Інститут історії України НАН України
Національна Академія Наук України
Інститут Історії України
Цей день в історії XXст.:
21 листопада   1916  -  Помер цісар Австро-Угорщини Франц-Йосиф І. Новим імператором став Карл Франц Йосиф.          21 листопада   1921  -  Хухрянська волость Охтирського повіту Харківської губернії. В результаті участі у виборах рад селянок до виконкому обрано двох жінок.          21 листопада   1921  -  Катеринослав. На трубопрокатному заводі „Шодуар” пущено мартенівську піч металоємністю 36 т.          21 листопада   1921  -  Катеринослав. Державні металургійні заводи ”Шодуар” уклали угоду про товарообмін із Азербайджаном. В обмін на поставку до Азербайджану третини виробленої продукції вони мали отримати 100 тис. аршин мануфактури, 100 комплектів взуття, 500 верхнього одягу, 1500 штанів і 1500 сорочок, 70 тис. пудів нафти та 200 млн. крб.          21 листопада   1921  -  С. Голодівка Таганрозького повіту Донецької губернії. Звершено електрифікацію села. Електрику проведено до всіх радянських установ та багатьох будинків селян.          
       

Пошук по сайту:
UKR ENG
        
Національна академія наук України
Український національний
комітет істориків
LIKБЕЗ
ИСТОРИЧЕСКИЙ ФРОНТ
Архіви
України
Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського
Український інститут національної пам'яті
Інститут української археографії
та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України

а  б  в  г  ґ  д  е  є  ж  з  и  і  ї  й  к  л  м  н  о  п  р  с  т  у  ф  х  ц  ч  ш  щ  ю  я 



<<< АДЛЕРФЕЛЬД Густав АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬАДМІНІСТРАЦІЯ ДОПОМОГИ І ВІДБУДОВИ ОБ\'ЄДНАНИХ НАЦІЙ >>>

Переглядів: 6485 | Рейтінг: 4/2    

Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Administratyvny_podil (останній перегляд: 21-11-2014).

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

— поділ тер. розселення укр. етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Відображав як нац. традиції українців, так і політ. інтереси й систему управління д-в, до яких у різні часи входили укр. землі. Осн. одиницями адм.-тер. поділу були волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області.

Початки адм.-тер. організації на укр. теренах можна вбачати у поділі тер. Київської Русі на землі-князівства (Волинська земля, ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ, Київська земля, Переяславське князівство, Турово-Пінське князівство, Чернігівське князівство), які, в свою чергу, поділялися на волості —невеликі, чітко не усталені тер.-адм. одиниці, що передавалися князем під управління волостеля (старости). Волості були і в утвореному 1199 Галицько-Волинському князівстві.

У складі Литви та Польщі адм.-тер. поділ укр. земель набув більш усталеного вигляду. У конфедеративній Речі Посполитій налічувалося 9 укр. Воєводств — Белзьке воєводство, Брацлавське воєводство, Волинське воєводство, Київське воєводство, Підляське воєводство, Подільське воєводство, Руське воєводство, Чернігівське воєводство (утворене 1635) — у складі Польщі і Берестейське воєводство — у складі Литви. Воєводства поділялися на повіти; як правило, кожен із повітів утворював окремий судовий округ.

Під час національної революції 1648—1676 старий адм.-тер. поділ було зруйновано; осн. адм.-тер. одиницями стали полки, що поділялися на сотні, а сотні — на курені. На початок 1650 було сформовано 16 полків. Окрему військ.-адм. одиницю становило Запорожжя (тер. Вольностей Війська Запорозького низового), де управління здійснювала Січова рада на чолі з кошовим отаманом. Тер. Запорожжя традиційно поділялася на 38 куренів; на прилеглих до Січі тер. у 18 ст. було утворено 8 паланок.

Після того, як за «Вічним миром 1686»Правобережна Україна відійшла до Польщі, полковий устрій тут було невдовзі скасовано і відновлено поділ на воєводства. Лівобереж. Україна (Гетьманщина), що лишилася у складі Рос. д-ви, зберігала полковий устрій (10 полків) до 1708, коли Петро I поділив країну на 8 губерній, з яких 2 —Азовська губернія і Київська губернія — були сформовані на укр. землях. Київ. губ. поділялася на 4, а Азовська — на 7 провінцій. До 1764 паралельно із загальнорос. адміністрацією у Київ. губ. зберігалося гетьманське правління, у віданні якого перебували цивільні справи.

