Бібліографічне посилання: Леп’явко С.А.
ЧЕРНІГІВ, обласний центр [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Chernihiv_mst (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
ЧЕРНІГІВ — місто обласного підпорядкування, центр Чернігівської області, одне з найдавніших міст України. Розташов. на річках Десна (прит. Дніпра) і Стрижень (прит. Десни, бас. Дніпра). Населення 296 тис. осіб (2011). Найраніше поселення на території сучасного Ч. існувало понад 3 тис. років тому над р. Стрижень. Воно належить до тшинецького культурного кола доби бронзи. У межах сучасного міста зафіксовані поселення серед. — 2-ї пол. 1 тис. (київської культури, колочинської культури, волинцевської культури та роменської культури). Згідно з літописом київ. правитель Олег приєднав Подесення і сіверян до Рус. д-ви наприкінці 9 ст. Перша літописна згадка про Ч. (міститься в договорі Київської Русі з Візантією 907, де Ч. згадується на почесному другому місці після Києва) є пізнішою вставкою. Однак уже в серед. 10 ст. Ч. саме як місто згаданий у трактаті "Про управління імперією" візант. імп. Константина VII Багрянородного. Археол. матеріали свідчать, що не пізніше серед. 10 ст. на місці більш раннього поселення (9 — поч. 10 ст.) на плато між Стрижнем та Десною були збудовані укріплення Дитинця. Зведення цих укріплень, що оточують територію в 16 га, потребувало значної концентрації населення. У межах 2-ї пол. 10 ст. потужними укріпленнями був оточений "Окольний град". Уже на ранньому етапі свого існування Ч. входив до кола найважливіших міст Русі. Місто було центром великого регіону, і в ньому проживала впливова ранньофеод. знать. Про це свідчать численні черніг. кургани, які складали один з найбільших язичницьких некрополів на території Київської Русі. Найбільшим серед давньорус. курганів є черніг. Чорна могила. На поч. 11 ст. розпочався князівський період історії Ч. 1024 місто зайняв Мстислав Володимирович. Після міжусобної боротьби з Ярославом Володимировичем (Ярославом Мудрим) брати поділили Русь по Дніпру. Ч. став столицею великого князівства. Щоб підкреслити значення міста, князь почав будувати величний Спаський собор. 1036 Мстислав Володимирович помер, і Ч. повернувся під владу Києва. Ярослав Мудрий передав Ч. своєму синові Святославу Ярославичу, який тримав місто до 1076. За його правління закладено Чернігівський Свято-Успенський Єлецький монастир та Антонієві печери (див. також Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир). Святослав Ярославич став засновником династії черніг. князів (див. Ольговичі), яка правила в Ч. понад 200 років. Високий статус столиці Чернігівського князівства сприяв екон. і культ. піднесенню Ч., який був одним з найбільших міст Русі й тогочасної Європи. Припускають, що його населення на поч. 13 ст. становило до 20 тис. осіб. Місто займало площу понад 400 га. Воно складалося з Дитинця, Окольного града, Передгороддя і Подолу. Ч. мав одну з найбільших на Русі мережу приміських поселень. Давньорус. Ч. був одним із найбільших центрів монументального зодчества. У місті існувало біля 20-ти мурованих споруд — храмів, теремів, надбрамних споруд. До наших днів збереглося 5 храмів часів Київ. Русі. У Ч. існувало розвинуте ремісниче вир-во, у т. ч. ювелірне. У місті велося літописання і складалися літ. твори. У жовтні 1239 Ч. був зруйнований монгол. військом, населення переважно винищене або забране в полон. Монголо-татарська навала стала першою і найбільшою катастрофою в історії Ч. Однак життя міста тривало. Відомо, зокрема, що наприкінці 13 ст. діяв Спаський собор. Наприкінці 14 ст. Сіверська земля перейшла до складу Великого князівства Литовського. Є згадка від 1380 про буд-во кн. Вітовтом замку в Ч. Після литовсько-московської війни 1500—1503 Ч. увійшов до складу Великого князівства Московського і слугував моск. фортецею на кордоні з ВКЛ. У ній несли військову службу стрільці та "діти боярські". 