|
|
|
| |
| |
| |
ЕБЕРГАРД Андрій Августович
|
| ... 6–1919) – діяч рос. флоту, адмірал (1913). Закінчив Мор. кадетський корпус у м. Санкт-Петербург (1879). Учасник російсько-японської війни 1904–1905 та Першої світової війни. 1908–11 – нач. Мор. генштабу. Від 1911 до лип. 1916 – команд. Чорномор. флотом.
Л.В. Гриневич. ... |
| |
|---|
ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ АВСТРІЙСЬКОГО ТА РОСІЙСЬКОГО УРЯДІВ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
|
| ... В НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ та пов’язані з цим проблеми залізничних перевезень і сільськогосподарського виробництва
Вперше евакуаційні заходи в роки Першої світової війни на укр. землях були застосовані австрійс. владою в Галичині й Буковині. Швидкий наст ... |
| |
|---|
ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941—1945
|
| ... СР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945
Вторгнення гітлерівських військ на тер. СРСР (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941–1945) 22 черв. 1941 виявилося для кер-ва СРСР неочікуваним. Лише 24 черв. 1941 ЦК ВКП(б) та РНК СРСР затвердили постанову про створ ... |
| |
|---|
ЕВЕКТА
|
| ... tum) – вивожу) – митний податок, що стягувався урядом Гетьманщини за вивіз товарів до Рос. д-ви в 2-й пол. 17–18 ст. Існував поряд з індуктою. Практикувалося віддання його на відкуп деяким представникам місц. знаті. Скасований указом імп. Єлизавети Петрівни від 5 січ. 1754 про ліквідацію м ... |
| |
|---|
ЕВЕРС (Ewers) Йоган-Філіпп-Густав
|
| ... >(04.07.1781–20(08).11. 1830) – історик, юрист. Чл.-кор. (1809), почесний чл. (1826) Петерб. АН. Н. у Вестфалії (істор. обл. між річками Рейн і Везер). Навч. в Геттінгенському ун-ті. Від 1803 і до кінця свого життя проживав у Російській імперії. Від 1810 – професор географії, статистики та ... |
| |
|---|
ЕВЛІЯ Челебі
|
| ... дорожувань»
Е. (25.03.1611–1679, за ін. даними, 1682 або 1683) – турец. географ, мандрівник. Н. в м. Стамбул. Походив зі старовинного роду «борців за віру», син дервіша Мегмеда Зиллі. Ґрунтовну освіту здобув у медресе при мечеті, де поряд з турец., араб. і татар. вивчав ще кілька ... |
| |
|---|
ЕВОЛЮЦІОНІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
|
| ... від лат. evolutio – розгортання, від evolоо – розгортаю) – теор. напрям, що інтерпретує історію як різновид еволюційного розвитку, продовження космічної, геологічної та біологічної еволюції. Почав формуватися в серед. 19 ст. під впливом теорії Ч.-Р.Дарвіна про походження видів шляхом прир ... |
| |
|---|
ЕДИГЕЙ
|
| ... 19) – емір кипчацького племені мангитів з лівого (кок-ординського) крила улусу Джучи (старшого сина Чингісхана), фактичний, але не легітимний правитель («емір емірів») Золотої Орди за часів Тимур-Кутлука (1396–1400), Пулада (1407–10), Тимура (1410), Чокре (1414–16) і Дервіша (1417–19). Уперше згадує ... |
| |
|---|
ЕДИКТ
|
| ... сo – оголошую) – 1) у Римі Стародавньому – публічна програмна заява магістрата (посадовця) – претора, едила, консула тощо – під час його вступу на посаду, в якій він декларував осн. напрями та принципи своєї діяльності. Фіксовані в письмовій формі Е., чинність яких визнавалася дійсною протягом одно ... |
| |
|---|
ЕДУКАЦІЙНА КОМІСІЯ 1773—1794
|
| ... isja Edukacji Narodowej), Комісія народної освіти – держ. освіт. інституція в Речі Посполитій, утворена з ініціативи короля Станіслава-Августа Понятовського і затверджена сеймом 15 жовт. 1773, перше в Європі мін-во освіти. На Е.к. покладалося реформування системи освіти після ліквід ... |
| |
|---|
ЕЙДЕМАН Роберт Петрович
|
| ... с; 09.05(27.04).1895–12.06.1937) – військ. діяч, комкор (1935), письменник. Н. в м. Леясціємс (нині місто в Латвії). Після закінчення Київ. військ. уч-ща (1916) служив прапорщиком. У роки громадян. війни 1918–20 командував д-зіями, 13-ю армією на Південному фронті та Південно-Західному фронті, що ве ... |
