РУБАЧ Михайло Абрамович (20(08).11.1899, с. Чернеча Слобода Роменськ. пов. Полтав. губ., нині Буринського р-ну Сумськ. обл. – 17.01.1980, м. Київ) – фахівець з аграрних відносин 1917–1920 рр., підготовки й проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1969). Закінчив середню школу в Катеринославі. Член КПРС з квітня 1917 до 1935 та з червня 1945. Брав участь у громадянській війні. 1920–23 – комісар з особливих доручень на залізниці. 1923–24 – зав. іст.-партійного відділу ЦК КП(б)У та редактор ж-лу «Літопис революції». 1924–27 навчався на іст. відділенні Ін-ту червоної професури в Москві. Одночасно 1925–27 – зав. кафедри історії Росії пед. ін-ту ім. К. Лібкнехта. 1928–33 – зав. кафедри Ін-ту марксизму-ленінізму в Харкові, директор Ін-ту історії партії при ЦК КП(б)У, зав. Центр. Архівним управлінням. Як уповноважений ЦК КП(б)У брав участь у кампаніях по колективізації та хлібозаготівлі. Виступив, ще за їхнього життя, проти М. Грушевського та М. Яворського. 1933–35 – с. н. с. Ін-ту історії Ком. академії в Москві. 1935–36 ув’язнений. 1936–37 працював у Москві над докт. дис. «Нариси з історії аграрної революції 1917 року на Україні» (захистив в Ін-ті сусп. наук АН УРСР 03.11.1943). Проф. (1945). 1942–44 – с. н. с. Інституту історії й археології АН УРСР (м. Уфа, м. Москва). 1944–48 – с. н. с., 1946–47 – зав. відділу історії рад. суспільства, 1947–55 – с. н. с. відділу історії радянського періоду, 1955–59 – зав. відділу археографії, 1959–60 – с. н. с. відділу історії радянського суспільства, 1960–74 – с. н. с. відділу історії Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни, с. н. с.-консультант Ін-ту історії АН УРСР. За сумісн. у 1962–70 працював у Київ. держ. ун-ті та Ін-ті підвищення кваліфікації викладачів сусп. наук при Київ. держ. ун-ті. Співавтор колективної праці «Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні» (У 2-х тт. – К., 1967). Ред. видань: «III Всеукраїнський з’їзд Рад: Стено-графічний звіт» (1933); «Рабочее движение на Украине в годы нового революционного подъема, 1910–1914 гг.» (К., 1959); «Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни, листопад 1918 – серпень 1919» (К., 1962); «Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. 1919–1920» (К, 1957).
Основні праці: . Победа Советской власти на Украине. – М., 1967 (у співавт.).. Очерки по истории революционного преобразования аграрных отношений на Украине в период проведения Октябрьской революции. – К., 1957.. Реакційна суть націоналістичних «теорій» безкласовості та «єдиного потоку». – К., 1955.. Буржуазно-куркульська ідеологія під машкарою демократії трудового народу // Червоний шлях. – 1932. – № 5–8, 11, 12.. Апологет куркульської гегемонії // Студент революції. – 1929. – № 20–23..
Література: Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. – К., 2004.. Михайло Рубач: архівіст, історик, педагог. – К., 2000.. Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998.. EoU. – Vol. ІV. – 1993.. [Некролог] // УІЖ. – 1980. – № 3.. РЕІУ. – Т. 4. – К., 1972.. ЕУ. – Словникова частина. – Т. 7. – 1970.. Терещенко Ю. І. Відзначення 70-річчя професора М. А. Рубача // УІЖ. – 1970. – № 2.. Правда України. – 1969. – 25 груд.; 1970. – 4 січ.. Учені вузів Української РСР. – К., 1968..
|