  
|
|
|
| |
|---|
| |
| |
Д’ЕСПЕРЕ ФРАНШЕ Луї
|
|---|
| ... франц. військ. діяч, дивізійний генерал (1909), маршал Франції (1921). Учасник Першої світової війни. Під час битви на р. Марна (прит. Сени) (5–12 серп. 1914) командував армією, в черв.–листоп. 1918 – команд. Салоніцьким фронтом, згодом – головнокоманд. військами Антанти в м. Стамбул, у т.&nbs ... |
|---|
| |
|---|
Д’ЕСТЕ Фердинанд
|
|---|
| ... 1.1850) – австрійс. ерцгерцог, цивільний і військ. генерал-губернатор Галичини (1832–46), виразник абсолютистських інтересів Габсбургів. Протегував польс. аристократії. Очолював боротьбу проти укр. визвол. руху, протидіяв спробам модернізації нац. життя галицьких українців.
Ф.І. ... |
|---|
| |
|---|
Д’ЯКОВ Володимир Анатолійович
|
|---|
| ... .07.1919–16.11.1995) – рос. історик-славіст. Іноз. чл. Польс. АН. Н. в с. Бакали Казанської губ. (нині село в Республіці Татарстан, РФ). 1938–41 – студент Моск. історико-архів. ін-ту. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 добровольцем пішов на фронт, командир артилер. ... |
|---|
| |
|---|
ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ
|
|---|
| ... 1123) – князь новгородський, смоленський, черніг., 3-й або 4-й син Святослава Ярославича. Одружений з Феодосією (?). Від поч. 1094 до весни 1096 княжив у Новгороді Великому, потім вел. кн. київ. Святополк Ізяславич перевів його до Смоленська (нині місто в РФ). За рішенням Любецького з’їзду 109 ... |
|---|
| |
|---|
ДАВИД ІГОРОВИЧ
|
|---|
| ... 12) – князь тмутороканський, дорогобузький, волин. Син Ігоря Ярославича. По смерті батька (1060) Д.І. не одержав нічого з його земель, став князем-ізгоєм. 1081 разом із Володарем Ростиславичем заволодів Тмутороканню, але 1083 був вигнаний звідти Олегом Святославичем. 1084 пограбував візант. ку ... |
|---|
| |
|---|
ДАВИДОВ Василь Львович
|
|---|
| ... .03).1792, за ін. даними, 1793–06.11(25.10).1855) – військовик, поміщик, поет, декабрист, масон (див. Масонство). З дворян Київ. губ., син генерала Льва Давидова (1743–1801) та його дружини Катерини (1750–1825; в першому шлюбі – Раєвської, у дівоцтві – Самойлової), племінниці кн. Г.Потьомкіна. Брат ... |
|---|
| |
|---|
ДАВИДОВ Олександр Сергійович
|
|---|
| ... 13).12.1912–19.02.1993) – фізик-теоретик. Акад. АН УРСР (1964, нині НАН України), засл. діяч н. УРСР (1972), Герой Соц. Праці (1982). Н. в м. Євпаторія. Закінчив Моск. ун-т (1939). 1945–53 і 1964–66 працював в Ін-ті фізики АН УРСР, 1953–64 – в Моск. ун-ті, од 1966 – зав. від., 1973–88 – дир., з 1988 ... |
|---|
| |
|---|
ДАВНЬОРУСЬКА ЕТНОКУЛЬТУРНА СПІЛЬНІСТЬ
|
|---|
| ... just>концепція давньоруської етнокультурної спільності. Утворення д-ви Київська Русь у 9 ст. було результатом тривалої політ., екон. і культ. консолідації етнічно споріднених сх.-слов’ян. племен. Для з’ясування характеру такого об’єднання важливими є такі літописні дані: по-перше, сх.-сло ... |
|---|
| |
|---|
ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
|
|---|
| ... t>– гіпотеза про «давньоруську народність», яка (народність) сформувалася в процесі етногенезу сх. слов’ян 9–12(13) ст. і була спільним предком трьох пізньосередньовічних сх.-слов’ян. народностей – укр., білорус. і рос.
В історіографічній ретроспективі витоки цієї гіпотези с ... |
|---|
| |
|---|
ДАВНЬОСХОВИЩЕ ПОДІЛЬ-СЬКОГО ЄПАРХІАЛЬНОГО ІСТОРИКО-СТАТИСТИЧНОГО КОМІТЕТУ
|
|---|
| ... АТИСТИЧНОГО КОМІТЕТУ
Музей Подільського церковного історико-археологічного товариства. Засноване 1890 у м. Кам’янець-Подільський на базі зібраних членами К-ту пам’яток з історії й к-ри Поділля та здійснених ними численних описів міст, м-чок і сіл губернії. З початку свого існуван ... |
|---|
| |
|---|
ДАВНЬОСХОВИЩЕ СВЯТО-ВОЛОДИМИРСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО БРАТСТВА
|
|---|
| ... ТСТВА
– перший церк. заклад музейного типу на Волині. Ств. 1887 у м. Володимир-Волинський членами Свято-Володимирського правосл. братства, серед яких були й дослідники укр. історії та к-ри, зокрема В.Антонович і В.Прахов. Згідно зі статутом давньосховища в ньому зберігалися церк. ... |
|---|
| |
|---|
ДАВНЯ ІСТОРІЯ
|
|---|
| ... іод; давня історія України
Як галузь пізнання Д.і. є розділом історичної науки, що вивчає найдавніший період в житті людства. Поняття «давня історія» разом з концепцією поділу історії на давню, середньовічну та нову ввів до наук. вжитку нім. вчений К.Келлер (Целларіус) наприкінці ... |
|---|
| |
|---|
ДАВОСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФОРУМ
|
|---|
| ... ормальна зустріч політ. та бізнесових еліт найвпливовіших країн світу. Ініційований 1977 нім. бізнесменом К.Швабом. Засідання відбуваються на зимовому курорті в м. Давос (Швейцарія). Зустрічі традиційно проходять наприкінці січня кожного року, порядок денний чітко не окреслюється, що дає можлив ... |
|---|
| |
|---|
ДАЖБОГ, Дажьбог, Даждьбог
|
|---|
| ... ицьке божество Давньої Русі (див. Київська Русь). Згадується в «Повісті временних літ» серед божеств, поставлених 980 вел. кн. київ. Володимиром Святославичем на Старокиївській горі. В Іпатіївському літописі під 1114, у тій його частині, де вміщено вставку, зміст якої запозичено з візант. хроні ... |
|---|
| |
|---|
ДАКИ
|
|---|
| ... споріднені гетам. Жили на пн. від Дунаю до Карпат. Відомі з 5 ст. до н.е. У 1 ст. до н.е. з войовничими Д. зіткнулися римляни (див. Рим Стародавній). Першим про них написав рим. імп. Гай Юлій Цезар у «Записках про Галльську війну». Найбільшого розквіту Д. досягли за царя Децебала (87 ... |
|---|
| |
|---|
ДАЛЕКОСХІДНІ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ
|
|---|
| ... Далекий Схід (ДС) – заг. назва земель на сх. Азії. До ДС належить сх. ч. тер. РФ (Рос. ДС), сх. ч. тер. Китаю, тер. Кореї (Корейська Нар. Демократ. Республіка й Республіка Корея), тер. Японії. Рос. ч. ДС (а це 30 % тер. Росії) охоплює сучасні Приморський та Хабаровський краї, Аму ... |
|---|
| |
|---|
ДАЛЬ Володимир Іванович
|
|---|
| ... p;псевд. – Козак Луганський; 22.11(10.11).1801–04.10(22.09.). 1872) – письменник, лексикограф, етнограф, фольклорист. Один із засн. Рос. геогр. т-ва (1845), почесний чл. Петерб. АН (1863). Н. в с-щі Луганський завод (нині м. Луганськ). Дитинство провів у рідному селищі та в Миколаєві. 1814–19 н ... |
|---|
| |
|---|
ДАЛЬСЬКИЙ Володимир Михайлович
|
|---|
| ... правжнє прізв. – Нестеренко; 05.05(22.04).1912–1998) – актор. Нар. арт. СРСР (1960). Н. в м-ку Нікополь. 1930–32 – навч. у Київ. муз.-драм. ін-ті ім. М.Лисенка. Працював у Харків. театрі юного глядача, Харків. драм. театрі ім. Т.Шевченка, драм. театрах Червоної армії (Київ, Одеса, Львів). ... |
|---|
| |
|---|
ДАЛЬТОН-ПЛАН
|
|---|
| ... ма організації навч.-виховної роботи в школах. Заснована на принципі індивідуального навчання. Розроблена і вперше застосована в США в м. Долтон (шт. Массачусетс) педагогом Є.Паркхерстом на поч. 20 ст. У 1920-ті рр. в модифікованому вигляді частково практикувалася в СРСР. Згідно з при ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЇЛ ЗАТОЧНИК
|
|---|
| ... д.). – давньорус. письменник, автор створеного в 1-й третині 13 ст. «Слова» («Моленія»; див. «Моленіє Даниїла Заточника»), адресованого переяславль-залєському кн. Ярославу Всеволодичу, сину вел. кн. владимирського та суздальського Всеволода Юрійовича Велике Гніздо. Домагаючись князівської мило ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЇЛ ПАЛОМНИК
|
|---|
| ... д.) – церковний діяч, автор першого у літ. Київської Русі опису подорожі по Святій землі – «Хожение Даниила, Русьскыя земли игумена» (див. «Хождєніє ігумена Даниїла»). Був ігуменом одного з чернігівських монастирів або, як доводять окремі дослідники, єпископом Юр’ївським (поставлений 1114). ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕВИЧ Василь Юхимович
|
|---|
| ... 1872–10.11.1936) – історик, археолог, нумізмат. Учень В.Антоновича. Член Українського наукового товариства в Києві, Берлінського т-ва передістор. дослідів, Харківського історико-філологічного товариства, Історичного товариства Нестора-літописця. Н. в м. Курськ (нині місто в РФ). Закінчив істор. ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕВСЬКИЙ Віктор Васильович
|
|---|
| ... 4.09.1898–09.08.1960) – дослідник історії техніки, письменник. Професор (1931), дійсний член Академії історії матеріальної к-ри (1931), д-р тех. н. (1938), акад. АН УРСР (1948). Чл. Спілки письменників СРСР. Н. в м. Лодзь (Польща) в сім’ї вчителів. 1908 вступив до Лодзинської г-зії. 1911 перейшов у ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕВСЬКИЙ Григорій Петрович
|
|---|
| ... 6(14).04.1829–18(06). 12.1890) – письменник, чиновник, мандрівник, етнограф, історик. Чл. Харків. стат. к-ту (1863), Т-ва шанувальників словесності при Моск. ун-ті (1867), Т-ва для допомоги нужденним літераторам і вченим (1868), Рос. геогр. т-ва (1870). Н. в с. Данилівка Ізюмського пов. Слобідс ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕВСЬКИЙ Микола Якович
|
|---|
| ... .1822–01.11.1885) – рос. природознавець, філософ і соціолог. Дійсний статський радник (1868). Н. в с. Оберець Лівенського пов. Орловської губ. (нині село Липецької обл., РФ) в родині генерала. Закінчив Царськосельський ліцей (1842) та Петерб. ун-т (1849). Заарештований за участь у діяльності гуртка ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олексій Іванович
|
|---|
| ... 70–1815) – медик. Д-р медицини (1805). Н. в Україні. В 1790-х рр. навч. у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). Згодом продовжив навчання у Моск. ун-ті, який закінчив 1803. Вся його подальша діяльність пов’язана з роботою в цьому навч. закладі. 1805 отримав наук. ступінь д-ра ме ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕНКО Валентин Миколайович
|
|---|
| ... 6.07.1913–09.10.1982) – археолог, фахівець у галузі первісної археології. Д-р істор. н. (1970). Н. в с. Ново-Михайлівка Таврійської губ. (нині с. Новомихайлівка Черніг. р-ну Запоріз. обл.). Закінчив істор. ф-т Мелітопольського пед. ін-ту (1935). Працював н. с. Мелітопольського краєзнавчого музею (19 ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕНКО Віктор Михайлович
|
|---|
| ... 25.11.1949) – історик. Д-р істор. н. (1990), проф. (1995), засл. діяч н. і т. України (1996), чл.-кор. НАН України (2003). Н. в с. Карапиші Миронівського р-ну Київ. обл. Закінчив Ржищівське пед. уч-ще (1969), історико-пед. ф-т Київ. пед. ін-ту (1974). В Ін-ті історії АН УРСР (з 1994 – Ін-т іс ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛЕНКО Федір
|
|---|
| ... ля 1945) – сходознавець, письменник, громад. діяч. Н. в с. Дубовий Гай Прилуцького пов. Полтав. губ. (нині село Прилуцького р-ну Черніг. обл.). 1897–1901 проходив військ. службу в м. Хабаровськ (нині місто в РФ). 1911 закінчив по 1-му розряду китайсько-маньчжурське відділення Сх. (Орієнтального ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛІВ
|
|---|
| ... давньорус. місто у Волинській землі. Розташов. біля колиш. х. Данилівка на тер. нинішнього Кременецького р-ну Терноп. обл. Належав до Луцького князівства. Вперше згадано в Галицько-Волинському літописі під 1241 (весна), коли Батий не зумів його здобути. 1259 за наказом Бурундая укріплення Д. було з ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ
|
|---|
| ... анович Галицький (1201–1264) – князь волин. і галицький, старший син Романа Мстиславича і його другої дружини Анни. Н., очевидно, в Галичі (давньому). Вперше одружений (1219) з дочкою галицького кн. Мстислава Мстиславича Удатного Анною (п. бл. 1252), вдруге – з литов. княжною, сестрою жемайтського к ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛО ГРЕК
|
|---|
| ... звище – Данило Олівеберг де Грекані; р.н. і р.с. невід.) – грец. абат. Родом, очевидно, з п-ва Пелопоннес (Греція). 1654 переїхав до Швеції, де при королів. дворі користувався підтримкою колиш. польс. канцлера Є.Радзейовського. Під час національної революції 1648–1676 не раз перебував в Укр ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ
|
|---|
| ... евід.) – архімандрит монастиря в с. Корсунь Кобринського пов. (нині село Брестської обл., Білорусь). Між 1590–94 побував у Палестині. Свою подорож описав у «Книге беседы о пути иерусалимском», що збереглася в списках 17–18 ст. (переважно галицького походження). «Книга…» копіює «Хождєніє ігумена ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛОВИЧ Ігнатій Миколайович
|
|---|
| ... .08.(30.07.), за ін. даними, 30.08.1787–12.07(30.06.).1843) – історик права. Н. в с. Гриневичі (нині село Білостоцького воєводства, Польща) в сім’ї бідного унійного священика. Навч. в шк. катол. чернечого ордену піаристів у м. Ломжа (з 1801), г-зії в м. Білосток (1807; обидва – Польща). Закінчи ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИЛОВИЧ Северин
|
|---|
| ... ромад. та політ. діяч, правник. Н. в с. Петрів (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франк. обл.). Закінчив Львів. ун-т, захистив докторську дис. У студентські роки допомагав І.Франкові випускати газ. «Світ». Один із фундаторів Русько-української радикальної партії (РУРП), редагував її програму-мі ... |
|---|
| |
|---|
ДАНИНА
|
|---|
| ... регулярне відчуження переможеними, які після визнання своєї поразки не втрачають традиційних для них екон. та соціально-потестарної структур, частини (розмір якої узаконювався переможцями) виробленого власними силами продукту на користь переможців. У Давній Русі (див. Київська Русь) збиралася в пе ... |
|---|
| |
|---|
ДАНІЛОВ Віктор Петрович
|
|---|
| ... 925–16.04.2004) – рос. історик-аграрник. Д-р істор. н. (1982). Н. в м. Орськ (нині місто Оренбурзької обл., РФ) у родині робітника. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 (з листоп. 1943 по трав. 1945). Брав участь у визволенні України, в т. ч. в боях за міста Черкас ... |
|---|
| |
|---|
ДАНЧЕНКО Сергій Володимирович
|
|---|
| ... .03.1937–20.08.2001) – режисер. Нар. арт. УРСР (1977), нар. арт. СРСР (1988). Н. в м. Запоріжжя в театральній родині. Закінчив Київ. ін-т театрального мист-ва (у Л.Олійника, 1965). 1965–67 – реж., 1970–78 – гол. реж. Львів. укр. драм. театру ім. М.Заньковецької; 1967–70 – гол. реж. Львів. ... |
|---|
| |
|---|
ДАНЬКЕВИЧ Костянтин Федорович
|
|---|
| ... (11).12.1905–24.02.1984) – композитор, диригент, педагог, громад. діяч. Народний артист СРСР (1954). Н. в м. Одеса. Закінчив Одеський муз.-драм. ін-т (1929), відтоді – його викладач. 1944–51 – дир., 1948–53 – проф. Одеської консерваторії. Від 1953 – проф. Київ. консерваторії; 1956–67 – гол ... |
|---|
| |
|---|
ДАРАГАНИ
|
|---|
| ... ких, згодом дворянських родів. З них найбільш старовинний і відомий – рід, заснований Федором Дараганом (р.н. невід. – 1707) – переяслав. полковим осавулом (1688) та трахтемирівським сотником (1695, 1700). Його сини та внуки посідали чільні місця в гетьман. адміністрації: Дмитро Федорович ... |
|---|
| |
|---|
ДАРІЙ I (Дар’явауш)
|
|---|
| ... р (521–486 до н.е.), син Гістаспа. Наймогутніший правитель династії Ахеменідів. Д. I зміцнив центр. владу в реорганізованій державі, завдяки військовим походам розширив кордони Персії (нині Іран) від Індії на сх. до Фракії (істор. обл. у сх. ч. Балканського п-ва) на зх. Проте його похід проти с ... |
|---|
| |
|---|
ДАРНИЦЬКИЙ ТАБІР ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
|
|---|
| ... p class=zdan_just>– один із найбільших таборів військовополонених на території України в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. Розміщувався в лісі, за 3 км від Ново-Дарниці (колиш. дачне с-ще поблизу залізничної ст. Дарниця, нині в межах Дарницького р-ну Києва), по лівому ... |
|---|
| |
|---|
ДАРЧИЙ НАДІЛ
|
|---|
| ... поміщики безплатно передавали селянам під час проведення селянської реформи 1861. В Україні Д.н. отримало близько 100 тис. т. зв. ревізьких душ. За розміром Д.н. не перевищував 1 десятину і тому не міг забезпечити при тогочасному рівні техніки та врожайності прожиткового мінімуму середній селя ... |
|---|
| |
|---|
ДАХАУ
|
|---|
| ... табір, що був ств. нацистами. Почав діяти в берез. 1933 у передмісті Дахау, неподалік м. Мюнхен (Німеччина). Мав багато філій. До початку Другої світової війни тут утримувалися політ. противники нацистського режиму. Від 1934 переданий у відання СС (див. Війська СС). Став дослідницьким полігон ... |
|---|
| |
|---|
ДАХНО Володимир Авксентійович
|
|---|
| ... 07.03.1932) – режисер-мультиплікатор та художник. Засл. діяч мист-в УРСР (1982), нар. артист України (1996). Н. в м. Запоріжжя. 1955 закінчив Київ. інженерно-буд. ін-т. 1960–66 працював худож.-мультиплікатором (мультиплікаційні фільми «Пригоди Перця» (1961), «Золоте яєчко», «Казка про царевича ... |
|---|
| |
|---|
ДАЦКІВ Михайло Олександрович
|
|---|
| ... 11.1893–19.03.1939) – театральний діяч, учасник україн-ської революції 1917–1921. Н. в с. Городниця (нині село Підволочиського р-ну Терноп. обл.). Освіту здобув у Терноп. г-зії, на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. Від початку Першої світової війни – на фронті, офіцер австро-угор. армії. Від листоп. 1918 – в ... |
|---|
| |
|---|
ДАШАВА
|
|---|
| ... кого р-ну Львів. обл. Розташов. в долині р. Бережниця (прит. Дністра), за 6 км від залізничної ст. Ходовичі. Нас. 2,1 тис. осіб (1999).
Перша згадка про Д. в писемних джерелах датується 1448. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшла д ... |
|---|
| |
|---|
ДАШИНСЬКИЙ Ігнаци
|
|---|
| ... t>(26.10.1866–31.10.1936) – польс. громад. діяч і політик. Н. в м. Збараж. Співзасн. Робітн. партії у Львові (1890). Від 1892 – кер. Польс. с.-д. партії Галичини та Сілезії (істор. слов’ян. обл. у верхів’ї та середній течії р. Одра (Одер)), ред. її газ. «Naprzód». Пізніше співпрацював з Ю.Піл ... |
|---|
| |
|---|
ДАШІВ
|
|---|
| ... в; 2) с-ще міськ. типу Іллінецького р-ну Він. обл. Розташов. на берегах р. Соб (прит. Пд. Бугу), за 14 км від залізничної ст. Фронтівка. Нас. 4,7 тис. осіб (1999). Заснований на поч. 15 ст. 1448 згадується як поселення, надане війту Станіславу королем Казимиром IV Ягеллончиком. ... |
|---|
| |
|---|
ДАШКЕВИЧ Остафій
|
|---|
| ... від.–1535)
– військ. і держ. діяч. Походив зі шляхетського роду з Овруча. На поч. 16 ст. одержав від вел. кн. литов. Олександра Кричевське староство (див. Староство), яке межувало з Великим князівством Московським. Під час однієї з сутичок із моск. військами Д. пот ... |
|---|
| |
|---|
ДАШКЕВИЧ Микола Павлович
|
|---|
| ... 08.1852–02.02(20.01). 1908) – літературознавець, історик, фольклорист. Акад. Петерб. АН (1907). Н. в с. Бежів (нині село Черняхівського р-ну Житомир. обл.) в сім’ї священика. Від 1868 навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту, після закінчення якого працював викладачем, а згодом – проф. ... |
|---|
| |
|---|
ДАШКЕВИЧ Роман-Микола Іванович
|
|---|
| ... 6.12.1892–12.01.1975) – військ. та громад. діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки, правник. Д-р права. Н. в с. Тустановичі (нині в межах м. Борислав) в сім’ї священика. Навч. на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. Організатор січово-стрілец. руху в Галичині (1912–14).
... |
|---|
| |
|---|
ДАШКЕВИЧ Ярослав Романович
|
|---|
| ... оніми і криптоніми – Вульченко А., Іваненко Д., Іванович С., Козаченко С., Корибут С., Косинерський Н., Малахівський Д., Пісковий С., Романенко Д., Спаський Д., Степанів Ярослав, Ярович Д., Ярославич Д., Ярченко Я., NN, Stepaniv Jaroslav та ін.; н. 13.12.1926) – історик, сходознавець та археограф. ... |
|---|
| |
|---|
ДАШКЕВИЧ-ГОРБАЦЬКИЙ Владислав Володимирович
|
|---|
| ... =zdan_just>(16.08. 1879–р.с. невід.) – військ. та політ. діяч. Н. в м. Кременчук. Закінчив Олександрівське військ. уч-ще в Москві (1899), Імператорську військ. акад. в Санкт-Петербурзі (1905). Служив у гвард. частинах рос. армії, викладав тактику в Пажеському корпусі. Учасник Першої світов ... |
|---|
| |
|---|
ДВАДЦЯТИП’ЯТИТИСЯЧНИКИ
|
|---|
| ... и пром. підпр-в Москви, Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург), Харкова та ін. міст СРСР, мобілізовані згідно з рішенням листопадового (1929) пленуму ЦК ВКП(б) для здійснення масової колективізації сільського господарства, розкуркулення, створення та орг.-госп. зміцнення колгоспів. Передбачалося напра ... |
|---|
| |
|---|
ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА АРМІЯ
|
|---|
| ... ькові з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Вперше ств. в черв. 1941 в Архангельському військ. окрузі з 30-го і 33-го стрілец. корпусів, 69-ї моторизованої д-зії і кількох окремих військових частин. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 21 лип. включена до Зх. ... |
|---|
| |
|---|
ДВАДЦЯТЬ ПЕРША АРМІЯ
|
|---|
| ... к. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Сформована в черв. 1941 у складі Приволзького військ. округу. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 у лип.–верес. 1941 у складі Зх. фронту (з 2 лип.), Центрального фронту (з 30 лип.) і Брянського фронту (з 25 серп.) вела ... |
|---|
| |
|---|
ДВАДЦЯТЬ СЬОМА АРМІЯ
|
|---|
| ... к. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Ств. у трав. 1941 у складі Прибалтійського особливого військ. округу. В армію ввійшли 22-й і 24-й стрілец. корпуси, 16-та і 67-ма стрілец. д-зії, 3-тя стрілец. бригада і кілька окремих частин. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 194 ... |
|---|
| |
|---|
ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА АРМІЯ
|
|---|
| ... йськ. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Сформована в трав. 1942 (3-тє формування) у складі Південного фронту на базі його оперативної групи. В армію ввійшли 73-тя, 140-ва, 228-ма і 255-та стрілец. д-зії та низка ін. військ. з’єднань і частин. Після оборонних боїв у трав.–черв. 1942 сп ... |
|---|
| |
|---|
ДВАДЦЯТЬ ШОСТА АРМІЯ
|
|---|
| ... к. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Ств. 26 лип. 1940 (1-ше формування) в Київ. особливому військ. окрузі (див. Київський військовий округ). На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 22 черв. 1941 у складі 8-го стрілец. корпусу, 8-го механізованого корпусу, 8-г ... |
|---|
| |
|---|
ДВАНАДЦЯТА АРМІЯ
|
|---|
| ... – заг.-військ. об’єднання Червоної армії (див. Радянська армія), сформоване 13 черв. 1919 за постановою Реввійськради Республіки від 4 черв. 1919 з частин 2-ї і 3-ї укр. рад. армій Українського фронту. Входила до складу Зх. фронту. Д.а. складали: 1-ша укр. рад. д-зія, 7-ма, 24-та, 25-та, 44-та, ... |
|---|
| |
|---|
ДВАНАДЦЯТИЙ З’ЇЗД РКП(б)
|
|---|
| ... 17–25 квіт. 1923 у Москві за участю 409 делегатів із правом вирішального і 417 – дорадчого голосу, які представляли 386 тис. чл. і 99 тис. канд. у чл. партії. З них з України – відповідно 54 і 33 делегати. Порядок денний: звіт ЦК; звіт Ревізійної комісії та Центр. контрольної комісії; звіт рос ... |
|---|
| |
|---|
ДВІЙКАРІ
|
|---|
| ... їнських націоналістів за кордоном (ОУНз), що виникла внаслідок конфлікту між кер-вом закордонних частин ОУН (ЗК ОУН) на тлі програмних розходжень. Розкол відбувся на зібранні ЗК ОУН 1 лют. 1954. Більшість підтримала С.Бандеру, меншість – З.Матлу та Л.Ребета (звідси назва – «двійкарі»). Перший г ... |
|---|
| |
|---|
ДВІР
|
|---|
| ... наближені до князя, його дружина та слуги. Термін «двір» почав уживатися з кінця 12 ст. як замінник виразу «мала (ближня) дружина». У княжому Д. були вищі уряди (посади та підпорядковані їм службовці), напр.: «дворьского», «печатника» (Галицько-Волинське князівство), намісника (Новгород Великий ... |
|---|
| |
|---|
ДВІРНИЧЕ
|
|---|
| ... лдові та на Буковині в 17–18 ст., що виплачувався правителю Верхньої Молдови за перегін через його територію худоби (волів, коней, корів). Розмір Д. в тогочасній австрійс. валюті коливався від 4,5 крейцерів за корову до 7,5 крейцерів за вола (1775). Було скасоване австрійцями.
