  
|
|
|
| |
|---|
| |
| |
КУПЧИНСЬКИЙ Олег Антонович
|
|---|
| ... рядкування Харківської області, райцентр. Розташов. на р. Оскіл (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону), за 124 км від Харкова. Залізничний вузол, тут функціонує митниця та ліцензійний митний склад. Нас. 31,5 тис. осіб (2004).
Перше поселення на території К. відоме з 1665. Це була к ... |
|---|
| |
|---|
КУПЧИНСЬКИЙ Роман Григорович
|
|---|
| ... ниця у складі УСРР (див. Округа). Утворена 7 берез. 1923 у складі Харківської губернії. Окружний центр — м. Куп’янськ. Упродовж наступних років межі і склад округи не раз змінювалися. На час утворення було 12 р-нів. За даними на 1 жовт. 1925, налічувала 11 р-нів і 146 сільрад, нас. становило 384,3 ... |
|---|
| |
|---|
КУРАКІН Олексій Борисович, його діяльність на посаді генерал-губернатора Малоросії в 1802—1807
|
|---|
| ... генерал-губернатора Малоросії в 1802—1807
К. (19.09.1759—30.12.1829) — рос. держ. діяч, сенатор (з 1796), дійсний таємний радник (з 1797), князь. Перший генерал-губернатор новоствореного Малоросійського генерал-губернаторства у складі Полтавської губернії та Чернігівської губерні ... |
|---|
| |
|---|
КУРАКО Михайло Костянтинович
|
|---|
| ... 11).09.1872—08.02.1920) — металург. Н. в с. Козелля Могильовської губ. (нині тер. Білорусі) в сім’ї польс. землевласника. Закінчив 2-класну школу в с. Барщовка (нині с. Борщовка Гомельської обл., Білорусь) 1890 приїхав на Олександрівський залізоробний і залізопрокатний з-д Брянського АТ (нині Дніпро ... |
|---|
| |
|---|
КУРАС Іван Федорович
|
|---|
| ... —16.10.2005) — історик, політолог, держ. діяч. Д-р істор. н. (1981), проф. (1985), акад. НАН України (1995), віце-президент НАН України (з листоп. 1998). Засл. діяч н. і т. України (1998). Н. в с. Немирівське (нині село Балтського р-ну Одес. обл.). Закінчив Одес. ун-т (1962). 1962—64 — наук. співроб ... |
|---|
| |
|---|
КУРБАС Лесь
|
|---|
| ... батькові — Олександр-Зенон Степанович; псевдоніми і криптоніми — Зенон Маслевич, Контрабас, Л.К., Л-ь; 25.02.1887—03.11.1937) — актор, режисер театру і кіно; теоретик, організатор і реформатор укр. театру; драматург, публіцист, перекладач. Нар. арт. УСРР (1925). Н., згідно з польс. метричним свідоцт ... |
|---|
| |
|---|
КУРБАС Роман Пилипович
|
|---|
| ... 83 — після червня 1944) — правник, громад. і політ. діяч. Д-р права (1911). Дядько Л.Курбаса. Н. в с. Старий Скалат (нині село Підволочиського р-ну Терноп. обл.). Навч. в г-зії в Тернополі, закінчив правничий ф-т Львів. ун-ту. У студентський період став чл. Української соціал-демократичної партії Га ... |
|---|
| |
|---|
КУРБСЬКИЙ Андрій Михайлович
|
|---|
| ... 1528 — 1583) — держ. діяч, воєвода, видавець. Родом з іменитих ярославських князів. Його батько — кн. М.Курбський — був чл. боярської думи, а мати — донькою відомого тогочасного держ. діяча В.Тучкова. Молодість провів при великокняжому дворі. Вважав себе учнем грец. книжника, перекладача і автора чи ... |
|---|
| |
|---|
КУРГАН, надмогильний пагорб
|
|---|
| ... руда із землі, каміння, дерева тощо над похованням. У тюркських мовах словом «курган» означають: круглу могилу; могильні: пагорб, насип; могильний будинок-укріплення. Давні кургани — це пам’ятки не лише археології, а й історії, к-ри та арх-ри. Вони поширені на всіх територіях Старого Світу, є в Пн. ... |
|---|
| |
|---|
КУРГАНИ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ, курганні поховання в різних районах Сх. Європи
|
|---|
| ... х районах Сх. Європи
З’являються на рубежі 2-ї пол. 1 тис., замінюючи безкурганні поховання (крім територій уличів, тіверців і хорватів). Серед археологів немає розбіжностей у питанні про слов’ян. приналежність тієї частини цих курганів, що являють собою невеликі округлі насипи. ... |
|---|
| |
|---|
КУРДЮМОВ Георгій В’ячеславович
|
|---|
| ... 4(01).02.1902—07.07.1996) — металофізик. Акад. АН УРСР (1939), АН СРСР (1953, від 1991 — РАН), Герой Соц. Праці (1969). Н. в м. Рильськ (нині місто в Курській обл., РФ). 1919 закінчив у рідному місті школу. Деякий час працював шкільним інспектором. 1926 закінчив Ленінгр. політех. ін-т. 1926 став асп ... |
|---|
| |
|---|
КУРЕМСА
|
|---|
| ... монгол. полководець. За повідомленням Плано Карпіні — «молодший з монгольських вождів», за ін. джерелами, — темник (нач. над 10-ма тис. воїнів і управитель тих кочів’їв, що виставляли це військо). 1241—57 кочував у Пн. Причорномор’ї, об’єднав під своєю владою підкорених монголами половців. Наприкінц ... |
|---|
| |
|---|
КУРЕНІ ЗАПОРОЗЬКІ 16—18 ст.
|
|---|
| ... ем запорожці називали: 1) своє житло (касарню; див. Курінь) на Січі та 2) гол. військово-адм. одиницю Запорозької Січі. Касарні будувалися з дубового, липового чи осокорового дерева навколо січового майдану, де відбувалися козацькі ради (див. Рада козацька), і були місцем зосередження приписаних до ... |
|---|
| |
|---|
КУРЕНІВСЬКА КАТАСТРОФА 1961
|
|---|
| ... рія техногенного походження, що сталася в київ. р-ні Куренівка 13 берез. 1961 внаслідок прориву пульпою (глиняною масою) дамби у відрозі № 3 Бабиного Яру. Трагедії передувало політ. рішення компартійного кер-ва УРСР про ліквідацію Бабиного Яру. Яр замивали відходами вир-ва сусідніх Петровських цегел ... |
|---|
| |
|---|
КУРИЛИК Василь
|
|---|
| ... 1927—03.11.1977) — канад. художник укр. походження. Почесний д-р Віндзорського ун-ту (Канада). Н. в м. Вітфорд (Канада) в родині емігрантів, селян із с. Борівці (нині село Кіцманського р-ну Чернів. обл.). Закінчив вищу школу ім. І.Ньютона в м. Вінніпег (1943), отримав ступінь бакалавра мист-в Маніто ... |
|---|
| |
|---|
КУРІННИЙ ОТАМАН
|
|---|
| ... й Січі (16—18 ст.) — виконувач військ., адм., госп., виховних і суд. функцій у межах запороз. куреня. Обирався щороку на сходках куреня (участь у виборах козаків з ін. куренів не допускалася) і постійно перебував у Запороз. Січі (для військ. походів назначалися наказні курінні отамани). Відповідав з ... |
|---|
| |
|---|
КУРІННИЙ Петро Петрович
|
|---|
| ... 94—25.10.1972) — історик, археолог, етнограф, музеєзнавець, організатор пам’яткоохоронної справи. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1947) та Міжнар. вільної акад. наук у Парижі (1951). Н. в м. Умань у родині адвоката. Вже під час навчання в г-зії проводив самостійні археол. дослідженн ... |
|---|
| |
|---|
КУРІННІ СТАНИЦІ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА
|
|---|
| ... class=zdan_just>1792 рос. імп. Катерина II на відзнаку заслуг Чорноморського козацького війська в російсько-турецькій війні 1787—1791 підписала Жалувану грамоту Чорноморському козацькому війську, згідно з якою козакам для заселення виділялися землі на Кубані. Перед цим козаки були тимчасово оселені ... |
|---|
| |
|---|
КУРІНЬ
|
|---|
| ... сп. ланка Запорозької Січі та Задунайської Січі, а також Чорноморського козацького війська. Кількість козаків у кожному окремо взятому К. не була сталою і з року в рік змінювалася. Так, на Запороз. Січі в 16 ст. було 7 куренів, а в 1-й пол. 18 ст. — 38 (див. Курені запорозькі 16—18 ст.). Кожен К. оч ... |
|---|
| |
|---|
КУРІНЬ КАНЦЕЛЯРСЬКИЙ
|
|---|
| ... нок при Генеральній військовій канцелярії (існувала до листоп. 1764), в якому мешкали військові канцеляристи та ін. службовці цієї установи. Збереглися документи про те, що в 50-х рр. 18 ст. К.к. перебував у стані «крайней обветшалости» і у зв’язку з цим виникла потреба в спорудженні нового приміщен ... |
|---|
| |
|---|
КУРІЯ
|
|---|
| ...
а) у стародавньому Римі за часів родоплемінних відносин — об’єднання юнаків-воїнів, які нещодавно пройшли обряд посвячення в чоловіки, задля подальшої підготовки їх до самостійного життя як воїнів і мисливців. Поділ на курії з часом склав основу військ. організації Риму;
... |
|---|
| |
|---|
КУРЛОВ Павло Григорович
|
|---|
| ... 860—1923) — рос. держ. діяч, генерал-лейтенант. Походив з дворянської родини. Навч. в 2-му військовому Костянтинівському уч-щі, закінчив Миколаївське кавалерійс. уч-ще (1879), служив у лейб-гвардії Кінно-гренадерському полку, в Таурогенській, Бакинській і Петербурзькій бригадах прикордонної варти. 1 ... |
|---|
| |
|---|
КУРЛОЗЬКИЙ СКАРБ
|
|---|
| ... —13 cт. до н. е., знайдені вкупі 1960 біля с. Курячі Лози Кривоозерського р-ну Миколаїв. обл. Назва походить від об’єднання слів «курячі» і «лози». Всього — 5 бронз. злитків і 18 готових бронз. виробів (серпи, долото, бойова сокира). Серед них є речі, типологічно характерні для металообробних майсте ... |
|---|
| |
|---|
КУРМАНОВИЧ Віктор Йосипович
|
|---|
| ... 2.1876—18.10.1945) — військ. діяч, ген.-чотар Української Галицької армії. Н. в с. Вільшаниця (нині село Велика Вільшаниця Золочівського р-ну Львів. обл.). Закінчив Золочівську г-зію, кадетську шк. у Лобозові (передмістя м. Краків), Військ. акад. у Відні. Від 1902 (і до 1912) — офіцер Генштабу, кома ... |
|---|
| |
|---|
КУРНОСОВ Юрій Олексійович
|
|---|
| ... 1924—03.09.1996) — історик. Д-р істор. н. (1974), проф. (1984). Н. в м. Конотоп у родині залізничників. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту (1951), працював ученим секретарем Київ. держ. істор. музею (нині Національний музей історії України) ... |
|---|
| |
|---|
КУРОМІЯ ГІРОАКІ
|
|---|
| ... ; н. 1953) — американо-япон. історик, фахівець з історії СРСР, Росії, України 1920—30-х рр. Проф. (1990). Н. в м. Хамамацу (Японія). Навч. в Токійському ун-ті (Японія), 1977 (у цьому ж ун-ті) отримав ступінь бакалавра, 1979 — магістра. 1985 в Прінстонському ун-ті (м. Прінстон, шт. Нью-Джерсі, США) з ... |
|---|
| |
|---|
КУРОНЬ Яцек
|
|---|
| ... .03.1934—17.06.2004) — польс. політ. діяч, один з керівників антикомуніст. опозиції. Н. в м. Львів у польс. робітн. родині з великими традиціями революц. боротьби (його батько, за словами самого К., був соціалістом у третьому поколінні). Мав велику рідню серед українців. У роки Другої світової війни ... |
|---|
| |
|---|
КУРОПАСЬ Мирон Степанович
|
|---|
| ... 11.1932) — амер. політ., наук. і громад. діяч укр. походження, історик, дослідник історії українців у США. Професор. Активний діяч укр. громади. За твердженням К., уся його діяльність, усі його книги «мали метою відкрити українців для Америки». Н. в м. Чикаго у родині укр. емігрантів. Його батько — ... |
|---|
| |
|---|
КУРСЬК, давньоруське місто
|
|---|
| ... ло на правому березі р. Сейм (прит. Десни, бас. Дніпра, у межах сучасного м. Курськ — обласного центру РФ). Уперше згадується в: «Житії преп. Феодосія» в Патерику Києво-Печерському у зв’язку з подіями серед. 1030-х рр., коли Дніпровське Лівобережжя повернулося під владу Ярослава Мудрого; у «Повчанні ... |
|---|
| |
|---|
КУРСЬКА БИТВА 1943
|
|---|
| ... льших битв Другої світової війни і Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, що відбувалася на тер. нинішніх Орловської, Курської, Бєлгородської та Харків. областей на ділянці рад.-нім. фронту — т. зв. Курському виступі («Курська дуга»). Складалася з оборонної (5—23 лип.) та наступально ... |
|---|
| |
|---|
КУРУКІВСЬКА УГОДА 1625
|
|---|
| ... листоп. (26 жовт.) між польс. гетьманом великим коронним С.Конецпольським і гетьманом М.Дорошенком в урочищі Ведмежі Лози біля Курукового озера (поблизу сучасного м. Кременчук) під час козац. повстання, очолюваного М.Жмайлом. Згідно з К.у., реєстр козацький збільшувався до 6 тис. осіб (цей пункт уг ... |
|---|
| |
|---|
КУРУЛТАЙ
|
|---|
| ... аті у монголів, татар та тюркських народів, а з часів Чингізхана — з’їзд делегатів від усього народу, що скликався для вирішення питань держ. та сусп. ваги.
Після розпаду Золотої Орди в кожному з політ. утворень, що тоді виникли, у т. ч. і в Кримському ханаті, скликався свій К. Т ... |
|---|
| |
|---|
КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
|
|---|
| ... st>Нині є органом громадського кримськотатар. нац. руху, що визначає себе як «національне зібрання, вищий представницький повноважний орган кримськотатарського народу», офіційного статусу в Україні не має. Уперше зібрався 9 груд. (26 листоп.) 1917 у Бахчисараї після розпаду Російської імперії для ви ... |
|---|
| |
|---|
КУРУШ
|
|---|
| ... grossus — великий) — срібна турец. монета талерного типу. Від 1687 (початок карбування) й до кін. 18 ст. був у обігу на Буковині. За основу перших К. (19,24 г срібла 800-ї проби) був узятий, імовірно, польс. злотовий талер короля Сигізмунда III Ваза. Від 1703 за основу К. було взято франц. екю чи іс ... |
|---|
| |
|---|
КУРЦЕВИЧ Йосиф
|
|---|
| ... зекіль; 1589—1642) — архімандрит Трахтемирівського монастиря, єпископ Володимирський та Берестейський. Н., імовірно, в м. Біла Церква. Походив із князівського роду Курцевичів, проте поки що точно не встановлена належність його до тієї чи ін. конкретної гілки цього роду. Бл. 1615 прийняв чернечий пос ... |
|---|
| |
|---|
КУРЦЕВИЧІ
|
|---|
| ... Курцевичі-Булиги, Коріатовичі-Курцевичі) — князівський рід герба «Курч». Усупереч родовій легенді, за якою засновником фамілії був Коріят Гедимінович, К. насправді походили від його брата Наримунта.
Онук Наримунта Гедиміновича — Костянтин Михайлович Ольшанський, Пінський, ... |
|---|
| |
|---|
КУРЧАТОВ Ігор Васильович
|
|---|
| ... 1903(30.12.1902)—07.02. 1960) — фізик. Акад. АН СРСР (1943). Тричі Герой Соц. Праці (1949, 1951, 1954). Н. в м. Сім (нині місто Челябінської обл., РФ) у сім’ї пом. лісничого Василя Олексійовича і домашньої вчительки Марії Василівни. 1909 родина переїхала до Симбірська (нині м. Ульяновськ, РФ), а 191 ... |
|---|
| |
|---|
КУРЯ
|
|---|
| ... дується в «Повісті временних літ» у зв’язку із загибеллю вел. кн. київ. Святослава Ігоровича. 971 руси на чолі з князем Святославом верхи і на човнах поверталися до Києва після поразки у другій балканській кампанії. В районі дніпрових порогів їм заступили шлях печеніги (останнім, за різними версіями ... |
|---|
| |
|---|
КУРЯЗЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... an_just>— правосл. чол. монастир біля Харкова, діяв (із нетривалою перервою) від 2-ї пол. 17 ст. до кін. 20-х рр. 20 ст. Заснований 1663 старцем-архімандритом Іоїлем і кількома ченцями зі Святогірського монастиря, які разом прийшли до Харкова саме з метою створення обителі на куплених для цього харк ... |
|---|
| |
|---|
КУРЯЧА ВІЙНА 1537
|
|---|
| ... назва подій, пов’язаних з виступом-протестом — рокошем (польс. rokosz, буквально — бунт) — польс. шляхти (зібраної для походу на Молдову під Львовом 1537) проти короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда I Старого через його тривале зволікання з проведенням політ. реформи — т. зв. екзекуції прав (д ... |
|---|
| |
|---|
КУСЕНКО Ольга Яківна
|
|---|
| ... —17.11.1997) — актриса. Нар. арт. УРСР (1962), нар. арт. СРСР (1967). Н. в м. Канів. 1937—41 навч. в Київ. театральному ін-ті. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 стала санітаркою, згодом — молодшою медсестрою у військ.-санітарному поїзді. Від 1942 — артистка Сталінград ... |
|---|
| |
|---|
КУСТАРНІ ПРОМИСЛИ, кустарна промисловість
|
|---|
| ... dan_just>В екон., юрид. та істор. літературі поки що немає загальновизнаного визначення терміна «кустарна промисловість», хоча він широко вживався у повсякденному житті Російської імперії, в т. ч. й на укр. землях, у 19 — на поч. 20 ст. В Рос. імперії при Раді з торгівлі і мануфактур Мін-ва фінансів ... |
|---|
| |
|---|
КУТЕПОВ Олександр Павлович
|
|---|
| ... ).09.1882 — п., імовірно, 26.01.1930 чи невдовзі після цього дня) — рос. військ. діяч, генерал від інфантерії (1920), учасник Білого руху. Н. в м. Череповець (нині місто Вологодської обл., РФ) у сім’ї лісника. Батько його походив з родових дворян Новгородської губернії. Разом із сім’єю переїхав до м ... |
|---|
| |
|---|
КУТИ
|
|---|
| ... го р-ну Івано-Франківської області. Розташов. на лівому березі р. Черемош (прит. Пруту, бас. Дунаю), поряд (з пн.-зх. боку) із с. Старі Кути (територіально Старі Кути є «продовженням» К.), за 3 км (у пд. напрямку) від залізничної ст. Вижниця (розташов. на правому березі р. Черемош, адміністративно н ... |
|---|
| |
|---|
КУТУЗОВ (Голенищев-Кутузов) Михайло Іларіонович
|
|---|
| ... lass=zdan_just>(16(05).09. 1745, за ін. даними, 1746 або 1747 — 28(16).04.1813) — військ. і держ. діяч, дипломат, поміщик, граф (1811), найясніший князь і князь Смоленський (1812), генерал-фельдмаршал (1812), чл. Держ. ради (1812). Масон. З родини військ. інженера, поміщика. Н. в м. Санкт-Петербург ... |
|---|
| |
|---|
КУТУЗОВА ОРДЕН
|
|---|
| ... РСР і РФ. Заснований Указом Президії ВР СРСР від 29 лип. 1942 у 2-х ступенях. 3-й ст. ордена встановлено Указом Президії ВР СРСР від 8 лют. 1943. Орденом нагороджувалися командири Червоної армії (див. Радянська армія) — від командуючих фронтів до командирів рот — за розробку та успішне здійснення ві ... |
|---|
| |
|---|
КУТШЕБА Станіслав
|
|---|
| ... .01.1946) — історик права, археограф. Н. в м. Краків. 1912 закінчив Краківський університет й залишився там працювати. Водночас проводив широку орг.-наук. діяльність у стінах польс. (краківської) Акад. мистецтв: був її чл., ген. секретарем, головою. Як експерт входив до складу делегацій на міжнар. п ... |
|---|
| |
|---|
КУФА — назва міри об’єму
|
|---|
| ... відер) та тари для транспортування й зберігання рідин, зерна, борошна, риби, масла. В укр. землях була поширена в 14—18 ст. Торговельний помірний податок, що стягався з К., іменувався «покуховне».
Літ.: Сидоренко О.Ф. Історична метрологія Лівобережної України. К., 1975; Торгівля н ... |
|---|
| |
|---|
КУХАР Валерій Павлович
|
|---|
| ... 1942) — учений-біохімік. Акад. НАН України (1985; до 1991 — АН УРСР, з 1991 — АН України, з 1994 — Національна академія наук України). Н. в м. Київ. У 16 років поступив до Дніпроп. хіміко-технологічного інституту. Отримавши 1963 диплом з відзнакою за спеціальністю «інженер-технолог пластмас», поверн ... |
|---|
| |
|---|
КУХАР Володимир Михайлович
|
|---|
| ... . — Р. Володимир; н. 21.02. 1920) — письменник, літ. критик, перекладач, концертно-камерний співак (тенор), музикознавець і педагог. Д-р філософії (1962). Член Нац. спілки письменників України (2002). Н. в м. Львів. 1939—41 (після входження Львова до складу УРСР і до початку окупації міста військами ... |
|---|
| |
|---|
КУХАРЕНКО Яків Герасимович
|
|---|
| ... 08.10(26.09).1862) — письменник, історик і етнограф, військ. та громад. діяч Кубані. Син полковника Чорноморського козацького війська Г.Кухаренка. Освіту здобув у Єкатеринодарському повітовому уч-щі (1811—14), дир. якого був козац. просвітитель, учений і письменник укр. походження К.Росинський. З 15 ... |
|---|
| |
|---|
КУХМІСТР, уряд при дворі монарха
|
|---|
| ... Назва має нім. походження — від слова khchenmeister. До компетенції К. входило управління монаршою кухнею та нагляд за її персоналом. Існування окремого уряду в Короні Польській уперше документально засвідчено 1352, у Великому князівстві Литовському — 1409 (при дворі Вітовта).
У ... |
|---|
| |
|---|
КУЦ Володимир Петрович
|
|---|
| ... .02.1927—16.08.1975) — легкоатлет. Засл. майстер спорту СРСР (1954). Н. в с. Олексине (нині село Тростянецького р-ну Сум. обл.) в сім’ї робітників цукрового заводу. Навч. у сільс. школі. В дитинстві мріяв стати лижником. 1945, після закінчення Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, б ... |
|---|
| |
|---|
КУЦЕВИЧ-МИНЬКІВСЬКИЙ Іван
|
|---|
| ... 7 ст. — п. 1657) — паволоцький полковник, активний учасник нац.-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676). Походив з укр. правосл. шляхти, його родове гніздо (Миньківці) знаходилося, очевидно, на Брацлавщині. Мав невеликі маєтності під м-ком Паволоч (нині село По ... |
|---|
| |
|---|
КУЧА Ілля
|
|---|
| ... — Ілля; поч. 16 ст. — п. 1579) — церк. діяч, митрополит Київський (1577—79). Походив з бояр-шляхти Гродненського повіту Троцького воєводства. У 60-х — на поч. 70-х рр. 16 ст. був клієнтом магнатів Ходкевичів. 1563 згадується як пінський, а 1566 — як кобринський підстароста. 1570—72 урядував у волин ... |
|---|
| |
|---|
КУЧАБСЬКИЙ Василь Васильович
|
|---|
| ... 11.1895 — імовірно, 1945) — військ. діяч, історик. Чл. Наукового товариства імені Шевченка (1938). Н. в с. Волиця (нині село Пустомитівського р-ну Львів. обл.). Навч. в Академічній гімназії у Львові та на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. Від 1911 — активний організатор і учасник укр. молодіжного та січово- ... |
|---|
| |
|---|
КУЧЕЛМИН
|
|---|
| ... (уперше — в Київському літописі під 1158, коли кн.-ізгой Іван Ростиславич Берладник зробив спробу прорвати оборонну лінію Галицького князівства по Дністру) сторожовий пункт (імовірно, городище Галиця біля с. Непоротове Сокирянського р-ну Чернів. обл.). Являв собою порубіжний замок на пд. Галицького ... |
|---|
| |
|---|
КУЧЕР Володимир Іванович
|
|---|
| ... 4.1939) — історик, спеціаліст із соціально-політ. історії, а також історії України 1920—30-х рр. та років Другої світової війни. Д-р істор. н. (1987). Н. в с. Зінці Полтав. р-ну Полтав. обл. 1963 закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту. 1968—91 працював в Ін-ті історії АН УРСР (нині Інститут історії України ... |
|---|
| |
|---|
КУЧЕРОВ Пантелеймон Степанович
|
|---|
| ... 9.08(28.07).1902—25.06. 1973) — учений у галузі гірничої механіки та історії науки і техніки. Канд. тех. н. (1937), чл.-кор. АН УРСР (1939). Н. в станиці Казанська (нині станиця Ростовської обл., РФ) в родині робітників. Від 1915 почав працювати робітником на шахтах Донбасу. 1928 закінчив гірничо-ме ... |
|---|
| |
|---|
КУЧІН Георгій Дмитрович
|
|---|
| ... .Оранський, К. Ор.; н. 1887 — п. невдовзі після 22.12.1937) — один із лідерів політ. й профспілкового руху в Росії та на Україні на поч. 20 ст. Син військовика (полковника), за освітою — юрист, літератор. Від 1905 — чл. Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1910—12 відбував заслання. Др ... |
|---|
| |
|---|
КУЧМА Леонід Данилович
|
|---|
| ... 1938) — держ., політ. та громад. діяч. Президент України (1994—2004). Канд. тех. н. (1990), проф. (1992), чл. Інженерної акад. України, почесний д-р багатьох вищих навч. закладів, дійсний чл. низки АН зарубіжних країн. Н. в с. Чайкине Новгород-Сіверського р-ну Черніг. обл. в сел. родині. Закінчив фі ... |
|---|
| |
|---|
КУЧМАНСЬКИЙ ШЛЯХ («Керван Толі»)
|
|---|
| ... — один із чотирьох найбільших татар. шляхів, фактично — відгалуження Чорного шляху, яким у 16 — 1-й пол. 18 ст. крим. й ногайські татари здійснювали набіги на Брацлавщину й Поділля. Виходив із Чорного шляху, від верхів’я р. Інгул (прит. Пд. Бугу) в р-ні сучасного м. Вознесенськ, перетинав р. Пд. Буг ... |
|---|
| |
|---|
КУШЕВИЧ Павло
|
|---|
| ... p class=zdan_just>(р. н. і р. с. невід.) — польс. правник, імовірно, хелмінський міщанин, причетний до діяльності міськ. суду; можливо, батько відомого правника, львівського радника С.-К.Кушевича (1607—66). 1623 у Познані (Польща) видав працю «Prawa Chełmieńskiego poprawionego y z laci ... |
|---|
| |
|---|
КУШЕЛЬОВ-БЕЗБОРОДЬКО Григорій Олександрович
|
|---|
| ... =zdan_just>(01.02(20. 01).1832—19(07).05.1870) — поміщик, чиновник, придворний, видавець, літератор, громадський діяч, меценат, граф, камер-юнкер (1855), дійсний статський радник (1861), почесний член шахових клубів Відня, Парижа (Франція), Риму (Італія). Праправнук К.Розумовського та генерал-фельдм ... |
|---|
| |
|---|
КУШНІР Макар Олександрович
|
|---|
| ... оніми — Якименко, Богуш, Я.Дуб; 10.08.1890—16.11. 1951) — громад. та політ. діяч, журналіст. Н. в м. Черкаси. Закінчив історико-філол. ф-т Петерб. ун-ту. Належав до Укр. соціал-демократ. центру і місц. громади Товариства українських поступовців у Санкт-Петербурзі. 1917 перебрався до Києва. Чл. Украї ... |
|---|
| |
|---|
КУШТАНОВИЦЬКА КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... ічна культура серед. 6 — 4 ст. до н. е., поширена в передгірній і низинній зоні Закарпатської України. Її назва походить від назви курганного могильника (Куштановицький могильник) біля с. Куштановиця Мукачівського р-ну Закарп. обл., розкопаного в серед. 1930-х рр. чеськими археологами Я.Бемом і Й.Ян ... |
|---|
| |
|---|
КУЩ Віктор Максимович
|
|---|
| ... 8 — 21.11.1942) — військ. діяч, журналіст, ген.-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Н. в м. Сімферополь. 1904 закінчив Одес. піх. юнкерське уч-ще. Учасник російсько-японської війни 1904—1905. Нагороджений за особисту хоробрість двома орденами. 1912 закінчив акад. Генштабу в Санкт-Петербу ... |
|---|
| |
|---|
КУЩИНСЬКИЙ Антін
|
|---|
| ... рав. 1992) — громад. та військ. діяч, публіцист, редактор. Н. в родині, що вела своє походження від укр. козаків. Під час Першої світової війни та української революції 1917—1921 був військ. старшиною. Після 1921, коли Армія Української Народної Республіки остаточно відійшла за кордони України, прож ... |
|---|
| |
|---|
КУЯВІЯ
|
|---|
| ... (див. Русь), про які повідомляють араб. географи й історики 10 ст. ал-Істахрі та Ібн Хаукаль. Останній побував на пд. Каспію, де чув від прибульців з Хозарського каганату, які переселилися сюди, втікаючи від війська вел. кн. київ. Святослава Ігоровича (968—69), розповіді про русів. У «Книзі шляхів і ... |
|---|
| |
|---|
КШИЖАНОВСЬКИЙ Станіслав Михайлович
|
|---|
| ... ський, Krzyżanowski) Станіслав (Станіслав-Філіп-Якуб) Михайлович
(1841—31.03.1881) — учений. Член Краківського наукового т-ва, краківської Акад. знань (Akademia Umiejętnoœci), Імператорського Моск. археол. т-ва. Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї Міхала та Ідалії (з ... |
|---|
| |
|---|
КЬОППЕН Петро Іванович
|
|---|
| ... пен Петро Іванович. ... |
|---|
| |
|---|
КЮЛЬМАН Ріхард фон
|
|---|
| ... t>(н. 03 (за ін. даними — 17). 05.1873 — п. 06 (за ін. даними —16).02.1948) — нім. дипломат. Н. в м. Стамбул. Його батько був дир. анатолійських залізниць. К. вивчав право в ун-тах Лейпцига, Берліна, Мюнхена. 1896 став доктором права. 1899 поступив на дипломатичну службу. Деякий час працював у Санкт ... |
|---|
| |
|---|
КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
|
|---|
| ... dan_just>(«Пункти вічного примирення та спокою між імперіями Всеросійською та Портою Оттоманською...») — мирний договір між Російською імперією та Османською імперією, укладений 21 (10) лип. 1774 у с. Кючук-Кайнарджі Сілістрійського ейялету Османської імперії (нині в Сілістрійській громаді Разградсь ... |
|---|
| |
|---|
КОНВЕНЦІЙНА СИСТЕМА
|
|---|
| ... онетна система, запроваджена за реформою графа Ф. фон Гаугвітца від 7 жовт. 1750 та австро-баварською монетною конвенцією від 20 верес. 1753, до якої до 1760 приєдналися д-ви Пд. та Зх. Німеччини. За К.с. лічильний флорин, якому як обіговій монеті відповідав гульден, містив: два півгульдени або чвер ... |
|---|
| |
|---|
КОНВЕНЦІЯ «ПРО МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ» МІЖ ДЕРЖАВНИМ ЦЕНТРОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ НА ЕМІГРАЦІЇ ТА ДОНСЬКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ ГРУПОЮ 1921
|
|---|
| ... ЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА РОСІЙСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО КОМІТЕТУ 1921
— двостороння угода, підписана 1 квіт. 1921 у Варшаві О.Ейхельманом, Л.Михайловим, С.Стемпковським (від першого уряду Державного центру УНР на еміграції під кер-вом В.Прокоповича) та Д.Філософовим і О.Дикгоф-Дерент ... |
|---|
| |
|---|
КОНВЕНЦІЯ «ПРО МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ» УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА РОСІЙСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО КОМІТЕТУ 1921
|
|---|
| ... ЖАВНИМ ЦЕНТРОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ НА ЕМІГРАЦІЇ ТА ДОНСЬКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ ГРУПОЮ 1921
— двостороння угода про взаємовизнання та об’єднання зусиль Державного центру УНР на еміграції (ДЦ УНР) й Донської демократ. групи, що оформилася в середовищі евакуйованих до Болгарі ... |
|---|
| |
|---|
КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ 1972
|
|---|
| ... ДНОЇ СПАДЩИНИ 1972
— міжнар.-правовий документ, прийнятий Ген. конференцією ЮНЕСКО 16 листоп. 1972 в м. Париж (Франція). Набула чинності 17 груд. 1975. Ратифікована 158 д-вами, у т. ч. УРСР (2 січ. 1988). Складається з преамбули, 8 розділів, 38 статей.
У преам ... |
|---|
| |
|---|
КОНВЕРГЕНЦІЇ ТЕОРІЯ
|
|---|
| ... vergo — зближуватися, сходжуватися) — одна з поширених у 1950—60-х рр. оптимістичних концепцій конструктивного розвитку людства після його поділу на капіталіст. та соціаліст. системи (див. Капіталізм, Соціалізм). Згідно з нею за умов поступу науково-технічної революції неминучим є стирання екон., со ... |
|---|
| |
|---|
КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (КУН)
|
|---|
| ... n_just>— політ. партія. Зареєстрована Мін-вом юстиції України в січ. 1993. Виникла після серпневих подій у СРСР 1991 (див. Акт проголошення незалежності України) в результаті перенесення на терени України діяльності Організації українських націоналістів (С.Бандери), котра через переслідування з боку ... |
|---|
| |
|---|
КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ КАНАДИ
|
|---|
| ... 1989 — Комітет українців Канади) — нац. координаційна рада укр. політ., громад., культ. орг-цій та церков Канади. Комітет українців Канади був заснований як громад. орг-ція за ініціативою канад. уряду в листоп. 1940 у м. Вінніпег з метою ефективної участі українців у боротьбі проти нім. нацизму. Чл ... |
|---|
| |
|---|
КОНГРЕСИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН, конгреси національних меншин Європи міжвоєнної доби
|
|---|
| ... еншин Європи міжвоєнної доби
Проводилися з ініціативи Німеччини від 1925 до 1938 щорічно: 1925—31 — у м. Женева (Швейцарія), 1932 — у м. Відень, 1933—38 — у м. Берн (Швейцарія). У центрі уваги були питання діяльності Ліги Націй щодо захисту нац. меншин.
Після ... |
|---|
| |
|---|
КОНДАК ТА ІКОС.
|
|---|
| ... kпнфЬkйпн — короткий) та ікос (від грец. пqkпт — оселя, містилище) — це дві частини акафіста — похвальної пісні на честь Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці чи святого. Найстаршим і зразковим акафістом вважається «Акафіст Божій Матері», написаний у 7 ст. на честь урятування Богородицею Константинопо ... |
|---|
| |
|---|
КОНДАКАРИ
|
|---|
| ... ндаків (див. Кондак та ікос) 11—14 ст. Усі розспівні тексти в них помічені особливими нотними знаками — кондакарним знам’ям, деякі елементи якого досить подібні до знаків грец. нотописів (невм), однак не тотожні їм. У 14 ст. кондакарне знам’я вийшло з ужитку й було забуте. На сьогодні воно ще не роз ... |
|---|
| |
|---|
КОНДАКОВ Никодим Павлович
|
|---|
| ... .11.1844—17.02.1925) — рос. історик візант. і давньорус. мист-ва, археолог, педагог. Дійсний чл. петерб. Акад. мист-в (1893), акад. Петерб. АН (1898), чл. багатьох іноз. академій. Н. в с. Халань Новооскольського пов. Курської губ. (нині с. Большая Халань Бєлгородської обл., РФ) в родині селянина-крі ... |
|---|
| |
|---|
КОНДЗЕЛЕВИЧ Йов
|
|---|
| ... Іван; 1667 — бл. 1740) — живописець, ієромонах (з 1693). Н. в м. Жовква. Мистецьку освіту, як вважають, здобув у живописця Г.Семигиновського в Жовкві, де провів свої дитячі та юнацькі роки, а також у Києві й, можливо, за кордоном. Жив у Білостоцькому монастирі й у Луцьку. Був провідним діячем Луцько ... |
|---|
| |
|---|
КОНДОГУРІ Іван Миколайович
|
|---|
| ... 1881) — моряк, військ. діяч. Спадковий дворянин Таврійської губернії. 14 (2) жовт. 1836 вступив на службу до Чорноморського флоту гардемарином. 12 жовт. (30 верес.) 1839 зі старшинством од 2 січ. 1839 (21 груд. 1838) став мічманом і переведений на Балтику, де служив до 1842. З 7 квіт. (26 берез.) 18 ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТЕНКО Роман Сидорович
|
|---|
| ... 0(30.09).1857—02.12.1904) — рос. генерал-лейтенант, військ. інженер, герой оборони Порт-Артура (нині м. Люйшунь, Китай) у період російсько-японської війни 1904—1905. Н. в м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії) в сім’ї офіцера. Закінчив у Санкт-Петербурзі Миколаївське інженерне уч-ще (1877), Інж ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТОВИЧ Лука Лукич
|
|---|
| ... 6 — р. с. невід.) — військ. діяч. Н. в м. Мінськ (нині столиця Білорусі). Закінчив Олександрівське військ. уч-ще (Москва, 1887), Миколаївську акад. Генштабу (Санкт-Петербург, 1895). Учасник російсько-японської війни 1904—1905. У роки Першої світової війни — генерал-майор, нач. дивізії. Учасник Першо ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТЬЄВ (Кіндратович) Герасим Кіндратович
|
|---|
| ... s=zdan_just>(р. н. невід. — п. 1701) — полковник Сумського полку 1658—1701. Засн. козац. роду Кондратьєвих. Походив з м-ка Ставище Білоцерківського полку. Після поразки в Берестецькій битві 1651 і каральних акцій Речі Посполитої у Правобережній Україні став ініціатором переселення 1652 сотні козац. ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТЬЄВ Микола Дмитрович
|
|---|
| ... 3.1892—17.03.1938) — економіст, автор теорії «циклів» екон. розвитку сусп-ва. Н. в с. Галуєвське Кінешемського пов. Костромської губ. в сел. родині. 1900—03 навч. в церковноприходській школі. Поступив до вчительської семінарії. 1905 став чл. Партії соціалістів-революціонерів. 1906 звільнений із семі ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТЬЄВИ
|
|---|
| ... , згодом дворянський рід, найвизначніший на Сумщині в 17—19 ст. Його родоначальником був Герасим Кіндратович (Кондратьєв; див. Г.Кондратьєв), козак зі Ставищ Білоцерківського полку, який 1652 переселився в Слобідську Україну, заснував м. Суми та став першим полковником Сумського полку. Він був трич ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТЮК Микола Кіндратович
|
|---|
| ... 05.1931—17.11.2006) — оперний та концертно-камерний співак (баритон), педагог. Нар. арт. СРСР (1978), проф. (1979). Н. в м. Старокостянтинів у сім’ї військовослужбовця. 1953—58 навч. в консерваторії (клас О.Гродзинського). 1957—59 — соліст Держ. укр. нар. хору під кер-вом Г.Верьовки, 1959—66 — Київ. ... |
|---|
| |
|---|
КОНДРАТЮК Юрій Васильович
|
|---|
| ... ні прізв., ім’я та по батькові — Шаргей Олександр Гнатович; 21(09).06.1897 — імовірно, 23.02.1942) — учений-винахідник, один з піонерів космонавтики, обґрунтував і розрахував найекономнішу схему польоту на Місяць із поверненням на Землю. Н. в м. Полтава. Його батько — Гнат Бенедиктович Шаргей — був ... |
|---|
| |
|---|
КОНДУФОР Юрій Юрійович
|
|---|
| ... 2—10.01.1997) — історик, компарт. діяч. Акад. АН УРСР (1985), засл. діяч н. України (1992). Н. в с. Зубані (нині село Глобинського р-ну Полтав. обл.). 1939—40, 1946—49 навч. на істор. ф-ті Харків. ун-ту. 1940—46 служив у танк. частинах Забайкальського військ. округу в Монголії, брав участь у боях з ... |
|---|
| |
|---|
КОНЕЦПОЛЬСЬКИЙ Олександр
|
|---|
| ... .03.1659) — один із найбагатших магнатів Речі Посполитої, коронний хорунжий (1641—56), сандомирський воєвода (1652—59), також староста переяслав. (з 1637), корсунський і канів., проскурівський (з 1643), чигиринський (з 1643), кам’янкострумилівський (з 1652; див. Староство), князь (з поч. 1640-х рр.) ... |
|---|
| |
|---|
КОНЕЦПОЛЬСЬКИЙ Станіслав
|
|---|
| ... 1 і 1594 — 11.03.1646) — військ. і держ. діяч Речі Посполитої 17 ст., староста велюнський (1606—27), сандомирський (1625—33), а також жарновицький, радомський, проскурівський, буський, белзький, ковельський, стрийський, переяславський (див. Староство); підстолій коронний (1615—18), каштелян краківс ... |
|---|
| |
|---|
КОНЄВ Іван Степанович
|
|---|
| ... .1897—21.05.1973) — військ. діяч. Маршал Рад. Союзу (1944). Двічі Герой Рад. Союзу (1944, 1945), Герой Чехословац. Соціаліст. Республіки (1970), Герой Монгол. Нар. Республіки (1971). Н. в с. Лодейно (нині село Кіровської обл., РФ). Учасник Першої світової війни та громадян. війни 1918—20. У Червоній ... |
|---|
| |
|---|
КОНИК Клим Йосипович
|
|---|
| ... dan_just>(27.10.1888—03.11.1937) — військовик, організатор освітянської справи в УСРР. Н. в м. Посада Сеницька в Галичині. 1908 закінчив г-зію у Львові. Навч. у Львів. ун-ті, в офіцерській школі в Егендорфі. 1914 закінчив юрид. ф-т Віденського ун-ту. Перебував на військ. службі в австрійс. армії, по ... |
|---|
| |
|---|
КОНИСЬКИЙ Георгій
|
|---|
| ...
(до постригу — Григорій Осипович); 31 (20).11.1717—24(13).11.1795) — церк. та громад. діяч, філософ і письменник. Належав до роду Кониських. Н. в м. Ніжин. Закінчив Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія), залишився там викладати поетику, згодом — курс філософії й богослов ... |
|---|
| |
|---|
КОНИСЬКИЙ Олександр Якович
|
|---|
| ... псевдоніми — О.Верниволя, Ф.Горовенко, О.Перебендя, Полтавець та ін.; 18(06).08. 1836—12.12(29.11).1900) — письменник, публіцист, громад. діяч. Належав до роду Кониських. Н. на х. Переходівка (нині село Ніжин. р-ну Черніг. обл.). Закінчив Ніжин. дворянське уч-ще та Черніг. гімназію. Після невдалої с ... |
|---|
| |
|---|
КОНИСЬКІ
|
|---|
| ... згодом дворянський рід. Засн. роду — Ярема (Ієронім) Касянович (Касіяненко; р. н. невід. — п. 1682) — бурмистер Ніжин. магістрату (1668—72). Його сини були ніжин. війтами: Леонтій Яремович — 1707—11, Іван Яремович — 1688—91. Нащадки служили в Ніжинському полку та обіймали посади полкової і сотенної ... |
|---|
| |
|---|
КОНІ Анатолій Федорович
|
|---|
| ... 8.01).1844—17.09.1927) — суд. і громад. діяч, правознавець, літератор. Д-р права (1890). Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї історика, відомого театрального критика і водевіліста Ф.Коні (1809—79) та актриси і письменниці І.Юр’євої (1811—91, родом з Полтавської губернії). Початкову освіту здобув удома. 1 ... |
|---|
| |
|---|
КОНКВЕСТ Роберт
|
|---|
| ... ж; н. 15.07.1917) — брит. та амер. учений-історик, політолог, письменник, поет, літературознавець, мистецтвознавець. Чл. Брит. АН (1994). Н. в м. Малверн (Велика Британія). 1931—35 навч. у Вінчестер-коледжі, 1935—36 — в ун-ті в Греноблі у Франції, 1936—39 — в Оксфордському ун-ті. 1939—46 служив в ан ... |
|---|
| |
|---|
КОНКЛАВ
|
|---|
| ... ата, що зачиняється) — канонічний інститут Римо-катол. церкви, що регулює обрання Папи Римського кардиналами, які збираються у Ватикані за зачиненими дверима.
