ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДНІПРО

  Бібліографічне посилання: Вишневський В.І., Вортман Д.Я. ДНІПРО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dnipro (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДНІПРО

ДНІПРО – найбільша річка в Україні, третя в Європі за площею водозбору (після Волги та Дунаю) та четверта за довжиною (після Волги, Дунаю та Уралу). У давньогрецьких джерелах – Борисфен. Сучасна назва відома з 4 ст. н.е. (у пізньоантичних джерелах у формі "Данапр", у давньоруських – "ДънѢпрь"). У тюркських мовах принаймні з 13 ст. і досьогодні вживають назви Özi, Özü та ін. У середньовіччя і ранньомодерну добу вживали й інші назви (див. Дніпро, назви річки).

У природних умовах довжина річки становила 2285 км, після створення каскаду з шести водосховищ вона зменшилася до 2145 км. Довжина української ділянки – 961 км. Довжина ділянки, якою проходить українсько-білоруський кордон – 122 км. Загальна площа водозбору 504 тис. кв. км, з неї українська частина становить 58 %. На басейн Д. припадає майже половина території України.

Основна частина річкового стоку Д. формується на території Росії та Білорусі. Найбільші притоки у верхній течії – Березина, у середній – Прип’ять і Десна. Істотно меншими є притоки, що впадають нижче за течією: Рось, Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара.

Серед природних особливостей Д. – пороги між містами Дніпро (див. Дніпропетровськ) і Запоріжжя (див. Дніпрові пороги) та внутрішня дельта нижче м. Запоріжжя – Великий Луг. Нині пороги і Великий Луг затоплені.

У природних умовах стік Дніпра в гирлі становив 53 куб. км, що відповідає середній витраті 1680 куб. м/с. Для річки властива значна мінливість стоку: максимальна витрата в Києві навесні 1931 сягала 23100 куб. м/с, на посту Лоцмано-Кам’янка (нижня околиця м. Дніпро) – 25100 куб. м/с. Мінімальна витрата спостерігалася під час посухи в 1921: відповідно 93,0 і 112 куб. м/с. Наприкінці 20 – на початку 21 ст. внаслідок господарської діяльності, додаткового випаровування з поверхні ставків і водосховищ, а також кліматичних змін стік Д. зменшився до 41–42 куб./км. У фізико-географічних описах річку умовно ділять на Верхній Д. (вище Києва), Середній Д. (від Києва до Запоріжжя) і Нижній Д. (нижче Запоріжжя).

Береги Д. заселені людьми з середнього палеоліту (найдавніша пам’ятка – урочище Круглик біля м. Запоріжжя). Починаючи з раннього залізного віку і аж до кінця 18 ст. Д. перетинав межу регіонів, населення яких належало до двох різних господарсько-культурних типів: осілих землеробів та кочових скотарів. Ця межа, що не була чіткою і сталою, умовно ділила Д. на "верхній" і "нижній" (останній у 16–17 ст. відомий як Низ).

Перша письмова згадка про Д. (5 ст. до н. е.) належить Геродоту (в описі Скіфії). Описи Д. ранньомодерної доби містяться у творах Михалона Литвина, Г.Л. де Боплана, у "Большому чертежу книге" тощо. Наприкінці 16 ст. було укладено карту нижньої течії Дніпра, яку вперше було надруковано 1613 у складі Радзивиллівської карти. 1697 за наказом гетьмана І.Мазепи було укладено "Реєстр річок і прикмет, які лишаються з обох боків річки Дніпра, починаючи від міста Переволочної" (міститься у літописі С.Величка).

Опанування ранньою руссю (див. Русь) дніпровського водного шляху, що сполучав Східну Європу з Візантією, – один з ключових процесів, що призвели до утворення Київської Русі (див.: Шлях "із варяг у греки"; Гречник). Від 10 ст. "верхній" Д. безперервно перебуває в межах тої чи іншої держави / держав (Київська Русь / руські князівства, Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Московське царство / Російська імперія, СРСР). Про повноцінний і безперервний державний контроль над "нижнім" Д. можна вести мову з 17–18 ст. (Османська імперія, Кримський ханат, Російська імперія, СРСР), хоча й значно раніше він потрапляв у зону панування кочових держав (держави скіфів та гунів, Хозарський каганат, Золота Орда).

