Бібліографічне посилання: Верменич Я.В.
ДІГТЯРІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Digtyari (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДІГТЯРІ
ДІГТЯРІ – с-ще міського типу Срібнянського р-ну Черніг. обл. Розташов. на р. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра), за 20 км від райцентру і за 40 км від залізничної ст. Прилуки. Нас. 1,5 тис. осіб (1999). Вперше село Д. згадується 1666 у складі Варвинської сотні Прилуцького полку. Від 1716 стало власністю поміщиків Ґалаґанів. Для П.Ґалаґана 1825–32 тут був збудований палац з парком. 1845 у Д. перебував Т.Шевченко. 1876 П.Ґалаґан передав садибу Полтав. губернському земству, в ній розмістилося земське ремісниче уч-ще. 1897 земство відкрило шк.-майстерню, яка готувала майстрів плахтових виробів. На кін. 19 ст. населення становило 1766 осіб. 1926 в селі створено худож.-тех. шк. ткацтва, на базі якої з 1961 працює Дігтярівська ф-ка худож. виробів. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Д. були окуповані гітлерівцями від 17 верес. 1941 до 17 верес. 1943. Од 1960 має статус с-ща міськ. типу. Історичні пам'ятки: панська садиба (1825–32), будинок, де зупинявся Т.Шевченко (1845), дігтярівський парк. |