Бібліографічне посилання: Верменич Я.В.
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zhytomyrska_oblast (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ – адм.-тер. одиниця в складі України. Утворена 22 верес. 1937. Межує на пн. з Республікою Білорусь, на зх. – з Рівненською областю та Хмельницькою областю, на сх. – з Київською областю, на пд. – з Вінницькою областю. Тер. 29,9 тис. км². За станом на 1 січ. 2004 чисельність нас. складала 1359,8 тис. осіб (міське – 56,2 %). Центр – м. Житомир. В обл. – 23 р-ни, 11 міст, 43 с-ща міськ. типу, 580 сільс. рад, 1625 сільс. населених пунктів. У нац. складі нас. переважають українці (85 %). Статус істор. населених пунктів мають міста Житомир, Бердичів, Коростень, Коростишів, Новоград-Волинський, Овруч, Радомишль та с-ща міськ. типу Любар, Миропіль, Олевськ. За характером рельєфу Ж.о. поділяється на дві частини: пд. (підвищену), що розташов. в межах Придніпровської височини, і пн. (понижену) – в межах Поліської низовини. Поверхня хвиляста із заг. зниженням на пн. Клімат помірно континентальний. На тер. обл. – 221 річка довжиною понад 10 км кожна (усі належать до бас. Дніпра). Найбільші з них: Случ, Тетерів, Уборть. Є поклади титанових руд, буре вугілля, торф, граніти, гнейси, кварцити, мармур, пірофіліт, кварцові піски, каолін, вогнетривкі глини тощо. Тер. Ж.о. заселена від часів палеоліту пізнього. У 10–13 ст. входила до складу Давньоруської держави як ч. Київської землі. В 14 ст. приєднана до Великого князівства Литовського. За Люблінською унією 1569 тер. Ж.о. відійшла до Польщі. Житомирський повіт входив до складу Київського воєводства. Населення брало активну участь у національній революції 1648–1676 і Коліївщині. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) територія сучасної Ж.о. в складі Правобережної України приєднана до Російської імперії. Протягом 1793–97 – у складі Волинського намісництва, від 1797 – Волинської губернії. Її центром спочатку був Новоград-Волинський, а з 1804 – Житомир. 1823 у Новограді-Волинському було створене таємне Товариство з'єднаних слов'ян, яке 1825 об'єдналося з Пд. товариством (див. Декабристів рух). У 19 ст. на тер. Ж.о. розвивалися порцелянове вир-во (Коростень), цукрова та виноробна пром-сть. 1923 на тер. сучасної Ж.о. було утворено Волин., Бердичівську і Коростенську округи. 1932 тер. сучасної Ж.о. ввійшла до Київської області. 1937 утворено Ж.о. у складі 30 р-нів. Їх кількість не раз змінювалася (1946 – 34, 1960 – 25, 1963–11, 1965 – 22, від 1990 – 23). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупована гітлерівцями. На Житомирщині діяли партизан. з'єднання під командуванням С.Ковпака, С.Маликова, О.Сабурова. Звільнена в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1943–1944. Сучасна структура економіки області характеризується аграрною спеціалізацією. Провідними галузями пром-сті є легка, порцелянова, хім. машинобудування, деревообробна. Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986) постраждала екологія пн. частини обл. На Житомирщині народилися: фольклорист, економіст і громад. діяч Т.Рильський, поетеса Леся Українка, співачка Н.Матвієнко. На тер. Ж.о. досліджено низку городищ літописних міст, зокрема Іскоростень, Городеськ (Городськ; с. Городське Коростишівського р-ну), Колодяжин, Неятин (с. Ягнятин Ружинського р-ну), Ярополч (с. Яроповичі Андрушівського р-ну). Осн. істор. пам'ятки: церква св. Миколая (1596, Олевськ), Василіянський монастир (1666, Любар), комплекс споруд монастиря кармелітів (1631, Бердичів), кафедральний костел св. Софії (1737–51, Житомир), палац 18–19 ст. і музей О. де Бальзака (с. Верхівня Ружинського р-ну), літ.-меморіальний музей Лесі Українки (Новоград-Волинський). |