Бібліографічне посилання: Коробов О.І.
КАНЦЕЛЯРИСТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kancelyaryst (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КАНЦЕЛЯРИСТ
КАНЦЕЛЯРИСТ– назва молодшого службовця однієї з канцелярій: Генеральної військової канцелярії, Генеральної скарбової канцелярії, Канцелярії генеральної військової артилерії, Канцелярії малоросійського генерал-губернатора, полкової канцелярії, сотенної канцелярії. Канцеляристів призначали з-поміж випускників Києво-Могилянської академії та дітей козацької старшини. Посада К. була однією з перших сходинок кар'єри службовців. Терміном "канцелярист" з означенням "старший" називали також осіб, які займали вищі полкові або генеральні посади, зокрема, старшим канцеляристом (урядовець Ген. військ. канцелярії) називали заст. генерального писаря. Канцеляристи брали участь у вирішенні госп., адм., суд., дипломатичних справ, працювали над упорядкуванням законодавства. Компетенція канцеляристів Ген. військ. канцелярії (військових канцеляристів) поширювалася й на ін. установи– скарбову, похідну, полкові та сотенні канцелярії, де вони вирішували питання розмежування земель та виконували функції мирових суддів. Кількість не була сталою, зокрема військ. канцеляристів у 1728 було 25 осіб, а в 1742 –179. На їх утримання надавалися рангові маєтності. |
дата публікації: 2007 р.
Література: - Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. К., 1959
- Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. К., 1993
- Пріцак О. Доба військових канцеляристів. "Київська старовина", 1993, № 4
- Апанович О. Генеральна канцелярія. "Неопалима купина", 1995, № 1–2.
|