1 листопада 1604 чернігівці перейшли на бік Лжедмитрія I. У березні 1610, під час польсько-моск. війни, Ч. був спалений. 1618 Сіверська земля потрапила під владу Речі Посполитої. Ч. став центром Сіверського князівства (із 1635 — Чернігівського воєводства). 27 березня 1623 польс. король Сигізмунд III Ваза надав Ч. магдебурзьке право. У місті почав діяти магістрат, з’явилися ремісничі цехи пекарів, кравців, кушнірів, шевців і ковалів. У 1630-х рр. населення Ч. становило понад 2 тис. осіб. Швидко зростали міські околиці. У регіоні з’явилися католицька та унійна церкви. 1646 унійний єпископ Кирило (Ставровецький-Транквіліон) поклав початок друкарству в Ч., видавши збірник релігійних творів "Перло многоценноє". У червні 1648 Ч. увійшов до складу новоутвореної козац. держави, а незабаром став центром Чернігівського полку. 1666 в місті проживало бл. 3 тис., а протягом 18 ст. — 4 тис. осіб. Упродовж 18 ст. в Ч. згадується 7—8 цехів. 1786 в місті працювало 185 майстрів. Щороку проводилося 4 ярмарки. На козац. добу припало друге піднесення Ч. як центру к-ри. Зусиллями козацької старшини і духовенства були відновлені давньорус. церкви, в яких простежується унікальне поєднання давньорус. арх-ри й укр. бароко. Наприкінці 17 — на поч. 18 ст. Ч. прикрасили нові монументальні споруди — Свято-Троїцький собор, трапезна церква з дзвіницею Борисоглібського монастиря (відома як будинок колегіуму), Катерининська церква, кілька "кам’яниць", зокрема палац П.Полуботка та будинок полкової канцелярії у Чернігові. Значні кошти на церк. буд-во в Ч. виділяв гетьман І.Мазепа. 1680 єпископ Лазар (Баранович) створив Чернігівську друкарню, яка стала однією з найбільших в Україні. 1700 почав діяти Чернігівський колегіум, заснований Іоанном (Максимовичем). У місті існувало 4 монастирі — Єлецький, Троїцько-Іллінський, Борисоглібський і П’ятницький. Велику загрозу для дерев’яної забудови міста становили пожежі, які мали місце 1718, 1719, 1723, 1742, 1746. Найбільшого удару завдала пожежа 1750, коли повністю вигорів центр міста. 1782 Ч. став центром новоутвореного Чернігівського намісництва, 1797 — Малоросійської губернії, а з 1802 — центром Чернігівської губернії у складі Рос. імперії. 1785 магістрат було ліквідовано, натомість міське управління здійснювала "шестигласна дума" (див. Міська дума). Протягом 1-ї пол. 19 ст. велася реконструкція Ч. на принципах регулярного планування. У серед. 19 ст. місто мало 3 площі (Соборна, Красна, Олександрівська), 38 вулиць і провулків. На околицях існували 4 передмістя: Лісковиця, Моск. слобода, Ковалівка та Берізки. За Ч. закріпилася слава міста-саду. 1870 в Ч. почала діяти дума, яка мала широкі повноваження у сфері самоврядування. 1875 дума відкрила один із перших у Російській імперії міський банк. У наступні десятиріччя велась модернізація міської інфраструктури — з’явилися бруковані вулиці, електричне освітлення, водогін із використанням артезіанських свердловин. Керівниками думи були авторитетні чернігівці В.Хижняков, А.Верзилов, І.Шраг та ін. Незважаючи на високий адм. статус, екон. розвиток Ч. був сповільненим, зокрема через відсутність залізниці (споруджена в 1890-ті рр. вузькоколійка перевозила переважно пасажирів до станції Крути; нині в с. Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівської обл.). 1897 в місті проживало 27 тис. осіб. Якщо наприкінці 18 ст. майже всі чернігівці були українцями, то тепер вони становили дещо більше третини населення. Приблизно по третині припадало на росіян і євреїв. Основу економіки міста складало дрібне вир-во, яке зосереджувалося в майстернях. Станом на 1906 їх налічувалося 180. Швидко розвивалося пивоваріння. Існувала добре розвинута сфера послуг — перукарні, фотографії, пральні тощо. Діяло 15 готелів, до 500 магазинів і крамничок. Найбільше значення для торгівлі мав літній, т. зв. Десятинний, ярмарок. 1913 населення Ч. зросло до 36 тис. осіб. На кінець 19 — поч. 20 ст. припав новий період піднесення культ. життя Ч. У місті працювали письменники Л.