На новоосвоюваних переселенцями з Правобереж. та Лівобереж. України землях Слобожанщини (див. Слобідська Україна) полковий устрій (5 полків) існував із серед. 17 ст. до 1765, коли тут було утворено Слобідсько-Українську губернію.

Остаточному включенню України у рос. політ. систему сприяло запровадження в Україні у 80—90-х рр. 18 ст. паралельно з губернською системи намісництв. На Слобожанщині було утворено Харківське намісництво, на тер. Гетьманщини — Київське намісництво, Новгород-Сіверське намісництво і Чернігівське намісництво; на пд. України — Катеринославське намісництво і згодом Вознесенське намісництво; на Правобережжі, приєднаному до Рос. імперії після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), — Ізяславське намісництво (пізніше Волинське), Брацлавське намісництво і Подільське намісництво. Намісник мав права генерал-губернатора. 1797 намісництва скасовано і відновлено губернський поділ.

Губернський поділ на укр. землях був досить стабільним. Утворена 1796 на землях Гетьманщини Малоросійська губернія 1802 поділена на Чернігівську губернію і Полтавську губернію, які до 1835 становили Малорос. генерал-губернаторство (див. Генерал-губернаторства в Україні); тоді ж Новоросійська губернія була поділена на Миколаївcьку (невдовзі перейменовану на Херсонську губернію), КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ і Таврійську губернію (з Кримом). Слобідсько-Укр. губ. перейменовано на Харківську губернію. На початку 20 ст. укр. землі входили до складу 9 губ. (неофіційно вони вважалися «малоросійськими») — Волинської губернії, Катеринославської губернії, Київської губернії, Подільської губернії, Полтавської губернії, Таврійської губернії, Харківської губернії, Херсонської губернії, Чернігівської губернії, а також, частково, до Бессарабської, Воронезької, Курської, Мінської, Холмської губерній та Кубанської обл. і Області Війська Донського. Губернії поділялися на повіти, повіти — на волості (на Холмщині і Підляшші — гміни).

У складі Австро-Угорщини укр. землі також не становили окремої адм. одиниці. Новоприєднані після поділів Польщі тер. з переважно укр. населенням, а з 1787 і Буковина увійшли до складу коронного краю — Королівства Галіції і Лодомерії. 1861 Буковина стала окремим коронним краєм. До 1867 коронні краї ділилися на округи і дистрикти, пізніше — на повіти і громади. Укр. землі у складі Угорщини (Підкарпатська Русь) поділялися на 7 комітатів (жуп), що ділилися на повіти.

У ході української революції 1917—1921 робилися спроби змі- нити адм.-тер. поділ укр. земель, але зреалізувати їх не вдалося. До 1922 рад. влада в цілому зберігала губернський поділ, обмежуючись лише експериментами на зразок створення у січ. 1918 ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ДКРР). У трав. 1920 тер. УСРР складалася з 12 губ. — Волин., Донец., Запоріз., Катериносл., Київ., Кременчуцької, Миколаїв., Одес., Подільської, Полтав., Харківської, Черніг.

1922 почалася адм.-тер. реформа, метою якої оголошувалося спрощення адм. апарату та наближення його до мас. Відбувався перехід на нову, триступеневу систему управління (центр — округа — район). 1923 було створено 53 округи та 706 р-нів замість 1989 волостей, а 1925 скасовано губернський поділ. Дещо змінилися також міжресп. кордони. Найбільшою серед цих змін була передача 1924 Шахтинської та частини Таганрозької округи до складу РСФРР. Таким чином, 1925 тер. УСРР складалася з Молдав. АСРР (створена 1924) і 41 округу, які поділялися на 680 р-нів.

1930 відбувся перехід на двоступеневу систему управління (центр — район). При цьому були ліквідовані округи та укрупнювалися р-ни. Внаслідок цих змін тер. України була поділена на 503 адм. одиниці: Молдав. АСРР, 484 р-ни та 18 міст респ. підпорядкування. Серед названих адм. одиниць була певна кількість нац. р-нів (див. Національні райони УСРР): російські, німецькі, болгарські, грецькі, єврейські та польський.