Процедура обрання Папи Римського варіювалася впродовж століть. У добу середньовіччя імператор й аристократичні рим. роди ... |
|---|
| |
|---|
КОНКОРДАТ
|
|---|
| ... atum — угода) — угода між Папою Римським як главою Римо-катол. церкви та урядом певної держави про становище й діяльність на тер. цієї д-ви катол. церкви, її права і привілеї (призначення ієрархів, церк. власність, звільнення від податків, особливі права в питаннях сім’ї та шлюбу, умови дипломатични ... |
|---|
| |
|---|
КОНОВАЛ Пилип
|
|---|
| ... .09.1887—03.06.1954) — виходець з України, кавалер брит. Хреста Вікторії. Н. в с. Кутківці (нині село Чемеровецького району Хмельн. обл.). Емігрував до Канади 1913. З початком Першої світової війни служив у Франції, виявив героїзм під час боїв за м. Ланс. Король Великої Британії Георг V особисто вру ... |
|---|
| |
|---|
КОНОВАЛЕЦЬ Євген
|
|---|
| ... ра, Валентин, Вірленко, Вірський, Дід, Дідько, Дядько, Мудрий, Святослав; 14.06.1891—23.05.1938) — військ. і політ. діяч, полковник Армії Української Народної Республіки, командант Української військової організації, голова Проводу укр. націоналістів (з 1927), голова Організації українських націонал ... |
|---|
| |
|---|
КОНОВАЛЬЦЯ ЄВГЕНА МУЗЕЙ-САДИБА
|
|---|
| ... історико-меморіальний музей у с. Зашків Жовківського р-ну Львів. обл. Відкритий у трав. 1990 в садибі родини Коновальців, де Є.Коновалець народився і постійно жив у 1891—1901 та приїздив у наступні роки. У будинку розташована експозиція, яка висвітлює життєвий шлях і діяльність Є.Коновальця. Зібрано ... |
|---|
| |
|---|
КОНОВНІЦИН Іван Петрович
|
|---|
| ... 09.1806 — 1867, за ін. даними — 1871) — військовик, декабрист. Н. в сім’ї Петра (див. П.Коновніцин) та Ганни (у дівоцтві Корсакової) Коновніциних. За батьком став графом (1819). Володів успадкованими на Слобідській Україні 3,5 тис. десятин землі. Закінчивши Пажеський корпус у Санкт-Петербурзі, 25 (1 ... |
|---|
| |
|---|
КОНОВНІЦИН Петро Петрович
|
|---|
| ... 28.09).1764 — 09 або 10.09 (28 чи 29.08). 1822) — військ. і держ. діяч Російської імперії, генерал-ад’ютант (20 груд. 1812 за ст. стилем), генерал від інфантерії (1817), граф (1819). Син генерал-поручика Петра Петровича Коновніцина та Ганни Єреміївни (у дівоцтві Родзянко), які в Слобідській Україні ... |
|---|
| |
|---|
КОНОНЕНКО Костянтин Семенович
|
|---|
| ... .06.1889—28.08.1964) — політ. і громад. діяч, учений-економіст. Н. в м. Рильськ (нині місто Курської обл., РФ). Закінчив агрономічне від-ня природничого ф-ту Харків. ун-ту (1916). 1917 — чл. Української Центральної Ради, Київ. міськ. думи. Чл. Російської соціал-демократичної робітничої партії (1905— ... |
|---|
| |
|---|
КОНОНЕНКО Мусій Степанович
|
|---|
| ... -Кононенко) Мусій Степанович (03.09(22.08).1864—10 або 11.06.1922) — письменник, службовець, економіст, громад. діяч. Чл. «Братерства тарасівців». Н. в с. Турівка Прилуцького пов. Полтав. губ. (нині село Згурівського р-ну Київ. обл.) у родині наймитів — колиш. кріпаків М.Маркевича. Два роки навчався ... |
|---|
| |
|---|
КОНОНОВ Іван Анатолійович
|
|---|
| ... 3.01.1959) — діяч рос. флоту (капітан 1-го рангу, 1917), контр-адмірал (1918). Закінчив Мор. кадетський корпус (1905), Миколаївську мор. акад. (1912) у Санкт-Петербурзі. З початком Першої світової війни — у штабі Чорноморського флоту, від 1915 — нач. Воєнно-морcького управління Південно-Західного фр ... |
|---|
| |
|---|
КОНОНОВИЧ Сава
|
|---|
| ... у жовт. 1637) — гетьман Війська Запорозького в черв.—жовт. 1637. Походив з сіверського боярства (з м. Любеч; нині с-ще міськ. типу Ріпкинського р-ну Черніг. обл.), за ін. даними, прибув в Україну з Моск. д-ви (див. Росія). Брав участь у військ. походах запорожців 1620—30 рр. У 1-й пол. 1630-х рр. бу ... |
|---|
| |
|---|
КОНОНОВИЧ-ГОРБАЦЬКИЙ (Горбацький) Осип
|
|---|
| ... _just>(чернече ім’я — Йосиф; р. н. невід. — п. у лют. 1653) — єпископ Білорус., вчений, культ. діяч, філософ, ректор. Походив з міщан. Освіту здобув за кордоном. 1635 був запрошений зі Львова до Київ. колегіуму (див. Києво-Могилянська академія) для викладання риторики й філософії, 1642—46 — ректор, ... |
|---|
| |
|---|
КОНОТОП
|
|---|
| ... дкування Сумcької області, райцентр. Розташов. на р. Єзуч (прит. Сейму, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 91 тис. осіб (2006).
Перша письмова згадка про тутешнє поселення належить до 1638. Тут наприкінці 1630-х рр. на місці проживання переселенців із Правобережної України пол ... |
|---|
| |
|---|
КОНОТОПСЬКА БИТВА 1659
|
|---|
| ... центр. епізодів укр.-рос. війни 1658—59. Битві передувала успішна оборона протягом трав.—лип. 1659 укр. військами (4—5 тис.) під командою наказного гетьмана Лівобережної України ніжин. полк. Г.Гуляницького м. Конотоп, обложеного 100-тис. рос. військом на чолі з князями О.Трубецьким, С.Пожарським, Г ... |
|---|
| |
|---|
КОНОТОПСЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... иниця у складі УСРР (див. Округа). Утворена 1923 в складі Чернігівської губернії. Окружний центр — м. Конотоп. На час утворення налічувала 11 р-нів. За даними на 1 жовт. 1925, складалася з 15 р-нів та 199 сільрад, нас. 588 тис. осіб. Нац. склад нас. за переписом 1926: українців — 94,5 %, росіян — 2, ... |
|---|
| |
|---|
КОНОТОПСЬКІ СТАТТІ 1672
|
|---|
| ... с. договір, укладений 27 (17) черв. 1672 на ген. раді (див. Козацька рада) в Козацькій Діброві поблизу Конотопа. Регулював взаємини Гетьманщини з рос. царем Олексієм Михайловичем.
Виробленню К.с. передувало обрання гетьманом Лівобережної України І.Самойловича (проголошеного перед ... |
|---|
| |
|---|
КОНРАД Джозеф
|
|---|
| ... ім’я та прізв. — Юзеф-Теодор-Конрад Коженьовський; 03.12.1857—03.08.1924) — класик англ. літ. (мариніст, літ. критик), моряк. Племінник Ю.Коженьовського. Н. в с. Терехове (нині село Бердичівського р-ну Житомир. обл.) в сім’ї польс. шляхтича, письменника й революц. діяча А.Коженьовського, засланого ц ... |
|---|
| |
|---|
КОНРАД І Мазовецький
|
|---|
| ... 88 — 31.08.1247) — князь мазовецький, куявський, сєрадський і ленчицький (від 1202), краківський (1229, 1241—43). Молодший син краківського кн. Казимира II Справедливого. Від 1220-х рр. намагався підтримувати дружні стосунки з галицькими і волин. князями. Вони ґрунтувалися значною мірою на династичн ... |
|---|
| |
|---|
КОНСЕРВАТИЗМ: політична доктрина і реальна політика
|
|---|
| ... Як визнана складова парт. змагань К. існує від поч. 18 ст. У більш ранній період потреби в консервативних доктринах не було, оскільки тоді ще не діяли партії, що сповідують концепції сусп. поступу, які ґрунтуються на ідеях лібералізму й раціоналізму. Власне термін «консервативни ... |
|---|
| |
|---|
КОНСИСТОРІЯ, Київська духовна консисторія
|
|---|
| ... dan_just>Термін «консисторія» (від лат. consistorium — місце зборів), як правило, вживають для означення церк. або урядової структури, що займається питаннями церк. адміністрації. К. існують у правосл., катол., вірм. та лютерансько-євангелічній церквах.
У Київ. митрополії К. було ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИН I
|
|---|
| ... 5.06.1159) — митрополит Київський (1155—59), грек за походженням. Канонізований РПЦ, день пам’яті 5 черв. (за ст. ст.). У писемних джерелах уперше згадується 26 січ. 1156, коли він, уже будучи офіційно київ. митрополитом (відповідне його призначення в Константинополі відбулося восени 1155), виступив ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИН II
|
|---|
| ... 1177) — митрополит Київський (від 1167 до, імовірно, 1170), грек за походженням. на Різдво 1168, яке припало на середу, К. II піддав єпітимії (заборонив вести службу) ігумена Києво-Печерського монастиря (нині Києво-Печерська лавра) Полікарпа, який мав власне тлумачення з приводу правил дотримання по ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИН IХ Мономах
|
|---|
| ... 07.01.1055) — представник знатного сенаторського роду Мономахів, імператор Візантії (12 черв. 1042 — 7 січ. 1055) у співправлінні з останніми представницями Македонської династії Зоєю і Феодорою. Його правління було часом громадян. воєн, активних набігів на Візантію печенігів і турків-сельджуків, в ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИН VII Багрянородний
|
|---|
| ... або 18.05.905—09.11.959) — візант. імператор, письменник. Син імп. Лева VI Мудрого (886—912). 15 трав. 908 був вінчаний як співправитель батька. 914 К. VII одружився з донькою команд. флоту Романа Лакапіна, який наприкінці 915 примусив зятя зробити себе співправителем. Роман I відібрав у юного К. VI ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОВ Йосип (Осип) Ілліч
|
|---|
| ... 1813—15(03).05.1856) — військовик, урядовець Російської імперії, історик, журналіст. З дворян Гродненської губ. Навчався у петерб. 1-му Кадетському корпусі, з якого 1832, по завершенні курсу, випущений офіцером і направлений служити в кінно-артилер. роту, потім — артилер. бригаду. 1836 прикомандиро ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОВИЧІ, Костянтиновичі
|
|---|
| ... козацько-старшинські, згодом дворянські роди грец. походження. Найбільш відомий з них заснований греком Анастасієм Костянтиновичем (р. н. невід. — п. до 1784), який переселився з Румелії (у той час Румелія охоплювала, крім Болгарії, сучасні Македонію, Пн. Грецію, ч. Сербії, Албанії, Боснії і Герцег ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОПОЛЬ
|
|---|
| ... імперії (див. Візантія). У давньорус. середньовічних текстах іменувався Царгородом (від грец. Вбуйлеэпхуб рьлйт — Царствене місто). Заснований 326 імп. Константином I на європ. березі протоки Босфор, на береговому мисі між затокою Золотий Ріг і Мармуровим м. (на тер. антич. міста Візантій — мегарсь ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ДОГОВІР 1720
|
|---|
| ... >— договір «вічного миру» між Рос. д-вою та Османською імперією. Укладений 5 листоп. 1720 у м. Стамбул (ін. назва — Константинополь). Ініціатива укладення нового договору замість Прутського трактату 1711 та Адріанопольського мирного договору 1713 була висунута в трав. 1719 рос. уповноваженим О.Дашко ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700
|
|---|
| ... an_just>— договір між Рос. д-вою та Османською імперією, укладений 13 (3) лип. 1700 у м. Стамбул (ін. назва — Константинополь). Був частиною системи міжнар. договорів, що оформили завершення війни 1683—1699 між Осман. імперією та «Священною лігою» (Австрія, Венеція, Річ Посполита, Папська д-ва (див. ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1712
|
|---|
| ... an_just>Укладений між Рос. д-вою і Османською імперією 23 (12) квіт. 1712 у м. Стамбул (ін. назва — Константинополь) терміном на 25 років. Підписанням договору було юридично закріплено закінчення війни, оголошеної Осман. імперією Росії 9 груд. 1711 та 27 січ. 1712 у зв’язку з невиконанням умов Прутс ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
|
|---|
| ... одна з найдавніших помісних правосл. автокефальних церков (див. Автокефальна церква). Резиденція її патріарха, Священний Синод та кафедральний собор — собор Священномученика Георгія Переможця — діють у Фанарі (нині це р-н м. Стамбул). Патріархат був утворений 381 на основі Константиноп. єпархії Рим ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТАНЦЬКИЙ СОБОР 1414—1418
|
|---|
| ... еленський собор католицької церкви, скликаний вищими церк. колами, світською владою та авторитетними теологами з метою відновлення єдності Церкви і протидії єретичним ученням, зокрема англ. реформатора Дж.Уїкліфа (1320—84) та його чеського послідовника Я.Гуса (1371—1415). Відбувся в м. Констанц (Пд. ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЇ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ
|
|---|
| ... МОНАРХІЇ
Історія розвитку конституціоналізму в Австрії бере свій початок від серед. 19 ст. і була пов’язана з тогочасними революц. подіями в Європі (див. Революції 1848—1849 в Європі). Віденське березневе повстання 1848 та посилення національно-демократ. руху в більшості провінці ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЇ ДРУГОЇ РЕЧІПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ 1921 та 1935
|
|---|
| ... 935
Перша Конституція була ухвалена установчим сеймом 17 берез. 1921. Підготовча робота над нею тривала з 1919; Конституційну комісію очолював В.Сейда. Зразком слугувала конституція Франц. Республіки. Осн. Закон складався із 7-ми розділів і 12-ти статей. Народ проголошувався носі ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЇ РУМУНІЇ
|
|---|
| ... Румунії та д-в, що існували на румун. землях (князівства Молдова, князівства Валахія, Румун. князівства, Румун. королівства). 1856—78 поширювалися на Пд. Бессарабію (див. Бессарабія), 1919—40 — на Бессарабію та Буковину Північну. Ідеї конституціоналізму почали проникати на румунські терени на поч. ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЇ СЕЙМОВІ
|
|---|
| ... и, що від кін. 15 ст. приймалися вальним сеймом. Поділялися на постійні й такі, що діяли тільки певний час. Постійними були ті К.с., які містили норми щодо політ. ладу шляхетської Речі Посполитої (такими були, напр., Генрикові статті 1573 та пакти конвенти). Від 1543 стало правилом друкувати К.с. по ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ
|
|---|
| ... рж. правління, в якій влада глави держави — монарха (від грец. мпнбсчЯб — єдиновладдя, єдинодержавність, «влада одного») — обмежується конституційними нормами. Як правило, монарх має титул короля (королеви), а в деяких країнах — імператора (імператриці), принца, еміра чи султана. К.м. виникли в краї ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1936
|
|---|
| ... ційну реформу 1936 ініціював пленум ЦК ВКП(б), що відбувся в лют. 1935 і, як повідомляли газети, розглянув питання про внесення змін до процедури виборів до рад.
На той час політ. життя в СРСР мало ззовні демократ. вигляд: 1) суверенним носієм влади вважалися пролетарські маси (д ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988
|
|---|
| ... іціативи ген. секретаря ЦК КПРС М.Горбачова реформа компартійно-радянської системи державної влади в СРСР. Діючи в рамках бюрократичної перебудови, реформатори прагнули пристосувати рад. лад до викликів сучасності шляхом демократизації політ. режиму. Насправді, однак, конституційна реформа 1988 пере ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
|
|---|
| ... an_just>(до початку 1990-х років). У широкому розумінні конституційний вимір історії є розвитком спочатку природного права, що, не будучи писаним, нагромаджувалося в пам’яті людей, збагачувалося й оборонялося главами родин, верхівкою роду і племені, передавалося з покоління в покоління, згодом — ще ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ДОГОВОРУ ПРО УТВОРЕННЯ СРСР У РЕДАКЦІЇ УСРР
|
|---|
| ... ЕДАКЦІЇ УСРР, Український проект Конституції СРСР 1924
За результатами роботи 1-го з’їзду рад СРСР (див. СРСР) було оголошено, що з’їзд схвалив декларацію та договір про утворення СРСР. М.Фрунзе від імені УСРР запропонував передати проекти декларації і договору (вони були підгото ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ПІВНІЧНОГО ТОВАРИСТВА
|
|---|
| ... =zdan_just>— політ.-правова програма таємного Пн. т-ва (див. також Декабристів рух в Україні), заснованого 1821 у Санкт-Петербурзі. Викладений у кількох варіантах Осн. статуту Всерос. союзу, гол. автором та ідейним натхненником яких був М.М.Муравйов. Мав істотні розбіжності з аналогічним проектом Пд ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 1990—1996
|
|---|
| ... dan_just>Початок конституційного процесу внесення змін до Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 поклала ухвалена ВР УРСР (див. Верховна Рада України) 16 лип. 1990 Декларація про державний суверенітет України. Закріплені в декларації принципи суверенності, народовладдя, не ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 1996
|
|---|
| ... ИТУЦІЇ УКРАЇНИ 1996
(хроніка законодавчих робіт із внесення змін до Конституції України: 1997 — початок 2008) Першим актом, спрямованим на започаткування новітнього конституційного процесу, стала постанова Верховної Ради України «Про загальний план законодавчих робіт на 1997 рік» ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
|
|---|
| ... n_just>— єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні; його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Осн. Закону д-ви на всій тер. України. КС України почав діяти 18 жовт. 1996, коли судді склали присягу на засіданні Верховної Ради України і обрали голову КС України. Приймати ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
|
|---|
| ... ЛІКИ
— комплекс документів, ухвалених 1918—19 Українською національною радою Західноукраїнської Народної Республіки (див. Українська національна рада ЗУНР). Це, зокрема, «Статут Української національної ради» (18 жовт. 1918), «Прокламація Української національної ради» (19 жовт. ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ НЕЗАЛЕЖНОЇ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ
|
|---|
| ... class=zdan_just>— два ухвалених 15 берез. 1939 сеймом (соймом) Карпатської України конституційних закони — «Закон число 1» і «Закон число 2», що визначали окремі основи держ. ладу проголошеної на тер. Закарпаття (колиш. Підкарпаторуського краю Чехословаччини) незалежної держави.
... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ В СРСР 1944
|
|---|
| ... них республік СРСР
Внесення змін до Конституції СРСР 1936 було зроблено з метою декларативного надання союзним республікам СРСР права створювати нац. військ. формування та права самостійно спілкуватися з іноз. д-вами і міжнар. орг-ціями. Ініційоване головою РНК СРСР, ген. секрета ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ ГАЛИЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
|
|---|
| ... АЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Конституційні проекти С.Дністрянського — пам’ятки укр. політично-правової думки поч. 20 ст. Свого часу ці проекти справили значний вплив на практичну діяльність органів держ. влади ЗУНР, сприяли розвиткові укр. конституціоналізму. Складені С.Дністрянс ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОТЕСТИ УСРР
|
|---|
| ... и опротестування Президією ВУЦВК на підставі Конституції СРСР 1924 (ст. 42, 49) та Положення про ЦВК СРСР від 12 жовт. 1923 (ст. 53) нормативних документів, які приймалися загальносоюзними органами (Президією ЦВК СРСР, РНК СРСР та окремими наркоматами), у разі їх невідповідності законодавству СРСР а ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ
|
|---|
| ... zdan_just>— рос. ліволіберальна партія політична, найбільш авторитетна і впливова в Росії на поч. 20 ст. Заснована лівим крилом рос. ліберального руху, яке складали члени орг-цій «Союз визволення» та «Союз земців-конституціоналістів», на установчому з’їзді, що відбувся 25—31 (12—18) жовт. 1905 в Мо ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ
|
|---|
| ... — лад, установлення) — 1) інституції, звичаї та принципи, що разом утворюють таку систему правління в країні, яка обмежує владу певними рамками; 2) письмовий документ, що запроваджує або узаконює певну систему правління. Сьогодні кожна держава має К. в першому сенсі і майже кожна — за винятком Вели ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ АВТОНОМНОЇ МОЛДАВСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1925
|
|---|
| ... ЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1925
— Осн. Закон Автономної Молдав. Соціаліст. Рад. Республіки (АМСРР, утвореної в складі УСРР 12 жовт. 1924; див. Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка). Ухвалена 23 квіт. 1925 1-м Всемолдав. з’їздом рад у столиці новоств. автономії м. Балта ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ 1998
|
|---|
| ... =zdan_just>— законодавчий акт, ухвалений ВР Автономної Республіки Крим 21 жовт. 1998 і затверджений Верховною Радою України 23 груд. 1998. Набула чинності 12 січ. 1999. Її ухваленню передував тривалий період конфронтаційної кризи між кер-вом України та АР Крим. Протистояння було спричинене, зокрема, ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ МОЛДАВСЬКОЇ АВТОНОМНОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1938
|
|---|
| ... СТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1938
— Осн. Закон Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (МАРСР). Ухвалена Надзвичайним 7-м з’їздом рад МАРСР у січ. 1938 в м. Тирасполь у зв’язку з тим, що набула чинності Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 і ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТРЕТЬОГО ТРАВНЯ 1791
|
|---|
| ... class=zdan_just>(офіц. назва — Ustawa rządowa — Урядовий закон) — Осн. Закон Речі Посполитої, ухвалений 3 трав. 1791 Чотирирічним або Великим (Wielki) сеймом (1788—92). Перша в Європі та друга у світі після США ухвалена парламентом конституція; регулювала діяльність держ. влади, а також визнача ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ФЕДЕРАТИВНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1918
|
|---|
| ... ДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1918
— перша рад. конституція, Осн. Закон Рос. Соціаліст. Федеративної Рад. Республіки. Ухвалена 5-м Всерос. з’їздом рад 10 черв. 1918. Відіграла важливу роль у становленні укр. рад. конституціонізму, оскільки більшість її норм було відтворено у Конституції УС ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1924
|
|---|
| ... ass=zdan_just>Остаточно затверджена 2-м з’їздом рад СРСР 31 січ. 1924, однак була введена в дію відразу після попереднього затвердження 2-ю сесією ЦВК СРСР 1-го скликання 6 лип. 1923. У 1920-х рр. називалася Конституцією СРСР 1923, а день Конституції святкувався 6 лип., і лише згодом, враховуючи різ ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936
|
|---|
| ... рині пропагувалася як «конституція соціалізму, що переміг» та «сталінська конституція». Теза про необхідність прийняття нової (другої) конституції СРСР була висловлена в лют. 1935 на пленумі ЦК ВКП(б) і закріплена в рішеннях 7-го Всесоюзного з’їзду Рад. У трав. 1935 — квіт. 1936 тривала робота конст ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1977
|
|---|
| ... an_just>Третя і остання союзна конституція. Ухвалена позачерговою 7-ю сесією ВР СРСР 9-го скликання 7 жовт. 1977. У рад. час визначалася як «конституція розвиненого соціалізму» або «конституція загальнонародної держави». Складалася з преамбули і розділів: про політ. та екон. системи, соціальний розв ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
|
|---|
| ... і введена в дію Верховною Радою України 28 черв. 1996 (див. Конституційний процес в Україні 1990—1996). Складається з преамбули та 15 розділів: «Загальні засади»; «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»; «Вибори. Референдум»; «Верховна Рада України»; «Президент України»; «Кабінет Міністр ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ П.ОРЛИКА 1710
|
|---|
| ... >— див. «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» 1710. ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918
|
|---|
| ... ust>— комплекс документів, які визначали правові основи функціонування Української Держави.
У «Грамоті до всього українського народу» (29 квіт.) П.Скоропадський проголосив себе гетьманом всієї України (див. Гетьманські грамоти П.Скоропадського). «Грамота» декларувала, що управлін ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1918
|
|---|
| ... class=zdan_just>— Осн. Закон Української Народної Республіки, затверджений в останній день існування Української Центральної Ради (29 квіт. 1918).
К. УНР наголошувала, що вся влада в УНР «походить від народу» (ст. 22), а її верховним органом мають стати Всенар. збори (збори), об ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1920
|
|---|
| ... class=zdan_just>Основний державний закон Української Народної Республіки — проект, ухвалений комісією у складі: А.Ніковський (голова), С.Баран, Й.Безпалко, М.Билинський, Ю.Біліц, О.Ейхельман, В.Завадський, І.Золотницький, І.Кобза, О.Ковалевський, М.Корчинський, П.Красний, І.Липа, М.Литвицький, С.Міш ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1937
|
|---|
| ... ПУБЛІКИ 1937
— Осн. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки, затверджений 14-м надзвичайним Укр. з’їздом рад 30 січ. 1937. Базувалася на Конституції СРСР 1936. Складалася з 13 розділів. У 1-му розділі УРСР проголошувалася соціаліст. д-вою робітників і селян, закріп ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1978
|
|---|
| ... ПУБЛІКИ 1978
Після внесених 1991 до тексту Конституції змін — Конституція України. Конституція УРСР 1978 — Осн. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки, четверта й остання з Конституцій УРСР. Базувалася на Конституції СРСР 1977. Прийнята позачерговою 7-ю сесією ВР ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919
|
|---|
| ... ПУБЛІКИ 1919
— нормативний акт, що закріпляв встановлення рад. форми влади в Україні, перший Осн. Закон УСРР. Розроблена ВУЦВК та РНК УСРР відповідно до директив
3-го з’їзду КП(б)У. Ухвалена на Третьому Всеукраїнському з’їзді рад 10 берез. 1919, а в остаточній ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1929
|
|---|
| ... ПУБЛІКИ 1929
— Осн. Закон УСРР, затверджений 11-м Всеукр. з’їздом рад робітн., сел. і червоноармійських депутатів 15 трав. 1929. Складалася з 5 розділів, що містили 82 статті. Безпосередньою підставою для прийняття нової конституції стали радикальні зміни в держ. буд-ві після 191 ... |
|---|
| |
|---|
КОНСТИТУЦІЯ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
|
|---|
| ... just>Чехословаччина стала однією з суверенних країн, що утворилися на теренах колиш. Австро-Угор. монархії (див. Австро-Угорщина) після її розпаду 1918. До її складу, крім Чехії і Моравії, увійшли землі Словаччини і Підкарпатської Русі (таку офіційну назву мала Закарпатська Україна 1918—1938 рр.), м ... |
|---|
| |
|---|
КОНТ Огюст
|
|---|
| ... class=zdan_just>— філософ і соціолог. Н. у м. Монпельє (розташоване на пд. Франції за кілька кілометрів від Середземного м., тут здавна діяли кілька університетів і найстаріша в Зх. Європі медична школа). Його батько працював збирачем податків. У 10 років К. почав навчатися в місцевому ліцеї, захо ... |
|---|
| |
|---|
КОНТАРІНІ
|
|---|
| ... . н. невід. — п. 1499) — представник відомого патриціанського роду Венеції (Італія), дипломат, мандрівник, письменник. Протягом 23 лют. 1474 — 10 квіт. 1477 здійснив подорож в д-ву Ак-Коюнлу (існувала на тер. Зх. Ірану, Азербайджану, Вірменії, Іраку та сх. частини Туреччини) для виконання дипломатич ... |
|---|
| |
|---|
КОНТРИБУЦІЯ АВСТРІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ НА БУКОВИНЦІВ 1775—1786
|
|---|
| ... БУКОВИНЦІВ 1775—1786
(Kontribution; від лат. contribuo — збираю, стягую; примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які проводять окупаційні війська на свою користь) — заг. держ. податок, який австрійс. військ. адміністрація, що урядувала в Буко ... |
|---|
| |
|---|
КОНТРОЛЬНІ ПАЛАТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
|
|---|
| ... _just>— місц. органи Держ. контролю. Були утворені в ході фінансової реформи 1860-х рр., яка разом із запровадженням гласності бюджету і нагляду за витратами коштів змінила попередню систему контролю за держ. доходами і витратами. Здійснювали контроль за фінансовою діяльністю місц. цивільних, військ ... |
|---|
| |
|---|
КОНТРРЕФОРМАЦІЯ
|
|---|
| ... — проти і reformatio — перетворення, виправлення) — релігійно-церк. рух у Європі 2-ї пол. 16 — серед. 17 ст. (також катол. Реформація або катол. відродження), пов’язаний з переходом європ. сусп-ва від cередньовіччя в Новий час. Ініційована 1536 Папою Римським Павлом III, який — значною мірою під тис ... |
|---|
| |
|---|
КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
|
|---|
| ... confoederatio — спілка, об’єднання) — тимчасові політ. об’єднання шляхти в Речі Посполитій, які брали на себе функції держ. влади або ж домагалися від центр. уряду задоволення своїх станових вимог. Після згасання династії Ягеллонів (1572) їхні створення та діяльність відбувалися або згідно з правов ... |
|---|
| |
|---|
КОНФЕДЕРАЦІЯ
|
|---|
| ... — спілка, об’єднання) — 1) форма держ. устрою, міждерж. союз, що створюється на договірній основі для досягнення спільної (політ. або військ.) для всіх країн-учасниць мети. Характерними рисами такого союзу є повна суверенність кожної держави в проведенні зовнішньо- та внутрішньополіт. курсів; збереж ... |
|---|
| |
|---|
КОНФЕДЕРАЦІЯ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ «НАБАТ»
|
|---|
| ... »
— об-ня анархістських сил, діяло на укр. землях 1918—20 і мало на меті втілення в життя ідей анархізму. Ств. в дні початку в Україні протигетьманського повстання 1918 на конференції, що проходила 12—16 листоп. 1918 в Курську (нині місто в РФ). У її роботі взяли участь представн ... |
|---|
| |
|---|
КОНФЕРЕНЦІЯ ЗІ СКОРОЧЕННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ОЗБРОЄНЬ 1932—1934
|
|---|
| ... 1934
(Conference for the Reduction and Limitation of Armaments). Перші спроби досягти на міжнар. рівні домовленостей про обмеження озброєнь були здійснені на Гаазьких конференціях 1899 та 1907. Країни Антанти, окрім США, взяли на себе зобов’язання розпочати процес роззброєння за ... |
|---|
| |
|---|
КОНФЕСІЯ, термін
|
|---|
| ... иційному значенні слово «конфесія» (від лат. сonfessio — визначення, сповідання) вживається для означення окремої християн. церкви як орг. структури, що має своє віровчення та культові особливості;
2) у заг. нетрадиційному значенні слово «конфесія» вживається для означення: а) пе ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕВИЧ Григорій Митрофанович
|
|---|
| ... 7.11.1863—26.12.1937) — збирач нар. пісень Кубані, хормейстер, педагог, композитор, автор навч. посібників зі співу для шкіл краю. Н. в станиці Старонижестебліївській (нині станиця Краснодарського краю, РФ). 1883 закінчив Кубанську вчительську семінарію. Працював викл. Тенгінської станичної шк. (нин ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕВИЧ Іван Михайлович
|
|---|
| ... 893—06.07.1965) — богослов, історик церкви, інженер. Н. в м. Полтава. Там само закінчив г-зію. Після 4-го курсу Харків. ун-ту вступив у Добровольчу армію, був поранений. Після розгрому Білого руху (див. Білий рух в Україні) разом з вояками Російської армії ген.-лейтенанта П.Врангеля перебував у м. Г ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ більшовицького та нацистського тоталітарних режимів на території УСРР—УРСР
|
|---|
| ... тоталітарних режимів на території УСРР—УРСР
У широкому сенсі термін «концентраційний табір» (КТ) означає місце, де за рішенням вищих органів влади або держ. таємної поліції з політ., воєн., нац. або реліг. мотивів примусово утримуються (як правило, у тимчасових приміщеннях за вк ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕПЦІЯ «ДРУГОГО ЄРУСАЛИМА»
|
|---|
| ... ив. «Другого Єрусалима» концепція. ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕПЦІЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ СПІЛЬНОСТІ
|
|---|
| ... class=zdan_just>— див. Давньоруська етнокультурна спільність. ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕПЦІЯ ІСТОРИЧНА
|
|---|
| ... ична концепція» має багато значень і вживається для іменування: а) системи поглядів на істор. факти; б) певного способу розуміння, тлумачення та узагальнення істор. явищ і подій; в) системи доказів тих чи ін. історіографічних положень; г) сукупності історіографічних фактів, пов’язаних з поглядами на ... |
|---|
| |
|---|
КОНЦЕСІЯ
|
|---|
| ... ступка, дозвіл, згода) — 1) у традиційному сенсі — договір про експлуатацію належних державі чи муніципалітетові пром. підпр-в або земельних ділянок з правом видобутку на цих ділянках корисних копалин чи буд-ва різноманітних споруд; а також підпр-во, організоване на підставі такого договору. На укр. ... |
|---|
| |
|---|
КОНЧАК
|
|---|
| ... н Донського угруповання половців, онук «великого хана» Шарукана, чиї володіння йому вдалося знову об’єднати під своєю владою. 1172—87 здійснив у союзі з ін. ханами кілька набігів на землі Чернігівського князівства, Переяславського князівства та Київ. князівства (див. Київська земля): 1172—83 — у сою ... |
|---|
| |
|---|
КОНША Богдан
|
|---|
| ... .) — гетьман Війська Запорозького. Прийшов до влади, судячи з усього, після О.Голуба, який став гетьманом 4 черв. 1622. Перші відомості в джерелах про К. як запороз. гетьмана з’являються наприкінці січ. 1623 у зв’язку з його політ. діяльністю, спрямованою на захист висвячених на поч. 1620-х рр. прав ... |
|---|
| |
|---|
КОНЮШИЙ
|
|---|
| ... який відав князівською конюшнею. У «Руській правді» йдеться про «тивуна конюшого» (див. також Тивун), «конюха старого», а в найдавнішій частині «Повісті временних літ» — про «старейшину конюхом»;
2) двірський титул та уряд. Уряд К. згадується з 12 ст. Згідно з літописами, титул К ... |
|---|
| |
|---|
КООПЕРАТИВНИЙ КОМІТЕТ ПРИ ІМПЕРАТОРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІВДНЯ РОСІЇ
|
|---|
| ... СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІВДНЯ РОСІЇ
Ств. 20 груд. 1912 для вивчення місц. умов розвитку кооперації, надання їй орг.-матеріальної допомоги, видання часописів, скликання кооп. з’їздів, обговорення та з’ясування доцільності запровадження змін у законодавстві й у статутах кооп. об’є ... |
|---|
| |
|---|
КООПЕРАТИВНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... ративним називають сусп. і госп. рух, спрямований на створення й розвиток різних форм (артілей, громад, т-в тощо) і видів (кредитних, споживчих, с.-г.) кооперативів. Початок такого руху на укр. землях припадає на 1860-ті рр. Саме тоді почали діяти перші споживчі та ощадно-позичкові т-ва (див. Кредит ... |
|---|
| |
|---|
КООПЕРАТИВНІ З’ЇЗДИ 1917—1918
|
|---|
| ... ри з’їзди кооператорів у Києві, на яких організаційно оформилася самодіяльна укр. кооп. система. 1-й з’їзд відбувся 22—23 (9—10) квіт. 1917, його делегатами були представники 18 кооп. спілок з України, Кубані та Поділля. Було засновано всеукр. кооп. центри (орг.-ревізійний, культ.-просвітний, фінанс ... |
|---|
| |
|---|
КОПА
|
|---|
| ... евної кількості, як правило 60, речей (60 снопів, 60 яєць тощо);
2) у 14—18 ст. на укр. землях — назва певної кількості грошей, зокрема, в 17 ст. копа становила 75 польс. грошей або 60 литов. грошей (див. Пенязі) чи 50 рос. копійок;
3) у 15—18 ст. на укр. земл ... |
|---|
| |
|---|
КОПАЙГОРОД
|
|---|
| ... ського району Вінницької області. Розташов. на р. Немия (прит. Дністра), за 5 км від залізничної ст. Копай. Нас. 1,5 тис. осіб (2004).
Уперше згадується в джерелах під назвою Новогород (назву «Копайгород» дістав від новоосілих міщан, змушених самотужки «копати вали і городити»). ... |
|---|
| |
|---|
КОПЕЛЄВ Лев Зіновійович
|
|---|
| ... .03).1912—18.06.1997) — письменник, літературознавець, перекладач, мемуарист, педагог, громад. та політ. діяч, дисидент. Чл. міжнар. Пен-клубу, Спілки письменників ФРН, почесний доктор Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку. Н. в м. Київ у сім’ї земського агронома. Навч. спочатку в Києві, по ... |
|---|
| |
|---|
КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 між Російською державою і Датським королівством
|
|---|
| ... ержавою і Датським королівством
Підписаний 22 (11) жовт. в м. Копенгаген (Данія) у ході Північної війни 1700—1721 після перемоги рос. армії над швед. військом у Полтавській битві 1709. До серп. 1700 Данія вже була союзницею Росії в анти-швед. коаліції «Північний союз». Тоді Датсь ... |
|---|
| |
|---|
КОПЕРЖИНСЬКИЙ Костянтин Олександрович
|
|---|
| ... just>(04.11(23.10).1894 — 18.03.1953) — літературознавець, фольклорист, етнограф і бібліограф. Н. в с. Глібів (нині село Новоушицького р-ну Хмельн. обл.). Початкову освіту здобув у сільс. школі. 1913 закінчив Кам’янець-Подільську г-зію, 1918 — історико-філол. ф-т Петрогр. ун-ту. Був учнем акад. В.Пе ... |
|---|
| |
|---|
КОПЕРНИЦЬКИЙ Ізидор (Сидір, Ісидор) Станіславович
|
|---|
| ... , Ісидор) Станіславович
(17(05).04. 1825 — 24(12)/25(13).09.1891) — учений, лікар, педагог, політ. діяч. Н. в с. Чижівка Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Звенигородського р-ну Черкас. обл.). Від 1835 навч. у Златопільському уч-щі, від 1838 — у
2-й К ... |
|---|
| |
|---|
КОПИЛОВ Анатолій Олексійович
|
|---|
| ... 07.1936—21.12.2007) — історик-славіст, організатор науки та освіти. Канд. істор. н. (1967), проф. (1991). Заслужений працівник освіти України (1993). Батько С.Копилова. Н. в м. Шепетівка. Після закінчення Ізяславської серед. шк. (1954) працював учителем семирічної школи. 1955—58 служив у Радянській ... |
|---|
| |
|---|
КОПИЛОВ Сергій Анатолійович
|
|---|
| ... 3.06.1963) — історик-славіст, історіограф. Д-р істор. н. (2006), проф. (2006). Син А.Копилова. Н. в м. Слов’янськ. Закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту (1985). Після закінчення ун-ту працював асистентом, стажистом-дослідником Луцького пед. ін-ту, 1987 стажувався в Софійському ун-ті (Болгарія). 1988 захис ... |
|---|
| |
|---|
КОПИНСЬКИЙ, чернече ім’я Ісайя
|
|---|
| ... -га пол. 16 ст. — п. 25(05).10.1640) — церк. і культ. діяч. Н. в с. Копин на Підляшші в укр. шляхетській сім’ї. Навч. в Острозькій академії, можливо, й у Львові. Бл. 1600 пішов з батьківського дому і постригся в ченці в Києво-Печерській лаврі. 16 років жив у печері св. Антонія (див. Антоній Печерськ ... |
|---|
| |
|---|
КОПИСТЕНСЬКИЙ, чернече ім’я Захарія
|
|---|
| ... st>(псевд. — Азарія; р. н. невід. — п. 21.03.1627) — письменник-полеміст, церк. і культурно-освіт. діяч. Родом з Перемишлянщини, небіж перемишльського єпископа Михаїла (Копистенського). Імовірно, навч. у Львівській братській школі, опісля відвідав монастирі в Галичині та Буковині, деякий час перебув ... |
|---|
| |
|---|
КОПИЧИНЦІ
|
|---|
| ... -ну Тернопільської області. Розташов. на р. Нічлава (прит. Дністра). Залізнична станція. Нас. 7 тис. осіб (2004).
Відоме з 1-ї пол. 14 ст. 1443 тут споруджено замок. 1564 поселення згадується як місто. 1600 в ньому збудовано новий, т. зв. Червоний замок. 1672—83 місто було в скла ... |
|---|
| |
|---|
КОПІЙКА
|
|---|
| ... міналом в 1/100 осн. грошово-лічильної одиниці України — гривні. В укр. мові ця назва набула вжитку після поширення на укр. землях грошей Рос. д-ви. У рос. мові з’являється після 1534, коли в ході грошової реформи вел. княгині моск. Олени Глинської (див. Глинські) була запроваджена монета, що за вар ... |
|---|
| |
|---|
КОПНИЙ СУД
|
|---|
| ... укр. (а також на білорус. і литов.) землях суду територіальної громади (або кількох сусідніх громад, переважно сільс., рідше міськ.; походить від слова «копа», що означало, зокрема, схід громади; див. Копа). Збирався за потреби в наперед визначеному місці або там, де було вчинено злочин. Судочинств ... |
|---|
| |
|---|
КОПНІН Павло Васильович
|
|---|
| ... 22—27.06.1971) — філософ. Д-р філос. н. (1955), проф., акад. АН УРСР (1967), чл.-кор. АН СРСР (1970). Н. в с. Гжель (нині село Моск. обл., РФ) у сім’ї селянина. 1939 поступив на філос. ф-т Моск. ін-ту історії, філос. та літератури. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був ... |
|---|
| |
|---|
КОРАБЛЬОВ Василь Миколайович
|
|---|
| ... 12).04, за ін. даними, 13(01).01.1873 — 14.02.1936 або 1937) — учений, журналіст, освіт. діяч, мемуарист. Н. в с. Криштопівка (Криштівка, Криштанівка) Павлоградського пов. Катериносл. губ. (нині село Близнюківського р-ну Харків. обл.), за ін. даними — у Полтаві. Син педагога. Освіту здобував у Павло ... |
|---|
| |
|---|
КОРАН
|
|---|
| ... нига мусульман. Назва «Курáн» у перекладі з араб. — «те, що читають, вимовляють». За ін. етимологією назва походить від дієслова «карана» («збирати, згортати в одне ціле»).
Історія виникнення. Зміст К. складають пророцтва Мухаммада (Магомета). Мухаммад бен Абдаллах ... |
|---|
| |
|---|
КОРБ Йоган-Георг
|
|---|
| ... 1741) — австрійс. дипломат посольства герм. імп. Леопольда I Габсбурга в Москві (1698—99). 1701 видав у Відні книгу «Diarium itineris in Moscoviam Perillustris» («Щоденник подорожі до Московії»). У ній є, зокрема, цікаві відомості про укр. козацтво й перебіг воєн. дій на укр. землях, є кілька гравюр ... |
|---|
| |
|---|
КОРБУТЯК Василь Юлійович
|
|---|
| ... 883 — після 09.10.1937) — політ. діяч. Н. в с. Балинці (нині село Снятинського р-ну Івано-Франк. обл.) в бідній сел. родині. Після закінчення сільс. школи виїхав на заробітки до Пн. Америки. 1912 працював у Канаді та США, брав там участь у робітн. русі, 1916 став чл. Укр. федерації Соціаліст. партії ... |
|---|
| |
|---|
КОРГУН Михайло Васильович
|
|---|
| ... 4) — художник-різьбяр. Засл. майстер нар. творчості України (2001). Н. в с. Яцини (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). Під час Другої світової війни вивезений до табору праці в Німеччині. По завершенні війни залишився на еміграції. 1947 взяв участь і здобув 2-ге місце на організованій Міжнар ... |
|---|
| |
|---|
КОРД, холодна зброя
|
|---|
| ... у значенні виду зброї походить від перського слова "кард", яким перси свого часу означали різновид залізного ножа. В європ. країнах цим словом називали кинджали з досить довгим клинком (інколи до 60 см), товщина якого була середньою між товщиною саблі й меча, аналог. европ. палаша. У польс. кіннотни ... |
|---|
| |
|---|
КОРДОН ДЕРЖАВНИЙ
|
|---|
| ... хні Землі (суходолу та водного простору), а також вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, яка визначає межі тер. держави (її суші, вод, надр, повітряного простору) і відділяє її від тер. ін. д-в і відкритих морів. К.д. між сусідніми д-вами визначається в договірному чи законодавчому порядку ... |
|---|
| |
|---|
КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, принципи та історична практика їх визначень
|
|---|
| ... ика їх визначень
Сучасний держ. кордон (див. Кордон державний) України з Білоруссю, Молдовою, Польщею, РФ, Румунією, Словаччиною та Угорщиною є підсумком тривалого процесу його визначення у 20 ст. На цей процес впливали найрізноманітніші об’єктивні та суб’єктивні чинники. Головни ... |
|---|
| |
|---|
КОРДТ Веніамін
|
|---|
| ... р-Іоанн Кордт; 19.02.1860—24.12.1934) — історик, бібліограф, знавець середньовічної картографії, один з організаторів Всенар. б-ки України (нині Бібліотека національна України імені В.І.Вернадського). Н. в м. Дерпт (нині м. Тарту, Естонія) в сім’ї міщан нім. походження — гончара Олександра Кордта та ... |
|---|
| |
|---|
КОРДУБА Мирон Михайлович
|
|---|
| ... іми та криптоніми — К. М.К., Кор. М., (ОО), Букови-нець, Норим К., Омікрон, Фуфі та ін.; 02.03.1876—02.05.1947) — історик. Д-р філософії (1898), проф. (1920). Чл. Наукового товариства імені Шевченка (1903). Н. в с. Острів (нині село Терноп. р-ну Терноп. обл.) в сім’ї греко-катол. священика. 1893 зак ... |
|---|
| |
|---|
КОРЕЇЗ
|
|---|
| ... ної Республіки Крим, підпорядковане Ялтинській міськраді. Розташов. біля підніжжя г. Ай-Петрі, за 15 км від Ялти та за 73 км від Севастополя. Поблизу — берегова смуга завдовжки бл. 7 км курортної зони Місхор; разом з Місхором та Гаспрою складає єдиний курортний комплекс. Нас. 6,4 тис. осіб (2004).
... |
|---|
| |
|---|
КОРЕЦЬ
|
|---|
| ... і, райцентр. Розташов. на р. Корчик (прит. Случі, бас. Дніпра), за 63 км від обласного центру. Нас. 8,3 тис. осіб (2004).
Перша літописна згадка про тутешнє поселення під назвою Корчеськ зроблена під 1150.
1380 тутешня територія була передана великим кн. литов ... |
|---|
| |
|---|
КОРЕЦЬ, міра місткості
|
|---|
| ... дить від слова «кора». «Корець» означав виріб з кори. Поширена в більшості слов’ян. народів. У Галицько-Волин. Русі відома з 12 ст.
З 16 ст. в метрологічній термінології Речі Посполитої слово «корець» вживається на означення одиниці виміру сипких тіл і речовин. Згідно з Конституц ... |
|---|
| |
|---|
КОРЕЦЬКИЙ Володимир Михайлович
|
|---|
| ... 8(06).02.1890—25.07. 1984) — правознавець, проф. (1920), д-р юрид. н. (1939), засл. діяч н. і т. України (1947), акад. АН УРСР (1948). Герой Соц. Праці (1980). Н. в м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ) у сім’ї службовця. 1910 закінчив Катериносл. г-зію із золотою медаллю. 1911—12 навч. на юрид. ... |
|---|
| |
|---|
КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... t>— жіночий правосл. монастир. Заснований бл. 1571 кн. Богушем Корецьким як Воскресенський. Був двічі руйнований. Відновлений у 1620—33 княжною Софією Корецькою (у чернецтві Серафимою, з 1580 ігуменія) коштом її племінника кн. Самуїла Корецького на честь Св. Трійці. На поч. 20 ст. старовинних храмі ... |
|---|
| |
|---|
КОРЕЦЬКІ
|
|---|
| ... «Погоня» з династії Гедиміновичів. Назва роду пов’язана з м. Корець. Його представники походили, за одними даними, — від Дмитра-Корибута Ольгердовича, за ін., — від Олександра Патрикійовича Стародубського (п. 1408), внука Наримунта Гедиміновича. Були пов’язані з ін. відомими родами Великого князівст ... |
|---|
| |
|---|
КОРЖ Микита Леонтійович
|
|---|
| ... 731 — жовт. 1835) — запороз. козак, оповіді якого стали важливим джерелом до історії запорозького краю.