| |
|---|
ЕЙНГОРН Віталій Йосипович
|
| ... 1862–14.09.1947) – історик, джерелознавець, архівіст, педагог. Д-р істор. н. (1942). Н. в м. Мінськ (нині столиця Білорусі). Початкову освіту здобув удома. 1878–80 навч. в г-зії м. Кишинів (нині столиця Молдови), яку закінчив зі срібною медаллю. Навч. в Петерб. історико-філол. ін-ті (1880– ... |
| |
|---|
ЕЙХГОРН (Eichhorn) Герман фон
|
| ... .02.1848–30.07.1918) – генерал-фельдмаршал, головнокоманд. нім. військами в Україні 1918 (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). Онук нім. філософа Ф.-В.Шеллінга. Н. в м. Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща). Брав участь у австрійс.-прусській війні 1866 і франко-прусській ... |
| |
|---|
ЕЙХЕЛЬМАН Отто Оттович
|
| ... 2.1943) – громад. та політ. діяч, правознавець, фахівець з питань держ. і міжнар. права, історії права. Д-р права (1880), проф. (1882), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1924). Н. в Ямбурзькому пов. Санкт-Петерб. губ. Закінчив юрид. ф-т Дерптського (нині Тартуський) ун-ту (1875). ... |
| |
|---|
ЕЙЯЛЕТ
|
| ... пашалик) – найбільша адм.-тер. одиниця у 14–19 ст. в Османській імперії. У 1-й пол. 14 ст. Осман. д-ва поділялася на санджаки (бейлики), очолювані спочатку лише самим правителем та його синами, а згодом – знаттю. Перший бейлербеїлик – Румелія із центром у м. Едірне (нині місто в Туреччині ... |
| |
|---|
ЕКЗАРХАТ РПЦ в Україні. Екзархат
|
| ... від грец. εξαρχος – керівник) – у правосл. церкві (див. Православ’я) відносно автономна церк. округа, що охоплює одну чи кілька єпархій і управління якою провадиться особливим чином. Ступінь залежності екзархату від помісної церкви не є чітко визначеним, і том ... |
| |
|---|
ЕКЗЕКУТОР
|
| ... o – виконання, провадження до дії) – 1) за рим. правом (див. Рим Стародавній) виконавець вироку суду як щодо майна, так і щодо особи. Поступово термін почав уживатися тільки в значенні виконання вироку про смертну кару, тілесне покарання, стягнення боргу, податку і т. ін.;
2 ... |
| |
|---|
ЕКЗЕКУЦІЙНИЙ РУХ
|
| ... xsecutio – виконання, впровадження в дію) – ренесансно (див. Відродження) забарвлений рух середньої шляхти Корони Польської часів останніх Ягеллонів. Мав за мету проведення модернізації держави відмінним від абсолютистсько-олігархічної (див. Абсолютизм) централізації шляхом. За взірець правили антич ... |
| |
|---|
ЕКЗИЛЬНИЙ УРЯД
|
| ... лат. exilium – вигнання, висилка), уряд у вигнанні – уряд тієї чи ін. держави, що з тих чи ін. причин, які унеможливлюють його діяльність у своїй країні, працює за межами кордонів цієї країни, представляючи її (цієї країни) д-ву в стосунках з ін. д-вами, спираючись на певні юрид. докумен ... |
| |
|---|
ЕКОЛОГІЧНИЙ РУХ
|
| ... class=zdan_just>– сукупна діяльність громадян і громад. орг-цій, що спрямована на захист і реанімацію природи і здійснюється в місц. і планетарних масштабах задля гармонізації відносин людини та довкілля. Термін «екологія» (від грец. пpкпт – оселя, середовище та льгпт – слово, вчення) запровадив 186 ... |
| |
|---|
ЕКОНОМІЗМ
|
| ... рос. с.-д. русі на рубежі 19–20 ст. Назву «економізм» цій течії дали революц. соціал-демократи. Цитаделями Е. були закордонний «Союз русских социал-демократов» у Берліні (з 1898; друкований орган – ж. «Рабочее дело»), союзи боротьби за визволення робітничого класу (пізніше – відповідні місцеві ... |
| |
|---|
ЕКОНОМІКА ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ВІД КАПІТАЛІЗМУ ДО СОЦІАЛІЗМУ
|
| ... АЛІЗМУ
Поняття «економіка перехідного періоду» означає: 1) складову частину доктрини більшовиків про становлення екон. основ комуніст. сусп-ва; 2) теорію і практику ліквідації капіталіст. та формування соціаліст. вироб. відносин, створення і функціонування екон. си ... |
