Бібліографічне посилання: Кізченко В.І. ГРІНЧЕНКО Микола Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Grinchenko_M_O (останній перегляд: 20.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРІНЧЕНКО Микола Олексійович (04.05(22.04).1888–27.11. 1942) – музикознавець, фольклорист. Засл. діяч мист-в УРСР (1941). Н. в м. Київ у сім'ї робітника з-ду "Арсенал". Батько Г. був музично обдарованою людиною, співав у хорі Київ. опери, згодом став її хормейстером. Початкову муз. освіту (хоровий спів, диригування, фортепіано) здобув у Придворній співацькій капелі в Санкт-Петербурзі, де навч. 1897–1901. Після повернення до Києва закінчив реальне уч-ще, потім муз. уч-ще Рос. муз. т-ва (1912). Перша наук. праця – "Українська музика та її представники" опубл. 1908–09 у Тамбові (нині місто в РФ). 1918–21 навч. на історико-філол. ф-ті Кам'янець-Подільського ун-ту. 1922–34 –викл. історії музики й нар. творчості Муз.-драм. ін-ту ім. М.Лисенка в Києві (1925–28 – ректор), 1934–37 – проф. Київ. консерваторії. 1938–42 – н. с. Ін-ту укр. фольклору АН УРСР, 1942 – дир. Ін-ту нар. творчості та мист-в АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії НАН України), який під час евакуації перебував у м. Уфа (нині столиця Башкортостану, РФ). Наук. інтереси Г. зосереджувалися на питаннях історії укр. муз. к-ри, нац. пісенного фольклору, наук. музикознавства тощо ("Історія української музики", 1922, "Нарис історичного розвитку української народної музики", опубл. 1947, "Український романс", "Українська народна інструментальна музика", "Українські народні думи", "Коломийки", "Українські радянські народні пісні" та ін. – усі опубл. 1959). Працював над створенням "Українського музичного словника" (не опубл.). Г. – автор численних нарисів про творчість укр. композиторів (М.Лисенка, Я.Степового, К.Стеценка, М.Леонтовича, М.Вериківського, Л.Ревуцького та ін.), розвідок ("Гайдамаки" К.Стеценка, 1922, "Шевченко і музика", 1941, "Українська тематика в творчості М.Глінки", 1959, та ін.). Займався пед., муз., громад., пропагандистсько-просвітницькою діяльністю.

П. у м. Уфа, 1953 перепохований на Байковому цвинтарі в Києві.