Бібліографічне посилання: Галенко О.І. КЕНАСА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kenasa (останній перегляд: 15.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КЕНАСА – сакральна споруда караїмів. Термін "кенаса" походить від слова "бейт-кнесет", що мовою іврит означає "дім зібрань"; у 20 ст. він істотно потіснив два ін. терміни, які раніше вживалися поряд з ним для означення тих же споруд, – "синагога" та "школа". Наприкінці 19 ст. на тер. Російської імперії налічувалося 20 кенас, із них 11 – у Криму. Існування караїмських молитовень у Криму (у Кафі; нині м.Феодосія) вперше засвідчене Й.Шільтбергером на поч. 15 ст. Тогочасні конструкція та інтер'єр кенас були подібні до синагог раввіністів і являли собою базиліки, зазвичай споруджені з тесаного каменю і орієнтовані з пн. на пд. (у їхній пд. частині знаходився вівтар – "гехал", тут зберігалися сувої Тори, середня частина – "шулхан" – призначалася для молитов дорослих чоловіків, у пн. частині були розташов. лави для літніх осіб та тих, хто перебував у траурі; на хорах облаштовувалося закрите місце для жінок; ззовні до них могла прибудовуватися крита галерея – "азара"). Свого часу розрізнялися соборні кенаси, у них відбувалося богослужіння в святкові дні, та малі кенаси, в яких відбувалися молитви в будні дні (у Чуфут-Кале та Євпаторії соборні кенаси розташовані поряд з малими кенасами).