ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАЛЬМІУСЬКА ПАЛАНКА

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. КАЛЬМІУСЬКА ПАЛАНКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kalmiuska_palank (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАЛЬМІУСЬКА ПАЛАНКА

КАЛЬМІУСЬКА ПАЛАНКА (рідше – Єланчицька, Бердовська паланка)– адм. одиниця на пд. сх. Вольностей Війська Запорозького низового. Виникла в 17 ст., назву отримала від назви річки– Кальміус, у басейні якої розташовувалися її гол. поселення. Козац. села, слободи, хутори, зимівники, "уходи" цієї паланки були також у бас. річок Міус, Сухий Яланчик, Берда (усі басейну Азовського м.) та ін., в урочищах Зайцева Балка, Підгоринь, Клеповата Балка, Добова та ін. У гирлі р. Кальміус на місці сучасного м. Маріуполь був центр паланки– фортеця Домаха,– тут знаходилися адміністрація, суд, торг. крамниці та ремісничі майстерні, дерев'яна церква (оновлена 1754) на честь св. Миколая Мір Лікійського чудотворця. 1767 церква була перевезена в с. Кам'янка напроти Нового Кодака (нині на тер. м. Дніпропетровськ), а на її місці поставлено кам'яний храм. У гирлі р. Міус була каплиця (відомості датовані 1769). Існувала паланочна символіка, що відображалася на паланочних печатках. На чолі паланки стояла старшина, яку комплектували під час виборів у Запорозькій Січі. Від серед. 18 ст. вона призначалася почергово по куренях з-поміж заслужених козаків; до її складу входили полковник, суддя, писар, осавул, шафар, можливо, хорунжий та деякі ін. посадовці. Відомі імена старшин К.п., це, зокрема, полковники: А.Чорний (1746), М.Ус (1747), Г.Якимович (1748), Чуб (1753), А.Порохня (1754), П.Ногай (1756), Л.Череда (1763), І.Засуха (1767), І.Велегура (1772); писарі: О.Петруша (1745), Д.Малиновський (1754), Й.Сербинів (1756), Г.Швидкий (1761–62), міуський отаман С.Красій. К.п., як й ін. паланки, мала госп. та військ. призначення. Вона була одним із центрів освоєння та заселення Пн. Приазов'я, особливо активно розвивалися тут мисливський та риболовецький промисли (на річках та на Азовському м.), торгівля сіллю та скотарство, а в останній період існування Січі– також хліборобство, городництво й ремесло. При паланці стояли гарнізони січовиків із різних куренів, які охороняли кордони від ординських нападів, хоча досить частими були й конфлікти з Військом Донським (див. Всевелике Військо Донське). Указом імп. Єлизавети Петрівни від 30 квіт. 1746 межі тер. К.п. й Вольностей Війська Запороз. низового були змінені: землі від р. Кальміус до р. Дон, а також мор. коси (Білосарайська, Безіменна, Крива, Єланчицька, Біглицька), де знаходилися цінні рибальські промисли і через які виникали конфлікти між Військом Запороз. та Військом Донським, були виведені з підпорядкування Запороз. Січі. Після ліквідації 1775 Січі землі К.п. увійшли до складу Олександрівського та Павлівського повітів (1778) Азовської губернії, а з ліквідацією її 1783 до новоутвореного Катеринославського намісництва.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ, 1994
  2. Яворницький Д.І. Історія запорізького козацтва. Львів, 1994
  3. Мицик Ю.А. З джерел до історії Нової Січі. В кн.: Південна Україна ХVIII–ХIХ століття, т. 18. Запоріжжя, 1996
  4. Лиман І. Церковний устрій Запорозьких Вольностей (1734–1775). Запоріжжя, 1998
  5. Архів Коша Нової Запорозької Січі: 1734–1775. Корпус документів, т. 1–4. К., 1998–2006
  6. Слабченко М. Паланкова організація Запорозьких Вольностей. В кн.: Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина ХVIII – перша половина ХIХ століття). Запоріжжя, 1999.

Посилання:
  • АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДНІПРО, МІСТО
  • ЄЛИЗАВЕТА ПЕТРІВНА
  • КАЛЬМІУС, КАРМІЯ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ХОРУНЖИЙ
  • ХУТІР
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КУРІНЬ
  • МАРІУПОЛЬ
  • ОСАВУЛ
  • ПАЛАНКА
  • ШАФАР
  • СЛОБОДА
  • ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО
  • ВСЕВЕЛИКЕ ВІЙСЬКО ДОНСЬКЕ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗИМІВНИК ЗАПОРОЗЬКИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ІНГУЛЬСЬКА ПАЛАНКА
  • КАЛЬМІУС, КАРМІЯ
  • КАЛЬМІУСЬКИЙ ШЛЯХ
  • МАРІУПОЛЬ
  • ПАЛАНКА
  • ПАВЛОГРАД
  • САМАРСЬКА ПАЛАНКА
  • САМАРСЬКИЙ ПУСТИННО-МИКІЛЬСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СЛОВ'ЯНОСЕРБІЯ
  • СЛОВ'ЯНОСЕРБСЬК , СМТ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)