Літ ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЕЦЬКИЙ Василь
|
|---|
| ... 672) – військ. та політ. діяч, полковник Війська Запорозького. Н., ймовірно, в Києві в родині укр. правосл. шляхтича. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Брав активну участь у національній революції 1648–1676, від поч. 1650-х рр. – в. о. київ. н ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРИЩЕ
|
|---|
| ... , відома на укр. теренах від часів Київської Русі. В 14–17 ст. Д. були поширені переважно на Волині та в Галичині, частково на Поділлі й Наддніпрянській Україні. Становили складні госп. комплекси, які охоплювали центр. садибу (бл. 1 га) й систему орних земель та угідь. Населяли Д. в основному ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРНІК Френсіс
|
|---|
| ... p class=zdan_just>– історик, славіст, візантиніст. Н. в с. Хоміж (Чехія). 1916 прийняв духовний сан. Від 1912 вчився на теологічному ф-ті Кирило-Мефодієвського колегіуму в м. Оломоуц (Чехія), 1919–20 – у Карловому ун-ті в Празі; 1920–25 – в Сорбонні (Париж) та Школі політичних наук у Парижі. 19 ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРОВІ ЛЮДИ
|
|---|
| ... кріпосних селян (див. Кріпацтво), позбавлених з різних причин земельних наділів і змушених у зв’язку з цим обслуговувати поміщицькі маєтки. На час 9-ї ревізії (1850) число Д.л. в Україні досягло 56 тис. осіб. Значне зростання їх кількості відбулося напередодні селянської реформи 1861. На 1858 їх на ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНИ ГОСПОДАРСЬКІ
|
|---|
| ... дники, окрема група служилих людей, які виконували різні доручення воєвод, старост (див. Староство) і великого князя у Великому князівстві Литовському. До їх компетенції, зокрема, належали: проведення дізнання, ревізій держ. і великокнязівських маєтностей, збір мита чи ін. офіц. зборів, виклик до су ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНСТВО
|
|---|
| ... б) вищий прошарок суспільства, притаманні розвинутому феодалізмові. У правовому плані легітимність Д. визначалася низкою юридично оформлених норм. Ці норми виокремлювали незначну частину сусп-ва в особливий, вищий сусп. стан. Як правовий інститут досі зберігається в монархічних країнах. У Російські ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНСТВО СЛУЖИЛЕ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА
|
|---|
| ...
– особлива станова група (див. Дворянство) Чорноморського козацького війська. Ще до переселення чорномор. козаків на Кубань деякі з них уже мали дворянське звання: вони отримали його за організацію Чорномор. козац. війська та активну участь у бойових діях російсько-турецької війн ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНСЬКІ БАНКИ
|
|---|
| ... ю кредитні установи для дворян (див. Дворянство), що функціонували в Російській імперії, у т. ч. в Україні, у 18 – на поч. 20 ст. Метою їх створення було усунення залежності дворян від лихварського капіталу. Вперше царський уряд заклав для дворян Держ. позичковий банк 1754. Для п ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ
|
|---|
| ... борні органи дворян намісництва, що розглядали справи претендентів на дворянство. Складалися з «осіб найвідоміших і найповажніших родів дворянської гідності». За цими критеріями дворянство кожного повіту на дворянських зборах обирало 3–4-х депутатів до центру намісництва. У Лівобережній Україні Д.д. ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ
|
|---|
| ... ї дворянської корпорації в повітах Російської імперії. Виникли 1766, коли було організовано губернські дворянські т-ва та їхні органи – губернські збори. Жалувана грамота дворянству 1785 визначила осн. права дворянства та дворянських товариств. Інститут Д.з. запроваджено в Україні з поширенням губер ... |
|---|
| |
|---|
ДВОРЯНСЬКІ КОМІТЕТИ
|
|---|
| ... органи, ств. спец. рескриптом імп. Олександра II з метою розроблення проекту положень про умови скасування кріпацтва в Російській імперії. 20 листопада 1857 на ім’я віленського генерал-губернатора В.Назімова було видано перший рескрипт про організацію Д.к. Протягом березня–жовтня 1858 такі комітети ... |
|---|
| |
|---|
ДЕ ГУБЕРНАТІС Анджело
|
|---|
| ... t>(07.04.1840–26.02.1913) – італ. письменник, літературознавець, публіцист, видавець, громад. діяч, пропагандист і організатор міжнар. співробітництва вчених і літераторів, один із фундаторів україністики в Італії в 70–80-х рр. 19 ст. Н. в м. Турін (Італія). Працюючи проф. Вищої шк. наук у Флор ... |
|---|
| |
|---|
ДЕ ЛЯ ФЛІЗ Домінік
|
|---|
| ... (18.12.1787–1861) – медик, етнограф. Н. в м. Нансі (Франція). Освіту здобув у Франції. Від 1820-х рр. служив лікарем держ. маєтностей (див. Державні землі; Державні селяни) Київської губернії, на теренах якої від 1845 почав провадити за програмою Рос. геогр. т-ва дослідження «медичної географії» з м ... |
|---|
| |
|---|
ДЕБАГОРІЙ-МОКРІЄВИЧ
|
|---|
| ... арпович
(24(12).05.1848–02.11. 1926) – політ. діяч, революціонер, публіцист, мемуарист. Н. в м. Чернігів у дворянській родині. Дитинство провів у дідовому маєтку (с. Лука-Барська Літинського пов. Подільської губ., нині село Барського р-ну Він. обл.). Навч. (до 1864 ... |
|---|
| |
|---|
ДЕБОСКЕТ Даніїл
|
|---|
| ... ель; 1703 – після 1761) – військовий інженер, картограф. Н. у м. Кристьян-Єрланк (Пруссія) у сім’ї емігрантів з Франції. На службі у російській армії з 1726 (дослужився до чина генерал-інженера, 1761). Брав участь у будівництві укріплень на тер. України. Модернізував Печерську фортецю (сер. 18 ст.). ... |
|---|
| |
|---|
ДЕБРЯНСЬК
|
|---|
| ... г. землі у Подесенні (нині це тер. м. Брянськ, обласного центру РФ). Вперше Д. згаданий в Іпатіївському літописі під 1146 у зв’язку з подіями феод. усобиці в Київській Русі. Назва походить від слова «дебрь» – «прорізана ярами лісова хаща».
За археол. матеріалами, Д. заснований в ... |
|---|
| |
|---|
ДЕВ’ЯТА АРМІЯ
|
|---|
| ... нання Червоної армії (див. Радянська армія), сформоване в черв. 1941 в Одеському військовому окрузі як 9-та окрема армія. До її складу входили 14-й, 35-й і 48-й стрілец. корпуси, 2-й кавалерійс. корпус, 2-й і 18-й механізовані корпуси, 80-й, 81-й, 82-й, 84-й і 86-й укріпрайони і кілька окремих части ... |
|---|
| |
|---|
ДЕВ’ЯТИНА
|
|---|
| ... який сплачували феодалам залежні селяни у 18–19 ст. на Закарпатській Україні. Становила 1/9 ч. прибутків сел. госп-ва. Д. збирали пшеницею, житом, вівсом, ячменем, просом, льоном, виноградом, медом, вином, коноплями, худобою та бобовими культурами. Поміщики намагалися встановити чіткі розм ... |
|---|
| |
|---|
ДЕВІЗ
|
|---|
| ... sp;devidere – розділяти, в значенні виокремлювати «осібне») – фігурне, словесне або фігурно-словесне формулювання провідної ідеї чи програми дій окремої особи, роду, ордену, установи, партії, д-ви. Д. – одна зі складових (але не обов’язкових) ч. герба, прапора, ордена. Місце Д. в гербі стосовно ... |
|---|
| |
|---|
ДЕВЛЕТ-ГІРЕЙ I
|
|---|
| ... .06.1577) – син Мубарек-Гірея (одного із синів крим. хана), онук хана Менглі-Гірея I. Навесні 1531 Д.-Г. I став калга-султаном у свого дядька – хана Саад-Гірея I. У серп. 1532 Д.-Г. I був змушений відплисти до м. Стамбул. Восени 1551 за допомогою турец. військ захопив крим. престол і знищив хана Саг ... |
|---|
| |
|---|
ДЕВОЛАН
|
|---|
| ... еволон, Деволант, Деволанж) Франц Павлович
(1753–12.12(30.11).1818) – фортифікатор, містобудівник, держ. діяч Російської імперії, генерал корпусу інженерів шляхів сполучень (1810), член Комітету міністрів (1814).
За походженням – брабантський (Брабант – істор. ... |
|---|
| |
|---|
ДЕГТЕРЬОВИ
|
|---|
| ... ців, меценатів. Походив із м. Калуга (нині місто в РФ). Перший з відомих його представників – Тимофій Григорович – завідував двором боярина Лук’яна Стрешнєва, дочка якого була дружиною рос. царя Михайла Федоровича, матір’ю царя Олексія Михайловича. 1635 Тимофій Григорович купив у м. Калуга ла ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЖЕ Ласло
|
|---|
| ... 1927) – угорський філолог, дослідник і видавець укр. істор. джерел. Д-р філол. н. (1972), проф. (1975). Н. в с. Буди комітату Пешт (Угорщина). Закінчив Будапештський ун-т (1952). Працював у наук. установах Угор. АН у Будапешті й Дебреценському ун-ті, з 1985 – у Падуанському ун-ті (Італія). Автор до ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЖМА (десятина)
|
|---|
| ... sub>10 ч. врожаю, яку сплачували орендарі власникові землі на Подністров’ї. Походить від молдов. терміна «дижме» – орендна плата, скіпщина.
Літ.: Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К., 1966.
Н.О. Герасименко. ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЙ Олексій Іванович
|
|---|
| ... –06.08.1986) – фольклорист, літературознавець, історик укр. журналістики. Д-р філол. н., професор.
Н. в с. Синявка (нині село Менського р-ну Черніг. обл.) в сел. родині. 1943 закінчив Київ. ун-т (за місцем його евакуації в м. Кзил-Орда; нині м. Кизилорда, Казахстан). З осені 1943 ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЙНЕКИ ПОВСТАННЯ 1666
|
|---|
| ... виступи селян Пн. Київщини та Волині під кер-вом Дацька Дейнеки проти тогочасних шляхетських порядків. Розпочалися в трав. 1666, коли організований Дейнекою 2-тис. загін селян-утікачів, які попередньо у зв’язку з реставрацією гетьманом П.Дорошенком шляхетського землеволодіння переселилися з Правобер ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЙНЕКІВ РУХ 1658—1665
|
|---|
| ... виступи збіднілих представників різних верств нас. проти шляхти, козацької старшини та заможних міщан, зумовлені тогочасним погіршенням соціально-екон. реалій життя. Назву учасникам руху –«дейнеки» (від турец. дейнека – кий, дрючок) – дала козац. старшина за тією ознакою, що бунтівники були озброєні ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЙЧ Лев Григорович
|
|---|
| ... ).1855–04.08.1941) – революц. діяч, публіцист, перекладач, мемуарист, історик. Н. в м-ку Тульчин у родині купця. Навч. в першій, а потім – другій київ. г-зіях, займався репетиторством, доброчинно викладав у шк. для бідних єврейс. сиріт (талмуд-торі). 1874 під впливом ідей «долгушенців» на ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЙЧ Олександр Йосипович
|
|---|
| ... іми – Альде, Аркансьєль, Протей, А.Осипов та ін.; 13(01).05.1893–08.04.1972) – письменник, поет, байкар, літературознавець, критик, мистецтвознавець, театрознавець, драматург, сценарист, перекладач. Д-р філол. н., д-р мистецтвознавства. Чл. Спілки письменників СРСР. Н. в м. Київ у родині лікаря ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ
|
|---|
| ... >Вперше з’явились 1817–19 у вигляді окремих пропозицій М.Новікова, С.Муравйова-Апостола, М.Муравйова та ін. щодо ліквідації кріпацтва та самодержавства, впровадження громадян. свобод, представницького правління тощо. За своєю спрямованістю були своєрідною модифікацією зарубіжних революц. та реформат ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКАБРИСТІВ РУХ в Україні
|
|---|
| ... тримав за назвою місяця – грудень (рос. «декабрь»), коли відбулося збройне повстання 1825.
Д.р. зародився в Санкт-Петербурзі та Москві. 1814 ген.-майор М.Орлов і офіцер М.Дмитрієв-Мамонов розпочали створювати з-поміж однодумців таємний «Орден російських рицарів», програма якого м ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКАДИ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ТА ЛІТЕРАТУРИ В МОСКВІ
|
|---|
| ...
Проводилися у столиці СРСР як показ досягнень України у галузі мист-ва та літ., як творчий звіт укр. митців, худож. професійних та самодіяльних колективів. Підготовка до декад відбувалася згідно зі спец. рішеннями держ. і парт. органів УРСР. Створювалися оргкомітети на уряд ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРAЦІЯ ТИМЧАСОВОГО РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОГО УРЯДУ УКРАЇНИ 1919
|
|---|
| ... РАЇНИ 1919
– документ, який викладав осн. соціально-екон. й політ. завдання рад. влади в Україні після повалення влади Директорії УНР. Підготовлена 25, опублікована 28 січ. 1919. У центрі уваги Тимчасового робітничо-селянського уряду України було питання прискорення фор ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ Української Центральної Ради 1917
|
|---|
| ... ральної Ради 1917. 9 жовт. (27 верес.)
Генеральний секретаріат Української Центральної Ради обговорив та прийняв декларацію, яка проголошувала курс Української Центральної Ради на «здійснення суцільної автономії» України. Її поява була пов’язана з розглядом «українського пит ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ДВАДЦЯТИ ШЕСТИ ДЕРЖАВ 1942
|
|---|
| ... just>– договір про союз у Другій світовій війні проти д-в гітлерівського блоку, підписаний 1 січ. 1942 у Вашингтоні (США) президентом США Ф.Рузвельтом, прем’єр-міністром Великої Британії У.Черчіллем, послом СРСР у США М.Литвиновим, представниками окупованих Німеччиною європ. д-в, представникам ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ УНР У ВАРШАВІ ВІД 2 ГРУДНЯ 1919
|
|---|
| ... УДНЯ 1919
– документ, який зафіксував результати переговорів дипломатичної місії, очолюваної заст. голови Ради народних міністрів Української Народної Республіки А.Лівицьким, з делегацією польс. уряду (жовт.–листоп. 1919). У центрі дискусій опинилося питання встановлення кор ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ДИРЕКТОРІЇ УНР 1918
|
|---|
| ... перший програмний документ конституційного характеру Української Народної Республіки доби Директорії, оприлюднений 26 груд. 1918. В ньому повідомлялося про повалення режиму П.Скоропадського (див. Протигетьманське повстання 1918), були викладені осн. принципи соц.-екон. політики та держ. устрою респу ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ МИТРОПОЛИТА СЕРГІЯ 1927
|
|---|
| ... t>– акт в. о. місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Сергія (Страгородського) про політ. лояльність РПЦ до рад. влади. Декларацію, що датується 29 лип. 1927, від України підписали митрополит Одеський Анатолій (Грисюк), єпископ Сумський Костянтин (Дьяков). Екзарх України, митрополит Ки ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАРОДІВ РОСІЇ 1917
|
|---|
| ... t>– перший законодавчий акт Рад. Росії в галузі міжнац. відносин на теренах колиш. Російської імперії. Прийнята РНК 15(02) листоп. 1917. У ній було викладено осн. положення нац. політики рад. влади: 1) рівність та суверенність народів Росії; 2) право на вільне самовизначення аж до відокремлення й ут ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНИ 1991
|
|---|
| ... s=zdan_just>Ухвалена Верховною Радою України 1 листоп. 1991. Цим документом Укр. д-ва гарантувала всім народам, нац. групам і громадянам України рівні політ., екон., соціальні та культ. права, забороняла будь-яку дискримінацію за нац. ознакою, прояви якої мали каратися законом. Надавши всім нац ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990
|
|---|
| ... class=zdan_just>Прийнята ВР УРСР 16 лип. 1990 як держ.-правовий акт, покликаний гарантувати нац. інтереси народу України.
Початок «парадові суверенітетів» республік СРСР поклала 12 черв. 1990 Декларація про державний суверенітет Російської Федерації, з прийняттям якої в Москві ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ОСНОВИ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ РСР І УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1991
|
|---|
| ... УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1991
Підписана 31 трав. в Будапешті Головою ВР УРСР Л.Кравчуком і Президентом Угор. Республіки А.Гьонцем. У цьому документі УРСР і Угор. Республіка підтвердили своє прагнення підтримувати й розвивати взаємовигідне співробітництво та добросусідські відносини, ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРИНЦИПИ І ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВІДНОСИН 1990
|
|---|
| ... РАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВІДНОСИН 1990
Підписана 13 жовт. в Києві під час офіц. візиту в УРСР міністра закордонних справ Республіки Польща К.Скубишевського. В ній Сторони заявили про своє прагнення до утвердження між ними як суверенними д-вами добросусідських відносин, про підтрим ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРИНЦИПИ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ РСР І УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ 1991
|
|---|
| ... ОЮ РСР І УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ 1991
Підписана 31 трав. в Будапешті. УРСР й Угор. Республіка, підтверджуючи свої зобов’язання стосовно виконання положень Статуту ООН (див. Організація Об’єднаних Націй), документів ООН і Наради з безпеки ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКРЕТ ВСЕРОСІЙСЬКОГО ЦВК ПРО ОБ’ЄДНАННЯ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК 1919
|
|---|
| ... ЕСПУБЛІК 1919
Постанова Всеросійського виконавчого комітету про об’єднання військових сил радянських республік Росії, України, Латвії, Литви та Білорусії. Постанову, яку в історіографії слідом за радянськими джерелами називають декретом про об’єднання, було прийнято 1 черв. 1919 ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКРЕТ ПРО ЗЕМЛЮ 1917
|
|---|
| ... конодавчий акт Рад. Росії. Підготовлений В.Леніним і за його доповіддю прийнятий Другим Всеросійським з’їздом рад 1917 в екстремальних умовах – у 2 години ночі з 8 листопада (26 жовт.) на 9 листоп. (27 жовт.). Складався з 5-ти пунктів та введеного до 4-го пункту «Селянського наказу про землю», під ... |
|---|
| |
|---|
ДЕКРЕТ ПРО МИР 1917
|
|---|
| ... .-політ. акт Рад. Росії. Проект підготовлений В.Леніним, ухвалений 8 листоп. (26 жовт.) Другим Всеросійським з’їздом рад 1917. Прийняттям цього документа кер-во РСДРП(б) виконувало обіцянку, яка була дана урядові Німеччини в обмін на фінансову та дипломатичну підтримку більшовиків і яка полягал ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЛЬВІГ Сергій Миколайович
|
|---|
| ... .1866–1949) – військовик, військ. теоретик та історик. Генерал-полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в м. Москва. Закінчив Михайлівське артилер. уч-ще та Артилер. акад. в Санкт-Петербурзі. Служив у армійських частинах. Від 1891 – викладач у військ. навч. закладах, від 1899 – нач.& ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМ’ЯН
|
|---|
| ... ин. тисяцький, полководець і дипломат, боярин, наближений до волин. та галицького кн. Данила Галицького. 1213 допомагав кн. Данилові вибивати з Галича (давнього) боярина Володислава Кормильчича, який незаконно там укняжився. Як дипломат узяв участь у підписанні 1222 миру між Данилом і краківським кн ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМ’ЯНІВ ЛАЗ
|
|---|
| ... Пасічна Надвірнянського р-ну Івано-Франк. обл. Наприкінці черв. 1941 під час відступу військ Червоної армії (див. Радянська армія) – місце масового знищення органами НКВС УРСР в’язнів тюрем. З ініціативи групи «Меморіал» при Івано-Франк. наук.-культ. т-ві «Рух» влітку 1989 в Д.Л. розпочато роз ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМАРКАЦІЙНА ЛІНІЯ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РСФРР 1918
|
|---|
| ... 1918
Встановлена за угодою між укр. та нім. військами, з одного боку, і військами РСФРР – з ін., укладеною в трав. 1918 за результатами переговорів у м-ку Коренево (нині с-ще міськ. типу Курської обл., РФ), Конотопі й Курську (нині місто в РФ). Проходила через населені пункти ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМБОВСЬКИЙ Едвард
|
|---|
| ... 5(13).04, за іншими даними, 31(19).05.1822–ймовірно 27 (15).02.1846) – філософ, журналіст, революціонер. Н. в м. Варшава. Походив із заможної аристократичної родини Леона Дембовського та його дружини Юлії з роду Кохановських, доньки сенатора Царства Польського. Освіту здобув удома, в с. Клементовичі ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМИДІВКА
|
|---|
| ... івського р-ну Рівнен. обл. Розташов. на берегах р. Жабичі (прит. Стиру, бас. Дніпра), за 35 км від залізничної ст. Дубно та за 80 км від обл. центру. Нас. 3,1 тис. осіб (1999).
Найдавніша згадка – від 1570; с-ще звалося тоді Демидів і належало кільком власникам. У серед ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМИТРОВИЧ Павло
|
|---|
| ... . – 1641) – історик і теолог. Походив зі сполонізованої білорус. шляхти. Навч. в кальвіністській (див. Протестантизм) г-зії м. Вільно (нині м. Вільнюс). Був пастором і викладачем. Будучи вихователем шляхтича Щ.Пжилубського, здійснив подорож по Європі, навч. разом зі своїм підопічним у ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМКІВСЬКА ОБОРОНА 1655
|
|---|
| ... 6–8 січ. 1655 (27–29 груд. 1654) повстанцями м-ка Демківка (Демівка) Уманського полку (нині село Тростянецького р-ну Він. обл.) під час наступу військ Речі Посполитої на Поділля (осінь 1654 – поч. 1655). Кілька каральних полків кн. Д.-Є.Вишневецького (див. Вишневецькі) та С.Лянцкоронськог ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ ПОВОЄННІ В РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІКАХ ТА СРСР У 1921—1924 ТА В СРСР У 1945—1947 РОКАХ
|
|---|
| ... СР У 1921–1924 ТА В СРСР У 1945–1947 РОКАХ
– масштабні переведення збройних сил та економіки з воєн. стану на мирний. Здійснювалися шляхом розформування військ. частин, з’єднань і об’єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення в запас надлишкового особового складу ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОГРАФІЧНІ ВТРАТИ УКРАЇНИ в першій половині 20 ст.
|
|---|
| ... їх кількісна оцінка
Д.в.У. були спричинені двома світовими війнами, громадян. війнами, трьома голодоморами, репресіями та численними масовими депортаціями. Їх кількісна оцінка потребує дотримання низки спеціальних методологічних і методичних принципів. Для того, щоб кількісна оц ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА
|
|---|
| ... і аспекти (демографія – від грец.δημος – народ і γραφω – пишу). Хоча інтерес до проблематики, якою займається Д.і., з’явився разом з формуванням демографії як окремої науки, однак лише нещодавно почалися широкі обговорення питань про дисциплінарн ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОКРАТИЧНА НАРАДА 1917
|
|---|
| ... ська демократична нарада. Відбувалася 27 верес.–5 жовт. (14–22 верес.) в м. Петроград (нині м. Санкт-Петербург). Скликана за ініціативи есеро-меншовицького Всерос. ЦВК та виконкому рад сел. депутатів з метою послаблення наростаючої заг.-нац. кризи, стабілізації внутр. становища країни після Кор ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОКРАТИЧНЕ ТОВАРИСТВО ПОЛЬСЬКЕ
|
|---|
| ... – найчисленніша польс. революц. орг-ція періоду т. зв. великої еміграції (в той час у Зх. Європі, переважно Франції, перебувало бл. 10 тис. польс. вигнанців). Утворена 17 берез. 1832. Розбіжності у визначенні подальших форм і методів боротьби за незалежність Польщі після поразки польського повс ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
|
|---|
| ... t>– сукупність засад орг. побудови і діяльності деяких сусп. інституцій. На його засадах вибудовувалися принципи устрою Комуністичної партії Радянського Союзу, підконтрольних їй держ. і громад. орг-цій, а також «братніх партій» в ін. країнах.