Однак управляти такою кількістю р-нів напряму з центру виявилося занадто важко. Тому 1932 рад. влада вертається до триступеневої системи управління (центр —область — район). 27 лют. 1932 було утворено 5 обл. — Він., Дніпроп., Київ., Одес., Харків.; 3 квіт. 1932 — Донец., 7 жовт. 1932 —Черніг. До жовт. 1937 кількість областей не змінювалася, проте у Донец. обл. 1933 було створено Старобільський округ, а на тер. прикордонних р-нів Київ. та Він. обл. 1935—36 утворено 6 округів. Вони існували до реорганізації названих областей. У наступні роки тривало утворення та перебудова обл., створювалися р-ни, уточнювалися межі цих адм.-тер. одиниць. 22 верес. 1937 було утворено Житомир., Миколаїв., Полтав., Кам’янець-Подільську (від 1954 — Хмельн.) обл.; Донец. обл. 3 черв. 1938 поділено на Сталінську та Ворошиловградську; 10 січ. 1939 утворено Запоріз., Кіровогр. та Сум. обл. Таким чином, на серп. 1939 існувало 15 областей.

На зх.-укр. землях, що між двома світовими війнами перебували за межами УСРР—УРСР, принципи адм.-тер. районування відповідали традиціям країн, до яких вони входили. У Польщі «східні креси» ділилися на воєводства, повіти й збірні громади (волості); землі Буковини, що перебували під владою Румунії, і Закарпаття, яке було під владою Чехословаччини, —на повіти й громади.

Після приєднання Зх. України до УРСР наприкінці 1939 створено Волин., Дрогобицьку, Львів., Ровенську (з 1991 — Рівненська), Станіславську (з 1962 — Івано-Франків.), Тарнопільську (з 1944 —Терноп.) області. Внаслідок приєднання Пн. Буковинита БЕССАРАБІЯдо СРСР 7 серп. 1940 утворено Акерманську (від 7 груд. 1940 — Ізмаїльська) та Чернів. обл. Тоді ж Молдав. АРСР разом з шістьма повітами Бессарабії, але без р-нів з переважно укр. нас., трансформувалася в союзну республіку — Молдав. РСР. Таким чином, за станом на 1 січ. 1941 тер. України складалася з 23 областей, 746 сільс. та 69 міськ. р-нів, 255 міст, 459 смт, 16 289 сільрад.

Після звільнення тер. України від нім. військ відбулися зміни в адм.-тер. поділі УРСР. 30 квіт. 1944 з частини Миколаїв. обл. утворено Херсон., 22 січ. 1946 — Закарп. обл. з центром у м. Ужгород. 7 січ. 1954 утворено Черкас. обл., цього ж року зі складу РРФСР до УРСР передано Крим. обл., приєднано Ізмаїльську до Одес., а 1959 — Дрогобицьку до Львів. Надалі поділ по областях залишався сталим. Лише 1991 Кримська обл. стала Кримською Автономною Радянською Соціалістичною Республікою, а 1992 — Автономною Республікою Крим.

Значних змін зазнав районний адм.-тер. поділ наприкінці 1962. З 604 р-нів, що існували на початок 1962, було утворено 251. Однак ця реорганізація не витримала перевірки життям, і згодом кількість сільс. р-нів було збільшено, однак усіх повністю не відновлено — за станом на 1 січ. 1968 в Україні налічувалося 25 обл., 475 р-нів, 382 міста, у т. ч. 2 міста респ. підпорядкування, 827 смт та 32 043 села.

Нові засади адм.-тер. устрою України зафіксовано в КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996. До складу України входять (за станом на 1 січ. 2002) АР Крим, 24 обл., міста держ. підпорядкування Київ і Севастополь; 490 р-нів, 449 міст, 893 смт, 28 651 сільс. нас. пункт.


Література:

Дністрянський М. Кордони України. Львів, 1922; Буценко А. К вопросу о районировании Украины. Х., 1925.

Я.В. Верменич

Текст статті: Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: іл.

Cc.logo.circle.svg Cc-by new.svg Cc-sa.svg
Тексти доступні на умовах ліцензії
"Creative Commons Із зазначенням авторства
— Розповсюдження на тих самих умовах"

Постiйна web-адреса статтi: http://history.org.ua/?encyclop&termin=Administratyvny_podil

Ваш відгук може стати першим >>>

Робота над Енциклопедією історії України триває: певна кількість статей знаходиться на стадії підготовки до друку. Зверніть увагу, що гіперпосилання на ще неопубліковані матеріали позначені напівпрозорим шрифтом.