Н. в с. Нові Кодаки (нині в межах м. Дніпропетровськ). Його батьки походили з м. Кобеляки. У семирічному віці він був узятий хрещеним батьком Яковом Омеляновичем Качаловим на ... |
|---|
| |
|---|
КОРЖ Олександр Юхимович
|
|---|
| ... 3.1903—16.04.1984) — поет і художник. Чл. Спілки художників України (з 1944). Н. в с. Огульці (нині село Валківського р-ну Харків. обл.). 1913 закінчив Огульцівську церковно-парафіяльну школу, 1920 — Люботинське вище початкове уч-ще, 1923 — Пед. курси ім. Г.Сковороди в Харкові. 1923—27 — літ. праців ... |
|---|
| |
|---|
КОРИЦЬКІ
|
|---|
| ... годом — дворянський рід. Заснований відомим діячем Гетьманщини Яковом Корицьким (серед. — 2-га пол. 17 ст.): посідав чільні уряди: гетьмана наказного в П.Дорошенка (1669), чигиринського полковника (1674), охочекомонного полковника (1679), опішнянського сотника (1681—84) і гадяцького полкового ... |
|---|
| |
|---|
КОРІЯТОВИЧІ
|
|---|
| ... ий рід Великого князівства Литовського в 1-й пол. 14 — на поч. 15 ст., гілка династії Гедиміновичів. Засн. роду Михайло-Коріят Гедимінович (п. між 1358 і 1362), удільний князь у Новгородку Литовському (нині м. Новогрудок Гродненської обл., Білорусь), відомий як учасник литовсько-польс. боротьби за Г ... |
|---|
| |
|---|
КОРМЛІННЯ
|
|---|
| ... і словом «кормління» називали утримування князем своїх васалів шляхом віддавання їм прибутків з тієї чи ін. волості або міста. При цьому самі волості й міста залишались у власності держави (князя). Уперше термін «кормління» трапляється в Новгородському першому літописі молодшого ізводу під 922. Тоді ... |
|---|
| |
|---|
КОРМЧА, Кормча книга
|
|---|
| ... ус. кърмьчая, буквально — книга кормчого: того, хто стоїть біля кормила; книга керуючого) — збірник канонів і цивільних законів із церк. справ у правосл. слов’ян. церквах. Власне назва «Кормча» є слов’ян. найменуванням аналогічних візант. збірок — номоканонів (грец. — нпмпкбнюн, від ньмпт — звичай, ... |
|---|
| |
|---|
КОРНИЛОВИЧ (Без-Корнилович) Олександр Йосипович
|
|---|
| ... lass=zdan_just>(19 (07).07.1800—11.09(30.08).1834) — військовик, історик, педагог, декабрист. Н. в м. Могилів (за ін. даними — у Тульчині) в сім’ї чиновника, контролера Могилівської прикордонної митниці, який був родом з подільської шляхти. Дитинство провів у батьківському маєтку в с. Борсуки Ушицьк ... |
|---|
| |
|---|
КОРНИЛОВИЧ Михайло Іванович
|
|---|
| ... — р. с. невід.) — історик. Н. в с. Квасів (нині село Горохівського р-ну Волин. обл.). Здобув освіту на юрид. ф-ті Моск. ун-ту. Від 1912 жив у Санкт-Петербурзі, де займався опрацюванням документів Держ. канцелярії по кодифікації законоположень щодо селян у Царстві Польс. та Держ. архіву із збирання ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЄНКО Анатолій Іванович
|
|---|
| ... 938) — комсомольський і парт. діяч. Н. в с. Полствин (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) в сел. родині. Закінчив Київ. технологічний ін-т легкої пром-сті. Від 1960 — майстер, нач. цеху Київ. взуттєвої фабрики № 1. 1962—70 — 2-й, згодом — 1-й секретар Київ. міськ. к-ту Ленінської комуністичної ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЄНКО Василь Онисимович
|
|---|
| ... 4.1867—11.12.1904) — живописець і графік. Н. в с. Мануйлівка (нині село Приморського р-ну Запоріз. обл.). 1888—96 навч. в петерб. Акад. мист-в. Його вчителем був В.Орловський. По закінченні акад. оселився в Одесі. Створив серію малюнків на теми укр. істор. дум та низку картин, зокрема, «Біля корчми» ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЄЦЬ Леонід Романович
|
|---|
| ... .08.1901—19.05.1969) — парт. та держ. діяч доби СРСР. Н. в м. Бобринець у сім’ї наймита. 1922—25 проходив службу у Червоній армії (див. Радянська армія). Від 1931 був на відп. парт. та держ. посадах. 1938 призначений 2-м секретарем Дніпроп. обкому КП(б)У, обраний депутатом ВР УРСР. Того ж року його ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЙЧУК Олександр Євдокимович
|
|---|
| ... 25(12).05.1905—14.05. 1972) — письменник-драматург, публіцист, держ. і громад. діяч доби СРСР. Акад. АН УРСР (1939), акад. АН СРСР (1943), Герой Соц. Праці (1967). Н. на ст. Христинівка (нині м. Христинівка) в багатодітній сім’ї слюсаря. 1923 став слухачем робітничого факультету, а через 2 роки — ст ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЛОВ Володимир Олексійович
|
|---|
| ... 3(01).02.1806—17(05).10. 1854) — військ. діяч Російської імперії, віце-адмірал і генерал-ад’ютант (1852). Син урядовця, колиш. моряка. Н. в батьківському маєтку в Тверській губ. Навесні 1821 вступив до Мор. шляхетного корпусу в Санкт-Петербурзі. 1823 номінований мічманом. Служив на Балт. флоті, 1825 ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЛОВ Лавр Георгійович
|
|---|
| ... .08.1870—13.04.1918) — рос. військ. діяч, один із кер. Білого руху в Росії (див. Білий рух в Україні). Н. в станиці Каркаралінська (нині м. Каркарали Карагандинської обл., Казахстан). Закінчив Михайлівське артилер. уч-ще (Санкт-Петербург, 1892), Миколаїв. акад. Генштабу (1898). Учасник російсько-япо ... |
|---|
| |
|---|
КОРНІЛОВА ЗАКОЛОТ 1917
|
|---|
| ... онсервативних сил (див. Консерватизм) установити сильну держ. владу у формі військ. диктатури, викликана неспроможністю Тимчасового уряду навести лад на фронті (див. Перша світова війна) та в тилу. Очолив виступ Верховний головнокоманд. рос. армії ген. від інфантерії Л.Корнілов. За його наказом 7 ве ... |
|---|
| |
|---|
КОРНОУХОВ Євген Олександрович
|
|---|
| ... 81 — квіт. 1919) — історик, архівіст, музейний діяч. Працював службовцем у Черніг. духовній консисторії. 1901 обраний чл. Чернігівської губернської архівної комісії, 1909 — хранителем її архіву, музею та б-ки. Брав безпосередню участь в упорядкуванні істор. архіву комісії, де концентрувалися докумен ... |
|---|
| |
|---|
КОРНЮШИН Федір Данилович
|
|---|
| ... 11.1893—01.09.1938) — рад. держ. діяч. Н. в с. Данилівка Мещовського пов. Калузької губ. в сел. родині. У роки Першої світової війни, будучи на фронті у 186-му піх. полку, розпочав революц. діяльність. Від квіт. 1917 — чл. РСДРП(б)—ВКП(б). Організатор робітн. загонів в Одесі, 1917—18 очолював військ ... |
|---|
| |
|---|
КОРНЯКТ Константин
|
|---|
| ... _just>(бл. 1520 — 01.08. 1603) — найбагатший львів. купець 2-ї пол. 16 ст. За походженням — грек з м. Кандія, що на о-ві Кріт. У 1540-х р. був купцем у Константинополі, пізніше — у Молдові, де став високим посадовцем у фінансовій службі господаря Олександра Лапушняну. З 1560-х рр. оселився у Львові, ... |
|---|
| |
|---|
КОРОБКА Микола Іванович
|
|---|
| ... .04).1872—1921) — фольклорист, літературознавець. Н. в м. Кременець. Один із засн. Товариства дослідників Волині. Навч. в Київ. і Петерб. ун-тах (останній закінчив 1894). На Поділлі й Волині зібрав багато фольклорних матеріалів і видав «Пісні Кам’янецького повіту Подільської губернії» (1895), «Коляд ... |
|---|
| |
|---|
КОРОБКА Павло Степанович
|
|---|
| ... 05.1846 — після 1919) — правознавець, освіт. діяч і доброчинець. Походив з давнього козац.-шляхетського роду. Н. в родовому дворянському маєтку батька в Борзенcькому пов. Черніг. губ., а юнацькі роки провів у маєтку матері в м-ку Мрин Ніжинського пов. тієї ж губ. (нині село Носівського р-ну Черніг. ... |
|---|
| |
|---|
КОРОБКА Федір і рід Коробок. К.
|
|---|
| ... поч. 17 ст. — п. після 1671) — політ. діяч, дипломат. Походив, очевидно, з козац. роду. 1648—49 був чигиринським городовим отаманом, тоді ж виконував обов’язки наказного чигиринського полковника. 1650—54 — генеральний обозний Війська Запорозького, деякі джерела згадують його в такому чині і 1657. Бр ... |
|---|
| |
|---|
КОРОВКИ-ВОЛЬСЬКІ
|
|---|
| ... ський рід, походить від відомого діяча Гетьманщини Григорія Карповича К.-В. (Карпенка; серед. — 2-га пол. 17 ст.). Він обіймав найвищі посади в гетьман. адміністрації: батуринського сотника (1669—72), генерального хорунжого (1672—76), чигиринського полковника і гетьмана наказного (1676—78), с ... |
|---|
| |
|---|
КОРОГВА
|
|---|
| ... й прапор (див. Клейноди козацькі). Існувало 3 типи К.: гетьман. (інакше — військ.), полкові та сотенні (ними опікувалися, відповідно, генеральний хорунжий, полкові та сотенні хорунжі). Виготовлялися з тканин різного ґатунку та кольорів, на них містилися ті чи ін. малюнки, переважали зображення хрест ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЕВА ДОРОГА
|
|---|
| ... о вів із Володимира (нині м. Володимир-Волинський) через, очевидно, Червен і Любачів (нині м. Любачув, Польща) до Перемишля, а далі продовжувався в напрямку Судомира (нині м. Сандомир, Польща) і Кракова. Назву отримав від згадки про те, що по ньому 1123 ішов походом з Перемишля до Володимира у склад ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЕВА Наталена Андріанівна
|
|---|
| ... .03.1888—01.07.1966) — письменниця, мистецтвознавець, археолог. Н. в Сан-Педро-де-Карден’я, поблизу м. Бургос, Іспанія. Батько — польс. граф Андріан Дунін-Борковський, мати — Марія-Клара де Кастро Лачерда Медіна — зі старовинного іспанського роду Лачерда. Навч. в Київ. ін-ті шляхетних дівчат. У Санк ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЕВО, археологічна пам’ятка
|
|---|
| ... найдавніше на тер. України і одне з небагатьох найдавніших у Євразії багатошарове палеолітичне поселення. Розташов. на лівому березі р. Тиса (прит. Дунаю), поблизу смт Королево. Відкрите 1974 В.Гладіліним, досліджувалося 1975—92. Простежено 16 культурно-хронологічних комплексів — залишків давніх ст ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЕВО, селище
|
|---|
| ... радівського р-ну Закарпатської області. Розташов. на лівому березі р. Тиса (прит. Дунаю). Залізнична станція. Нас. 8,1 тис. осіб (2004).
Перша писемна згадка про тутешнє поселення датована 1262. Від 1405 протягом наступних більш як 4-х століть перебувало у власності баронів Перен ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЕНКО Володимир Галактіонович
|
|---|
| ... >(27(15).07.1853—25.12. 1921) — письменник. Н. в м. Житомир у дворянській сім’ї (батько — суддя, мати — із польс. шляхетського роду). Навч. в Житомир. та Рівнен. г-зіях. 1871 вступив до Петерб. технологічного ін-ту, а 1874 перевівся у Петровську землеробську й лісну акад. (нині с.-г. академія) в Мо ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЕНКО Прокіп Петрович
|
|---|
| ... 913) — історик Кубані, етнограф. Н. на Кубані на сімейному хуторі в юрті Павловського куреня. Через ранню смерть батька зміг одержати лише домашнє виховання; однак постійно займався самоосвітою і став, за влучним висловом історика Кубані Ф.Щербини, орачем, який «один підготував поле» кубанської істо ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСТВО ГАЛИЧИНИ І ВОЛОДИМИРІЇ
|
|---|
| ... t>— див. Королівство Ґаліції і Лодомерії. ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСТВО ҐАЛІЦІЇ І ВОЛОДОМЕРІЇ
|
|---|
| ... >— див. Королівство Ґаліції і Лодомерії. ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСТВО ҐАЛІЦІЇ І ЛОДОМЕРІЇ
|
|---|
| ... Королівство Галичини і Володимирії, нім. мовою Königreich Galizien und Lodomerien; Galicia, рідше Halicia — лат. офіц. назва Галичини, Lodomeria — Володимирщина, тобто Волинь) — офіц. найменування пн.-сх. провінції (коронного краю) Австрії (від 1804 — Австрійс. імперії, від 1867 — Австро-Угорщи ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
|
|---|
| ... niae) — 1) польс. середньовічна монархія. Отримала статус «королівства» 1025 — тоді був коронований королівською короною Болеслав І Хоробрий (помер у цей же рік). Пізніше титул короля мали: 1025—34 — Мєшко ІІ, 1076—79 — Болеслав ІІ Сміливий, 1290—95 — Пшемислав II, 1300—05 — Вацлав II. Після подолан ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСТВО РУСЬ
|
|---|
| ... инів, лат. мовою — Regnum Russiae, Regnum Ruthenorum) — вживана в латиномовних джерелах, головно 14 ст., назва Галицького князівства (в угор. джерелах Галицьке князівство фігурує як К.Р. від 13 ст.). Згодом під впливом цієї назви Галичину стали ототожнювати з Руссю (у вузькому значенні цього слова). ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСЬКИЙ Cтепан Мефодійович
|
|---|
| ... 16(03).08.1904—01.11. 1976) — історик, археограф, краєзнавець, педагог. Д-р істор. н. (1969). Н. в с. Катеринівка Катеринославської губ. (нині село Петропавлівського р-ну Дніпроп. обл.) в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у Катеринівській церковно-парафіяльній школі та 2-класній шк. с. Микол ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВСЬКИЙ ТРАКТ
|
|---|
| ... доріг в укр. землях у складі Речі Посполитої 16—18 ст. Так іменували, зокрема, шлях з Бердичева до Василькова, а також гостинець, що вів з Берестя на Вільно (нині м. Вільнюс), власне відтинок від Кам’янця на Поліссі, через Шарашову (нині с-ще міськ. типу) до Пружан (нині місто; усі Брестської обл., ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛІВЩИНИ
|
|---|
| ... ольс. — królewszczyzny) — узагальнюючий термін, що від 15 ст. традиційно використовується на означення королів., пізніше (від 1590) — держ. (скарбових, d\br Rzeczypospolitej) маєтностей у Короні Польській, Речі Посполитій та на інкорпорованих до їх складу укр. землях. Термін умовний, оскільки ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЬ
|
|---|
| ... ing від chuni — рід, нім. könig, англ. king, лат. rex, франц. roi) — слов’янізований варіант титулу монарха, суверенного володаря. Походить від імені «Карл» (Carolus). Його виникнення пов’язують із засновником могутньої франкської династії Каролінгів — Карлом Великим (742—814) — правителем, я ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЬОВ Сергій Павлович
|
|---|
| ... 907(30.12.1906)—14.01. 1966) — учений у галузі механіки та процесів керування, конструктор ракетно-косміч. систем, один із основоположників практичної космонавтики. Акад. АН СРСР (1958), двічі Герой Соц. Праці (1956, 1961). Н. в м. Житомир у сім’ї вчителя рос. мови Павла Яковича Корольова, мати — Ма ... |
|---|
| |
|---|
КОРОЛЮК Володимир Дорофійович
|
|---|
| ... .02.1921—1981) — історик, славіст. Д-р істор. н. (1965), проф. Н. в м. Кутаїсі (Грузія). 1938—43 навч. в Моск. ун-ті. Учень В.Пічети, під керівництвом якого, навчаючись в аспірантурі (1943—47), підготував і захистив 1948 канд. дис. з історії російсько-польс. відносин у перші роки Північної війни 170 ... |
|---|
| |
|---|
КОРОНА ПОЛЬСЬКА, поняття та назва держави
|
|---|
| ... ошова одиниця Австро-Угорщини. Запроваджена в ході проведення грошової реформи 1892, під час якої країна перейшла до золотого монометалізму (див. Золота кронова валюта). Карбувалися золоті та срібні монети (перші мали номінали 10, 20 і 100 К., другі — 1, 2, 5 К.), а також випускалися банкноти (варт ... |
|---|
| |
|---|
КОРОНА, крона
|
|---|
| ... dan_just>Поняття «Корона Польська» було впроваджене в Королівстві Польському в серед. 14 ст. Воно вживалося щодо польс. монархії з метою відокремлення держави як юрид. інституту від особи конкретного короля, а також для утвердження суверенітету д-ви та засад неподільності її території. Від Люблінськ ... |
|---|
| |
|---|
КОРОННИЙ КРАЙ
|
|---|
| ... в монархії Габсбургів 1772—1918. Адм. влада в ньому належала: до 1849 — губернаторові, пізніше — наміснику. За рескриптом імп. Франца-Йосифа I від 14 листоп. 1868 Австро-Угор. монархія поділялася на дві частини: Цислейтанію з 14 К.к (спадкові володіння династії Габсбургів за виключенням земель, що ... |
|---|
| |
|---|
КОРОННИЙ ТРИБУНАЛ
|
|---|
| ... уд найвищої інстанції для маршалковських судів, земських судів, гродських судів і підкоморських судів (станових шляхетських судів), що діяв у Речі Посполитій з 1578 (до цього часу верховним суддею для шляхти був король). Для Малої Польщі (пд. ч. Корони Польської), Червоної Русі, Підляшшя і Поділля К ... |
|---|
| |
|---|
КОРОП
|
|---|
| ... ської області, райцентр. Розташов. за 26 км від залізничної ст. Алтинівка. Нас. 5,6 тис. осіб (2004).
Деякі дослідники локалізують на місці сучасного К. літописне місто Хоробор, яке вперше згадується в Іпатіївському літописі 1153. Місто входило до складу Новгород-Сіверського княз ... |
|---|
| |
|---|
КОРОПЕЦЬ
|
|---|
| ... тириського р-ну Тернопільської області. Розташов. у гирлі р. Коропець (прит. Дністра), за 30 км на пн. від райцентру і 24 км від найближчої залізничної ст. Бучач. Нас. 3,7 тис. осіб (2004).
Перша писемна згадка датується 1421, у ній ідеться про те, що в тутешньому поселенні польс ... |
|---|
| |
|---|
КОРОПЕЦЬКИЙ Іван-Святослав
|
|---|
| ... .06.1921) — економіст, історик екон. думки. Чл. Української вільної академії наук, іноз. чл. НАН України (1992). Н. в с. Струпків (нині село Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.). Закінчив Ерлангенський ун-т (ФРН, 1950) та Український вільний університет (1951) у Мюнхені (ФРН). Асистент професора в ... |
|---|
| |
|---|
КОРОПЛАСТИКА
|
|---|
| ... ml;ńç — дівчина, жіноча статуетка і đëáóôéęŢ — ліплення) — розповсюджене в Давній Греції ремесло виготовлення різноманітних, переважно жін., фігурок з обпаленої глини (теракоти, від італ. terra — земля і cotta — обпалена), з воску, гіпсу тощ ... |
|---|
| |
|---|
КОРОПЧЕВСЬКИЙ Павло Григорович
|
|---|
| ... л. 1741 — 16.03.1808) — царський чиновник з роду козац. старшин, віце-губернатор Малоросійської губернії (1797—99). Н. в сім’ї значкового товариша Г.Коропчевського з Конотопської сотні Ніжинського полку (імовірно, у сотенному місті Конотоп). Після закінчення Київ. акад. (див. Києво-Могилянська акаде ... |
|---|
| |
|---|
КОРОСТЕНСЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... . одиниця УСРР 1923—30 (див. Округа). Утворена 1923 у складі Волинської губернії. Окружний центр — м. Коростень. На час утворення налічувала 11 р-нів. За даними на 1 жовт. 1925, складалася з 11 р-нів та 302 сільс. рад, нас. — 496 тис. осіб. Нац. склад нас. (за переписом 1926): українців — 77 %, росі ... |
|---|
| |
|---|
КОРОСТЕНЬ, Іскоростень
|
|---|
| ... ласного підпорядкування Житомирської області, райцентр. Розташов. на р. Уж (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 66 тис. осіб (2006).
У 8—13 ст. на місці К. існували три ізольовані одне від одного городища (перші два — 8 — серед. 10 ст., третє — 8—13 ст.). Літопи ... |
|---|
| |
|---|
КОРОСТИШІВ
|
|---|
| ... бласті, райцентр. Розташов. на берегах р. Тетерів (прит. Дніпра), за 3 км від залізничної ст. Коростишів. Нас. 25,9 тис. осіб (2004).
Поселення на тер., що є нині тер. міста, існувало вже за часів Київської Русі (за переказами, тут знаходився центр племені міньчан або мічан — від ... |
|---|
| |
|---|
КОРОСТОВЕЦЬ Володимир Костянтинович
|
|---|
| ... st>(1888—1953) — журналіст і громад. та політ. діяч. Походив з давньої укр. родини, що свого часу, 1708, стала на бік І.Мазепи. Був племінником І.Коростовця, котрий за гетьмана П.Скоропадського провадив переговори в Яссах (Румунія) з представниками Антанти (1918). Після встановлення в Україні рад. в ... |
|---|
| |
|---|
КОРОТИЧ Віталій Олексійович
|
|---|
| ... 6.05.1936) — поет, прозаїк, публіцист, кіносценарист, перекладач, критик, редактор, викладач, громад. діяч. Проф. (1991). Засл. діяч к-ри Польщі. Н. в м. Київ у сім’ї науковця. Дебютував як поет 1954. Закінчив з відзнакою Київ. мед. ін-т (1959) і клінічну ординатуру. Працював у Київському ін-ті кард ... |
|---|
| |
|---|
КОРОТКИЙ ЛІТОПИС МАЛОЇ РОСІЇ
|
|---|
| ... в. «Краткая лʮтопись Малыя Россiи с 1506 по 1776 год, с изъявлением настоящего образа тамошнего правления и с приобщением списка прежде бывших гетьманов, генеральных старшин, полковников и иерархов». ... |
|---|
| |
|---|
КОРОТКОВ Федір Іванович
|
|---|
| ... 1.1905—15.04.1983) — держ. та військ. діяч доби СРСР. Н. в с. Дусміно (нині село Тверської обл., РФ). Працював робітником у деревообробній артілі. 1922—31 — голова Глебенської сільради; 1932—37 — секретар райкому комсомолу, голова райвиконкому; 1937—41 — 1-й секретар Корюківського райкому КП(б)У Чер ... |
|---|
| |
|---|
КОРОТЧЕНКО Дем’ян Сергійович
|
|---|
| ... 11(29.10).1894—07.04. 1969) — парт. і держ. діяч доби УРСР. Герой Соц. Праці (1964). Н. в с. Погрібки (нині с. Коротченкове Шосткинського р-ну Сум. обл.) у родині сільс. бідноти. Працював робітником на залізниці, Шостківському казенному пороховому заводі, служив у війську. Після Лютневої революції 1 ... |
|---|
| |
|---|
КОРСАК Рафаїл
|
|---|
| ... ола (бл. 1601 — 28.08.1640) — церк. діяч, унійний митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1637—40). Н. поблизу м. Новгородок (нині м. Новогрудок Гродненської обл., Білорусь) у шляхетській родині, яка сповідувала кальвінізм. У підлітковому віці, перебуваючи після втрати батьків під опікою унійн ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУН Олександр Олексійович
|
|---|
| ... n_just>(08.06(27.05).1818, за іншими даними, 23(11).05.1818 — 06.11(25.10).1891) — правник, чиновник, землевласник, видавець, письменник, мемуарист. Н. в с-щі Покровське Ростовського пов. (згодом Таганрозького округу) Катеринославської губ., або, за ін. джерелами, в с. Богдановська Антипівка Ростовс ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНИ
|
|---|
| ... ських, згодом — дворянських родів, імовірно, різного походження. Найбільш потужний і відомий з них бере початок від Григорія Яковича Корсуна (р. н. невід. — п. до 1713) — миргород. полкового сотника (1672—83). Його син — Степан Григорович (р. н. невід. — п. 1738) — лубен. полковий хору ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНОВ Іван Миколайович
|
|---|
| ... 942) — комсомольський та парт. діяч доби СРСР. Н. в м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) в родині машиніста. Працював на суднобудівному з-ді у рідному місті, 1918—19 служив у Червоній армії (див. Радянська армія), був політкомісаром. 1920—23 — секретар Таганрозького і Луган. повітових к-тів ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНСЬКА БИТВА 1648
|
|---|
| ... оги в Жовтоводській битві 1648 військо гетьмана Б.Хмельницького (бл. 14—15 тис. осіб) разом з татарами Тугай-бея (бл. 6 тис. осіб) вирушило проти війська гетьмана великого коронного М.Потоцького (12—14 тис. осіб разом зі слугами при 12 гарматах), що 22 (12) трав. зупинилося неподалік Корсуня (нині м ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНСЬКА РАДА 1632
|
|---|
| ... ька, що була скликана 1632 через загострення відносин козаків з урядом Речі Посполитої. Почала діяти 8 жовтня в Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський). На ній козац. гетьман А.Діденко — соратник Т.Федоровича — закликав козаків продовжити боротьбу за відстоювання в Україні православ’я як символу в ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНСЬКА РАДА 1657
|
|---|
| ... Війська Запорозького, скликана гетьманом І.Виговським 21 (11) жовт. 1657 в Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський) з метою підтвердження правомочності його гетьман. елекції, проведеної на старшинських радах у Чигирині 4—5 вересня (25—26 серп.) 1657, а також визначення пріоритетів зовнішньополіт. д ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНСЬКИЙ ПОЛК
|
|---|
| ... розділ реєстрового козац. війська (див. Реєстрові козаки);
2) адм.-тер. і військ. одиниця в Правобережній Україні; полковим містом був Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський). Як військ. підрозділ оформився, імовірно, бл. 1625 і став одним із 6 (найдавніших) реєстрових полків. ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНСЬКИЙ ПОХІД ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА
|
|---|
| ... dan_just>987 було підписано угоду між вел. кн. київ. Володимиром Святославичем і візант. імп. Василієм ІІ, за якою Володимир Святославич мав надавати військ. допомогу Василію II проти повсталих у Візантії феодалів, а Василій II після хрещення Володимира мав віддати йому в дружини свою сестру Анну. П ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНЬ
|
|---|
| ... сунь-Шевченківський;
2) назва в руських літописах м. Херсон (див. Херсонес Таврійський). ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНЬ, Корсунь Київський
|
|---|
| ... ьорус. місто. Вперше згадується в Київському літописі під 1172: у записі говориться про зупинення біля К. лукоморських половців, що йшли на Київ. Ідентифікується з городищем в урочищі Замчище в межах сучасного м. Корсунь-Шевченківський, при впадінні р. Корсунка в р. Рось (прит. Дніпра). Досліджена а ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1944, Корсунська операція 1944
|
|---|
| ... ція 1944
— наступальна операція Першого Українського фронту та Другого Українського фронту (командуючі, відповідно, — генерали армії М.Ватутін і І.Конєв), здійснена в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 24 січ. — 17 лют. 1944. У ході цієї операції було лікв ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
|
|---|
| ... Корсунь) — місто Черкаської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Рось (прит. Дніпра). Залізнична ст. Корсунь. Нас. 19,0 тис. осіб (2004).
Існує кілька гіпотез щодо походження старої назви міста Корсунь, зокрема, що її першими запровадили ченці, які прибули сюди з крим. міс ... |
|---|
| |
|---|
КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІCТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
|
|---|
| ... ИЙ ЗАПОВІДНИК
Національний історико-культурний заповідник у м. Корсунь-Шевченківському. Ств. згідно з постановою КМ України від 8 лют. 1994 «Про державний історико-культурний заповідник у м. Корсуні-Шевченківському Черкаської області» на базі Музею історії Корсунь-Шевченківської ... |
|---|
| |
|---|
КОРФ Микола Олександрович
|
|---|
| ... >(14(02).07.1834—25(13).11. 1883) — педагог, публіцист, держ. діяч, барон. Н. в м. Харків. Початкову освіту здобув у сім’ї Градовських (вони проживали у Воронезькій губ., там діяла домашня школа). Навч. в учбовому закладі Крюммера в м. Верро (Ліфляндська губ.; нині м. Виру, Естонія), а також петербу ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧАК
|
|---|
| ... х слов’ян. поселень 6—7 ст. н. е., а також курганний і ґрунтовий могильники на р. Тетерів (прит. Дніпра) поблизу с. Корчак Житомир. р-ну Житомир. обл. Досліджувався у 20-х, 50—60-х рр. 20 ст. Поселення належать до празької культури, мають розміри 100—200 ґ 30—40 м, розташовані на корінних берегах р ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ Овксентій Васильович
|
|---|
| ... dan_just>(28(14).02. 1857—27.11.1947) — діяч земської (див. Земства) медицини, санітарний лікар, епідеміолог і гігієніст, дослідник історії охорони здоров’я. Дійсний чл. ВУАН (1921; з 1937 — АН УРСР, нині Національна академія наук України). Батько Ю.Корчака-Чепурківського. Н. в м. Костянтиноград (ни ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ Юрій Овксентійович
|
|---|
| ... n_just>(15.12.1896—20.06.1967) — демограф, статистик, один з фундаторів сучасної укр. демографії й демографічної статистики. Син О.Корчака-Чепурківського. Н. в м. Кишинів (нині столиця Молдови). 1913 закінчив Київ. комерційне уч-ще і вступив до Київ. політех. ін-ту, навчання, однак, було перерване у ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧЕВ. Корчев
|
|---|
| ... сто на крайньому сході Керченського п-ва (нині його тер. є частиною тер. м. Керч). Деякий час було одним із двох найбільших міст у складі Тмутороканського князівства поряд із Тмутороканню.
Місто здавна населяли різноманітні народи — нащадки найдавнішого іраномовного нас., косоги ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧЕСЬК
|
|---|
| ... Волинського князівства, порубіжне з Київською землею. Розташов. на р. Корчик (прит. Случі, бас. Дніпра). Уперше згадується в Київському літописі під 1150 у розповіді про конфлікт Юрія Долгорукого (тоді вел. кн. київ.) та волин. кн. Ізяслава Мстиславича. Місто було добре укріплене. Збереглося його г ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧМАР Яків Ісакович
|
|---|
| ... 4—10.11.1973) — історик. Канд. істор. наук (1940). Н. в м. Овруч. У роки громадянської війни в Україні 1917—1921 від 1919 до 1921 служив у Червоній армії (див. Радянська армія). Після звільнення зі служби працював на комсомольській роботі. Від 1924 навч. в миколаїв. профтехшколі, а потім був направл ... |
|---|
| |
|---|
КОРЧУВАТЕ, могильник
|
|---|
| ... арубинецької культури, частина поховань могильника належить до підгірцівської к-ри. Відкритий 1937 у с-щі Корчувате (нині в межах м. Київ) і досліджений 1940—41. На пл. 45 тис. м2 знайдено 103 поховання (89 трупоспалень і 14 трупопокладень). Рештки трупоспалень зарубинецької к-ри розташов. в ґрунтов ... |
|---|
| |
|---|
КОРШ Федір Євгенович
|
|---|
| ... — Хведір Корж; 04.05 (22.04).1843—01.03(16.02).1915) — філолог, перекладач, поет. Акад. Петерб. АН (1900), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка, чл. Копенгагенського філол. т-ва, Угро-фінського т-ва (Фінляндія), почесний чл. Петерб., Київ., Новорос. та ін. університетів, Рос. археол. ін- ... |
|---|
| |
|---|
КОРШАК Кирило Юхимович
|
|---|
| ... д. — О.Лан; 12.05.1897—22.12.1937) — археолог і поет. Н. в с. Дирдин (нині село Городищенського р-ну Черкаської обл.) в сел. родині. Закінчив Черкаську учительську г-зію, суспільно-екон. від. ф-ту профосвіти Київ. ін-ту нар. освіти (1929) та аспірантуру при Київ. істор. музеї та Археол. музеї ВУАН ( ... |
|---|
| |
|---|
КОРЬЮС Міліца
|
|---|
| ... Коріус; 18.08.1909—26.08.1980) — оперна співачка (колоратурне сопрано), кіноактриса. Н. в м. Варшава в сім’ї Артура Коріуса, естон. офіцера рос. армії. Жила в Росії та Україні. Вірогідно, вчилася вокалу в Києві, у відомої співачки і педагога Олени Муравйової (на стіні квартири останньої серед фотогр ... |
|---|
| |
|---|
КОРЯК Володимир Дмитрович
|
|---|
| ... ні прізв. та ім’я — Блумштейн Волько; 14(02).01.1889—22.12.1937) — літературознавець і критик. Проф. (1925). Н. в м. Слов’янськ у сім’ї купця. 1909 уперше виступив зі статтями, присвяченими питанням укр. літератури. 1915 за участь у соціал-демократ. гуртках був засланий у Тургайський край (Казахстан ... |
|---|
| |
|---|
КОСАГОВ Григорій Іванович
|
|---|
| ... і р. с. невід.) — рос. військ. діяч 2-ї пол. 17 ст., воєвода, генерал. У серед. 1661 був відправлений до України для допомоги запорожцям І.Брюховецького в їхній боротьбі з татарами, що діяли спільно із гетьманом Ю.Хмельницьким. Навесні 1663 як стряпчий і полковник очолював рос. стрільців та донських ... |
|---|
| |
|---|
КОС-АНАТОЛЬСЬКИЙ Анатолій Йосипович
|
|---|
| ... st>(справжнє прізв. — Кос; 01.12.1909—30.11.1983) — композитор, педагог, популяризатор укр. к-ри, громад. діяч. Нар. арт. УРСР (1969), проф. (1973). Н. в м. Коломия. 1934 закінчив Львів. консерваторію і деякий час викладав у її філії в м. Стрий. 1937 закінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту й почав працювати ... |
|---|
| |
|---|
КОСАНОВЕ, Косанівський могильник
|
|---|
| ... Розташов. на околиці с. Косанове Гайсинського р-ну Він. обл. Досліджений 1961—64: на площі бл. 1000 м2 розкопано 39 трупопокладень та 82 трупоспалення; окрім решток небіжчиків, у могильних ямах знайдені також горщики, миски, глеки, вази, скляні келихи, намиста, фібули, пряжки, гребені тощ ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ (Тесленко-Приходько) Олена Антонівна
|
|---|
| ... zdan_just>(псевдоніми — Зовиця, Е.Ластівка, Олена Ластівка; 21(09).01.1845—09.02.1927) - письменниця, громад, діячка. Сестра П.Косача, тітка Лесі Укра¬їнки. Н. в м. Мглин на Чернігів¬щині (нині місто Брянської обл., РФ). 1877 завідувала притулком для дітей робітників у м. Київ. Брала активну участь ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ Михайло Петрович
|
|---|
| ... и — Михайло Обачний та ін.; 25(13).07.1869—16(03).10.1903) — математик, фольклорист і письменник. Син П.Косача і Олени Пчілки, брат Лесі Українки й О.Косач-Кривенюк. Н. в м. Новоград-Волинський. Закінчив Холмську класичну г-зію. Від 1889 навч. в Київ. (фіз. ф-т), потім — Юр’євському (нині — Тарт ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ Ольга Петрівна
|
|---|
| ... а Олена. ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ Петро Антонович
|
|---|
| ... 2(20.12.1841)—02.04.1909) — юрист, громад. діяч, освітянин. Чоловік Олени Пчілки, батько М.Косача, Лесі Українки та О.Косач-Кривинюк, брат О.Косач. Н. в м. Мглин на Чернігівщині (нині місто Брянської обл., РФ) у дворянській родині, яка вела свій початок начебто від сербського намісника Боснії і Герц ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ Юрій Миколайович
|
|---|
| ... и і криптоніми — Я.Косарич, Г.Рославець, А.Зорянич, Андрій Скиба, Ю.К., К.Ю. та ін.; 18(05).12. 1908—11.01.1990) — прозаїк, поет, драматург, публіцист, ред., перекладач, громад. та політ. діяч. Н. в с. Колодяжне (нині село Ковельського р-ну Волин. обл.). Небіж Лесі Українки. Після розлучення батькі ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧІ
|
|---|
| ... адиційним родоводом К., складеним приблизно у 2-й половині 18 ст., його представники виводили свій початок з часів сербського намісника Боснії і Герцеговини Стефана Косача, а вже далі — від «шляхтича польської корони» Петра Косача зі Стародубщини (найпівнічнішої з укр. істор. земель; н ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ-КВІТКА Лариса Петрівна
|
|---|
| ... в. Леся Українка. ... |
|---|
| |
|---|
КОСАЧ-КРИВИНЮК Ольга Петрівна
|
|---|
| ... евд. — Олеся Зірка; 26.07.1877—11.11.1945) — письменниця, перекладачка. Донька П.Косача та Олени Пчілки, сестра Лесі Українки. Н. в м. Новоград-Волинський. Закінчила Київ. жін. г-зію А.Дучинської (1897) і стала слухачкою вищих жін. мед. курсів у Санкт-Петербурзі, де, крім навчання, клопоталася ред. ... |
|---|
| |
|---|
КОСЕНКО Віктор Степанович
|
|---|
| ... .11.1896—03.10.1938) — композитор, піаніст, педагог. Проф. (1932). Н. в м. Санкт-Петербург. 1898—1914 жив у Варшаві, там же навч. музики в польс. піаніста А.Міхаловського. 1915 повернувся в рідне місто і до 1918 навчався у Петрогр. консерваторії. Від 1919 жив в Україні. 1919—28 працював викладачем у ... |
|---|
| |
|---|
КОСИГІН Олексій Миколайович
|
|---|
| ... 8).02.1904—18.12.1980) — парт. і держ. діяч доби СРСР. Двічі Герой Соц. Праці (1964, 1974). Н. в м. Санкт-Петербург у родині робітника. З 15-річного віку служив у Червоній армії (див. Радянська армія). 1921—24 навч. в Ленінгр. кооп. технікумі, потім працював у системі кооперації в Сибіру. 1927 став ... |
|---|
| |
|---|
КОСИЙ КАПОНІР
|
|---|
| ... споруд Госпітального укріплення Київської фортеці, деякий час використовувалася як військово-політична в’язниця, нині має статус пам’ятки-музею. Споруда була зведена 1844—46, а 1863 перебудована під в’язницю: замість 11-ти казематів тут було влаштовано 4 одиночні й 2 спільні камери, 2 карцери та кар ... |
|---|
| |
|---|
КОСИК Володимир
|
|---|
| ... — журналіст, історик. Н. в с. Залужани (нині село Львів. обл.). Закінчив нар. школу в Дрогобичі. Середню освіту здобув після виїзду на еміграцію в Регенсбурзі (Німеччина), а вищу — в Ун-ті Париж-1 (Сорбонна). Докторські дипломи захистив у Сорбонні та в Українському вільному університеті у Мюнхені (Н ... |
|---|
| |
|---|
КОСИНКА Григорій Михайлович
|
|---|
| ... вжнє прізв. — Стрілець; 29(17).11.1899—15.12.1934) — письменник. Н. в с. Щербанівка (нині село Обухівського р-ну Київ. обл.) у незаможній сел. родині. В чотири роки навчився грамоти від діда. Змалку працював на цукроварні. Закінчив 2-класну школу в сусідньому с. Красний Кут. Інтерес до навчання заох ... |
|---|
| |
|---|
КОСИНСЬКИЙ Володимир Андрійович
|
|---|
| ... 25(13).08.1864—05.11. 1938) — економіст. Д-р політекономії (1907), акад. УАН (1918; нині Національна академія наук України). Н. в с. Дорошівка Глухівського пов. Черніг. губ. (нині село Ямпільського р-ну Сум. обл.; за іншими даними, на х. Янков того ж повіту) в заможній дворянській родині. Середню ос ... |
|---|
| |
|---|
КОСИНСЬКИЙ Володимир Дмитрович
|
|---|
| ... s=zdan_just>(18(06). 09.1830—03.02(22.01).1889) — військовик, музейник, літератор. Чл. Т-ва рос. драм. письменників і оперних композиторів.
З полтав. шляхти. Навч. в Петерб. кадетському корпусі, звідки 1849 випущений офіцером до лейб-гвардії Литов. полку. Учасник Кримської війни ... |
|---|
| |
|---|
КОСИНСЬКИЙ Криштоф
|
|---|
| ... — п. у трав. 1593) — козацький гетьман. За походженням — шляхтич з Підляшшя. Уперше згадується 1586 як козац. старшина на Запорожжі. Навесні 1590 за дорученням польс. короля Сигізмунда ІІІ Ваза організував козаків для захисту Поділля від турків і татар, у нагороду за це отримав маєток Рокитно (нині ... |
|---|
| |
|---|
КОСИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 1591—1593
|
|---|
| ... перше збройне повстання козаків проти держ. влади Речі Посполитої. Осн. його причинами були обмеження традиційних козац. прав і поширення на Київщину і Сх. Поділля (Брацлавщину) магнатського землеволодіння. Гол. противниками козацтва виступали князі Острозькі — великі землевласники, у чиїх руках пе ... |
|---|
| |
|---|
КОСІВ
|
|---|
| ... області, райцентр. Розташов. на р. Рибниця (прит. Пруту, бас. Дунаю), за 26 км від залізничної ст. Заболотів. Нас. 8,2 тис. осіб (2004).