Зміст поняття «демократичний централі ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОКРАТІЯ
|
|---|
| ... родовладдя). Поняття «демократія» полісемантичне, а сама Д. багатовимірна: існують понад 200 визначень цього поняття і десятки різновидів власне Д., у т. ч. Д. політ., екон., соціальна, вироб., громад., управлінська, війсьК., інформаційна, процедурна. Найпоширенішим є вживання терміна ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМОСФЕН
|
|---|
| ... n;σφενης; бл. 384–322 до н. е.) – давньогрец. оратор і політ. діяч. Споріднений з жителями Боспорського царства, захищав їхні інтереси в Афінах. З промов Д. відомо, що в 4 ст. до н. е. Боспор задовольняв половину потреб Афін у хлібі, що між цими д-вами ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМУЦЬКИЙ Данило Порфирович
|
|---|
| ... 4).07.1893–07.05.1954) – кінооператор, основоположник школи укр. операторського кіномист-ва. Засл. діяч мист-в УРСР (1954). Син П.Демуцького. Н. в с. Охматів (нині село Жашківського р-ну Черкас. обл.). Навч. в 2-й Київ. г-зії, 1911–17 – на мед. ф-ті, згодом перейшов на юрид. ф-т Київ. ун-ту. Ще ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМУЦЬКИЙ Порфирій Данилович
|
|---|
| ... 10).03.1860–03.06.1927) – фольклорист, хоровий диригент, композитор, педагог. Батько Д.Демуцького. Н. в с. Янишівка (нині с. Іванівка Ставищенського р-ну Київ. обл.). 1876–82 навч. в Київ. духовній семінарії, де здо-був і початкову муз. освіту. Закінчив мед. ф-т Київ. ун-ту (1889). Співав у сту ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМЧЕНКО Всеволод Якович (1875—1933)
|
|---|
| ... 33) – інженер шляхів сполучення, підприємець, фінансист, громад. та політ. діяч. Від 1906 – гласний Київ. міськ. думи, 1908–12 очолював міську мостову (з вимощення бруківкою вулиць) комісію, 1911–17 – голова Київ. повітової земської управи. Чл. к-ту, згодом – ради «Киевского клуба русских ... |
|---|
| |
|---|
ДЕМЧЕНКО Микола Несторович
|
|---|
| ... ).05.1896–30.10.1937) – держ. діяч радянської доби. Н. в м. Лебедин. Закінчив Лебединську г-зію, два курси мед. ф-ту Харків. ун-ту. Від 1916 – чл. РСДРП(б)–ВКП(б). У січ.–квіт. 1918 – голова Лебединської ради робітн. і солдатських депутатів, повітового ревкому, 1918–19 – чл. президії Воронезько ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНАРІЙ
|
|---|
| ... вально: той, що складається з 10) – 1) срібна монета Риму Стародавнього вартістю 10 мідних асів, карбувати яку розпочали бл. 214–211 до н. е. Спочатку Д. важив 1/72 рим. фунта, тобто 4,55 г. Бл. 155 до н. е. вага Д. становила 1/84 рим. фунта, а вартість йо ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНГА, дєньга, деньга
|
|---|
| ... таньга – срібна монета, 1/6 дирхема) – рос. срібна, а з 18 ст. – мідна монета. Карбування Д. в Москві розпочалося за вел. кн. моск. Дмитрія Донського бл. 1360, а в ін. пн.-рус. князівствах – з поч. 15 ст. Із гривенки срібла (204,7 г) карбували 200 Д., що відпові ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНИСЕВИЧ (Денисович) Андрій
|
|---|
| ... 2–14(02).05.1864) – педагог, військовик, революціонер. Н. в Балтському пов. Подільської губ., син жандарма. 1860 закінчив Сувалківську г-зію, вступив на юрид. ф-т Київ. ун-ту. Викладав у Новостроєнській недільній шк. при повітовому уч-щі, що було на Новому строєнії (на Новій забудові) в м. Київ. Під ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНИСЕНКО (Денисов) Павло
|
|---|
| ... після 1768) – громад. та політ. діяч, один з гол. учасників руху козаків проти запису в пікінери (див. Пікінерські полки) та повернення до складу Гетьманщини з-під юрисдикції Новоросійської губернії. 1735 розпочав службу як козак Власівської сотні Миргородського полку. Від 1740 служив як сотен ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНИСЕНКО Василь Семенович
|
|---|
| ... (22.03).1896–04.08.1964) –етнограф, історик. Учень М.Грушевського. Н. в м-ку Великий Токмак (нині м. Токмак). 1927–30 – аспірант кафедри історії України ВУАН у від. первісної к-ри. Після звільнення 1933 із ВУАН змушений виїхати з України. 1934–44 працював у м. Салехард (нині місто в Ямало-Ненець ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНИСОВ Семен
|
|---|
| ... даними, 1747) – один з організаторів церк. розколу в РПЦ (див. Московський патріархат), кер. поморської старообрядницької безпопівської секти (див. Старообрядництво). З роду князів Мишецьких. 1695 його старший брат Андрій разом з однодумцями-розкольниками організував на р. Виг (впадає у Вигозеро) по ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНІКІН Антон Іванович
|
|---|
| ... 2.1872–08.08.1947) – рос. військ. та політ. діяч. Н. в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім’ї офіцера. Закінчив Київ. піх. юнкерське уч-ще (1892) та Імператорську військ. акад. (1899). Учасник російсько-японської війни 1904–1905. У роки Першої світової війни – г ... |
|---|
| |
|---|
ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919—1920
|
|---|
| ... t>– військ. диктатура, встановлена ген.-лейтенантом А.Денікіним 1919 на більшій ч. тер. України. Заг. напрями внутр. політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: «єдина та неподільна Росія»; «боротьба з більшовизмом до кінця»; «придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва»; « ... |
|---|
| |
|---|
ДЕПОРТАЦІЇ В РЕТРОСПЕКТИВІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
|
|---|
| ... ass=zdan_just>(франц. deportation від лат. dеportаtio – вигнання, заслання) – примусове виселення з місця постійного проживання особи, групи осіб чи народу. Депортація як засіб кримінального чи адм. покарання відомий з часів Київської Русі (вигнання поза межі громади або краю за «Руською правдо ... |
|---|
| |
|---|
ДЕПОРТАЦІЇ НАРОДІВ КРИМУ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
|
|---|
| ...
– незаконні репресивні акції комуніст. тоталітарного режиму в СРСР проти нас. Крим. п-ова 1941–44. Насильницьке виселення жителів Криму за етнічною ознакою розпочалося на самому початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. Об’єктом превентивної депортації ... |
|---|
| |
|---|
ДЕПОРТАЦІЇ ПОЛЯКІВ З ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
|
|---|
| ... ass=zdan_just>Чинилися, як правило, в ході більш широких депортацій нас. певних р-нів за межі тер. УРСР. Перша депортація, однак, відбувалася в межах кордонів республіки. Так, 1935–36 понад 10 тис. осіб, переважно польс. національності, були переселені з прилеглих до Польщі р-нів углиб УРСР на основ ... |
|---|
| |
|---|
ДЕПОРТАЦІЯ ГРОМАДЯН НІМЕЦЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ З ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР 1941—1942
|
|---|
| ... РІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР 1941–1942
Наприкінці 2-го місяця після початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945, протягом 17–20 серп. 1941, 50 тис. осіб нім. національності за звинуваченням у «пособництві гітлерівським загарбникам» було депортовано з Криму до Орджонікід ... |
|---|
| |
|---|
ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 1944
|
|---|
| ... zdan_just>– насильницьке вивезення кримських татар з Криму, один із злочинів комуніст. тоталітарного режиму в СРСР. Здійснено згідно з Постановою Державного комітету оборони СРСР (ДКО) від 11 трав. 1944 за № 5859сс «Про кримських татар». Депортація обернулася трагедією для кримськотатар. народ ... |
|---|
| |
|---|
ДЕПОРТАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДО НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ 1943—1944
|
|---|
| ... 1943–1944
– масові насильницькі заходи гітлерівських окупантів у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945, вживані до укр. нас. під час відходу вермахту з тер. УРСР. У відповідній директиві А.Гітлера наголошувалося, що війська, відступаючи, повинні забирати з с ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРАЖНЯ
|
|---|
| ... центр. Розташов. на р. Вовк (бас. Пд. Бугу). Залізнична станція. Нас. 12,1 тис. осіб (1998). Уперше згадується в документах 1431. Назва означає «місце первинної обробки деревини». 1614 Д. надано магдебурзьке право (від цього часу і до 19 ст. Д. називалася містом). 1813–35 р-н Д. був місцем найа ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЕВ’ЯНКО Кузьма Миколайович
|
|---|
| ... .11.1904–30.12.1954) – військовик, воєначальник, дипломат. Н. в с. Косенівка (нині село Уман. р-ну Черкас. обл.). Трудову діяльність розпочав каменярем у гранітних кар’єрах і на будовах. Від 1922 – курсант Київ. військ. шК., Харків. шк. червоних старшин, де досконало опанував япон. мову. П ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЕГУС Михайло Гордійович
|
|---|
| ... (22.11.).1904–20.12.1985) – графік та живописець. Народний художник УРСР (1958), чл.-кореспондент Акад. мист-в СРСР (1958), народний художник СРСР (1963). Н. в с. Веселе (нині село Харків. р-ну Харків. обл.). 1923–30 навч. в Харків. худож. ін-ті в М.Шаронова, С.Прохорова, О.Кокеля. Роботи – в г ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВА
|
|---|
| ... ції співжиття численних спільнот людей, яка характеризується наявністю таких осн. ознак, як: 1) система спец. органів та установ, що в своїй сукупності утворюють держ. управлінський механізм (держ. апарат); 2) право (тобто обов’язкові правила поведінки, встановлені й санкціоновані Д.), за допомогою ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
|
|---|
| ... >Держава (надалі – Д.) – провідний інститут політ. системи сусп-ва на цивілізаційному щаблі його розвитку (див. Цивілізація), що має суверенну владу над офіційно визначеною тер. й людьми, які на ній постійно мешкають чи тимчасово перебувають. Д. тією чи ін. мірою й у той чи ін. спосіб контролює ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВЕЦЬ
|
|---|
| ... . правитель у Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій, Гетьманщині в 15–18 ст. Термін походить від слова «держава», яке за доби середньовіччя мало кілька значень: «міцність», «володіння», «маєток», «влада» тощо. Д. були здебільшого магнати, шляхтичі (див. Шляхта), старшини (див. Козаць ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВІН Микола Севастянович
|
|---|
| ... 03).12.1877–26.02.1953) – історик, філолог, етнограф, славіст. Акад. АН СРСР (1931), почесний чл. Болг. АН (1946). Н. в с. Преслав Бердянського пов. Таврійської губ.(нині село Приморського р-ну Запоріз. обл.) в родині вчителя. Навч. в Петерб. ун-ті (1896–97) і Ніжин. історико-філол. ін-ті ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНА ВАРТА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918
|
|---|
| ... n_just>– служба правопорядку в Україні за режиму гетьмана П.Скоропадського. Утворена законом Ради міністрів Української Держави від 18 трав. 1918. На підставі цього закону, міську й повітову міліцію було передано під начало губернських і повітових старост та перейм. на Д.в.У.Д.
9 ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
|
|---|
| ... – представницький законодавчий орган у Російській імперії. Діяла, з перервами, від 10 трав.(27 квіт.) 1906 до 12 берез.(27 лют.) 1917 (див. Лютнева революція 1917). Нелегітимно існувала з берез. по листоп. (жовт.) 1917 (див. Жовтневий переворот у Петрограді 1917). Остаточно ліквідована 31(18) груд. ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНА ПЛАНОВА КОМІСІЯ ПРИ РАДІ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УСРР
|
|---|
| ... УСРР
(від 1936 – УРСР; Держплан УСРР – УРСР) – респ. орган, який здійснював заг.-держ. планування розвитку нар. г-ва республіки та контроль за виконанням нар.-госп. планів в УСРР–УРСР. Ств. 28 верес. 1921. Підпорядкована Укр. екон. нараді, пізніше – Раді нар. комісарів (від 1946 ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ
|
|---|
| ... в трав. 1919 у Києві як Всеукр. вид-во (Всевидав) при ВУЦВК. Від січ. 1920 діяло як Всеукр. вид-во (Всеукрдержвидав) у віданні Президії ВУЦВК, від трав. 1921 – Наркомату освіти УСРР. Із серпня 1922 перетворено на Державне вид-во України. Розміщувалося в Харкові й мало мережу губернських від-нь ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
|
|---|
| ... ss=zdan_just>– відомство держ. безпеки (спец. служба) Рад. України, що існувало 1922–34. Утворене за постановою ВУЦВК від 22 берез. 1922 при НКВС УСРР замість скасованої ВУЧК. Цьому передувала реорганізація ВЧК на ДПУ при НКВС РСФРР згідно з постановою Всерос. ЦВК від 6 лют. 1922. Голова ДПУ УС ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАР
|
|---|
| ... у періоду Української Держави за режиму гетьмана П.Скоропадського та Української Народної Республіки. За часів Української Центральної Ради посаді Д.с. відповідала посада генерального писаря, на ній перебували П.Христюк, О.Лотоцький, І.Мірний. За Української Д-ви Д.с. були М.Чижицький, І.Кістяківськ ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОРАТ В АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919
|
|---|
| ... СПУБЛІКИ 1919
– спец. інституція в Армії Української Народної Республіки. Ств. за часів Директорії УНР з метою зміцнення укр. ЗС і безпосереднього контролю за військами з боку д-ви. Ідея організації інспекторату була запозичена в Червоної армії (див. Радянська армія), яка, в свою ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
|
|---|
| ... dan_just>– надзвичайний вищий воєн.-політ. орган у СРСР у період Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945, що зосередив у своїх руках усю повноту влади в д-ві. Ств. 30 черв. 1941 спільною постановою Президії ВР СРСР, ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР у зв’язку з тяжким становищем на фрон ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ ПРИРОДО-ЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ НАН УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
|
|---|
| ...
Як природничий музей відкритий 1880 на базі унікальних зібрань орнітолога В.Дзєдушицького. Нині в будинку музею (пам’ятка арх-ри 19 ст.) у 19-ти експозиційних залах (1,5 тис. м²) міститься понад 9 тис. експонатів, у фондах їх зберігається більше 500 тис. Серед експонатів – к ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРІАТ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
|
|---|
| ... ПУБЛІКИ
Рада державних секретарів Західноукраїнської Народної Республіки – вищий виконавчий орган влади (уряд) Західноукраїнської Народної Республіки. Утв. 9 листоп. 1918 Українською національною радою у Львові в складі: К.Левицький – президент (голова), держ. секретар фінансових ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ СЕНАТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918
|
|---|
| ... an_just>– вищий суд. орган в Україні за режиму гетьмана П.Скоропадського (див. Українська Держава). Ств. згідно із законом від 8 лип. 1918 замість Ген. суду, що існував за часів Української Народної Республіки. Устрій, компетенція, діловодство Д.с.У.Д., порядок виконання постанов і зносин з ін. де ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
|
|---|
| ... dan_just>– сукупність законодавчих та виконавчих укр. владних органів, які протягом 1921–92 діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР (22 січ. 1918; див. Універсали Української Центральної Ради) та наступних актів Трудового конгресу України (22 січ. 1919), Директорії УНР та Р ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНИЦЬКИЙ НАПРЯМ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
|
|---|
| ... class=zdan_just>– провідна тенденція поступу укр. історіографії 1920–30-х рр. Типовими передумовами для виникнення державницького напряму в історіографії тієї чи ін. країни є: об’єднання етнічних земель, трансформація багатонац. д-ви в нац., консолідація нац. еліти, ствердження ідентичності націонал ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ ЗЕМЛІ
|
|---|
| ... термін «державні землі» вживають для означення тих земель країни, які складають власність держави як юрид. особи. Ці землі д-ва може продати, закласти, подарувати, передати в користування тощо. Масив Д.з. д-ва може формувати шляхом завоювань, обліку всіх вільних земель, купівлі та експропріації. ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ РОСІЇ 1698—1917
|
|---|
| ... >Беруть початок із заснованого Петром I 9 верес. 1698 ордену св. апостола Андрія Первозванного (див. Андрія Первозванного орден). Офіц. статут ордену було затверджено тільки 1797 імп. Павлом I. Знаком ордену нагороджували за вірність, хоробрість, за визначні заслуги перед Вітчизною, за героїзм, благ ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ СРСР
|
|---|
| ... an_just>Д. н. СРСР – це ордени, медалі та почесні звання, встановлені відповідно до Конституції СРСР Президією ВР СРСР для відзначення окремих осіб і колективів за особливі заслуги – трудові та військові. Д. н. СРСР у правовому плані мали: кожен орден – статут, кожна медаль і почесне звання – положе ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНИ (від 1991)
|
|---|
| ... ust>– вищі форми відзначення громадян України, іноземців та осіб без громадянства за видатні заслуги перед Україною. Відповідно до Конституції України держ. нагороди встановлюються законами України. Законодавство про держ. нагороди складається з Конституції України 1996, Закону України від 16 берез. ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
|
|---|
| ... class=zdan_just>Перші держ. нагороди Української Народної Республіки запровадила Директорія УНР в 1919. Однак перша спроба започаткувати держ. систему нагород в Україні належить гетьманові П.Скоропадському. Влітку 1918 за його розпорядженням при Гол. штабі гетьман. армії Української Держави утворен ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
|
|---|
| ... >– форма відзначення громадян і колективів республіки та СРСР за видатні заслуги перед УРСР в різних сферах сусп. діяльності. Встановлювалися законами УРСР.
Уперше поняття «Державні нагороди УРСР» у правовому полі України зафіксовано в Указі Президії ВР УРСР від 7 трав. 1981. До ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ НАРАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919—1920
|
|---|
| ... 1920
– наради на вищому рівні, які за часів Директорії УНР виконували функції представницької влади. Збиралися неперіодично для розгляду важливих політ. справ. Складалися з чл. Директорії, Ради народних міністрів Української Народної Республіки, Трудового конгресу України, п ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ В СПРАВАХ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... РАЇНІ
У 1920–30-х рр. нац. політика рад. уряду, з огляду на нац. склад нас. України, здійснювалася у двох осн. напрямах: заг. українізації політики та спец. заходів щодо нац. меншостей. Вирішення етнічних питань здійснювалися через систему спеціалізованих органів влади та управлі ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ СРСР
|
|---|
| ... городи від імені д-ви за видатні суспільно значущі досягнення в науці і техніці, літ., мист-ві, арх-рі для заохочення до творчої праці вчених, виробничників, митців. Існували Д.п. СРСР за досягнення у визначеній галузі діяльності, а також за досягнення у соціаліст. змаганні.
... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ
|
|---|
| ... ній Україні держ. премії є одним з видів держ. нагород, які вважаються вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги в розвитку економіки, науки, к-ри, соціальної сфери, держ. буд-ві та громад. діяльності. Від 1991 до 1999 продовжували існувати держ. премії, впроваджені ще постановами РМ УРСР ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ УРСР
|
|---|
| ... м щорічних респ. нагород за видатні досягнення у визначеній сфері діяльності. В УРСР були встановлені держ. премії: в галузі науки і техніки; для передовиків соціаліст. змагання за видатні досягнення в труді; імені Т.Шевченка в галузі літ., журналістики, мист-ва та арх-ри.
... |
|---|
| |
|---|
ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
|
|---|
| ... (див. Стани) 18–19 ст. у Російській імперії, до якого належали селяни, які користувалися державними землями та були феодально залежними від рос. казни. Формування стану Д.с. почалося за часів Петра I. До їх числа входили селяни-однодвірці та чл. їхніх сімей, татари і ясачні народи Поволжя та П ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРІЇВСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ І МОГИЛЬНИК
|
|---|
| ... Належать до середньостогівської культурно-історичної спільності. Розташов. на правому березі Дніпра поблизу с. Деріївка Онуфріївського р-ну Кіровогр. обл. Досліджувалися 1960–67. На місці колишнього поселення відкрито залишки кількох заглиблених у землю жител, зібрано понад 10 тис. знахідок – ножі з ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРКАЧІ
|
|---|
| ... і. ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРМАНСЬКА ДРУКАРНЯ
|
|---|
| ... заклад при Дерманському Свято-Троїцькому монастирі. Близько 1603 туди було перевезено обладнання Острозької друкарні. Керував друкарнею Д.Наливайко, а в її діяльності брали участь І.Борискович, Й.Княгиницький, Кипріян. Серед відомих дерманських видань – «Лямєнт дому княжат Острозских над зєшлым с то ... |
|---|
| |
|---|
ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... ust>– правосл. монастир у с. Дермань Друга Здолбунівського р-ну Рівнен. обл. Один із провідних культ.-освіт. осередків України кін. 16 – поч. 17 ст. Відомий з 15 ст. Перебував у володіннях і під опікою князів Острозьких. Був тісно пов’язаний з острозьким літ.-наук. гуртком та Ост ... |
|---|
| |
|---|
ДЕСНЕ БРАТСТВО
|
|---|
| ... орг-ція, яка була заснована наприкінці 1840-х рр. штабс-капітаном М.Ільїним (1809–90). 1846 Ільїн проголосив себе пророком Іллею, посланцем старозавітного Бога Єгови. За свої погляди він бл. 20 років був на засланні. Реліг. ідеї Ільїна – синкретичне поєднання християнства, іудаїзму та язичництва, вк ... |
|---|
| |
|---|
ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ
|
|---|
| ... джених
– половинчастий процес ліквідації в СРСР наслідків цілої низки злочинів, учинених режимом Й.Сталіна в процесі побудови в країні соціалізму. Започаткований після смерті Й.Сталіна. 27 берез. 1953 видано Указ Президії ВР СРСР про амністію ув’язнених на строк до 5-ти років. 4 ... |
|---|
| |
|---|
ДЕСЯТИНА
|
|---|
| ... ів великого князя в Київській Русі, яка надавалася для потреб давньорус. соборних церков. Уперше Д. згадується за князювання Володимира Святославича (в кін. 10 ст.), коли кошти від неї надходили на буд-во та утримування церкви Богородиці в Києві (див. Десятинна церква). Згодом Д. стала відома як цер ... |
|---|
| |
|---|
ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
|
|---|
| ... st>– перший відомий науці кам’яний храм Київської Русі, зведений у Києві вел. кн. київ. Володимиром Святославичем 989–96. Згідно з повідомленням «Повісті временних літ», на його збудування та утримання (фактично на всю рус. церкву) князь виділив десяту ч. (десятину) княжих прибутків. До наших д ... |
|---|
| |
|---|
ДЕСЯТИННИКИ
|
|---|
| ... х безземельних селян, які орендували землю у великих землевласників за десяту ч. урожаю або ін. натуральних податків. Наприкінці 18–19 ст. чимала кількість Д. мешкала в пд. регіонах України, де побутувала невисока норма натуральної ренти (див. Рента). Згодом певну кількість оброблюваної зе ... |
|---|
| |
|---|
ДЕУЛІНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я 1618
|
|---|
| ... е 11(01) груд. 1618 між Річчю Посполитою та Рос. д-вою на 14,5 року в с. Деуліно (поблизу Троїце-Сергієва монастиря, суч. м. Сергієв Посад Моск. обл., РФ) після спроби польс. королевича Владислава Ваза (див. Владислав IV) посісти рос. престол. Восени 1618 участь у цій воєн. кампанії (див. П ... |
|---|
| |
|---|
ДЕФЕНЗИВА
|
|---|
| ... рона, охорона) – таємна поліція у 2-й Речі Посполитій (1918–39), апарат репресивно-політ. придушення противників існуючого держ. ладу та нац.-визвол. рухів, які домагалися відокремлення певних етнічних тер. Воєн. конфлікти, що 1918–21 супроводжували відновлення незалежності Польщі (див. Україн ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЦИК
|
|---|
| ... від. – після 1670) – овруцький полковник 1664–65. Був прибічником пророс. політики гетьмана І.Брюховецького. 1665 разом із брацлав. полк. В.Дрозденком боровся проти гетьмана П.Дорошенка. Водночас був одним з кер. переможного повстання на Поліссі й на тер. сучасної Київ. обл. (Біла Церква, Мотовилівк ... |
|---|
| |
|---|
ДЕЦИМА
|
|---|
| ... сять») – заг. податок на Буковині, що спочатку становив десяту ч. всіх польових продуктів. Д., яка ґрунтувалася на «Золотому указі» молдов. воєводи Григоре Гіка від 1 січ. 1766, складала: 12 днів панщини на весь рік чи 2 леї; 1 клафтер сіна.
Літ.: Kaindl R.F. Gesc ... |
|---|
| |
|---|
ДЕШКО (Дешков) Андрій Петрович
|
|---|
| ... 821–1874) – педагог, історик, етнограф, фольклорист, літератор. Чл. літ. т-ва св. Василія Великого (Унгвар), чл.-кор. Рос. геогр. т-ва. Н. в с. Дешковиця (нині село Іршавського р-ну Закарп. обл.) в сім’ї укр. сільс. священика. Закінчив Ужгородську богословську семінарію. Під час навчання написа ... |
|---|
| |
|---|
ДЄНЄЖКА
|
|---|
| ... ідна монета, що дорівнювала Ѕ копійки. Карбувалася на Петерб., Єкатеринбурзькому та Варшавському монетних дворах упродовж 1849–67. На аверсі – монограма імператорів Миколи I або Олександра II, на реверсі – позначення номіналу, рік карбування та ініціали монетного двору. Маса Д. – 2,55 г, діаметр – 1 ... |
|---|
| |
|---|
ДЖАДИДІЗМ
|
|---|
| ... – новий метод) – рух за зближення ісламської (див. Іслам) к-ри з європ., за оновлення життя мусульман. У Криму започаткований Ісмаїл-беєм Гаспринським як рух за реформу освіти шляхом утворення «новометодних» (світських) шкіл. У СРСР послідовників Д. піддавали репресіям.
Літ.: ... |
|---|
| |
|---|
ДЖАЛАЛІЙ
|
|---|
| ... just>(р.н. і р.с. невідомі) – кропивнянський полковник (1649–58), учасник національної революції 1648–1676. Служив сотником реєстрового Переяславського полку. 4 трав. (24 квіт.) 1648 разом із черкас. сотником Богданом Товпигою очолив повстання реєстрових козаків у Кам’яному Затоні (нині м. Кам’янка- ... |
|---|
| |
|---|
ДЖАЛІТА
|
|---|
| ... ... |
|---|
| |
|---|
ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА
|
|---|
| ... ust>– одне з відгалужень Ногайської орди. Заснована ногайцями, що переселилися в 2-й пол. 16 ст. із пн.-кавказ. степів. Кочувала на лівому березі Дніпра між містом-фортецею Перекоп (гол. центр Д.о., від якого орда іноді називалася Перекопською; нині село, підпорядковане Армянській міськраді АР ... |
|---|
| |
|---|
ДЖАННІНІ (Giannini) Амедео
|
|---|
| ... .1886–19.12.1960) – італ. дипломат, сенатор. Проф. Римського ун-ту, дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1955). Н. в м. Неаполь (Італія). Автор праць з історії дипломатії й міжнар. права, політологічних розвідок про Україну. Працював у МЗС Італії як експерт з проблем Сх. Європи, підтриму ... |
|---|
| |
|---|
ДЖАНФРАНКО Джіраудо
|
|---|
| ... 1) – італ. філолог. Засн. і президент Італ. асоц. укр. студій. Н. в м. Падуя (Італія). Від 1969 після закінчення ф-ту іноз. мов Венеціанського ун-ту (спеціалізація – рос. та франц. мови) працював позаштатним проф. слов’ян. філології. Позаштатний, згодом – постійний проф. Інституту Східної Європи, ві ... |
|---|
| |
|---|
ДЖЕМІЛЄВ Мустафа
|
|---|
| ... – громад. та політ. діяч, лідер нац. руху кримськотатар. народу (див. Кримські татари). Почесний д-р права Сельджуцького ун-ту (Туреччина). Н. в с. Ай-Серез (нині с. Міжріччя Судацької міськради АР Крим). 1944 депортований з сім’єю до Узбекистану (див. Депортація кримськотатарського народу 194 ... |
|---|
| |
|---|
ДЖЕНОККІ Джованні
|
|---|
| ... nni; 30.07.1860–06.01.1926) – римо-катол. священик, біблієзнавець, місіонер. Н. в м. Равенна (Італія). Професор історії і Святого Письма. Вищу освіту здобув у папській семінарії «Піо». 1883 висвячений на священика. Залучився до місійної діяльності. Був у Сирії, Туреччині, Новій Гвінеї, Колумбії та ... |
|---|
| |
|---|
ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
|
|---|
| ... істор. пам’ятки, що стали предметом дослідження тих чи ін. істор. дисциплін. З усього розмаїття Д.і. окремо можна виділити такі категорії джерел: документальні, вербальні, зображальні, оповідні, особового походження, речові, масові. Ці категорії не є строго визначеними, і одні й ті самі джерела можу ... |
|---|
| |
|---|
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО ІСТОРИЧНЕ
|
|---|
| ... альна історична дисципліна, що розробляє теорію та методики виявлення, вивчення й використання різноманітних писемних джерел історичних, зокрема методи визначення вірогідності їхнього походження та достовірності їхнього інформативного наповнення. Д.і. досліджує специфіку різних типів і видів джерел ... |
|---|
| |
|---|
ДЖИДЖОРА Іван
|
|---|
| ... 919) – історик, громад. діяч і публіцист. Учень та співпрацівник М.Грушевського. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1913), секретар археогр., чл. бібліографічної та стат. комісій НТШ, співробітник київ. редакції «Літературно-наукового вістника» (1907–08), чл. Історичного това ... |
|---|
| |
|---|
ДЖУРА
|
|---|
| ... зброєносець, слуга при козакові із старшини (див. Козацька старшина). Д. не записували до реєстрів козацьких. 1649 чимало козаків, які не потрапили до 40-тис. «Реєстру всього Війська Запорозького», залишалися у війську як джури.
