ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. ЧИЖЕВСЬКИЙ Дмитро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Chyzhevskyj_D (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ

ЧИЖЕВСЬКИЙ Дмитро Іванович (псевд. — А.Ф. Карпов; 04.04(23. 03).1894—18.04.1977) — філософ, культуролог, історик філософії та слов’ян. літератур, літературознавець, мовознавець і публіцист. Професор (1927), д-р філософії (1933). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук, член Хорватської АН та АН у Гейдельберзі (Німеччина). Н. в м. Олександрія в сім’ї військовика. Здобув середню освіту в Олександрійській класичній г-зії (1904—11). Студіював математику, астрономію та філософію в Петерб. ун-ті (1911—13), філософію, логіку, рос. та слов’ян. філологію, індоєвроп. лінгвістику в Київ. ун-ті (1913—19). Захистив дипломну роботу, присвячену філос. еволюції Ф.Шіллера (1919), та залишився для підготовки до професорського звання на кафедрі філософії Київ. ун-ту. Зі студентських років брав активну участь у революц. русі. Член РСДРП (меншовиків). 1915 проводив політ. агітацію у пром. районах Катеринославщини. Секретар виконкому Київ. ради робітн. депутатів, виконкому Ради робітн. і солдатських депутатів. Член Української Центральної Ради та Малої Ради (див. Комітет Української Центральної Ради) як представник рос. меншовиків (1917—18). 22 січня 1918 на засіданні Малої Ради Ч. голосував проти IV Універсалу УЦР. 14 березня 1918 Ч. виступив проти ратифікації мирного договору, підписаного укр. делегацією у Бресті-Литовському (див. Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918), позаяк уважав його передчасним з огляду на загрозу нової війни. У серпні 1920 заарештований київ. ЧК та переведений до харків. в’язниці, з якої звільнений через 7 місяців. 1921 отримав запрошення на доцентуру по кафедрі заг. мовознавства Вищих жін. курсів та по кафедрі філософії Ін-ту нар. освіти в Києві, проте так і не розпочав викладати. На еміграції — від літа 1921 — спершу в Польщі, згодом — у Німеччині. 1922—23 вивчав філософію та логіку в ун-тах Гейдельберга та Фрайбурга (Німеччина) у таких відомих мислителів, як Е.Гуссерль, Й.Кон, Р.Кронер, Г.Ріккерт, М.Гайдеггер, К.Ясперс та ін. У грудні 1923 запрошений на посаду лектора на кафедру філософії Українського високого педагогічного інституту в Празі (Чехословаччина), однак через труднощі з візою почав викладати філософію та логіку лише в серед. 1924. Доцент (1925), професор (1927) Укр. високого пед. ін-ту та Українського вільного університету (1929) у Празі. До серед. 1920-х рр. підтримував зв’язки з рос. та нім. соціал-демократією, проте згодом розірвав ці політ. стосунки та став прихильником Нім. християн. екуменічного руху. 1925—30 активно співробітничав з рос. еміграційними колами, зокрема з "Русским историческим обществом" та "Русским народным университетом" у Празі, а також знаменитим Празьким лінгвістичним гуртком. Як інтелектуал був близький до цілої плеяди видатних рос. мислителів, таких як М.Бердяєв, С.Булгаков, М.Лоський, Ф.Степун, кн. М.Трубецькой, С.Франк та ін. Брав участь у 2-му Укр. наук. з’їзді в Празі (1932), на якому виголосив 6 доповідей. 1932 посів кафедру славістики в ун-ті м. Галле (Німеччина), в якому мешкав до закінчення Другої світової війни. Захистив докторську дис., присвячену Г.-В.Геґелю та впливам його вчення в Росії (1933), але не зміг габілітуватися на професора через заборону адміністрації, яка закидала Ч. єврейс. походження його дружини. Крім того, викладав слов’ян. мови та літератури в ун-ті м. Єна (Німеччина; 1935—38). 1939 нацистські власті заборонили виїзд Ч. з м. Галле, що не дозволило йому прийняти запрошення Колумбійського ун-ту (США). 1945 переїхав з м. Галле, яке потрапило до рад. зони окупації, до м. Марбург (амер. зона окупації Німеччини), де викладав славістику в місц. ун-ті, зокрема організував Слов’янський семінар та став його директором. Тісно співпрацював з УВУ та УВАН. 1949 перебрався до США. Викладав історію слов’ян. літератур та проводив компаративні студії в Гарвардському ун-ті. 1956 переїхав до ФРН. Викладав славістику як професор-консультант у Гейдельберзькому ун-ті (ФРН). Один із фундаторів та директор Слов’ян. ін-ту при Гейдельберзькому ун-ті (1956—68), який перетворив на найкращу славістичну інституцію на теренах Європи. Здобув реноме надзвичайно конфліктної, колоритної, ба навіть легендарної особистості. Висловлюють думку, що саме Ч. був прототипом відомого літ. персонажа Пніна (ексцентричного й дивакуватого професора) в однойменній повісті рос. письменника В.Набокова (1959). Учасник усіх славістичних міжнар. конгресів, зокрема Празького конгресу (1968). Виступав як нищівний критик рад. політики та офіц. науки, зокрема гостро засудив тезу акад. І.Білодіда про злиття націй та мов, яку вважав антинауковою. Водночас украй негативно ставився до політизації й ідеологізації укр. зарубіжної науки, зокрема вийшов із колегії професорів УВУ. 1968 внаслідок реформи вищої освіти у ФРН був змушений залишити Гейдельберзький ун-т. Пізніше викладав філософію та історію слов’ян. літератур на запрошення кількох західнонім. ун-тів.