| |
|---|
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА РАДА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ЕКОСОР)
|
| ... ЦІЙ (ЕКОСОР)
– один із гол. органів Організації Об’єднаних Націй. Ств. 1946. До складу ЕКОСОР входять 54 д-ви – члени ООН. Вони обираються Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй на 3 роки із щорічним переобранням третини членів Ради, 3-річний строк яких закінчується. ... |
| |
|---|
ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ
|
| ... сторії господарської діяльності людства. Е.і. – гуманітарна дисципліна, що вивчає історію госп. діяльності окремих країн, регіонів, людства в цілому. Знання, які продукує Е.і., при подальшому їх осмисленні в межах екон. наук із залученням соціологічних та історичних теорій дають змогу виявити певні ... |
| |
|---|
ЕКСАМПЕЙ
|
| ... орубіжжі земель алазонів і скіфів-орачів (див. Скіфи), між ріками Гіпаніс (нині Пд. Буг) і Борисфен (нині Дніпро), навпроти зближення річищ Тіраса (нині Дністер) і Гіпаніса. За Геродотом (IV, 52, 81), тут до Гіпаніса впадало джерело з гіркою водою. Назва місцевості та джерела перекладалася зі скіф. ... |
| |
|---|
ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ
|
| ... ільшовизму
Термін «експорт революції» з’явився і набув поширення в Зх. Європі за часів Французької революції кінця 18 століття. Широковживаним цей термін став після захоплення влади в Росії більшовиками. В роки «холодної війни» синонімом терміна «експорт революції» став термін «е ... |
| |
|---|
ЕКСПРОПРІАЦІЯ
|
| ... t>Терміном «експропріація» (лат. expropriatio, від exproprio – позбавляю власності) в юриспруденції означають примусове безоплатне або оплачуване відчуження майна органами держ. влади, як правило, незалежно від згоди власника. Об’єктом Е. може бути як нерухоме (напр., земля, підпр-ва), так і ру ... |
| |
|---|
ЕКСПРОПРІАЦІЯ ЕКСПРОПРІАТОРІВ
|
| ... Термін «експропріація експропріаторів» увів до наук. обігу К.Маркс. В заключному слові до 1-го т. своєї осн. праці з політекономії «Капітал» він писав: «Централізація засобів виробництва й усуспільнення праці досягають такого пункту, коли вони стають несумісними з їх капіталі ... |
| |
|---|
ЕКСТЕР Олександра Олександрівна
|
| ... дівоче прізв. – Григорович; 19(06).01.1882–17.03.1949) – художниця, театральний декоратор, педагог. Н. в м. Бєлосток (нині м. Бялисток, Польща). Від 1885 жила в м. Сміла, згодом у Києві. 1892–97 навч. в Київ. г-зії св. Ольги, 1901 – вільна слухачка Київ. худож. уч-ща. Після одруження відкрила в ... |
| |
|---|
ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ
|
| ... грец. пk‚пхмЭнз – всесвіт; заселена земля) – об’єднавчий рух християн. церков (див. Християнство), започаткований на Всесвітній місіонерській конф. 1910 в м. Едінбург (Велика Британія). Набув нових форм і динамічної спрямованості після 1948, коли було створено Всесвітню раду церков (ВРЦ), до якої ув ... |
| |
|---|
ЕЛЕКЦІЯ ВІЛЬНА ПОГОЛОВНА
|
| ... volna viritim) – таку назву мав сейм Речі Посполитої, на якому обирався польс. король й одночасно вел. князь литов. Ця назва походить від однойменної назви принципу, що у часи виборної монархії (1573–1791) змінив ін. принцип – elekcja vivente rege, згідно з яким вибори нового короля відбувалися за ... |
| |
|---|
ЕЛІТА
|
| ... – вибираю та франц. Jlite – краще, добірне), як поняття в соціології та політології. Термін «еліта» набув поширення на поч. 20 ст. Ним позначають стрижневе поняття тих теорій, які стверджують, що необхідною складовою частиною будь-якої соціальної структури є наявність у ній найвищо ... |
| |
|---|
ЕЛІТАРИЗМУ ПІДХІД В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
|
| ... ust>– методологічний напрям в історіографії, згідно з яким рушійним чинником істор. процесу є дії провідної верстви сусп-ва – еліти.
