУНР
УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО (УІФТ)
УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО
УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ У ПРАЗІ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У ВАРШАВІ
ВАРШАВА
ВІДЕНЬ
ВІДЕНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРІЙ II, ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ
ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)
Пов'язані терміни:ІСТОРІОГРАФІЯ
АРХЕОГРАФІЧНІ КОМІСІЇ УКРАЇНИ
БІБЛІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
ДЕРЖАВНИЦЬКИЙ НАПРЯМ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ
ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ ТА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ
ІТАЛІЯ, ІТАЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
КРАКІВСЬКІ ВІСТІ
ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
ЛЬВІВ
ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
НІСТОР ЙОН-ЯНКУ
НОВА ІСТОРІЯ
РУБЛЬОВ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
РУСЬКА БЕСІДА
РЖЕПЕЦЬКИЙ БОРИС
СЕРЕДНІ ВІКИ ПЕРІОД
СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО (СЛАВІСТИКА) В УКРАЇНІ
ТОПОНІМІКА
ТОВАРИСТВО ІСТОРИЧНЕ У ЛЬВОВІ
УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (УЗЕ), УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: КНИГА ЗНАННЯ
УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО БУКОВИНИ
УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО
ВАРШАВА
ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
ЖИТТЯ І ЗНАННЯ
(тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|