Бібліографічне посилання: Головко В.В.
ЗОЛОТИЙ ПОТІК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zoloty_potik (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗОЛОТИЙ ПОТІК
ЗОЛОТИЙ ПОТІК (до 1570 – Загайполе) – с-ще міськ. типу Бучацького р-ну Тернопільської області. Розташов. за 18 км від залізничної ст. Бучач. Нас. 2,5 тис. осіб (2004). Поселення відоме з кін. 14 ст. під назвою Загайполе. В 1-й пол. 16 ст. було подароване польс. королем магнату Я.Потоцькому. 1570 с-ще набуло статусу м-ка і перейм. в З.П. 1578 йому надано право проведення щороку двох ярмарків і щотижня торгів. 1601 отримав магдебурзьке право. На поч. 17 ст. поблизу З.П. збудовано замок. 1634 споруджено костел. Під час національної революції 1648–1676 поблизу м-ка точилися жорстокі бої. 1672 З.П. захоплений турец., 1675 зайнятий польс. військами, з 1676 по 1683 – знову під владою Османської імперії. Наприкінці 17 ст. З.П. занепадає. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перейшов під владу Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1817 у З.П. відкрито школу, яку 1880 перетворено на 4-класну. Наприкінці 19 – поч. 20 ст. діяли ф-ки з вир-ва гіпсу та дренажних труб, працювали кушніри, кравці, ткачі, гончари, шевці тощо. Однак більшість нас. займалася с. госп-вом. Під час Першої світової війни З.П. зазнав значних руйнувань. Від 1920 перебував під владою Польщі, від 1939 – возз'єднано з ін. укр. землями в складі УРСР. Райцентр 1940–62. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупований гітлерівцями від лип. 1941 по лип. 1944, перебував у складі Генеральної губернії. Від 1985 – с-ще міськ. типу. |