Літ.: Крип’якевич І.П. Богдан Хмельниць ... |
|---|
| |
|---|
ДЖУРЧІ
|
|---|
| ... айське. ... |
|---|
| |
|---|
ДЗАНОТТІ-Б’ЯНКО
|
|---|
| ... an_just>(1889–1963) – італ. громад. та політ. діяч, філантроп, сенатор (1952). Н. на о-ві Крит (нині Греція). В питаннях держ. буд-ва дотримувався доктрини нац. усамостійнення Дж.Мадзіні. З цією метою під час Першої світової війни започаткував серію книжкових вид. під назвою «Giоvine Europa ... |
|---|
| |
|---|
ДЗЕНІС Освальд Петрович
|
|---|
| ... 96–10.03.1937) – парт. та держ. діяч, науковець. Д-р юрид. н. (1934), чл.-кор. ВУАН (1934). Від 1915 чл. РСДРП–ВКП(б). Н. в м. Рига (нині столиця Латвії). 1918–20 – на нелегальній парт. роботі в Латвії, комісар 1-ї, 5-ї, 8-ї та 11-ї д-зій РСЧА (див. Радянська армія), 1920 – в.о. чл. Реввій ... |
|---|
| |
|---|
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ Фелікс Едмундович
|
|---|
| ... 1.09(30.08).1877–20. 07.1926) – партійний та державний діяч, учасник польс. й рос. революц. рухів. Н. в маєтку Дзержиново Ошмянського повіту Віленської губ. (нині тер. Мінської обл., Білорусь) в родині шляхтича. Навч. у Віленській г-зії. Від 1895 – чл. с.-д. орг-ції Литви, з 1896 – професіон ... |
|---|
| |
|---|
ДЗЕРОВИЧ Юліан
|
|---|
| ... 1943) – церк. та освіт.-культурний діяч, педагог. Н. в с. Смільне (нині село Бродівського р-ну Львів. обл.). Теологію вивчав у Львові. 1894 висвячений на священика. Катехит у містах Броди, Бережани, Стрий, Львів. Викладав катехитику в Львів. ун-ті, проф. Львів. греко-катол. духовної семінарії, Ль ... |
|---|
| |
|---|
ДЗИГАР Олександр
|
|---|
| ... – скрипаль, громад. діяч. Н. в м. Харбін (Маньчжурія, істор. обл. на пн. сх. Китаю) в родині вихідців із Бердичівського пов. Київ. губ. Від 1933 – чл. Союзу укр. молоді в Харбіні, активний учасник укр. культ. життя, популяризатор укр. муз. к-ри. В груд. 1936 обраний головою Укр. далекосх. ... |
|---|
| |
|---|
ДЗИКОВСЬКИЙ Іван
|
|---|
| ... .09.1670) – острогозький полковник. Час та місце н., як і життєвий шлях до 1652, у джерелах не зафіксовані. На поч. 1650-х рр. на чолі великого загону переселенців (бл. 2000 осіб) з Чернігівщини Д. прибув на Слобідську Україну, де 21 берез. 1652 на р. Тиха Сосна (прит. Дону), неподалік від ... |
|---|
| |
|---|
ДЗЮБА Іван Михайлович
|
|---|
| ... 1931) – літературознавець, письменник, громад. та політ. діяч. Чл. Спілки письменників України (1959–72; від 1980), акад. НАН України (1992). Н. в с. Миколаївка (нині село Волноваського р-ну Донец. обл.). Закінчив Донец. пед. ін-т (1953), аспірантуру Ін-ту літ. АН УРСР (1956). Працюва ... |
|---|
| |
|---|
ДИБЕНКО Павло Юхимович
|
|---|
| ... .1889–29.07.1938) – державний та військовий діяч, командарм 2-го рангу. Н. в с. Людкове Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ). Від 1911 служив на Балт. флоті, від 1912 – чл. РСДРП(б)–ВКП(б). 1917 – чл. Гельсінгфорської ради, голова ЦК Балт. флоту, чл. Петрогр. військ. революц. к-ту. ... |
|---|
| |
|---|
ДИБИЧ Іван Іванович
|
|---|
| ... ч
(12 або 13 (01 чи 02).05.1785–09.06(28.05).1831) – барон, граф (1827), військ. і держ. діяч Російської імперії, генерал-ад’ютант (1818), чл. Державної ради (1823), ген.-фельдмаршал (1829), кавалер багатьох орденів (у т. ч. найвищих рос. – св. Георгія всіх ступенів, с ... |
|---|
| |
|---|
ДИДИК Галина
|
|---|
| ... 76) – учасниця нац.-визвол. руху в Зх. Україні, діячка Організації українських націоналістів. Н. в с. Шибалин (нині село Бережанського р-ну Терноп. обл.). Закінчила учительську семінарію в м. Бережани. Політв’язень 1939–40, 1950–71. Організатор жін. мережі ОУН та т-ва Укр. Червоного Хреста (УЧХ) на ... |
|---|
| |
|---|
ДИКАНЬКА
|
|---|
| ... в. обл., райцентр. Розташов. на правобережжі р. Ворскла (прит. Дніпра), за 29 км від залізничної ст. Полтава. Нас. 8,9 тис. осіб (1999). Вперше згадується 1658, коли поблизу Д. відбувся бій між загонами полтав. полк. М.Пушкаря і гетьмана І.Виговського. Від 1660 Д. входила до складу Будиськ ... |
|---|
| |
|---|
ДИКАРІВ Митрофан Олексійович
|
|---|
| ... вд. – М.Крамаренко; 12.06 (31.05).1854–26(14).11.1899) – дослідник укр. етнографії та фольклору. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Н. в с. Борисовка Валуйського пов. Воронезької губ. (нині село Бєлгородської обл., РФ) в сім’ї диякона. Після закінчення Бирючинського духовного уч-ща нав ... |
|---|
| |
|---|
ДИКЕ ПОЛЕ
|
|---|
| ... ної тер. степу між Дністром на зх. і середньою течією Волги на сх. Термін «Дике поле» виник в 15 ст., коли розпочалася військ.-трудова колонізація цього регіону козацтвом. Сучасники подій – Михалон Литвин, Б. де Віженер, київ. катол. єпископ Й.Верещинський – писали про небачені природні багатства с ... |
|---|
| |
|---|
ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ
|
|---|
| ... тури пролетаріату як держ. влади робітн. класу була висунута К.Марксом і Ф.Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії». Європ. соціал-демократія не прийняла цієї ідеї з двох причин. По-перше, тому, що вона не була чітко сформульованою: реально диктатуру може здійснювати тільки політ. сила, яка ... |
|---|
| |
|---|
ДИКУН Федір
|
|---|
| ... козак Васюрінського куреня Чорноморського козацького війська, один із кер. Перського бунту.
11 серпня 1797 – обраний військ. осавулом. У складі делегації з 14 чорномор. козаків Д. возив прохання на ім’я імп. Павла I до Санкт-Петербурга, де його (разом з ін. делегатами) було заар ... |
|---|
| |
|---|
ДИЛЕЦЬКИЙ Микола Павлович
|
|---|
| ... 690) – композитор, муз. теоретик, диригент, педагог. Н., ймовірно, в м. Київ. Закінчив Віленську єзуїтську акад., вчився у Варшаві. Працював регентом церк. хору і вчителем церк. співу в Києві, Вільно (нині Вільнюс), Смоленську (нині місто в РФ) й Москві. Автор концертів та численних церк. композицій ... |
|---|
| |
|---|
ДИМ
|
|---|
| ... іленої або окремої малої родини, яке охоплювало двір, будинок, госп. будівлі, а також орні землі та угіддя й платило данину «від диму». Від 9–10 ст. – базова форма сільс. поселення. В 14–16 ст. так господарювали і окремі малі родини (4–6 осіб), і нерозділені родини дво- і триколінного (бат ... |
|---|
| |
|---|
ДИМАНШТЕЙН Семен Маркович
|
|---|
| ... >(21.03.1886–25.08.1938) – державний і партійний діяч, голова ЦК «Общества по землеустройству евреев-трудящихся» (ОЗЕТ), кер. Центр. бюро Єврейс. секції при ЦК РКП(б), гол. ред. ж. «Революция и национальности».
Н. в м. Себеж Вітебської губ. (нині місто Псковської обл.; за ін. дан ... |
|---|
| |
|---|
ДИМЕР
|
|---|
| ... ського р-ну Київ. обл. Розташов. за 40 км від Києва та за 30 км від залізничної ст. Немішаєве. Нас. 6,3 тис. осіб (1999). За археологічними даними, поселення на місці Д. виникло у 10–12 ст. Місто Д. згадується у документах під 1582 як володіння польс. шляхти. Нас. брало участь у козац. пов ... |
|---|
| |
|---|
ДИМИТРІЙ
|
|---|
| ... льович Ярема; 09.12. 1915–25.02.2000) – патріарх Української автокефальної православної церкви. Н. в с. Глідня Березівського пов. (нині село Кросненського воєводства, Польща). Від серп. 1947 висвячений на диякона, 10 серп. того ж року – на священика. 19 серп. 1989 проголосив вихід Петропавлівської п ... |
|---|
| |
|---|
ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ
|
|---|
| ... нило Савич Туптало; 21(11).12.1651–08.11(28.10).1709) – церк. і культ. діяч, літописець, письменник, богослов і проповідник. Канонізований РПЦ як преподобний (1757), день пам’яті вшановується двічі на рік – 21 верес. (ст.ст.) та 28 жовт. (ст.ст.). Н. в с. Макарів в сім’ї макарівського сотн ... |
|---|
| |
|---|
ДИМІНСЬКИЙ Андрій Іванович
|
|---|
| ... .1829–14(01).01.1905) – етнограф-фольклорист. Н. в с. Борщівці (нині село Могилів-Подільського р-ну Він. обл.) в сім’ї кріпаків. Спец. освіти не мав, був дослідником-самоуком. 1840 закінчив Кам’янецьку духовну шк. Від 1848 працював фельдшером у с. Гаврилівка; від 1850 – писар у сільс. управі с. ... |
|---|
| |
|---|
ДИМШИЦЬ Веніамін Еммануїлович
|
|---|
| ... (15).09.1910–23.05. 1993) – держ. діяч. Герой Соціалістичної Праці. Н. в м. Феодосія в сім’ї міщанина. Від 1927 – робітник шахти та кар’єру в Донбасі. Закінчив Моск. автогенно-зварювальний навч. комбінат (1931). Працював прорабом, інженером, зав. вир-вом, заст. нач. робіт зварюва ... |
|---|
| |
|---|
ДИНАР
|
|---|
| ... лася в араб. країнах упродовж 10–15 ст. Д. розпочали карбувати фатимідські халіфи в Дамаску (нині столиця Сирії) 969 за зразком візант. солідів. Вага Д. складала 4,25 г. Один Д. дорівнював 10 срібним дирхемам. Незначна кількість Д. перебувала на грошовому ринку земель Київської Русі.
... |
|---|
| |
|---|
ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
|
|---|
| ... на служба Української козацької держави
– група посадовців Укр. козац. д-ви 1648–57, які виконували функції спеціалізованої держ. структури, що займалася проведенням зовн. політики. Утворена за традиціями Війська Запорозького і діяла без оформлення у відповідну спец. установу. Уп ... |
|---|
| |
|---|
ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
|
|---|
| ... ній етап діяльності вітчизн. дипломатичної служби фактично розпочався уже тоді, коли ВР УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України 1990. У декларації зазначалося, що Україна «як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмі ... |
|---|
| |
|---|
ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УРСР
|
|---|
| ... bsp;1944 сесія ВР СРСР прийняла Закон «Про надання Союзним Республікам повноважень у галузі зовнішніх відносин та про перетворення у зв’язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзнореспубліканський народний комісаріат». У зв’язку з цим ВР УРСР законом від 5 берез. 1 ... |
|---|
| |
|---|
ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА, МІСІЇ ТА КОНСУЛЬСЬКІ УСТАНОВИ УКРАЇНСЬКИХ УРЯДІВ 1917—1920
|
|---|
| ... АНОВИ УКРАЇНСЬКИХ УРЯДІВ 1917–1920
Дипломатична служба укр. урядів 1917–20 формувалася й діяла згідно із законами та розпорядженнями Української Центральної Ради, Ради міністрів Української Держави, Директорії УНР. Усі тогочасні укр. уряди, незалежно від характеру їхньої політики ... |
|---|
| |
|---|
ДИПЛОМАТІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
|
|---|
| ... Д.К.Р. вчені, як правило, ведуть від 839. Точно відомо, що тоді посольство від «хакана русів» (рус. князя, найімовірніше, київ.) відвідало імп. франків Людовіка Благочестивого в м. Ільдесгейм. Однак початком держ. дипломатії Київської Русі дослідники вважають 860, тоді рус. флот під командуванням к ... |
|---|
| |
|---|
ДИПЛОМАТІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СРР 1920—1922
|
|---|
| ... ust>Провадилася Нар. комісаріатом закордонних справ (НКЗС) УСРР, очолюваним главою РНК УСРР Х.Раковським. Фактично була складовою частиною зовн. політики РСФРР, але, незважаючи на це, мала й власні характерні риси. На поч. 1920-х рр. осн. завданням дипломатії РСФРР було досягнення міжнар. визна ... |
|---|
| |
|---|
ДИРЕКТИВА РНК СРСР ТА ЦК ВКП(б) ВІД 29 ЧЕРВНЯ 1941
|
|---|
| ... p class=zdan_just>– перший заг.-політ. документ, адресований парт. і рад. організаціям прифронтових областей, у якому війна СРСР проти нацистської Німеччини (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941–1945) визначалася як визвол. й справедлива. Директива констатувала наявне в сусп ... |
|---|
| |
|---|
ДИРЕКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ В СРСР
|
|---|
| ... ктивні плани становили собою централізовані держ. перспективні програми розвитку нар. г-ва СРСР, його соціальної сфери, к-ри, освіти, науки й техніки. На основі цих планів вищі органи влади визначали нижчим інстанціям обсяги, терміни, умови та ін. параметри вир-ва, розподілу та споживання в держ. і ... |
|---|
| |
|---|
ДИРЕКТОРІЯ
|
|---|
| ... и
Спочатку Д. була тимчасовим революц. органом, що в ніч з 13 на 14 листоп. 1918 створила на своєму засіданні президія Українського національного союзу для кер-ва повстанням проти режиму гетьмана П.Скоропадського (див. Протигетьманське повстання 1918). Після перемоги стала верхов ... |
|---|
| |
|---|
ДИРЕКТОРІЯ КРИМУ
|
|---|
| ... 7 у Бахчисараї Установчий з’їзд крим. татар – Курултай – проголосив Крим. Демократ. Нар. Республіку та сформував нац. уряд – Д.К. До неї увійшли 5 директорів, чл. ЦК татар. партії Міллі-фірка: Ч.Челебієв (голова та дир. юстиції), Д.Сейдамет (зовн. та військ. справи), С.Хаттатов (фінанси і вакуф ... |
|---|
| |
|---|
ДИРЕКТОРІЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ
|
|---|
| ... й Подкарпатской Руси
– дорадчий орган з питань мов, шкіл, релігії та місц. самоуправління, який діяв наприкінці 1919 – поч. 1920 згідно з положенням «Генерального статуту про організацію та адміністрацію Підкарпатської Русі, приєднаної Паризькою конференцією до Чехословацько ... |
|---|
| |
|---|
ДИРХЕМ, дирхам, диргем
|
|---|
| ... а монета Дамаського, згодом Багдадського халіфату, запроваджена в обіг наприкінці 7 ст. (бл. 692–696). Початково вага Д. становила 3,9 г металу 960-ї проби срібла, а вартість – 1/10 динара. Згідно з канонами ісламу на монеті вміщено написи – цитати з Корану, дату емісії (за мусульманським літоч ... |
|---|
| |
|---|
ДИСИДЕНТСЬКІ (ОПОЗИЦІЙНІ) РУХИ 1960—1980-х РОКІВ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... РАЇНІ
Провідне місце серед опозиційних сил в УРСР 1960–80-х рр. мали: укр. нац.-визвол. рух (національно орієнтоване дисидентство), рухи нац. меншин (кримськотатар. та єврейс. нац. рухи за повернення на істор. Батьківщину), рух за свободу совісті (реліг. дисидентство), рух за соц ... |
|---|
| |
|---|
ДИСКРИМІНАЦІЯ ЕТНІЧНА
|
|---|
| ... sp;та соціальні утиски, які здійснюються панівним (домінуючим) у державі етносом щодо одного, кількох або усіх непанівних етносів і проявляються при наданні громадянства, здійсненні судочинства, реалізації прав на соціальний захист і прав людини взагалі, наймі на роботу та звільненні з неї, в умовах ... |
|---|
| |
|---|
ДИСКРИМІНАЦІЯ РЕЛІГІЙНА
|
|---|
| ... а або обмеження діяльності тих чи ін. реліг. конфесій, общин і груп, часткове або повне позбавлення певної ч. віруючих громадян прав, пільг, привілеїв, які мають ін. віруючі громадяни. Так, у Речі Посполитій Д.р. мала місце щодо православних (див. Православ’я) та протестантів (реліг. дисидентів ... |
|---|
| |
|---|
ДИТИНЕЦЬ
|
|---|
| ... ус. міста, що займала, як правило, панівну точку ландшафту та була обнесена валами з дерев’яними стінами, які мали одні або кілька воріт. Був найважливішою соціально-топографічною структурою давньорус. міста і перебував під постійною увагою князівської влади. Слугував осн. опорою при обороні ме ... |
|---|
| |
|---|
ДИТИНИЧІ
|
|---|
| ... an_just>Розташов. поблизу с. Дитиничі Дубенського р-ну Рівнен. обл. Розкопано 21 поховання із залишками тілоспалень, більшість з яких належить до типу ямних. Інвентар із поховань представлений глиняним ліпним та гончарним посудом, бронз. фібулами, пряжками тощо.
Могильник датуєть ... |
|---|
| |
|---|
ДИТИНКА
|
|---|
| ... а також р. н. і р. с. невід.) – ватажок загону опришків на Буковині 1654. На чолі повстанців здійснював успішні рейди («на виду всіх явно без перешкоди ходив») в межах Хотинського та Чернівецького повітів. Того ж року на придушення повстання молдов. господар Георгій Стефан послав регулярне військо ... |
|---|
| |
|---|
ДИТЯЧІ ТА ПІДЛІТКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ СКАУТІВ І ПІОНЕРІВ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... УКРАЇНІ
Офіційно зареєстровані дитячі та підліткові орг-ції – це керовані дорослими об-ня дітей та підлітків, що покликані дбати про виховання підростаючого покоління та задоволення його різноманітних потреб. Такі орг-ції будують свою роботу на основі широкого використання самод ... |
|---|
| |
|---|
ДІАСПОРА
|
|---|
| ... a;ασπορα – розсіяння) – 1) частина певної етнічної спільноти (народу), що постійно проживає поза межами істор. батьківщини в іноетнічному чи інонац. середовищі на правах або зі статусом нац.-культ. меншини; 2) етнічна меншина, яка зберігає зв’язок зі своєю бать ... |
|---|
| |
|---|
ДІВОВИЧ Семен Данилович
|
|---|
| ... .с. невід.) – козак Стародубського полку, перекладач Генеральної військової канцелярії, письменник. Закінчив Києво-Могилянську академію та Петерб. ун-т. Автор істор. поеми «Разговор Великороссии с Малороссией» (1762), вперше опубл. М.Петровим у ж. «Киевская старина» (1882). Д. використав відомі ... |
|---|
| |
|---|
ДІВОЧКА (Дівоча) Онисифор
|
|---|
| ... р.с. невід.) – київ. правосл. митрополит (1579–89). Походив із галицької шляхти. До номінації на митрополію управляв Лавришівським монастирем (утримав цей монастир за собою, навіть ставши митрополитом). 1578 собором єпископів у Віленській митрополичій церкві обраний і висвячений на митрополита. В ц ... |
|---|
| |
|---|
ДІГТЯРІ
|
|---|
| ... нянського р-ну Черніг. обл. Розташов. на р. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра), за 20 км від райцентру і за 40 км від залізничної ст. Прилуки. Нас. 1,5 тис. осіб (1999).
Вперше село Д. згадується 1666 у складі Варвинської сотні Прилуцького полку. Від 1716 стало власністю по ... |
|---|
| |
|---|
ДІДЕНКО Андрій
|
|---|
| ... .) – козац. полководець, соратник Т.Федоровича (див. Федоровича Тараса повстання 1630), виступав захисником козац. прав і привілеїв. Восени 1632 очолював реєстрове військо (див. Реєстрові козаки), відзначився під час польсько-російської війни 1632–1634. Подальша доля невідома.
Літ ... |
|---|
| |
|---|
ДІДИЦЬКИЙ Богдан (Феодосій) Андрійович
|
|---|
| ... _just>(криптоніми та псевдоніми – Д., Б.А.Д., Б.Д., Богданко, Богдан Будегріш, Финтик Шляхтиченко та ін.; 01.02.1827–19.01.1909) – журналіст, письменник, перекладач, історик, видавець. Родом із м. Угнів. Ред. львів. газ. «Зоря Галицька» (1853–54), упорядник літ. альманаху «Зоря Галицька як ... |
|---|
| |
|---|
ДІДИЧІ
|
|---|
| ... і в 14–19 ст. назва можновладців, які на підставі спадкового права володіли маєтностями, що дісталися їм від їхніх дідів (див. також Вотчина). Зокрема, в грамотах 14 ст. «дідичами вічних земель» називали себе польс. король Казимир III Великий, опольський кн. Владислав, вел. кн. литов. Віт ... |
|---|
| |
|---|
ДІДУШИЦЬКИЙ Войцех
|
|---|
| ... >(13.07.1848–23.03.1909) – археолог, письменник, публіцист, мистецтвознавець, містик-спіритуаліст, граф. Н. в с. Єзупіль. Міністр для Галичини (1906), посол (депутат) Галицького крайового сейму (1887–1909) і австрійського парламенту (1879–85, 1895–1909), віце-президент (1900–04, 1906–09) і президент ... |
|---|
| |
|---|
ДІДУШИЦЬКИЙВолодимир
|
|---|
| ... ust>(22.06.1825–18.09. 1899) – львів. меценат, учений-орнітолог, граф. Н. в с. Яришів у Східній Галичині. Фундатор і власник природничого музею у Львові (1880 подарував його Галицькій автономії), співзасн. (1855) рільничої шк. в Дублянах, засн. Музею мистецьких промислів у Львові (1874) та Крайової ... |
|---|
| |
|---|
ДІДУШОК (Гельмер) Петро
|
|---|
| ... 89–03.11.1937) – громад. та політ. діяч, дипломат Української Народної Республіки. Брат-близнюк Василя Дідушка. Н. в с. Княже (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.). Закінчив правничий ф-т Львів. ун-ту (1914) і Берлінський ун-т (1921). В роки Першої світової війни від 1914 – чотар Легіону У ... |
|---|
| |
|---|
ДІДУШОК Василь
|
|---|
| ... _just>– громад., політ. та військ. діяч, полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Княже (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.). Брат-близнюк П.Дідушка. Закінчив правничий ф-т Львів. ун-ту (1914). В роки Першої світової війни від 1914 – командант сотні Легіону Українських с ... |
|---|
| |
|---|
ДІЄЦЕЗІЯ
|
|---|
| ... – тер.-адм. одиниця катол. церкви, що очолюється єпископом і входить до складу митрополії; може, однак, підпорядковуватися й безпосередньо рим. папі. В укр. землях перші Д. засновано наприкінці 14 ст. (Галич, Володимир-Волинський, Перемишль, нині м. Пшемисль, Холм, нині м. Хелм, обидва Польща) ... |
|---|
| |
|---|
ДІЇВ КУРГАН
|
|---|
| ... в. Скіфи) вельможі кін. 4 ст. до н.е. Знаходиться за 2 км на сх. від смт Нижні Сірогози Херсон. обл. Досліджувалася 1891 та 1897. Під насипом (заввишки 4,2 м), охопленим ровом, виявлено дві могили: в осн. (пограбованій) знайдено меч та неподалік нього кістки охоронця і коня, у боковій катакомбі ... |
|---|
| |
|---|
ДІЛЬТЕЙ (Dilthey) Вільгельм
|
|---|
| ... –1911) – нім. історик к-ри, філософ, теоретик «філософії життя», представник нім. шк. «історії ідей». Н. в м. Бібрих-на-Рейні.
Філос. погляди Д. сформувалися під впливом позитивізму (див. Позитивізм в історичній науці), романтизму та неокантіанства баденської шк. (див. Неокантіан ... |
|---|
| |
|---|
ДІЛЯТИН
|
|---|
| ... нянського р-ну Івано-Франк. обл. Розташов. на р. Прут (прит. Дунаю). Залізнична станція. Нас. 8 тис. осіб (1999).