Значні ділянки Д. у минулому двічі ставали лінією політичного розмежування: у 1026–36 – між володіннями Ярослава Мудрого та його брата Мстислава Володимировича, у 1667–1793 – між Річчю Посполитою та Московським царством / Російською імперією. Саме після 1667 виникли терміни Лівобережна Україна та Правобережна Україна.

З Нижнім Д. тісно пов’язана історія козацтва українського (див. також Запорозька Січ).

У 18 ст. судноплавні канали з’єднали Д. через його притоки з Німаном, Західною Двіною, Західним Бугом. Останній канал діє донині, проте виходу на польську ділянку річки немає.

У 1-й половині 19 ст. на Д. почало розвиватися пароплавство. Водночас було виконано значні роботи з поліпшення судноплавства на порожистій ділянці.

З давньоруської доби у джерелах згадуються броди (наприклад, біля Заруба) та місця зручних переправ через Д. (Кічкас, Таванська переправа, біля Переволочної та ін.). 1115 дніпровські береги вперше з’єднали наплавним мостом. З 1679 наплавний міст біля Києва споруджували щовесни. Перші капітальні мости через Д. були споруджені також у Києві: 1853 – Ланцюговий міст (для гужового транспорту), 1870 – залізничний міст. Згодом мости з’явилися в Кременчуці (1872), Катеринославі (сучасний Дніпро), Олександрівську (Запоріжжя) та інших містах.

У 2-й половині 1920-х рр. на Д. нижче порогів розвернулося будівництво потужної гідроелектростанції – Дніпрогесу, першу чергу якого ввели в дію в 1932.

Під час німецько-радянської війни (див. Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941–1945) обидві сторони мали намір затримати ворога на Д. – природному оборонному рубежі; Червоній армії (див. Радянська армія) у 1941 це не вдалося, Вермахту у 1943 – вдалося частково (див. Битва за Дніпро 1943).

У серпні 1941 Червона армія, що відступала, підірвала Дніпрогес. Так само при відступі було зруйновано мости через Д. Під час окупації України частина інфраструктурних об’єктів була відновлена, але, відступаючи, гітлерівці їх зруйнували знову.

Після звільнення прилеглої до Д. території було збудовано кілька тимчасових мостів, згодом почали відновлювати капітальні. У 1947 запрацював Дніпрогес.

У 1950-х рр. у нижній течії було збудовано Каховську ГЕС. Наповнення Каховського водосховища зумовило затоплення Великого лугу. Водночас з цієї території довелося переселити десятки тисяч людей. Невдовзі стали помітними негативні наслідки будівництва: розмив берегів, поширення підтоплення. За кілька років почали будувати Кременчуцьку та Дніпродзержинську (нині – Середньодніпровська) ГЕС, а згодом Київську. Останню в дніпровському каскаді Канівську ГЕС збудували в середині 1970-х рр. Створення каскаду дало змогу отримати дешеву електроенергію, поліпшити судноплавство, збільшити забор води для господарських потреб. Водночас численними виявилися і негативні наслідки.

У 1986 Д. та його басейн зазнали значного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986. Для мінімізації негативних наслідків виконано масштабні заходи в нижній течії Прип’яті, яка була забруднена найбільше.

Нині з Д., а точніше зі створених на ньому водосховищ, бере початок низка каналів: Північнокримський (з 2014 функціонує лише ділянка на території Херсонської області), Головний Каховський магістральний, Д. – Донбас, Д. – Кривий Ріг, Д. – Інгулець. Водночас на берегах Д. збудовано кілька потужних теплових та атомних електростанцій , зокрема найпотужнішу в Європі Запорізьку АЕС. Крім того, збудовано кілька водоводів, зокрема у м. Миколаїв. У межах водосховищ є кілька родовищ піску, який видобувають для будівельних цілей.

Зарегулювання стоку, а також значний обсяг стічних вод, які надходять у Д., зумовили погіршення екологічного стану ріки, зокрема, появу явища "цвітіння" води. Найбільшого розвитку воно набуває у другій половині літа, а у 2010-ті рр. у зв’язку з потеплінням клімату ще й у вересні.

Внаслідок зменшення промислового виробництва та економнішого водоспоживання скиди стічних вод у Д. зменшилися, але дається взнаки інший чинник – великий обсяг накопичених відходів, який поступово зростає. Тож якість води у Д. залишається проблемною.