Перша писемна згадка датується 1424. Здавна осн. промислами тутешніх жителів були видобуток солі й ткацтво. Значних руйнувань поселення зазнало ... |
|---|
| |
|---|
КОСІОР Станіслав Вікентійович
|
|---|
| ... (06).11.1889—26.02.1939) — парт. і рад. діяч. Н. в м. Венгрув Седлецької губ. (нині місто в Польщі) в сім’ї польс. робітника. Невдовзі родина переїхала до Донбасу. 1899 закінчив 3-класне училище при металургійному з-ді. 1904 почав працювати слюсарем. Від 1905 брав участь у робітн. страйках, 1907 ... |
|---|
| |
|---|
КОСІОРОВСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН
|
|---|
| ... =zdan_just>(колишні назви — Станично-Луганський, Верхнє-Теплівський) — див. Національні райони. ... |
|---|
| |
|---|
КОСМІНСЬКИЙ Євген Олексійович
|
|---|
| ... .11.1886—24.07.1959) — історик-медієвіст, дослідник історії середньовічної Англії, історіограф, д-р істор. н., проф., акад. АН СРСР (1946). Н. в м. Варшава. Навч. у Варшавському (1904—05) та Моск. (1905—10) ун-тах. По завершенні навчання був залишений при Московському університеті для підготовки до ... |
|---|
| |
|---|
КОСОВ Стефан-Адам
|
|---|
| ... е ім’я — Сильвестр; бл. 1600 — 23(13).04.1657) — префект Київ. колегіуму (див. Києво-Могилянська академія), єпископ Білоруський (1635—47), митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1647—57). Н. в Жировичах Вітебського воєводства в сім’ї білорус. правосл. шляхтича. Мав брата, який, імовірно, теж ... |
|---|
| |
|---|
КОССАК Гриць
|
|---|
| ... 07.03.1882—03.03.1939) — громад. і військ. діяч, полковник. Н. в м. Дрогобич у сім’ї багатодітного коваля. Закінчив дрогобицьку г-зію і вчительську семінарію. Вчителював у Козовій, Бережанах, у с. Ясениця-Сільна (нині село Дрогобицького р-ну Львів. обл.). Активний діяч «Просвіти» і січового руху (д ... |
|---|
| |
|---|
КОССАК Зенон
|
|---|
| ... арнавський; 01.04.1907—19.03.1939) — бойовик Української військової організації та Організації українських націоналістів, борець за незалежність Карпатської України. Н. в м. Дрогобич у родині коваля. Навчався (до 1926) у Дрогобицькій г-зії. Чл. «Пласту». Чл. УВО. Один з ініціаторів створення в Дрого ... |
|---|
| |
|---|
КОСТАНДІ Киріак Костянтинович
|
|---|
| ... .10(21.09).1852—31.10.1921) — живописець, педагог, громад. діяч. Акад. петерб. Акад. мист-в (1907). Н. в с. Дофінівка (нині в складі м. Одеса) в сім’ї рибалки. 1870—73 навч. в Одес. рисувальній школі. За підтримки І.Айвазовського вступив до петерб. Акад. мист-в, де 1874—82 вчився у П.Чистякова. Від ... |
|---|
| |
|---|
КОСТАЩУК Василь Миколайович
|
|---|
| ... 0.1885—1932) — історик. Учень М.Грушевського. Н. в с. Тулова (нині село Снятинського р-ну Івано-Франк. обл.). 1912 закінчив історично-філол. від. філософічного ф-ту Чернів. ун-ту. 1910—14 — член Української радикальної партії. З початком Першої світової війни мобілізований до австро-угорського війсь ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕЛЬНИК Гавриїл Теодорович
|
|---|
| ... .06.1886—20.09.1948) — священик, церк. і громад. діяч, богослов, публіцист, письменник-зачинатель сучасної літератури бачванських русинів. Д-р філософії (1913), проф. (1920). Н. в с. Руський Керестур у Пд. Угорщині (нині село в Сербії) в сел. родині греко-католиків. Дитинство провів у рідному селі, ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕНЕЦЬКИЙ Василь Григорович
|
|---|
| ... очна дата народження невід., у джерелах указуються роки від 1766 до 1772, найвірогіднішим вважається 1769 — п. 19(06).07.1831) — військ. діяч, генерал-лейтенант (1826). Н. в родовому маєтку в с. Вирівка (нині село Конотопського р-ну Сум. обл.). Належав до козацько-старшинського роду (див. Костенецьк ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕНЕЦЬКИЙ Яків Іванович
|
|---|
| ... 13(01).06.1885) — літератор, правознавець, громад. діяч. Н. в сімейному маєтку в с. Вирівка (нині село Конотопського р-ну Сум. обл.). Походив з давнього козацько-старшинського роду (див. Костенецькі). Був первенцем (мав брата і 4 сестри) у багатодітній сім’ї Івана Іосафовича та Євдокії Василівни ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕНЕЦЬКІ
|
|---|
| ... ий, згодом — дворянський рід, що походить від «шляхтича малоросійського» Назара Костенецького (р. н. невід. — п. до 1664), мешканця м-ка Капустине Корсунського полку (нині село Шполянського р-ну Черкас. обл.). Мав кількох синів, один з них — Григорій Назарович (р. н. невід. — п. після ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕНКО Валентин Григорович
|
|---|
| ... 16).07.1895—14.07.1960) — композитор, музикознавець, педагог і громад. діяч. Н. в слободі Уразово (нині місто Бєлгородської обл., РФ) в багатодітній сім’ї сільс. регента. Його мати знала чимало укр. і рос. пісень і часто їх співала. За деякими даними, у 6 років він написав свій перший романс на влас ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕНКО Ліна Василівна
|
|---|
| ... .1930) — поетеса, культуролог, громад. діячка. Н. в с. Ржищів (нині місто) в сім’ї вчителів. Змалечку виховувалась у бабусі. 1936 разом з нею переїхала до батьків, які від 1931 мешкали в Києві. Батько зазнав переслідувань (1930 був засуджений на 10 років умовно, 1945 — на 10 років заслання, які повн ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕНКО Федір Якович
|
|---|
| ... .1896—26.05.1942) — військ. діяч, генерал-лейтенант (1940). Н. в слободі Мартинівка (нині с-ще міськ. типу Ростовської обл., РФ) в сел. сім’ї. У Червоній армії (див. Радянська армія) — від 1918. Учасник громадян. війни 1917—22. 1941 закінчив курси при Акад. Генштабу. Як командир корпусу брав участь ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЕЦЬКИЙ Гераклій
|
|---|
| ... 1—21.06.1768) — діяч чернечого чину св. Василія Великого (див. Василіани) в галузі просвіти (див. Василіанські школи), місіонер-проповідник, підніс значення Теребовлянського (Підгірцівського) монастиря до центру студій для чернечої молоді. Походив з Перемишльщини. 1750—54 навч. в папській семінарії ... |
|---|
| |
|---|
КОСТІН Мирон
|
|---|
| ... . історик, поет, політ. і держ. діяч. Батько Н.Костіна. Походив з боярського роду, дитинство і юність провів в Україні, де його батько орендував під м. Бар маєток Новосілка. Закінчив єзуїтську колегію в Барі (див. Єзуїтські школи). Був нобілітований (див. Нобілітація), служив у польс. війську, брав ... |
|---|
| |
|---|
КОСТІН Некулає
|
|---|
| ... Микола; 1660—1712) — історик, літописець, держ. діяч Молдови. Н. в заможній сім’ї. Його матір була родичкою господаря Молдови С.Могили (Мовіли), а батько — Мирон Костін — держ. діячем Молдови і письменником. Здобув освіту в Польщі. Повернувшись на Батьківщину, займав посади логофета, гетьмана, вели ... |
|---|
| |
|---|
КОСТКА-НАПЕРСЬКИЙ Олександр-Леон
|
|---|
| ... (бл. 1620 — 18(08).07. 1651) — організатор і кер. сел. повстання в Підгаллі (Пд. Польща, р-н Прикарпаття). Н. в сім’ї шляхтича. Здобув добру освіту, пізнав військ. ремесло. 1650, вірогідно за попередньою домовленістю з Б.Хмельницьким, розробив план повстання в Підгаллі, що мало сприяти наступу транс ... |
|---|
| |
|---|
КОСТОМАРОВ Микола Іванович
|
|---|
| ... . і криптоніми — Ієремія Галка, Иван Богучаров, Николай, Н., Н.К. та ін.; 16(04).05, за ін. даними, 17(05).05.1817—19(07).04.1885) — громад. і політ. діяч, дослідник історії, переважно України, Росії та Польщі, археограф і архівознавець, фольклорист і етнограф, письменник і публіцист. Д-р історії (1 ... |
|---|
| |
|---|
КОСТРУБА Теофіл
|
|---|
| ... еодосій; 26.05.1907—03.03.1943) — історик, літературознавець, журналіст, поліглот (знав 11 мов), перекладач, бібліограф, редактор, чл. Наукового товариства імені Шевченка (1927), чернець-василіанин (див. Василіани), громад. діяч. Н. в с. Стара Ягільниця (нині село Чортківського р-ну Терноп. обл.) в ... |
|---|
| |
|---|
КОСТШЕВСЬКИЙ Юзеф
|
|---|
| ... 25.02.1885—19.11.1969) — польс. археолог. Проф. (1919), чл. Краківської АН (1928). Н. в м. Веньчяєво (нині м. Веньчолєв, Польща). Навч. в Кракові (нині місто в Польщі) й Берліні (Німеччина). 1918 захистив докторську дис. у Львів. ун-ті. Один із засн. Познанського ун-ту. 1920 виступив засн. Польс. ар ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЮК Григорій Олександрович
|
|---|
| ... т. псевдоніми — Теодор Залужний, Борис Подоляк; 12.10. 1902—02.10.2002) — науковець, письменник, літературознавець, критик, публіцист, мемуарист, історик, журналіст, громад. та політ. діяч української діаспори. Чл. літ. об-ня письменників УСРР «Пролітфронт» (1929—31), проф. Колумбійського ун-ту в Нь ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЮК Платон Григорович
|
|---|
| ... 8.1924) — нейрофізіолог, біофізик. Проф. (1956), акад. АН УРСР (1969), акад. АН СРСР (1974). Герой Соц. Праці (1984), Герой України (2007). Н. в м. Київ. 1946 закінчив Київ. ун-т; 1949 — Київ. мед. ін-т. Від 1951 — викл. Київ. ун-ту; 1956—58 — зав. лабораторії Ін-ту фізіології тварин при цьому ж зак ... |
|---|
| |
|---|
КОСТЯНТИНОГРАД
|
|---|
| ... Красноград. ... |
|---|
| |
|---|
КОСЦЮШКО Тадей
|
|---|
| ... =zdan_just>(Андрій-Тадей-Бонавентура, Тадеуш; 1745 чи 1746 — 15(03).10.1817) — фортифікатор, воєначальник, революціонер, чл. Амер. філос. т-ва (1785), військ. і політ. лідер Речі Посполитої 1794. Мав білорус.-укр. корені. Син берестейського шляхтича полк. Людвига-Тадея Косцюшка та його дружини Теклі ... |
|---|
| |
|---|
КОСЦЮШКО-ВАЛЮЖИНИЧ Карл Казимирович
|
|---|
| ... st>(20.04.1847—14.12. 1907) — археолог. Н. в м. Могильов (нині місто в Білорусі) у сім’ї могильовського шляхтича. Навч. в Гірничому кадетському корпусі, з якого 1867 вибув за станом здоров’я. 1868—72 працював на Динабурзько-Вітебській залізниці, 1872—73 — на буд-ві Лозово-Севастопольської залізниці, ... |
|---|
| |
|---|
КОСЯЧЕНКО Григорій Петрович
|
|---|
| ... 1.1901(24.12.1900)—08. 07.1983) — держ. і парт. діяч доби СРСР. Канд. екон. н., проф. Н. в с. Петрівка (нині село Луган. обл.) у родині фельдшера. 1913—14 навч. в ремісничому уч-щі. Від 1914 працював посильним магазину в Луганську, з 1915 був учнем, а потім — робітником Луганського паровозобудівного ... |
|---|
| |
|---|
КОТ Станіслав
|
|---|
| ... 1975) — польс. іcторик к-ри, громад. діяч, політик. Проф. (1920), почесний д-р Оксфордського ун-ту (1942). Н. в с. Руда (біля м. Ропчице, нині в Польщі). Навч. у Львів. ун-тi (1904—09). Ред. час. «PromieЅ», 1908—10 — голова Львів. округу Т-ва нар. ун-тів iм. А.Міцкевича. 1912—14 проводив наук. дослі ... |
|---|
| |
|---|
КОТИК Валя
|
|---|
| ... ч; 11.02.1930—17.02. 1944) — юний учасник руху Опору в Україні в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Герой Рад. Союзу (1958). Н. в с. Хмелівка (нині село Шепетівського р-ну Хмельн. обл.). Від 1937 жив у м. Шепетівка. Після окупації міста гітлерівцями встановив зв’язок з підпі ... |
|---|
| |
|---|
КОТКО Дмитро Васильович
|
|---|
| ... 01.1892—29.11.1982) — хоровий диригент. Н. в с. Балки (нині село Василівського р-ну Запоріз. обл.) в сел. родині. 1908 закінчив Таганаську церковно-вчительську шк., 1913 — Ордонську місіонерську духовну семінарію (обидві — на Кавказі), паралельно навч. у богословському та педагогічно-диригентському ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯР Микола Федорович
|
|---|
| ... .1932) — дослідник історії України середніх віків, нумізмат, джерелознавець, історіограф. Д-р істор. н. (1972), чл.-кор. НАН України (1995), засл. діяч н. і т. України (1996). Н. в м. Кам’янець-Подільськ (нині м. Кам’янець-Подільський). Закінчив Київ. ун-т (1956). Навч. в аспірантурі Держ. Ермітажу ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович
|
|---|
| ... 9(29.08).1769—10.11(29. 10).1838) — письменник, театральний і громад. діяч. Н. в м. Полтава в сім’ї канцеляриста міськ. магістрату. Спочатку навч. в Катериносл. г-зії, 1780—89 — у духовній семінарії (Полтава). Працював канцеляристом та домашнім учителем у сім’ях поміщиків. Літ. діяльність розпочав б ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Нестор Олександрович
|
|---|
| ... t>(02.02(21.01).1863 —12.05.1925) — літератор, історик, театральний діяч, мистецтвознавець, педагог, почесний академік (1906) і ординарний чл. (1909) Імператорської АН. Нагороджений Пушкінською золотою медаллю (1907). Син О.Котляревського. Н. в м. Москва. Після переїзду з батьком до Дерпта (нині м. ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Олександр Олександрович
|
|---|
| ... just>(25(13).09.1836, за ін. даними, 1837 — 11.10(29.09). 1881) — учений, педагог, публіцист. Проф. (1875), чл.-кор. Імператорської АН (1875). Батько Н.Котляревського. З полтав. шляхти, син чиновника. Н. в Крюковому посаді (нині в складі м. Кременчук). 1846—53 навч. в Полтав. г-зії, потім, до 1857, ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Сергій Андрійович
|
|---|
| ... 04.08(23.07).1873 — 15.04.1939) — правознавець, історик та громадський діяч. Д-р заг. історії (1904), д-р держ. права (1909), проф. Н. у родині чиновника укр. походження, який працював у Моск. губ. 1896 закінчив історико-філологічний ф-т Моск. ун-ту, з 1900 — приват-доцент каф-ри заг. історії цього ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Тимофій Терентійович
|
|---|
| ... t>(р. н. невід. — п. 18.02.1800) — військ. отаман Чорноморського козацького війська (з 27 черв. 1797 до 15 листоп. 1799), генерал-майор. 1760 записався козаком у Запорозьку Січ. Після зруйнування Нової Січі служив у Самарській земській управі. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 як чорномор. ... |
|---|
| |
|---|
КОТЛЯРЧУК Нектарій
|
|---|
| ... — Ніколає; криптонім і псевдоніми — К. Н., Ніко Котлярчук, К. Ніколає; 19.02.1875—04.07.1934) — церк. і культ. діяч, публіцист. Д-р теології, проф. (1919). Н. в с. Стулпікани Кимпулунзького пов. в сім’ї церк. кантора. 1895 закінчив Сучавську г-зію, 1901 — теологічний і літературно-філос. ф-ти Черні ... |
|---|
| |
|---|
КОТОВ Віктор Никифорович
|
|---|
| ... 912—23.02.2001) — історик, історіограф. Д-р істор. н. (1971), проф. (1973). Н. в м. Одеса. 1930 закінчив школу і влаштувався на роботу складальником у друкарні обласної газ. «Чорноморська комуна». 1933—35 — студент Одес. ун-ту. Продовжив навчання на істор. ф-ті Київ. ун-ту (нині Київський національн ... |
|---|
| |
|---|
КОТОВАНЕ, археологічна пам’ятка
|
|---|
| ... комплекс пам’яток історії і к-ри первісної людини, датований неолітом і енеолітом (див. Мідно-кам’яний вік), а також поселень давньорус. часу. Розташов. в околицях с. Котоване Дрогобицького р-ну Львів. обл. Найбільш дослідженим є поселення доби неоліту лінійно-стрічкової кераміки культури (Котоване ... |
|---|
| |
|---|
КОТОВСЬКИЙ Григорій Іванович
|
|---|
| ... 12).06.1881—06.08.1925) — бунтівник, рад. військ. діяч. Н. в м. Ганчешти (нині м. Гинчешть, Молдова) в сім’ї заводського механіка. Навч. в реальному уч-щі, з якого був виключений за нешанобливе ставлення до вчителів. Закінчив с.-г. уч-ще. Багато читав, цікавився есерівською літературою. Працював пом ... |
|---|
| |
|---|
КОТОРОВИЧ Богодар Антонович
|
|---|
| ... 3.07.1941) — скрипаль. Нар. арт. УРСР (1979), проф. (1985), чл.-кор. Акад. мист-в України (1997). Н. в м. Грубешів (нині м. Грубєшув, Польща). 1966 закінчив Моск. консерваторію (клас Ю.Янкелевича). 1966—69 — концертмейстер Симфонічного оркестру УРСР, одночасно з 1967 — соліст Київ. філармонії і викл ... |
|---|
| |
|---|
КОТЯН, Котян Сутойович
|
|---|
| ... . с. невід.) — хан куманів (зх. гілка половецького етносу; див. Половці). Очолював об’єднання половецьких орд на правобережжі Дніпра. Був союзником кн. Мстислава Мстиславича Галицького, віддав йому в дружини одну зі своїх доньок. Постійно ворогував з кн. Данилом Галицьким, останній набіг на Галицьке ... |
|---|
| |
|---|
КОХ Eріх
|
|---|
| ... .1959) — нім. історик, теолог. Д-р філософії (1924), д-р теології (1927). Проф. Бреславського, Кенігсберзького, Віденського і Мюнхенського ун-тів, дир. Ін-ту східноєвроп. економіки в Кенігсберзі (1934—40), Ін-тів Сх. Європи (1937—40) в Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща) та в Мюнхені (з 1952), член На ... |
|---|
| |
|---|
КОХ Ганс
|
|---|
| ... .1986) — парт. і військ. діяч нацистської Німеччини, рейхскомісар України (1941—44). Н. в Пруссії. На поч. 1920-х рр. працював дрібним службовцем на залізниці в Рейнській обл., приєднався до націонал-соціаліст. руху. Просунувся по парт. сходах до рівня впливового кер. націонал-соціаліст. партії. Зах ... |
|---|
| |
|---|
КОХАНОВСЬКА Августа
|
|---|
| ... 07.12.1929) — буковинська художниця та етнограф. Н. в Пд. Буковині (див. Буковина) в сім’ї чиновника. 1895—1900 навч. у віденській Акад. мист-в. По її закінченні поселилася в Чернівцях. Виконала ілюстрації до оповідань І.Франка, О.Кобилянської. Використовуючи етногр. гуцульські матеріали (див. Гуцул ... |
|---|
| |
|---|
КОХАНОВСЬКИЙ Антон
|
|---|
| ... 0.09.1906) — громадсько-політ. діяч Буковини, барон, бургомістр Чернівців. Н. в м. Тернопіль у польс. родині. Закінчив Львів. ун-т, після чого протягом 25 років займався адвокатською діяльністю в Чернівцях (з 1868 — голова буковинської палати адвокатів). Від 1864 — чл. міськ. магістрату. Двічі (1866 ... |
|---|
| |
|---|
КОХОВСЬКИЙ Веспасіан
|
|---|
| ... — польс. історик, хроніст і письменник, офіц. королів. історіограф (див. Історіографія). Перебуваючи в полку С.Чарнецького, брав участь у війнах поляків з козаками, у т. ч. в Берестецькій битві 1651. Учасник віденського походу 1683 (див. Віденська битва 1683). Автор хроніки в 3-х т. «Annalium polon ... |
|---|
| |
|---|
КОХОВСЬКИЙ Всеволод Порфирович
|
|---|
| ... 4(02), за ін. даними, 16(04).03.1835 — 13(01) або 14 (02).06.1891) — військовик, педагог, письменник. Н. в с. Стародубівка Ізюмського пов. Слобідсько-Укр. губ. (нині село Слов’янського р-ну Донец. обл.). Навч. у приватному пансіоні м. Бахмут (нині м. Артемівськ), 1853 закінчив держ. військово-навч. ... |
|---|
| |
|---|
КОЦИЛОВСЬКИЙ Йосафат
|
|---|
| ... ’я — Йосип; 03.03. 1876—17.11.1947) — церк. і громад. діяч, єпископ Української греко-католицької церкви, д-р філософії (1903) і теології (1907), проф. (1907). Н. на Лемківщині в с. Пакошівка поблизу м. Сянок (нині м. Санок, Польща) у хліборобській родині з давніми священицькими традиціями. Його бат ... |
|---|
| |
|---|
КОЦІПІНСЬКИЙ Антон Гіацинтович
|
|---|
| ... ;ski) Антон (Антоні) Гіацинтович
(1816—26(14).05.1866) — фольклорист, композитор, видавець. Н в. м. Андрихів побл. Кракова, за походженням поляк. Навч. гри на фортепіано, органі, а також мистецтву композиції у свого батька, органіста й керівника оркестру Львів. кафедрального собо ... |
|---|
| |
|---|
КОЦУР Віктор Петрович
|
|---|
| ... 959) — історик, фахівець у галузі історії України та історії педагогіки. Д-р істор. н. (1999), проф. (1999), засл. працівник освіти України (2001), чл.-кор. Акад. пед. наук України (2003). Н. в с. Сакуниха (нині село Недригайлівського р-ну Сум. обл.). 1982 закінчив з відзнакою істор. ф-т Чернів. ун- ... |
|---|
| |
|---|
КОЦЬ Маріян-Павло
|
|---|
| ... ) — просвітитель, кооператор, громад. діяч, видавець, меценат. Почесний чл. Асоц. дослідників голодоморів в Україні і Спілки композиторів України. Почесний громадянин м. Дубно. Н. в м. Львів. Після початку Другої світової війни та приєднання більшої ч. Західної України до УРСР (див. Возз’єднання укр ... |
|---|
| |
|---|
КОЦЮБА Гордій Максимович
|
|---|
| ... ) Гордій Максимович (14(02).01.1892—17.12.1938) —письменник і публіцист. Н. в с. Костів (нині село Валківського р-ну Харків. обл.) в сел. родині. Три роки навч. в народній школі. Потім працював писарем у канцеляріях. 1912 закінчив Валківське реальне уч-ще, після чого екстерном склав іспити за 8 клас ... |
|---|
| |
|---|
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович
|
|---|
| ... 17(05).09.1864—25(12).04.1913) — письменник, культ. і громад. діяч. Батько Ю.Коцюбинського. Н. в м. Вінниця в родині дрібного чиновника. В дитячі та юнацькі роки жив на Поділлі, освіту здобував у нар. училищі м. Бар та в духовній семінарії у Шаргороді. 1880 по закінченні семінарії переїхав у м. Кам’ ... |
|---|
| |
|---|
КОЦЮБИНСЬКИЙ Юрій Михайлович
|
|---|
| ... 12(25.11).1896—11.05.1938) — рад. парт., держ. і військ. діяч. Н. в м. Вінниця в сім’ї Михайла Михайловича Ко-цюбинського та Віри Устимівни (у дівоцтві — Дейша; н. в Чернігові 22 верес. 1863 — п. 30 груд. 1921, її прапрадід — Діжа — був знатним військовим товаришем Війська Запорозького, за заслуги о ... |
|---|
| |
|---|
КОЦЮБИНСЬКОГО МИХАЙЛА ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНІ МУЗЕЇ
|
|---|
| ... Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського, Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.М.Коцюбинського — культ.-освіт. заклади, в яких представлено меморіальні речі, документи, літ. й епістолярну спадщину, архів. та ін. матеріали, що розповід ... |
|---|
| |
|---|
КОЧЕРГА Анатолій Іванович
|
|---|
| ... 07.1947) — оперний співак (бас). Нар. артист СРСР (1983). Н. в с. Самгородок (нині село Козятинського р-ну Він. обл.). Закінчив Київ. консерваторію (1968—73, клас професорів Р.Разумової та З.Ліфтман). Від 1972 — соліст Київ. театру опери і балету (нині Національний академічний театр опери і балету У ... |
|---|
| |
|---|
КОЧЕРГА Іван Антонович
|
|---|
| ... .09).1881—29.12.1952) — драматург, театральний і літ. критик, публіцист. Засл. діяч мист-в УРСР (1950). Н. в м-ку Носівка в сім’ї дворянина, залізничного чиновника. 1891—99 навч. в Черніг. класичній чол. г-зії, 1903 закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту. Творчу діяльність розпочав 1904 як літературно-театр ... |
|---|
| |
|---|
КОЧІВНИЦТВО
|
|---|
| ... ків на українських землях. К., або номадизм (від грец. нпмЬдет, що, у свою чергу, є похідним від нЭмщ — пасу) — це характерний для минулих епох і притаманний лише окремим сучасним людностям спосіб життєдіяльності, що базується на веденні випасного скотарства, пов’язаного з великими перегонами худоби ... |
|---|
| |
|---|
КОЧУБЕЇ
|
|---|
| ... одом — дворянський рід 17—19 ст. Родоначальником династії вважається татарин Кучук-бей, який переселився в Україну в серед. 17 ст. і охрестився, отримавши ім’я Андрій. Його нащадки стали згодом великими землевласниками в Рос. д-ві. Так, Василь Леонтійович (див. В.Л.Кочубей) був ... |
|---|
| |
|---|
КОЧУБЕЙ Василь Леонтійович
|
|---|
| ... 25(15).07.1708) — регент Генеральної військової канцелярії (1681—87), генеральний писар (1687—99), генеральний суддя (1699—1708) Гетьманщини. Власник великих маєтків у Полтавському полку (зокрема Диканьки, оспіваної М.Гоголем), Чернігівському полку, Стародубському полку та ін. полках. Належав до про ... |
|---|
| |
|---|
КОЧУБЕЙ Володимир Іванович
|
|---|
| ... 1937) — археолог, крає-знавець. Н. в с. Жижниківці (нині село Білогірського р-ну Хмельн. обл.) в сел. родині. 1905 закінчив учительську семінарію. Від 1906 працював учителем початкових та старших класів. Від 1908 і до 1913 навч. в учительському ін-ті. Публікував краєзнавчі розвідки на сторінках газе ... |
|---|
| |
|---|
КОЧУБИНСЬКИЙ Олександр Олександрович
|
|---|
| ... ust>(04.11(22.10).1845— 26(13).05.1907) — філолог, історик та слов’янознавець. Проф. (1877). Н. в м. Кишинів (нині столиця Молдови) в сім’ї священика. Навчався в Одес. г-зії при Рішельєвському ліцеї. 1869 закінчив Моск. ун-т. Деякий час потому викладав у г-зіях у Владимирі (нині місто в РФ), потім п ... |
|---|
| |
|---|
КОЧУР Григорій Порфирович
|
|---|
| ... .11.1908—15.12.1994) — перекладач, поет, літературо-знавець, педагог. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1992). Н. в с. Феськівка (нині село Менського р-ну Черніг. обл.). 1932 закінчив Київ. ін-т нар. освіти, був учнем М.Зерова. 1932—36 викладав зарубіжну літ. в Тираспольському пед. ін ... |
|---|
| |
|---|
КОШЕЛІВЕЦЬ Іван Максимович
|
|---|
| ... жнє прізв. — Ярешко; 23(10).11.1907—05.02.1999) — літературознавець, публіцист, критик, перекладач, мемуарист, громад. діяч. Почесний д-р філософії Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук. Н. в с. Велика ... |
|---|
| |
|---|
КОШИК Олександр Кузьмич
|
|---|
| ... 05—27.01.1977) — історик. Д-р істор. н. (1966), проф. (1966). Н. в с. Микитин Ріг (нині в межах м. Нікополь) у бідній сел. родині. 1934 закінчив Київ. ун-т. Був учасником Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Від 1944 — доцент, 1948—51 — проректор з наук., а 1951—54 — з навч. частин ... |
|---|
| |
|---|
КОШИЛІВЦІ, комплекс археологічних пам’яток
|
|---|
| ... zdan_just>Розташов. на околицях с. Кошилівці Заліщицького р-ну Терноп. обл. Під час розкопок тут знайдено пам’ятки лінійно-стрічкової кераміки культури, трипільської культури і кулястих амфор культури. Найбільш відомим є поселення трипільської к-ри — Кошилівці-Обоз: 1998 до 120-річчя з часу його від ... |
|---|
| |
|---|
КОШИЦЬ Олександр Антонович
|
|---|
| ... (30.08).1875—21.09.1944) — хоровий диригент, композитор, етнограф. Н. в с. Ромашки (нині село Рокитнянського р-ну Київ. обл.). Батько — Антін Гнатович — священик, мати — Євдокія Михайлівна — з роду Маяковських. 1877 сім’я переїхала до села Тарасівка (нині село Звенигородського р-ну Черкас. обл.). 1 ... |
|---|
| |
|---|
КОШИЦЬ Павло Олексійович
|
|---|
| ... є прізв. — Порай-Кошиць; 26(14).01.1863—15(02).03. 1904) — оперний і камерний співак (ліричний, лірико-драм. тенор), педагог. Батько Н.Кошиць, двоюрідний брат О.Кошиця. Н. в с. Кирилівка (нині село Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл.). Із давнього священицького роду, що мав герб Порай-Коши ... |
|---|
| |
|---|
КОШКА Петро Маркович
|
|---|
| ... ізв. — Кішка, за ін. даними, — Маркович; 1828—13.02 (01.02).1882) — чорномор. моряк, герой Севастопольської оборони 1854—1855 у період Кримської війни 1853—1856. Н. в с. Ометинці (нині село Немирівського р-ну Він. обл.) у сім’ї кріпака (див. Кріпацтво). 16 трав. 1849 власник села пан Казимір Яловиць ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
|
|---|
| ... ерез який здійснювалося кер-во всіма внутр. і зовн. справами Вольностей Війська Запорозького низового. Через неї проходило все офіц. і навіть приватне листування кошової адміністрації. До штату К.к. входило в різний час до 20 службовців — від підписаря і до простих канцеляристів та писарчуків, які в ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВИЙ Олег Васильович
|
|---|
| ... ий псевдонім «Кашук»; 08.06.1926—29.01.1943) — член штабу комсомольсько-молодіжного підпілля «Молода гвардія» в м. Краснодон, що діяло там у роки окупації УРСР військами вермахту 1941—43. Герой Рад. Союзу (13 верес. 1943, посмертно). Н. в м. Прилуки. Полтав. обл. У різні роки жив і навчався в Полтав ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВИЙ ОСАВУЛ
|
|---|
| ... івна посада у Запорозькій Січі. Як і ін. старшин, військового, або кошового, осавула обирали щороку. Його обов’язки були досить складні: він стежив за ладом і пристойністю серед козаків на Січі у мирний час, а у воєн. — за порядком у таборі (див. Ваґенбург), за дотриманням і виконанням рішень козаць ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВИЙ ОТАМАН
|
|---|
| ... керівна посада в Запорозькій Січі. Вибори на Січі проводилися щороку 1 січня на заг. раді Війська Запороз. низового (див. Військо Запорозьке). К.о. обирався на рік. Це не означало, що обраний мав обов’язково керувати увесь свій строк. Його могли переобрати в будь-який час. Але для того, щоб ініціюва ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВИЙ Петро Кирилович
|
|---|
| ... 04—30.08.1976) — рад. військ. діяч. Маршал Рад. Союзу (1970). Двічі Герой Рад. Союзу (1944, 1945). Н. в м. Олександрія. У роки української революції 1917—1921 був учасником громадян. війни. Від 1920 — у Червоній армії (див. Радянська армія). 1924—27 навч. в Олександрійському пед. уч-щі та в Укр. кав ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВИЙ ПИСАР, військовий писар
|
|---|
| ... виборна вища керівна посада в Запорозькій Січі. Обіймаючи третю за значимістю посаду у Війську Запорозькому низовому (див. Військо Запорозьке), К.п. відав усіма письмовими справами Війська, займався офіц. листуванням у внутр. і зовн. справах, вів усі фінансові справи і рахунки, приймав усі укази, о ... |
|---|
| |
|---|
КОШОВИЙ СУДДЯ
|
|---|
| ... вна посада в Запорозькій Січі. Це, по суті, друга особа на Запорожжі після кошового отамана. Її міг обіймати найбільш освічений і авторитетний козак. К.с. обирали на заг. військ. раді на один рік. Він репрезентував суд. владу у Вольностях Війська Запорозького низового і мав за обов’язок судити винни ... |
|---|
| |
|---|
КОЯЛОВИЧ Альберт, Віюк-Коялович Альберт
|
|---|
| ... n_just>(1609—1667) — литов. історик, теолог і педагог, автор хроніки «Historia Lituanae» («Історія Литви»). Н. в м. Ковно (нині м. Каунас, Литва). Походив з полонізованого литов. шляхетського роду (див. Шляхта) герба «Віюк». Мав трьох братів (один з них — Петро — був відомим теологом, віце-ректором ... |
|---|
| |
|---|
КОЯЛОВИЧ Михайло Йосипович
|
|---|
| ... (20.09).1828—04.09(23. 08).1891) — історик, викладач, публіцист. Н. в м. Кузниця Сокольського пов. Гродненської губ. в родині священика. 1851 закінчив Литов. семінарію в м. Вільно (нині м. Вільнюс), 1855 — Петерб. духовну акад. У різні роки викладав у Ризькій та Петерб. духовних семінаріях. Чл. Архе ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЕЦЬ Володимир Олексійович
|
|---|
| ... 03.05.1930) — держ. діяч і дипломат. Н. в с. Шарин (нині село Уманського р-ну Черкас. обл.) у сел. сім’ї. 1953 закінчив ф-т міжнар. відносин Київ. ун-ту, 1956 — аспірантуру на кафедрі історії КПРС Харків. ун-ту, захистив канд. дис. 1953—54 — інструктор Київ. міськкому КПУ; 1956—61 — асистент, старш ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЕЦЬ Микола Миколайович
|
|---|
| ... .11.1928) — історик. Д-р істор. н., проф. (1972). Н. в с. Бабичі Білгорайського пов. (нині тер. Польщі). 1944 закінчив учительську семінарію в Грубешові (нині м. Грубєшув, Польща). Після визволення укр. земель з-під окупації (див. Друга світова війна) навч. в Луцькому учительському ін-ті (закінчив 1 ... |
|---|
| |
|---|
КРАВС Антін
|
|---|
| ... 45) — військ. діяч, генерал-чотар Української Галицької армії. Н. в м. Берегомет (нині с-ще міськ. типу Вижницького р-ну Чернів. обл.). Його батько був нім. колоністом, управителем маєтку, мати — місц. українкою. Рано втратив батька і виховувався родичами у Відні, там же закінчив 1891 кадетську школ ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЦІВ Богдан-Юрій Миколайович
|
|---|
| ... псевдоніми — Граф, Остап, Самітній олень, Шевчик; 05.05.1904—21.11.1975) — поет, літературознавець, перекладач, бібліограф. Н. в с. Лоп’янка (нині село Рожнятівського р-ну Івано-Франк. обл.). Навч. в Академічній гімназії у Львові, а по її завершенні — на філос. ф-ті Львівського таємного українського ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Андрій Григорович
|
|---|
| ... 8).11.1899 — 18.10.1963) — військ. діяч, ген.-полк. танк. військ (1944). Двічі Герой Рад. Союзу (1944, 1945). Н. на х. Сулимин (нині с. Сулимівка Яготинського р-ну Київ. обл.) у селян. родині Григорія Лукича Кравченка. Служив наймитом у панській економії. Закінчив церковноприходську школу. 1918 пішо ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Богдан Олександрович
|
|---|
| ... . 29.12.1946) — політолог, соціолог, історик, діяч к-ри. Н. в м. Гінзбург (Німеччина). 1969 отримав диплом бакалавра політ. наук і філософії в ун-ті Бішопа в Квебеку (Канада). 1969 був обраний і впродовж року очолював (був президентом) Укр. канад. студентську спілку. 1970 в Торонтському ун-ті (Канад ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Василь Григорович
|
|---|
| ... 5.1862—20.03.1945) — народознавець, етнограф, фольклорист, діалектолог, активний учасник «Просвіти» (див. Просвіти), один з перших в Україні теоретиків етнографічної музейної справи, письменник. Н. в м. Бердянськ у родині робітника. Навч. в Бердянській початковій школі. Товаришував з народовольцями ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Віктор Андрійович
|
|---|
| ... 0.1905—25.02.1966) — інженер, «неповерненець», автор політ. бестселерів серед. 20 ст. Н. в м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ). За освітою — металург. 1929 вступив до ВКП(б). Працював на металургійних заводах Донбасу, брав участь у вилученні хліба в селян у роки насильницької колективізації сі ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Володимир Васильович
|
|---|
| ... . 11.07.1957) — історик. Д-р істор. н. (1997), проф. (1998), відмінник нар. освіти України (2004). Н. в м. Кам’янець-Подільський у родині лікарів. Закінчив істор. ф-т Харків. ун-ту (1980). 1980—81 — учитель історії та географії серед. шк. № 1 м. Дергачі. 1981—84 — аспірант каф-ри історії України Хар ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Григорій Пантелійович
|
|---|
| ... 12.10(29.09).1912—23.02. 1943) — генерал-лейтенант авіації (1940). Двічі Герой Рад. Союзу (лют., серп. 1939). Н. в с. Голубівка (нині село Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.). Від 1931 — чл. ВКП(б). 1932 закінчив Качинську військ. шк. пілотів ім. А.Мясникова. Був льотчиком-інструктором, командиром ланки, ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Іван
|
|---|
| ... — п. наприкінці 1661 або на початку 1662) — полковник білоцерківський. Особа з прізвищем Кравченко на ім’я Іван записана в «Реєстрі всього Війська Запорозького» 1649 серед кер-ва Білоцерківського полку. В джерелах є згадка про сотника К., який під час українсько-татар. походу на Молдову у верес. 165 ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Михайло Степанович
|
|---|
| ... 12.1858—22.04.1917) — кобзар (див. Кобзарі). Н. в м-ку Сорочинці (нині с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну Полтав. обл.). У 15-річному віці осліп. Почав навчатися у миргородського кобзаря Самійла Яшного, потім опановував кобзарське мист-во у Ф.Холодного (Гриценка-Холодного). 1875 його гру в Кам’янці ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Петро Митрофанович
|
|---|
| ... 21.06.1921) — маляр, діяч укр. діаспори. Н. в м. Київ. Закінчив Держ. худож. серед. шк. ім. Т.Шевченка (1940). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 перебував на окупованій гітлерівськими військами території. У післявоєн. час працював у Німеччині художником-декоратором. 1949 ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО Уляна
|
|---|
| ... ім’я та по батькові — Шнайдер Юлія Юліївна; 18.04. 1860—31.03.1947) — поетеса, письменниця. Н. в м. Миколаїв (нині місто Львів. обл.) в сім’ї українізованого німця, комісара Жидачівського пов. Її батько був помітною людиною в суспільнополітичному житті Галичини 60-х рр. 19 ст., прихильником народов ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧЕНКО-КРЮКОВСЬКИЙ Іван Григорович
|
|---|
| ... різв. — Кравченко) Іван Григорович (1820 — липень 1885) — кобзар (див. Кобзарі). Н. в передмісті м. Лохвиця. На третьому році життя був відданий до покоїв пана Крюковського (за прізвищем останнього його самого згодом прозвали Кравченком-Крюковським). Панське свавілля призвело до того, що в 10 років ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧИНСЬКИЙ Сергій Михайлович
|
|---|
| ... іт. псевд. — Степняк; 13(01).07.1851—23(11).12.1895) — анархіст, терорист, письменник. Н. в с. Новий Стародуб (нині село Петрівського р-ну Кіровогр. обл.) у сім’ї гол. лікаря місц. військ. шпиталю. Після закінчення військ. Орловської г-зії навч. в Олександрівському уч-щі в Москві та Михайлівському а ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧУК Леонід Макарович
|
|---|
| ... 1.1934) — політ. і держ. діяч, перший всенародно обраний Президент України. Герой України з врученням ордена «Держави» (2004). Н. в с. Великий Житин (нині село Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) у сім’ї селянина. Був єдиним хлопчиком у великій родині, яка жила в одному невеликому будинку (тут же мешкали два ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧУК Михайло Пилипович
|
|---|
| ... 30.09).1892—09.03.1942) — математик, громад. діяч. Акад. ВУАН (1929; нині Національна академія наук України). Н. в с. Човниця (нині село Ківерцівського р-ну Волин. обл.). Його батько працював землеміром, свого часу закінчив Петровсько-Розумовську академію (нині Моск. с.-г. академія ім. К.Тімірязєва) ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧУК Петро Ількович
|
|---|
| ... и — Арсен, Марко Терлиця; 06.07.1911—03.02.1997) — публіцист, історик, громад. та політ. діяч. Н. в с. Стоянів (нині село Радехівського р-ну Львів. обл.).
Від 1930 — у Канаді. Відразу включився в життя укр. діаспори. Активний чл. укр. прокомуніст. орг-цій, від 1932 — чл. Комуніст ... |
|---|
| |
|---|
КРАВЧУК Роман Миколайович
|
|---|
| ... німи — Петро, Степовий, Максим, Семен, «1876»; 1910—21.12.1951) — військ. і політ. діяч. Н. в м. Кам’янка-Бузька в сім’ї Миколи Кравчука (1882—1952, сотника Бережанського куреня Української Галицької армії, дир. Золочівського «Українського банку»; 25 січ. 1950 засудженого Особливою нарадою Мін-ва де ... |
|---|
| |
|---|
КРАЄЗНАВСТВО, краєзнавство та краєнавство історичне
|
|---|
| ... Краєзнавством традиційно називають комплексне дослідження під кутом зору історії, географії, природничих наук, етнографії та економіки нар. госп-ва переважно силами ентузіастів і професійних науковців відносно невеликої території (регіону) — міста, села, району, області, а також е ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙНІЙ Лев Олександрович
|
|---|
| ... ні прізв., ім’я та по батькові — Карпіловський Вольф-Лейба Айзикович; 03.05.1889—1943) — редактор-видавець, прокурор ДПУ—НКВС УСРР. Н. в м. Рівне. Навч. в початковому уч-щі, згодом екстерном закінчив реальне уч-ще. 1905—07 входив до осередку партії сіоністів-соціалістів у м. Рівне, 1912—14 був ред.- ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙОВА КОНСТИТУЦІЯ ДЛЯ ГАЛИЧИНИ 1850
|
|---|
| ... just>Крайовий статут для Королівства Ґаліції і Лодомерії з Великим князівством Краківським з незалежним правилом виборів до Крайового сейму — осн. закон для Королівства Ґаліції і Лодомерії у складі Австрійської імперії. Видана цісарським патентом від 29 вересня 1850 на виконання ст. 77 австрійс. Кон ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙОВИЙ ВИДІЛ
|
|---|
| ... івний орган Галицького крайового сейму, який діяв на підставі Крайового статуту для Галичини 1861. Складався з 6 чл., їх заступників і канцелярії. Членів К.в. обирав сейм: 3 — від курій та 3 — від повного складу. Всі вони працювали на постійній основі, були зобов’язані проживати у Львові, отримували ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙОВИЙ КОМІТЕТ ПО ОХОРОНІ РЕВОЛЮЦІЇ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... lass=zdan_just>— надзвичайний орган революц. демократії. Був утворений після падіння Тимчасового уряду в ніч з 7 на 8 листоп. (з 25 на 26 жовт.) 1917 на закритому спільному засіданні Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради) з представниками революц. орг-цій України з метою перебрання ф ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙОВИЙ СТАТУТ ДЛЯ ГАЛИЧИНИ 1861
|
|---|
| ... t>— двірський уряд (посада), функції якого полягали в приготуванні учти монарха (розташування страв на столі, нарізання м’яса, куштування його і подача королеві чи великому князеві). Початково призначалися різні особи, присутні при монархові, на нетривалий час. Перша згадка про К. в Короні Польській ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙОВІ ІНСПЕКТУРИ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТНИКІВ КУЛЬТУРИ
|
|---|
| ... lass=zdan_just>— держ. органи охорони пам’яток в УСРР в 1920—30-ті рр., створені згідно із затвердженим ВУЦВК та РНК УСРР «Положенням про охорону пам’ятників культури і природи» (1926). Діяли Дніпроп. (інспектор П.Козар), Київ. (до 1930 — Ф.Ернст), Одес. (С.Дложевський, з 1930 — Г.Крисін), Харків. ( ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙОВІ КОМІСІЇ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТНИКІВ КУЛЬТУРИ
|
|---|
| ... s=zdan_just>— держ.-громад. міжвідомчі органи охорони пам’яток при крайових інспектурах охорони пам’ятників культури в УСРР в 1920—30-х рр. Складалися з представників виконавчої влади, вищих навч. закладів, н.-д. установ, архівів, музеїв, наук. та краєзнавчих т-в, парт., комсомольських та профспілко ... |
|---|
| |
|---|
КРАЙЧИЙ
|
|---|
| ... t>— двірський уряд (посада), функції якого полягали в приготуванні учти монарха (розташування страв на столі, нарізання м’яса, куштування його і подача королеві чи великому князеві). Початково призначалися різні особи, присутні при монархові, на нетривалий час. Перша згадка про К. в Короні Польській ... |
|---|
| |
|---|
КРАКІВ
|
|---|
| ... таріших міст Польщі. Розташоване в її пд.-зх. частині на р. Вісла. Вузол залізничних і автомобільних шляхів, пристань. Нас. 760 тис. осіб (2004).
Виник у 8—10 ст. на місці поселення племені віслян. У 11—13 ст., поряд з м. Гнєзно, — гол. місто Польщі. 1320—1596 — столиця Корони По ... |
|---|
| |
|---|
КРАКІВСЬКА ДОРОГА
|
|---|
| ... —18 ст. у зх. напрямку, що в трьох варіантах вів зі Львова до Кракова: 1) перша — через Городок, Любачів (нині м. Любачув), Ряшів (нині м. Жежув), Сандомир, Опатів (нині м. Опатув), Радом до Кракова, а далі через Брест-Куявський до Торуня; 2) другий комбінований варіант цієї дороги проходив зі Львов ... |
|---|
| |
|---|
КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
|
|---|
| ... — Studium Generale, потім — Akademia Krakowska, згодом — Szkoła Główna Koronna, з 1817 має офіційну назву — Ягеллонський університет) — перший у Польщі й другий у Центр. Європі (після Карлового університету) вищий навч. заклад. Заснований 1364 польс. королем Казимиром III Великим пі ... |
|---|
| |
|---|
КРАКОВЕЦЬ
|
|---|
| ... івського р-ну Львівської області. Розташов. на р. Шкло (прит. Сану, бас. Вісли), за 23 км від залізничної ст. Яворів. Нас. 1,1 тис. осіб (2004).
Перша згадка про К. у писемних джерелах датується поч. 15 ст. 1425 містечко отримало магдебурзьке право. Після 1-го поділу Польщі 1772 ... |
|---|
| |
|---|
КРАЛИЦЬКИЙ Анатолій Федорович
|
|---|
| ... .02.1835—11.02.1894) — письменник, етнограф, історик, фольклорист, журналіст і громад. діяч, один із закарп. «будителів» 2-ї пол. 19 ст. Н. в с. Вишні Чабини (нині село в Словаччині) в багатодітній сім’ї священика. Освіту здобув у монастирських школах та Ужгородській духовній семінарії. Від 1869 і д ... |
|---|
| |
|---|
КРАМАТОРСЬК
|
|---|
| ... порядкування Донецької області. Розташов. на р. Казенний Торець (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Вузол автомобільних і залізничних шляхів. Нас. 173 тис. осіб 77 національностей (2006).
Виникнення міста пов’язане з будівництвом Курсько-Харково-Азовської залізниці і спорудженн ... |
|---|
| |
|---|
КРАМСЬКОЙ Іван Миколайович
|
|---|
| ... _just>(08.06(27.05).1837—05.04(24.03).1887) — художник та критик. Н. в м. Острогожcьк (нині місто Воронезької обл., РФ). Походив зі збіднілої міщанської родини. З дитинства — маляр-самоучка. Працював ретушером у харків. та петерб. фотографів. 1857—63 навч. в петерб. Акад. мист-в. Один із ініціаторів ... |
|---|
| |
|---|
КРАСИЛІВ
|
|---|
| ... асті, райцентр. Розташов. на р. Случ (прит. Горині, бас. Дніпра), за 3 км від однойменної залізничної станції, за 36 км від м. Хмельницький. Нас. 20,45 тис. осіб (2007).