Вікіпедія
ВІКІДЖЕРЕЛА
ВИКИТЕКА
Енциклопедія українознавства
The Internet Encyclopedia of Ukraine
Енциклопедія УСЕ
Українська енциклопедія
Малий словник історії України
Довідник з історії України: e-версія
Ілюстрована енциклопедія історії України
Енциклопедія українського козацтва
Енциклопедія Києва
Гасла до енциклопедії Львова
Гасла до енциклопедії НТШ
Острозька академія:
енциклопедичне видання
КАМ’ЯНЕЦЬ І КАМ’ЯНЕЧЧИНА
ВІД А ДО Я
Українці в Сполученому Королівстві
Інтернет-енциклопедія
Поп Иван
Энциклопедия Подкарпатской Руси
Україна в міжнародних відносинах Енциклопедичний словник-довідник
Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР
Квазіенциклопедія ОУН-УПА
Электронная историческая энциклопедия
Николаевская область
slounik.org: беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі
Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі
Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich
Slownik Staropolski
Советская историческая энциклопедия
Holocaust Encyclopedia
Енциклопедiя полiтичної думки
Юридична енциклопедія
Юридична енциклопедія
Енциклопедія української літератури
Енциклопедія пам’яток
Україна XIII–XVIII ст. :
Eнциклопедичний бібліографічний довідник
100 видатних імен України
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Энциклопедия культур
Українська Радянська Енциклопедія
Encyklopedia
PWN
Мир
энциклопедий
Большая
советская
энциклопедия
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
academic.ru
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
RUBRICON.COM
Енциклопедія постмодернізму
Encyklopedia PWN
Большая военная энциклопедия
Электронная энциклопедия "История университета в биографиях и портретах
[Таврійський національний
університет ім. В.І.Вернадського]
Енциклопедія Трипільської цивілізації
Шевченківська енциклопедія
Живая филокартическая энциклопедия
Новая философская энциклопедия
Енциклопедія Української діаспори
The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe
Велика українська енциклопедія


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Таким же чином можете повідомити про непрацюючі посилання
Система Orphus

Етичний кодекс
членів Фулбрайтівського
товариства України

Recommendation Rec(2001)15 on history teaching in twenty-first-century Europe.
(переклад з англійської)«Про викладання історії в Європі у ХХІ столітті»

European Parliament resolution of 2 April 2009 on European conscience and totalitarianism
(переклад з англійської)«Резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму»

L`association Liberté pour l`histoire
(переклад з англійської)«Блуазьке звернення» Асоціації французьких істориків «Свободу історії!»

Міжнародний комітет
історичних наук (ICHS)

Універсальна декларація архівів

Підтримати

Principles of Access to Archives
Adopted by International Council on Archives
Annual General Meeting on August 24, 2012
Internet Encyclopedia Of Ukraine
The Internet Encyclopedia
of Ukraine

Український історичний
портал
Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.
ІЗБОРНИК:
Історія України IX-XVIII ст.
Першоджерела та інтерпретації

Web-бібліографія старої України.1240–1800

Європейська бібліотека:
Ресурси 47 національних бібліотек

Портал Ukrainica

VIFAOST
Віртуальна бібліотека "Східна Європа"

Історія та гуманітарні дисципліни

"Міста та села України"
Багатотомне енциклопедичне видання

Фонд «Osrodka KARTA»

Портал
«Уроки истории»

EuroDocs: Online Sources
for European History

"Відлуння віків"

The History Network for Young Europeans

Military Ukraine
Воєнно-історичний форум

Історія цивілізацій

"Історична правда"

Україна Incognita:
Історичний веб-проект

"Український воєнно-історичний портал"

Історія:
Сумський історичний портал

Historians.in.ua

КРИТИКА
простір незалежної думки

История городов и сел

Фото-Планета.
Фотографії міст,
селищ, сіл.
Україна

АРГУМЕНТ:
История

Старожитності

CEJSH – The Central European Journal of Social Sciences and Humanities

Российский индекс научного цитирования – портал е-Library.ru

Slavic
Humanities Index

___________________________________

Керівник проекту – Валерій Смолій
Концепція проекту – Геннадій Боряк
Редакція і переклад текстів – Ольга Шаленко
Програмування – Олексій Жданович
Макет і редакція сайту – Сергій Балик, Тетяна Водотика, Оксана Ганжа, Наталія Кашеварова,
Олена Ковальчук, Надія Лісунова, Кирило Мачача, Тетяна Омельчук,
Георгій Папакін, Оксана Юркова
Copyright © 2008 – 2011 Інститут історії України Національної академії наук України
Всі права застережені

mobil porn türbanlı porno türk porno hd porno mobil porno