Своїми коріннями підхід сягає антич. філософії (Платон, Арістотель) та історіографії доби Відродження (італ. політ. мислитель Н.Макіавелл ... |
| |
|---|
ЕЛЛІНИ
|
| ... Epsilon;λληνες) – самоназва греків. За доби античності майже протягом тисячі років (від 2-ї пол. 6 ст. до н.е. – до 4 ст. н.е.) Е. становили найчисленнішу групу осілого нас. Пн. Причорномор’я (див. Античні держави Північного Причорномор’я). За даними пер ... |
| |
|---|
ЕЛЛІНІЗАЦІЯ ГРЕЦЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 1926—1938
|
| ... class=zdan_just>– умовна назва політики переведення культ. життя укр. еллінофонів (громадян грец. походження, які послуговуються грец. мовою), в т. ч. нар. освіти, на новогрец. мову – димотику (від грец. дзмпфiкьт – нар., загальнодоступний). Осн. напрями цієї політики (див. також Кор ... |
| |
|---|
ЕЛЛІНІЗМ
|
| ...
Е. (елліністичний період) – багатозначне, передусім хронологічне поняття, введене в 30-ті рр. 19 ст. нім. істориком Й.-Г.Дройзеном для виокремлення в історії країн Сх. Середземномор’я особливого періоду, характерною ознакою якого була інтенсивна взаємодія грец. та сх. тради ... |
| |
|---|
ЕЛЬЗЕВІРИ
|
| ... л. друкарів, яка заснувала і володіла однойменною видавничою фірмою, добре відомою в Зх. Європі та Україні (існувала від 1581 до 1712; мала центри у Лейдені, а з 2-ї пол. 17 ст. – в Амстердамі, обидва – нині міста в Нідерландах). Засн. – Лодовейк Старший (імовірно, 1546–1617). З численно ... |
| |
|---|
ЕМАЛЬ
|
| ... e;mail, від франкського smeltaN – плавити) – 1) склоподібна блискуча маса, яку використовують для покриття поверхні металевих або керамічних виробів; 2) худож. виріб з таким покриттям. За характером наплавлення емалі розрізняють техніку виїмчастих емалей (коли склоподібним покриттям заповнювали ... |
| |
|---|
ЕМБЛЕМАТИКА
|
| ... рельєфна прикраса) – спеціальна історична дисципліна, об’єктом вивчення якої є емблеми – предмети або зображення людей, тварин, птахів, будівель, фантастичних істот тощо, що умовно виражають певне поняття чи ідею. Аналогічну функцію – умовного, знакового зображення – виконують символи (див. Символі ... |
| |
|---|
ЕМІГРАЦІЯ
|
| ... від. лат. emigro – виселяються, переселяються) – вимушене або добровільне переселення ч. населення з батьківщини до ін. країни на певний час або на постійне мешкання. Е. як соціально-політ. явище виникла на межі доби пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу. Вважається, що термі ... |
| |
|---|
ЕМІГРАЦІЯ ВІЙСЬКОВИКІВ Армії УНР та УГА
|
| ... n_just>Була спричинена поразкою української революції 1917–1921. Зазнавши поразки в боях з переважаючими силами супротивних військ, укр. війська змушені були відступити на тер. сусідніх з Українською Народною Республікою д-в – Чехословаччини (понад 4 тис. вояків), Польщі (15 тис.), Румунії (2 тис.). ... |
| |
|---|
ЕМІГРАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
|
| ... Традиційно тему укр. еміграції розпочинають з еміграції політ. Першу хвилю такої еміграції в Україні склали представники вищих верств козацької старшини поч. 18 ст., прибічники гетьмана І.Мазепи (див. Мазепинська еміграція). Після поразки швед. армії Карла XII у Полтавській битві 1709 ч.&n ... |