Перша письмова згадка — в акті від 16 січ. 1444, за яким волин. кн. Свидригайло передав «Красилів двір» своєму ... |
|---|
| |
|---|
КРАСИЦЬКИЙ Фотій Степанович
|
|---|
| ... 2).08.1873—02.06.1944) — живописець і графік. Внучатий небіж Т.Шевченка. Н. в с. Зелена Діброва (нині село Городищенського р-ну Черкас. обл.) в сел. родині. Коштом М.В.Лисенка навч. в Київській рисувальній школі М.Мурашка (1888—92), пізніше — в Одес. худож. уч-щі (1892—94), петерб. Акад. мист-в у І. ... |
|---|
| |
|---|
КРАСІВСЬКИЙ Зіновій Михайлович
|
|---|
| ... 2.11.1929—20.09.1991) — правозахисник, громад. діяч. Н. в с. Витвиця (нині село Долинського р-ну Івано-Франк. обл.). 1949 за участь в Організації українських націоналістів засуджений на 5 років ув’язнення і довічне заслання. 1953 звільнений за амністією і висланий у м. Караганда (нині місто в Казахс ... |
|---|
| |
|---|
КРАСІНСЬКИЙ Ян-Анджей
|
|---|
| ... —13.04.1612) — польс. історик. Н. в Щуках на Мазовше, походив зі шляхетської родини. Як небіж краківського єпископа отримав ґрунтовну освіту (навч. в єзуїтському колегіумі у Відні, згодом в Італії — у Римі та Болоньї). Від 1572 виконував обов’язки каноніка гнезненського та краківського, від 1576 — к ... |
|---|
| |
|---|
КРАСКОВСЬКИЙ Іван Гнатович
|
|---|
| ... .1880 — 23.08.1955) — громад., політ. та держ. діяч, дипломат. Н. в с. Дубичі Гродненської губ. (нині село в Польщі). Закінчив г-зію в м. Вільно (нині Вільнюс), 1903—05 навч. на історико-філол. ф-ті Варшавського ун-ту. Звільнений за участь у нелегальному студентському гуртку, продовжив навчання в Пе ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНЕНСЬКА ОБОРОНА 1651
|
|---|
| ... а козаками та місц. нас. на чолі з брацлавським полк. Д.Нечаєм м-ка Красне (нині село Тиврівського р-ну Він. обл.) під час наступу військ Речі Посполитої під командуванням гетьмана польного коронного М.Калиновського і брацлавського воєводи С.Лянцкоронського в лют. 1651 (див. Національна революція 16 ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОВ Іван Кузьмич
|
|---|
| ... 752—06.09(25.08).1812) — воєначальник. Генерал-майор (1798). Н. в станиці Букановська Донського козачого війська (нині станиця Волгоградської обл., РФ). Від поч. 1770-х рр. — на військ. службі. Учасник російсько-турецької війни 1768—1774. 1781 став сотником. 1787 за бойові заслуги в обороні Кінбурн ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОВ Петро Миколайович
|
|---|
| ... німи — П.Лидин, П.Николаев, П.Чернов; криптонім — Гр.А.Д.; 22(10).09.1869—16.01. 1947) — військ. і політ. діяч, письменник. Н. в м. Санкт-Петербург у родині донського козац. офіцера. 1887 закінчив Олександрівський кадетський корпус, 1889 — 1-ше Павлівське військ. уч-ще. 1897 — нач. конвою в рос. міс ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОГРАД
|
|---|
| ... фортеця, 1784—1922 — Костянтиноград) — місто районного підпорядкування Харківської області, райцентр. Розташов. на р. Берестова (прит. Орелі, бас. Дніпра), за 101 км на зх. від Харкова. Залізничний вузол. Нас. 22,3 тис. осіб (2004).
Історія міста розпочалася із заснування 1731—3 ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОДАР
|
|---|
| ... ) — місто, центр Краснодарського краю, РФ. Розташов. на Кубано-Приазовській (Прикубанській) низині, на правому березі р. Кубань. Річковий порт. Вузол залізничних та автомобільних шляхів. Аеропорт. Нас. 649,9 тис. осіб (2005).
Заснований 1793 запороз. козаками, які у складі Чорном ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОДОН
|
|---|
| ... місто обласного підпорядкування Луганської області, райцентр. Розташов. у пд.-сх. частині Донец. кряжа, на лівому березі р. Велика Кам’янка (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону), за 7 км від однойменної залізничної станції. Нас. 48,7 тис. осіб (2004).
Заснування міста пов’язане з ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОДОНСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН
|
|---|
| ... s=zdan_just>(до 1936 — Сорокинський) — див. Національні райони. ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОКУТСЬК
|
|---|
| ... арківської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Мерло (прит. Ворскли, бас. Дніпра), за 22 км від найближчої залізничної ст. Гути і за 108 км (залізницею) від Харкова. Нас. 8 тис. осіб (2004).
Заснований як один з опорних пунктів захисту пд. кордонів Рос. д-ви від нап ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОКУТСЬКИЙ Олександр Григорович
|
|---|
| ... st>(1781—1841) — військовик, журналіст, мемуарист. Брат С.Краснокутського. Н. в с. Пайки Переяславського пов. Київського намісництва (нині село Яготинського р-ну Київ. обл.) у сім’ї Г.Краснокутського (див. Краснокутські). Його мати — Софія — походила з родини козац. старшини Степана Томари (див. Том ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОКУТСЬКИЙ Семен Григорович
|
|---|
| ... 1788 або 1787 — 15(03). 02.1840) — військовик, правник, сановник Російської імперії, член Пд. товариства (див. Декабристів рух), масон. Брат О.Краснокутського. 12 (1) 1798 вступив до Сухопутного (1800 перейменований на 1-й) кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі. 27 (15) листопада 1802 став унтер-оф ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОКУТСЬКІ
|
|---|
| ... шинські, згодом — дворянські роди, імовірно, різного походження. Більш відомим з них є той, що був започаткований шляхтичем Київського воєводства Василем Еліта-Вільчківським (2-га пол. 17 ст.). Його син — Федір Васильович — оселився в Гетьманщині 1718 й почав писатися Краснокутським. О ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОПЕВЦЕВ Петро Іванович
|
|---|
| ... — 07 або 08.02 (26 чи 27.01).1865) — військовик, революціонер. З безмаєтної шляхти Київської губернії. Син лікаря. Освіту здобув у військово-навч. закладі — петерб. Дворянському полку, 1854 випущений в армію Російської імперії прапорщиком. За власним бажанням направлений на Кримську війну 1853—185 ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОПІЛЬ
|
|---|
| ... ст. смт Солотвин. ... |
|---|
| |
|---|
КРАСНОСІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... гічна к-ра доби кінця палеоліту пізнього. Тер. її поширення — бас. річок Німан, Дніпро та його прит. Прип’ять. В Укр. Поліссі до цього типу к-ри належать виявлені і досліджені стоянки поблизу сіл: Красносілля (Володимирецького р-ну), Великий Мидськ (Костопільського р-ну; обидва Рівнен. обл.), Лютка ... |
|---|
| |
|---|
КРАСОВСЬКИЙ Андрій Опанасович
|
|---|
| ... .05(22.04).1822—22(10). 06.1868) — військовик, учасник загальнорос. демократ. і укр. нац. рухів 1850—60-х рр., дворянин, підполковник. Н. в м. Київ у сім’ї генерала О.Красовського. 1840 закінчив петерб. Пажеський корпус. Брав участь у Дунайській кампанії 1853, де командував гусарським ескадроном. У ... |
|---|
| |
|---|
КРАСОВСЬКИЙ Михайло Васильович
|
|---|
| ... 851—10.05(27.04).1911) — держ., громад. і політ. діяч, таємний радник (1891), землевласник (бл. 500 десятин). Н. в Чернігівській губернії у дворянській родині. Закінчив юрид. ф-т Київ. університету (1871). Від 1872 — на держ. службі: у Правительствуючому Сенаті (1872—81, 1898—1903), мін-ві юстиції ( ... |
|---|
| |
|---|
КРАСОВСЬКИЙ Опанас Іванович
|
|---|
| ... _just>(28(17). 01. 1781, за ін. даними, 1780 — 30(18). 05.1843) — військ. діяч, генерал-ад’ютант (1831), чл. Військ. ради (1834), генерал від інфантерії (1841). Батько А.Красовського. Нащадок козац. роду, що набув дворянство (див. Красовські). Н. в Лебединській окрузі Харківського намісництва (до ук ... |
|---|
| |
|---|
КРАСОВСЬКИЙ Степан Якимович
|
|---|
| ... 8).08.1897—21.04.1983) — військовик, маршал авіації (1959), проф. (1966). Герой Рад. Союзу (1945). Н. в с. Глухи (нині село Могильовської обл., Білорусь). В армії з 1916. Брав участь у Першій світовій війні, унтер-офіцер. У Червоній армії (див. Радянська армія) — з 1918. Цього ж року став чл. РСДРП( ... |
|---|
| |
|---|
КРАСОВСЬКІ
|
|---|
| ... шинських, згодом — дворянських родів, різного походження. Найбільш відомий з них бере початок від шляхтича Йосипа Красовського (серед. — 2-га пол. 17 ст.), який за привілеєм польс. короля Яна II Казимира Ваза від 1659 тримав с. Волинка Чернігівського воєводства (нині село Сосницького р-ну Чер ... |
|---|
| |
|---|
КРАТ Михайло Миколайович
|
|---|
| ... 892 — серп. 1979) — військ. діяч, генерал-поручник Армії Української Народної Республіки (звання присвоєно Урядом УНР на вигнанні). Н. в м. Гадяч. Військ. освіту здобув у Полтав. кадетському корпусі та Чугуївському піх. юнкерському уч-щі (останнє закінчив 1912). Під час Першої світової війни — на фр ... |
|---|
| |
|---|
КРАТОХВИЛЯ-ВІДИМСЬКА Юзефа Богуславівна
|
|---|
| ... n_just>(18.05.1878—19.12.1965) — живописець і графік, майстриня архіт. пейзажу. Н. в м. Львів. Під час Першої світової війни жила в Силезії (істор. обл. у верх. і середній течії р. Одер; нині більша її частина в межах Польщі, решта — у складі Чехії). 1919 повернулася до Львова. Вчилася у Вищій худож ... |
|---|
| |
|---|
КРАШЕВСЬКИЙ (Kraszewski) Юзеф-Ігнаци
|
|---|
| ... ust>(28.07.1812—19.03. 1887) — письменник, журналіст, громад. діяч. Член Одеського товариства історії та старожитностей (1843), чл.-кор. Краківського наук. т-ва (1858), зарубіжний чл. Акад. мистецтв (Umělecka Beseda) у Празі (1873), почесний д-р університетів у Кракові та Львові (1879). Н. в м. ... |
|---|
| |
|---|
КРВАВИЧ Дмитро Петрович
|
|---|
| ... 26—02.04.2005) — скульп-тор, мистецтвознавець, педагог. Засл. діяч мист-в УРСР (1964), нар. художник УРСР (1990). Н. в с. Княжпіль (нині село Старосамбірського р-ну Львів. обл.). 1942—44 навч. в Самбірській учительській семінарії. 1945—46 — учитель початкової шк. с. Кропивник (нині село Старосамбірс ... |
|---|
| |
|---|
КРЕАЦІОНІЗМ
|
|---|
| ... ворення) — теологічна доктрина, що ґрунтується на постулаті про існування особливого — надприродного, тобто такого, що пов’язаний з Творцем, а не з природою самою по собі, чинника процесів становлення, еволюції, розвитку. Цей чинник не є складовою самостановлення, самоеволюції, саморозвитку, а є зов ... |
|---|
| |
|---|
КРЕВЕЦЬКИЙ Іван Іванович
|
|---|
| ... 883—27.06.1940) — історик, бібліотекар та журналіст. Н. в с. Іванівці (нині село Жидачів-ського р-ну Львів. обл.). Закінчив Львів. ун-т. Від 1909 до 1937 — гол. бібліотекар б-ки Наукового товариства імені Шевченка. Був ред. часописів «Наша школа» (1909—12), «Республіка» (1918—19), «Стара Україна» (1 ... |
|---|
| |
|---|
КРЕВСЬКА УНІЯ 1385
|
|---|
| ... союз Корони Польської та Великого князівства Литовського (ВКЛ), оформлений 14 серп. 1385 у м. Крево (нині село Гродненської обл., Білорусь). Цей союз завершив розпочатий 1325 етап політ. зближення цих д-в і був спробою примирити їхні інтереси в боротьбі за галицько-волин. землі та об’єднати сили пр ... |
|---|
| |
|---|
КРЕДИТНА КООПЕРАЦІЯ В УКРАЇНІ
|
|---|
| ... дитна кооперація (див. Кооперативний рух в Україні) — система об’єднань (товариств, спілок) дрібних товаровиробників та ін. осіб, які мають спільний інтерес у створенні грошових фондів із власних коштів для задоволення потреб в отриманні невеликих кредитів. На укр. землях перші кредитні кооперативи ... |
|---|
| |
|---|
КРЕЙЦЕР
|
|---|
| ... м білонна (зі сплаву срібла та міді) й мідна монета європ. країн, запроваджена в 13 ст. Від 15 ст. К. став осн. монетою австрійс. монетної системи. 1 К. = = 4 віденським пфенігам; 60 К. = = 240 пфенігам = 1 флорину. На укр. землях монети з позначенням номіналу в К. з’явилися в 16 ст.
... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬ
|
|---|
| ... області, райцентр. Залізнична станція. Нас. 23,3 тис. осіб (2004).
Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1227 як місто Галицько-Волинського князівства. 1382—1569 належало до Великого князівства Литовського. 1438 місту надано магдебурзьке право. 1529—35 власником був віле ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЄЗУЇТСЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... — катол. монастир ордену єзуїтів у Кременці, освіт. осередок Пд. Волині. Засн. 1702 з ініціативи кременецького старости кн. Я.-А. Вишневецького (див. Вишневецькі) як філія Львів. колегіуму, з 1711 — резиденція Луцького, а приблизно з 1715 — Острозького колегіумів, 1750 отримав статус колегіуму (див. ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЗАМОК
|
|---|
| ... ортифікаційна оборонна споруда в м. Кременець на високій (397 м) стрімкій горі (остання має нині дві назви: давню — Замкова — та більш пізню — Бона, на честь королеви Бони Сфорца Арагонської, яка володіла містом і замком у 16 ст.). Перша письмова згадка про укріплення м. Кременець міститься в Галиць ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ
|
|---|
| ... в літературі заг. назва напіввищого навч. закладу на Волині, що спочатку формально називався гімназією, а потім ліцеєм — Волин. гімназією та Волин. ліцеєм — і діяв у м. Кременець від 1805 до 1833; 2) навч. заклад у м. Кременець, що діяв від 1921 до 1939.
Волинська гімназія та Вол ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РЕФОРМАТСЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... st>— катол. монастир ордену реформатів у Кременці. Засн. в 40-х рр. 18 ст. Архіт. ансамбль К.р.м., який складався з костьолу й прилеглого до нього двоповерхового чернечого корпусу, збудовано в стилі пізнього бароко за проектом архіт. Антоніо Кастеллі на кошти княгині Терези з Лещинських — Вишневецьк ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... zdan_just>— правосл. монастир у м. Кременець. Заснований 1633 хорунжим Данилом Малиновським та чашником Лаврентієм Древинським. Спочатку це був чол. монастир, який звався Братським. При ньому діяло правосл. Богоявленське братство, яке мало школу, друкарню, шпиталь. 1701 за сприяння кременецького ста ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ МОНАСТИР
|
|---|
| ... just>— катол. монастир ордену францисканців, що існував у м. Кременець у 17—19 ст. Засн. 1606 луцьким біскупом М.Шишковським при катол. храмові міста (це був дерев’яний парафіяльний костьол Успіння Пресвятої Діви Марії, фундований 1538 королевою Боною). У 1-й пол. 17 ст. на кошти меценатів із місц. ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЕЦЬКО-ПОЧАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
|
|---|
| ... НИЙ ЗАПОВІДНИК
— н.-д. та культ.-освіт. заклад. Засн. згідно з постановою КМ України від 29 трав. 2001 для вивчення, охорони, реставрації та популяризації iсторико-архiт. спадщини міст Кременець і Почаїв. Підпорядковується Мін-ву регіонального розвитку і буд-ва України. На баланс ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЧУК
|
|---|
| ... рядкування Полтавської області, райцентр. Річковий порт і місце відомої істор. переправи («броду») на Дніпрі. Більша частина міста розташов. на лівому березі Дніпра, менша (колиш. Крюків) — на правому. Залізничний вузол. Нас. 230 тис. осіб (2006).
Символічною датою заснування К. ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЧУЦЬКА ГУБЕРНІЯ
|
|---|
| ... одиниця у складі України, утворена постановами ВУЦВК від 8 та 30 лип. 1920. Центр — м. Кременчук. До К.г. увійшли 6 повітів: Золотоніський, Кременчуцький, Хорольський, Черкаський, Чигиринський, Олександрійський. Ліквідована постановами ВУЦВК від 4 та 30 листоп. 1922 (належні до неї повіти були розп ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЧУЦЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... диниця УСРР 1923—30 (див. Округа). Утворена 7 берез. 1923 у складі Полтавської губернії (1925—30 округа — найвища адм.-тер. одиниця УСРР). На час утворення налічувала 10 р-нів. Окружний центр — м. Кременчук. Станом на 1 жовт. 1925 складалася з 18 р-нів та 258 сільс. рад, нас. — 758 тис. осіб. Нац. с ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ПОЛК
|
|---|
| ... к. та адм.-тер. одиниця Гетьманщини. Створений 1661 з лівобереж. володінь Чигиринського полку з ініціативи гетьмана Я.Сомка. Полковий адм. центр — м. Кременчук. До складу К.п. входили сотенні містечка: Багачка (нині смт Велика Багачка), Балаклія, Білоцерківка, Бірки, Остап’є, Устивиця (нині усі Вели ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМЕНЬ Василь Григорович
|
|---|
| ... 06.1947) — освіт. та держ. діяч. Д-р філос. н. (1991), проф. (1994), академії Національної академії наук України (2000), чл. президії НАН України (2000), президент Академії педагогічних наук України (від 1997), дійсний чл. Рос. академії соціальних наук (1994), іноз. чл. Рос. акад. освіти (2001), зас ... |
|---|
| |
|---|
КРЕМНИ
|
|---|
| ... iacute;ďé; у пер. з грец. — кручі, урвища) — гавань у Надазов’ї, що згадується Геродотом (IV, 20; IV, 110) та Клавдієм Птолемеєм (III, 5, 12). Геродот писав про К. як про землі царських скіфів і місце висадки легендарних амазонок. Згоди між науковцями щодо точної локалізації К. немає; за ... |
|---|
| |
|---|
КРИВБАС
|
|---|
| ... орізького залізорудного басейну; 2) назва села в Криворізькому р-ні Дніпропетровської області. ... |
|---|
| |
|---|
КРИВЕЦЬ Юхим Хомич
|
|---|
| ... 6.01.1940) — один із керівників органів держ. безпеки в 1920—30-х рр. в УСРР—УРСР. Н. в с. Кривець Лідського пов. Віленської губ. в родині робітника. Закінчив Двінське вище початкове уч-ще. 1912—16 — канцелярист Двінського повітового з’їзду, окружного суду, Брянської міськ. управи, Арсеналу. Від тра ... |
|---|
| |
|---|
КРИВЕЦЬКИЙ Михайло Єремійович
|
|---|
| ... н. невід. — п. 27.08. 1929) — політ. і громад. діяч, економіст. До Лютневої революції 1917 працював у мін-ві фінансів Російської імперії в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург), потім переїхав до Києва. Після утворення Української Центральної Ради і уряду України спочатку був обраний радником ген. с ... |
|---|
| |
|---|
КРИВИЙ РІГ
|
|---|
| ... орядкування Дніпропетровської області, райцентр. Розташов. при злитті річок Саксагань та Інгулець (остання — прит. Дніпра). Залізничний вузол. Центр Криворізького залізорудного басейну. Нас. 692 тис. осіб (2006).
Першим постійним поселенням на тер., що нині входить до меж сучасно ... |
|---|
| |
|---|
КРИВИН
|
|---|
| ... нції князів Яблоновських. Резиденція була розташов. на правому березі р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) в однойменному населеному пункті (нині це с. Старий Кривин Славутського р-ну Хмельн. обл., за 12 км від райцентру; залізнична станція). Тутешнє поселення уперше згадується в джерелах 1534 як ... |
|---|
| |
|---|
КРИВИЦЬКА Леся Сергіївна
|
|---|
| ... class=zdan_just>(16(04). 01.1899—07.11.1983) — актриса, громад. діячка. Нар. арт. УРСР (1954). Н. в м. Чигирин. Від 1918 навч. в театральній шк. в Києві і одночасно працювала в театрі М.К.Садовського. Разом із театром виїхала в Галичину, звідки інтернована в Домб’є — табір біля Кракова. Від 1921 — у ... |
|---|
| |
|---|
КРИВИЦЬКИЙ Вальтер Германович
|
|---|
| ... равжні прізв., ім’я та по батькові — Гінзберг (Гінзбург) Самуїл Гершович; 28.06.1899—10.02.1941) — рад. розвідник, перебіжчик (1937). Н. в родині торг. службовця в м-ку Підволочиськ. Учився в г-зії в м. Львів. Від 13 років — у робітн. русі. 1919 вступив до РКП(б). Займався підривною діяльністю в тил ... |
|---|
| |
|---|
КРИВИЧІ
|
|---|
| ... н. племен 6—9 ст. у верхів’ях річок Зх. Двіна, Дніпро, Волга, Велика. Із літописних джерел, крім власне К., відомі також К. псковські і К. полочани. На думку дослідників, К. взяли участь і в формуванні племінного об’єднання словен ільменських. Є кілька версій щодо походження К. Згідно з однією з них ... |
|---|
| |
|---|
КРИВІЦЬКИЙ Олександр Олексійович
|
|---|
| ... (30.03.1886—09.12.1946) — педагог і краєзнавець. Н. в с. Дзигівка (нині село Ямпільського р-ну Він. обл.) в учительській родині. 1907 закінчив вищі 4-річні пед. курси Черняєва в Санкт-Петербурзі. Володів, окрім укр. та рос., також нім. і польс. мовами, знав франц. й англійську. Був обізнаний із світ ... |
|---|
| |
|---|
КРИВОНІС Максим
|
|---|
| ... — черкас. полковник, гетьман наказний. Н., імовірно, у сім’ї міщанина м-ка Вільшана (нині с-ще міськ. типу Городищенського р-ну Черкас. обл.) чи м. Могилів (нині м. Могилів-Подільський). Мав брата, котрий поліг у Пилявецькій битві 1648, і сина (див. Кривоносенко). На Запорожжі зажив слави безстрашно ... |
|---|
| |
|---|
КРИВОНОС Петро Федорович
|
|---|
| ... 0.06).1910—19.10.1980) — один з ініціаторів соціаліст. змагання (стахановського руху) на залізничному транспорті УСРР/ УРСР в 1930-х рр. Герой Соц. Праці (1943). Н. в м. Феодосія. Від 1929 — чл. ВКП(б)—КПРС. Прославився 1935: працюючи машиністом у депо на ст. Слов’янськ Південнодонец. залізниці, збі ... |
|---|
| |
|---|
КРИВОНОСЕНКО
|
|---|
| ... ., можливо, Сава; бл. 1620 — бл. 1650) — остропільський полковник. Син М.Кривоноса. Учасник Жовтоводської битви 1648 і Корсунської битви 1648. Під час походу М.Кривоноса на Брацлавщину й Волинь обіймав посаду полковника. 17 (7) липня 1648 разом з І.Гирею штурмом оволодів м. Махнівка (нині с. Комсомо ... |
|---|
| |
|---|
КРИВОРІЗЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... вно-територіальна одиниця в складі УСРР (див. Округа). Утворена 12 квіт. 1923 у складі Катеринославської губернії. Окружний центр — м. Кривий Ріг. На час утворення налічувала 13 р-нів. За даними на 1 жовт. 1925, складалася з 14 р-нів та 184 сільрад, нас. 489 тис. осіб. Нац. склад нас. за переписом 1 ... |
|---|
| |
|---|
КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ БАСЕЙН
|
|---|
| ... Розташов. у межах Дніпропетровської області та частково Кіровоградської області, в басейнах рік Саксагань та Інгулець (прит. Дніпра). Простягається вузькою смугою (2—7 км) з пн. на пд. майже на 100 км (від Жовтих Вод до широти Каховського водосховища). Заг. пл. — бл. 300 км2.
Пер ... |
|---|
| |
|---|
КРИВОШЕЇН Олександр Васильович
|
|---|
| ... 1(19).07.1857—28.10. 1921) — держ. і політ. діяч. Н. в м. Варшава в сім’ї Василя Федоровича (1829—1894; сина селянина-кріпака; почав службу солдатом, дослужився до підполковника артилерії) та Юлії Федорівни (у дівоцтві — Яшинської, зі збіднілого польс. шляхетського роду). Закінчив Варшавську г-зію. ... |
|---|
| |
|---|
КРИВЧЕНЯ Олексій Пилипович
|
|---|
| ... (30.07).1910—10.03.1974) — оперний співак (бас). Нар. арт. СРСР (1956). Н. в м. Одеса. Мав міцну статуру і гарний та сильний голос. Деякий час працював молотобійцем. Навч. в Одеській консерваторії (у класі проф. В.Селявіна), водночас (з 1936) виступав на сцені Одеської філармонії. По закінченні 1938 ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНИЧ Юрій
|
|---|
| ... 683) — хорватський богослов, мислитель і письменник, автор праць з історії, географії, філософії, політекономії. Н. поблизу м. Загреб (нині столиця Хорватії). Навч. спочатку у Відні, потім у Болоньї та Римі (обидва міста в Італії). Став одним із перших проповідників панславізму. З метою поширення ід ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНІВСЬКИЙ Всеволод Йосипович
|
|---|
| ... (24(12).01.1885—02.09. 1938) — філолог, фахівець з правничої термінології. Н. в с. Лаврики (нині село Білоцерківського р-ну Київ. обл.) в сім’ї священика. Середню освіту здобув у Київ. духовній семінарії (закінчив 1905). Згодом навч. на юрид. ф-ті Юр’євського ун-ту (Юр’єв — нині м. Тарту, Естонія). ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНІВСЬКИЙ Олег Прокопович
|
|---|
| ... 03.01.1944) — історик, дослідник соціально-екон. історії Правобережної України 18 — 1-ї пол. 19 ст., історії церкви і реліг. думки в Україні, історії стародавнього світу. Д-р істор. н. (1992), проф. (1993). Н. в с. Красна Слобідка Обухівського р-ну Київ. обл. 1965 закінчив історико-філос. ф-т Київ. ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНІВСЬКИЙ Платон
|
|---|
| ... owski) Платон
(р. н. невід. — п. 1863) — військовик, революціонер. З дворян Подільської губернії. Служив офіцером у рос. армії, потім став ротмістром 2-го уланського полку Царства Польського. Учасник польського повстання 1830—1831, за виявлені в боротьбі за суверенну польс. держа ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНІВСЬКИЙ Степан Андрійович
|
|---|
| ... 08.01.1911(26.12.1910)—17.07.2002) — поет, літературознавець, критик, перекладач. Д-р філол. н. (1962), проф. (1963). Чл. Спілки письменників України (1934). Н. в м-ку Новий Буг у сім’ї шевця. 1928 закінчив Одес. професійну шк. Цього ж року дебютував у одес. ж. «Блиски». Продовжив навчання в Харків. ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНІВСЬКИЙ Федір Іванович
|
|---|
| ... 09.1878—28.04.1938) — громад. та політ. діяч. Н. в с. Скибинці (нині село Тетіївського р-ну Київ. обл.) в сім’ї сільс. священика. Навч. на мед. та юрид. ф-тах Юр’євського (нині Тартуський) ун-ту. За участь у студентському русі 1904 був заарештований і відбув піврічне тюремне ув’язнення. 1907 закінчи ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНОВСЬКИЙ Максим Костянтинович
|
|---|
| ... p class=zdan_just>(20(09).08.1777—18(06).05. 1839) — укр. шляхтич козац. походження, дворянин Полтав. губ., військ. діяч, чл. Військ. ради Рос. імперії (1837). Генерал-лейтенант (1826). Службу розпочав каптенармусом флотського екіпажу 5 лип. (26 черв.) 1792, від 17 (6) жовт. — сержант. 1794 плавав н ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНОВСЬКИЙ Микола Андрійович
|
|---|
| ... lass=zdan_just>(11.11 (30.10).1818—11.05(29.04).1888) — військ. і держ. діяч Російської імперії, письменник. Генерал-ад’ютант (1862). Н. в сім’ї дворян Санкт-Петерб. губернії. 1837 закінчив артилер. уч-ще в Санкт-Петербурзі, отримав звання офіцера і був залишений у цьому ж навч. закладі. 1839 направ ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖАНОВСЬКИЙ Северин Тадейович
|
|---|
| ... вський, Krzyуanowski) Северин Тадейович
(14(03).07.1787—13(01).08.1839) — військовик, діяч польс. національно-визвол. руху. Масон. З київ. шляхти. Н. в с. Пархомівка Сквирського пов. Київського воєводства. Виховувався вдома. 1808 нелегально залишив територію Російської імперії й ... |
|---|
| |
|---|
КРИЖИЦЬКИЙ Сергій Дмитрович
|
|---|
| ... 1.12.1932) — археолог.
Д-р арх-ри (1981), чл.-кор. АН УРСР (1990; з 1991 — АН України, з 1994 — Національна академія наук України). Н. в м. Київ. Закінчив Київ. худож. ін-т (1960), обіймав посаду архітектора в НДІ теорії та історії арх-ри (1960—64). З серед. 1964 — в Ін-ті археол ... |
|---|
| |
|---|
КРИЗА ДЕМОРЕАЛЬНОСТІ, криза демографічна
|
|---|
| ... an_just>Криза демореальності в Україні на рубежі 20 та 21 ст. К.д. — стан сусп. організму, який характеризується втратою ним здатності до самовідтворення нас. в досягнутих раніше якості й кількості. Її проявами є зниження дітородної активності, погіршення стану фізичного та психологічного здоров’я, ... |
|---|
| |
|---|
КРИЗИ, основні концептуальні підходи до аналізування суспільних криз (з досвіду міжнародної політології)
|
|---|
| ... суспільних криз (з досвіду міжнародної політології)
Термін «криза» походить від грец. слова ксЯуйт, що перекладається як «вихід», «закінчення», і сьогодні вживається для означення переломної «точки», яка «розділяє», «відділяє» один якісний стан плину буття від іншого. В міжнар. п ... |
|---|
| |
|---|
КРИЛЕНКО Микола Васильович
|
|---|
| ... псевд. — Абрам; 14(02).05. 1885—29.07.1938) — парт., військ. і держ. діяч. Д-р держ. і правових н. (1934). Н. в с. Бехтеєво (нині село Смоленської обл., РФ) в сім’ї службовця, колиш. студента, якого за революц. діяльність виключили з ун-ту і вислали на проживання в село. Згідно з даними, наведеними ... |
|---|
| |
|---|
КРИЛІВ
|
|---|
| ... шов. у гирлі р. Тясмин (прит. Дніпра). Нині затоплене водами Кременчуцького водосховища.
Заснований бл. 1615 магнатом Яном Даниловичем. Належав до Чигиринського староства Київського воєводства, мав магдебурзьке право. Був укріплений земляними валами. 1625, 1637—38 опинявся в епіц ... |
|---|
| |
|---|
КРИЛОВ Микола Іванович
|
|---|
| ... 4.1903—09.02.1972) — військовий діяч. Маршал Рад. Союзу (1962). Двічі Герой Рад. Союзу (1945). Н. в с. Галяєвка (нині с. Вишневе Пензенської обл., РФ) в сім’ї службовця. 1919 закінчив екстерном школу 2-го ступеня в м. Аркадак (нині місто Саратовскої обл., РФ). Цього ж року добровільно вступив до Чер ... |
|---|
| |
|---|
КРИЛОВ Микола Митрофанович
|
|---|
| ... ).11.1879—11.05.1955) — математик, механік. Проф. (1912), д-р математики (1917), академік ВУАН (1922; нині Національна академія наук України), чл.-кор. АН СРСР (1928), акад. АН СРСР (1929), засл. діяч н. УРСР (1939). Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї сенатського чиновника. Виріс у родовому маєтку бать ... |
|---|
| |
|---|
КРИЛОС
|
|---|
| ... вано-Франківської області. Розташов. на р. Луква (прит. Дністра), за 5 км від м. Галич. Нас. — 1697 осіб. На тер. К. виявлено поселення трипільської культури і передскіф. часів, поховання ранньої та пізньої бронзи, скарб срібних речей 6 ст. та араб. монет 9 ст. На території сучасного К. — на Крилось ... |
|---|
| |
|---|
КРИМ Соломон Самійлович
|
|---|
| ... 8, за ін. даними, 1864, є також повідомлення про дати н. 07.05(25.04).1867 і 06.08(25.08). 1868 — п. 09.09.1936) — держ. і політ. діяч, землевласник, підприємець, меценат, учений-агроном. Н. в м. Феодосія в заможній караїмській (див. Караїми) багатодітній сім’ї Самійла Абрамовича Крима (1835—1898) т ... |
|---|
| |
|---|
КРИМ, перебіг основних доісторичних та історичних подій на півострові Крим
|
|---|
| ... ій на півострові Крим
Географічно К. є півостровом на пд. України. Омивається з зх. і пд. Чорним морем, з пн. та сх. — Азовським морем. На пн. з’єднується з материком Перекопським перешийком (ширина бл. 8 км). Пл. 25 880 км2. На сх. виступає Керченський п-ів, на зх. — Тарханкутсь ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА АВТОНОМНА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА
|
|---|
| ...
(Крим АСРР) була утворена постановою Всерос. ЦВК та РНК РСФРР від 18 жовт. 1921 як частина РСФРР в межах Крим. п-ова. Центр — м. Сімферополь. У результаті Перекопсько-Чонгарської операції 1920 і захоплення в листопаді Крим. п-ова Червоною армією (див. Радянська армія) в Криму бу ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА ВІЙНА 1853—1856, Східна війна 1853—1856
|
|---|
| ... class=zdan_just>— широко вживана в дореволюц. рос. та рад. історіографії назва, що, однак, лише механічно поєднувала дві окремі події — війну Російської імперії з Османською імперією 1853 і цивілізаційний конфлікт, одним з проявів якого була власне Крим. війна Росії з Великою Британією та Францією 1 ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА ВЛАДА В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ ПІВОСТРОВА ВЕРМАХТОМ
|
|---|
| ...
Невдовзі після військ. нападу на СРСР канцлер Третього рейху А.Гітлер підписав 17 лип. 1941 указ про створення у складі рейхскомісаріату «Україна» ген. округу (адміністративно-тер. одиниці) «Крим» (Generalbezirk Krim). Формально цей ген. округ був утворений 1 верес. цього ж року ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА ГРУПА АРМІЇ УНР
|
|---|
| ... ове об’єднання частин Армії Української Народної Республіки, утворене в квіт. 1918 для звільнення Криму від більшовицьких військ і оволодіння базами Чорномор. флоту. Формувалося на основі Запорізького корпусу Армії УНР. Команд. — полк. П.Болбочан. До складу Крим. групи (бл. 6 тис. осіб) увійшли: 2-й ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945, Ялтинська конференція 1945
|
|---|
| ...
— зустріч 4—11 лют. 1945 в Лівадійському палаці (див. Лівадія) поблизу Ялти голови РНК СРСР і генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й.Сталіна, президента США Ф. Рузвельта, прем’єр-міністра Великої Британії У.-Л.Черчілля, міністрів закордонних справ та начальників вищих штабів союзних ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
|
|---|
| ... t>Здійснена військами Четвертого Українського фронту і Окремої Приморської армії 8 квіт. — 12 трав. 1944 за підтримки кораблів і авіації Чорномор. флоту і Азовської військової флотилії. Крим утримувало майже 200-тис. вороже угруповання. Частини 4-го Укр. фронту 8 квіт. розпочали прорив оборони проти ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА ОБЛАСТЬ
|
|---|
| ... Автономної Республіки Крим. ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ 1941
|
|---|
| ... елася 18 жовт. — 16 листоп. військами П’ятдесят першої армії і Приморської армії у взаємодії з Чорноморським флотом. У середині жовт. нім. командування зосередило для наступу на Крим 7 піх. д-зій 11-ї армії, румун. гірський корпус і значні сили авіації. Крим обороняли 4 кавалерійс. і 12 стрілец. д-з ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (КСРР)
|
|---|
| ... p class=zdan_just>Проголошена 1 трав. 1919 окремою республікою у складі РСФРР (див. Російська Федерація) на підставі рішення політбюро ЦК РКП(б) від 23 квітня 1919. Утворена за територіальним принципом у межах Крим. п-ова. Центр — м. Сімферополь. До складу уряду увійшли: нарком охорони здоров’я та с ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
|
|---|
| ... ханат. ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКИЙ Агатангел Юхимович
|
|---|
| ... вд. — А.Хванько та ін.; 15(03).01.1871—25.01.1942) — сходознавець, славіст, історик літератури, письменник, публіцист та перекладач. Н. в м. Володимир-Волинськ (нині м. Володимир-Волинський) у сім’ї Юхима Степановича та Аделаїди Матвіївни (у дівоцтві — Сидорович) Кримських. Батько був з білорусько-т ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
|
|---|
| ... s=zdan_just>(1921—45 — Центральний музей Тавриди, 1945—93 — Кримський краєзнавчий музей) — музейний заклад у м. Сімферополь. Створений 1921 на базі зібрань Музею Таврійської губернської вченої архівної комісії (заснований 1887) і Природничо-істор. музею Таврійського губернського земства (заснований ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКИЙ ФРОНТ
|
|---|
| ... днання військ Червоної армії (див. Радянська армія) в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 (команд. — ген.-лейтенант Д.Козлов). Утворене 28 січ. 1942 з військ колиш. Кавказ. фронту, розташованих на Керченському і Таманському п-вах, а також у районі м. Краснодар (44-та, 47-ма і ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
|
|---|
| ... степових імперій (рах nomadica), що існувала на пд. України, в Прикубан’ї та на Пн. Кавказі від бл. 1430 до 1783.
Назва і територія. У титулатурі крим. ханів належна їм д-ва називалася метафорично «Тахт-і-Крим» («Кримський престол») або «Тахт-і-Крим ве Дешт-і-Кипчак» («Пре ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКИЙ ШЛЯХ, Чумацький шлях
|
|---|
| ... одна з бокових гілок Муравського шляху, що відходила від нього біля р. Вовчі Води (нині р. Вовча, прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Вів з Гетьманщини через землі Вольностей Війська Запорозького низового, понад Великим Лугом до Січі, а звідти — до Кримського ханату, зокрема до Перекопу. Мав дві го ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 і 1689
|
|---|
| ... льні походи рос. армії та укр. козац. війська на Кримський ханат. Уклавши «Вічний мир» 1686 з Річчю Посполитою, Росія вступила в «Священну лігу» — антиосман. коаліцію Австрії, Венеції та Польщі й розпочала боротьбу за землі Пн. Причорномор’я. У трав. 1687 100-тис. рос. армія під командуванням кн. В. ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1736—1738
|
|---|
| ... оєн. походи рос. армії та укр. козац. війська на Кримський ханат під час російсько-турецької війни 1735—1739. Перший похід розпочався 1736. У трав. рос.-укр. армія під командуванням ген.-фельдмаршала Б.-К.Мініха та наказного гетьмана Я.Лизогуба штурмом здобула Перекоп, а в черв. — ҐьозлевJ (Козлов; ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКІ ТАТАРИ
|
|---|
| ... рым татарлар») — тюркський етнос, батьківщиною якого є земля Крим. п-ова. Нині в Україні К.т. живуть переважно в Автономній Республіці Крим (за переписом нас. 2001, в Україні проживало 248,2 тис. крим. татар, із них у АР Крим — 243,4 тис.). За межами України К.т. є в Узбекистані, Таджикистані, Румун ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР, Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр
|
|---|
| ... ький академічний музично-драматичний театр
Відроджений 1990. Має давні традиції. У Кримському ханаті були поширеними театралізовані вистави сх. колориту з пригодницьким заплутаним сюжетом. Крим-Гірей (1758—64, 1768—69) звертався до франц. короля Людовіка XV Бурбона з проханням до ... |
|---|
| |
|---|
КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ
|
|---|
| ... ust>Виник після ХХ з’їзду КПРС (1956) у місцях депортації кримських татар (див. Депортація кримськотатарського народу 1944). У різні роки активну роль у його діяльності та підтримці брали С.Амет-хан, А.Решидов, С.Сеїтвелієв, У.Абдураманов, Р.Джемілєв, Р.Мустафаєв, М.Халілов, Б.Османов, М.Селімов, А ... |
|---|
| |
|---|
КРИМЧАКИ та стародавнє єврейське населення Криму
|
|---|
| ... class=zdan_just>К. — єврейс. етнолінгвістична (тюркомовна) група. Сформувалася на тер. Крим. п-ова в 14—16 ст. У різні істор. періоди налічувала від кількох сотень до кількох тисяч осіб. За даними перепису нас. України 2001, у Криму було зареєстровано 204 К. На думку більшості істориків, К. є відгал ... |
|---|
| |
|---|
КРИП’ЯКЕВИЧ Іван Петрович
|
|---|
| ... 24;őđôüň — таємний, прихований та ăńÜöů — пишу) — спеціальна історична дисципліна про шифрування (та розшифровування) записів за спец. технологіями з метою зробити їх зміст зрозумілим тільки для обмеженого кола осіб.
В історичній ... |
|---|
| |
|---|
КРИПТОГРАФІЯ
|
|---|
| ... німи та криптоніми — Іван Горишівський, Іван Петренко, Іван Холмський, І.К., Крч, І.Кр-ч, Viator; 25.06.1886—21. 04.1967) — історик, археограф, організатор наук. життя, громад. і освіт. діяч, журналіст. Від 1906 — звичайний, а з 1911 — дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Д-р філософії ... |
|---|
| |
|---|
КРИСА Олег Васильович
|
|---|
| ... 942) — скрипаль і педагог. Засл. артист УРСР (1968). Н. в с. Малі Ухани (нині село в Польщі). З раннього віку під наглядом батьків займався музикою. За його власними спогадами, «в дитинстві мав насолоду сидіти в оркестровій ямі поряд з диригентом і тремтів від щастя». По закінченні середньої школи в ... |
|---|
| |
|---|
КРИСТЕР Арнольд Едмундович (Арнольд-Едуард Германович-Едмундович
|
|---|
| ... -Едмундович
11.11(30.10).1886—24.10.1937) — правознавець, професор (1920). Н. в м. Київ у сім’ї садовода-підприємця нім. походження; онук Вільгельма Кристера (доброго знайомого Т.Шевченка), засн. садівницької фірми і садівницького госп-ва (нині відомі як квітково-декоративне госп ... |
|---|
| |
|---|
КРИСТИНКА, назва монет
|
|---|
| ... нім. гульденів, що згадана в актових джерелах укр. земель 2-ї пол. 17—18 ст. Ці гульдени карбувалися за Циннаївською монетною стопою, запровадженою 1667, згідно з якою 1 гульден = 2/3 лічильного талера = 4/7 реального рейхсталера, а згодом — за Лейпцігською монетною стопою 1690, за якою 1 гульден = ... |
|---|
| |
|---|
КРИСТИНОПІЛЬ
|
|---|
| ... ервоноград. ... |
|---|
| |
|---|
КРИТИКА ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
|
|---|
| ...
Вперше проблема критики джерел історичних була виразно поставлена італ. гуманістами Л.Валла (1407—57) та Ф.Патрічі (F.Patrizzi, 1529—97), а пізніше розвинута франц. правником Ж.Боденом (у праці «Метод для легкого пізнання історії», 1566) і просвітителями. У нац. історіографії пр ... |
|---|
| |
|---|
КРИЦЬКИЙ (Критський, Крітський) Микола Дмитрович
|
|---|
| ... class=zdan_just>(р. н. і р. с. невід.) — військ. моряк, гідрограф. Контр-адмірал (1832). За походженням грек з о-ва Крит (у той час острів належав Османській імперії; нині — у складі Греції). 1789 в м. Санкт-Петербург вступив кадетом до Корпусу чужинських єдиновірців. 1794 став гардемарином, 1796 — ... |
|---|
| |
|---|
КРИЧЕВСЬКИЙ Василь Григорович
|
|---|
| ... .01.1873(31.12.1872)—15. 11.1952) — архітектор, мистецтвознавець, маляр, графік, декоратор театральних вистав та кіноф-мів, майстер декоративно-вжиткового мист-ва. Засл. діяч мист-в УРСР (1940). Почесний чл. Вільної української академії наук у США (1945). Брат Ф.Кричевського. Батько М.Кричевського. ... |
|---|
| |
|---|
КРИЧЕВСЬКИЙ Микола Васильович
|
|---|
| ... .11.1898—11.09.1961) — художник-постімпресіоніст, живописець, графік, театр. декоратор. Син худож. В.Кричевського від першого шлюбу (з В.Марченко). Н. в м. Харків. Початкову худож. освіту отримав у батька. 1917 закінчив 4-ту Київ. г-зію. Працював художником і актором у театрі М.К.Садовського, з яким ... |
|---|
| |
|---|
КРИЧЕВСЬКИЙ Станіслав-Михайло
|
|---|
| ... н. невід. — п. 03.08 (24.07).1649) — чигиринський і київ. полковник, гетьман наказний. Н. в сім’ї шляхтича-католика в Берестейському воєводстві. Служив у польс. армії. 1643 призначений чигиринським полковником, став кумом сотника Чигиринського полку Б.Хмельницького. В листопаді 1647 звільнив Б.Хмел ... |
|---|
| |
|---|
КРИЧЕВСЬКИЙ Федір Григорович
|
|---|
| ... 10).05.1879 — 30.07.1947) — художник-живописець, педагог. Д-р мистецтвознавчих н. (1939), проф., засл. діяч мист-в УРСР (1940). Н. в м. Лебедин у багатодітній сім’ї земського фельдшера Григорія Якимовича Кричевського. Брат В.Кричевського. Змалку жив у с. Ворожба (нині село Лебединського р-ну Сум. об ... |
|---|
| |
|---|
КРИЧИНСЬКИЙ Леон
|
|---|
| ... слан; Kryczynski Leon, Najman Murza; псевдоніми — Арслан-Бей, Л. мурза Найманський, Найман-мурза-Олешкович-Кричинський; 25.09.1887 — 1939, за ін. даними, 1940) — юрист, історик, татар. громад. діяч. Н. в м. Вільно (нині Вільнюс) у сім’ї Костянтина Кричинського (генерал рос. армії, виходець з одного ... |
|---|
| |
|---|
КРИЧИНСЬКИЙ Станіслав
|
|---|
| ... 1—02.11.1941) — історик-орієнталіст, дослідник історії татар. Н. в м. Нови-Сонч (нині місто в Польщі). Походив з родини литов. татар. Студіював право та історію в ун-тах Кракова та Львова (під кер-вом С.Закжевського), а також тюркологію у Варшаві (під кер-вом А.Зайончковського). Співпрацівник Л.Крич ... |
|---|
| |
|---|
КРІГЕР Григорій Олександрович
|
|---|
| ... ович
(1820—08.04(27.03).1881) — військ. моряк, гідрограф, віце-адмірал (1873). 1831 вступив до петерб. Мор. шляхетського корпусу, 1836 завершив освіт. курс у цьому закладі, отримав чин мічмана і був рекомендований навчатися до Вищого офіцерського класу. 1840 в чині лейтенанта нап ... |
|---|
| |
|---|
КРІЛИК Йосип Васильович
|
|---|
| ... zdan_just>(парт. псевд. — Васильків; 22.07.1898—11.09. 1941) — діяч комуністичного руху в Західній Україні. Н. в м-ку Краковець у сім’ї службовця. Здобув вищу освіту. Від кін. 1920 — секретар ЦК Комуніст. партії Сх. Галичини (від 1923 — ЦК Комуністичної партії Західної України). Від 1923 — чл. ЦК Ко ... |
|---|
| |
|---|
КРІПАЦТВО, кріпосне право
|
|---|
| ... ма аграрних відносин переважно в сільс. районах, за якої, по-перше, власником землі, що перебуває у володінні чи безпосередньому користуванні селянина, який на ній господарює, а також неповним власником виробленої на цій землі продукції є можновладець — феодал, а по-друге, селянин, що господарює на ... |
|---|
| |
|---|
КРМАН Даніель
|
|---|
| ... — словац. церк. та суспільно-політ. діяч, видавець, перекладач, автор численних реліг. й істор. творів, а також «Словацької граматики» (1704). Н. в с. Омшен (нині село в Словаччині) у нім. протестантській сім’ї. Навч. в освіт. закладах Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща), Лейпцига та Віттенберга (оби ... |
|---|
| |
|---|
КРОКОВСЬКИЙ Олександр
|
|---|
| ... ’я — Йоасаф; р. н. невід. — п. 01.07.1718) — церк. діяч, митрополит Київ., Галицький і всієї Малої Росії (1708—18). Закінчив Київський колегіум (див. Києво-Могилянська академія). У 1680-х рр. викладав у ньому риторику, був проф. філософії та богослов’я, префектом, ректором (1693—97), водночас 1690—9 ... |
|---|
| |
|---|
КРОКОТКИ-ЯЛОВИЦЬКІ
|
|---|
| ... n_just>— князівський рід, що походив зі смоленської гілки Рюриковичів. У 2-й пол. 15 ст. кн. Іван Дмитрович Кропотка отримав від короля польс. і великого кн. литов. Казимира IV Ягеллончика привілей на села Яловичі, Ворсин, Чекня та Котелів у Луцькому повіті Волинської землі, які перед тим тримала «к ... |
|---|
| |
|---|
КРОЛЕВЕЦЬ
|
|---|
| ... і, райцентр. Розташов. при впадінні р. Свидня в р. Реть (прит. Сейму, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 24,6 тис. осіб (2004).
