Бібліографічне посилання: Бойко О.Д.
ДЕЛЬВІГ Сергій Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Delvig_S (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДЕЛЬВІГ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
ДЕЛЬВІГ Сергій Миколайович (04.07.1866–1949) – військовик, військ. теоретик та історик. Генерал-полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в м. Москва. Закінчив Михайлівське артилер. уч-ще та Артилер. акад. в Санкт-Петербурзі. Служив у армійських частинах. Від 1891 – викладач у військ. навч. закладах, від 1899 – нач. офіцерської артилер. шк. Учасник російсько-японської війни 1904–1905, Першої світової війни. 1917 – ген.-лейтенант, гол. інспектор артилерії Південно-Західного фронту. В укр. армії – з листоп. 1917, нач. інспекторату артилерії Генштабу, на поч. 1918 – нач. артилерії Гайдамацького коша Слобідської України. За Української Держави – гол. інспектор артилерії Генштабу, чл. Гол. шкільної управи, брав участь у розроб-ленні військ. статутів та створенні підручників, автор багатьох наук. праць. Од 1919 – інспектор артилерії Армії УНР. Виконував низку відповідальних дипломатичних доручень Директорії УНР, очолював делегацію УНР на переговорах із Польщею під час Чортківського наступу (див. Чортківська операція УГА 1919). 6 черв. 1919 уклав договір про перемир'я, який встановлював демаркаційну лінію (див. "Дельвіга лінія"), що розділяла позиції військ УНР та Польщі. 1919–21 – військ. аташе місії УНР в Румунії, з 1920 – ген.-полковник. Після переходу Армії УНР через Збруч (прит. Дністра) залишився в Румунії, брав участь у громад. житті укр. еміграції, очолював т-во колиш. вояків Армії УНР, укр. громаду в Румунії. П. у м. Бухарест (Румунія). |