| |
|---|
ЕМІЛЬЧИНО
|
| ... льчине. ... |
| |
|---|
ЕМІНЕСКУ (Eminescu) Мігай
|
| ... нє. прізв. Емінович; 15.01.1850–15.06.1889) – румун. поет-романтик та основополож-ник румун. літ. мови. Н. у с. Іпотешти Ботошанського пов. (нині село в Румунії). Від 1858 навч. у Чернівцях у початковій шк. та у вищій нім. гімназії, де дебютував з елегією «Могилі Арона Пумнула» (1866). 186 ... |
| |
|---|
ЕМСЬКИЙ АКТ 1876
|
| ... дження про повну заборону укр. письменства, підписане імп. Олександром II у нім. курортному м-ку Емс (нині м. Бад-Емс, Німеччина) 30(18) трав. Е.а. доповнював Валуєвський циркуляр 1863. Сучасники називали його також «Юзефовичевим законом» (за прізвищем гол. його автора – пом. куратора Київ. учбового ... |
| |
|---|
ЕНГЕЛЬ (Engel) Йоган-Християн фон
|
| ... >(17.10.1770–20.03.1814) – австрійс. історик. Н. в м. Левоча (нині місто в Словаччині). Учень нім. історика А.Шлєцера. Прибічник раціоналістичної методології істор. досліджень. Автор студій з історії Галицько-Волинської Русі та укр. козацтва. Звертався до вивчення істор. досвіду України–Гетьманщини ... |
| |
|---|
ЕНГЕЛЬГАРДТИ
|
| ... баронський рід, предки якого на поч. 15 ст. переселилися зі Швейцарії до Прибалтики. Від них походять усі дворянські та баронські гілки Е. у Російській імперії. На поч. 19 ст. Е. мали великі успадковані землеволодіння, отримані за вірну службу від польс. королів (на Смоленщині) ... |
| |
|---|
ЕНГЕЛЬС (Engels) Фрідріх
|
| ... 820–05.08.1895) – політ. діяч, публіцист, економіст, історик, соціолог, філософ. Один з основоположників марксизму (див. Марксизм в історичній науці). Н. в м. Бармен (нині м. Вупперталь, Німеччина) в сім’ї текстильного фабриканта. Друг та соратник К.Маркса. Співавтор (разом з К.Марксом) «Маніф ... |
| |
|---|
ЕНЕОЛІТ
|
| ... . ... |
| |
|---|
ЕНІГМАТИЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ
|
| ... диці загадкові зображення в гербі, що нині майже не підлягають розшифруванню (були зрозумілими свого часу тільки їхнім творцям та власникам гербів, вузькому колові родини). Ці зображення, перенесені з родових гербів до міськ. гербів, взагалі часто не підлягають тлумаченню. Е.з., походження яких не з ... |
| |
|---|
ЕНЦЕНБЕРҐ (Еnzenberg) Карл фон
|
| ... л. 1725 – 25.05.1810) – ген.-майор австрійс. армії (1777), фельдмаршал-лейтенант (1789), кер. крайової адміністрації Буковини (1778–86). 1779 подав австрійс. урядові опис Буковини, скорочений виклад якого опубл. Ф.Ціглауер (1893). Цей опис і пізніші звіти й доповідні записки Е. містять важливі відом ... |
| |
|---|
ЕПІГРАФІКА
|
| ... i;ιγραφη – напис) – історико-філол. дисципліна, що вивчає написи на твердих матеріалах: камені, кераміці, дереві, на металевих, кістяних та ін. предметах. Виділяють написи на стінах будинків, кам’яних стелах, надгробках, монетах і печатях (останні вивчаються нумізматами ... |
| |
|---|
ЕПІСТОЛОЛОГІЯ
|
| ... ;πιστολη – лист, послання – та льгпт – слово, вчення) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає приватні листи як вид істор. джерел. До осн. напрямів епістологічного аналізу належать визначення авторства, часу та місця створення листа, змістовної його (листа) ... |
| |
|---|
ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ
|
| ... erdamus; справжні ім’я та прізвище – Герхард Герхардс, з 1496 називав себе Еразм Дезідеріус; 28.10.1469, за ін. даними, 1466 – 12.07. 1536) – голл. філософ і теолог. Н. в м. Роттердам (нині місто в Нідерландах). Навч. в голл. школах, 1495–99 вивчав теологію в Паризькому ун-ті, жив в Англії у св ... |
| |
|---|
ЕРАСТОВ Степан Іванович
|
| ... p;псевдоніми – Ст. Закубанський, С. Попенко, С. П-ко; 19.12.1856 – 13.04.1933) – громад. та політ. діяч, учасник укр. культ. руху на Кубані, письменник, видавець, журналіст, меценат.
Н. в м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар). Батько – священик, мати походила зі стар ... |
| |
|---|
ЕРАТОСФЕН Кіренський
|
| ... rho;ατουνεης; бл. 276–194 до н.е.) – давньогрец. учений-енциклопедист. Відомі його досягнення в різних галузях науки: математиці, астрономії, географії, історії, філософії та філології. Н. в м. Кірена в Пн. Африці (нині м. Шаххат, Лівія). Освіту з ... |
| |
|---|
ЕРБІНЬЇ Мішель де
|
| ... l d’; 08.05.1879, за ін. даними, 08.05.1880 – 23.12.1957) – діяч катол. церкви (див. Католицизм). Чл. ордену єзуїтів (1897), д-р теології (1911), єпископ (1926), сходознавець. Н. в м. Лілль (Франція). Навч. в семінаріях ордену єзуїтів у містах Гемерт (Нідерланди) та Енгієн (Бельгія). Духовний с ... |
| |
|---|
ЕРДЕЛІ Адальберт Михайлович
|
| ... 5.1891–19.09.1955) – живописець, педагог, культ. діяч. Н. в с. Загаття (нині село Іршавського р-ну Закарп. обл.) в сім’ї сільс. вчителя. Навч. в будапештській Акад. мист-в у І.Ревеса та А.Грюнвальда (1915). Працював під кер-вом угор. художників Т.Земплені та К.Ференці. Вдосконалював м ... |
| |
|---|
ЕРЕНБУРГ Ілля Григорович
|
| ... .01.1891–31.08.1967) – письменник, громад. діяч. Чл. Спілки письменників СРСР. Н. в м. Київ. Навч. в 1-й Моск. г-зії. 1907 вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії, рік потому був виключений з г-зії та заарештований. Після звільнення емігрував у Францію, де працював кор ... |
| |
|---|
ЕРЛІХ (Ehrlich) Євген
|
| ... 2–02.05.1922) – австрійс. та укр. правознавець, соціолог. Проф. (1896). Н. в м. Чернівці. Закінчив Віденський ун-т (1886). Займався адвокатською практикою й наук. діяльністю: вивчав проблеми заг. теорії права і рим. права. Викладав у Віденському ун-ті: з 1894 – приват-доц., від 1896 – екстраординарн ... |
| |
|---|
ЕРНСТ Микола Львович
|
| ... – учений-кримознавець, археолог, історик. Н. в м. Київ. Мешкав у Глухові, де закінчив г-зію. Вищу освіту здобув у Берлінському ун-ті, там захистив магістерську дис. на тему: «Ставлення Москви до кримських татар при Івані III і Василії III». 1912 вернувся на батьківщину, працював бібліотекарем у Київ ... |
| |
|---|
ЕРНСТ Федір Людвіґович
|
| ... хард Людвіґович; 09.11(28. 10).1891–28.10.1942) – історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Чл. Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва, Історичного товариства Нестора-літописця, Т-ва діячів укр. пластичного мист-ва, Укр. т-ва архітекторів. Н. в м. Київ. Навч. в Берлінськом ... |
| |
|---|
ЕРСТЕНЮК Микола Васильович
|