В околицях Д. виявлені поселення 10–4 тис. до н.е. Д. відомий з 15 ст. Від 16 ст. тут набувають розвитку солевидобувні промисли. Жителі Д. брали участь ... |
|---|
| |
|---|
ДІОДОР СИЦИЛІЙСЬКИЙ
|
|---|
| ... н.е.) – давньогрец. історик. Його кн. «Бібліотека» (у якій викладалася історія Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції, елліністичних д-в від легендарних часів до серед. 1 ст. до н.е.) – це велика компіляція, складена за творами (на сьогодні майже повністю втраченими) ін. авторів. У «Бібліот ... |
|---|
| |
|---|
ДІОН ХРИСОСТОМ (40—115)
|
|---|
| ... рец. ритор. У 95 відвідав Ольвію, про що розповів у «Борисфенітській промові». Вона містить відомості про розгром Ольвії гетами в серед. 1 ст. та про її жалюгідний вигляд по тому, про постійні напади сусідніх племен на місто, про варварський одяг ольвіополітів та їхню палку любов до творів Гоме ... |
|---|
| |
|---|
ДІПІНТІ
|
|---|
| ... ння окремих літер або комбінацій літер грец. алфавіту, іноді умовні знаки, нанесені на госп. посуді, частіше на амфорах. Виконувалися червоно-коричневою мінеральною фарбою. Слугували для назви та характеристики продукту в посудині, для позначення власних імен та монограм, використовувались як позна ... |
|---|
| |
|---|
ДІР
|
|---|
| ... нязь, скандинав за походженням. Наступник Аскольда в першому сх.-слов’ян. держ. утворенні в Наддніпрянщині (Київ. князівстві). Сучасна наука вважає, що наприкінці 8 – поч. 9 ст. вихідці зі Скандинавії (купці й воїни) почали спускатися Дніпром і осідали в Середній Наддніпрянщині. Серед них ... |
|---|
| |
|---|
ДІЦЬКИЙ
|
|---|
| ... князівської адміністрації. Назва, очевидно, походить від слова «діти» й відображає родинний характер залежності. В цьому значенні термін уперше вживається в «Руській правді» (12 ст.) стосовно виконавця вироків князівського суду (ст. 86, 108). 1222, а потім у 1240–50-х рр. цей термін зустрічаєть ... |
|---|
| |
|---|
ДІЯЛЬНО-ХРИСТОВА ЦЕРКВА (ДХЦ)
|
|---|
| ... еліг. орг-ція, створена на основі братства «Церква жива», що діяло при Українській автокефальній православній церкві. Одним із ініціаторів створення ДХЦ було Державне політичне управління УСРР, яке в цій справі мало власний інтерес – послабити УАПЦ. В лют. 1925 Вищий церк. суд УАПЦ виключив кер ... |
|---|
| |
|---|
ДЛУГОШ Ян
|
|---|
| ... ) – польс. історик, церк. діяч, дипломат. Н. в м. Бжезниця (Польща). 1428 навч. у Краківському ун-ті, потім був писарем і кер. канцелярії краківського єпископа З.Олесницького, напередодні смерті призначений львів. катол. архієпископом. Гол. праця – історія Польщі в 12 книгах (лат. мов ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТЕРКО Любомир Дмитрович
|
|---|
| ... ).03.1911–02.10.1985) – поет, прозаїк, драматург, літ. критик, громад. діяч. Чл. літ. спілки «Західна Україна», Спілки письменників СРСР (1935). Н. в м. Винники (нині місто підпорядковане Львів. міськ. раді) в сім’ї сільс. вчителя. Навч. в Кам’янець-Подільському ін-ті нар. освіти ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРАШКИ-РАЙЧІ (Думитрашки)
|
|---|
| ... зац.-старшинський, згодом дворянський рід в Україні 2-ї пол. 17–19 ст. Засн. роду – Родіон (Райча, Райче) Григорович Дмитрашко, виходець із придунайських князівств, 1665 прибув на Брацлавщину з п’ятисотенним «товариством хоругвей волоских». Від осені 1667 – переяслав. полковник, в ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРЕНКО Олексій Максимович
|
|---|
| ... 30.03.1940) – письменник, журналіст. Н. в смт Решетилівка. 1966 закінчив Київ. ун-т. 1965–75 працював зав. від. публіцистики і нарису газ. «Літературна Україна», 1975–92 – голова редакції «Романи і повісті» вид-ва «Дніпро». 1992–97 – заст. і гол. ред. військ. вид-ва «Варта». Від 1997 ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРІВКА
|
|---|
| ... ацького р-ну Черніг. обл. Розташов. на р. Ромен (прит. Сейму, бас. Дніпра), за 32 км від райцентру. Залізнична ст. Рубанка. Нас. 3,4 тис. осіб (1999).
У 12 ст. неподалік сучасної Д. існувало місто під назвою Дмитрів. 1643 Д. (відтоді поселення має саме цю назву) во ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРІЄВ Іван Сергійович
|
|---|
| ... а ін. даними, 1804–07.09(26.08).1881) – корабел, військовик. 1814 вступив на службу учнем теслі кораблебудівної команди в Херсоні, продовжив навчання підмайстром у місц. адміралтействі, 1821 став унтер-офіцером, 1827 – офіцером корпусу корабельних інженерів. 1833 в ескадрі М.Лазарєва порядкував прич ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРІЄВ Микола Іванович
|
|---|
| ... 29) – кораблебудівник, чиновник, колезький радник (1913). Навч. в Петерб. технологічному ін-ті. 1908–10 служив на Адміралтейському з-ді. Видав фундаментальну працю «Судостроительные заводы и судостроение в России и за границей» (СПб., 1909, у співавт. з інж. В.Колпичевим).
... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРІЄВСЬКИЙ Олексій Опанасович
|
|---|
| ... (11.03.1856–10.08.1929) – історик-літургіст, знавець грец. палеографії та книгарства. Чл. Петерб. АН (1903), почесний чл. Київ. (1907), Казанської (1912), Петерб. і Моск. (1914) духовних академій. Чл.-кор. АН СРСР (1923). Н. в м. Астрахань (нині місто в РФ) у родині священика. Закінчив Астраханську ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРІЙ ДОНСЬКОЙ
|
|---|
| ... Донськой (12.10. 1350–19.05.1389) – вел. кн. моск. (1359) і владимирський (від 1362, з перервами). Канонізований РПЦ як преподобний, день пам’яті вшановується 19 трав. (ст.ст.). Н. в м. Москва. Онук вел. кн. моск. та владимирського Івана Даниловича Калити, син Івана Івановича Красного (вел. кн. мос ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРО
|
|---|
| ... жній боярин галицько-волин. кн. Данила Галицького. 1239, напередодні монголо-татарської навали на Пд.-Зх. Русь Данило заволодів Києвом і поставив там Д. своїм намісником, який очолив оборону міста в листоп.–груд. 1240. Д. так хоробро бився з ворогом, що хан Батий зберіг йому, тяжко пораненому, життя ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРО ДЕДЬКО
|
|---|
| ... . н. невід. – після 1349) – галицький боярин. Судячи з прізвиська, був княжим вихователем. Очолив змову проти останнього галицько-волин. кн. Юрія II Болеслава (сина мазовецького кн. Тройдена і сестри останніх з династії Романовичів – Андрія Юрійовича й Лева Юрійовича – Марії), внаслідок якої князя 1 ... |
|---|
| |
|---|
ДМИТРО-КОРИБУТ ОЛЬГЕРДОВИЧ
|
|---|
| ... невід. – після 1404) – князь новгород-сіверський. Вперше згадується в цій якості в літописному оповіданні про події 1382. Можливо, карбував власну монету. Був позбавлений влади через конфлікт із вел. кн. литов. Вітовтом (1393), який передав його уділ Федору Любартовичу.
Літ.: З ... |
|---|
| |
|---|
ДМОВСЬКИЙ Роман
|
|---|
| ... 1864–02.01.1939) – польс. політик. Н. в м. Камйонек поблизу Варшави. Навч. у Варшавському ун-ті. Співзасн. Нац. ліги (1893) і Нац. демократ. партії (1896), які пропагували шовіністичні ідеї (див. Шовінізм), виступали проти укр. нац.-культ. руху, пропагували антисемітизм. Прибічник спі ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРО
|
|---|
| ... я в Європі після Волги й Дунаю за площею водозбору. Бере початок із болітця Аксенінський Мох на Валдайській височині біля с. Дудкіно Смоленської обл., РФ й впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Довжина – 2201 км (в Україні 981 км), пл. бас. – 504 тис. км², у т. ч. в Україні 48,2 % ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОБУД
|
|---|
| ... ств. в січ. 1921 в Москві на чолі з проф. І.Александровим, що здійснювала дослідницькі роботи на місці майбутнього «Дніпрогесу». В постанові Ради праці й оборони (див. Рада праці і оборони 1920–1937) від 1 черв. 1921 передбачалися проектування (згідно з планом ГОЕЛРО) держ. Дніпровської ГЕС і п ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВА ЧАЙКА
|
|---|
| ... ім’я та по батькові – Березина Людмила Олексіївна, в заміжжі – Василевська; 01.11 (20.10).1861–13.03.1927) – письменниця та громад. діячка. Н. в с. Карлівка Ананьївського пов. Херсон. губ. (нині с. Зелений Яр Доманівського р-ну Миколаїв. обл.). Закінчила Одес. г-зію (1879). Від 1884 викладала рос. м ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВІ ПОРОГИ
|
|---|
| ... ів, гнейсів та ін. порід Укр. кристалічного щита, що виходили (до моменту їх затоплення водами Дніпровського водосховища) на поверхню р. Дніпро. Простяглися від Лоцманської Кам’янки (нині с-ще в межах м. Дніпропетровськ) до Запоріжжя на відтинку 90 км, де Дніпро різко звужується до 300–800 м, а біля ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКА (БРЯНСЬКА) ФЛОТИЛІЯ
|
|---|
| ... вітрильно-веслувальне з’єднання рос. флоту, засноване для застосування в російсько-турецькій війні 1735–1739. Командували нею контр-адмірал Василь Дмитрієв-Мамонов (лют.–верес. 1737), віце-адмірал Наум Сенявин (верес. 1737–трав. 1738), знову В.Дмитрієв-Мамонов (до січ. 1739), потім – капітан Я ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ
|
|---|
| ... 1) формування рад. ВМФ, ств. в берез. 1919 в Києві рішенням РВР Республіки. Наприкінці берез. в її складі було 19 бойових і допоміжних суден, зведених у 3 бригади (в серп. сформовано 4-ту бригаду). Від квіт. 1919 Д.в.ф. вела бої із загонами отаманів Д.Зеленого, Д.Струка та ін., брала участь у п ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКА ДИВІЗІЯ
|
|---|
| ... днання Армії Української Народної Республіки, утворене на поч. 1918 отаманом Д.Зеленим. Діяла на тер. сучасної Київ. обл. в р-ні с. Трипілля (нині село Обухівського р-ну Київ. обл.) та міст Васильків, Біла Церква, Фастів. Від 3 груд. 1918 входила до Осадного корпусу Січових стрільців, складалас ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКА ЛІНІЯ
|
|---|
| ... я для захисту України від турец.-татар. агресії. Створена під час російсько-турецької війни 1768–1774. Складалася з системи укріплень, збудованих уздовж пд. кордонів Російської імперії, визначених 1742 відповідно до Бєлградського мирного договору 1739. Буд-во розпочалося в серп. 1770 на землях Вольн ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКА ПОВІТРЯНО-ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1943
|
|---|
| ... s=zdan_just>Проведена з метою сприяння військам Воронезького фронту у форсуванні р. Дніпро (див. Букринський плацдарм 1943). Планом передбачалося скинути повітряний десант у Букринському вигині, захопити й утримати там плацдарм. Виконання завдання покладалося на 1-шу, 3-тю і 5-ту повітряно-десантні ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКИЙ СОЮЗ СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ
|
|---|
| ... class=zdan_just>– об-ня споживчих кооперативів. Ств. 1917 у Києві. Перші союзи такого типу в Україні були організовані в Києві (1908) та Вінниці (1910). Але через протидію Моск. союзу споживчих кооперативів (Центросоюзу) 1913 Київ. і Він. союзи були ліквідовані. 1912 у Харкові створено «Потребитель ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОВСЬКО-БУЗЬКИЙ КАНАЛ
|
|---|
| ... ий водний шлях у Білорусі, що сполучає р. Пина (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) з р. Мухавець (прит. Зх. Бугу, бас. Вісли). Пролягає по тер. шести р-нів Брестської обл. (Білорусь), де значну ч. нас. становлять етнічні українці. Заг. довжина – 196 км, з них штучна – 110 км. Канал почали б ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬК
|
|---|
| ... нське) – місто обласного підпорядкування Дніпроп. обл. Розташов. на обох берегах Дніпра, за 35 км від Дніпропетровська. Залізничний вузол. Нас. 273,7 тис. осіб (2001).
Місцевість, в якій розташов. Д., заселена ще за доби раннього палеоліту. За доби Київської Русі через тер. сучас ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРО-ДОНЕЦЬКА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ
|
|---|
| ... ass=zdan_just>– група археол. к-р доби неоліту. Датується серед. 6 – серед. 3 тис. до н.е. Була розповсюджена у Подніпров’ї, Лівобережжі, в Білорус. та Укр. Поліссі. Виникла на місц. мезолітичній основі (див. Мезоліт). Відомо бл. 400 поселень та місцезнаходжень, 30 з яких розкопано. Основа госп-ва ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬК
|
|---|
| ... 1926 – Катеринослав, 1797–1802 – Новоросійськ) – місто обласного підпорядкування, центр Дніпропетровської області. Розташов. на обох берегах Дніпра. Залізничний вузол, аеропорт, річковий порт. 1065 тис. жителів (2001).
Тер. Д. була заселена ще за часів палеоліту. Місто бере ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
|
|---|
| ... ер. одиниця в складі України. Утворена 27 лют. 1932. Розташов. у пд.-сх. ч. України. Межує на пн. з Полтав. та Харків., на сх. – з Донец., на пд. – з Запоріз. та Херсон., на зх. – з Миколаїв. та Кіровогр. областями. Тер. 31,9 тис. км² (5,3 % від тер. України).
Нас. ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... – Катеринослав-ська) – адм.-територіальна одиниця УСРР. Утворена 1923 у складі Катеринославської губернії. Окружний центр – м. Катеринослав (з 1926 – м. Дніпропетровськ). Налічувала 12 р-нів. Протягом 1924–30 межі округи не раз змінювались. Ліквідована 2 верес. 1930.
Літ.: Матеріа ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ Д.ЯВОРНИЦЬКОГО
|
|---|
| ... ГО
Бере початок із відкритого у 1849 в Катеринославі (нині Дніпропетровськ) за сприяння губернатора А. Фабра та дир. г-зії Я. Грахова Музею старожитностей Катеринославської губернії (Громадського музеуму). Згодом його зібрання увійшло до складу заснованого у 1902 Катеринославсько ... |
|---|
| |
|---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (ДНУ)
|
|---|
| ... class=zdan_just>– освіт., науК., культ. центр Придніпровського регіону. Заснований 1918 за доби Української Держави. Першим ректором був відомий біолог В.Карпов. В ун-ті працювали видатні вчені й педагоги: Д.Яворницький, М.Любавський, В.Пархоменко, М.Злотников, Ф.Тарановський, М.Кабанов, Г ... |
|---|
| |
|---|
ДНІСТЕР, Дністро
|
|---|
| ... . України та в Молдові. Частково по Д. проходить кордон між Україною та Молдовою. Річка бере початок на пн.-сх. схилах Карпатських гір (див. Карпати) поблизу с. Вовче Турківського р-ну Львів. обл. на висоті бл. 1000 м (над рівнем моря) і впадає в Дністровський лиман Чорного моря. Довжина – 1362 к ... |
|---|
| |
|---|
ДНІСТРЯНСЬКИЙ Станіслав Северинович
|
|---|
| ... st>(13.11.1870–05.05. 1935) – учений-правознавець, громад. і освіт. діяч. Д-р права (1894), акад. ВУАН (1927). Н. в м. Тернопіль. Закінчив Віденський ун-т, продовжив освіту в ун-тах Лейпцига та Берліна (обидва – в Німеччині). 1898–1918 викладав у Львів. ун-ті (спершу як доц., згодом як ... |
|---|
| |
|---|
ДОБЖИНСЬКИХ РИЦАРІВ ОРДЕН
|
|---|
| ... ченням польс. історика 15 ст. Я.Длугоша, виник 1228, коли кн. Конрад I Мазовецький для боротьби з пруссами, які спустошували Хелминську і Любавську землі, запросив до свого князівства рицарів-хрестоносців або тевтонів і віддав їм замок Добжинь. Буллою від 19 квіт. 1235 рим. папа Григорій I ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРАНИЧІВКА
|
|---|
| ... а – поселення доби палеоліту пізнього. Розташов. на тер. с. Добраничівка Яготинського р-ну Київ. обл., на лівому березі р. Супій (прит. Дніпра). Відкрита 1953 І.Шовкоплясом. Культ. шар залягав у лесі на глибині 1,5–2,5 м. Розкрито чотири госп.-побутових комплекси, що складалися зі стаціо ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРИНЯ
|
|---|
| ... дько Володимира Святославича, його вихователь і сподвижник. «Повість временних літ» розповідає, що матір’ю Володимира була Малуша – ключниця (див. Ключник) його бабусі по батькові, вел. кн. київ. Ольги. Вона доводилася Д. сестрою, а їхнім батьком був Малк Любечанин, якого деякі літописознавці пов’яз ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВ Геннадій Михайлович
|
|---|
| ... .1929–01.04.1989) – учений в галузі історії техніки і наукознавства. Д-р екон. н. (1967), проф., чл.-кор. АН УРСР (1988), чл.-кор. Міжнар. акад. історії науки (1965), акад. Міжнар. акад. гуманітарних і природничих наук (1978).
Н. в м. Артемівськ у сім’ї робітника. 1950 закінчив К ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВЕЛИЧКІВКА
|
|---|
| ... у Кіровогр. обл., райцентр. Розташов. на берегах р. Добра (прит. Сухого Ташлика, бас. Пд. Бугу), за 24 км від залізничної ст. Помічна. Нас. 7,1 тис. осіб (1999). Виникла в 2-й пол. 18 ст. У 1780-х рр. – власність поміщика Ревуцького. Увійшла до Ревуцької волості 1795.
... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВІЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАТРІОТІВ
|
|---|
| ... >– молодіжна підпільна антифашист. орг-ція. Діяла в лип.–жовт. 1942 в окупованих гітлерівцями в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 с. Новоолексіївка Кам’янсько-Дніпровського р-ну Запоріз. обл. та у Великолепетиському р-ні (нині Херсон. обл.). Керував орг-цією комсом ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВІЛЬНИЙ ФЛОТ
|
|---|
| ... ний-напіввійськовий держ. флот Російської імперії. Ств. 1879 на Чорному м. на базі 3-х швидкісних океанських пароплавів («Россия», «Москва» й «Петербург»), які було куплено в Німеччині на добровільно зібрані серед нас. й різних установ 4 млн рублів і які використовувалися під час російсько-турецької ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Георгій Тимофійович
|
|---|
| ... t>(01.06.1928–30.06. 1971) – льотчик-космонавт СРСР, підполковник. Герой Рад. Союзу (1971, посмертно). Н. в м. Одеса. Закінчив Одеську спец. школу Військ.-повітряних сил (1946), Чугуївське військ.-авіац. уч-ще (1950) та Червонопрапорну військ.-повітряну акад. (1961).від 1963 у загоні космонавтів. 6– ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Леонід Павлович
|
|---|
| ... 1.08, за ін. даними, 26.07.1867–17.09.1929) – історик, києвознавець, педагог. Чл. Історичного товариства Нестора-літописця, Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, Київ. від. Імператорського воєнно-істор. т-ва, Українського наукового товариства в Києві. Учень В.Антоновича. ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Петро Михайлович
|
|---|
| ... 28(16).01.1871–03.09(21.08).1910) – історик, краєзнавець, управитель Чернігівської губернської архівної комісії. Н. в с. Яриловичі Городнянського пов. Черніг. губ. Закінчив Черніг. духовну семінарію (1894). Служив у Черніг. духовній консисторії (1895–1903). Особистий секретар трьох вікаріїв черніг. ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
|
|---|
| ... ьших білогвард. (див. Білий рух) збройних формувань на Пд. Росії 1917–20. Ств. за добровольчим принципом у м. Новочеркаськ (нині місто Ростовської обл., РФ) у листоп.–груд. 1917 ген. від інфантерії М.Алексєєвим. Первісна чисельність – 500 осіб. Офіц. назву «Добровольча армія» отримало 7 січ. 19 ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОВСЬКИЙ Йозеф
|
|---|
| ... ust>(17.08.1753–06.01.1829) – чеський вчений, один з основоположників слов’янознавства. Чл. Королів. т-ва наук у Празі (1784), почесний чл. Петерб. АН (1820). Н. в м. Дьярмат (Угорщина). 1768–76 навч. на філос., згодом на богословському ф-тах Карлового ун-ту в Празі. Найважливіші праці: «Історі ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОКЛОНСЬКИЙ Олександр Павлович
|
|---|
| ... >(10.12.1856–1937) – історик. Д-р церк. історії (1916). Н. в м. Москва в сім’ї священика. Закінчив Моск. духовну акад. (1880) і призначений викладачем у Пензенську, а потім Рязанську духовні семінарії. Від груд. 1892 – приват-доц. каф-ри церк. історії Моск. ун-ту. В жовт. 1899 призначений в.о. ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОЛЮБСЬКИЙ Костянтин Павлович
|
|---|
| ... (30(17).05.1885–01.02. 1953) – історик. Д-р істор. н., проф. Н. в с. Грачівка (нині село Оренбурзької обл., РФ) у сім’ї священика. Початкову освіту здобув у духовному уч-щі та семінарії м. Оренбург (нині місто в РФ), вищу – в Казанському, Цюріхському, Новорос. (Одеса) ун-тах. Від 1920 – доц. Одес ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОМИЛЬ
|
|---|
| ... го р-ну Львів. обл. Розташов. в долині р. Вирва (бас. Сану, бас. Вісли), за 6 км від залізничної ст. Хирів. Нас. 5,7 тис. осіб (1998).
Перша письмова згадка про Д. датована 1374: земельні володіння в долинах річок Вирва та Стрвяж, на яких містився Д., були передані кн. Влади ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОМИЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС
|
|---|
| ... опис 2-ї пол. 17 ст. Ств. бл. 1700 Симеоном Коростенським – греко-катол. священиком церкви Різдва Пресвятої Богородиці у м. Добромиль. Охоплює події 1648–1700, сучасником яких був автор. У центрі уваги Д.л. – військ.-політ. історія: початок національної революції 1648–1676, взяття козаками ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОНЄГА ВОЛОДИМИРІВНА
|
|---|
| ... Володимирівна
(р.н. невід.–1087) – донька Володимира Святославича та його дружини візант. принцеси Анни, дружина польс. кн. Казимира I (1038 або 1039–1058) з династії Пястів. Цей шлюб (1042 або 1043) знаменував мирну угоду між Ярославом Мудрим і Казимиром I, згідно з якою з ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРОЧИННІСТЬ, благодійництво
|
|---|
| ... обровільне надання допомоги соціально знедоленим та матеріально незабезпеченим громадянам сусп-ва приватними особами, т-вами, д-вою .
