ЛАВРОВ Павло Арсентійович (12.07.1903, с. Радовці, нині Деражнянського р-ну Хмельницької обл. – 01.06.1973, м. Київ) – дослідник історії України поч. XX ст. 1923–24 навчався в Кам’янець-Подільській радпартшколі. 1924–26 – секретар сільського осередку у с. Заньковці, зав. відділу пропаганди Деражнянського райкому ЛКСМУ. 1926–27 – навчався на робітничому факультеті Кам’янець-Подільського сільськогосподарського ін-ту, 1927–28 – на робіт. фак-ті Київ. ін-ту народ. освіти, 1929–33 – на фак-ті соціально-економ. відносин Київ. ін-ту проф. освіти. 1933–38 – аспірант кафедри історії України Київ. держ. ун-ту. Одночасно 1934–38 – викладач, ст. викладач, 1939–41 – декан іст. фак-ту, зав. кафедри історії УРСР Київ. держ. ун-ту. Канд. дис. «Селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармелюка» (1939). 1941–46 – у лавах Червоної Армії, викладач соціально-економічного циклу у військових навчальних закладах. 1946–49 – доц., 1949–73 – зав. каф-ри іст. України Київ. держ. ун-ту. 1946–47 – с. н. с., 1947–51 – зав. відділу історії рад. періоду Ін-ту історії України АН УРСР (за сумісн.). Докт. дис. «Робітничий рух на Україні в роки нового революційного піднесення (1910–1914)» (1956). Автор понад 150 наук. праць з історії робітничого класу, селянства, більшовицьких організацій на Україні. Нагороджений двома орденами «Знак пошани», медалями.
Основні праці: . Рабочее движение на Украине в период нового революционного подъема. – К., 1966.. Украинская советская историография о рабочем движении на Украине в 1912–1914 гг. – М., 1962.. Рабочее движение на Украине в 1913–1914 гг. – К., 1957..
Література: Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. – К., 2004.. Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998.. EoU. – Vol. ІІІ. – 1993.. [Некролог] // УІЖ. – 1973. – № 6.. РЕІУ. – Т. 2. – К., 1970.. Вовк А. А. Шістдесятиріччя П. А. Лаврова // УІЖ. – 1964. – № 1.. ЕУ. – Словникова частина. – Т. 4. – 1962..
|