До цього часу (поч. 21 ст.) тер. міста археологами досліджена недостатньо, поодинокі розкопки дають змогу говорити лише про те, що люди тут господар ... |
|---|
| |
|---|
КРОМЕР Мартин
|
|---|
| ... 3.1589) — польс. історик. Н. в м-ку Бєч (Польща) в міщанській родині. Навч. в Краківському університеті та Болонському університеті. Від 1579 — єпископ Вармії. Був секретарем польс. короля Сигізмунда II Августа. Учасник дипломатичних місій. Автор публіцистичних творів, зокрема, спрямованих проти док ... |
|---|
| |
|---|
КРОНЕБЕРГ Андрій Іванович
|
|---|
| ... бо 1816 — 22(10).04.1855) — філолог, історик. Син І.Кронеберга. Н. в м. Харків. Закінчив Моск. ун-т. 1836 дебютував як літератор у харків. альманасі «Надежда» презентацією перекладів рос. мовою уривків з п’єси «Макбет» В.Шекспіра. 1838 підготував некролог і бібліографію робіт свого батька для ж. «Мо ... |
|---|
| |
|---|
КРОНЕБЕРГ Іван Якович
|
|---|
| ... _just>(1788—31(19).10. 1838) — учений, педагог, перекладач, літератор. Д-р філософії (1807), чл. Єнського великогерцогського мінералогічного т-ва (1814). Батько А.Кронеберга. Н. в м. Москва в сім’ї священика євангелічного сповідання. 1800—07 навч. в Галльській школі та Єнському ун-ті в Німеччині. По ... |
|---|
| |
|---|
КРОНТАЛЕР
|
|---|
| ... 29,44 г срібла 873-ї проби); названа «коронним талером» за зображенням на ній спочатку 4-х (до 1780), потім 3-х корон на Андріївському хресті; була майже повним відповідником старого бельг. альбертусталера 17 ст. (29,48 г срібла 866-ї проби). Завдяки своїй пробі здобула вищий від альбертусталера кур ... |
|---|
| |
|---|
КРОПИВ’ЯНСЬКИЙ Микола Григорович
|
|---|
| ... (28(16).12.1889—21. 10.1948) — військ. діяч. Н. в с. Володькова Дівиця (нині с. Червоні Партизани Носівського р-ну Черніг. обл.) у заможній сел. родині. 1913 закінчив Чугуївське військ. уч-ще. Був учасником Першої світової війни. Став підполковником рос. армії, повним Георгіївським кавалером, був на ... |
|---|
| |
|---|
КРОПИВНИЦЬКА Олександра Марківна
|
|---|
| ... (01.06(20.05).1888—20.04.1969) — оперна та камерна співачка (сопрано). Дочка М.Л.Кропивницького та його дружини Надії Василівни (до заміжжя Галущенко). Н. в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград). Названа на честь першої дружини батька — Олександри Вукотич. Невдовзі після народження доньки сім’я Кроп ... |
|---|
| |
|---|
КРОПИВНИЦЬКИЙ Марко Лукич
|
|---|
| ... .05.1840—21(08).04. 1910) — драматург, актор, режисер, композитор, один із засн. укр. професійного театру. Н. в с. Бежбайраки (нині с. Кропивницьке Новоукр. р-ну Кіровогр. обл.) у сім’ї Луки Івановича (дрібного шляхтича) та Капітоліни Іванівни (в дівоцтві Дубровинської) Кропивницьких. Його мати вміл ... |
|---|
| |
|---|
КРОПИВНИЦЬКИЙ Михайло Северинович
|
|---|
| ... веринович
(р. н. і р. с. невід.) — земський підсудок Брацлавського воєводства (1616—40). Був активним поборником конфесійних прав православних Речі Посполитої. Як шляхетський парламентарист сприяв починанням, спрямованим на досягнення політ. компромісу між православними та унійця ... |
|---|
| |
|---|
КРОПИВНЯНСЬКИЙ ПОЛК, Кропивенський полк
|
|---|
| ... n_just>— козац. військ. й адм.-тер. одиниця в Лівобережній Україні. Ств. 1649. Існував 9 років. Його полковим центром було м-ко Кропивна (нині село Золотоніського р-ну Черкас. обл.). Межував з Прилуцьким полком, Переяславським полком, Черкаським полком, Чигиринським полком, Полтавським полком і Мирг ... |
|---|
| |
|---|
КРОПОТКІН Петро Олексійович
|
|---|
| ... 2(27.11).1842—08.02.1921) — географ, публіцист, один з ідеологів анархізму, князь. Н. в м. Москва. Його батько — Олексій Петрович — був відставним офіцером, володів маєтностями в кількох губерніях і більше ніж 1 тис. кріпаків, мати — Катерина Миколаївна — була донькою ген. М.Сулими, потомка запороз. ... |
|---|
| |
|---|
КРОХМАЛЬ Нахман
|
|---|
| ... ; акронім — Ранак — від початкових літер: Раббі Нахман Крохмаль; 1785—1840) — філософ, історик, один із фундаторів юдаїки (науки про єврейство), провідний мислитель єврейс. просвітницького руху — гаскали (га-скала — просвіта). Цей рух розвинувся в колі європ. єврейс. інтелектуалів у 2-й пол. 18 ст. ... |
|---|
| |
|---|
КРОХМАЛЮК Юрій Андрійович
|
|---|
| ... німи — Юрій Орест, Б.Коринт, Юрій Тис, Ю.Тис-Крохмалюк; 27.10.1904—01.01. 1994) — літератор, публіцист, історик, громад. і культ. діяч. Н. в м. Краків. 1922 закінчив г-зію в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), навч. у Віденській політехніці. Працював інженером у Станіславі та Львові. Закінчив аві ... |
|---|
| |
|---|
КРОЧЕ Бенедетто
|
|---|
| ... 25.02.1866—20.11.1952) — італ. історик, філософ, політик. Його істор. та філос. праці справили помітний вплив на розвиток методології історичної науки 20 ст. Н. в м. Пескассеролі (Італія) у заможній сім’ї землевласників з пд. країни — Паскуале Кроче та Луїзи Сипарі. 1883, коли він разом із сім’єю п ... |
|---|
| |
|---|
КРУЗ Корнелій Іванович
|
|---|
| ... орнеліс) Іванович
(14(04).06.1657—14(03).06. 1727) — моряк, адміністратор, гідрограф, адмірал (1721). Н. в м-ку Ставангер (Норвегія) у сім’ї голл. переселенців. З юних літ плавав на торг. суднах, 20 років перебував у королів. флоті (штатгальтер Республіки Сполучених провінцій (16 ... |
|---|
| |
|---|
КРУЗ Олександр Іванович, фон
|
|---|
| ... анович), фон
(1731—16(05).05.1799) — моряк, адмірал (1790). Син датчанина, який вступив у підданство до рос. імп. Петра I й став капітаном-командором. Н. в м. Москва. Служив волонтером на мор. суднах, зокрема, під командуванням свого хрещеного батька, майбутнього віце-адмірала Дж ... |
|---|
| |
|---|
КРУК Григорій Якович
|
|---|
| ... ; 30.10.1911—05.12.1988) — скульптор, графік. Н. в с. Братишів (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франк. обл.) в родині галицького гончара. В його майстерні К. почав ліпити з глини. Після закінчення Станіславської деревообробної школи навч. в Мистецько-пром. школі м. Львів, працював у майстернях різ ... |
|---|
| |
|---|
КРУПКО Семен Никифорович
|
|---|
| ... 7.04).1891—1937/1938) — рад. і суд. діяч доби СРСР, голова Найвищого суду УСРР (1927—28). Н. в с. Казенна Крива Руда (нині с. Крива Руда Семенівського р-ну Полтав. обл.) в багатодітній сел. родині. Закінчив пед. курси в м. Кременчук (1911), вчителював у сільс. школі. Навчання продовжив у Феодосійськ ... |
|---|
| |
|---|
КРУПНИЦЬКИЙ Борис Дмитрович
|
|---|
| ... 7.1894—05.06.1956) — історик. Д-р філософії (1929), проф. (1941). Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук. Н. в с. Медведівка (нині село Чигиринського р-ну Черкас. обл.) в сім’ї псаломщика. 1913 закінчив г-зію в м. Черкаси і цього ж року поступив на істор ... |
|---|
| |
|---|
КРУТЕНЬ Євграф Миколайович
|
|---|
| ... ).12.1890—19(06).06. 1917) — льотчик, автор перших в історії авіації праць з основ тактики повітряного бою та принципів створення загонів винищувальної авіації. Н. в м. Київ у сім’ї Миколи Євграфовича й Кароліни Карлівни. Невдовзі після його народження батьки розвелися, мати переїхала до Санкт-Петер ... |
|---|
| |
|---|
КРУТИ, БІЙ 1918
|
|---|
| ... січ. 1918 поблизу ст. Крути (нині в с. Пам’ятне Борзнянського р-ну Черніг. обл.) під час наступу на м. Київ військ більшовицької Росії. З кінця груд. 1917 загін юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 старшин, 18 кулеметів) під командою сотника Ав.Гончаре ... |
|---|
| |
|---|
КРУТНЕВИЧ Гаврило
|
|---|
| ... т. — п. після 1603) — гетьман Війська Запорозького на поч. 17 ст. Походив, імовірно, з козац. роду, можливо з Київщини (Димер). Уперше став «старшим» Війська Запороз. під час походу запорожців у Молдову та Валахію (див. Волощина) на підтримку Симеона Могили (батька П.Могили) проти господаря Михая Хо ... |
|---|
| |
|---|
КРУЦ Володимир Опанасович
|
|---|
| ... 11.1938) — археолог, фахівець у галузі первісної археології України. Канд. істор. н. (1974). Н. в м. Київ. Закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту (1962). З того ж року пра-цює в Ін-ті археології АН УРСР (нині — Інститут археології НАН України), з 1981 — ст. н. с. Від 1981 веде дослідження найбільшого з пос ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКА Володимира Антонівна
|
|---|
| ... t>(1903—08.12.1937) — лікар-дерматолог, публіцист, редактор, громад. та культ. діячка. Н. в м. Коломия в сім’ї А.Крушельницького та М.С.Крушельницької. Мала чотирьох братів: І.Крушельницького, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького, О.Крушельницького. Її племінницями є Л.Крушельницька і М.Т.Крушельниц ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКА Лариса Іванівна
|
|---|
| ... 05.04.1928) — археолог. Д-р істор. н. (1991), проф. (1999), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка, голова його археол. комісії. Онука А.Крушельницького та М.С.Крушельницької, племінниця В.Крушельницької, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького, О.Крушельницького, двоюрідна сестра М.Т.Крушель ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКА Марія Степанівна
|
|---|
| ... івоче прізвище — Слобода, псевдоніми і криптоніми — Слободівна, Марія Слободівна, Марія Степанівна, Слобода-Крушельницька Марія, М.С., М.; 08.12.1876—28.08.1935) — актриса, письменниця, громад. діячка. Дружина А.Крушельницького, мати В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Крушельницького, Т.Крушельн ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКА Марія Тарасівна
|
|---|
| ... шкевич Арета; н. 31.12.1934) — піаністка і педагог. Проф. (1991). Засл. артистка УРСР (1989), нар. артистка України (2005). Онука А.Крушельницького та М.С.Крушельницької, племінниця В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Крушельницького й О.Крушельницького, двоюрідна сестра Л.Крушельницької. Н. в м. ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія Амвросіївна
|
|---|
| ... >(23.09.1872—16.09. 1952) — оперна та камерна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог. Засл. діяч мист-в УРСР (1951). Здобула всесвітнє визнання поруч з Е.Карузо, М.Баттістіні, Т.Руффо, Ф.Шаляпіним. Виконувала різнопланові сопранові партії (була неперевершеною у драматично насичених), зокрема ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Антін Владиславович
|
|---|
| ... t>(псевдоніми і криптоніми — Антін Володиславич, Л.Журбенко, Педагог, Непедагог, Спокійненький, А.К., С-й, Кр. та ін.; 04.08.1878—03.11. 1937) — письменник, критик, редактор, видавець, перекладач, громад. та політ. діяч. Чоло-вік М.С.Крушельницької, батько В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Круш ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Богдан Антонович
|
|---|
| ... 1906—03.11.1937) — економіст, педагог. Брат В.Крушельницької, І.Крушельницького, Т.Крушельницького й О.Крушельницького. Дядько Л.Крушельницької та М.Т.Крушельницької. Н. в м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ) у сім’ї А.Крушельницького та М.С.Крушельницької. Навч. в Українській господарській акаде ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Іван Антонович
|
|---|
| ... .11.1905—17.12.1934) — письменник, критик, мистецтвознавець, графік. Брат В.Крушельницької, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького й О.Крушельницького. Батько Л.Крушельницької, дядько М.Т.Крушельницької. Н. в м. Коломия в сім’ї А.Крушельницького та М.С.Крушельницької. 1922 закінчив Віденську г-зію. То ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Тарас Антонович
|
|---|
| ... севд. — Чача; 14.03. 1909 — 15, за ін. даними, 17.12. 1934) — письменник, публіцист, перекладач, скрипаль, політ. діяч. Брат В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Крушельницького й О.Крушельницького. Батько М.Т.Крушельницької. Дядько Л.Крушельницької. Н. в м. Коломия в сім’ї А.Крушельницького та М. ... |
|---|
| |
|---|
КРУШЕЛЬНИЦЬКІ
|
|---|
| ... ький шляхетський рід. Згідно з легендою, бере початок від 1395, коли король польс. і верховний кн. литов. Владислав II Ягайло надав братам Івану і Дем’яну та їхнім нащадкам у володіння «село у тустанській волості Крушельницю» (нині село Сколівського р-ну Львів. обл.). Від назви маєтку походит ... |
|---|
| |
|---|
КРЮКІВ
|
|---|
| ... , що було розташов. на правому березі Дніпра проти м. Кременчук. Нині його тер. — у складі Крюківського району м. Кременчук; 2) скорочена назва залізничної станції Пд. залізниці — Крюків-на-Дніпрі на тер. м. Кременчук.
Назва «Круків» походить від тюркського «Курук-ова» — «фортеця ... |
|---|
| |
|---|
КРЮКОВ Борис Іванович
|
|---|
| ... - Іван Усатенко, К.Boris; 19.01.1895-06.03.1967) - живописець, графік, театральний декоратор. Н. в м. Оргіїв (нині місто в Молдові) в родині укр. судового службовця. Почав рисувати з дитинства. Після смерті матері батько одружився вдруге. 1905 родина переїхала до м. Кам'янець-Подільськ (нині м. Кам ... |
|---|
| |
|---|
КРЮКОВ Микола Олександрович
|
|---|
| ... —11.08(30.07).1854) — військовик, декабрист, музикант. Брат О.Крюкова. З дворян. Син поміщика — нижегородського губернатора — та його дружини–англійки Єлизавети Манжен (Mangin). У дитинстві виховувався в пансіонах Москви та м. Нижній Новгород (нині в РФ), а також здобував освіту вдома у приватних пе ... |
|---|
| |
|---|
КРЮКОВ Олександр Олександрович
|
|---|
| ... 5(14).01.1793—1866, за іншими даними, 1867) — військовик, декабрист. Брат М.Крюкова. Виховувася у Санкт-Петербурзі в приватних пансіонах. 1805 вступив до училища св. Петра, після чого формально записаний на службу. На Війні 1812 увійшов до ополчення, сформованого у Нижньому Новгороді, де його батьк ... |
|---|
| |
|---|
КРЮЧКОВ Василь Дмитрович
|
|---|
| ... 4.1928) — парт. діяч, чл. ЦК КПУ (від 1975), канд. у члени політбюро ЦК КПУ (1984—91). Н. в с. Казановка (нині село Тульської обл., РФ) в сел. родині. Від 1945 — голова Куркінського районного к-ту у справах фізкультури і спорту Тульської обл. Від 1947 — учень Тульського мех. технікуму. Від 1949 — чл ... |
|---|
| |
|---|
КСАНТОС Емануїл
|
|---|
| ... ) — один з трьох організаторів (ін. два — Н.Скуфас і А.Цакалов) в Одесі грец. патріотичного т-ва «Філікі етерія» («Товариство друзів»), що зіграло визначальну роль у боротьбі грец. патріотів за незалежність Греції. К. був уродженцем о-ва Патмос (нині в Греції). Початкову освіту здобув у місц. уч-щі. ... |
|---|
| |
|---|
КСЕНОФОНТ
|
|---|
| ... #271;öůí; бл. 430—355 до н. е.) — давньогрец. історик, воєначальник, політик. Автор багатьох праць з історії, філософії та економіки. Найвідоміша — «Анабасис» (з цього твору починали читати грец. авторів у класичних г-зіях в 19—20 ст.); у книзі йдеться про невдалу війну перського на ... |
|---|
| |
|---|
КСЬОНДЗ, термін
|
|---|
| ... ення і вживається в сучасній польс. мові (сучасне написання — Ksiądz) для означення римо-катол. священиків (див. Католицька церква). У давнину ним означали тих, хто належав до панівного стану, включаючи і короля. На думку деяких дослідників, схожість польс. назв ksiądz (ксьондз) і ksę ... |
|---|
| |
|---|
КТИТОР
|
|---|
| ... ичий, засновник) — 1) особа, на кошти якої збудовано або заново убрано (іконами, фресками) правосл. храм чи монастир. К. брав участь у наймі на роботу священнослужителя та ін. членів причету, опікувався церк. і госп. життям храму, мав право разпоряджатися частиною прибутків храму. Зображення ктиторі ... |
|---|
| |
|---|
КУБА, Республіка Куба
|
|---|
| ... д-ва, що розташов. на о-ві Куба і прилеглих о-вах (понад 1600) з групи Великих Антильських о-вів. Омивається водами Атлантичного океану, Карибського м., Мексиканської затоки. Тер. — 110,9 тис. км2. Столиця — м. Гавана. Адм.-тер. поділ — 14 пров. і спец. муніципалітет о-ва Хувен-туд. Населення — бл. ... |
|---|
| |
|---|
КУБАЛЯ Людвік
|
|---|
| ... ми, 04.09.1838—30.09.1918) — історик, дослідник історії Речі Посполитої 17 ст. Дійсний чл. краківської Акад. мист-в (1903), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Н. в с. Кам’яниця на Лемківщині в сім’ї заможного дідича. Мати — пані П’ясецька з Тарнова (нині м. Тарнув, Польща). Навч. споча ... |
|---|
| |
|---|
КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, Самостійна Кубанська Народна Республіка, Кубанський Край
|
|---|
| ... родна Республіка, Кубанський Край
— держ. утворення на Кубані в період української революції 1917—1921. Виникла внаслідок потужного руху нас. Кубані (насамперед більшості українців-чорноморців) за держ. самовизначення. Проголошена 28 січ. 1918 Кубанською законодавчою радою як скл ... |
|---|
| |
|---|
КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)
|
|---|
| ... — остання ланка Війська Запорозького. Утворене 19 листоп. 1860 шляхом об’єднання в єдину структуру Чорноморського козацького війська (ЧКВ) та частини Лінійного козацького війська (ЛКВ). Офіц. назва ККВ затверджена з квіт. 1861. За датою утворення Хоперського полку, який увійшов до складу ККВ, був ви ... |
|---|
| |
|---|
КУБАНЬ
|
|---|
| ... пн.-зх. частині Кавказу. Назва походить від назви гол. тамтешньої річки — Кубань (давньогрец. Гіпаніс), витоки якої починаються зі схилів г. Ельбрус (висота 5642 м), а води впадають у Темрюцьку затоку Азовського моря. Істор. кордони К. майже повністю збігаються з адм. кордонами сучасного Краснодарс ... |
|---|
| |
|---|
КУБІЙОВИЧ Володимир Михайлович
|
|---|
| ... 3.09.1900—02.11.1985) — географ, демограф, громадсько-політ. діяч, один з організаторів укр. науки на Заході в 1950—70-х рр., гол. ред. «Енциклопедії українознавства». Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1931) та Української вільної академії наук. Проф. (1940). Н. в польському м. Новий ... |
|---|
| |
|---|
КУДЛАЇВСЬКА КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... еол. к-р Полісся доби мезоліту. Виокремлюється дослідниками за характерними пам’ятками, виявленими в місцях розкопок: Кудлаївка, Таценки, Селище, Коржі, Кухарі, Мартиновичі, Броди, Люботинь III, Криниця, Поляни та ін. на тер. Волин., Рівнен., Житомир., Київ. та Черніг. областей. Пам’ятки датуються 8 ... |
|---|
| |
|---|
КУДЛАЙ Петро Дмитрович
|
|---|
| ... 15—23.02.1977) — історик. Канд. істор. н. (1953). Н. в с. Прохори (нині село Борзнянського р-ну Черніг. обл.). 1930—33 навч. в Ніжин. пед. технікумі; 1933—34 працював учителем початкової шк. на х. Шевченка (нині село Борзнянського р-ну), 1935—38 був директором неповної СШ в с. Неданчичі Любецького р ... |
|---|
| |
|---|
КУДРЯ Данило Євменович
|
|---|
| ... .11).1885 — після 1961) — політ., військ., банк. та кооп. діяч. Н. на х. Березівський (нині с. Березівка Полтав. р-ну Полтав. обл.) в заможній сел. родині. Закінчив Казанське піх. уч-ще (1906). Учасник російсько-японської війни 1904—1905 та Першої світової війни, штабс-капітан (1916). 1908—18 — чл. ... |
|---|
| |
|---|
КУДРЯ Іван Данилович
|
|---|
| ... — листоп., за ін. даними, — жовт. 1942) — розвідник, кер. підпільної розвідувально-диверсійної групи в Києві в період окупації міста у роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Герой Рад. Союзу (1965, посмертно). Н. в с. Сальків (нині в межах с. Проців Бориспільського р-ну Київ. о ... |
|---|
| |
|---|
КУДРЯВЦЕВ Сергій Олександрович
|
|---|
| ... 903—25.04.1938) — комсомольський і парт. діяч, чл. політбюро ЦК КП(б)У. Н. в с. Ниви (нині село Тверської обл., РФ) в сел. родині. Закінчив реальне уч-ще. Від 1919 — чл. РКП(б), цього ж року став головою Бєжецького повітового к-ту комсомолу Тверської губ. У наступні роки працював: відп. секретарем Х ... |
|---|
| |
|---|
КУДРЯШОВ Володимир Сидорович
|
|---|
| ... 08).10.1909—15.07.1942) — один із організаторів і кер. київ. антифашист. підпілля 1941—42 під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Герой Рад. Союзу (1945, посмертно). Н. в м. Київ. Від 1926 працював на Київ. паровозовагоноремонтному з-ді, 1935—41 — нач. цеху. Учасник оборони Ки ... |
|---|
| |
|---|
КУЗЕЛЯ Зенон
|
|---|
| ... , K-Я та ін.; 23.06.1882—24.05.1952) — етнограф, фольклорист, мовознавець, бібліограф, педагог, редактор, перекладач, видавець, громад. та наук. діяч. Д-р слов’ян. філології та історії (1906). Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1909). Проф. Українського вільного університету. Н. в с. П ... |
|---|
| |
|---|
КУЗЕМСЬКИЙ Михайло
|
|---|
| ... 5.12.1879) — греко-катол. церк. і політ. діяч. Н. в с. Шибалин Бережанського округу в Галичині (нині село Бережанського р-ну Терноп. обл.). Закінчив Бережанську г-зію, Львів. ун-т (ф-т богослов’я). Від 1833 до 1836 — священик у м-ку Заліщики. Згодом займав різні посади в управлінні Львів. греко-като ... |
|---|
| |
|---|
КУЗМИНСЬКІ
|
|---|
| ... й, згодом — дворянський рід, заснований священиком м. Мена Чернігівського полку Сидором Кузминським (кін. 17 — поч. 18 cт.). Його син — Григорій Сидорович (р. н. невід. — п. бл. 1753) — сотник менський (1742—53), автор твору «Петр Великий, в Елисавете воскресший» (1744), який у дещо пе ... |
|---|
| |
|---|
КУЗНЕЦ Саймон Сміт
|
|---|
| ... ts Simon Smith; 30.04.1901— 10.07.1985) — амер. економіст. Д-р економіки (1926), проф. (1930). Лауреат Нобелівської премії з економіки (1971). У переважній більшості біографічних довідок про К. зазначається, що місцем його народження є м. Харків, однак деякі дослідники доводять, посилаючись на свідч ... |
|---|
| |
|---|
КУЗНЕЦОВ Анатолій Васильович
|
|---|
| ... вд. — А.Анатолій; 18.08.1929— 14.06.1979) — письменник. Н. в м. Київ у сім’ї українки — учительки молодших класів Марії Федорівни Семерик та росіянина — міліціонера, згодом — інженера-ливарника; 1937 батьки розлучилися, і К. ріс під наглядом діда й бабусі Семериків на Куренівці, біля Бабиного Яру. П ... |
|---|
| |
|---|
КУЗНЕЦОВ Степан Матвійович
|
|---|
| ... 15.01.1938) — парт. і рад. діяч, чл. політбюро ЦК КП(б)У (черв. 1921 — листоп. 1923). Н. в с. Домашня (нині село Нижегородської обл., РФ) в сел. родині. Закінчив 3 класи церковно-приходської школи. Потім змушений був працювати: влітку пастухом, а в холодну пору року — пом. майстра-тесляра, навчився ... |
|---|
| |
|---|
КУЗНЄЦОВ Микола Іванович
|
|---|
| ... ).07.1911—09.03.1944) — рад. розвідник, у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 виконував терористичні акти проти кер-ва військ вермахту й окупаційної адміністрації. Герой Рад. Союзу (1944; посмертно). Н. в с. Зирянка (нині село Свердловської обл., РФ) у заможній сім’ї старообря ... |
|---|
| |
|---|
КУЗНЄЦОВ Михайло Васильович
|
|---|
| ... 1(25.10).1913—15.12.1989) — рад. військ. льотчик, генерал-майор авіації (1959). Двічі Герой Рад. Союзу (1943, 1945). Н. в с. Агаріно (нині село Моск. обл., РФ) в сім’ї робітника. Від 1928 з батьками жив у Москві. 1930 закінчив 7 класів і влаштувався працювати на станкобудівному з-ді ім. С.Орджонікід ... |
|---|
| |
|---|
КУЗЬМА Киянин
|
|---|
| ... р. с. невід.) — милостник (милостниками в часи Київської Русі називали людей, які були залежними від князя і отримували від нього «милость» — коней, зброю, землю — або ж були їх вільновідпущениками) владимирського і суздальського кн. Андрія Боголюбського, відомий з повісті про вбивство цього князя ( ... |
|---|
| |
|---|
КУЗЬМА Роман Володимирович
|
|---|
| ... . — Турянський; 25.05. 1894—29.08.1940) — громад. та політ. діяч. Н. в с. Стриївка (нині село Збаразького р-ну Терноп. обл.). Закінчив Академічну гімназію у Львові. Навч. на мед. ф-ті Львів. ун-ту. У роки Першої світової війни був 1915—16 чл. Інтернац. революц. соціал-демократії. Написав кілька анти ... |
|---|
| |
|---|
КУЗЬМИН Анастасій Дмитрович
|
|---|
| ... just>(р. н. невід. — п. 15(03).01.1826) — військовик, декабрист. Н. у дворянській сім’ї. Навч. в 2-му кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі, звідти 1817 випущений до армії прапорщиком. Від 4 черв. (23 трав.) 1822 — поручик. Командував 5-ю мушкетерською ротою Черніг. піх. полку, розташованою в с. Тр ... |
|---|
| |
|---|
КУЗЬМИЧ Олександр Петрович
|
|---|
| ... 1868) — письменник. 1826 закінчив Харків. ун-т. Писав рос. мовою, підписувався — «А.Кузмич». Більшість творів присвятив укр. істор. тематиці. Так, 1843 опублікував роман «Казаки» (у 2-х ч.), в якому зобразив події, що мали місце на поч. 18 ст. і відбувалися за участю козаків. 1844 оприлюднив оповіда ... |
|---|
| |
|---|
КУЇЛОВСЬКИЙ-САС Юліян
|
|---|
| ... 6—04.05.1900) — діяч Української греко-католицької церкви, митрополит Львівський і Галицький (1899—1900). Н. в с. Конюшки-Королівські Комарнянського деканату (нині село Самбірського р-ну Львів. обл.) в сім’ї місц. декана (старшого священика, який наглядав за кількома парафіями). Початкову освіту здо ... |
|---|
| |
|---|
КУЇНДЖІ Архип Іванович
|
|---|
| ... прізвище за батьком — Куюмджия; н. 1842, згідно з ін. джерелами, — 1841 чи 1843 — п. 24(11).07.1910) — художник-пейзажист. Проф. петерб. Акад. мист-в (1894—97). Н. в татар. передмісті Маріуполя — Карасубазарі (рос. назва — Карасьовка). За походженням — грек (його предки перебралися до Маріуполя з Кр ... |
|---|
| |
|---|
КУК Василь Степанович
|
|---|
| ... — Леміш, Ле, Коваль, Юрко, Ведмідь; 11.01.1913—09.09. 2007) — діяч укр. визвольно-революц. руху 1930—50-х рр. Н. в с. Красне (нині с-ще міськ. типу Бузького р-ну Львів. обл.) в родині залізничника. Закінчив г-зію в Золочеві, вчився на юрид. ф-ті Люблінського ун-ту (Польща). Від 1929 — чл. «Юнацтва» ... |
|---|
| |
|---|
КУКІЛЬ-ТУСТАНОВСЬКИЙ Лаврентій
|
|---|
| ... див. Л.Зизаній. ... |
|---|
| |
|---|
КУКІЛЬ-ТУСТАНОВСЬКИЙ Стефан
|
|---|
| ... . С.Зизаній. ... |
|---|
| |
|---|
КУКІЛЬ-ЯСНОПОЛЬСЬКИЙ Іван Андрійович
|
|---|
| ... ust>(р. н. і р. с. невід.) — один з найбільших цукрозаводчиків Лівобережної України 2-ї пол. 19 ст. Н. у сім’ї рос. дворянина польс. походження. Початкову освіту здобув удома, у маєтку батька в одному з сіл Сум. пов. Після закінчення військ. г-зії в Києві кілька років служив в армії, а потім — в Окр ... |
|---|
| |
|---|
КУКОЛЬНИК Василь Григорович
|
|---|
| ... 1.1765—18(06).02.1821) — правознавець, учений-енциклопедист. Д-р вільних мист-в, філософії і права. Н. в м. Мукачеве. Походив з давнього укр. шляхетського роду. 1787 закінчив Львів. ун-т. Згодом поглиблював освіту у Віденському ун-ті. Від поч. 1790-х рр. працював у Замойській академії, викладав фізи ... |
|---|
| |
|---|
КУКРЕЦЬКА КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... культура доби мезоліту. Осн. пам’ятки цієї к-ри знайдені в ході досліджень тер. комплексів: Кукрек, Вишенне I, Іванівка, Кам’яна Могила (див. Кам’яна Могила), Абузова Балка, Ігрінь VIII, Попів Мис, Прибір VIIа та ін. і датуються часом від 10 до 7,5 тис. років тому. Ареал К.к. охоплює Крим, Нижнє та ... |
|---|
| |
|---|
КУКУРУЗА Степан
|
|---|
| ... від.) — громад. та культ. діяч у м. Харбін (Маньчжурія, пн.-сх. частина Китаю; див. Далекосхідні поселення українців; Китай, українці в Китаї). Родом з Подільської губ. 1906 царський уряд позбавив його права вчителювати (до цього часу працював сільським учителем) і він був висланий до Сибіру. Згодом ... |
|---|
| |
|---|
КУЛАКОВСЬКИЙ Юліан Андрійович
|
|---|
| ... (13).06.1855—21.02.1919) — історик, археолог, філолог класичних мов, візантиніст, перекладач. Проф. (1884). Чл.-кор. Петерб. АН (1906; з 1914 — Петрогр., з 1917 — Рос. АН). Н. в м. Поневежі (нині м. Паневежис, Литва) в родині священика. Батько помер, коли Юліанові було 5 років. Від 1865 навч. у Віле ... |
|---|
| |
|---|
КУЛИК Григорій Іванович
|
|---|
| ... 890—24.08.1950) — військ. діяч. Маршал Рад. Союзу (1940), Герой Рад. Союзу (1940). Н. на х. Дудникове (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.) у сел. родині. 1904 закінчив 2-класне уч-ще. 1912 був мобілізований до рос. армії. Служив рядовим в артилер. бригаді. Учасник Першої світової війни. 1917 вступи ... |
|---|
| |
|---|
КУЛИК Іван Юліанович
|
|---|
| ... ’я та по батькові — Ізраїль Юделевич, літ. псевдоніми — Р.Ролінато, Василь Роленко; 26 (14).01.1897—10.10.1937) — поет, парт. і держ. діяч. Н. в м-ку Шпола в родині вчителя. Закінчив 4-класне уч-ще в Умані, куди переїхали батьки. Від 1911 навч. в Одес. худож. уч-щі. 1914 разом з родиною емігрував до ... |
|---|
| |
|---|
КУЛИКІВ
|
|---|
| ... ського р-ну Львівської області. Розташов. на р. Думний Потік (прит. Полтви, бас. Зх. Бугу), за 14 км на пн. від Львова та за 12 км на пд. сх. від райцентру (Жовква) і за 3 км від залізничної ст. Куликів. Нас. 3,9 тис. осіб (2004). Через с-ще проходить автомагістраль Львів—Варшава.
... |
|---|
| |
|---|
КУЛИКОВСЬКА БИТВА 1380
|
|---|
| ... йськ, зібраних вел. кн. моск. Дмитрієм Івановичем (див. Дмитрій Донськой) на підвладних йому рус. землях, і прибулих йому на допомогу підрозділів з білорус. та укр. земель (загони Ольгердовичів із Чернігово-Сіверщини, князя Дмитра Коріятовича Боброка-Волинського та ін.) проти армії правителя Золотої ... |
|---|
| |
|---|
КУЛИКОВСЬКІ
|
|---|
| ... дов. походження, відомий в Слобідській Україні у 18 — на поч. 20 ст. Одним з перших його представників у Слобідській Україні був Прокіп Васильович (р. н. невід. — п. 1713). Він служив у молдов. господаря Д.Кантеміра, а після поразки царя Петра І в Прутському поході 1711 в числі значної групи ... |
|---|
| |
|---|
КУЛИНИЧ Іван Маркович
|
|---|
| ... 4—28.09.2002) — історик. Д-р істор. н. (1970), проф. (1975), засл. діяч н. УРСР (1984). Н. в с. Грушківка (нині село Кам’янського р-ну Черкас. обл.) в сел. родині. Після закінчення сільс. 7-річної школи поступив до Смілянського механіко-технологічного технікуму. Під час окупації УРСР у роки Великої ... |
|---|
| |
|---|
КУЛИЧІВКА, археологічна пам’ятка
|
|---|
| ... Знаходиться в м. Кременець, на г. Куличівка. Відкрита 1937 О.Цинкаловським. Розкопки проводила 1968—89 Західноволин. експедиція Ін-ту сусп. наук АН УРСР (нині Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України) під кер-вом В.Савича. Досліджено понад 3 тис. м2 площі, у різних культ. шарах знай ... |
|---|
| |
|---|
КУЛІШ Микола Гурович
|
|---|
| ... 1892—03.11.1937) — драматург, публіцист, громад. та культ. діяч. Н. в с. Чаплинка (нині с-ще міськ. типу Херсон. обл.) в родині селянина-бідняка. З раннього дитинства наймитував. Учився в нар. школі, з 1905 — в уч-щі м. Олешки (нині м. Цюрупинськ), з 1908 — у г-зії, де почав писати сатиричні вірші і ... |
|---|
| |
|---|
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович
|
|---|
| ... псевдоніми та криптоніми — Панько Казюка, Козак Белебень, Данило Юс, Хуторянин, Павло Ратай, П.К, Николай М. та ін.; 07.08(26.07).1819—14(02). 02.1897) — письменник, публіцист, етнограф, історик, літ. критик, перекладач, громад. діяч. Н., як зазначається в більшості біографічних довідок про нього і ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЧИНСЬКИЙ Ігнацій
|
|---|
| ... 747) — василіанський історик та агіограф. Н. в м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський). Походив із шляхетської родини. Навч. у василіанських школах (див. Василіанські школи). У 1730-х рр. перебував у Римі (нині столиця Італії). Від 1736 — архімандрит Гродненський. Автор першої синтези історії Ук ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬБАКИН Степан Михайлович
|
|---|
| ... n_just>(08 або 09.08(27 чи 28.07).1873—22.12.1941) — учений, педагог. Чл.-кор. Рос. АН (1919), чл.-кор. (1920) і дійсний чл. (1925) Сербської АН. Н. в м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії) у сім’ї міщанина. Закінчив тамтешню г-зію з золотою медаллю. 1892 вступив на історико-філол. ф-т Новорос. ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЖЕНКО Василь Стефанович
|
|---|
| ... 2(29.01).1865—07.09.1934) — культ. діяч, книговидавець, педагог. Професор естетики, історії і техніки книгодрукування. Син С.Кульженка. Н. в м. Київ. Освіту здобув у Поліграфічній акад. (Лейпциг, Німеччина), по закінченні заснував власну фотолітодрукарню «В.С. Кульженко», де були видані альбом «Нова ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЖЕНКО Поліна Аркадіївна
|
|---|
| ... ова, сценічне — Гудалова) Поліна Аркадіївна (31.05 (за паспортом — 31.09).1891—24.07. 1982) — мистецтвознавець. Доцент (1931). Дружина (з 1912) видавця В.Кульженка. Н. в м. Київ у сім’ї кравця Ашера Голубкова (п. 1920; був родичем А.Маневича; молодший брат К. — Йосиф, 1892—1937, згодом став військ. ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЖЕНКО Стефан Васильович
|
|---|
| ... 1.1837(24.12.1836)—29 (16).01.1906) — друкар, книговидавець, один з найуспішніших підприємців свого часу в Україні й Російській імперії. Батько В.Кульженка. Н. в м-ку Баришівка в сім’ї з козац. роду. Його батько торгував вином у Києві, мати померла, коли К. йшов 7-й рік. По смерті матері виховувався ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЖИНСЬКИЙ Іван Григорович
|
|---|
| ... zdan_just>(26(14). 04.1803—04.04(23.03).1884) — педагог, публіцист, мемуарист. Член Т-ва любителів рос. словесності (1829). Н. в м. Глухів у сім’ї диякона. Освіту здобував у воронізькій церковно-парафіяльній школі та Черніг. духовній семінарії. Закінчив навчання 1823 і з осені того ж року викладав у ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬ-ОБА
|
|---|
| ... . поховань (див. Скіфи) 2-ї пол. 4 ст. до н. е. Назва в перекладі з татар. мови означає «курган попелу». Розташов. за 6 км на зх. від м. Керч. Курган складено з плит, сягав висоти 10 м. У центрі на рівні давнього горизонту був влаштований склеп з тесаного каменю зі східчастим склепінням висотою 5 м, ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬТУРА в розмаїтості понять, явищ і схем поступу
|
|---|
| ... p class=zdan_just>К. є тим проявом життя людей, який виражається в найрізноманітніших моделях їхньої поведінки та засобах і продуктах їхньої діяльності, у т. ч. в ідеях, ідеалах, нормах та цінностях. Лат. слово cultura («культура»), яким іменують і тим самим «об’єднують» в одне ціле найрізноманітніш ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА
|
|---|
| ... спадкованих сучасниками від попередніх поколінь культ. цінностей. Розрізняють матеріальну та нематеріальну К.с. До 1-го її різновиду належать: 1) пам’ятки арх-ри та монументального мист-ва й подібні до них пам’ятки археології та історії, а також пов’язані з ними природні об’єкти; 2) найрізноманітніш ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА КОМІСІЯ ВУАН
|
|---|
| ... Комісія для дослідження примітивної культури та її пережитків в українському побуті та фольклорі — н.-д. установа в складі Істор. секції ВУАН. Заснована М.Грушевським улітку 1924. Разом із Комісією істор. пісенності та Кабінетом примітивної культури при Науково-дослідній кафедрі історії України при ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬТУРНО-НАЦІОНАЛЬНА АВТОНОМІЯ
|
|---|
| ... теорія і практика вирішення нац. питання в багатонац. д-вах. Теор. засади К.-н.а. вперше сформульовано лідерами австрійс. соціал-демократії в умовах наростаючої на рубежі 19—20 століть внутр. кризи Австро-Угорщини і неспроможності створеного австрійс. імп. Францом-Йосифом I Габсбургом 1895 уряду К. ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЧИЦЬКА Олена Львівна
|
|---|
| ... 877—08.03.1967) — живописець, графік, педагог, громад. діяч. Засл. діяч мист-в УРСР (1945), проф. (1948), чл.-кор. Акад. арх-ри УРСР (1950), нар. худож. УРСР (1956). Н. в м. Бережани. Дитячі роки провела на Гуцульщині. 1901—03 навч. в худож. студії Р.Братківського і С.Качора-Батовського (Львів), 190 ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Володимир Семенович
|
|---|
| ... н. 28.11.1919) — історик права. Д-р юрид. н. (1970), проф. (1973), чл.-кор. Акад. правових наук України (1992), засл. юрист України (1999), нар. посол України (1999), засл. проф. Львів. ун-ту (2001). Н. в с. Кульчиці (нині село Самбірського р-ну Львів. обл.). Закінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту (навч. 1 ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Олександр
|
|---|
| ... —30.04.1980) — філософ, психолог, педагог, наук. діяч. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук, Міжнар. середземномор. академії в Палермо (Італія), голова (1963—78) наук. ради Т-ва сприяння укр. науці (Мюнхен, Німеччина) та ін. Н. в м. Скалат. 1913 здобув 8 ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Станіслав Владиславович
|
|---|
| ... st>(н. 10.01.1937) — історик. Канд. екон. н. (1963), д-р істор. н. (1978), проф. (1986), засл. діяч н. і т. України (1996). Н. в м. Одеса в родині службовців. Закінчив істор. ф-т Одес. ун-ту (1959). 1958—60 працював спочатку науковим співробітником, а згодом — старшим науковим співробітником Одес. о ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Юрій-Франц
|
|---|
| ... ust>(бл. 1640 — 20.02.1699) — купець, учасник оборони Відня від турків 1683 (див. Віденська битва 1683). Н. на Самбірщині. Належав до укр. дрібношляхетського роду, осередком якого було с. Кульчиці (нині село Самбірського р-ну Львів. обл.). Згідно з поширеними пізніше переказами, був запороз. козаком ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЯБКА Семен Петрович
|
|---|
| ... м’я — Сильвестр; 1704, за ін. даними, 1701 — 28(17).04. 1761) — учений-просвітитель, філософ, теолог, ректор Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія; 1740—45), єпископ Костромський і Галицький (10 листоп. 1745 — 25 квіт. 1750), архієпископ Санкт-Петербурзький і Шліссельбурзький, чл. Найсвятішог ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЯБКИ
|
|---|
| ... кий рід 17—18 ст. Його представники брали активну участь у національно-визвол. війні укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676), особливо на Лубенщині. У цей час Ілля був лубен. протопопом, Кирило — лубен. бурмистром, Дмитро — сотником В’язівської сотні Чер ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЯБКО-КОРЕЦЬКИЙ Віктор
|
|---|
| ... після 1945) — інженер-електротехнік, громад. діяч у Харбіні (Маньчжурія, істор. назва пн.-сх. частини Китаю). Н. на Полтавщині. До Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 працював в управлінні пошт і телеграфу в Санкт-Петербурзі (1914—24 — Петроград). Потім повернувся на Україну. 1918 був товаришем ... |
|---|
| |
|---|
КУЛЯСТИХ АМФОР КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... гічна культура доби енеоліту (див. Мідно-кам’яний вік) та раннього бронзового віку. Назву дістала від своєрідних форм посуду. Характерні для неї пам’ятки є у Сх. Німеччині, Польщі, Чехії, Пд.-Зх. Білорусі, Пн. та Румун. Молдові, на Поліссі й Лісостеповому Правобережжі України. Центральноєвроп. (зх. ... |
|---|
| |
|---|
КУМАНІ Микола Петрович
|
|---|
| ... 1809) — військ. моряк, капітан. Контр-адмірал (1797). Походив з греків з о-ва Крит. 1 серп. (20 лип.) 1769 вступив до рос. ЗС мічманом. На початку російсько-турецької війни 1768—1774 служив у складі Архіпелазької експедиції, очоленої графом О.Орловим, на лінійному кораблі «Евстафий Плакида» під кома ... |
|---|
| |
|---|
КУМАНІ Михайло Миколайович
|
|---|
| ... невід. — п. 1865) — військ. моряк, адмірал (1855). За походженням грек. 1789 вступив на службу до Чорноморського флоту гардемарином. Брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1791, зокрема, в Керченській битві 19 (8) лип. 1790, а також у боях між фортецею Гаджибей (див. Одеса) і Тендрівською кос ... |
|---|
| |
|---|
КУМАНЧЕНКО Поліна Володимирівна
|
|---|
| ... 21(08).10.1910—02.02. 1992) — актриса. Нар. арт. СРСР (1960). Н. в с. Музиківка (нині село Білозерського р-ну Херсон. обл.). Закінчила студію при Миколаїв. рос. драм. театрі. 1929—31 працювала в Миколаїв. укр. робітничо-сел. театрі; 1932—37 — у Харків. театрі робітн. молоді. 1937—61 — у Харків. укр. ... |
|---|
| |
|---|
КУМАНЬОК Порфирій Хомич
|
|---|
| ... 2.1911—29.07.1972) — один із організаторів і кер. партизан. руху в Україні в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Н. в с. Юрасівка (нині в складі м. Дружба). До війни — на комсомольській і рад. роботі. 1941—42 — секретар Червоного підпільного райкому КП(б)У (Сум. обл.). Від тр ... |
|---|
| |
|---|
КУМЕЙКИ, БИТВА 1637
|
|---|
| ... битва в ході Павлюка повстання 1637. Відбулася 16 (6) груд. 1637. На момент битви повстанцям, попри їхні наміри, не вдалося отримати ані дієвої міжнар. підтримки (з боку Кримського ханату), ані знайти численних прибічників на тер. «волості», ані сконцентрувати всі наявні військ. сили (зокрема загони ... |
|---|
| |
|---|
КУМИРИ
|
|---|
| ... ... |
|---|
| |
|---|
КУН Бела
|
|---|
| ... 1939) — міжнар. революц. діяч. Н. в Трансильванії (істор. обл. на пн. Румунії) в родині сільс. писаря. Закінчив реформатську колегію (г-зію). Навч. у Клузькому ун-ті на юрид. ф-ті. Оприлюднив низку антиурядових статей, за що притягався австро-угор. урядом до відповідальності. Від 1902 — чл. Соціал-д ... |
|---|
| |
|---|
КУНА
|
|---|
| ... ої Русі. Назва, можливо, походить від назви замінника грошей — шкурки куниці. Згідно з версією І.Спаського, слово «куна» є результатом змін рим. слова «coin» (монета), яке увійшло до мови племен Сх. Європи завдяки обігові там денарія в 1—3 ст. н. е. У грошовій лічбі Київ. Русі на лічильну гривну (ди ... |
|---|
| |
|---|
КУНАКОВ Григорій
|
|---|
| ... 1659) — дяк Стрілецького, Холопcького та Розрядного приказів Рос. д-ви. Як гінець двічі виконував дипломатичні доручення до Польщі. Мета першої місії (4 січ. — 8 квіт. 1649) полягала в доставці царського листа Сенату, з’ясуванні перспектив укладення польс.-рос. династичної унії й зборі відомостей пр ... |
|---|
| |
|---|
КУНГУРЦЕВ Євген Максимович
|
|---|
| ... .1921—12.05.2000) — військ. льотчик. Двічі Герой Рад. Союзу (лют., квіт. 1945). Генерал-майор авіації (1964). Н. в м. Іжевськ (нині столиця Удмуртської Республіки, РФ) в сім’ї робітника. 1939 закінчив неповну середню школу й поступив до Боткинського машинобудівного технікуму. 1940 мобілізований до Ч ... |
|---|
| |
|---|
КУНДЮБА Іван Дмитрович
|
|---|
| ... 09—20.06.1975) — історик, дослідник історії радянсько-польс. відносин, робітн. і національно-визвол. руху в Європі. Д-р істор. н. (1965), проф. (1966). Н. в с. Тертишники (нині село Носівського р-ну Черніг. обл.) в сел. родині. Закінчив Ніжин. ін-т соціального виховання (1932), аспірантуру при Ака ... |
|---|
| |
|---|
КУНИЛЬ
|
|---|
| ... можливе оригінальне звучання Kunil) — літописна місцевість. Уперше цей топонім (власна геогр. назва; від грец. фьрпт — місце, місцевість і ьнхмб — ім’я) згаданий в Іпатіївському літописі під 1150 у зв’язку з поїздкою кн. Ізяслава Мстиславича з Дорогобужа «на Гольско да Кунилю», куди «приўхаша к нему ... |
|---|
| |
|---|
КУНИЦЬКИЙ Стефан
|
|---|
| ... евід. — п. у берез. 1684) — держ. та військ. діяч, гетьман Правобережної України (1683—84). Походив з укр. шляхетської родини, що проживала на Брацлавщині. Виконував дипломатичні доручення гетьманів І.Виговського, П.Дорошенка та І.Самойловича. 1672 був військовим товаришем Війська Запорозького. Під ... |
|---|
| |
|---|
КУНИЧНЕ, податки 14—15 ст.