З часів Київської Русі Д. поширювалася на укр. землях разом з утвердженням тут християн. моралі (див. Християнство). Церква з десятини утримувала ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРУДЖА
|
|---|
| ... ропі, розташов. між нижньою течією Дунаю й узбережжям Чорного моря. Пл. – бл. 24 тис. км². У давнину була заселена фракійцями, скіфами, входила до складу Рим. імперії (див. Рим Стародавній), а згодом – Візантії. На поч. 6 ст. на тер. Д. з’являються слов’яни. Д. входить до 1-го (7–11 с ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРЯНКА
|
|---|
| ... нського р-ну Черніг. обл. Розташов. за 40 км від райцентру. Залізнична ст. Горностаївка. Нас. 3,5 тис. осіб (1999). Заснована в кін. 17 ст. 1772 тут бував О.Пугачов. Під час Війни 1812 на зібрані місц. нас. кошти у Д. був відкритий лазарет. 1909 засновано Добрянське вище початкове учи ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРЯНСЬКИЙ Адольф
|
|---|
| ... 901) – громад. та політ. діяч, учений, публіцист. Н. в с. Рудльово Земплинського комітату (нині село в Словаччині) в сім’ї священика. Закінчив в Угорщині філос. ф-т королів. акад. в м. Кошіце (1833), юрид. ф-т Егерського ун-ту (1836) та Гірничо-лісову акад. в м. Банська-Штьявница (нині міс ... |
|---|
| |
|---|
ДОБРЯНСЬКИЙ Лев
|
|---|
| ... економіст, політ. діяч та педагог. Н. в м. Нью-Йорк (США). Навчався в Нью-Йоркському та Фордхемському ун-тах. Служив в амер. армії (1944–1945). Від 1948 викладав у Джорджтаунському ун-ті у Вашингтоні (США). Од 1949 – голова Українського конгресового комітету Америки. Викладав у Нац. військ. ко ... |
|---|
| |
|---|
ДОВБУШ Олекса Васильович
|
|---|
| ... .08.1745) – один із найвідоміших ватажків руху опришків 30–40-х рр. 18 ст. у Зх. Україні. Н. в с. Печеніжин (нині с-ще міськ. типу Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.) в сім’ї бідняка-коморника. В дитинстві був пастухом громад. худоби. 1738–39 разом із братом Іваном і невеликою ватагою «побра ... |
|---|
| |
|---|
ДОВГЕ
|
|---|
| ... арп. обл. Розташов. в долині р. Боржава (прит. Тиси, бас. Дунаю). В центрі села сходяться шляхи з Іршави, Сваляви, Хуста. Нас. 6790 осіб (2001). Засвідчене 1383 під назвою Hozyomezen, Hozyumezov, що є угор. пер. укр. назви (гіпотетично – Довгоє Поле, Довгополе). У 14–15 ст. – центр пн.-мар ... |
|---|
| |
|---|
ДОВГОПОЛ Василь Микитович
|
|---|
| ... 1919–10.04.1981) – історик. Д-р істор. н. (1971), проф. (1973). Н. в с. Онуфріївка (нині с-ще міськ. типу Кіровогр. обл.) у сел. сім’ї. 1938–39 – викл. укр. мови. 1939–41 – курсант військ. уч-ща, з 1941 – командир взводу. 1942–43 – студент філол. ф-ту Куйбишевського пед. ін-ту. 1943–44 навч.&nbs ... |
|---|
| |
|---|
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович
|
|---|
| ... 9(31.08).1894–25.11.1956) – кінорежисер, художник-графік, письменник, громад. діяч, фундатор нац. кінематографа. Засл. діяч мист-в (1939), нар. арт. РРФСР (1950). Н. на х. В’юнище Сосницького пов. Черніг. губ. (нині в межах смт Сосниця) в багатодітній сел. родині. Навч. в Сосницькому 4-кла ... |
|---|
| |
|---|
ДОВЖЕНОК Василь Йосипович
|
|---|
| ... .04.1909–16.12.1976) – учений-славіст, дослідник історії Давньої Русі. Д-р істор. н. (1962), проф. (1967). Віце-президент Міжнар. унії археологів-славістів (1965). Н. в с. Крапивня Стародубської волості Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ) у сел. родині. Закінчив музейне від-ня Київ. держ. ху ... |
|---|
| |
|---|
ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ Митрофан Вікторович
|
|---|
| ... _just>(14(02).06. 1867–1934) – історик. Н. в м. Рєчиця Мінської губ. (нині місто Гомельської обл., Білорусь) в родині чиновника, вихідця з безземельної білорус. шляхти. Закінчив нар. уч-ще Мозирської прог-зії і 1-шу Київ. г-зію. Навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1889–94). Своїми вчи ... |
|---|
| |
|---|
ДОГЕЛЬ Мацей
|
|---|
| ... .08.1715–24.02.1760) – польс. історик-джерелознавець. Н. в с. Гембули Лідського пов. Віленської губ. Належав до катол. чернечого ордену піаристів. Од 1747 – ректор колегії піаристів у Вільно (нині м. Вільнюс), де заснував школу піаристів і друкарню. Від 1748 проживав у Німеччині, Франції та Голланді ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МИРНИЙ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І ЛИТОВСЬКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1921
|
|---|
| ... РАТИЧНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1921
Підписаний 14 лют. 1921 у Москві уповноваженими уряду УСРР Ф.Коном, Ю.Коцюбинським та уповноваженими уряду Литов. Демократ. Республіки (ЛДР) Ю.Балтрушайтісом, Й.Ванагасом-Сімонайтісом, Р.Йоделісом, К.Свіласом. Укладання договору стало можливим ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МІЖ КОМАНДУВАННЯМ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ ТА КОМАНДУВАННЯМ ДОБРОВОЛЬЧОЇ АРМІЇ 1919
|
|---|
| ... ТА КОМАНДУВАННЯМ ДОБРОВОЛЬЧОЇ АРМІЇ 1919
– угода, укладена 6 листоп. 1919 представниками команд. Української Галицької армії ген.-чотаря М.Тарнавського з представниками командування Добровольчої армії на залізничній ст. Зятківці (нині на тер. Гайсинського р-ну Він. обл.). ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МІЖ СРСР І РЕСПУБЛІКОЮ ПОЛЬЩА ПРО РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН 1945
|
|---|
| ... ОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН 1945
Підписаний 16 серп. 1945 в Москві відповідно до укладеного 26 квіт. цього року Договору про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між СРСР і Польщею. Договірні сторони висловлювали бажання врегулювати питання про держ. кордон мі ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МІЖ СРСР І ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПРО ЗАКАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ 1945
|
|---|
| ... АРПАТСЬКУ УКРАЇНУ 1945
Підписаний 29 черв. 1945 в Москві заст. голови РНК СРСР, наркомом закордонних справ В.Молотовим і (за дорученням президента Чехословаччини) головою уряду Чехословаччини З.Фірлінгером та статс-секретарем МЗС Чехословаччини В.Клементісом. При підписанні ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ РСР І РОСІЙСЬКОЮ РФСР 1990
|
|---|
| ... p class=zdan_just>Підписаний 19 листоп. 1990 в м. Київ головою ВР УРСР Л.Кравчуком і головою ВР РРФСР Б.Єльциним. У договорі визначено принципи й осн. напрями відносин між Україною й Росією як двома суверенними д-вами: договірні сторони гарантували громадянам, які проживали на їхніх тер., незалеж ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І ЛАТВІЙСЬКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1921
|
|---|
| ... ОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1921
Підписаний 3 серп. 1921 в Москві уповноваженим уряду УСРР Ю.Коцюбинським, уповноваженими уряду Латв. Демократ. Республіки Е.Фельдман, Е.Шкінсном, О.Харитоновським. У ст. 1-й договору зазначалося, що УСРР і Латв. Республіка беззастережно визнають одна ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР МІЖ УРЯДАМИ РОСІЙСЬКОЇ СФРР І УКРАЇНСЬКОЇ СРР ТА УРЯДОМ АВСТРІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1920
|
|---|
| ... ТА УРЯДОМ АВСТРІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1920
Підписаний 5 липня 1920 в м. Копенгаген (Данія) від РСФРР і УСРР М.Литвиновим, від Австрійс. Республіки – віце-президентом Державної комісії в справах військовополонених П.Ріхтером. Сторони зобов’язувалися повернути на батьківщину всіх ві ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО ВІЙСЬКОВИЙ І ГОСПОДАРСЬКИЙ СОЮЗ МІЖ РОСІЙСЬКОЮ СФРР ТА УКРАЇНСЬКОЮ СРР 1920
|
|---|
| ... СЬКОЮ СФРР ТА УКРАЇНСЬКОЮ СРР 1920
Союзний договір, підписаний 28 груд. 1920 у Москві головою РНК РСФРР В.Леніним, наркомом закордонних справ РСФРР Г.Чичеріним та головою РНК УСРР, наркомом закордонних справ УСРР Х.Раковським (суміщав посади). Складався з преамбули та 7 статей. У ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ І БРАТЕРСТВО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І ТУРЕЧЧИНОЮ 1922
|
|---|
| ... ТУРЕЧЧИНОЮ 1922
Підписаний 2 січ. 1922 у м. Анкара (Туреччина) уповноваженим уряду УСРР, чл. ВУЦВК та РНК, головнокоманд. ЗС України й Криму М.Фрунзе та уповноваженим Великих нац. зборів Туреччини (ВНЗТ), депутатом ВНЗТ, комісаром закордонних справ Юсуфом Кемаль-беєм. Підпи ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ, СПІВ-РОБІТНИЦТВО І ПАРТНЕРСТВО МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ 1997
|
|---|
| ... Ж УКРАЇНОЮ І РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ 1997
Наприкінці 1980-х рр., коли керівництво РРФСР вело боротьбу з компартійно-рад. центром СРСР, рос. сторона розглядала укр. нац.-визвол. рух як союзницький. Союзницькі відносини були зміцнені тоді й договором між РРФСР і УРСР від 19 листоп. 1 ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ ТА ПРО ПРИЄДНАННЯ ДО НЬОГО УКРАЇНИ
|
|---|
| ... ЄДНАННЯ ДО НЬОГО УКРАЇНИ
На поч. 1950-х рр. ядерною зброєю володіли США, СРСР та Велика Британія. У 1960-ті рр. Китайс. Нар. Республіка (КНР) та Франція провели випробування власних атомних бомб. Ряд д-в (Ізраїль, Пд.-Афр. Республіка, Аргентина, Бразилія, Індія, Пакистан) за ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО ПАРТНЕРСТВО Й СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ 1994
|
|---|
| ... Ю ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ 1994
Підписаний у Люксембурзі (Велике князівство Люксембург) 14 черв. 1994 між Україною та Європейським Союзом. Набув чинності після закінчення процедури ратифікації 1 берез. 1998, мав термін дії до 2004. Передбачав розвиток процесу взаємодії в сфері екон ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО ПЕРЕМИР’Я Й ПРЕЛІМІНАРНІ УМОВИ МИРУ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І РОСІЙСЬКОЮ СФРР ТА ПОЛЬЩЕЮ 1920
|
|---|
| ... КРАЇНСЬКОЮ СРР І РОСІЙСЬКОЮ СФРР ТА ПОЛЬЩЕЮ 1920
Підписаний РСФРР і УСРР з Польщею 12 жовт. 1920 в м. Рига (Латвія) у результаті розпочатих 17 серп. 1920 в м. Мінськ (нині столиця Білорусі) і продовжених далі в столиці Латвії переговорів із вироблення умов припинення війни ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО ПОШИРЕННЯ РАПАЛЛЬСЬКОГО ДОГОВОРУ 1922 НА СОЮЗНІ З РОСІЙСЬКОЮ СФРР РЕСПУБЛІКИ 1922
|
|---|
| ... СОЮЗНІ З РОСІЙСЬКОЮ СФРР РЕСПУБЛІКИ 1922
Підписаний 5 листоп. 1922 у Берліні (Німеччина), з одного боку, уповноваженим уряду РНК УСРР, чл. Всерос. ЦВК В.Ауссемом та уповноваженим урядів Білорусі, Грузії, Азербайджану, Вірменії й Далекосх. Республіки, повноважним представником, по ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР ПРО РЕЖИМ РАДЯНСЬКО-РУМУНСЬКОГО КОРДОНУ 1961
|
|---|
| ...
Підписаний 27 лют. 1961 у Бухаресті (Румунія). Цей договір підтвердив проходження лінії держ. кордону між СРСР та Румунією на основі Паризьких мирних договорів 1947, протоколу про уточнення проходження лінії рад.-румун. держ. кордону 1948, документів демаркації 1948–49, а та ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ З ВСЕВЕЛИКИМ ВІЙСЬКОМ ДОНСЬКИМ 1918
|
|---|
| ... СЬКИМ 1918
Укладений у Києві 8 серп. 1918. За умовами договору Українська Держава визнавала Всевелике Військо Донське суб’єктом міжнар. права і встановлювала з ним держ. кордони, які визначались адм. межею Катериносл., Харків., Воронезької губерній, що відділяла Україну від Облас ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІР УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ З ГРУЗИНСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1918
|
|---|
| ... 1918
Укладений 5 груд. 1918. Визначав установлення дипломатичних і консульських відносин, налагодження торг.-екон. зв’язків, мореплавства між Українською Державою та Грузією, врегулювання цивільних, приватних і майнових прав громадян обох держав. Умови договору передбачали в май ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВІРНІ СТАТТІ УКРАЇНСЬКИХ ГЕТЬМАНІВ
|
|---|
| ... _just>– документи міжнар.-правового та держ.-правового змісту, що визначали юрид. засади укр.-рос. відносин та устрій Укр. козац. д-ви в 2-й пол. 17–18 ст. Перші Д.с.у.г. було укладено в Москві в квіт. (берез.) 1654 за результатами переяслав.-моск. переговорів січ.–квіт. 1654 (див ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ
|
|---|
| ... st>Процес договірного оформлення стосунків Київської Русі з Візантією бере початок 860, коли київ. кн. Аскольд обступив м. Константинополь і добився вигідної для себе угоди, яка, ймовірно, забезпечувала права рус. купців у Візантії. Текст цього договору не зберігся. Перший відомий історикам договір ... |
|---|
| |
|---|
ДОГОВОРИ МІЖНАРОДНІ УКРАЇНИ 1992—2004
|
|---|
| ... just>Із проголошенням незалежності 24 серп. 1991 (див. Акт проголошення незалежності України) Укр. д-ва самостійно вийшла на світову арену, активно розвиваючи відносини з суб’єктами міжнар. права на основі укладання з ними відповідно до заг.-прийнятих норм договорів.
Закон «Про м ... |
|---|
| |
|---|
ДОДАТКОВА УГОДА РОСІЙСЬКОЇ СФРР З НІМЕЧЧИНОЮ 1918
|
|---|
| ... class=zdan_just>Укладена 27 серп. 1918 в Берліні (Німеччина) як додаток до Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 з метою конкретизації та підтвердження деяких положень цього договору. Вона встановлювала принципи, за якими мала вирішуватися доля зх. регіонів ... |
|---|
| |
|---|
ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514
|
|---|
| ... війна в Угорщині під проводом дрібного шляхтича (немеша) із Трансільванії (істор. обл. на пн. Румунії) Дєрдя (Георгія) Дожі (1472–1514), офіцера прикордонного замку, який відзначився в боях проти турків-османів. Повстання почалося в квіт. 1514 з організації загонів для боротьби проти турец. неб ... |
|---|
| |
|---|
ДОКУЧАЄВ Василь Васильович
|
|---|
| ... (17.02).1846–08.11(26.10). 1903) – учений, педагог, громад. діяч. Д-р геогнозії та мінералогії (1883). Н. в с. Мілюково (нині село Смоленської обл., РФ) у родині сільс. священика. Закінчив Смоленську духовну семінарію (1867), фіз.-мат. ф-т Петерб. ун-ту зі ступенем кандидата природничих на ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛГОРУКОВ Василь Михайлович
|
|---|
| ... 01).07(за ін. даними 06).1722–10.02(30.01).1782) – військ. і держ. діяч Російської імперії, князь.
З роду Рюриковичів, син князя Михайла Долгорукова (1668– 1750) та його дружини Євдокії (1675–1729). Н. в м. Москва. 13-річним зарахований драгуном до Укр. корпусу. Брав участь у рос ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛГОРУКОВ Микола Андрійович
|
|---|
| ... 2–23(11).04.1847) – військовик, дипломат, держ. діяч, князь. З Рюриковичів. 1806 зарахований на службу до архіву Колегії закордонних справ, 1810 став камер-юнкером. На Війні 1812 вступив до ополчення, перебував у рос. армії під час пізніших антинаполеонівських кампаній, з 1813 – офіцер Ізюмського гу ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛГУШИНЦІ
|
|---|
| ... в народ»: очолюваний Олександром Долгушиним гурток революційно налаштованої молоді (в т.ч. з України), який обстоював ідеї громадян. свободи, соціальної справедливості, рівноправності, демократії.
Орг-ція склалася в Санкт-Петербурзі 1872. Її провід зустрівся у Фінляндії з В ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛЕНҐА-ХОДАКОВСЬКИЙ Зоріан
|
|---|
| ... class=zdan_just>(справжні ім’я та прізв. – Адам Зоріан Чарноцький; 04.04.1784–17.11.1825) – польс. етнограф і археолог-аматор, один із засн. укр. фольклористики. 1814–19 подорожував по Україні, а також Пд. Білорусі та Польщі, пізніше – й Росії, збирав і записував нар. пісні, казки, повір’я, загадки ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛЕНКО Григорій Назарович
|
|---|
| ... (24.02).1917–16.12.1990) – геолог. Д-р геолого-мінералогічних н. (1961), проф. (1963), чл.-кор. АН УРСР (1964), акад. АН УРСР (1979). Н. в с. Гаївка (нині село Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив Харків. ун-т (1940), працював у вироб. геол. установах. Від 1952 – співробітник Ін-ту геології й ге ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛИНА
|
|---|
| ... райцентр. Розташов. в Передкарпатті на р. Сивка (прит. Дністра). Залізнична ст. Нас. 24 тис. жителів (1998). Поселення відоме з 2-ї пол. 14 ст., воно виникло на місці видобутку покладів солі. Окрім осн. промислу – видобувного, тамтешні мешканці займалися землеробством і скотарством. Від 1 ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛИНСЬКІ
|
|---|
| ... ських, згодом дворянських родів. Найбільш відомим є рід, заснований військовим товаришем Іваном Сученком (2-га пол. 17 ст.). За родинними переказами, цей рід (герба «Побуг») виїхав з Речі Посполитої та оселився в Гетьманщині в м. Батурин. Син родозасновника – Яків Іванович (р.н. невід. ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛИНЮК Євгенія Олексіївна
|
|---|
| ... ).04.1914–22.10.1990) – новатор колгосп. с.-г. вир-ва. Двічі Герой Соц. Праці (1951, 1958). Н. в с. Білівці (нині село Борщівського р-ну Терноп. обл.). Від 1947 очолювала ланку кукурудзоводів колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС Борщівського р-ну. 1959 в результаті застосування прогресивних методів вирощув ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛІШНІЙ Мар’ян Іванович
|
|---|
| ... 5.1936) – учений-економіст. Д-р екон. н. (1979), проф. (1982), чл.-кор. АН УРСР (1990), акад. НАН України (1997), засл. діяч н. і т. (1991). Н. в м. Львів. Закінчив Львівський політех. ін-т (1958). Працював у пром-сті, держ. органах з організації вир-ва. 1969 захистив канд. дис. 1972 – зак ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛОБСЬКИЙ З’ЇЗД 1103
|
|---|
| ... 5.1936) – учений-економіст. Д-р екон. н. (1979), проф. (1982), чл.-кор. АН УРСР (1990), акад. НАН України (1997), засл. діяч н. і т. (1991). Н. в м. Львів. Закінчив Львівський політех. ін-т (1958). Працював у пром-сті, держ. органах з організації вир-ва. 1969 захистив канд. дис. 1972 – зак ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛУД Андрій
|
|---|
| ... 976) – військ. діяч, полковник (генерал-хорунжий) Армії Української Народної Республіки. Н. в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград). Закінчив Одес. піх. уч-ще. В укр. ЗС перебував з кін. 1917. У листоп. 1918 брав участь у боях за Львів, командував козац. загоном ім. І.Гонти, сформованим з українців- ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛЬНИКИ
|
|---|
| ... льс. нас. Київської Русі, яке вело самостійне г-во і сплачувало своєму сеньйорові натуральні й грошові податки. Податки становили чітко встановлену частину («долю») з прибутків госп-ва Д. Скористатися правом відходу від свого сюзерена Д. могли, лише повністю повернувши взяту раніше позику (гроші, т ... |
|---|
| |
|---|
ДОЛЬНИЦЬКИЙ Антін
|
|---|
| ... евд. – А.П., Антон Переплис; 29.01.1853–14.02.1953) – громад. діяч, перекладач, правник. Н. в с. Корчова Золочівського пов. на Львівщині в сім’ї греко-катол. священика Августина Дольницького. 1871–75 навч. на правничому ф-ті Львів. ун-ту і був активним діячем укр. студентського руху в Галичи ... |
|---|
| |
|---|
ДОМАНИЦЬКИЙ Василь Миколайович
|
|---|
| ... 9(07).03.1877–11.09 (28.08).1910) – історик, літературознавець, публіцист, політ. і громад. діяч. Н. в с. Колодисте Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Тальнівського р-ну Черкаської обл.). 1895–1900 навчався на історико-філологічному ф-ті Київського ун-ту. Учень В.Антоновича. Брав ... |
|---|
| |
|---|
ДОМБ’Є
|
|---|
| ... ів (нині Польща). Заснований австрійс. владою на початку Першої світової війни для військовополонених рос. та італ. армій і розрахований на 12 тис. осіб. 1918–23 польс. влада утримувала тут полонених та інтернованих українців. У ході українсько-польської війни 1918–1919 до нього відправлено бл. 10 ... |
|---|
| |
|---|
ДОМБКОВСЬКИЙ Пшемислав Боніфаційович
|
|---|
| ...
(23.02. 1877–17.12.1950) – історик права, дослідник екон. та соціальної історії Польщі. Д-р права (1900), чл. Польс. акад. мист-в, Варшавського наук. т-ва, Львів. наук. т-ва, Франц. т-ва історії права, Держ. архів. ради Австрії (1910–18) й Польщі (1920–39) та низки ін. наук. ... |
|---|
| |
|---|
ДОМБРОВСЬКИЙ Василь Федорович
|
|---|
| ... 10–1845) – історик. Чл. Копенгагенського королівства пн. антикварів (1844). Н. в м. Гомель (нині місто в Білорусі). Після закінчення Ніжин. г-зії вищих наук ім. кн. О.Безбородька (1831) викладав у г-зіях міст Ніжин та Київ. Од 1838 – викл., в.о. екстраординарного проф. Київ. ун-ту на каф-рі рос. іст ... |
|---|
| |
|---|
ДОМБРОВСЬКИЙ Іван
|
|---|
| ... невід.) – поет укр.-польс. літ. порубіжжя. Автор латиномовної поеми «Дніпрові камени» (надрукована бл. 1620), у якій з позицій надконфесійного патріотизму осмислюється істор. минуле України, а також сучасні поету етносоціальні й етнокульт. реалії. У творі знайшла втілення ідея істор. тягло ... |
|---|
| |
|---|
ДОМБРОВСЬКИЙ Олександер
|
|---|
| ... .1914) – історик і наук. діяч. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка, Україн-ської вільної академії наук у США. Н. в м. Львів. Студіював історію та германістику в Львів. ун-ті (1934–38). 1939 отримав диплом магістра філософії з історії, був старшим асистентом-волюнтарієм Львів. ун-ту, ... |
|---|
| |
|---|
ДОМБРОВСЬКИЙ Ярослав
|
|---|
| ... just>(листоп.1836–23(11).05. 1871) – військовик, революціонер, генерал Паризької комуни 1871. Н. в м. Житомир. Із безмаєтної волин. шляхти. Син дрібного чиновника, архівіста губернського дворянського зібрання Віктора Домбровського та його дружини Софії (Зоф’ї), у дівоцтві Фалкенхаген-Залеської. З 9 ... |
|---|
| |
|---|
ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД
|
|---|
| ... ominus – пан, володар, власник) – приватний суд феод. знаті над підданими свого маєтку в добу середньовіччя. У Київській Русі чинився князями та боярами над невільниками і частково – закупами. У 14 – 1-й пол. 17 ст. здійснювався в межах шляхетських імунітетів князями, шляхтою, боярами й зем’яна ... |
|---|
| |
|---|
ДОМІНІЇ
|
|---|
| ... влади на селі в Галичині й на Буковині за часів Австрійс. імперії. Формувалися на базі маєткових комплексів великих землевласників – дідичів – і ними утримувались, водночас були підзвітні окружним староствам. Владні функції виконував власник села (сіл) або уповноважені ним урядники: мандатор – у сп ... |
|---|
| |
|---|
ДОМІНІКАЛЬНІ ЗЕМЛІ
|
|---|
| ... ;dominus – пан, володар, власник) – земельні володіння дідичів, держ. казни й церкви в Австрійс. імперії та підвладних їй зх. землях України (у Галичині від 1772, на Буковині від 1774). Перебували в безпосередній спадковій власності й давали право їхнім володарям зобов’язувати селян-користувачів рус ... |
|---|
| |
|---|
ДОМНИЦЬКИЙ (ДУМНИЦЬКИЙ) МОНАСТИР РІЗДВА БОГОРОДИЦІ
|
|---|
| ... p class=zdan_just>Заснований наприкінці 17 ст. неподалік від м. Березна на місці явлення чудодійної ікони Богородиці. Первинний комплекс дерев’яних будівель був зведений коштом гетьманів І.Скоропадського та І.Мазепи. Монастиреві належали: с. Дурні (нині с. Миколаївка Менського р-ну Черніг. обл ... |
|---|
| |
|---|
ДОМНІЦА
|
|---|
| ... umm – «темний, тьмяний», литов. dume, польс. dymnoczarny, dumnicze – «темний, почорнілий») – розповсюджене в Польщі, Молдові та на Буковині позначення фальшивих «почорнілих» прибалт.-швед. та бранденбурзько-прусських солідів (див. Шеляг) 1590–1650-х рр., а згодом польс. боратинок 1660–65. Д. виробля ... |
|---|
| |
|---|
ДОМОНТОВИЧІ
|
|---|
| ... ац. рід 17–18 ст. Мав герб «Остоя» (на червоному щиті зображено два срібних півмісяці, між якими – срібний меч вістрям донизу) і, очевидно, походив із шляхетського роду Домонтів. Леонтій згадується як гоголівський сотник у часи національної революції 1648–1676. Його онук Іван Михайлов ... |
|---|
| |
|---|
ДОНБАСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1919
|
|---|
| ... льна операція військ Червоної армії (див. Радянська армія) Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18–31 груд. 1919 з метою розгрому Добровольчої армії й ч. Донської армії ген. П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 груд. вийшли на рубіж Куп’янськ–Сватове–Біл ... |
|---|
| |
|---|
ДОНБАСЬКІ ОПЕРАЦІЇ 1941—1943
|
|---|
| ... апи боротьби між Червоною армією (див. Радянська армія) та нім. вермахтом за володіння Донец. регіоном у ході Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. Відбулося 7 битв за Донбас, в яких стратегічна ініціатива належала то одній, то другій стороні.
