ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄВПАТОРІЯ

  Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. ЄВПАТОРІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Evpatoriya (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄВПАТОРІЯ

ЄВПАТОРІЯ (1478–1783 – Ґьозлеве) – місто респ. підпорядкування Автономної Республіки Крим. Розташов. на березі мілководної Каламітської зат. Чорного моря. Мор. порт, залізнична станція. Нас. 106 (з населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, – 121) тис. осіб (2004).

У 3-й чв. 6 ст. до н. е. тут виникла давньогрец. колонія Керкінітида (Керкенітида). Від 30-х рр. 4 ст. до н. е. місто входило до складу Херсонеської д-ви (див. Херсонес Таврійський). У 2–1 ст. до н. е. місто час від часу контролювало царство Малої Скіфії (див. Скіфи). Втім, Херсонес, спираючись на покровительство Понтійського царства, а згодом Риму Стародавнього, відстояв свої права на Керкінітиду. В 3 ст. місто постраждало від нападів готів, у 4 ст. – від навали гунів (після чого фактично припинило існування). В 6 ст. відбудовується Візантією. В 7 ст. Херсонес у союзі з хозарами фактично виборює у Візантії автономію своїм володінням. Од 10 ст. місто перебуває у сфері впливу печенігів, з 11 ст. – половців. У 13 ст. воно – союзник князівства Феодоро (див. Мангуп), під заг. татар. зверхністю. 1475 захоплене Османською імперією, турки дали місту назву. Під назвою "Ґьозлеве" (Козлов – в адаптації слов'ян. сусідів). Знане як невільницький ринок місто не раз ставало об'єктом козац. мор. походів (особливо успішний – 1588). 1675 під час походу місто здобули загони І.Сірка. 1736 під час російсько-турецької війни 1735–1739 Ґьозлеве, попередньо спалене татарами, здобув загін полковника М.Бірона. 1771 його поновно брали війська під керівництвом кн. В.Долгорукова. В 1770-х рр. Ґьозлеве стало центром каймаканства Крим. ханства. Після приєднання 1783 Крим. ханства до Російської імперії місто перейменовано в Є. (1784; на спомин про місто, що було побудоване свого часу поблизу сучасного Інкермана полководцем Діофантом і назване на честь понтійського царя Мітрідата VI Євпатора) та перетворено на повітовий центр Таврійської області (з 1796 – у складі Новоросійської губернії, з 1802 – Таврійської губернії). Мусульманське нас. Є. в 1780–90-х рр. масово емігрувало до Осман. імперії, але занепад міста тривав недовго: царський уряд заохочував приток сюди нових поселенців. Наприкінці 18 ст. Є. стає центром караїмізму, куди переїздить духовний глава караїмів – гахам (1917 переїхав до Стамбула). В 1840-х рр. в Є. мешкало бл. 11 тис. осіб. Під час Кримської війни 1853–1856 у верес. 1854 Є. захопили англо-франц. війська і перетворили на свою осн. військ. базу. В лют. 1855 загін російських вояків під орудою ген.-лейтенанта С.Хрульова безуспішно штурмував фортецю Є., зазнавши чималих втрат. Місто значно постраждало в цій війні (населення скоротилося до 4806 осіб).

У 2-й пол. 19 ст. Є. перетворюється на кліматичний курорт. 1884 відкрито першу водолікарню (примітивне грязелікування розпочалося ще в 1870-х рр.), 1905 – перший приватний санаторій "Приморський". 1915 залізниця з'єднала місто з магістраллю СевастопольМосква. 1914 в Є. мешкало 30 тис. осіб (1897 – 18 тис.).

Революц. події 1917 та громадян. війна 1918–20 перервали розвиток міста як курортного центру. Воно опинилося у сфері інтересів кримськотатар. нац. та білогвард. рухів як опонентів більшовиків (укр. влада номінально контролювала Є. лише 1918 за підтримки німців; див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). Від 1921 – у складі Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (від 1945 – Крим. обл., від 1991 – Крим. АРСР, від 1992 – АР Крим). 1921 покладено початок розбудови Євпаторійсько-Сакського курорту. 1936 Є. затверджена місцем побудови нового дитячого курорту. Від поч. 1920-х рр. до 1963 – райцентр.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 31 жовт. 1941 по 13 квіт. 1944 місто окуповане гітлерівцями, тут діяв осередок руху Опору. 5 січня 1942 в Є. висаджувався рад. мор. десант моряків (див. Євпаторійський морський десант 1942). Окуповане місто лишалося фактично прифронтовою зоною, відтак значно постраждало.

Нині Є. – дитячий курорт АР Крим.

Пам'ятки: мечеть Джума-Джамі (1552–64); текіє (монастир) дервішів (бл. 16 ст.); турец. лазня (16 ст.); ансамбль кенас (19 ст.).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Єрмак Б.О. Євпаторія. Історико-краєзнавчий нарис. Сімферополь, 1958
  2. ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974
  3. Кутайсов В.А. Античный город Керкинитида, VI–II вв. до н. э. К., 1990.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ЧОРНЕ МОРЕ (ПОНТ ЕВКСИНСЬКИЙ)
  • ДОЛГОРУКОВ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
  • ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ДЕСАНТ 1942
  • ГОТИ
  • ГУНИ
  • ІНКЕРМАН
  • КАРАЇМИ
  • КЕРКІНІТИДА
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ХОЗАРИ
  • КРИМСЬКА АВТОНОМНА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • МАНГУП (МАНГУП-КАЛЕ), АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА І ДАВНЄ МІСТО
  • МІТРІДАТ VI, МІТРІДАТ ЄВПАТОР
  • МОСКВА
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПОЛОВЦІ
  • ПОНТІЙСЬКЕ ЦАРСТВО
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • РУХ ОПОРУ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СІРКО ІВАН
  • СКІФИ
  • СТАМБУЛ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ТАВРІЙСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІЗАНТІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: КАРАЇМИ
  • АХМАТОВА (ГОРЕНКО) АННА АНДРІЇВНА
  • АПОСТОЛИ
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • БАХМУТСЬКИЙ СОЛЯНИЙ СИНДИКАТ
  • ДАВИДОВ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 1944
  • ДИРЕКТОРІЯ КРИМУ
  • ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ДЕСАНТ 1942
  • ФІРКОВИЧ АВРААМ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГЕСТЕ ВІЛЬЯМС
  • ГЕЗЛЕВ
  • КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • КАРАЇМИ
  • КАРБИШЕВ ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • КЕНАСА
  • КЕРКІНІТИДА
  • КОЗЛОВ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМ СОЛОМОН САМІЙЛОВИЧ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КРИМСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КРИМСЬКА ВЛАДА В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ ПІВОСТРОВА ВЕРМАХТОМ
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1736–1738
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  • ПАЛЛАС ПЕТРО-СИМОН
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РІШЕЛЬЄ АРМАН-ЕММАНУЕЛЬ-СОФІЯ-СЕПТІМАНІ ДЕ ВІНЬЄРО ДЮ ПЛЕССІ, ГРАФ ДЕ ШИНОН, ГЕРЦОГ ДЕ РІШЕЛЬЄ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • САМОКИШ МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • СПІРІДОНОВ ДМИТРО СПИРИДОНОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ТАВРИКА
  • ВІРМЕНСЬКІ КОЛОНІЇ В УКРАЇНІ 16-18 СТ.
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗОГРАФ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)