Бібліографічне посилання: Марочко В.І.
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dovzhenko_O (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДОВЖЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
| |
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович (12.09(31.08).1894–25.11.1956) – кінорежисер, художник-графік, письменник, громад. діяч, фундатор нац. кінематографа. Засл. діяч мист-в (1939), нар. арт. РРФСР (1950). Н. на х. В'юнище Сосницького пов. Черніг. губ. (нині в межах смт Сосниця) в багатодітній сел. родині. Навч. в Сосницькому 4-класному уч-щі (1907–11), Глухівському вчительському ін-ті (1911–14). Вчителював у Кутузовському вищому та 2-му Житомир. початковому уч-щах (1914–17). 1917/18 навч. р. – студент Київ. комерційного ін-ту. 29 груд. 1919 затриманий Волинською губернською ЧК у м. Житомир за перебування в лавах Армії Української Народної Республіки. Звільнений за сприяння членів Української комуністичної партії (боротьбистів). На поч. 1920 чл. УКП(боротьбистів), 21 листоп. 1920–27 лип. 1921 секретар Київ. губернського від. нар. освіти, 2 жовт. 1921 – берез. 1922 – зав. заг. від. повноважного представника нар. комісара закордонних справ УСРР у Варшаві, весна–літо 1922 – секретар консульського від. Торгпредства УСРР у Берліні (Німеччина), літо 1922–черв. 1923 – учень приватної худож. шк. В.Єккеля в Берліні. Працював художником-карикатуристом у кількох періодичних виданнях в Україні ("Вісті" ВУЦВК, "Комуніст"), був чл. спілки "Гарт" (1923–25). У кінематографії од 1926. Перші фільми – "Вася-реформатор", "Ягідка кохання", "Сумка дипкур'єра" (1926–27). Шедеврами світ. кінематографа визнано його картини "Звенигора" (1927), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930; 1958 на міжнар. кінофестивалі у м. Брюссель названий серед 12 найкращих фільмів всіх часів і народів). Перший звуковий фільм – "Іван" (1932). 1933 переїхав до Москви. Впродовж 2-ї половини 1930-х рр. поставив кінокартини "Аероград" (1935), "Щорс" (1939). 1940–41 – худож. кер. Київ. кіностудії (див. Національна кіностудія імені О.Довженка). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 – фронтовий кореспондент, публіцист, кінорежисер; полковник запасу (з 24 берез. 1943). Зняв кіноепопею "Битва за нашу Радянську Україну" (1-ша ч. – 1943, 2-га – 1944). 26 листоп. 1943 Й.Сталін заборонив друк кіноповісті "Україна в огні", а 30 січ. 1944, після наради членів політбюро ЦК ВКП(б) за присутності Д., її було визначено як "антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну". Д. виключили зі складу Держ. к-ту зі Сталінських премій та Всеслов'янського антифашистського комітету. Новий фільм зміг поставити лише через 5 років ("Мічурін", 1949). Працював над кіносценаріями "Прощай, Америко!", "Поема про море", "Золоті ворота", "Зачарована Десна", "Потомки запорожців", "Тарас Бульба", "Повість полум'яних літ". Лауреат Сталінської премії (1941, 1949), Ленінської премії (1959, посмертно). П. на підмосковній дачі в Передєлкіно (нині Моск. обл., РФ). |
дата публікації: 2004 р.
Праці: - Моя автобіографія. "Театр–клуб–кино" (Одесса), 1918, № 31
- Твори, т. 1–5. К., 1964–66
- Зачарована Десна. Кіноповість: Україна в огні. Щоденник (1941–1956). К., 1995.
Література: - Бажан М. О.Довженко: Нарис про митця. Х., 1930
- Куценко М.В. Сторінки життя і творчості О.П. Довженка. К., 1975
- Довженко в воспоминаниях современников. М., 1982
- Довженко і світ: Творчість О.П. Довженка в контексті світової культури. К., 1984
- Корогодський Р. Довженко в полоні: Розвідки та есеї про Майстра. К., 2000.
|