|
|---|
| ... на назва кількох податків, що сплачувалися на укр. землях первісно в натуральній (хутром), а згодом — у грошовій формі: 1) весільний податок із підданих на користь господаря («куница выводная», або «куница свадебная», іменувався також поємщиною); 2) суд. податок (змирщина); 3) податок на користь дер ... |
|---|
| |
|---|
КУНТУВДИЙ Кунтувдей
|
|---|
| ... . невід.) — хан клобуків чорних, воєвода кн. Рюрика Ростиславича у 80—90-ті рр. 12 ст. Вперше згадується під 1183. Тоді К. очолював чорноклобуцьку кінноту, яка разом з черніг. і переяслав. дружинниками вирушила в погоню за половцями, які відступали в причорномор. степи із награбованою на Русі здобич ... |
|---|
| |
|---|
КУНЦЕВИЧ (Кунчич) Іван
|
|---|
| ... м’я — Йосафат; бл. 1580—1623) — полоцький унійний (греко-катол.) архієпископ (1618—23). Н. в м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський) у сім’ї міськ. лавника Г.Кунчича. Після закінчення у Володимирі церковно-приходської шк. переїхав до Вільно (нині м. Вільнюс), де зайнявся купецькою справою. Зблиз ... |
|---|
| |
|---|
КУП’ЯНСЬК
|
|---|
| ... дохристиян.) свят сх. слов’ян. Згідно з його описами, які дійшли до нашого часу, воно відбувалося в особливий момент у «споконвічному» циклі життя людей і природи — у період літньої вегетативної кульмінації, який у тих місцях, де господарювали сх. слов’яни, спостерігався, як правило, в дні найвищого ... |
|---|
| |
|---|
КУП’ЯНСЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... .09).1845—12.10(29.09).1905) — адвокат, публіцист, громад. діяч. Батько письменниці Т.Щепкіної-Куперник. Н. в м. Вільно (нині м. Вільнюс) у заможній купецькій родині. Закінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту (1865). З 1867 — пом. присяжного повіреного, а з 1872 — присяжний повірений округу Моск. суд. палати. ... |
|---|
| |
|---|
КУПАЛА, Купайло
|
|---|
| ... . літературі вживається переважно в таких значеннях: 1) для іменування соціального прошарку населення, представники якого живуть з торгівлі; 2) як синонім слова (у формі множини) «купці», що є похідним від слова «купівля» («купування») і через нього пов’язане зі словами «товар» і «торгівля»; 3) як з ... |
|---|
| |
|---|
КУПЕРНИК Лев Абрамович
|
|---|
| ... рг-ції торговців у Зх. Європі. Почали створюватися наприкінці 11 — на поч. 12 ст. в Англії, Німеччині, Франції, Фландрії (істор. обл. у Зх. Європі, осн. частина якої входить нині до складу Бельгії, решта — до Франції і Нідерландів). Тоді купці окремих міст як центрів міжнар. і внутр. торгівлі почали ... |
|---|
| |
|---|
КУПЕЦТВО
|
|---|
| ... .01.1848(24.12.1847) — після 1918) — правознавець, громад. діяч. Д-р держ. права (1888), заслужений проф. (1902). Н. в м. Оріхів у родині штатного доглядача повітового уч-ща. Згодом жив у Києві та Харкові. 1872 закінчив юрид. ф-т Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) і став (з на ... |
|---|
| |
|---|
КУПЕЦЬКІ ГІЛЬДІЇ
|
|---|
| ... ованець, український карбованець
— засіб грошового обігу в Україні від січ. 1992 до верес. 1996. Після проголошення держ. незалежності (серп. 1991) Україна заявила про вихід із загальносоюзного «рубльового простору» (першою серед республік колиш. СРСР; до цього часу в УРСР, як і ... |
|---|
| |
|---|
КУПЛЕВАСЬКИЙ Микола Йосипович
|
|---|
| ... німи — Януш, А.Незабудкин, В.Теплов, Киевлянин, А.Поспелов, Алеко, Али-хан, Заратустра та ін.; 07.09(26.08).1870—25.08.1938) — письменник. Н. в м. Наровчат (нині місто Пензенської обл., РФ) в сім’ї дрібного чиновника. Після смерті батька його мати — Любов Олексіївна (походила зі збіднілого роду княз ... |
|---|
| |
|---|
КУПОН БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ, купон, купоно-карбованець, український карбованець
|
|---|
| ... оніми і криптоніми — Олег Антонович, Антонович О., О. К., О. А.; н. 18.05.1934) — історик, філолог, археограф. Голова Наукового товариства імені Шевченка (2005). Н. в сім’ї священика в с. Сороцьке (нині село Теребовлянського р-ну Терноп. обл.; розташов. за 45 км від Тернополя). 1952 закінчив середню ... |
|---|
| |
|---|
КУПРІН Олександр Іванович
|
|---|
| ... вдоніми і криптоніми — Мусій Гак, Чіпка Галант, Галактіон Чіпка, Тойсам, М.Д.Т.С. та ін.; 24.09.1894—10.11.1976) — поет, прозаїк, критик, композитор, бард січового стрілецтва, учасник національно-визвол. змагань, старшина Легіону Українських січових стрільців та Української Галицької армії, громад. ... |
|---|
| |
|---|
КAЧИНСЬКИЙ СКАРБ
|
|---|
| ... ших скарбів кін. рим. часу (поч. 5 ст.), знайдених на тер. Правобережної України. Виявлений випадково 1961 на тер. с. Качин Камінь-Каширського р-ну Волин. обл. У глиняному горщику містилася велика кількість унікальних срібних жін. прикрас та металевих елементів кінського лаштунку. Ці речі могли бути ... |
|---|
| |
|---|
КАБАЗІЙСЬКА КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... ра мустьєрської доби (див. Мустьєр) раннього палеоліту, ідентифікована в Криму. Датується часом між 50 та 30 тис. років тому. Майже всі відомі на сьогодні стоянки К.к. (просто неба та в печерах) відкриті в пд.-зх. ч. Криму (Шайтан-Коба I, Кабазі II (шар II), Холодна Балка, Чокурча II та ін.) і лише ... |
|---|
| |
|---|
КАБАЛА
|
|---|
| ... ов’язання) — юрид. документи — т. зв. кабальні грамоти, якими в Російській державі, починаючи з 14 ст., оформляли боргові зобов’язання. Поширення на укр. землях терміна «кабала», як і правових відносин, що ним іменувалися, було пов’язане з підпорядкуванням українського життя нормам російського закон ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ АНТРОПОЛОГІЇ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ Ф.ВОВКА ПРИ ВУАН
|
|---|
| ... УАН
(до 1922 — Музей антропології та етнології ім. Ф.Вовка при ВУАН) — центр антропологічних та етнологічних досліджень в Україні (був розташов. у Києві по бульвару Т.Шевченка, 14). Музей заснований 29 берез. 1921. Основу його зібрання склали наук. матеріали, колекції та б-ка Ф.В ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ АРХІВОЗНАВСТВА ЦЕНТРАЛЬНОГО АРХІВНОГО УПРАВЛІННЯ УСРР
|
|---|
| ... ННЯ УСРР
— див. Науково-методологічний кабінет архівознавства ЦАУ УСРР. ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ ВИУЧУВАННЯ ПОДІЛЛЯ
|
|---|
| ... Вінниці з ініціативи істор.-філол. від. ВУАН (нині Національна академія наук України). Розпочав діяльність на поч. 1920-х рр. У його роботі брали участь А.Ярошевич, М.Безбородько, М.Білінський, В.Отамановський, В.Рахинський. Згодом подібні кабінети з’явилися в Житомирі, Полтаві, Донбасі. Вони відіг ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ ЄВРЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
|
|---|
| ... . Єврейської історії і культури кабінет. ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
|
|---|
| ... n_just>— вищий орган у системі органів виконавчої влади, що здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, ін. центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює їхню діяльність.
... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН ПРИ ВУАН
|
|---|
| ... ust>— н.-д. установа при Етнографічній комісії при ВУАН. Ств. 28 січ. 1929 (кер. — проф. Є.Рихлік). Кабінетом проводилися дослідження стосунків та взаємовпливів тих нац. меншин, які проживали в УСРР (див. Національні меншини України), вивчалися «типові села», в яких компактно жили представники нац. ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ ПРИМІТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ТА НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ПРИ ВУАН
|
|---|
| ... И ВУАН
(з 1928 — Відділ примітивної культури та народної творчості при ВУАН). Заснований 3 жовтня 1925 при підсекції історії інтелектуальної к-ри Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН для дослідження примітивної (первісної) к-ри, пережитків укр. соціального побуту, о ... |
|---|
| |
|---|
КАБІНЕТ РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА І ПРАВА ПРИ ПРЕЗИДІЇ ВУАН
|
|---|
| ... ВУАН
(до 1934 — Кабінет радянського будівництва при Комісії для виучування радянського права ВУАН) — наук.-метод. установа ВУАН (нині Національна академія наук України) в 1930—34. Заснований відповідно до постанови листопадової сесії ВУАН 1930 з метою зближення фундаментальної на ... |
|---|
| |
|---|
КАБОРГА, могильник
|
|---|
| ... ерезі Березанського лиману, біля с. Осетрівка Очаківського р-ну Миколаїв. обл. Частково зруйнований. Датується кін. 3 — серед. 4 ст. і є найдавнішою пам’яткою черняхівської культури в регіоні. 1973—74 досліджено 9 кремацій та 18 тілопокладень (деякі здійснено в ямах з підбоями й заплічками). Інвент ... |
|---|
| |
|---|
КАВАЛЕРІДЗЕ Іван Петрович
|
|---|
| ... .04.1887—03.12.1978) — скульптор, кінорежисер, драматург. Нар. артист УРСР (1969). Н. на х. Ладанський (нині с. Новопетрівка Роменського р-ну Сум. обл.) в сел. сім’ї. Навч. в Київ. худож. уч-щі (1907—09), петерб. Акад. мист-в (1909—10) та в Парижі (Франція) в Н.Аронсона й О.Родена (1910—11). 1928—62 ... |
|---|
| |
|---|
КАВЕЛІН Костянтин Дмитрович
|
|---|
| ... 4).11.1818—15(03).05.1885) — рос. історик, правознавець, публіцист. Н. в м. Санкт-Петербург у дворянській родині. Закінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту (1839). 1844—48 — проф. Моск., 1857—61 — Петерб. ун-тів; викладав цивільне право. В 1840-х рр. поділяв погляди західників, у 1850-х зблизився зі слов’янофі ... |
|---|
| |
|---|
КАВЕТЧИНА, археологічна пам’ятка
|
|---|
| ... — слов’ян. поселення 5—7 ст. Розташов. на терасі лівого берега р. Дністер, в урочищі Лука в Кам’янець-Подільському р-ні Хмельн. обл. Під час розкопок 1974—77 тут було досліджено (О.Приходнюк) 27 житлових напівземлянок чотирикутної форми, площею 10—16 м2 з пічками-кам’янками, 10 госп. будівель, 12 ям ... |
|---|
| |
|---|
КАГАЛ
|
|---|
| ... ання, громада) — назва системи самоврядування єврейс. нас. в Речі Посполитій, а згодом і в Російській імперії, в т. ч. на укр. землях; орган, що стояв на чолі окремої єврейс. громади і виконував посередницькі функції між нею та д-вою. Виник унаслідок розсіяння євреїв (див. Діаспора) з метою збережен ... |
|---|
| |
|---|
КАГАН
|
|---|
| ... тюркських та монгол. народів, що символізував божественне (від бога Тенгрі) походження їхньої влади. В 6 ст. так називали племінних вождів аварів, тюрків та кубанських болгар. У 30-х рр. 7 ст. нововиникла державність у хозар була іменована каганатом — Хозарський каганат. Згідно з повідомленнями Берт ... |
|---|
| |
|---|
КАГАРЛИК
|
|---|
| ... і, райцентр. Розташов. на р. Росава (прит. Росі, бас. Дніпра), за 77 км від Києва. Залізнична станція. Нас. 13,6 тис. осіб (2004).
Перша писемна згадка про К. належить до 1590, коли польс. король Сигізмунд ІІІ Ваза віддав тамтешні землі волин. воєводі кн. Я.Острозькому. На поч. 1 ... |
|---|
| |
|---|
КАДЕНЮК Леонід Костянтинович
|
|---|
| ... 28.01.1951) — льотчик-космонавт. Перший космонавт незалежної України. Герой України (1999). Н. в с. Клішківці Хотинського р-ну Чернів. обл. в сім’ї вчителів. Закінчив Черніг. вище військ. авіац. уч-ще (1971); до серп. 1976 — льотчик-інструктор уч-ща. 1977 закінчив навчання в Центрі підготовки льотчи ... |
|---|
| |
|---|
КАДЕТИ
|
|---|
| ... ратична партія. ... |
|---|
| |
|---|
КАДИЛИК
|
|---|
| ... кого цивілізаційного кола (Османська імперія, Кримське ханство) адм.-суд. округу, підпорядкованого кадію. Зазвичай об’єднував від кількох до декількох десятків сіл навколо певного міста або містечка — резиденції кадія. За адм. реформою 1770-х рр., у Крим. ханстві налічувалося 42 К., поділених між 6- ... |
|---|
| |
|---|
КАДІЙ
|
|---|
| ... ких країнах, зокрема й на теренах Османської імперії, який наглядав за дотриманням законів (шаріату та кануну). Підконтрольний К. округ називався кадиликом. Разом із суд. функціями К. мав також наглядати за виконанням адм. та фінансових декретів султана. Він являв собою одну з трьох, поряд з бейлер- ... |
|---|
| |
|---|
КАДЛУБЕК Вінцентій
|
|---|
| ... ій Кадлубек. ... |
|---|
| |
|---|
КАДЬ
|
|---|
| ... млях відома з часів Київської Русі. Від 15 ст. переважно вживалася як одиниця вимірювання кількості меду — становила бл. 5—6 пудів (82—98 кг).
Літ.: Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К., 1966.
Н.О. Герасименко. ... |
|---|
| |
|---|
КАЖДАН Олександр Петрович
|
|---|
| ... 997) — історик-візантиніст. Н. в м. Москва. Закінчив істор. факультет (1943) та аспірантуру (наук. кер. — Є.Космінський) Моск. ун-ту. 1946 захистив канд. дис. на тему: «Аграрні відносини у Візантії в 13—14 ст.». Викладав у вузах міст Іваново та Тула (обидва міста в РФ). Від кін. 1950-х рр. працював ... |
|---|
| |
|---|
КАЗАНЕЦЬ Іван Павлович
|
|---|
| ... 1918) — парт. та держ. діяч доби СРСР. Н. в с. Лоцманська Кам’янка (нині в межах м. Дніпропетровськ) у сім’ї селянина. По закінченні 1937 Дніпроп. індустріального технікуму працював на Кузнецькому металургійному комбінаті електриком, майстром кабельних мереж, інженером, нач. дільниці заводських під ... |
|---|
| |
|---|
КАЗАННЯ
|
|---|
| ... с. літ., близький до повісті та слова. Власне казаннями називалися, як правило, тв. агіографічної (див. Агіографія) традиції, напр.: «Казання про Бориса і Гліба», «Казання про убієніє в Орді князя Михаїла Чернігівського», «Казання про чудеса Владимирської ікони Богоматері», а також деякі переклади: ... |
|---|
| |
|---|
КАЗАХСТАН, Республіка Казахстан
|
|---|
| ... д-ва в Центр. Азії. На зх. омивається Каспійським м., на пн. межує з РФ, на сх. — з Китаєм, на пд. — з Киргизією, Узбекистаном і Туркменистаном. Тер. — 2717,3 тис. км2. Столиця — Астана. Адм.-тер. поділ — 14 обл. Нас. — 15,19 млн осіб (2005). Етнічний склад: казахи (57,2 %), росіяни (27,2 %), украї ... |
|---|
| |
|---|
КАЗЕННА ПАЛАТА
|
|---|
| ... фінансова установа в Російській імперії. Ств. в результаті проведення губернської реформи 1775. 1782—83, з ліквідацією полково-сотенного (див. Полковий устрій, Сотенний устрій) та введенням губернського адм.-тер. поділу, казенні палати стають реальністю соціально-екон. життя Слобідської України, Лів ... |
|---|
| |
|---|
КАЗЕННІ ЗАВОДИ
|
|---|
| ... риємств Російської імперії, що перебували в безпосередньому управлінні держ. відомств (військ., мор., гірничого, вугільного та ін.). Перші такі з-ди (військ. та гірничометалургійні підпр-ва з приписаними до них державними селянами) з’явилися в Росії ще в 17 ст., однак лише за правління Петра І відпо ... |
|---|
| |
|---|
КАЗИМИР ІV Ягеллончик
|
|---|
| ... IV Jagie»»oЅczyk; 30.11.1427— 07.06.1492) — вел. кн. литов. (1440—92), король польс. (1447—92), син Владислава II Ягайла. Почав правління з боротьби за стабілізацію внутрішньополіт. ситуації у Великому князівстві Литовському, де від 1432 точилася міжусобна війна, спричинена скиненням дядька Казимира ... |
|---|
| |
|---|
КАЗИМИР ІІІ Великий
|
|---|
| ... I Wielkij; 03.04.1310—05.11.1370) — польс. король з династії Пястів. Був коронований 25 квіт. 1333 після смерті свого батька й попередника на троні Владислава I Локєтка. Провадив політику, орієнтовану на відновлення єдності Корони Польської та централізацію д-ви. На цьому шляху досяг значних успіхів ... |
|---|
| |
|---|
КАЗІКЕРМЕН, Кизикермен
|
|---|
| ... . «газі» — воїн за віру і «кермен» — фортеця), турецька фортеця — оборонна споруда Османської імперії, що була розташована в районі сучасної пристані м. Берислав. Зведена наприкінці 1660-х рр. на місці однойменної кримськотатар. фортеці. Мала 3 частини: мале, середнє і велике містечка. Мале містечко ... |
|---|
| |
|---|
КАЇРСЬКИЙ
|
|---|
| ... — гетьман Війська Запорозького. Обраний гетьманом 20 листоп. 1637 на козац. раді під м-ком Боровиця (нині село Чигиринського р-ну Черкас. обл.) в період завершення козац. повстання під проводом П.Бута (див. також Павлюка повстання 1637). За рішенням ради видав полякам П.Бута та В.Томиленка. Утри ... |
|---|
| |
|---|
КАЙЄ-КИСІЛЕВСЬКИЙ Володимир Юліанович
|
|---|
| ... class=zdan_just>(04.08.1896—30.07.1976) — історик, журналіст, видавець, перший президент Канадської асоц. славістів (1950), чл. управи Українського історичного товариства (1965—69), співпрацівник журналу «Український історик». Н. в м. Коломия в сім’ї О.Кисілевської. 1914 закінчив Станіславську г-зі ... |
|---|
| |
|---|
КАЙМАКАМ, як термін
|
|---|
| ... слово «каймакам» (від араб. «каім макан» — місцеблюститель), у кримськотатар. — «каймакан» у заг. сенсі вживалося для означення заст. того чи ін. посадовця, у т. ч. й спадкоємця престолу від часу фактичного вступу його у владу до офіційного його визнання. В Османській імперії його використовували в ... |
|---|
| |
|---|
КАЙНДЛЬ Раймунд-Фрідріх
|
|---|
| ... (31.08.1866 — 14.03, за ін. даними, 15.03.1930) — австро-нім. історик, етнограф, археолог, фольклорист, літературознавець, громад. та освіт. діяч Буковини. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Чернівці. Навчався в Чернів. ун-ті (1885—91) на відділах історії, географії та германіс ... |
|---|
| |
|---|
КАЙРСЬКИЙ ДОГОВІР 1711
|
|---|
| ... venta inter dominium Crymense et Exercitum Zaporoviensem gentemque Parvae Rossiae in perpetuam amicitiam, confraternitaten et unionem armorum indissolubilem, circa Cairam — Договір між Кримською державою та Запорозьким Військом і народом Малоросії, укладений для вічної дружби, братерства та нерозрив ... |
|---|
| |
|---|
КАКУРІН Микола Євгенович
|
|---|
| ... 09.1883—29.07.1936) — військ. діяч та військ. історик. Н. в м. Орел (нині місто в РФ) в сім’ї офіцера. Закінчив Михайлівське артилер. уч-ще (1904) та Імператорську Миколаївську військ. акад. (1910) в Санкт-Петербурзі. Під час Першої світової війни — полковник, командир
7-го Кавка ... |
|---|
| |
|---|
КАЛАЙДОВИЧ Костянтин Федорович
|
|---|
| ... 0(19).05.1792—01.05 (19.04). 1832) — історик, археограф, мовознавець. Н. в м. Єлець (нині місто Липецької обл., РФ). Закінчив з відзнакою Моск. ун-т (1810), здобув учений ст. канд. словесних наук. Під час Війни 1812 добровольцем вступив до Моск. ополчення, брав участь у боях. Після війни займався пр ... |
|---|
| |
|---|
КАЛАКУРА Ярослав Степанович
|
|---|
| ... 4.09.1937) — історик, історіограф, джерелознавець. Д-р істор. н. (1980), проф. (1981), Засл. працівник вищої школи України (1984), акад. АН ВШ України (1997), Засл. професор Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка (2003). Н. в с. Рудники Підгаєцького р-ну Терноп. обл. Закінчив Коломийське пед. уч-ще (1 ... |
|---|
| |
|---|
КАЛАМАР, каламар козацький
|
|---|
| ... «каламар» запозичене через посередництво польс. мови з латинської (calamarius), в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, у свою чергу, походить від. грец. слова кЬлбмпт — тростина (у давнину палички з тростини використовували для письма). Вживають в укр. мові для означення чорнильниці ... |
|---|
| |
|---|
КАЛАЧЕВСЬКИЙ Михайло Миколайович
|
|---|
| ... (26.09.1851 — помер між 1910 та 1912) — композитор, юрист. Н. в с. Попівка (нині село Онуфріївського р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив Лейпцизьку консерваторію (1876). Працював юристом у м. Кременчук. У творчому доробку композитора — фортепіанні п’єси («Романс», «Ноктюрн», «Баркаролла», «Вальс-каприс» ... |
|---|
| |
|---|
КАЛАЧОВ Микола Васильович
|
|---|
| ... 26.05).1819—06.11(25.10). 1885) — юрист, історик, археограф, архівіст. Акад. Петерб. АН (1883), сенатор. Н. в с. Алексіно Юр’їв-Польського пов. Владимирської губ. (нині село Івановської обл., РФ). Від 1831 навч. в пансіоні Чермака, далі — в Моск. дворянському ін-ті (1833—35) і на юрид. ф-ті Моск. ун ... |
|---|
| |
|---|
КАЛГА, калга-султан
|
|---|
| ... ії Кримського ханату (обов’язково із роду Гіреїв), перший спадкоємець ханського трону. Призначався Османською імперією під час вступу на престол нового хана. У військ. походах очолював корпус з 40—60 тис. осіб.
Літ.: Кондараки В.Х. Универсальное описание Крыма, ч. 8—13. СПб., 1875 ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЕДІН Олексій Максимович
|
|---|
| ... ).10.1861 — 11.02.1918) — військ. і політ. діяч. Н. на х. Каледіна станиці Усть-Хоперської Області Війська Донського (нині Волгоградська обл., РФ). Закінчив Михайлівське артилер. училище (1882), Імператорську Миколаївську військ. акад. (1889) у Санкт-Петербурзі. У роки Першої світової війни — генера ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЕНДАР
|
|---|
| ... упорядкована за роками, місяцями і днями. Перші такі системи були засновані на знаннях про періодичність рухів небесних світил. Термін «календар» походить від грец. рбсбрзгмб й лат. сalendarium, що буквально означають «боргова книга». У свою чергу, слово сalendarium походить від слова сalendae (від ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЕНДАР «ПРОСВІТИ»
|
|---|
| ... назва календарних видань т-ва «Просвіта» (див. Просвіти), що друкувалися 1870—1939 (з перервою в 1871, 1873—79, 1919, 1933—34 рр.). К.«П.» виходив у Львові. Мав назви: «Народний календарь на рік...» (1870, 1872), «Календарь “Просвіти” на рік...» (1880), «Календар товариства “Просвіта” на рік...» (18 ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЕНДАР МІСЯЦІВ РОКУ В ОЛЬВІЇ
|
|---|
| ... рец. рбсбрзгмб; лат. calendarium — буквально «боргова книга»). Відомий з графіті Андокіда 5 ст. до н. е. Містить перелік назв усіх місяців року, вживаних в Ольвії, і є ідентичним місячному календареві Мілета (стародавнє місто в Малій Азії): тауреон, таргеліон, каламайон, панемос, метагейтніон, боедр ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЕНИЧЕНКО Павло Михайлович
|
|---|
| ... 03.1923—30.06.1983) — дослідник історії Польщі та укр.-польс. відносин. Проф. (1978), д-р істор. н. (1981), засл. діяч польс. к-ри. Н. в с. Андріївка (нині село Широківського р-ну Дніпроп. обл.) в сім’ї вчителя. До 1941 навчався на фіз.-мат. ф-ті Львів. ун-ту. Учасник Великої вітчизняної війни Радян ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВИЧ Іван Титович
|
|---|
| ... 84—12.11.1927) — бібліограф, видавець і політ. діяч. Н. у м. Львів у сім’ї підприємця-будівельника. Закінчив учительську семінарію в Заліщиках (1904), навч. у Львів. ун-ті. 1908 знайомився з діяльністю Міжнар. бібліогр. ін-ту в Брюсселі (Бельгія), де відвідував тримісячні бібліографічні курси. 1916— ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВСЬКА-ДОКТОР Наталія Євгенівна
|
|---|
| ... талія Євгенівна
(29(17).08.1884 — після 1918) — оперна та концертно-камерна співачка (сопрано). Н. в м. Київ. Закінчила Муз.-драм. школу М.Лисенка (1900—03, клас М.Зотової). 1903—04 та 1907—08 — солістка Київ. опери, 1906—07 — оперної трупи Нар. дому в Санкт-Петербурзі, 1908—18 — ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВСЬКИЙ Адам
|
|---|
| ... ольс. магнат, урядовець, власник великих маєтків на укр. землях. Походив з роду Калиновських, був старшим сином ген. подільського старости (див. Староство) Валентия-Олександра Калиновського та Єлизавети Струсівни. Брат М.Калиновського. 1619—20 навчався у м. Лувен (нині місто в Бельгії). Після загибе ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВСЬКИЙ Валентий-Олександр
|
|---|
| ... р. н. невід. — п. 1620) — польс. магнат, урядовець та власник великих маєтків на укр. землях, зокрема на Поділлі. Батько А.Калиновського і М.Калиновського. Походив з польс. шляхетського роду Калиновських герба «Калинова», син Мартина Калиновського (володів м-ком Гусятин) та Софії Сецехівни. Службу п ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВСЬКИЙ Григорій
|
|---|
| ... 18 ст.) — етнограф. Н. в м. Кролевець. Служив прапорщиком у рос. війську. За сприяння свого дядька — відомого видавця В.Рубана — 1777 в Санкт-Петербурзі опублікував працю про укр. нар. звичаї — «Описание свадебных украинских простонародных обрядов, в Малой России и в Слободской Украинской губернии, ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВСЬКИЙ Мартин
|
|---|
| ... (бл. 1605 — 02.06(23.05). 1652) — полководець і держ. діяч Речі Посполитої. Від 1635 — черніг. воєвода, від 1646 — гетьман польний коронний, від 1651 — гетьман великий коронний. Володів значними маєтностями в Подільському воєводстві, в т. ч. м. Гусятин. 1632 став подільським підкоморієм, 1635 — черн ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНОВСЬКІ
|
|---|
| ... одина. У 16—18 ст. деякі її представники мали помітний вплив на укр. землях (в Руському, Подільському, Брацлавському воєводствах). Родоначальником родини вважається Андрій (Анджей) Калиновський, який загинув в Обертинській битві 1531. Перші К. були дрібними землевласниками, мали маєтки у Коломийсько ... |
|---|
| |
|---|
КАЛИНСЬКИЙ Тимофій Васильович
|
|---|
| ... . 1-ї пол. 1740-х рр. — п. після 1808) — публіцист, захисник прав «малоросійського» шляхетства та козацтва. Походив із шляхетської сім’ї з Оршанської землі (Білорусь), можливо, мав кревний зв’язок з давнім родом Калинських з Овруччини. Навч. в Києво-Могилянській академії, де перейшов у православ’я. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІНІН Костянтин Олексійович
|
|---|
| ... (17).12.1889 — 1940, за ін. даними, 22.10.1938) — авіаконструктор. Н. на Слобожанщині в м. Валуйки (нині місто Бєлгородської обл., РФ). Закінчив Одес. військ. уч-ще (1912), Гатчинську військ. авіац. шк. (1916). В роки Першої світової війни служив льотчиком у рос. армії, брав участь у боях, мав кільк ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІНІН Михайло Іванович
|
|---|
| ... 11.1875—03.06.1946) — рад. держ. та парт. діяч. Н. в с. Верхня Троїця (нині село Тверської обл., РФ) в сел. родині. Закінчив земське уч-ще та вечірню заводську шк. Працював робітником у Санкт-Петербурзі, Тифлісі (нині м. Тбілісі, столиця Грузії), Ревелі (нині м. Таллінн, столиця Естонії), Москві. Ві ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІНІНДОРФСЬКИЙ ЄВРЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН
|
|---|
| ... ass=zdan_just>(початкова назва Великосейдеминуський) — див. Національні райони. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІНІЧЕНКО Володимир Вікторович
|
|---|
| ... (н. 05.09.1947) — історик, педагог, дослідник історії України. Д-р істор. наук (1994), проф. (1998), засл. працівник освіти України (2001). Н. у м-ку Степань Сарнівського р-ну Рівнен. обл. 1976 закінчив істор. ф-т Харків ун-ту. 1976—80 був учителем у серед. шк. Від 1980 працює у Харків. ун-ті (нині ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІНКА Валеріян
|
|---|
| ... .1826—16.12.1886) — історик, громад. та церк. діяч. Н. в Болєховіце під Краковом (нині місто в Польщі). До революції 1848 — завзятий радикал, після революції — не менш завзятий консерватор (див. Революції 1848—1849 в Європі). 1870 висвячений на священика. Великого значення надавав діяльності Українс ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІУС
|
|---|
| ... Галицького князівства. Була розташов. при впадінні р. Калюсик у Дністер (нещодавно там існувало с. Калюс Новоушицького р-ну Хмельн. обл., нині виключене з облікових книг). Згадується в Галицько-Волинському літописі в описі подій 1241, коли кн. Данило Галицький «хотя уставити землю, й еха до Бакоты ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІШ
|
|---|
| ... ваних вояків Армії УНР 1920—1924. Був розташов. у межах однойменного міста Польщі. Заснований 1914 нім. властями як пересильний пункт для своїх військовиків. Розрахований на 4 тис. осіб, мав необхідні побутові умови. В груд. 1920 до нього направлено 3-тю Залізну, невдовзі — 2-гу Волин. д-зії і війсь ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІШЕВСЬКИЙ Юхим Аврамович
|
|---|
| ... мович; 01.04.1893—22.09.1937) — діяч Української автокефальної православної церкви, архієпископ Одеський. Уродженець с. Жаботин Черкаського пов. Київ. губ. (нині село Кам’янського р-ну Черкас. обл.). Навч. в духовній семінарії (до 1913); закінчив історико-філол. ф-т Варшавського ун-ту (1917). Працюв ... |
|---|
| |
|---|
КАЛІЯНСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН
|
|---|
| ... dan_just>— див. Національні райони. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛКА, БИТВА НА РІЧЦІ 1223
|
|---|
| ... е збройне зіткнення Русі з монголами 28 трав. 1223. Після того, як 20-тис. монгол. кіннота під проводом Джебе і Субедея вторглася в причорномор. степи й розгромила половців, уцілілі половецькі хани звернулися за допомогою до рус. князів, і ті на «снемі» (з’їзді) в Києві (лют.—берез. 1223; див. Київс ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЛІПІДИ
|
|---|
| ... в 5 ст. до н. е. мешкало в нижній течії р. Гіпаніс (нині р. Пд. Буг; див. Гіпаніс), неподалік від Ольвії. К., як і скіфи, вели рухливий спосіб життя, але поряд із тим займалися і землеробством: вирощували (за повідомленням Геродота, IV, 17) пшеницю, сочевицю, просо, цибулю та часник. Назва племені ... |
|---|
| |
|---|
КАЛМАНОВИЧ Мойсей Йосипович
|
|---|
| ... —27.11.1937) — держ. діяч доби УСРР та СРСР. Н. в с. Рибінське (нині с. Рибне Красноярського краю, РФ) у сім’ї торговця. Мав середню освіту. Від 1904 чл. Партії соціалістів-революціонерів. З черв. 1917 — чл. РСДРП(б)—ВКП(б). 1917 — чл. виконкому Зх. фронту та Пн.-Зх. обласного к-ту РСДРП(б). У жовт ... |
|---|
| |
|---|
КАЛНИШЕВСЬКИЙ Петро Іванович
|
|---|
| ... just>(лип. 1691 — 12.11(31.10).1803) — держ., політ. і військ. діяч, останній кошовий отаман Запорозької Січі (1762, 1765—75). Н. в с. Пустовійтівка (нині село Роменського р-ну Сум. обл.). Згідно з документами архіву Нової Січі (1734—75), К. походив із сел. («мужичого») роду; за ін. відомостями — з ... |
|---|
| |
|---|
КАЛОС ЛІМЕН
|
|---|
| ... Прекрасна Гавань) — давньогрец. місто, що входило до складу Херсонеської д-ви (див. Херсонес Таврійський). Залишки його розташов. на пн. околиці смт Чорноморське, в глибині Ак-Мечетської бухти. Згадується в літ. (Мела Помпоній, Флавій Арріан, Клавдій Птолемей, Псевдо-Арріан) та епіграфічних джерела ... |
|---|
| |
|---|
КАЛУЖНЯЦЬКИЙ Омелян Ієронімович
|
|---|
| ... 11.01.1845—03.06.1914) — громад. та освіт. діяч Буковини, мовознавець-славіст, палеограф. Чл.-кор. Румун. АН (1890) та Петерб. АН (1891). Працював у Чернів. ун-ті (нині Чернівецький національний університет). 1876 очолив каф-ру слов’ян. філології й керував нею до смерті, одночасно — декан філос. ф-т ... |
|---|
| |
|---|
КАЛУСЬКИЙ ПОЛК
|
|---|
| ... ел.-козац. повстанських загонів, що були створені на західноукр. землях під час наступу військ Б.Хмельницького на Львів (1648). Назва походить від м. Калуш, що стало одним із гол. центрів тогочасного визвол. руху. Поблизу Калуша в Бабині було скликано «бабинську громаду», яка укомплектовувала збройн ... |
|---|
| |
|---|
КАЛУШ
|
|---|
| ... ування Івано-Франківської області, райцентр. Розташований на р. Сивка (прит. Дністра). Залізнична станція. Нас. 67,4 тис. осіб (2004).
У передмісті виявлено поховання бронзового віку. В княжий період входив до складу Галицької волості. Від 1387 — у складі Галицького староства Пол ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬВІНІЗМ
|
|---|
| ... х течій протестантизму (ін. дві — лютеранство та цвінгліанство, засноване швейцарським реформатором У.Цвінглі). Виник у ході антикатол. і соціально-політ. руху, який у 16 ст. охопив майже всі країни Європи (узагальнено цей рух називають Реформацією). Нині К. має багато різновидів (зокрема, пресвітор ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬМІУС, Кармія
|
|---|
| ... початок на пд. схилах Донецького кряжу і впадає в Азовське море (у межах Донецької області). У верхній та середній течіях долина К. переважно вузька, глибока, розчленована ярами та балками, в нижній течії схили долини пологі, широкі. Річище звивисте, подекуди порожисте, зарегульоване водосховищами ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬМІУСЬКА ПАЛАНК
|
|---|
| ... чицька, Бердовська паланка) — адм. одиниця на пд. сх. Вольностей Війська Запорозького низового. Виникла в 17 ст., назву отримала від назви річки — Кальміус, у басейні якої розташовувалися її гол. поселення. Козац. села, слободи, хутори, зимівники, «уходи» цієї паланки були також у бас. річок Міус, С ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬМІУСЬКИЙ ШЛЯХ
|
|---|
| ... ський шлях (сакма; татарською сукмак — шлях, стежка), протоптаний в 16 ст., відгалуження Муравського шляху, починався на межі кочовищ Єдичкульської орди і Джамбуйлуцької орди, йшов від верхів’я р. Молочні Води (нині р. Молочна), де відокремлювався від Муравського шляху, правим берегом р. Кальміус — ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬНИЦЬКА ОБОРОНА 1671
|
|---|
| ... центр. епізодів польс.-укр. воєн. кампанії 2-ї пол. 1671. К.о. розпочалася 15 жовт., коли польс. війська під командуванням великого гетьмана коронного Я.Собеського (див. Ян III Собеський) за намовою гетьмана Правобережної України М.Ханенка взяли в облогу полкове м. Кальник (нині село Іллінецького р ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬНИЦЬКИЙ ПОЛК
|
|---|
| ... й полк. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬНОКІ Густав
|
|---|
| ... 1832—13.02.1898) — міністр закордонних справ Австро-Угорщини (1881—95). Н. в м. Лєтовіце (нині місто в Чехії). Пильно стежив за розвитком укр. нац.-культ. руху в Галичині, особливо непокоївся активністю москвофілів (див. Москвофільство) та М.Драгоманова. Вважав, що задля того, аби знешкодити москвоф ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬНОФОЙСЬКИЙ АТАНАСІЙ
|
|---|
| ... анасій Кальнофойський. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬЧЕНКО Галина Никифорівна
|
|---|
| ... 02.1926—11.03.1975) — скульптор. Засл. діяч мист-в УРСР (1964), нар. худож. УРСР (1967). Дочка Н.Кальченка. Н. в м. Борзна. 1953 закінчила Київ. худож. ін-т (навч. в М.Г.Лисенка), а 1958 — аспірантуру цього закладу. Тв.: меморіальний комплекс Пагорб Слави в Черкасах (1977, у співавт.); пам’ятники В. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЬЧЕНКО Никифір Тимофійович
|
|---|
| ... .02(27.01).1906—14.05. 1989) — парт. та рад. діяч доби СРСР. Батько Г.Кальченко. Герой Соц. Праці (1976). Н. в с. Кошманівка (нині село Машівського р-ну Полтав. обл.) в сім’ї селянина. У верес. 1921 став учнем Полтав. шк. садівництва, після закінчення якої (1924) працював уповноваженим спілки с.-г. ... |
|---|
| |
|---|
КАЛЮЖНИЙ Наум Михайлович
|
|---|
| ... є прізв. — Шейтельман; 08.03.1886—17.11.1937) — політ. діяч, дипломат УСРР. Н. в м-ку Устивиця (нині село Великобагачанського р-ну Полтав. обл.) в багатодітній єврейс. родині; батько — учитель. Закінчив міську шк. в м. Ромни (1902), склав іспит при Полтав. г-зії на звання нар. вчителя (1904). Від 19 ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНА МОГИЛА
|
|---|
| ... ка природи (утворилася бл. 14—12 млн років тому в результаті трансформацій дна колиш. Сарматського моря і нині є пісковиковим пагорбом заввишки 12 м з площею основи бл. 3 га з печерами і гротами) та пам’ятка історії (у гротах і печерах є наскельні малюнки різних епох: від палеоліту пізнього — 22—20 ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ
|
|---|
| ... янець-Подільський. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ ДОГОВІР 1653
|
|---|
| ... -польс. мирна угода, укладена в усній формі під Кам’янцем (нині м. Кам’янець-Подільський) 15(5) груд. 1653. К.д. увінчував Жванецьку кампанію 1653 (див. Жванецька облога 1653), в ході якої Війську Запорозькому та його союзникові Кримському ханату вдалося завдати польс. армії низку поразок і взяти в ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
|
|---|
| ... сманської імперії (1672—99) з центром у м. Кам’янець (нині м. Кам’янець-Подільський).
