Бібліографічне посилання: Брега Г.С.,
Юркова О.В.
ГРУШЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Grushevsky_O (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ГРУШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
ГРУШЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович (12.08.1877–1942 або 1943) – дослідник історії України, літературознавець, етнограф. Дійсний чл. НТШ. Син С.Грушевського, брат М.Грушевського та Г.Шамрай (Грушевської). Н. в м. Ставрополь (нині місто в РФ). Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1899). Учень В.Антоновича. Після закінчення ун-ту перебував у тривалому наук. відрядженні до Австрії та Німеччини. Від 1900 – викл. історії в Новорос. ун-ті (Одеса), приват-доцент. 1906 почав викладати укр. мовою, за що був звільнений. Потім працював приват-доц. Петерб. ун-ту. 1918–19 – проф. Київ. ун-ту, у 1920-х рр. – Київ. ін-ту нар. освіти. Співпрацював в укр. нар. тижневих газетах "Село" та "Засів", заснованих М.Грушевським. Входив до складу Української Центральної Ради. Був головою архівно-бібліотечного від. Мін-ва освіти Української Народної Республіки. Від поч. 1920-х рр.– в. о. заст. голови істор. секції ВУАН, дир. постійної Комісії зі складання історико-геогр. словника українських земель, кер. секції соціально-екон. історії Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, дійсний чл. Археогр. комісії, ред. "Історико-географічного збірника ВУАН" (вийшло 3 томи). Автор понад 100 наук. праць з історії, історіографії, етнографії, історії літ. Серед них монографії: "Пинское полесье" (1901), "Очерки истории Туровского княжества" (1902), "Города Великого княжества Литовского в 14–16 вв." (1918); численні розвідки з політ. і соціальної історії України 16–18 ст., укр. історіографії 18–19 ст.; серія нарисів про укр. письменників 19–20 ст.: "З сучасної української літератури" (в "Літературно-науковому вістнику" та окремо 1909); "Шевченківська література за останні роки" ("Україна", 1917, кн. 1–20); ст. "Невільницький цикл Т.Шевченка" ("ЛНВ", 1918, кн. 2–3); "Повісті Куліша з середини 1850 р." ("Україна", 1927, кн. 1–2); "Галицька молодь та Куліш в 1860 р." (Записки істор.-філол. від., 1928, кн. 20) та ін., надруковані в "Университетских известиях" (Київ), "Журнале Министерства народного просвещения" (Санкт-Петербург), "Известиях отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук" (С.-Петербург), "Записках Наукового товариства імені Шевченка" (Львів), в "Основе" (Одеса) та ін. Від 1930 не видав жодної праці. 31 лип. 1933 звільнений з роботи, а 9 серп. 1938 заарештований як "один з керівних учасників антирадянської української націоналістичної терористичної організації…", що "проводив підривну роботу на ідеологічному фронті". Винним він себе не визнав і нікого не обмовив. На основі вигаданих свідчень 5 жовт. 1939 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до п'яти років заслання до Казахстану, де він працював рахівником, перебуваючи під наглядом міліції. П. в одній з сільс. лікарень 1942 (за твердженням місц. жителів). За ін. даними – 1943 у с. Верхньо-Іртишськ (Казахстан). Офіц. даних про його смерть та місце поховання не знайдено. Реабілітований у верес. 1989. |
дата публікації: 2004 р.
Література: - Тронько П.Т. Приреченість школи Грушевського. (М.С. Грушевський). В кн.: Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки). К., 1991
- Кутинський М. Некрополь України. Довідник про місця поховання, або місця смерті історичних і культурних діячів України від давнини до сучасності. "Дніпро", 1991, № 4
- Пиріг Р. Доля брата М.С. Грушевського – Олександра була типовою для укр. інтелігенції 1930-х років. "ЛУ", 1993, 15 лип.
- Курас І.Ф. Короткий довідник з історії України. К., 1994
- Кравців Б. Зібрані твори, т. 3. К., 1994.
|