ІСТОРИКИ УКРАЇНИ
(матеріали до біобібліографії)


А  Б  В  Г  Д  Е  Є  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Прізвище

САРАДЖЕВ АРТАШЕС ХОРЕНОВИЧ
адреса сторінки: http://resource.history.org.ua/person/0000385

ПРІЗВИЩЕ
ім'я, по-батькові
 Сараджев Арташес Хоренович
Варіанти імені
Saradzhev; Сараджев

САРАДЖЕВ Арташес Хоренович (11.12.1898, м. Ахалцихе Тифліської губ., Грузія – 10.03.1937, м. Москва) – партійний діяч, філософ. Перший директор Ін-ту історії України АН УРСР. 1910–15 навчався в класичній гімназії м. Ахалцихе. З 1915 займався приватною викладацькою практикою. 1917 став членом РСДРП(б). 1919 вступив до Бакинського ун-ту. Незабаром повернувся в рідне місто для підпільної рев. діяльності. В листопаді 1920 за більшовицьку діяльність заарештований. Звільнений в березні 1921 після приходу до Грузії Червоної армії. З встановленням Рад. влади в Грузії працював секретарем, зав. агітаційого відділу Ахалцихинського повітового парткому. З 1922 – зав. істпарту ЦК Компартії Азербайджану, одночасно – директор Музею революції в Баку. 1926–30 навчався на філософ. відділенні Ін-ту червоної професури в Москві. Після закінчення ІЧП працював зав. кафедри філософії Іст.-філософ. ін-ту ім. Свердлова у Москві. Після захисту канд. дисертації у 1933–34 – вчений секретар Ін-ту філософії АН СРСР. З утворенням в УСРР Всеукр. асоціації марксистсько-ленінських інститутів і з метою їх зміцнення з Москви в Україну був направлений ряд вчених, в т. ч. О. П. Дзеніс, З. А. Ашраф’ян, Н. М. Войтинський. У травні 1934 на пропозицію президента ВУАМЛІН О. П. Дзеніса в Україну переведений А. Х. Сараджев. Працював директором Ін-ту філософії в Харкові, одночасно входив до складу редколегії органу ВУАМЛІН «Під марксистсько-ленінським прапором». З реорганізацією в 1936 ВУАМЛІН призначений директором Ін-ту історії АН УРСР. 27.12.1936 за- арештований як «активний учасник правотроцькістської терористичної організації». 10.03.1937 трійкою Військової Колегії Верховного Суду СРСР засуджений до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Реабілітований 1955.

Основні праці:
.
Ф. Енгельс і матеріалістична діалектика як філософська наука // Під марксистсько-ленінським прапором. – 1935. – № 4, 6; 1936. – №4..
Про деякі питання теорії пізнання // Під марксистсько-ленінським прапором. – 1935. – № 2..
Про класові і гносеологічні корені ідеалізму: До 25-річчя «Матеріалізму і емпіріокритицизму» Леніна // Під марксо-ленінським прапором. – 1934. – № 2..
Шкідництво класового ворога в галузі філософії // Під марксо-ленінським прапором. – 1934. – № 3–4 (у співавт.)..
«Матеріалізм і емпіріокритицизм» та питання про збіжність теорії пізнання, логіки й діалектики: До 25-річчя «Матеріалізму і емпіріокритицизму» Леніна // Під марксо-ленінським прапором. – 1934. – № 3–4..
Против поповско-идеалистической реакции // Правда. – 1930. – 14 мая..

Література:
Документи про створення і перші роки діяльності Інституту історії України АН УРСР. 1936–1941 / Упоряд. О. В. Юркова. – К., 2001..
Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998..
У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.): Зб. док. і матеріалів: У 2 ч. – Ч. 1. – К., 1996..