Перша Донбаська ... |
|---|
| |
|---|
ДОНДУКОВ-КОРСАКОВ Олександр Михайлович
|
|---|
| ... _just>(24(12), за ін. даними, 29(17).09.1820–27(15). 04.1893) – військ. і державний діяч Російської імперії, генерал-ад’ютант (1869), генерал від кавалерії (1878), князь. Почесний громадянин міст Житомир (1874) і Київ (1875), почесний чл. Київ. церк.-археол. т-ва (1876). Н. в м. Санкт-Петербург. Син ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬ Іван
|
|---|
| ... вірно, після 1667) – один із активних учасників національної революції 1648–1676. Здогадно, походив з міщанської родини із м. Звягель (нині м. Новоград-Волинський), однак, не виключено, що народився в козац. сім’ї відомого канів. полковника Донця, який згадується в джерелах під 1644. Вірогідно, брат ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬ Михайло Іванович
|
|---|
| ... 1.1883–10.09.1941) – оперний співак (бас). Засл. арт. УСРР (1924; перший серед укр. оперних артистів), нар. арт. УСРР (1930). Н. в м. Київ. 1907–13 працював в оперному театрі С.Зиміна в Москві, 1913–22, 1927–41 – у Києві, 1922–23 – у Житомирі, 1923–24 – у Харкові, 1924–26 – у Свердловську ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬК
|
|---|
| ... 1 – Сталіно) – місто, обл. центр. Розташов. на р. Кальміус. Вузол залізничних, автомобільних шляхів та авіаліній. Нас. 1016 тис. жителів (2001). Засноване 1869 як робітн. с-ще при металургійному з-ді англ. підприємця Дж. Юза, на честь якого і названо. Входило до складу Бахмутського пов. Катеринослав ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬКА ГУБЕРНІЯ
|
|---|
| ... одиниця на пд. сх. України. Утворена 15 лют. 1919 із центром у м. Луганськ. Включала тер. Бахмутського і Слов’яносербського повітів Катеринославської губернії. 18 берез. 1919 обрано Донецький губвиконком, який очолював Артем (Ф.Сергєєв). Кер-во націоналізованими вугільними підпр-вами здійснюва ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
|
|---|
| ... диниця УСРР. Утв. 2 лип. 1932 у складі 12 міськрад та 23 р-нів. Адм. центр – м. Артемівськ, з кін. 1932 – м. Сталіно (нині м. Донецьк). 1938 поділено на Сталінську обл. (нині Д.о.) і Луганську область;
2) адм.-тер. одиниця в складі України. Утворена в нинішніх межах 3 черв. 1938 ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ
|
|---|
| ... м’ятка. Розташов. в околицях м. Харків, на правому березі р. Уда (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). В 19–20 ст. не раз досліджувалося. Остаточно встановлено тотожність пам’ятки з давньоруським містом 11–13 ст. Донець, згадуваним у Іпатіївському літописі під 1185 у зв’язку з походом ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
|
|---|
| ... ust>Ств. 1924 у м. Сталіно (нині м. Донецьк). Налічує понад 120 тис. експонатів. Осн. експозиція розкриває історію краю з найдавніших часів до сучасності, дає уявлення про рослинний та тваринний світи, геол. й істор. минуле регіону. Високу істор. цінність мають мінералогічні, геол., археол., етногр. ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ДКРР)
|
|---|
| ... class=zdan_just>– держ. утворення на тер. Харківської губернії, Катеринославської губернії, частини Херсонської губернії та пром. р-нів Області Війська Донського з центром у Харкові (екон. ядро – Донецький вугільний і Криворізький залізорудний басейни). Ідея створення республіки належала кер-ву Дон ... |
|---|
| |
|---|
ДОНСЬКІ КОЗАКИ
|
|---|
| ... онського козацтва розпочався на зламі 15–16 ст. з появою на Середньому та Нижньому Дону вихідців із московсько-рязанського прикордоння (переважно козаків) та з укр., азовського й ординського козацтв. Перші формування донського козацтва з’являються в 30–40-ві рр. 16 ст., а утворення донської коз ... |
|---|
| |
|---|
ДОНЦОВ Дмитро Іванович
|
|---|
| ... .08).1883–30.02.1973) – політ. діяч, журналіст, літ. критик, теоретик та ідеолог укр. націоналізму. Д-р права (1917). Н. в м. Мелітополь. 1900–07 навч. (з перервою) на юрид. ф-ті Петерб. ун-ту. Активно співробітничав із укр. гуртками в Санкт-Петербурзі. Чл. Революційної української па ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОГИЧИН, Дрогичин
|
|---|
| ... місто над р. Зх. Буг, істор. центр Підляшшя, нині м-ко в Білостоцькому воєводстві (Польща). Археол. матеріали свідчать про існування Д. як сх.-слов’ян. поселення з 7 ст. Уперше згадано в літописі під 1142. У 11–13 ст. Д. – один із найбільших ремісничо-торг. і політ. центрів на зх. окр ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОГИЧИНСЬКА ВОЛОСТЬ
|
|---|
| ... й тимчасове держ.-територіальне утворення у пн.-зх. пограниччі Волинської землі. Склалося навколо м. Дорогичин, яке вперше згадується в Київ. літописі під 1142 серед міст, розданих вел. кн. київ. Всеволодом Ольговичем своїм братам. Тоді й утворилася Д.в. 1181 тут сидів Василько Ярополчич, правнук Яр ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОГОБУЖ
|
|---|
| ... літописне місто. Було розташов. на березі р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра), на околиці сучасного с. Дорогобуж Гощанського р-ну Рівнен. обл. Згадується в «Руській правді» у зв’язку з подіями 1068–69 та в «Повісті временних літ» під 1084. Наприкінці 11 ст. – центр удільного Дорогобуз ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОГОБУЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО
|
|---|
| ... князівство кін. 11–12 ст. Центр – м. Дорогобуж. Уперше князівська волость з центром у Дорогобужі згадується 1084, коли вел. кн. київ. Всеволод Ярославич надав Дорогобуж князю-ізгою Давиду Ігоровичу (місто кілька разів у нього забирали, і лише бл. 1100 воно остаточно було за ним закріплене). До ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОЖНІЙ ПРИМУС
|
|---|
| ... народної торгівлі доби середньовіччя, пов’язаний з правом складу. Зобов’язував купців транспортувати товари шляхами, визначеними держ. владою. Д. п. полегшував контроль над торгівлею, забезпечував збирання мита й торг. податків, іноді супроводжувався гарантіями безпеки торгівлі й відшкодування купец ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКИ
|
|---|
| ... згодом дворянський рід, заснований гетьманом реєстрового козацтва (див. Реєстрові козаки) Михайлом Дорошенком. Старша гілка роду іде від старшого сина гетьмана – Дорофія Михайловича (1-ша пол. 17 ст.), полковника реєстрового козацтва (1650), нобілітованого (див. Нобілітація) польс. кор ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Андрій Дорофійович
|
|---|
| ... 4–1709) – паволоцький полковник, гетьман наказний Укр. козац. д-ви 2-ї пол. 17 ст. Брат гетьмана П.Дорошенка та наказного гетьмана Г.Дорошенка. Н. в м. Чигирин. Був двічі одружений, мав синів Івана та Василя (див. Дорошенки). З молодих літ брав участь у національній революції 1648–1676. У серед ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Володимир Вікторович
|
|---|
| ... севдоніми – Білоцерківець, Божко, Журба, Книголюб, Українець та ін.; 30.10.1879–25.08.1963) – історик літ., літературознавець, бібліограф, громад. та політ. діяч. Чл. Українського наукового товариства, Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Санкт-Петербург у родині земського лікаря. ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Григорій Дорофійович
|
|---|
| ... . н. невід. – бл. 1684) – брацлавський полК., гетьман наказний, політ. діяч і воєначальник Укр. козац. д-ви 2-ї пол. 17 ст. Брат гетьмана П.Дорошенка та наказного гетьмана А.Дорошенка. Н. в м. Чигирин. Був двічі одруженим. Брав участь у революц. подіях 1650-х рр. У верес. 1660 в склад ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Дмитро Іванович
|
|---|
| ... – М.Жученко; 08.04 (27.03).1882–19.03.1951) –історик, держ., громад. та політ. діяч. Небіж П.Я.Дорошенка. Н. в м. Вільно (нині Вільнюс). Походив із бокової гілки старовинного козац.-старшинського роду Дорошенків (Климченків-Дорошенків; див. Дорошенки). Навч. у Варшавському й Петерб ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Михайло
|
|---|
| ... 1628) – гетьман реєстрових козаків (1625–28). Засновник роду Дорошенків. Соратник П.Конашевича-Сагайдачного, учасник Хотинської війни 1621. Належав до реєстрової верхівки, домагався захисту козац. прав і привілеїв, відстоював православ’я. В ранзі полковника брав участь у Жмайла Марка повстанні 1625. ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Петро Дорофійович
|
|---|
| ... –09.11.1698) – гетьман (1665–76), державний діяч, воєначальник і дипломат. Брат наказних гетьманів А.Дорошенка та Г.Дорошенка. Н. в м. Чигирин у сім’ї козака Дорофія Дорошенка (див. Дорошенки). Ймовірно, навч. в Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія), володів лат ... |
|---|
| |
|---|
ДОРОШЕНКО Петро Якович
|
|---|
| ... 1919) – історик, держ. і громад. діяч. Дядько Д.Дорошенка. Н. на х. Дорошенків Глухівського пов. Черніг. губ. (нині с. Дорошенкове Ямпільського р-ну Сум. обл.). Походив з бокової гілки старовинного козац.-старшинського роду Дорошенків (Климченки-Дорошенки; див. Дорошенки). Закінчив медичний ф- ... |
|---|
| |
|---|
ДОСИФЕЙ (Дософтей) Сучавський
|
|---|
| ... деякими даними, світське ім’я та прізвище – Дмитро Барило; 26.10.1624–13.12.1693) – молдов.-румун. церк. та освіт. діяч, письменник і перекладач. 1671–86 – митрополит Сучавський, предстоятель правосл. церкви Молдови. 1673 в Унівській друкарні були надруковані перекладені ним молдов. мовою ... |
|---|
| |
|---|
ДОЦЕНКО Олександр
|
|---|
| ... ійськ. діяч, історик, археограф. Н. в Полтав. губ. Закінчив Великосорочинську учительську семінарію (1915) та Віленське військове уч-ще в Полтаві. Під час української революції 1917–1921 – підполковник Армії Української Народної Республіки (1919–20), служив осавулом (ст. ад’ютантом) Гол. отаман ... |
|---|
| |
|---|
ДРАБ
|
|---|
| ... ти, що була на службі Великого князівства Литовського і Корони Польської наприкінці 15–16 ст. На укр. землях кількість Д. була незначною. Д. розташовувалися невеликими ротами по 50–100 осіб у найголовніших містах краю. Київ. гарнізон налічував 200–300 Д. Як правило, Д. у роті ділилися на дві рі ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГА-СУМАРОКОВА Валерія Францівна
|
|---|
| ... t>(17(05).12.1896–07.04. 1967) – актриса. Нар. арт. УРСР (1954). Н. в м. Москва. 1916 закінчила драм. від-ня Моск. філармонічного уч-ща. 1916–23 працювала в театрах Ярославля, Москви, Ростова (усі нині – міста в РФ), 1923–26 – у Харків. рос. драм. театрі. 1926–67 – актриса Київ. рос. драм. теат ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГИНИЧ (Дрешнич, Гредінович) Ян
|
|---|
| ... >(Іван; р. н. невід. – після 1696) – гетьман наказний, молдов. боярин. За походженням грек, добре володів укр. мовою. В червні 1681 призначений наказним гетьманом правобереж. Війська Запорозького від імені молдов. господаря і володаря Правобережної України Георгія Дуки. Мав резиденцію в м. Немирів. ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович
|
|---|
| ... доніми – Кирило Василенко, Волинець, М.Галицький, М.Гордієнко, П.Кузьмичевський, П.Петрик, М.Толмачов, Українець, Чудак та ін.; 30(18).09. 1841–02.07(20.06).1895) – громад. та політичний діяч, історик, філософ, публіцист, фольклорист, літературознавець. Син П.Драгоманова, брат Олени Пчілки, племінни ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГОМАНОВ Петро Якимович
|
|---|
| ... 29.06).1802–осінь 1860) – чиновник, правник, літератор. Брат Я.Драгоманова, батько М.Драгоманова та Олени Пчілки, дід Лесі Українки.
З дрібної полтав. шляхти. Н. в с. Монастирські Будища Гадяцького пов. Полтав. губ. (нині с. Малі Будища Гадяцького р-ну Полтав. обл.). Син військ. ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГОМАНОВ Яків Якимович
|
|---|
| ... 4.02).1801–1840) – чиновник, військовик, декабрист (див. Декабристів рух), літератор. Брат П.Драгоманова, дядько М.Драгоманова й Олени Пчілки. Н. в с. Монастирські Будища Гадяцького пов. Полтав. губ. (нині с. Малі Будища Гадяцького р-ну Полтав. обл.).
Від 1817 служив канцеляристо ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГОМИРЕЦЬКИЙ Антін Григорович
|
|---|
| ... 1887 – р.с. невід.) – громад. та політ. діяч. Н. в м. Київ. Чл. Української соціал-демократичної робітничої партії (1906), діяч профспілкового руху, один із керівників Спілки деревообробників. За політ. діяльність 1915 засуджений до 5-річного ув’язнення (відбував покарання до Лютневої ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГОМИРОВ Михайло Іванович
|
|---|
| ... 8).11.1830–28(15).10. 1905) – рос. військ. діяч, генерал від інфантерії (1891). Н. поблизу м. Конотоп в сім’ї офіцера. Закінчив Імператорську військову акад. (1856). 1869–76 – нач. штабу Київського військового округу. Під час російсько-турецької війни 1877–1878 командував д-зією. Від 1878 – нач ... |
|---|
| |
|---|
ДРАГУНИ
|
|---|
| ... ля ведення бою як в кінному, так і пішому строю. Перші Д. з’явилися в 16 ст. у Франції. Це були піхотинці, які пересувалися на конях, а при зустрічі з супротивником спішувалися. На прапорах їхніх загонів було зображено дракона (звідси назва Д. – франц. dragon – дракон). У 1-й пол. 17 ст. Д ... |
|---|
| |
|---|
ДРАЙ-ХМАРА Михайло Опанасович
|
|---|
| ... равжнє прізв. – Драй; 10.10(28.09).1889–19.01.1939) – поет, літературознавець, перекладач. Н. в с. Малі Канівці (нині село Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.) в козац. родині. Закінчив Золотоніську шК., згодом Черкас. г-зію й за конкурсом 1906 вступив до Колегії Павла Ґалаґана. Після закінч ... |
|---|
| |
|---|
ДРАХМА САСАНІДСЬКА
|
|---|
| ... а вагою бл. 6,5 г, яку карбували в Персії (від 1936 – Іран) в період правління династії Сасанідів (5–7 ст.). Д. с. перебувала на грошовому ринку земель Київської Русі у 8 – 1-й пол. 9 ст. Більшість Д. с. потрапляли на укр. землі Хозарським шляхом – із м. Ітиль у Хозарському каганаті, річкою Сів ... |
|---|
| |
|---|
ДРАЧ Іван Федорович
|
|---|
| ... 36) – поет, перекладач, кіносценарист, драматург, держ. та громад. діяч. Н. в с. Теліжинці Тетіївського р-ну Київ. обл. Навч. в Київ. ун-ті. Був виключений 1961. Закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР у Москві (1964). Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги» (див. М.Хрущов) ... |
|---|
| |
|---|
ДРАЧЕНКО Іван Григорович
|
|---|
| ... 922–18.11.1994) – військ. льотчик. Герой Рад. Союзу (1944), повний кавалер ордена Слави (усі три ордени – 1944). Н. в с. Велика Севастянівка (нині село Христинівського р-ну Черкас. обл.). У Червоній армії (див. Радянська армія) – від квіт. 1941. 1943 закінчив Тамбовську військ.-авіаційну шк. пі ... |
|---|
| |
|---|
ДРАЧИНСЬКИЙ Теофіл
|
|---|
| ... церк. та політ. діяч Буковини. Н. в с. Погорілівка (нині село Заставнівського р-ну Чернів. обл.). Засн. і чл. багатьох укр. культ. та екон. т-в та орг-цій на Буковині кін. 19 – поч. 20 ст. Один із засн. і голова Т-ва правосл. священиків на Буковині (1906), ств. народовцями. Як ка ... |
|---|
| |
|---|
ДРЕВИНСЬКИЙ Лаврентій
|
|---|
| ... 16 ст. – після 1633) – громад., політ. та культ. діяч. Волин. шляхтич, чашник коронний. Брав участь у Берестейському правосл. соборі 1596. Був посланником від православних (разом із Матвієм Малинським; див. Православ’я) до короля Сигізмунда III Ваза з проханням не визнавати Берес ... |
|---|
| |
|---|
ДРЕВЛЯН ПОВСТАННЯ 944—945
|
|---|
| ... уло після спроби вел. кн. київ. Ігоря Старого збільшити данину з племінного об’єднання древлян. Ігор був убитий. «Повість временних літ», ґрунтуючись на усних переказах, оповідає про сватання древлянського кн. Мала до вдови Ігоря Ольги та її помсту древлянам. Столицю древлян Іскоростень було спалено ... |
|---|
| |
|---|
ДРЕВЛЯНИ
|
|---|
| ... . племен у межиріччі Случі (прит. Горині), Прип’яті й Тетерева (усі – бас. Дніпра) з центром у м. Іскоростень. Найдавніший літописний ізвод свідчить про протистояння Д. і полян ще в 7–8 ст. Літописи згадують про неодноразові походи київ. князів Аскольда, Олега, Ігоря Старого на Д., які пов ... |
|---|
| |
|---|
ДРЕГОВИЧІ
|
|---|
| ... н. племен на лівобережжі Прип’яті (прит. Дніпра). В «Повісті временних літ» Д. згадуються серед племен, які мали власне княжіння. Літописець наводить легенду про варязького кн. Тура, який княжив у місті Д. Туров (нині с-ще міськ. типу Гомельської обл., Білорусь), що лежало на торг. шляху з Сере ... |
|---|
| |
|---|
ДРЕНТЕЛЬН Олександр Романович
|
|---|
| ... 20–1888) – військовик, генерал-ад’ютант, генерал від інфантерії. Виховувався в 1-му кадетському корпусі. Командував лейб-гвардії Ізмайловським полком, далі – 1-ю гвард. піх. дивізією. 1872 призначений команд. військами Київського військового округу, в серп. 1877 – нач. військ. з’єднань рос. арм ... |
|---|
| |
|---|
ДРОГОБИЦЬКА ОБЛАСТЬ
|
|---|
| ... диниця в складі УРСР. Утворена 4 груд. 1939. Ліквідована в трав. 1959, а її тер. увійшла до складу Львівської області. Межувала на пд. з Закарпатською областю, на сх. – з Івано-Франківською областю, на пн. – з Львів. обл., на зх. – з Польщею. Тер. – 9,6 тис. км².
За станом н ... |
|---|
| |
|---|
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Івана Франка
|
|---|
| ... Івана Франка
Заснований у трав. 1940 як Учительський ін-т. 1941–44 – не працював. Відновив діяльність у листоп. 1944 в складі 3-х ф-тів: істор., фіз.-мат. та філол. 1947 відбувся перший випуск учителів. 1952 реорганізований у Пед. ін-т. Ім’я І.Франка присвоєно 195 ... |
|---|
| |
|---|
ДРОГОБИЦЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
|
|---|
| ... в. у трав. 1940 у м. Дрогобич. Основу експозиції склали колекції графа Лянцкоронського, Хирівської єзуїтської шК., окремі збірки колиш. Самбірського історико-етногр. і Трускавецького природничо-етногр. музеїв. На поч. 1990-х рр. налічував бл. 40 тис. одиниць зберігання – археол. та ет ... |
|---|
| |
|---|
ДРОГОБИЧ
|
|---|
| ... ання Львів. обл., райцентр. Розташов. на межі Наддністрянської рівнини і Карпатського передгір’я вздовж р. Тисьмениця (притока Бистриці, бас. Дністра) за 86 км від Львова. Залізничий вузол. Нас. 79 тис. осіб (2001).
Вперше згаданий у писемних джерелах 1372. Нас. Д. брало активну ... |
|---|
| |
|---|
ДРОГОБИЧ Юрій
|
|---|
| ... прізв. – Котермак; бл. 1450–04.02.1494) – медик і астроном, перший укр. автор друкованої книги. Н. в м. Дрогобич. Син Михайла-Доната. Наприкінці 1468 – поч. 1469 вступив до Краківського університету, де здобув ступені бакалавра (1470) й магістра (1473). Пізніше навч. в Болонському уні ... |
|---|
| |
|---|
ДРОЗДЕНКО (Дрозд, Дроздецький) Василь
|
|---|
| ... just>(бл. 1620–трав. 1666) – брацлавський полковник. Уперше згаданий у джерелах 1654 як городовий отаман м-ка Ольшанське Ніжинського полку (нині с. Олешня Охтирського р-ну Сум. обл.). 1656 – сотник у полку білорус. полк. І.Нечая, брата Д.Нечая. Пізніше переходить на Подністров’я, діє переважно п ... |
|---|
| |
|---|
ДРОЗДОВ Володимир Геннадійович
|
|---|
| ... 8.06.1879 – р. с. невід.) – історик, музеєзнавець. Н. в м. Петровськ (нині місто Саратовської обл., РФ). Навч. в Казанській духовній академії. 1904 здобув ст. канд. богослов’я. Від 1905 – викладач теорії словесності та рос. історії в Черніг. духовній семінарії. 1906–08 брав участь у роботі ... |
|---|
| |
|---|
ДРОЗДОВ Степан Леонтійович
|
|---|
| ... . – Мишківський; 1867–імовірно, 1933) – краєзнавець, фахівець музейної справи. Н. в с. Карніловка Мстиславського пов. Могильовської губ. (нині село Смоленської обл., РФ). Закінчив початкове уч-ще у м. Мстислав (нині місто Могильовської обл., Білорусь), пізніше прослухав курс лекцій у Київ. археол. і ... |
|---|
| |
|---|
ДРОЙЗЕН Йоган Густав Бернгард
|
|---|
| ... 08–1884) – нім. історик, представник т. зв. малонімецької (прусської) шк. нім. історіографії, політик. Н. в м. Трептов (нині м. Тшебятув, Польща). Освіту здобув у Берлінському ун-ті (1826–31), де під впливом протестантської теології, історіософії Г.-В.Геґеля і новогуманізму класичної філології ... |
|---|
| |
|---|
ДРОМ АХІЛЛА
|
|---|
| ... – антич. назва Тендрівської коси на Чорному М., іменована на честь героя Троянської війни (1280–1270 до н. е.; за Геродотом) Ахілла, який нібито саме тут змагався з бігу. На Д.А. існувало святилище Ахілла і проводилися панеллінські реліг.-спортивні свята зі змаганнями.
... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ
|
|---|
| ... овійськове з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія), куди входили 1-й і 13-й гвардійські стрілецькі корпуси і 2-й гвардійський механізований корпус. Ств. в жовт. 1942 у резерві Ставки Верховного Головнокомандування під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. У груд. 19 ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА ГВАРДІЙСЬКА ТАНКОВА АРМІЯ
|
|---|
| ... загальновійськ. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Сформована 15 січ. 1943 під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. Веде свою історію від 2-ї танк. армії, сформованої у січ.–лют. 1943 на базі 3-ї резервної армії Брянського фронту. Спочатку до неї входил ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА КІННА АРМІЯ
|
|---|
| ... єднання кавалерії в РСЧА (див. Радянська армія) в роки громадянської війни в Україні 1917–1921. Ств. за наказом РВР у складі Південно-Західного фронту від 16 лип. 1920 для боротьби з Російською армією ген.-лейтенанта П.Врангеля. До Д.К.а. входили 2-га, 16-та, 20-та і 21-ша кавалерійс. д-зії. Діяла ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА ПОВІТРЯНА АРМІЯ
|
|---|
| ... ськ. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Сформована 12 трав. 1942 під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 на базі військ. частин військ.-повітряних сил Брянського фронту (205-та, 206-та, 207-ма винищувальні, 208-ма нічна бомбардувальна, 223-тя близькобомбардувальна ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА РЕВОЛЮЦІЙНА АРМІЯ
|
|---|
| ... ня військ РСЧА (див. Радянська армія), ств. в берез. 1918 на тер. України, коли для посилення опору наступаючим австро-нім. військам та формуванням Армії Української Народної Республіки (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) розрізнені та розкидані на великій відстані за ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939—1945
|
|---|
| ... причинами були суперечності світ. політ. процесу, породжені Версальською системою міжнародних відносин, реваншистськими настроями в Німеччині та прагненням правлячих кіл країн Антикомінтернівського пакту (1936) – Німеччини, Італії, Японії – переподілити світ на свою користь. До розв’язуван ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА АРМІЯ
|
|---|
| ... – з’єднання військ Червоної армії (див. Радянська армія). сформована 15 квітня 1919 за наказом команд. Українським фронтом В.Антонова-Овсієнка для боротьби з військами Директорії УНР і білогвардійців (див. Збройні сили Півдня Росії). Армію зі штабом у м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ) було ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГА УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ДИВІЗІЯ
|
|---|
| ... t>– з’єднання військ Червоної армії (див. Радянська армія). сформована 22 вересня 1918 за наказом Всеукр. центр. військ.-революц. к-ту в «нейтральній зоні» з повстанських і партизан. загонів для боротьби проти австро-нім. окупаційних військ (див. Австро-німецьких військ контроль над територією Украї ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГЕТИ
|
|---|
| ... агнати), представники якого прибули з Італії до Угорщини і в 14–17 ст. займали командні пости у війську угор. королів Карла Роберта Анжуйського, Лайоша Великого (Людовика I Великого, 1342–82), а згодом були ставлениками Габсбургів. Володіли значними маєтками в Закарпатській Україні, зокрема м. ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ ВСЕРОСІЙСЬКИЙ З’ЇЗД РАД 1917
|
|---|
| ... їзд рад робітничих і солдатських депутатів
Відбувся 7–9 листоп. (25–27 жовт.) 1917 в м. Петроград (нині м. Санкт-Петербург). З’їзд був скликаний за ініціативи більшовиків, які планували до його початку здійснити збройний заколот й усунути від влади Тимчасовий уряд. На момент відк ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З’ЇЗД 1917
|
|---|
| ... =zdan_just>Відбувся 18–23(5–10) черв. 1917, незважаючи на заборону військ. міністра О.Керенського. Скликано за ініціативи Укр. ген. військ. к-ту (УГВК; див. Генеральний військовий комітет) для підбиття підсумків руху за українізацію військ. частин рос. армії та на підтримку вимог Української Цен ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД РАД 1918
|
|---|
| ... з’їзд рад робітничих, солдатських та селянських депутатів
Відбувся 17–19 берез. 1918 у м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ). На з’їзд прибуло 964 делегати: більшовиків – 401, співчуваючих їм – 27, російських та українських лівих есерів (див. Партія лівих соціалістів-революці ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР 1921
|
|---|
| ... st>(Листопадовий рейд, Льодовий похід) – рейд військ Армії Української Народної Республіки в жовт.–листоп. 1921 Правобережною Україною з метою надання допомоги партизан. рухові (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922), підняття збройного повстання проти більшовицької влади та відновлення укр. дер ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОРПУС
|
|---|
| ... військ. з’єднання 1917, яке було сформоване в результаті процесу українізації 6-го корпусу 11-ї армії Південно-Західного фронту. В особовому складі корпусу переважали вояки-українці, а зорганізовані в його частинах укр. військ. ради сприяли консолідації нац. сил. У верес. 1917 корпус було поділено н ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПАВЛА ПОЛУБОТКА
|
|---|
| ... А
– одне з перших укр. військ. формувань 1917. У серед. травня (ст. ст.) 1917 новобранці в м. Чернігів під впливом агітації самостійників Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка почали самочинно гуртуватися в окрему частину. Укр. ген. військ. к-т (УГВК; ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
|
|---|
| ... Степовий фронт. Утворений 20 жовт. 1943 у складі 4-ї, 5-ї, 7-ї гвард., 37-ї, 52-ї, 53-ї і 57-ї заг.-військ. армій, 5-ї гвард. танкової й 5-ї повітряної армій. У подальшому до його складу входили: 9-та гвард., 27-ма, 40-ва, 46-та заг.-військ. армії, 6-та гвард. танк. і 2-га танк. армі ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
|
|---|
| ... ss=zdan_just>Оприлюднений В.Винниченком 16(03) лип. 1917 на відкритому засіданні Української Центральної Ради. Універсал зафіксував результати переговорів УЦР з міністрами Тимчасового уряду (О.Керенським, М.Терещенком та І.Церетелі) 11–13 лип. (28–30 черв.) 1917 і досягнутого в ході їх компромісу. Т ... |
|---|
| |
|---|
ДРУГИЙ ФРОНТ
|
|---|
| ... ликої Британії та їх союзників проти Німеччини в Зх. Європі 1944–45 у роки Другої світової війни. Події розгорталися в кілька (8) етапів. Перша фаза – висадка 6 черв. 1944 з Великої Британії в Нормандії (Пн. Франція) потужних (найбільших в історії) мор. та повітряного десантів (див. Нормандська деса ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЖБА
|
|---|
| ... ький) – місто Ямпільського р-ну Сумської обл. Залізнична ст. Хутір-Михайлівський. Розташов. на межі трьох республік колиш. СРСР – Росії, України, Білорусі. Утворене в результаті об’єднання трьох населених пунктів: Журавка, Юрасівка (засновані на поч. 2-ї пол. 17 ст.) та Хутір-Михайлівський ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЖБИ НАРОДІВ ОРДЕН
|
|---|
| ... рода СРСР. Заснована 17 груд. 1972 Указом Президії ВР СРСР. Орденом нагороджувалися громадяни СРСР, а також підприємства, установи, орг-ції, військ. частини та з’єднання, союзні та автономні республіки, краї, області, нац. округи, міста, громадяни іноз. д-в за великий вклад у зміцнення дружби та бра ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЖИНА
|
|---|
| ... а також війська в Давній Русі (див. Київська Русь). В істор. літ. термін «дружина» усталився за постійним князівським військом. Дружинники були озброєні списами, мечами, шаблями, сокирами, луками, мали захисний обладунок (кольчуги, панцири, шоломи). Починаючи з 11 ст. Д. була кінною. Найд ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЖИНІН Микола Михайлович
|
|---|
| ... ).01.1886–08.08.1986) – рос. історик, педагог. Акад. АН СРСР (1953). Н. в м. Курськ (нині місто в РФ). Закінчив юрид. (1911), історико-філол. (1918) ф-ти Моск. ун-ту. Викладав у кількох вузах Росії. Від 1938 працював у Ін-ті історії АН СРСР. Досліджував соціально-екон. історію, сусп. думку і револ ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЖИНІНА Олена Йосафатівна
|
|---|
| ... 4.1916–12.11.2000) – рос. історик. Д-р істор. н. (1969), чл.-кор. АН СРСР (1981; від 1991 – РАН). Н. в м. Москва в сім’ї службовця. Закінчила екскурсійно-перекладацьке від-ня Моск. ін-ту нових мов (1934). Протягом 1936–41 навч. на істор. ф-ті Моск. ун-ту. В роки Великої вітчизняної війни Радянс ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЖКІВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД
|
|---|
| ... Належав утвореному на поч. 1891 (затверджене імп. Олександром III 5 лип. 1891) АТ «Донецьке товариство залізоробного й сталеливарного виробництва» з осн. франц. капіталом у 1,5 млн рублів золотом, збільшеним послідовно 1894 й 1895 до 3 млн руб. У берез. 1892 т-во розпочало буд-во поблизу ст.&nb ... |
|---|
| |
|---|
ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... st>Друкарством і книговиданням (Д. і к.), а точніше – друкарством, книговиданням і книгорозповсюдженням традиційно називають взаємопов’язані галузі нар. госп-ва й к-ри (літературні організації, вид-ва, власне друкарні та торг. орг-ції), які забезпечують виготовлення та розповсюдження книг і періодик ... |
|---|
| |
|---|
ДРУЦЬКІ
|
|---|
| ... якого походить від м. Друцьк (нині село Вітебської обл. в Білорусі), яке, в свою чергу, отримало назву від гідроніма – р. Друть (прит. Дніпра). Д. походять від Гедиміновичів: старша гілка (у Великому князівстві Московському) – від Льва Андрійовича, сина Андрія Ольгердовича (загинув 1399) ... |
|---|
| |
|---|
ДУБ-ДУБОВСЬКИЙ (Dub-Dubowski) Ігнаци
|
|---|
| ... 3.1953)
– діяч РКЦ, єпископ. Д-р канонічного права. Н. в м. Вільно (нині м. Вільнюс). Навчався у Житомирській римо-катол. духовній семінарії (1894–99) та колегіумі Ангелікум у Римі (1901–04). Духовний сан прийняв 1899. Душпастирську діяльність здійснював у Корці, Києві, Житомирі ... |
|---|
| |
|---|
ДУБЕЛЬТ Леонтій Васильович
|
|---|
| ... 09.05(27.04).1862) – рос. держ. діяч, ген.-лейтенант. Закінчив курс у гірському кадетському корпусі. Був близьким до масонських та декабристських орг-цій (див. Масонство, Декабристів рух). 1807–30 служив у армії. Учасник рос.-пруссько-франц. війни 1807, Війни 1812, закордонного походу рос. армі ... |
|---|
| |
|---|
ДУБЕНСЬКА ДОРОГА
|
|---|
| ... поч. 18 ст., що вів від Луцького замку через р. Стир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) і р. Стирець, с. Підгайці (нині село Луцького р-ну Волин. обл.) до м. Дубно, а звідти через с. Мильча (нині село Дубенського р-ну) і с. Вовковиї (нині село Демидівського р-ну; обидва Рівнен. обл.) до Берест ... |
|---|
| |
|---|
ДУБЕНСЬКОГО ГАРНІЗОНУ ПОВСТАННЯ 1917
|
|---|
| ... ust>– збройний виступ солдатів у м. Дубно 3–4 жовт. (20–21 верес.). Безпосереднім поштовхом до повстання послужив суд. процес над учасниками братання (див. Братання фронтове). Під слідством перебувало 11 офіцерів і близько 500 солдатів. 3 жовт. (20 верес.) ув’язнені, обурені несправедливим ... |
|---|
| |
|---|
ДУБИНА Кузьма Кіндратович
|
|---|
| ... .10.1906–22.09.1967) – історик, дослідник історії України періоду Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. Проф. (1962), д-р істор. н. (1966), засл. діяч н. УРСР (1967). Н. в с. Підгородне (нині село в складі с. Новопавлівка Межівського р-ну Дніпроп. обл.). Закінчив Ленінгр. ін-т ж ... |
|---|
| |
|---|
ДУБИНДА Павло Христофорович
|
|---|
| ... 7.1914–22.10.1992) – військовик, гвардії старшина, повний кавалер ордена Слави 3-х ступенів (2 ордени – 1944, 1 – 1945), Герой Рад. Союзу (1945). Н. в с. Прогної (нині с. Геройське Голопристанського р-ну Херсон. обл.). У ВМФ – від 1936. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. ... |
|---|
| |
|---|
ДУБКОВЕЦЬКИЙ Федір Іванович
|
|---|
| ... 5(20.04).1894–06.03. 1960) – фахівець колгосп. с.-г. вир-ва. Двічі Герой Соц. Праці (1951 і 1958). Н. в с. Зарожани (нині село Хотинського р-ну Чернів. обл.). 1922 – організатор першої в Тальнівській волості (нині р-н Черкас. обл.) с.-г. комуни «Вулик і бджола». Згодом комуна трансформувалася в с.-г ... |
|---|
| |
|---|
ДУБЛЯНИ
|
|---|
| ... ського р-ну Львів. обл. Розташов. за 4 км від залізничної ст. Дубляни та за 15 км на сх. від райцентру. Нас. 2,4 тис. осіб (1999). Перша письмова згадка – під 1432.