Окрім використання Д. у господарській сфері, він, а також розташовані на ньому об’єкти використовуються для рекреації та туризму. Цьому сприяють велика кількість піщаних пляжів, а також уже згадане потепління клімату. Серед об’єктів, тісно пов’язаних з Д., – Шевченківський національний заповідник у м. Канів і національний заповідник "Хортиця" у Запоріжжі.

На берегах та акваторії Д. створені об’єкти природно-заповідного фонду: Канівський природний заповідник, національний природний парк "Нижньосульський", Дніпровсько-Орільский природний заповідник, національний природний парк "Великий Луг", національний природний парк "Нижньодніпровський".

дата публікації: 2021 р.
остання редакція: 2021 р.

Література:
  1. Максимович Н.И. Днепр и его бассейн. К., 1901
  2. Швец Г.И. Многовековая изменчивость стока Днепра. Л., 1978
  3. Стрижак О. ДънѢпрь. В кн.: Етимологічний словник літописних географічних назва Південної Русі. К., 1985
  4. Денисова А.И., Тимченко В.М., Нахшина Е.П. Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ. К., 1989
  5. Вишневський В.І. Ріка Дніпро. К., 2011.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)



Посилання:
  • БОЛЬШОМУ ЧЕРТЕЖУ КНИГА
  • БОПЛАН (BEAUPLAN) ГІЙОМ-ЛЕВАССЕР ДЕ
  • БОРИСФЕН
  • БИТВА ЗА ДНІПРО 1943 Р.
  • ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА 1986
  • ДНІПРО, НАЗВИ РІЧКИ
  • ДНІПРОГЕС
  • ДНІПРО, МІСТО
  • ДНІПРОВІ ПОРОГИ
  • ДОНБАС
  • ДУНАЙ
  • ГЕРОДОТ ТА ЙОГО ІСТОРІЇ ПРО СКІФІЮ
  • ГРЕЧНИК
  • ГУНИ
  • КАНІВ
  • ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХОРТИЦЯ
  • ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ
  • КІЧКАС
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КРЕМЕНЧУК
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КРИВИЙ РІГ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛАНЦЮГОВИЙ МІСТ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • МИХАЛОН ЛИТВИН
  • МИКОЛАЇВ
  • НИЗ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАЛЕОЛІТ
  • ПЕРЕВОЛОЧНА
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РАДЗИВИЛЛІВСЬКА КАРТА
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУСЬ
  • ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК У КАНЕВІ
  • ШЛЯХ ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ
  • СКІФІЯ
  • СКІФИ
  • ТАВАНСЬКА ПЕРЕПРАВА
  • ВЕЛИЧКО САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ТА ЙОГО ЛІТОПИС
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКИЙ ЛУГ
  • ВЕРМАХТ
  • ВІЗАНТІЯ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЗАЛІЗНИЙ ВІК
  • ЗАПОРІЖЖЯ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗАРУБ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • БЕРИСЛАВ
  • БОРИСФЕНІТИ
  • ДНІПРО, МІСТО
  • ДОМБРОВСЬКИЙ ІВАН
  • ГІЛЬДЕНШТЕДТ АНТОН ЙОГАН
  • ГІЛЕЯ
  • ГОЛОВНІ ПУНКТИ ДЛЯ ПЕРЕГОВОРІВ ПРО ДОГОВІР З ХАНОМ ТА КРИМСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ 1710
  • КАЛКА, БИТВА НА РІЧЦІ 1223
  • ХОРТИЦЯ
  • КИЙ
  • КОЛОНА МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА В КИЄВІ, ПАМ'ЯТНИК ХРЕЩЕННЯ РУСІ, НИЖНІЙ ПАМ'ЯТНИК КНЯЗЮ ВОЛОДИМИРУ
  • КОНОВНІЦИН ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • КРАСОВСЬКИЙ ОПАНАС ІВАНОВИЧ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛИБІДЬ
  • ОБОЛОНЬ
  • ОРШАНСЬКА БИТВА 1514
  • ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • СВІТЛИЧНИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ (УНДІГК)
  • ВИДУБИЧI, ВИДУБИЧ
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЗАЛІЗНИЧНЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТЬ
  • ЗАМКОВА ГОРА (КИСЕЛІВКА, ФЛОРІВСЬКА ГОРА)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)