| ... .1892–03.11.1937) – правознавець. Н. в с. Перерісль (нині село Надвірнянського р-ну Івано-Франк. обл.). Закінчив г-зію в м. Коломия. Працював на нафтопромислах у Бориславі, вчився на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. В роки Першої світової війни пройшов шлях від стрільця до поручника австрійс. 87-го піх. пол ... |
| |
|---|
ЕСДЕКИ
|
| ... мократична робітнича партія. ... |
| |
|---|
ЕСДЕКИ УКРАЇНСЬКІ
|
| ... ка соціал-демократична робітнича партія. ... |
| |
|---|
ЕСЕРИ
|
| ... еволюціонерів. ... |
| |
|---|
ЕСЕРИ ЛІВІ
|
| ... ціалістів-революціонерів. ... |
| |
|---|
ЕСЕРИ УКРАЇНСЬКІ
|
| ... а партія соціалістів-революціонерів. ... |
| |
|---|
ЕСЕФИ
|
| ... ціалістів-федералістів. ... |
| |
|---|
ЕСКІ-КЕРМЕН
|
| ... ця) – середньовічне городище, розташов. за 25 км від м. Бахчисарай. Заг. пл. – бл. 10 га. Як укріплений пункт виник у 5 – поч. 6 ст. Заснувала Е.-К. частина скіфо-сарматів (див. Скіфи, Сармати), яких гуни після падіння Скіф. д-ви витіснили в передгір’я Крим. гір. На плато, де розташов. гор ... |
| |
|---|
ЕСТОНІЯ, Естонська Республіка
|
| ... sti, Eesti Vabariїk) – д-ва на пн. зх. Сх. Європи, на узбережжі Балтійського м. Тер. 45,1 тис. км2. Столиця – м. Таллінн. Адм.-тер. поділ – 15 маакундів (повітів, які поділяються на волості) і 6 міст центр. підпорядкування. Населення 1,366 млн осіб (2001): естонці – 65 %, росіяни – 28,2 %, українці ... |
| |
|---|
ЕСТОНЦІ В УКРАЇНІ
|
| ... естонців на тер. України з’явилися в Криму в 60-х рр. 19 ст. Тоді для естонців у Сімферопольському, Євпаторійському, Перекопському та Феодосійському повітах Таврійської губернії уряд Російської імперії виділив 36 тис. десятин землі в 40 селах, зокрема в Джурчі (нині смт Первомайське), Замрук ( ... |
| |
|---|
ЕТАТИЗМ
|
| ... – держава) – концепція політ. думки, що розглядає державу як найвище досягнення і мету сусп. розвитку. Ідеї Е. є в багатьох політ. доктринах. Про важливу роль держави для сусп-ва писали, зокрема, антич. мислителі Платон і Арістотель, італ. політик і мислитель Н.Макіавеллі (1469–1527) ... |
| |
|---|
ЕТИКЕТОЗНАВСТВО
|
| ... cute;tiquette – ярлик, правило поведінки, церемонія) – спеціальна історична дисципліна, яка вивчає етикети – усталені норми поведінки в різних колах, прошарках сусп-в, що існували та існують у межах різних цивілізаційних і етнічних спільнот. Дослідження правил етикету різних епох дає змогу визн ... |
| |
|---|
ЕТНІЧНИЙ СКЛАД ТА ЕТНОМОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ПЕРЕПИСАМИ НАСЕЛЕННЯ 1959, 1970, 1979, 1989, 2001 ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 1994 ТА 200
|
| ... АЇНИ ЗА ПЕРЕПИСАМИ НАСЕЛЕННЯ 1959, 1970, 1979, 1989, 2001 ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 1994 ТА 2001
Порівняння гол. стат. показників, розрахованих за результатами переписів нас. СРСР 1959, 1970, 1979, 1989 та України 2001, дає змогу виявити такі демографічні тенд ... |
| |
|---|
ЕТНІЧНІ СПІЛЬНОСТІ
|
| ... just>Е.с. – а) угруповання людей, що історично виникають і мають спільні етнічні ознаки (див. Етнос); б) складна теор. конструкція, з допомогою якої історики, соціологи та етнологи аналізують різноманітні типи, види і форми спільності людей, що виникають у процесі етногенезу. Вважається, що Е.с. маю ... |
| |
|---|
ЕТНІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
|
| ... ss=zdan_just>Вислів «етнічні українські землі» вживається для означення тих тер., на яких у різні істор. періоди відбувалося формування укр. етносу. Одвічними укр. землями вважаються землі Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Волині, Поділля, Галичини, Буковини Північної, Закарпатської України, Холмщ ... |
| |
|---|
ЕТНОГЕНЕЗ
|
| ... роцесу
Поняття «етногенез» (від грец. fћнпт – плем’я, народ – та гЭнеуйт – народження, походження) є похідним від поняття «етнос» (див. Етнос) і вживається для означення процесів формування і розвитку етнічних спільностей. Поняття «етногенез», як і поняття «етнічна спільність», « ... |
| |
|---|
ЕТНОГЕНЕЗ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
|
| ... тапів поступу
Серед науковців поки що немає усталеної думки щодо конкретних схем походження східнослов’ян. народів – укр., рос. та білорус.
Загальновизнаною є лише теза, що сх. слов’яни є частиною слов’янства, а їхні предки – частиною індоєвроп. світу. Це, од ... |
| |
|---|
ЕТНОГРАФІЧНА КОМІСІЯ ПРИ ВУАН
|
| ... . 9 трав. 1921 на спільному зібранні ВУАН (нині Національна академія наук України), того ж року злилася з етногр. секцією Українського наукового товариства. 1922 перетворилася на Етногр.-фольклорну комісію при ВУАН на чолі з акад. А.Лободою. Того ж року при ній утворено Кабінет муз. етнографії (Муз. ... |
| |
|---|
ЕТНОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ УКРАЇНИ
|
| ... очаток 20 ст.
Терміном «етнографічний регіон» означають частину тер. розселення етносу, що вирізняється з-поміж сусідніх частин притаманним їй комплексом ознак (явищ) матеріальної та духовної к-ри цього етносу. Найбільш об’єктивним способом виділення етнографічних регіонів є карт ... |
| |
|---|
ЕТНОГРАФІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
|
| ...
– див. Етнічні українські землі. ... |
| |
|---|
ЕТНОГРАФІЯ
|
| ... ... |
| |
|---|
ЕТНОЛОГІЯ, етнографія, народознавство
|
| ... just>– наука про етнокульт. розмаїття людства. Досліджує походження різних народів, їхню етнічну історію, розселення, особливості побуту та к-ри, етнопсихологічну своєрідність. Для позначення цієї науки вживаються як синоніми терміни «етнологія» (грец. εθνος – на ... |
| |
|---|
ЕТНОНІМІКА
|
| ... heta;νος – народ – і ονομα – ім’я) – галузь ономастики (розділу лексикології), що вивчає етноніми – назви родів, племен, народностей, народів, націй та ін. етнічних спільностей – у контексті походження, розвитку, розселення й діяльності конкретних етнічн ... |
| |
|---|
ЕТНОС
|
| ... a;νος– плем’я, народ) – стала група людей, що історично склалася, усвідомлює свою єдність поза екон., соціальним, політ. та конфесійним поділом та має спільні етнічно маркуючі ознаки. За значенням є близьким до поняття «народ» у його буденному розумінні. Вчені 1940–60-х рр. на ... |
| |
|---|
ЕТНОЦИД
|
| ... a;νος – народ – та лат. caedo – вбиваю) – свідома нац. політика знищення етнічної своєрідності окремого народу шляхом нівелювання мовних, культ. та ін. відмінностей. Поняття «етноцид» за змістом близьке до поняття «асиміляція» (див. Асиміляція). Воно базується на уявленні ... |
| |
|---|
|
|
|
|
|