|
Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П.
ДУДКО Федір [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dudko_F (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДУДКО ФЕДІР
|
ДУДКО Федір (псевдоніми – Одуд, Ф.Карпенко, Ф.Дудко-Карпенко; 24.07(07.05).1885–01.03.1962) – письменник, журналіст, громад. та культ. діяч. Н. в с. Шабалинів Сосницького пов. Черніг. губ. (нині село Коропського р-ну Черніг. обл.). Із козац. роду. До 9 років жив із батьками в м. Сосниця. Мав нахил до малювання, але батько віддав його вчитися до Глухівської класичної г-зії. Після 5-го класу перейшов до Новгород-Сіверської г-зії, яку залишив через свою бунтарську вдачу. Закінчив курси журналістів при Моск. ун-ті (1904–06), друкувався в пресі. Від 1907 – у Києві, де вступив на від. арх-ри політех. курсів, провчився 5 років; співробітничав з укр. газ. "Рада". 1914 Д. не взяли до армії через слабкий зір. Брав участь у культ. житті УНР; 1919 виїхав до Вінниці, згодом – до Кам'янця-Подільського, 1920 – до Тарнува (Польща). Від квіт. 1922 – на постійному проживанні у Львові (до 1939). На цей час припадає розквіт його письменницької діяльності. Д. друкується в місц. пресі, публікує окремі вид.: зб. оповідань і нарисів "Краса життя" (1922), "Глум" (1925, 1937), "Дівчата одчайдушних днів" (1937), трилогію про визвол. змагання ("Чорторий", "Квіти і кров" – 1928, "На згарищах" – 1930), істор. романи "Прірва" (1928–31) і першу ч. "Великого гетьмана" (про І.Мазепу, 1936), яка витримала 3 видання. Підготовлена до друку 2-га ч. і всі матеріали до 3-ї і 4-ї ч. загинули під час Другої світової війни (крім уривків з 2-ї ч., надрукованих 1951 у ж. "Київ" (Філадельфія, США). Деякі тв. Д. під псевд. Микола Шпак друкував А.Крушельницький у рад. журналах "Нові шляхи", "Критика" (їх Д. ніколи не передруковував). Працював у б-ці НТШ, у вид-ві І.Тиктора. 1940 перебував у Любліні, 1941 – у Кракові (обидва у Польщі), Бресті, Пінську (обидва у Білорусі). 1944 виїхав до Німеччини, 1949 – до США; в обох країнах була перевидана ч. раніше написаних тв. Д. Працював у Нью-Йорку (США) в канцелярії свого зятя, лікаря Романа Осінчука, у редакції "Лікарського вісника" (1959–61). 1951 – один із засн. і ред. ж. "Новий світ". Співпрацював з укр. часописами "Америка", "Київ", "Лис Микита" та ін. Від 1957 писав спогади, які не встиг завершити (зберігаються в дружини Д. – Любові). П. у м. Нью-Йорк. | дата публікації: 2004 р.
Праці: - Від Муравйова до Директорії: (Спомини з 1918 р.). "Дніпро", 1938, річн. 15
- Отаман Крук. Авґсбурґ, 1946
- Чорторий: Фільми української боротьби, 1919–1920 рр. Авґсбурґ, 1946
- Війна. Авґсбурґ, 1947
- Великий гетьман. Авґсбурґ, 1948
- Дівчата одчайдушних днів. Авґсбурґ, 1948
- Заметіль. Авґсбурґ, 1948
- Стрибожа внука. Авґсбурґ, 1948
- В гостях у кримського хана. "Київ", 1951, № 1–3
- Рихли і Батурин: (Фрагменти з автобіографії). Там само, № 6
- Дитячі бушування: (Фрагменти з автобіографії). Там само, № 2–3
- Моя молодість. Нью-Йорк, 1965
- Кубанська козачка. "Дзвін", 1991, № 1.
Література: - Дорошенко В. Життєвий шлях Федора Дудка (1885–1962): Замість некролога. "Київ", 1962, № 4
- Його ж. Про письменника, громадянина, друга. "Слово", 1962, № 1
- Луців Л. Федір Дудко (1885–1962). В кн.: Дудко Ф. Моя молодість. Нью-Йорк, 1965
- Федорів Р. Портрети в різьблених рамах. "Дзвін", 1991, № 1
- Шерех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеологія. К., 1993.
|
див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)
Посилання:АМЕРИКA
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
КИЇВ
ЛЬВІВ
МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
РАДА
СОСНИЦЯ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
ТИКТОР ІВАН
ВІННИЦЯ
Пов'язані терміни:КАЛЕНДАР ПРОСВІТИ
(тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|