Мав енциклопедичні наук. зацікавлення. Автор понад 1 тис. праць з історії укр., рос. та слов’ян. літератур, філософії та к-ри, суспільно-політ. думки, славістики, бібліотекознавства, книгознавства, компаративного літературознавства, структурної лінгвістики та низки ін. галузей і дисциплін, зокрема студій, присвячених Г.-В.Геґелю, М.Гоголю, Ф.Достоєвському, І.Канту, Я.-А.Коменському, В.Липинському, Ф.-В.Ніцше, Г.Сковороді, С.Франку, Т.Шевченку, Ф.Шіллеру, Ф.-В.Шеллінгу та ін. Віднайшов у архівах м. Галле твори чеського педагога Я.-А.Коменського та лат. поезії Феофана Прокоповича.

Президент т-ва славістів у ФРН. Член управи міжнар. наук. т-ва "Геґелівська спілка". Почесний професор Кельнського ун-ту (ФРН).

П. у м. Гейдельберг.

Залишив по собі велику й різноманітну творчу спадщину. Особистий архів Ч. зберігається в б-ці Гейдельберзького ун-ту, а також в ун-тах Галле та Гарварда.

1997 НАН України заснувала академічну премію ім. Д.Чижевського за філос. студії.

Бібліогр.: A Bibliography of the Publications of Dr. Dmitry Cyzevsky in the Fields of Literature, Language, Philosophy and Culture. Cambridge, 1952; Вчений-енциклопедист Дмитро Іванович Чижевський (1894—1977): до 100-річчя з дня народження: Бібліографічний покажчик. Кіровоград, 1994.

