Бібліографічне посилання: Матях В.М.
ЖУКОВСЬКИЙ Василь Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zhukovsky_V (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЖУКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ
ЖУКОВСЬКИЙ Василь Андрійович (09.02(29.01).1783–24(12).04. 1852) – рос. поет, прозаїк і критик. Один із фундаторів романтичного напряму (див. Романтизм) в рос. літ. Н. в с. Мишенське (нині село Тульської обл., РФ). Батько – місц. поміщик А.Бунін; мати – полонена туркеня. Записаний на прізвище хрещеного батька – поміщика А.Жуковського. Літ. обдарування Ж. виявилося ще в юнацькі роки, під час навчання в Благородному пансіоні при Моск. ун-ті (1797–1801). Перший вірш, написаний у традиціях сентименталізму за мотивами елегії англ. поета Т.Грея, надрукований 1802 у ж. "Вестник Европы". Від 1801 – чл. "Дружеского литературного общества", пізніше входив до складу кер-ва літ.-політ. гуртка "Арзамас". 1810–20-ті рр. – найбільш насичений період у творчості Ж. В цей час він створив більшість своїх оригінальних і перекладних тв. лірико-епічного жанру (балад), віршованих переказів нар. казок, кращі зразки пейзажної лірики, в нього виробляється своєрідний інтонаційно-ритмічний стиль віршобудування. Домінуючою темою його поетичної спадщини є оспівування внутр. емоційного стану людини, містичного, уявного світу, ідеалізованих почуттів, приречених на трагічну розв'язку. Відгуком на події 1812 (Ж. брав участь у Війні 1812 як ополченець) стала поява героїко-епічного вірша "Певец во стане русских воинов" та віршованого послання "Императору Александру". Проте з 2-ї пол. 1820-х рр., після призначення вихователем спадкоємця рос. престолу, поет фактично відійшов від активної участі в літ. житті. Після виходу у відставку переважно проживав за кордоном. Ж. мав значний вплив на молодого О.Пушкіна; залишався одним із його найближчих друзів до трагічної загибелі поета. Після 1837 продовжив видання заснованого О.Пушкіним ж. "Современник". 1837 мав низку зустрічей з видатними укр. культ. діячами під час тривалої подорожі по Україні, враження від якої занотував у щоденнику, а також зробив чимало подорожніх замальовок. Помітну роль відіграв у житті Т.Шевченка, внісши гроші, отримані за розіграш у лотереї свого портрета роботи К.Брюллова, на викуп поета з кріпацтва. Шевченко згадував про Ж. у листах, щоденнику, автобіографічних записах, повісті "Художник", присвятив йому свою поему "Катерина". 1840 в альманасі "Киевлянин" було надруковано вірш Ж. "Цвет завета". Тв. поета у різний час перекладалися укр. мовою Л.Боровиковським, П.А.Грабовським, П.Тичиною, М.Рильським, Н.Забілою та ін. П. у м. Баден-Баден (Німеччина). Похований у м. Санкт-Петербург. |
дата публікації: 2005 р.
Праці: - Полное собрание сочинений, т. 1–12. СПб., 1902
- Стихотворения. Л., 1956
- Собрание сочинений, т. 1–4. М.–Л., 1959–1960.
Література: - Плетнев П.А. О жизни и сочинениях В.А. Жуковского. СПб., 1853
- Грот Я.К. Очерк жизни и поэзии Жуковского. СПб., 1883
- Веселовский А.Н. В.А. Жуковский. Поэзия чувства и сердечного воображения. СПб., 1904
- Резанов В.И. Из розысканий о сочинениях В.А. Жуковского, вып. 1–2. СПб., 1906, 1916
- Семенко И. Жизнь и поэзия Жуковского. М., 1975
- Бессараб М. Жуковский. М., 1983
- Афанасьев В. Жуковский. М., 1987
- Жуковский и русская культура. Л., 1987
- Жуковский и литература конца XVIII–XIX века. М., 1988.
|