К.е. утворений після війни Осман. імперії з Річчю Посполитою відповідно до Бучацького мирного договору 1672 у кордонах Подільського воєводства. 1673—76 ч. тер. К.е. була зайнята польс. військами ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬК
|
|---|
| ... 1944 м. Кам’янець-Подільський. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА КАФЕДРА ПРИРОДИ, СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Й КУЛЬТУРИ ПОДІЛЛЯ
|
|---|
| ... , СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Й КУЛЬТУРИ ПОДІЛЛЯ
— н.-д. установа, заснована 1922 при Кам’янець-Подільському ін-ті нар. освіти (див. Кам’янець-Подільський державний університет) під кер-вом П.Клименка, згодом Ф.Кондрацького. Спочатку мала істор. (кер. І.Любарський) та екон. (кер. В.Г ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
|
|---|
| ... зва 1937—54 Хмельницької області. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ОКРУГА
|
|---|
| ... .-тер. одиниця у складі УСРР/УРСР (див. Округа). Утворена 4 трав. 1935 у складі Вінницької області. Окружний центр м. Кам’янець-Подільський. Налічувала 8 р-нів, 1 місто, 2 с-ща міськ. типу, 261 сільраду. Ліквідована. 22 верес. 1937 у зв’язку з утворенням Кам’янець-Подільської області (див. Хмельниц ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ВУАН
|
|---|
| ... class=zdan_just>— місц. наук.-громад. орг-ція в Кам’янці-Подільську (нині м. Кам’янець-Подільський). Заснована 1925. Головами президії були: О.Полонський (1925), Д.Богацький (1926—27), Ф.Донський (1928), В.Чугай (від 1929). Мало секції краєзнавства, істор.-філол., пед., природничо-мат. та соціально- ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
|
|---|
| ... Кам’янець, Кам’янець Подільський, 1795—1944 — Кам’янець-Подільськ) — місто обласного підпорядкування Хмельницької області, райцентр. Розташов. на р. Смотрич за 20 км до її впадіння в р. Дністер. Залізнична станція. Нас. 100 тис. осіб (2006).
За археол. джерелами, виникнення Кам’ ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
|
|---|
| ... ЕТ
— див. Кам’янець-Подільський державний університет. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
|
|---|
| ... =zdan_just>(до 1921 — Кам’янець-Подільський держ. укр. ун-т) — освіт., наук. та культ. центр Хмельниччини. Заснований 1918 за доби Української Держави. Закладений 1 лип. 1918, урочисте відкриття відбулося 22 жовт. 1918. Ініціаторами створення Кам’янець-Подільського держ. укр. ун-ту були: голова Кам’ ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНИЙ БРІД
|
|---|
| ... — одне з трьох поселень-попередників сучасного м. Луганськ. Входило до складу Слов’яносербії. Виникло 1755 як шанець на місці невеликого хутора на р. Лугань. На його тер. розміщувалися роти спочатку Слов’яносербського гусарського полку ген.-майора І.Шевича (1755—64), пізніше — Бахмутського гусарськ ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНИЙ ВІК
|
|---|
| ... еріодизацією, перший і найтриваліший період в історії людства. Датується часом від 2 млн років тому до 4 тис. років до н. е. Охоплює різні за істор. значенням епохи, впродовж яких відбувалися такі події: становлення людини та сусп. організації, розвиток первісного ранньородового сусп-ва, що базувало ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНИЙ ЗАТОН
|
|---|
| ... t>Урочище розташов. на лівому березі Дніпра біля однойменної затоки, навпроти впадіння р. Кінська (нині р. Конка) в Дніпро. Свого часу слугувало межею між Великим Лугом і Базавлуком. Береги урочища скелясті, звідси й назва. Біля КЗ. річище Дніпра було загромаджене камінням (лоцмани називали його Кам ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА
|
|---|
| ... енківська) — місто Черкаської області, райцентр. Розташов. на р. Тясмин (прит. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 14,9 тис. осіб (2004).
Засноване в серед. 17 ст. Найдавнішим з відомих на сьогодні писемних джерел, в яких ідеться про К., є привілей польс. короля Яна II Казимира Ваз ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА
|
|---|
| ... 29 м. Кам’янка-Дніпровська. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА
|
|---|
| ... ніпра. 1709 після того, як рос. війська зруйнували Чортомлицьку Січ, запорожці влаштували в гирлі К. Кам’янську Січ. З джерел відомо, що в той час К. була надзвичайно багата на рибу, на її правому березі росли великі дубові гаї і височіли масивні скелі (через що, можливо, вона й називалася Кам’янкою ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА-БУЗЬКА
|
|---|
| ... янка-Струмилівська) — місто Львівської області, райцентр. Розташов. на р. Зх. Буг (прит. Вісли), за 43 км від Львова. Нас. 23,7 тис. осіб (2004).
На тер. міста знайдено залишки поселення доби бронзи (2 тис. до н. е.). Найдавніше з відомих на сьогодні писемних джерел, в якому йдет ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА-ДНІПРОВСЬКА
|
|---|
| ... 20—29 — Кам’янка, 1793—1920 — Мала Знам’янка, 1929—44 — Кам’янка-на-Дніпрі) — місто Запорізької області, райцентр. Розташов. на лівому березі Каховського водосховища, за 8 км від залізничної ст. Нікополь. Нас. 15,0 тис. осіб (2004).
З писемних джерел відомо, що в 16—18 ст. поселе ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА-НА-ДНІПРІ
|
|---|
| ... 4 м. Кам’янка-Дніпровська. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА-СТРУМИЛІВСЬКА
|
|---|
| ... 85—1944 м. Кам’янка-Бузька. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНКА-ШЕВЧЕНКІВСЬКА
|
|---|
| ... 29—44 м. Кам’янка. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНСЬКА КУЛЬТУРА
|
|---|
| ... му
— археологічна культура доби бронзи (див. Бронзовий вік), 18 (можливо, й раніше) — 15 ст. до н. е. Названа за іменуванням археол. пам’ятки — поселення Кам’янка (біля колиш. с. Кам’янка Керченської міськради, Крим. обл.), що розташов. неподалік від сучасної переправи через Керч ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНСЬКА СІЧ
|
|---|
| ... ентр запороз. козацтва 1709—11 та 1728—34. Була розташов. в гирлі річок Кам’янка та Козацьке річище на правому березі Дніпра поблизу сучасного с. Республіканець Бериславського р-ну Херсон. обл. К.С. запорожці заснували після заборони рос. царя Петра I на проживання січового товариства на тер., підв ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНСЬКА УПРАВА
|
|---|
| ... ідділ таємного Пд. т-ва (див. Декабристів рух в Україні). Створена у січ. 1822 за рішенням першого установчого з’їзду чл. Пд. т-ва в Києві. К.у. (існували ще Тульчинська управа і Васильківська управа Пд. т-ва) підпорядковувалася центру або директорії, до останньої було обрано полковника П.Пестеля і ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНСЬКЕ
|
|---|
| ... продзержинськ. ... |
|---|
| |
|---|
КАМ’ЯНСЬКЕ ГОРОДИЩЕ
|
|---|
| ... одища скіф. часу (див. Скіфи) в степовій зоні Пн. Причорномор’я. Розташов. на лівому березі р. Дніпро, в р-ні м. Кам’янка-Дніпровська. Більша ч. затоплена водами Каховського водосховища. Досліджується вже майже сто років. Виникло на дюнному мисі між плавневими масивами на рубежі 5—4 ст. до н. е. Мал ... |
|---|
| |
|---|
КАМАНІН Іван Михайлович
|
|---|
| ... 9.1850—11.01.1921) — історик, архівіст. Н. в м-ку Димер у сім’ї військовослужбовця. Середню освіту здобув у 2-й Київ. г-зії. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1872). Спочатку працював акцизним наглядачем на Київ. тютюновій ф-ці, а від 1883 і до останніх днів свого життя — у Київському центр. ... |
|---|
| |
|---|
КАМЕНЕЦЬ
|
|---|
| ... лині. Згідно з повідомленнями джерел, було розташов. на р. Цир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра; тер. сучасного м. Камінь-Каширський). Уперше згаданий у Галицько-Волинському літописі в розповіді про події 1213. У К. тоді правили Данило Галицький і Василько Романович по тому, як бояри вигнали їх з Галича ... |
|---|
| |
|---|
КАМЕНЕЦЬ ВОЛИНСЬКИЙ
|
|---|
| ... істо Волинського князівства з Київською землею. Вперше згаданий у Київському літописі під 1196. За свідченням цього джерела, К.В. був розташов. на лівому березі р. Случ (прит. Горині, бас. Дніпра; тер. сучасного с. Кам’янка Житомир. обл.). Місто, очевидно, мало укріплення, це випливає з розповіді Га ... |
|---|
| |
|---|
КАМЕНЕЦЬКИЙ Данило Семенович
|
|---|
| ... 0—1881) — етнограф. Зав. друкарні та вид-ва П.Куліша. Після заснування в Санкт-Петербурзі укр. сусп.-політ. та літ.-мистецького час. «Основа» займався орг. і тех. справами цього видання (1861—62). Ініціатор випуску популярних книжок для народу, автор «Збірника українських пісень з голосами».
... |
|---|
| |
|---|
КАМЄНЄВ Сергій Сергійович
|
|---|
| ... .04.1881—25.08.1936) — військ. діяч, командарм 1-го рангу (1935). Н. в м. Київ у родині військ. інженера. Закінчив Київ. кадетський корпус (1898), Олександрівське військ. уч-ще (1900), Акад. Генштабу (1907) в Санкт-Петербурзі. У роки Першої світової війни — полковник. Від 1917 — командир 30-го Полта ... |
|---|
| |
|---|
КАМІНСЬКИЙ Василь Якович
|
|---|
| ... 900(29.12.1899) — п. після 1941) — історик, архівіст. Учень О.Оглоблина. Н. в с. Петроострів (нині село Новомиргородського р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив Новобузьку учительську семінарію (1920), Київ. ін-т нар. освіти (1924). 1925—28 — аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, очо ... |
|---|
| |
|---|
КАМІНСЬКИЙ Федір Іванович
|
|---|
| ... 0.03.1891) — археолог, музеєзнавець. Дійсний чл. Історичного товариства Нестора літописця, чл.-кор. Одеського товариства історії та старожитностей. Н. в м-ку Кожан-городок Мінської губ. Закінчив Переяслав. духовну семінарію, фіз.-мат. ф-т Київ. ун-ту (1868). Працював учителем г-зії в Переяславі (186 ... |
|---|
| |
|---|
КАМІНЬ
|
|---|
| ... землях від 14 ст. Нею користувалися при зважуванні вовни, мила, заліза, воску. Входила до литов.-польс. системи мір. У Конституціях 1565 і 1764 за державний стандарт у Короні Польській було прийнято «камінь» вагою 32 варшавських фунти, у Великому князівстві Литовському — 40 фунтів. В Україні його ва ... |
|---|
| |
|---|
КАМІНЬ-КАШИРСЬК
|
|---|
| ... . Камінь-Каширський. ... |
|---|
| |
|---|
КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ
|
|---|
| ... нь-Каширськ) — місто Волинської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Цир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 11,0 тис. осіб (2004).
Уперше згадується в писемних джерелах під 1196. Від 1199 — у складі Галицько-Волинського князівства. 1196 збудовано фортец ... |
|---|
| |
|---|
КАМКА
|
|---|
| ... ї кольорової тканини з розводами та візерунками. На укр. землях відома з часів Київської Русі. К. належала до асортименту привозних тканин (із Китаю, Індії, Ірану, Туреччини); з неї виготовляли переважно коштовний верхній чол. та жін. одяг: жупани, кунтуші, накидки. Усі вироби з К. називалися камчат ... |
|---|
| |
|---|
КАМЛОТ
|
|---|
| ... вісно з верблюжої, а дещо пізніше з ангорської (козиної) чи з верблюжої вовни з домішками шовку (більш м’який і коштовний сорт). Згодом ця назва поширилася й на грубі тканини з бавовни полотняного переплетіння з чорних та коричневих ниток. К. із верблюжої вовни завозили на укр. землі зі сх. країн. І ... |
|---|
| |
|---|
КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922
|
|---|
| ...
Керуючись постановою Всерос. ЦВК від 9 груд. 1921 про збирання коштів у церквах та ін. релігійних громадах на користь голодуючих, політбюро ЦК КП(б)У 21 січ. 1922 ухвалило директиву, згідно з якою губернські к-ти КП(б)У Донецької губернії, Катеринославської губернії, Запорізької ... |
|---|
| |
|---|
КАМПОВ Павло Федорович
|
|---|
| ... 1929) — публіцист, громад. діяч, учасник опозиційного руху (див. Дисидентські (опозиційні) рухи 1960—1980-х років в Україні). Н. в с. Ділок (нині село Мукачівського р-ну Закарп. обл.). Закінчив Мук ачівський кооп. технікум (1949). 1949—50 працював бухгалтером Міжгірської райспоживспілки, 1951 — учит ... |
|---|
| |
|---|
КАНАДА
|
|---|
| ... и з прилеглими о-вами, у т. ч. Канадським Арктичним архіпелагом. Омивається на сх. Атлантичним, на пн. Пн. Льодовитим, на зх. Тихим океанами. На пд. та пн. зх. межує з США. Пл. 9976,14 тис. км2 (2-ге місце у світі після РФ). Нас. 32,2 млн осіб (2003), з них англомовних громадян бл. 45 %, франкомовни ... |
|---|
| |
|---|
КАНАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ (КІУС)
|
|---|
| ... ss=zdan_just>— один із центрів українознавства за межами України. Структурно належить до Ун-ту Альберти. Має офіс у м. Торонто. Заснований 1976 з ініціативи науковців та укр. громадськості Канади. Займається організацією українознавчих та укр.-канад. досліджень; видає книги та наук. часопис; розробл ... |
|---|
| |
|---|
КАНАЛЕ Мікеле Джузеппе
|
|---|
| ... 10.10.1806—04.06.1890) — італ. політ. діяч, історик, письменник. Н. в м. Генуя (Італія). Від 1828 брав участь у русі карбонаріїв, згодом — у респ. товаристві «Молода Італія», очолюваному Дж.Мадзіні. У подальші роки — проф. історії та географії Королів. тех. ін-ту й дир. муніципальної б-ки в Генуї. Д ... |
|---|
| |
|---|
КАНАРСЬКИЙ Сергій Михайлович
|
|---|
| ... 05.1890—03.11.1937) — юрист, професор. Н. в м. Варшава. Навч. у Варшав. політех. ін-ті, звідки його було виключено за участь у роботі есерівських гуртків (див. Партія соціалістів-революціонерів) і ув’язнено. 1915 закінчив Київ. комерц. ін-т, де отримав юрид. освіту. Після Жовтневого перевороту в Пет ... |
|---|
| |
|---|
КАНДИБА Іван Олексійович
|
|---|
| ... 930—08.11.2002) — правозахисник. Н. в с. Стульно Влодавського пов. Люблінського воєводства (Польща). Закінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту (1953). Працював за фахом в органах юстиції Львів. обл. 1960 разом із Л.Лук’яненком створив нелегальну орг-цію Українська робітничо-селянська спілка, що ставила за мет ... |
|---|
| |
|---|
КАНДИБА Олег
|
|---|
| ... ... |
|---|
| |
|---|
КАНДИБИ
|
|---|
| ... рід 17—18 ст., мав власний та пожалуваний герби. Найвизначнішим його представником був Федір: він зробив швидку кар’єру при гетьмані П.Дорошенку, був корсунським полковником (1669—72, 1674—75), у вересні 1675 перейшов на бік гетьмана І.Самойловича, здавши йому м. Канів, однак після поразки останньог ... |
|---|
| |
|---|
КАНДИМ Юнус
|
|---|
| ... 9—20.03.2005) — поет, перекладач, публіцист, літературознавець, історик. Н. в с. Аккурган (нині місто в Узбекистані). 1981 закінчив від-ня кримськотатар. мови і літ. Ташкентського пед. ін-ту. Член Спілки журналістів Узбекистану та Спілки журналістів СРСР (1986), Нац. спілки письменників України. Зас ... |
|---|
| |
|---|
КАНІВ
|
|---|
| ... ування Черкаської області, райцентр. Розташов. на Дніпрі, за 45 км від залізничної ст. Таганча. Річковий порт. Населення 26,4 тис. осіб (2005).
Тер. сучасного міста та сусідні з нею землі були заселені вже в часи бронзового віку (3—1 тис. до н. е.). Так, на тутешніх горах Московк ... |
|---|
| |
|---|
КАНІВСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ
|
|---|
| ... ’ятка доби формування Київської Русі. Розташов. на правому березі р. Дніпро, за 7 км південніше м. Канів, уздовж берегової лінії. Пл. — бл. 17 га, розкопано 2100 м2, досліджено 24 житла, 17 приміщень різного призначення і 42 госп. ями. Житла розміщені рядами. К.п. за своїм характером було аграрно-ре ... |
|---|
| |
|---|
КАНІВСЬКИЙ ПОЛК
|
|---|
| ... й адм.-тер. одиниця в Правобережній Україні середини 17 — поч. 18 ст. Сформувався 1625—38 як полк реєстрових козаків. Полковий центр — м. Канів. К.п. межував із Білоцерківським полком, Київським полком, Переяславським полком, Черкаським полком, Корсунським полком. За «Реєстром всього Війська Запоро ... |
|---|
| |
|---|
КАНІЗЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918
|
|---|
| ... збройний виступ селян Єлизаветградського пов. Херсонської губернії в трав.—черв. 1918. Приводом до нього стала розправа австрійс. військ. підрозділу (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) над селянами с. Павлівка (нині село Маловисківського р-ну Кіровогр. обл.), куди по ... |
|---|
| |
|---|
КАНКРІНА РЕФОРМА 1839—1843
|
|---|
| ... ова реформа в Російській імперії, яка вперше встановила срібний монометалізм. Названа за ім’ям її ініціатора — міністра фінансів Є.Канкріна. Проводилася у зв’язку з постійним знеціненням паперових грошей і підвищенням цін на дорогоцінні метали, що було спричинено потребою покриття тогочасних видаткі ... |
|---|
| |
|---|
КАНОНІЗАЦІЯ
|
|---|
| ... підпорядковую правилу) — офіц. визнання й проголошення посмертно християн. Церквою (нині — катол. й правосл. церквами) певної особи святою із причисленням її до лику святих. На честь новопрославленого святого складаються церк. служба, житіє, пишеться ікона та призначається день пошанування його пам ... |
|---|
| |
|---|
КАНТ Іммануїл
|
|---|
| ... —12.02.1804) — нім. мислитель, один із фундаторів нім. класичної філософії. Н. в прусcькому портовому м. Кенігсберг (після Другої світової війни м. Калінінград, РФ) у сім’ї Іогана-Георга Канта (місц. ремісника) та Анни-Регіни (родом з Нюрнберга). Його прадід по батьківській лінії — Ріхард — був вихі ... |
|---|
| |
|---|
КАНТЕМІР Дмитро Костянтинович
|
|---|
| ... мітру, Думітрашко-воде, Дмитрій; 26.10.1673—01.09(21.08). 1723) — держ. діяч, учений, один з основоположників тюркології та ісламознавства в Європі. Н. в с. Сіліште Фелчійського пов., Молдова. Його мати — Анна — походила з боярського роду Бантиш, а батько — Костянтин (1685—93) — був господарем Молдо ... |
|---|
| |
|---|
КАНТОНІСТИ
|
|---|
| ... 05 отримали вихованці військ.-сирітських від-нь у Російській імперії, згодом так почали називати всіх неповнолітніх дітей чол. статі солдатських та військ. поселенців (див. Військові поселення), які за фактом народження перебували в стані кріпосної залежності (див. Кріпацтво) від військ. відомства, ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЕЛЯРИСТ
|
|---|
| ... жбовця однієї з канцелярій: Генеральної військової канцелярії, Генеральної скарбової канцелярії, Канцелярії генеральної військової артилерії, Канцелярії малоросійського генерал-губернатора, полкової канцелярії, сотенної канцелярії. Канцеляристів призначали з-поміж випускників Києво-Могилянської акад ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЕЛЯРІЯ ВІЙСЬКОВОГО СКАРБУ
|
|---|
| ... ив. Генеральна скарбова канцелярія. ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЕЛЯРІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АРТИЛЕРІЇ
|
|---|
| ... =zdan_just>— один із центр. органів влади в Укр. козац. д-ві та за часів функціонування 2-ї Малоросійської колегії (18 ст.). До її компетенції входила організація бойового застосування, тех. і госп. обслуговування артилерії та фортифікаційних споруд. Їй підлягали полкові обозні та керовані ними полк ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЕЛЯРІЯ МАЛОРОСІЙСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА
|
|---|
| ... ass=zdan_just>— один із центр. (поряд із 2-ю Малоросійською колегією) органів влади в Лівобережній Україні, за допомогою якого здійснювалося управління колиш. Гетьманщиною після скасування гетьманату інституту. Заснована 1765. До канцелярії надходили справи, пов’язані з наглядом за адмініструванням ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЛЕР
|
|---|
| ... =zdan_just>— найвищий статський (цивільний) чин у Росії. Офіційно був уведений указом рос. царя Петра І 16 лип. 1709. У більш ранній період, 16—17 ст., канцлером у Росії іноземці називали керівника зовнішньополітичного відомства або главу держави. Згідно з Табелем про ранги 1722, чин К. був статськи ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЛЕР КОРОННИЙ
|
|---|
| ... ь Корони Польської, який керував держ. канцелярією. Уряд канцлера відомий у Польщі від 12 ст. (займався кореспонденцією монарха, був хранителем печатки) і посідав друге місце в придворній ієрархії після уряду воєводи); поступово він набув загальнодерж. значення: краківський канцлер став титулуватися ... |
|---|
| |
|---|
КАНЦЛЕР ЛИТОВСЬКИЙ
|
|---|
| ... ellarius — писар, письмоводитель). У часи середньовіччя в Зх. Європі канцлер — найвища службова особа, яка очолювала королів. канцелярію й архів, зберігала держ. печатку. Вперше на укр. землях канцлер згадується за часів правління кн. Данила Галицького під 1241 («печатник» Кирило).
... |
|---|
| |
|---|
КАНЮК Сергій Іванович
|
|---|
| ... риптоніми — Кс. Недоленко, К.Юнак, С.Аннюта, С. К; 15.07. 1880—15.03.1945) — письменник, педагог, журналіст, громад. та політ. діяч. Н. в с. Хлівище (нині село Кіцманського р-ну Чернів. обл.). 1901 закінчив Чернів. учительську семінарію і почав працювати вчителем, потім займав посаду шкільного інспе ... |
|---|
| |
|---|
КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ Пилип Йосипович
|
|---|
| ... (26(14).11.1882—16.05. 1938) — поет, прозаїк, публіцист, громад. діяч. Н. в с. Городище (нині село Недригайлівського р-ну Сум. обл.) в сім’ї безземельного селянина. Навч. в Роменському духовному уч-щі та Полтав. духовній семінарії (1897—1902). Брав участь у роботі нелегальних революц. гуртків. 1902 ... |
|---|
| |
|---|
КАПИ-АГАСИ
|
|---|
| ... посада (з кін. 16 ст.) в Кримському ханаті, аналогічна посаді великого візира (див. Візир) в Османській імперії.
Літ.: Вишневский В.А. Феодализм в Крымском ханстве (Учебный очерк). М., 1930.
В.В. Панашенко. ... |
|---|
| |
|---|
КАПИ-КУЛУ
|
|---|
| ... йськ. знать Кримського ханату, що вербувалася із черкесів. Ця сусп. верства була ств. ханом на противагу родовій крим. знаті. К.-к. одержували жалування із ханської казни.
В.В. Панашенко. ... |
|---|
| |
|---|
КАПИЩЕ
|
|---|
| ... зичницького храму або статуї ідола. Термін запозичено, очевидно, з давньочуваської (дунайсько-болгарської) мови, де він означав — «зовнішній вигляд, форма, фігура, корпус». В істор. літ. К. називають площадку в центрі слов’ян. святилища, на якій стояв ідол божества. Одне з таких святилищ відкрив В.Х ... |
|---|
| |
|---|
КАПІТАЛІЗМ
|
|---|
| ... ї діяльності, як влада капіталістів
Уперше слово «капіталізм» (саме — «капіталізм», а не «капітал» чи «капіталістичний») почало з’являтися в друкованих текстах у серед. 19 ст. Відчутний поштовх його поширенню надав Л.Блан, в одній зі своїх праць, опублікованій 1850, він пояснював ... |
|---|
| |
|---|
КАПКАН Юрій Євгенович
|
|---|
| ... 1875 — р. с. невід.) — військ. діяч, полковник Армії Української Народної Республіки. До Лютневої революції 1917 — підполковник рос. армії, викл. Оранієнбаумської шк. прапорщиків, автор «Статуту кулеметної служби». Делегат Першого Українського військового з’їзду 1917, на якому був обраний до складу ... |
|---|
| |
|---|
КАПЛЕР Олексій Якович
|
|---|
| ... 09).1904–11.09.1979) — актор театру і кіно, письменник, кіносценарист. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1969). Н. в м. Київ у сім’ї купця. 1919 почав кар’єру актора. Спільно з С.Юткевичем і Г.Козинцевим організував у Києві театр «Арлекин». Наприкінці 1920 став актором Фабрики ексцентричного актора ( ... |
|---|
| |
|---|
КАПНІСТ Василь Васильович
|
|---|
| ... .02.1758—08.11(27.10). 1823) — письменник і громад. діяч. Н. в с. Обухівка (нині с. Велика Обухівка Миргород. р-ну Полтав. обл.) в родині бригадира рос. армії Василя Петровича Капніста (див. Капністи) та Софії Андріївни (у дівоцтві — Дунін-Борковської). Здобув ґрунтовну освіту в Санкт-Петербурзі. Ві ... |
|---|
| |
|---|
КАПНІСТИ
|
|---|
| ... нський рід грец. походження, графи Італ. королівства і Російської імперії. Перші відомості про представників роду — Андрія, Федора і Петра, які мешкали на о-ві Занте (нині о-в Закінф), розташов. у Середземному м., датуються серед. 15 ст. Укр. гілка роду К. іде від Петра (серед. 17 ст.) — полк. армі ... |
|---|
| |
|---|
КАППЕЛЕР Андреас
|
|---|
| ... — нім. історик швейцарського походження. Іноз. чл. НАН України (1996). Чл. Австрійс. АН (2001). Н. в м. Вінтертур (Швейцарія). 1962—69 вивчав історію та славістику в ун-тах Цюриха (Швейцарія) та Відня. 1969 захистив докторську дис. в Цюрихському ун-ті. 1979—82 був асистентом проф. в цьому ун-ті. 19 ... |
|---|
| |
|---|
КАПТУРОВІ СУДИ
|
|---|
| ... що створювалися і діяли в Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському в 16—18 ст. в періоди безкоролів’я. На цей час припинялася діяльність судів, які виносили вироки від імені короля. Назву отримали від польс. слова kaptur (капюшон, який одягали ченці на жалобних церемоніях). Були узаконені ... |
|---|
| |
|---|
КАПУСТА Лаврін
|
|---|
| ... після трав. 1657) — держ. і військ. діяч, дипломат. Походив, очевидно, з козац. роду. Був реєстровим козаком і разом з реєстровцями в квіт. 1648 приєднався до Б.Хмельницького. Очевидно, брав участь у Жовтоводській битві 1648 і Корсунській битві 1648, потім у складі військ наказного гетьмана М.Криво ... |
|---|
| |
|---|
КАПУСТИ
|
|---|
| ... —16 ст. Походження не встановлене. Коріння роду пов’язане з Переяславщиною. Його представники належали до групи княжат-повітників; у 1-й пол. 16 ст. володіли землями на правах вислуги й спадщини на Пн. Київщині та Брянщині. Родоначальник — Іван Капуста (1-ша пол. — серед. 15 ст.) мав двох синів: Фед ... |
|---|
| |
|---|
КАПУСТЯНСЬКИЙ Микола Олександрович
|
|---|
| ... t>(01.02.1879—19.02.1969) — військ. і політ. діяч, полковник Генштабу рос. армії, ген.-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Чумаки Катериносл. губ. (нині село Дніпроп. обл.). Закінчив Одеське військ. уч-ще та Акад. Генштабу (1912). Учасник російсько-японської війни 1904—1905, Пер ... |
|---|
| |
|---|
КАПУЩАК Іван Олексійович
|
|---|
| ... 807—17.10.1868) — громад. діяч у Галичині в 40-х рр. 19 ст. Н. в с. Ляхівці (нині с. Підгір’я Богородчанського р-ну Івано-Франк. обл.) в сім’ї дяка. 1848 обраний депутатом рейхсрату (див. Революції 1848—1949 в Європі), належав до демократ. крила. Промова К. в рейхсраті при обговоренні проекту аграрн ... |
|---|
| |
|---|
КАПЦЕВИЧІ
|
|---|
| ... аршинський, згодом — дворянський рід, що походить від бурмистра і війта переяслав. магістрату Лаврентія Фомича (Хоменка; р. н. невід. — п. перед 1743). Його сини почали зватися Капцевичами (Копцевичами). Старший з них — Іван Лаврентійович — був переяслав. війтом (1735—37), а молодший — Семен Лаврент ... |
|---|
| |
|---|
КАПШУЧЕНКО Петро Савич
|
|---|
| ... Педро (Пітер) Енко; н. 27.09.1915) — скульптор, педагог, громад. діяч. Н. в с. Сухачівка (нині в межах м. Дніпропетровськ). Змалку почав ліпити й малювати. 1940 закінчив Дніпроп. худож. уч-ще, в якому вчився разом з В.Бородаєм у класі проф. М.Погрібняка. Ще студентом працював декоратором у дніпроп. ... |
|---|
| |
|---|
КАПЩИНА, капні пенязі
|
|---|
| ... ір за право продажу напоїв на укр. землях у 14—17 ст.
Літ.: Торгівля на Україні ХIV — середина ХVII століття: Волинь і Наддніпрянщина. К., 1990.
Н.О. Герасименко. ... |
|---|
| |
|---|
КАРАБИЦЬ Іван Федорович
|
|---|
| ... 945—20.01.2002) — композитор, диригент, педагог, громад. діяч. Засл. діяч мист-в УРСР (1974). Нар. артист України (1991). Н. в с. Ялта (нині с-ще міськ. типу Донец. обл.). Закінчив Київ. консерваторію (1971, клас композиції М.Скорика) та аспірантуру при ній (1975, кер. М.Скорик). 1968—74 — диригент ... |
|---|
| |
|---|
КАРАБІНЕВИЧ Микола Сильвестрович
|
|---|
| ... (1889—1937) — діяч Української автокефальної православної церкви, архієпископ. Уродженець с. Серебринці (нині село Могилів-Подільського р-ну Він. обл.). 1909 закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію. 1910—12 прослухав курс філософії в Нар. ун-ті А.Шанявського в Москві. 1913 висвячений на свящ ... |
|---|
| |
|---|
КАРАБІНЕРИ
|
|---|
| ... , які мали на озброєнні карабіни (короткі полегшені рушниці). К. з’явилися в Іспанії в 15 ст. під назвою «карабени». В 17 ст. кінні підрозділи К. почали створюватися у Франції, Австрії та Німеччині. В Російській імперії карабінерські полки існували від 1763 до 1796. 1793 на базі 10 козац. і 3 компан ... |
|---|
| |
|---|
КАРАВАЄВ Олександр Львович
|
|---|
| ... оніми — Н.Крестьянов, А.Львович; 03.06.1855—05.03. 1908) — громад. та політ. діяч, публіцист, лікар. Д-р медицини. Н. в Пермській губ. (Росія). Від 1899 проживав в Україні. Займався лікарською практикою і культ.-просвітницькою діяльністю в Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ). 1905 заснував від. ... |
|---|
| |
|---|
КАРАВАНСЬКИЙ ТРАКТ
|
|---|
| ... орога, що вела з Молдови, Буковини через Сквирський пов., Триліси (нині село Фастівського р-ну), Фастів, Митницю (нині село Васильківського р-ну, всі Київ. обл.) до м. Васильків, де з’єднувалася з поштовим шляхом на Київ.
Літ.: Rulikowski E. Opis powiatu Wasylkowskiego pod wzgl“de ... |
|---|
| |
|---|
КАРАДЖИЧ Вук Стефанович
|
|---|
| ... 87—26.01.1864) — сербський мовознавець, фольклорист, етнограф та історик, творець сербської літ. мови, діяч сербського нац. відродження. Н. в с. Тржич (Сербія). Від 1842 — дійсний чл. Одеського товариства історії та старожитностей, 1846 — почесний чл. Харківського університету, 1848 — чл. Віденської ... |
|---|
| |
|---|
КАРАЗІН Василь Назарович
|
|---|
| ... 30.01).1773—16(04).11.1842) — учений, винахідник, просвітитель і громад. діяч. Н. в с. Кручик (нині село Богодухівського р-ну Харків. обл.) в дворянській родині; батько — Назар Олександрович — грек за походженням (з роду Караджі), мати — з козац. роду Ковалевських. Освіту здобув у Харків. приватному ... |
|---|
| |
|---|
КАРАЗІЯ
|
|---|
| ... канини розрідженої фактури. В Україні відома з 15 ст. як різновид місц. домотканих тканин, з яких виготовляли переважно верхній одяг. Вироби з К. характерні для традиційного нац. костюма укр. селян. Існувала і т. зв. козацька К., з якої шили шаровари, кафтани, жупани, киреї, шапки.
... |
|---|
| |
|---|
КАРАЇМИ
|
|---|
| ... ; 2) прибічники караїмізму — однієї з версій іудаїзму. В Україні 2001 проживало 834 К., з них у Автономній Республіці Крим 671 особа. За приблизними оцінками, 2006 караїмська громада в Євпаторії налічувала бл. 260 осіб, приблизно стільки ж у Сімферополі, бл. 100 — у Феодосії, бл. 50 — у Севастопол ... |
|---|
| |
|---|
КАРАЇМОВИЧ Ілляш
|
|---|
| ... п. 1648) — козац. старшина, учасник російсько-польської війни 1632—1634 на боці Речі Посполитої. Від 1637 — переяслав. полковник реєстровців (див. Реєстрові козаки), від 1646 — військовий осавул. Навесні 1648 разом з І.Барабашем очолював реєстрове військо, відправлене гетьманом великим коронним М.По ... |
|---|
| |
|---|
КАРАМЗІН Микола Михайлович
|
|---|
| ... оніми — Анонім, Брат Рамзей, Граф N.N., Мулатов, Старий московський житель та ін.; 12(01).12.1766—03.06(22.05). 1826) — рос. історик, письменник, журналіст і видавець. Почесний чл. Петерб. АН (1818). Н. в с. Карамзиновка (нині село Ульяновської обл., РФ) у сім’ї дворянина. 1775—82 навчався в приватн ... |
|---|
| |
|---|
КАРА-МУСТАФА, Кара-Мустафа-паша Межифонлю
|
|---|
| ... dan_just>(р. н. невід. — п. 05.12.1683) — держ. та військ. діяч Османської імперії, великий візир (1676—83). Н. в м. Межифон за 240 км від Анкари (Туреччина). В 2-й пол. 60 — 1-й пол. 70-х рр. 17 ст. — каймакам (заст.) великого візира Фазиль Агмеда Кьопрюлю-заде. 1674 брав участь у поході султана Ме ... |
|---|
| |
|---|
КАРАСУБАЗАР
|
|---|
| ... логірськ. ... |
|---|
| |
|---|
КАРАЧІВКА
|
|---|
| ... нції та її околиць в Жовтневому р-ні м. Харків, колиш. селище. Тут на правому березі р. Уда (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону) розташов. залишки багатошарової археол. пам’ятки — ранньослов’ян. поселення роменської культури (8—10 ст.) та Донецьке городище, яке ототожнюють з давньорус. м. Донець (11 ... |
|---|
| |
|---|
КАРАЧКІВСЬКИЙ Михайло Федорович
|
|---|
| ... 05.10(22.09).1899 — р. с. невід.) — історик. Н. в с. Кормильча (нині село Чемеровецького р-ну Хмельн. обл.). Закінчив Кам’янець-Подільський ін-т нар. освіти (1923). 1923—24 — аспірант Кам’янець-Подільської науково-дослідної кафедри природи, сільського господарства й культури Поділля. 1924—33 працюва ... |
|---|
| |
|---|
КАРБИШЕВ Дмитро Михайлович
|
|---|
| ... ).10.1880—18.02.1945) — військ. діяч, ген.-лейтенант інженерних військ (1940), проф., д-р воєн. н. (1941), Герой Рад. Союзу (16 серп. 1946, посмертно). Н. в м. Омськ (нині місто в РФ). Закінчив Миколаївське інженерне уч-ще (1900), Миколаївську інженерну акад. (1911) в Санкт-Петербурзі. Учасник росі ... |
|---|
| |
|---|
КАРБОВАНЕЦЬ
|
|---|
| ... сійської імперії, що виникла у 18 ст., коли впродовж кількох десятиліть випускалися монети, на яких гуртові написи були замінені скісними насічками (карбами).
У груд. 1917 К. став грошовою одиницею Української Народної Республіки. В обігу 1917—20 перебували паперові грошові знак ... |
|---|
| |
|---|
КАРБОНАРІЇ
|
|---|
| ... буквально — вугляр) — члени таємних революц. орг-цій, поширених в Європі в 1-й пол. 19 ст., метою яких було повалення абсолютних монархій (див. Абсолютизм) шляхом збройного повстання, підготовленого вузьким колом підпільників (без широкої участі нар. мас), і утворення демократ. республік. До складу ... |
|---|
| |
|---|
КАРБУЛИЦЬКИЙ Іларій Іванович
|
|---|
| ... 09.1880—31.01.1961) — пед. та громад. діяч, дослідник історії шкільництва на Буковині, публіцист, письменник. Н. в с. Горішні Ширівці (нині с. Горішні Шерівці Заставнівського р-ну Чернів. обл.). Співредактор друкованих органів «Промінь» (1904—07), «Каменярі» (1909—22), «Крейцарова бібліотека» (1902— ... |
|---|
| |
|---|
КАРБУНСЬКИЙ СКАРБ
|
|---|
| ... ей, переважно трипільської культури 5 тис. до н. е., знайдених випадково 1961 школярами біля с. Карбуна Кайнарського р-ну (нині тер. Молдови). Серед них 444 зроблено з міді, 26 — з мармуру та ін. порід каменю, 127 — з кісток, 253 — з мор. мушель, а також 2 глиняні посудини. З-поміж мідних предметів ... |
|---|
| |
|---|
КАРВАСАРІЯ
|
|---|
| ... ... |
|---|
| |
|---|
КАРГЕР Михайло Костянтинович
|
|---|
| ... 17).05.1903—26.08.1976) — археолог, історик, мистецтвознавець, лауреат Держ. премії СРСР (1952), д-р істор. н. (1959). Н. в м. Казань (нині столиця Республіки Татарстан, РФ) у родині вчителя. Закінчив Самарську чол. г-зію (1919), навч. на історико-філол. ф-ті Самарського ун-ту та ф-ті сусп. наук Пет ... |
|---|
| |
|---|
КАРДИНАЛ
|
|---|
| ... петля; cardinalis — важливий, головний) — найвище (після Папи Римського; див. Папство) духовне звання в католицизмі. К. є чл. колегії кардиналів — органу правління катол. Церквою, покликаного виконувати допоміжну і дорадчу роль при Апостольському престолі. Кардинали очолюють церкви, що входять до В ... |
|---|
| |
|---|
КАРЄЄВ Микола Іванович
|
|---|
| ... .11).1850—18.02.1931) — рос. історик, соціолог, педагог та громад. діяч. Чл.-кор. Петерб. АН (1910), почесний чл. АН СРСР (1929). Н. в м. Москва у збіднілій дворянській родині, що, за переказами, походила від татарина Едигея-Карея (13 ст. той перебрався із Золотої Орди до Рязанського князівства та п ... |
|---|
| |
|---|
КАРИШКОВСЬКИЙ Петро Йосипович
|
|---|
| ... .03.1921—06.03.1988) — дослідник у галузі антич. та середньовічної історії, археології, епіграфіки, нумізматики Пн.-Зх. Причорномор’я. Д-р істор. н. (1969), проф. Н. в м. Одеса в сім’ї службовця. Навч. на істор. ф-ті Одес. ун-ту (закінчив 1945), одночасно працював н. с. в Одеському археологічному му ... |
|---|
| |
|---|
КАРІЙСЬКА ТРАГЕДІЯ 1889
|
|---|
| ... самогубство політв’язнів у Карійській політ. каторжній в’язниці (р. Кара, Забайкалля, Росія) у відповідь на жорстоке поводження з ними представників царської адміністрації. В серп. 1888 політкаторжанка Є.Ковальська відмовилася встати в камері перед приамурським ген.-губернатором А.Корфом під час від ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛ XII
|
|---|
| ... — швед. король (1697—1718). Належав до Пфальцського королів. роду, першим представником якого на швед. троні був Карл X Густав. Н. у м. Стокгольм (Швеція). Батьками К. XII були Карл XI та Ульріка-Елеонора Датська. Здобув добру для свого часу освіту, акцентовану на вивченні релігії, історії, математ ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛ І, Карл I Франц-Йосиф Габсбург
|
|---|
| ... st>(17.08.1887—01.04.1922) — останній імператор Австрії, король Угорщини (під іменем Карл IV), король Чехії (під іменем Карл III; див. Австро-Угорщина), син ерцгерцога Отто-Франца-Йосифа та Марії-Йозефи Саксонської. Н. у м. Перзенбург у Нижній Австрії. 1911 одружився з Цітою Бурбон-Парма. Після заги ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛ Х Густав
|
|---|
| ... 1660) — швед. король (1654—60), перший представник Пфальцської династії. На престол зійшов після зречення своєї двоюрідної сестри Христини; до того служив у швед. армії, від 1648 — генералісімус. Проводив активну зовн. політику, спрямовану на домінування Швеції в Центр. та Сх. Європі. 1655—60 вів ві ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛЕЙЛЬ Томас
|
|---|
| ... . історик, філософ і соціолог 19 ст. Його творчість мала вплив на формування істор. і політ. поглядів як у Великій Британії, так і за її межами. Політ. вподобання К. не раз змінювалися. В 1830—40-х рр. він був близький до «Молодої Англії» та симпатизував чартистам, після «весни народів» (див. Револю ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛ-ЛІБКНЕХТІВСЬКИЙ НІМЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН
|
|---|
| ... class=zdan_just>(до 1926 — Ландауський) — див. Національні райони. ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ
|
|---|
| ... zdan_just>Заснований 7 квіт. 1348 у Празі (Чехія) герм. імп. і чеським королем Карлом IV Люксембургом, колиш. учнем Паризького ун-ту. На думку імператора, Прага мусила стати для Сх. Європи тим, чим був Париж для Зх. Видаючи установчу грамоту, він прийняв за зразок хартії Фридріха II для Неаполя та К ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛОВИЦЬКИЙ КОНГРЕС 1698—1699
|
|---|
| ... ацював у м-ку Карловці (нім. Карловіц; нині м. Сремскі-Карловаць, Сербія) з жовт. 1698 до січ. 1699 з метою припинення війни й укладення миру між д-вами-членами «Священної ліги» (Австрією, Венецією, Польщею, Росією) та Османською імперією.
Необхідність припинення війни для д-в-чл ... |
|---|
| |
|---|
КАРЛСОН Карл Мартинович
|
|---|
| ... Едуард Іванович; 10.10.1888—22.04.1938) — один із кер. рад. органів держ. безпеки. Н. в м. Рига (нині столиця Латвії) в родині робітника. Закінчив 4-класне елементарне міськ. уч-ще та 2 класи нім. ремісничого уч-ща. Працював у друкарнях Риги (з 1903), Санкт-Петербурга. Брав участь у діяльності Риз ... |
|---|
| |
|---|
КАРМАЛЮК
|
|---|
| ... инне прізв. — Карманюк) Устим Якимович (10.03 (27.02).1787—22(10).10.1835) — подільський «останній гайдамака», ще за життя опоетизований та оповитий славою нар. месника. Н. в с. Головчинці Летичівського пов. Подільського воєводства (нині с. Кармалюкове Жмеринського р-ну Вінницької обл.) в сім’ї селя ... |
|---|
| |
|---|
КАРМАЛЮК Павло Петрович
|
|---|
| ... 08(24.12.1907) —06.05. 1986) — оперний співак (баритон). Нар. артист СРСР (1960). Проф. (1970). Н. в с. Осівці (нині село Брусилівського р-ну Житомир. обл.). Закінчив Київ. консерваторію (1936—41, клас Д.Євтушенка). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 1941—43 — соліст фронт ... |
|---|
| |
|---|
КАРМАНСЬКИЙ Петро Сильвестрович
|
|---|
| ... 29.05.1878—16.04.1956) — поет і перекладач. Н. в м. Чесанів (нині м. Цеханув, Польща). Навч. в Перемишльській г-зії, богословській колегії Ватикану, закінчив Львів. ун-т (1907). У роки Першої світової війни працював у таборах військовополонених українців рос. армії у Німеччині й Австрії, згодом вико ... |
|---|
| |
|---|
КАРМЕЛІТИ
|
|---|
| ... . Заснований 1156 в Палестині групою відлюдників на чолі з Бертольдом із Калабрії (істор. обл. на пд. Апеннінського п-ова, Італія), які прибули сюди разом із хрестоносцями (див. Хрестові походи). На г. Кармель біля джерела св. пророка Іллі вони побудували каплицю. Після провалу хрестових походів К. ... |
|---|
| |
|---|
КАРНОВИЧІ
|
|---|
| ... их, згодом — дворянських роди, вірогідно, різного походження. Більш відомий з них той, що був заснований Антоном (р. н. невід. — п. бл. 1710), почепівським сотенним писарем (1678—88) і городовим отаманом (1690—95). За родинними переказами, представники роду виїхали до Гетьманщини з Угорщини. Нащадки ... |
|---|
| |
|---|
КАРПАТИ
|
|---|
| ... в Центр. та Пд. Європі. Довжина — бл. 1500 км, ширина — 120—430 км. Пересічні висоти — 800—1200 м, макс. — 2655 м (г. Герлаховськи-Штіт, Словаччина). У зрізі ця система має дугоподібний вигляд, випуклий у пн.-сх. напрямку. Тут межують кордони Польщі, Словаччини, Угорщини, України, Румунії. Географи ... |
|---|
| |
|---|
КАРПАТИ УКРАЇНСЬКІ
|
|---|
| ... Карпат (див Карпати), яку на пд. зх. і пд. сх. обмежують держ. кордони України (це частина тер. Львів., Івано-Франк., Чернів. та Закарпатської областей). Середня висота 1000 м, максимальна — 2061 (г. Говерла). Простягаються смугою (завдовжки понад 270 км і завширшки 100 |
|---|
| | |
