Бібліографічне посилання: Барановська Н.П.
ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА 1986 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Chornobylska_katastrofa (останній перегляд: 28.07.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА 1986
ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА 1986 — комплекс подій, пов’язаних з аварією на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС, її екологічними, медичними, економічними та соціальними наслідками для населення України, Білорусі, Росії. Зруйнування 4-го енергоблока, що сталося в ніч з 25 на 26 квітня 1986, стало початком великої життєвої трагедії для багатьох людей — працівників станції, мешканців міст Прип’ять і Чорнобиль, навколишніх сіл та віддалених регіонів. Під час аварії під завалами загинув старший оператор реакторного цеху В.Ходемчук. Удень 26 квітня від дози опромінення, несумісної з життям, помер активний учасник ліквідації наслідків руйнувань наладник М.Шашенок. 11 працівників одержали дози, які спровокували 4-й ступінь променевої хвороби. До 20 травня 1986 всі вони померли в Москві в лікарні № 6. Ще 14 осіб з персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го ступеня. На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби. Пізніше, влітку 1986 і далі, величезний обсяг робіт виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через майданчик Чорнобильської АЕС пройшли понад 600 тис. осіб, багато з яких стали джерелом проблем для своїх родин (хвороби, алкоголізм, психічні розлади, самогубства та інше). За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: заг. радіоактивність викинутих з енергоблока у навколишнє середовище речовин досягла десятків мільйонів кюрі. Тільки радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. За нормативами Міжнародного агентства з питань атомної енергії, наслідки викиду лише 1 кг ядерного палива кваліфікуються як трагедія. Під час аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС його було викинуто в атмосферу щонайменше 11 тонн. Евакуація населення з територій, що зазнали забруднення, стала початком великої соціальної проблеми для д-ви. Першими пережили її мешканці м. Прип’ять — було вивезено 49 360 осіб. За 2—3 травня було евакуйовано 10 тис. осіб населення у межах 10-кілометрової зони, а за 4—7 травня — населення ще 59-ти населених пунктів України та Білорусі. За період з 14 травня до 16 серпня 1986 було додатково евакуйовано 15 населених пунктів, у т. ч. 8 — Київської області та 7 — Житомирської області. У цілому до кінця літа 1986 з 81-го населеного пункту України було евакуйовано 90 784 особи, в основному сільс. населення, у більшості своїй старшого віку. Для них було побудовано 11 тис. будинків садибного типу та 402 об’єкти соціально-культ. призначення. Частина мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль переселилися до Києва та Чернігова. Ін. моментом, що визначив катастрофічну сутність Ч.к., став її вплив на здоров’я людей через погіршення стану навколишнього середовища та дію іонізуючого опромінення. Категорії населення, які сформувалися в післячорнобильські роки, — ліквідатори (учасники ліквідації аварії) та постраждале населення — мають визначений юрид. статус та певну систему пільг і компенсацій за матеріальні втрати та втрату здоров’я. Під наглядом закладів охорони здоров’я на поч. 2013 знаходилося 2 106 077 осіб, які постраждали внаслідок Ч.к. У період 1990—2012 частота раку щитовидної залози учасників ліквідації наслідків аварії у 1986 і 1987 в 5 разів вища очікуваного рівня, в евакуйованих — у 4,3 раза, у жителів радіоактивно забруднених територій — в 1,3 раза. У постраждалих дітей також спостерігаються тенденції до погіршення стану здоров’я. Показник визнаних хворими в порівнянні з 1987 збільшився у 2,5 раза. 2000 він становив 76,15 %, а з 2005 до 2012 зберігається на рівні 77,1 %. Світова спільнота, державні і громадські структури країн світу надають Україні допомогу в оздоровленні населення, і в першу чергу — дитячого. Ч.к. спричинила величезні фінансові проблеми в Україні, оскільки подолання її наслідків потребує значних фінансових витрат. В умовах СРСР фінансове забезпечення прийнятих законів планувалося за рахунок держ. бюджету тоді ще єдиної країни. Із 1991 все фінансування здійснюється з бюджету України. Лише за 20 років незалежності на вирішення чорнобильських проблем Україна витратила майже 7 млрд дол. США. Це означає, що відбувається відволікання величезних коштів від нагальних потреб сусп-ва. Закриття 15 грудня 2000 Чорнобильської АЕС породило великі соціально-екон. проблеми. Виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення "Укриття" над її зруйнованим 4-м енергоблоком на екологічно безпечну систему, гарантування соціального забезпечення постраждалого населення та благополуччя міста енергетиків — Славутича, роботи з утримання зони відчуження потребують величезних зусиль і витрат — фінансових, політ., інтелектуальних. Україна втратила велике підпр-во, його працівники — роботу, регіон — кошти для розвитку. Продовженням зусиль держави з мінімізації наслідків Ч.к. стали буд. роботи на майданчику Чорнобильської АЕС та в зоні відчуження. У вересні 2010 почалася закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012 розпочато буд-во арки, що має накрити "Укриття", у жовтні 2011 на майданчику комплексу "Вектор" почалося буд-во Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. Продовжується й участь світ. спільноти у фінансуванні та науковому забезпеченні вирішення проблем, породжених Чорнобильською катастрофою. |