Глібов, Б.Грінченко, А.Казка, М.Коцюбинський, В.Самійленко, церковний історик Філарет (Гумілевський), художники М.Жук та І.Рашевський, розпочалася творча діяльність М.Заньковецької, П.Тичини, Г.Верьовки та ін. 1877 відкрито міську б-ку. Відкрився й один із найкращих укр. істор. музеїв, створений на основі колекції В.Тарновського (див. також Музей українських старожитностей імені В.Тарновського Чернігівського губернського земства). У Ч. діяли орг-ції патріотичного спрямування — "Громада" (із 1893; див. Громади) і "Просвіта" (із 1906). На поч. 20 ст. Ч. прикрасили оригінальні споруди. Разом з тим, неповторною окрасою міста була дерев’яна арх-ра. Протягом революц. подій 1917—19 міська дума незмінно підтримувала укр. уряди. Ч. не раз потрапляв під владу різних політ. сил. У листопаді 1919 в Ч. остаточно утвердилась рад. влада. Населення Ч. скоротилося на 6 тис. осіб. 1925 Ч. став центром Чернігівської округи, а 1932 — Черніг. обл. У 2-й пол. 1920-х рр. місто отримало залізничне сполучення. У 1930-х рр. побудовано численні підпр-ва, найбільшим серед яких стала ф-ка муз. інструментів. Населення швидко зростало і на 1941 становило понад 70 тис. осіб. Під час сталінського терору 1937—38 (див. "Єжовщина") понад 1 тис. чернігівців зазнали репресій. Із 23 серпня 1941 гітлерівська авіація вела масове бомбардування міста (див. Друга світова війна). Його центр. частина була спалена і зруйнована. Протягом 2-х тижнів рад. війська обороняли місто, однак 10 вересня 1941 його зайняли гітлерівці. У листопаді 1941 окупанти розстріляли євреїв. У черніг. тюрмі та приміських лісах регулярно здійснювалися масові розстріли, які тривали до вигнання гітлерівців 21 вересня 1943. Населення міста скоротилося до 11 тис. осіб.Надзвичайна державна комісія визнала Ч. одним із найбільш зруйнованих міст СРСР. Ч. включили до переліку найважливіших істор. міст СРСР, що сприяло збереженню його пам’яток. Відбудова міста стала найважливішою справою в наступні півтора десятиріччя. Протягом 1960—70-х рр. відбулася швидка індустріалізація Ч. Були споруджені й діяли великі підпр-ва, які належали до лідерів своїх галузей у СРСР. Продукцію камвольно-суконного комбінату і комбінату "Хімволокно" знали в багатьох країнах світу. Велося масове буд-во нових житлових масивів, найбільшим серед яких став район вул. Рокосовського, де нині проживає бл. 100 тис. осіб. Місто отримало розвинену мережу закладів освіти й к-ри. 1951—96 в Ч. діяло вище військ. авіац. уч-ще, в якому підготовлено понад 6 тис. льотчиків, серед них — 11 космонавтів. 1989 населення Ч. досягло 300 тис. осіб. У місті діють драм., молодіжний і ляльковий театри, 2 ун-ти. Ч. входить до числа екологічно найчистіших міст України. У Ч. жили та працювали Лазар (Баранович), В.Блакитний, Г.Верьовка, М.Вороний, Марко Вовчок, Л.Глібов, Б.Грінченко, Філарет (Гумілевський), Іоаникій (Ґалятовський), О.Десняк, М.Жук, М.Заньковецька, А.Казка, М.Коцюбинський, І.Кочерга, О.Лазаревський, Іоанн (Максимович), М.Маркевич, О.М.Маркович, О.Ніс, І.Рашевський, О.Русов, С.Русова, В.Самійленко, П.Тичина, Д.Туптало (див. Димитрій Ростовський), Г.Успенський, О.Шафонський. Археол. пам’ятки: давньорус. Дитинець (10—13 ст.), курганний могильник "Болдині гори" з курганами Гульбище та Безіменний (10—12 ст.), курган Чорна могила (10 ст.), городище "Ялівщина" (1 тис. до н. е., 10—13 ст.). Архіт. пам’ятки: Антонієві печери (11—18 ст.), Борисоглібський собор (поч. 12 ст.), Спаський собор (серед. 11 ст.), Успенський собор (поч. 12 ст.), Троїцький собор (1696), Іллінська церква (поч. 12 ст.), П’ятницька церква (кінець 12 ст.), архіт. комплекси Єлецького і Троїцько-Іллінського монастирів (11—18 ст.), Катерининська церква (1715), будинок колегіуму (17—18 ст.), полкова канцелярія (кінець 17 ст.), Воскресенська церква (1775), будинок архієпископа (1780). Музеї: історичний (див. Чернігівський історичний музей), літературний, художній. Історико- архіт. заповідник "Чернігів стародавній". |