В.В. Головко. ... |
|---|
| |
|---|
ДУБЛЯНСЬКІ
|
|---|
| ... згодом дворянський рід, що, за родинною легендою, походить від двох братів-шляхтичів – Романа та Луки, вихідців із Польщі. Першою документально засвідченою особою з цього роду є Павло Романович (р.н. невід. – бл. 1740) – військовий канцелярист (1690), стародубський полковий пис ... |
|---|
| |
|---|
ДУБНО
|
|---|
| ... ування Рівненської області, райцентр. Розташований на р. Іква (прит. Стиря, бас. Дніпра). Нас. 41,6 тис. осіб (1998). Залізнична станція. Стародавнє м. Дубен, центр удільного князівства на Волині. Вперше згадується під 1100. У 14 ст. Д. перейшло у власність князів Острозьких. Документально ... |
|---|
| |
|---|
ДУБНОВ Семен
|
|---|
| ... . історик, громад. діяч. Н. в м. Мстиславль (нині місто Могильовської обл., Білорусь). Здобув традиційну єврейс. реліг. освіту, самотужки оволодів світськими та заг.-освітніми знаннями. 1880–1906 мешкав спочатку в Санкт-Петербурзі, потім в Одесі. Під час перебування в Одесі займався наук. та гр ... |
|---|
| |
|---|
ДУБОВИЙ Іван Наумович
|
|---|
| ... 1896–29.07.1938) – рад. військ. діяч, командарм 2-го рангу. Н. на х. Чмирівка (нині село Чигиринського р-ну Черкас. обл.) у сел. родині. 1917 закінчив шк. прапорщиків. Організатор червоногвард. загону в Бахмуті (нині м. Артемівськ), на поч. 1918 – його командир, брав участь у боротьбі з війська ... |
|---|
| |
|---|
ДУБОВИЧ Іван
|
|---|
| ... греко-католицький письменник-полеміст, чернець ордену василіан. Н. в м. Вільно (нині м. Вільнюс). Із міщан (очевидно, був сином бурмистра). 1619 став намісником полоцького і вітебського унійного архієпископа Й.Кунцевича. Перебував у м. Могильов (нині місто в Білорусі), де на ґрунті міжконфесійної в ... |
|---|
| |
|---|
ДУБРОВИЦЯ
|
|---|
| ... – місто Рівненської області, райцентр. Розташов. за 115 км від обл. ц. на р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Нас. 10,8 тис. осіб (1998).
Перша письмова згадка під 1005, тоді на тер. сучасної Д. існувало місто (його залишки збереглися й досі), яке, як вважають історики, ... |
|---|
| |
|---|
ДУБРОВСЬКИЙ Василь Васильович
|
|---|
| ... евдоніми – І.Захаревський-Лісковицький, В.Лісковицький, В.Чорногай; 19.05.1897– 23.04.1966) – історик, орієнталіст, громад. діяч. Чл. Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук, Українського історичного товариства. Н. в пд.-зх. передмісті Чернігова – Лісковиці – в ро ... |
|---|
| |
|---|
ДУБРОВСЬКИЙ Петро Петрович
|
|---|
| ... .1754–09.01.1816) – бібліофіл, перекладач, дипломат. Походив з Київщини. До 1772 навч. в Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). Потім працював копіїстом та підканцеляристом у Синоді. 1778, маючи намір продовжити навч. за кордоном, виїхав до Парижа в складі церк. причту рос. по ... |
|---|
| |
|---|
ДУДИКЕВИЧ Володимир
|
|---|
| ... громад. та політ. діяч, один із лідерів галицьких москвофілів (див. Москвофільство). Д-р права, адвокат у м. Коломия, посол (депутат) Галицького крайового сейму (1908). Один з організаторів і кер. «Русской народной организации» (1900). Після розколу галицького москвофільства (1908) – провідник ... |
|---|
| |
|---|
ДУДКА
|
|---|
| ... йних грошів (трояків), що у великій кількості випускалися монетними дворами Речі Посполитої впродовж останньої чв. 16 – 1-ї чв. 17 ст. Термін часто зустрічається в писемних пам’ятках укр. земель 16–17 століть.
Літ.: Зварич В.В., Шуст Р.М. Нумізматика: Довідник. Тернопі ... |
|---|
| |
|---|
ДУДКО Федір
|
|---|
| ... .Карпенко, Ф.Дудко-Карпенко; 24.07(07.05).1885–01.03.1962) – письменник, журналіст, громад. та культ. діяч. Н. в с. Шабалинів Сосницького пов. Черніг. губ. (нині село Коропського р-ну Черніг. обл.). Із козац. роду. До 9 років жив із батьками в м. Сосниця. Мав нахил до малювання, але батько ... |
|---|
| |
|---|
ДУДНИК Яким Минович
|
|---|
| ... держ. діяч. Від трав. 1917 чл. РСДРП(б)–ВКП(б). До Лютневої революції 1917 переслідувався царською охранкою за революц. діяльність. Делегат XI (1930) і XII (1934) з’їздів КП(б)У та одного із з’їздів ВКП(б). Працював заст. голови РНК УСРР, головою Держплану УРСР. Точна дата і причина смерт ... |
|---|
| |
|---|
ДУДРОВИЧ Андрій
|
|---|
| ... іт. діяч і філософ. Походив із Закарпатської України. Закінчив Пештський ун-т. Був викладачем, проф. (1818–30) і ректором (1829–30) Харків. ун-ту. У ранній період – послідовник І.Шада. Згодом на його філос. працях позначився вплив ідей нім. філософа Ф.Шеллінга і реліг.-філос. вчення – т ... |
|---|
| |
|---|
ДУЙЧЕВ Іван
|
|---|
| ... 6) – болг. учений-медієвіст, один із найавторитетніших фахівців у галузі слов’яно-візант. та міжслов’ян. досліджень, особ-ливо у сфері джерелознавства, палеографії та бібліографії. Н. в м. Софія (Болгарія). Мав ґрунтовні знання з мов і давніх писемних джерел, набуті у Софійському ун-ті та під ч ... |
|---|
| |
|---|
ДУКА Георге
|
|---|
| ... -ті рр.–31.03.1685) – гетьман Правобережної України (1681–83), господар Молдавського князівства (1665–66, 1668–72, 1678–83). На гетьманство призначений турец. султаном Мегмедом IV у квітні 1681 після невдалого гетьманування на Правобережжі Ю.Хмельницького. Цим султан підтверджував свої тверді наміри ... |
|---|
| |
|---|
ДУКАТ
|
|---|
| ... монета масою бл. 3,5 г. Перші Д. відкарбовані 1284 у м. Венеція (Італія). Типологічно вони близькі до золотих монет міст Генуя, Флоренція (обидва міста в Італії), а також монет Візантії. На аверсі Д. міститься зображення дожа, який стоїть на колінах перед св. Марком. На реверсі – постать Ісуса Хрис ... |
|---|
| |
|---|
ДУКАЧ
|
|---|
| ... икраса, складова ч. оздоблення дівочого і жін. сел. вбрання. Впродовж 2-ї пол. 17 – поч. 20 ст. Д. виготовлялися укр. ювелірами-золотарями за зразком зх.-європ., польс., а згодом – рос. монет та медалей. Більшість Д. анонімні й недатовані. Складаються з медальйона та банта-брошки. Час ... |
|---|
| |
|---|
ДУЛІБИ
|
|---|
| ... ’ян. племінне об’єднання на Зх. Волині. Згідно з «Повістю временних літ» дулібський племінний союз був частково знищений у ході переселення аварів до Середнього Подунав’я у 6–7 ст. Племінна назва Д. відома в р-ні оз. Балатон (Угорщина), в Хорватії, Чехії. Археологи пов’язують зону розселення Д. ... |
|---|
| |
|---|
ДУЛІШКОВИЧ (Дулишкович) Іоанн
|
|---|
| ... ust>(14.11.1815–21.02.1883) – греко-катол. священик та історик. Н. в с. Голятин Марамороської жупи (нині село Міжгірського р-ну Закарп. обл.). Філос. науки вивчав у Кошіце (нині місто в Словаччині), а богословські – в Ужгород. семінарії. Висвячений на священика. Був парохом 1869–83 у селах нинішньої ... |
|---|
| |
|---|
ДУМЕНКО Борис Мокійович
|
|---|
| ... 05.1920) – військ. діяч, командир Червоної армії (див. Радянська армія), організатор її перших кінних частин, команд. корпусом. Н. на х. Хомутець Області Війська Донського в сел. родині. Учасник Першої світової війни, 4 роки служив у кінноартилер. полку на Кавказ. фронті, вахмістр.
... |
|---|
| |
|---|
ДУМИ
|
|---|
| ... ьклору на історико-героїчну та побутову тематику, що становлять самобутній жанр. Генетично пов’язані з такими формами нар. творчості, як голосіння, істор. пісні й балади. Д. виконують у супроводі бандури, кобзи або ліри речитативом, їм властива своєрідна худож. форма, поетичні засоби, притаманні укр ... |
|---|
| |
|---|
ДУМІН (Думин) Осип Олексійович
|
|---|
| ... севд. – Антін Крезуб; 26.09.1893 – трав. 1945) – військ. діяч, письменник. Н. в с. Грушів (нині село Дрогобицького р-ну Львів. обл.). Навч. у Львів. ун-ті, учасник молодіжного руху, чл. т-ва «Січові стрільці». Під час Першої світової війни 1914 мобілізований до Легіону Українських січових стр ... |
|---|
| |
|---|
ДУМКА Микита Савич
|
|---|
| ... 0.02.1982) – історик. Д-р істор. н. (1931). Н. в с. Жнятин (нині Польща). Закінчив г-зію в м. Сокаль, а 1929 – гуманітарний ф-т Львів. ун-ту. Викладав історію та класичну філологію в г-зіях Львова, Білорусі, Литви. Від верес. 1954 до серп. 1970 – зав. каф-ри іноз. мов Івано-Франк. мед. ін-ту. К ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЄВСЬКИЙ Ісак Осипович
|
|---|
| ... .01.1900–25.07.1955) – композитор, диригент, скрипаль, громад. діяч, один з основоположників рад. оперети, муз. кінокомедії. Засл. діяч мист-в (1936), нар. арт. РРФСР (1950). Н. в м. Лохвиця в сім’ї касира «Товариства взаємного кредиту». У віці 6-ти років оволодів нотною грамотою, вчився гри на ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЇВЦІ
|
|---|
| ... p;– Дунайгород) – місто Хмельн. обл., райцентр. Розташов. на р. Тернава (прит. Дністра), за 22 км від залізничної ст. Дунаївці. Нас. 18,9 тис. осіб (1998). Уперше згадується в документах 1403 як місто на тер. Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої. Назва походить від торг. ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЙ
|
|---|
| ... олги ріка Європи, велика судноплавна магістраль у межах Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Болгарії, Румунії та України. По нижньому Д. (Кілійське гирло) до впадіння в нього р. Прут проходить держ. кордон України (на пд. Одес. обл.). Довжина Д. 2960 км, пл. бас. – 817 тис. км². П ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЙГОРОД
|
|---|
| ... nbsp;назва м. Дунаївці. ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЙСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ
|
|---|
| ... формування рос. ВМФ на р. Дунай, ств. 1771 під час російсько-турецької війни 1768–1774 під назвою Лиманська гребна флотилія. В російсько-турецькій війні 1787–1791 діяла (з груд. 1790) під назвою Чорномор. гребна флотилія. В рос.-турец. війнах 19 ст. брала участь під назвами Дунайська гребна ф ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЙСЬКА КОМІСІЯ
|
|---|
| ... ідповідно до рішень Бєлградської конференції 1948. Складається виключно з представників придунайських д-в (по одному від кожної). Осн. її функціями є спостереження за виконанням Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948, складання заг. планів розвитку судноплавства на основі пропозицій д-в-уча ... |
|---|
| |
|---|
ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
|
|---|
| ... 856 – Новоросійське козацьке військо) – козац. формування, що утворилося на пд. Бессарабії в лип. 1828 з козаків Чорноморського козацького війська, Усть-Дунайського Буджацького козацького війська і Задунайської Січі, які оселилися в краї до переходу задунайців з Й.Гладким у Російську імперію. Згодом ... |
|---|
| |
|---|
ДУНІН-БОРКОВСЬКІ
|
|---|
| ... ський, згодом дворянський рід, що походить від шляхтича Каспера Андрійовича Дунін-Борковського (1-ша пол. 17 ст.). Імовірно, цей рід є гілкою відомого польс. аристократичного роду Д.-Б. герба «Лебідь». Син родоначальника – Василь Касперович (Карпович; 1640–1702) – черніг. полковник (16 ... |
|---|
| |
|---|
ДУРДУКІВСЬКИЙ Володимир Федорович
|
|---|
| ... >(псевдоніми і криптоніми – В.Коновченко, В.Мировець, Скавло, В.М., Д-ській, М-ць, Д.В., В.-dur, В.; 17.09.1874–16.01.1938) – педагог, учений, літ. критик, громад. діяч. Н. в с. Пединівка (нині село Звенигородського р-ну Черкас. обл.) в сім’ї статського радника. Закінчив Київську д ... |
|---|
| |
|---|
ДУРНОВО Петро Миколайович
|
|---|
| ... за ін. даними, 1845–24(11).09.1915) – рос. держ. діяч. Закінчив курс Мор. кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі (1862). 8 років провів у далеких плаваннях. По закінченні воєн.-юрид. акад. (1872) працював у Мін-ві юстиції, де послідовно обіймав посади владимирського та моск. окружних суддів і т ... |
|---|
| |
|---|
ДУРОВ Сергій Федорович
|
|---|
| ... 1.1815 або 1816–18(06).12.1869) – письменник, діяч визвольного руху в Російській імперії. Н. в Орловській губ. Походив з давнього дворянського роду. Син київ. поліцмейстера Ф.Дурова та його дружини Надії (у дівоцтві Хмельницької). Дитинство провів у Києві. Від 1828 навчався в Благородному пансіоні, ... |
|---|
| |
|---|
ДУРОВА (у заміжжі Чернова) Надія Андріївна
|
|---|
| ... zdan_just>(1783, за її словами, 1788–02.04(21.03).1866) – «гусар-дівиця», письменниця, мемуаристка, перша жінка, яка за бойову відвагу нагороджена солдатським знаком Військ. ордену – Георгіївським хрестом (1808). Н. в м. Київ (за ін. даними – в Херсоні). Дочка гусарського офіцера, згодом – чиновника ... |
|---|
| |
|---|
ДУУМВІРАТИ НА РУСІ
|
|---|
| ... івправління країною двох вождів, князів, царів. Давньорус. літописи 9–12 ст. містять відомості, які створюють враження, що на Русі (див. Київська Русь) досить часто існували, а можливо, й переважали форми одночасного правління кількості осіб, насамперед двох – дуумвірати (діархії). Утім, істори ... |
|---|
| |
|---|
ДУХА СВЯТОГО ЦЕРКВА
|
|---|
| ... с. Потелич (село Жовківського р-ну Львів. обл.) – найдавніша пам’ятка нар. арх-ри та монументального мист-ва галицької шк. Збудована 1502 коштом гончарного цеху. Є найстарішим в Україні тридільним дерев’яним храмом. У 18 ст. значно перероблена: змінено верх і заново відбудовано вівтар. Церква ... |
|---|
| |
|---|
ДУХІНСЬКИЙ (Duchinski) Францішек
|
|---|
| ... (1817–1893) – польс. історик, етнограф та публіцист, автор псевдонаук. теорії слов’ян. етнографії. Н. в Наддніпрянській Україні у спольщеній укр. родині. Після польського повстання 1830–1831 емігрував до Франції, де був співробітником провідника польс. політ. еміграції кн. А.Чарторийського. Пе ... |
|---|
| |
|---|
ДУХНОВИЧ Олександр Васильович
|
|---|
| ... .04.1803–30.03.1865) – культ.-освіт. діяч, письменник, педагог, історик, греко-катол. священик. Один із провідних діячів руху «будителів» Закарпаття серед. 19 ст. Н. в с. Тополя (нині Словаччина) в родині священика. Навч. в г-зії та богословській семінарії (1823–27) в Ужгороді. Після ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОБОРИ, духоборці
|
|---|
| ... г. течій т. зв. духовних християн, які називають себе «борцями за дух та істину». Д. не визнають Біблію як Святе Письмо, протиставляючи їй «Животну книгу» («Книгу життя») – зб. складених ними псалмів і оповідань про власну історію, які записуються й передаються з покоління в покоління. У віровч ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОВ Микола Леонідович
|
|---|
| ... 904–01.05.1964) – конструктор танків і атомної зброї, вчений-механік. Чл.-кор. АН СРСР (1953), генерал-лейтенант інженерно-тех. служби (1954). Тричі Герой Соц. Праці (1945, 1949, 1954). Н. в с. Веприк (нині село Гадяцького р-ну Полтав. обл.). Закінчив Гадяцьку г-зію (1918). Працював робітником на Чу ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОВЕНСТВО
|
|---|
| ... аїни
Осн. зміст терміна «духовенство» визначається положеннями Нового Завіту про нову людину, яка має Дух Христовий і служить Святому Духові. Водночас існує традиція, пов’язана з установленням Ісусом Христом особливої групи своїх послідовників (первісно це були 12 апостолів), як ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОВНЕ УПРАВЛІННЯ МУСУЛЬМАН КРИМУ
|
|---|
| ... t>– центр. духовно-адм. орган мусульман, які мешкають в АР Крим. Існує від 1991.
М.І. Кирюшко. ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОВНЕ УПРАВЛІННЯ МУСУЛЬМАН УКРАЇНИ (ДУМУ)
|
|---|
| ... =zdan_just>– один з центр. духовно-адм. органів мусульманських громад на тер. України. Існує від 1993 у Києві. При ДУМУ діє Ісламський ун-т, виходить газ. «Минарет».
М.І. Кирюшко. ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОВНИЙ РЕГЛАМЕНТ 1721
|
|---|
| ... авчий акт Російської імперії, що являв собою новий церк. статут, який регулював функції, склад, розпорядок роботи, форми та методи керування РПЦ духовною колегією – Синодом, утвореним 1721 замість ліквідованого церковного інституту патріаршества (див. Московський патріархат). Визначав також місце Си ... |
|---|
| |
|---|
ДУХОВНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
|
|---|
| ... й виховні заклади для підготовки священиків, богословів, викладачів теології. Відомі різні типи таких закладів – школи, семінарії, уч-ща, колегії, ін-ти, ф-ти ун-тів, академії тощо. Після запровадження християнства (див. Хрещення Київської Русі) першими Д.н.з. на Русі були духовні школи при це ... |
|---|
| |
|---|
ДУШЕГУБИНА
|
|---|
| ... вство, введений у 16–17 ст. на Буковині та в Молдові. Сягав до 300 талерів срібних (1627).
Літ.: История Молдавской ССР с древнейших времен до наших дней. Кишинев, 1982; Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові в кінці 14 – першій третині 19 ст. ... |
|---|
| |
|---|
ДЮБУА ДЕ МОНПЕРРЕ
|
|---|
| ... p class=zdan_just>(1798–1850) – франц. археолог, етнограф, натураліст. Проф. в академії м. Невшатель (Швейцарія). Водночас провадив багаторічні дослідження в Україні та на Пд. Росії. 6-й т. його праці «Подорож навколо Кавказу, у черкесів і абхазців, в Колхіді, в Грузії і в Криму» (Париж, 1 ... |
|---|
| |
|---|
ДЮКАНОВ Мирон Дмитрович
|
|---|
| ... 99–21.11.1941) – один із організаторів стахановського руху. Н. в с. Второє Рождественське (нині село Курської обл., РФ). Замолоду наймитував. У роки громадян. війни 1918–21 перебував у лавах Червоної армії (див. Радянська армія), брав участь у боях проти білогвардійців. 1924 приїхав на Донбас, почав ... |
|---|
| |
|---|
ДЮРКГЕЙМ (Durkheim) Еміль
|
|---|
| ... 1858–15.11.1917) – франц. філософ, соціолог-позитивіст. Н. в м. Епіналь (Франція). Д. відстоював необхідність поширення принципів раціоналізму та детермінізму на пізнання соціальних та істор. явищ і слідом за О.Контом наголошував на застосуванні щодо цих явищ об’єктивних дослідницьких методів п ... |
|---|
| |
|---|
ДЯДИЧЕНКО Вадим Архипович
|
|---|
| ... 1909–24.08.1973) – історик. Д-р істор. н., проф. Н. в м. Чернігів у сім’ї службовця. Навч. на соціально-екон. від. Черніг. ін-ту соціального виховання (1925–29), після закінчення якого викладав у Миколаїв. пед. ін-ті (1929–35). Асистент Ін-ту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінс ... |
|---|
| |
|---|
ДЯК
|
|---|
| ... a;κονος – прислужник) – церковнослужитель у правосл. і катол. церквах. Термін «дяк» відомий ще від часів раннього християнства і походить від слова «диякон». Ним означають одну з тих груп церковнослужителів, які, на відміну від дияконів, не належать до стану духовенст ... |
|---|
| |
|---|
ДЯКІВ Осип
|
|---|
| ... іми – Горновий, Осипенко, Артем, Гончарук, Наум, 147, ЮРІТВ; 21.06.1921–28.11. 1950) – ідеолог Організації українських націоналістів, учасник нац.-визвол. руху на зх.-укр. землях 1940–50-х рр. Н. в с. Олесине (нині село Козівського р-ну Терноп. обл.). Випускник Бережанської гімназії (1939), студент ... |
|---|
| |
|---|
ДЯКЛО
|
|---|
| ... платили тяглі селяни переважно – житом і вівсом, інколи – пшеницею, сіном, дровами та ін. продуктами сел. г-ва у більшості земель Великого князівства Литовського (ВКЛ). Збирався на користь великого князя як із великокнязівських, так і з князівських і боярських підданих. Троцький привілей 1434, який ... |
|---|
| |
|---|
ДЯКОН Ярослав
|
|---|
| ... 948) – учасник нац.-визвольного руху на зх.-укр. землях 1930–40 рр. Н. в с. Дев’ятники (нині село Жидачівського р-ну Львів. обл.). Навч. у львів. учительській семінарії. Працював (1929–40) сільським учителем у с. Дев’ятники та с. Юшківці (нині село Жидачівського р-ну Львівської обл.). Чл. Орга ... |
|---|
| |
|---|
ДЯТЛОВ Петро Юрійович
|
|---|
| ... .1883–після 1933) – революц., громад. та політ. діяч, публіцист і перекладач. Н. в м. Стародуб (нині місто Брянської обл., РФ) у сім’ї ремісника-маляра. 1896–1901 навч. у Ніжин. г-зії, яку закінчив зі срібною медаллю, потім вступив на юрид. ф-т Моск. ун-ту і включився в студентський ... |
|---|
| |
|---|
ДЯЧЕНКО Дмитро Михайлович
|
|---|
| ... 1887, за ін. даними, 14.08.1884–21.05.1942) – архітектор, громад. діяч. Проф., чл.-кор. Акад. арх-ри СРСР (1935). Н. в м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) у багатодітній сім’ї власника шевської майстерні, який походив з с. Патлаївка (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.). 1907 закінчи ... |
|---|
| |
|---|
|
|
|
|
|
