Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І.
ГУЛАГ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Gulag (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ГУЛАГ
ГУЛАГ (рос. – Главное управление лагерей) – єдина табірна система СРСР. Повна назва – Гол. управління виправно-трудових таборів і трудових поселень НКВС СРСР (рос. – Главное управление исправительно-трудовых лагерей и трудовых поселений НКВД СССР). Ств. Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 лип. 1934. На той час управ-лінський апарат Г. налічував понад 300 осіб, його нач. було призначено М.Бермана, який перед тим очолював структуру, що передувала Г., – Гол. управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв'язку з утворенням НКВС СРСР. Пізніше, 27 жовтня 1934, за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до Г. було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув'язнення, ізолятори, виправно-трудові колонії, бюро примусових робіт тощо). На Г. покладалися такі важливі для режиму завдання, як: ізоляція "ненадійних елементів", використання їх як дешевої робочої сили і перекидання, в разі потреби, з місця на місце, відкриття нових табірних комплексів, періодична ліквідація певних категорій в'язнів. Наприкінці 1930 – початку 1940-х рр. було ств. чимало спеціалізованих управлінь Г. (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи працю численних в'язнів, звершили чимало будов заг.-союзного значення, серед яких – Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін. Від 1940-х рр. Г. фактично монополізовано проведення наук. досліджень для військ. потреб шляхом створення т. зв. шарашок – закритих н.-д. установ. Табірні комплекси Г., які підпорядковувалися лише Москві, були розкидані по всьому СРСР. На серед. 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень. Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління Г. були передані відповідним мін-вам. Від 28 берез. 1953 Г. передано у відання Мін-ва юстиції СРСР, а з 28 січ. 1954 – МВС СРСР. 25 жовт. 1956 ств. Гол. управління виправно-трудових колоній МВС СРСР, а 27 берез. 1959 – Гол. управління місць ув'язнення МВС СРСР, яке було розформоване 1 трав. 1960. |
дата публікації: 2004 р.
Література: - Солженицын А.И. Архипелаг ГУЛАГ. В кн.: Солженицын А.И. Собрание сочинений, т. 5–7. Вермонт–Париж, 1980
- Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу, ч. 1–2. М., 1991
- Stettner R. "Archipelag GULag": Stalins Zwangslager-Terrorinstrument und Wirtschaftsgigant. Eintstehung, Organisation und Funktion des sowjetischen Lagersystems 1928–1956. Paderborn–München–Wien–Zürich, 1996
- Лубянка: ВЧК–ОГПУ–НКВД–МГБ–МВД–КГБ, 1917–1960: Справочник. М., 1997
- Шаповал Ю.І. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997
- Лубянка. Сталин и ВЧК–ГПУ–ОГПУ–НКВД. Январь 1922 – декабрь 1936. Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. М., 2003.
|