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Логіка: Конспект лекцій. Прага, 1924
  2. Філософія на Україні: спроба історіографії питання. Прага, 1926
  3. Грецька філософія до Плятона: Хрестоматія. Прага, 1927
  4. Магістер Йоган Гербіній і його книга про київські печери 1675 року. «Книголюб» (Прага), 1927, № 3
  5. Нові досліди над історією астрології. «Етнографічний вісник», 1929, № 4
  6. Філософія Г.С. Сковороди. Варшава, 1934
  7. Українська філософія. В кн.: Українська культура: лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Подєбради, 1940 (перевид. — К., 1993)
  8. Українські друки в Галле. Краків—Львів, 1943
  9. Страхов—Достоевский—Ницше. Марбург, 1946
  10. Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України. «Арка» (Мюнхен), 1948, № 3/4
  11. Поза межами краси: до естетики барокової літератури. Нью-Йорк, 1952
  12. A History of Ukrainian Literature: From the 11th to the End of the 19th Century. Littleton, 1975
  13. В’ячеслав Липинський як філософ історії. «Філософська і соціологічна думка», 1991, № 10
  14. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992
  15. Порівняльна історія слов’янських літератур. К., 2005
  16. Філософські твори, т. 1—4. К., 2005
Література:
  1. Пизюр Є. Дмитро Іванович Чижевський. Новий Ульм, 1955
  2. Orbis scriptus: Dmitrij Tschižewskij zum 70. Geburstag. München, 1966
  3. Лавріненко Ю. Дмитро Чижевський — літературознавець. В кн.: Лавріненко Ю. Зруб і парости: Літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. [Мюнхен,] 1971
  4. Феденко П. Дмитро Чижевський (4 квітня 1894 — 18 квітня 1977): Спомин про життя і наукову діяльність. Мюнхен, 1979
  5. Bojko-Blochyn J. Dmytro Ivanovyč Čyževskyj. Heidelberg, 1988
  6. Пріцак О., Шевченко І. Пам’яті Д. Чижевського (23 березня 1894 р. — 18 квітня 1977 р.). «Філософська і соціологічна думка», 1990, № 10
  7. Вільчинський Ю. Історик філософії слов’янства. «Слово і час», 1994, № 4/5
  8. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. К., 1997
  9. Погорілий А.О. Дмитро Чижевський як історик філософії: Дис.. .. канд. філос. н. К., 1999

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • БІЛОДІД ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ 9 ЛЮТОГО 1918 Р.
  • БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГЕҐЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
  • ГАЙДЕГГЕР (HEIDEGGER) МАРТІН
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГУССЕРЛЬ ЕДМУНД
  • КАНТ ІММАНУЇЛ
  • КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, МАЛА РАДА
  • КИЇВ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • МЕНШОВИКИ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НІЦШЕ ФРІДРІХ-ВІЛЬГЕЛЬМ
  • ОЛЕКСАНДРІЯ
  • ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ САВИЧ
  • ТРУБЕЦЬКОЙ МИКОЛА СЕРГІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (УЦР)
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ, УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ М.ДРАГОМАНОВА
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ)

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІОГРАФІЯ
  • БЕРЛІНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • БІЛЕЦЬКИЙ ЛЕОНІД ТИМОФІЙОВИЧ ТА ЙОГО КОНЦЕПЦІЯ ПОСТУПУ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
  • ГРАБОВИЧ ГРИГОРІЙ
  • ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ
  • КНИГОЛЮБ
  • КНИГОЗНАВСТВО ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ КНИГИ В УКРАЇНІ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛІСОВСЬКИЙ РОБЕРТ АНТОНОВИЧ
  • МАРГОЛІС ЮРІЙ ДАВИДОВИЧ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНОЗНАВЦІВ
  • ОЛЕКСАНДРІЯ
  • РОМАНТИЗМ
  • СЛОВ'ЯНСЬКИЙ ІНСТИТУТ У ПРАЗІ
  • ТИЩЕНКО ЮРІЙ ПИЛИПОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
  • УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (УЗЕ), УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ: КНИГА ЗНАННЯ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У БЕРЛІНІ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ, УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ М.ДРАГОМАНОВА
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ГАРВАРДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У ВАРШАВІ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ)
  • УКРАЇНІКА АРХІВНА ЗАРУБІЖНА, АРХІВНА УКРАЇНІКА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
  • УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА ГАЗЕТА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)