Бібліографічне посилання: Хведченя С.Б.
ЗИМНЕНСЬКИЙ СВЯТО–УСПЕНСЬКИЙ СВЯТОГОРСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zymnensky_monastyr (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗИМНЕНСЬКИЙ СВЯТО–УСПЕНСЬКИЙ СВЯТОГОРСЬКИЙ МОНАСТИР
| |
ЗИМНЕНСЬКИЙ СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ СВЯТОГОРСЬКИЙ МОНАСТИР – правосл. ставропігіальний монастир (див. Ставропігія). Розташов. в с. Зимне Володимир-Волинського р-ну Волин. обл. Найдавнішим з відомих писемних джерел, в якому згадано цей монастир, є "Житіє Феодосія Печерського". Там ідеться про відвідання цієї обителі ігуменом Києво-Печерського монастиря Варлаамом у 60-х рр. 11 ст. В Іпатіївському літописі згадка про цей монастир подається під 1233. Відомо, що наприкінці 15 ст. монастир і с. Зимне переходять у володіння князів Чорторийських. Після Берестейської церковної унії 1596 почалися спроби передати монастир унійцям (див. Українська греко-католицька церква), але це вдалося лише 1682. 1724 монастир перейшов у володіння М.Чацького, тоді ж почався його занепад – він втратив земельні володіння; церкви не ремонтувалися. Лише 1860–62 було частково відреставровано гол. святогорські церкви – Свято-Успенську і Свято-Троїцьку. 1893, напередодні 900-річчя Володимирської єпархії РПЦ, монастир відновили як жін., тоді ж його і наділили присадибними та орними землями. Архіт. ансамбль З.С.-У.С.М. було реставровано 1898–1900. Під час Першої світової війни черниці монастиря переїхали до Житомира і заснували там новий монастир, який 1929 був закритий рад. владою. Монастир у с. Зимне, яке до 1939 перебувало в складі Польщі, продовжував діяти. Після Другої світової війни він хоча й увійшов до Волин.-Рівнен. єпархії РПЦ, але невдовзі рад. власті його закрили. 1970 на його тер. провели реставраційні роботи. Від 1990 – це діючий жін. монастир УПЦ (МП). Нині до архіт. комплексу монастиря входять Свято-Успенська (1495) та Свято-Троїцька (1465–75) церкви, фортечні мури з вежами, трапезна, будинки недільної шк., келії, госп. споруди, печерний лабіринт довжиною 140 м з підземною Варлаамівською церквою. |