Бібліографічне посилання: Хміль І.В.
ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ 1917–1920 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zemelne_zakonodavstvo_rad_vlady_1917_1920 (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ 1917–1920
ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ 1917–1920. Базувалося на аграрній програмі РСДРП(б)–РКП(б), гол. завданням якої декларувалася націоналізація землі. 7-ма конф. РСДРП(б) (7–12 трав. (24–29 квіт.) 1917) затвердила вимогу негайного й цілковитого скасування права приватної власності на землю. Але селянство до цього не було готове. В серп. 1917 В.Ленін, ознайомившись із сел. вимогами, запропонував партії підтримати есерівську програму (див. Партія соціалістів-революціонерів) соціалізації землі та зрівняльного розподілу її серед селянства. У Декрет про землю 1917, прийнятий в останній день роботи Другого Всеросійського з'їзду рад 1917, який проходив 7–9 листоп. (25–27 жовт.), був внесений як складова ч. "Селянський наказ про землю". Осн. його вимоги: зрівняльне землекористування за трудовою або споживчою нормою, передача висококульт. г-в "у виключне користування держави або громад". Більш детально осн. положення декрету були розроблені в Законі про соціалізацію землі, прийнятому 3-м Всерос. з'їздом рад (23–31 (10–18) січ. 1918) і перенесеному без змін на терени України Другим Всеукраїнським з'їздом рад 1918 під назвою "Тимчасові положення про соціалізацію землі". Після відновлення рад. влади в Україні на поч. 1919 більшовики вперше зробили спробу провести в життя власну аграрну програму. Проте їхні намагання завершилися повним крахом. 25 трав. 1919 ВУЦВК затвердив "Положення про соціалістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства". Воно повторювало Положення ВУЦВК від 14 лют. 1919 без урахування особливостей аграрної революції в Україні й було спрямоване на організацію колективного господарювання, насильницьке створення радгоспів і комун сільськогосподарських, припинення розподілу землі за принципом зрівняльного землекористування. Така земельна політика в поєднанні з "воєнно-комуністичними" заходами (див. "Воєнний комунізм") викликала хвилю повстань селянства під гаслом "за радянську владу без більшовиків-комуністів і комун". Це значно послабило позиції рад. влади під час наступу А.Денікіна. У ході відновлення рад. влади після розгрому денікінців у жовт.–листоп. 1919 відбувалися зміни в земельній політиці. Закон Всеукр. революц. к-ту про землю від 5 лют. 1920 оголошував перерозподіл усіх приватновласницьких земель серед безземельних і малоземельних селян, а організацію колективного господарювання дозволяв лише за погодженням з місц. нас. З часом з'ясувалося, що цей закон не вніс істотних змін у сел. життя, а залишився лише тактичним ходом більшовиків. "Воєнно.-комуністичні" заходи не зазнали кардинальних змін, а події 1920 в Україні свідчили про те, що причини втрати союзу більшовиків з укр. селянством були проаналізовані поверхово, некомпетентно. Це розходження пояснювалося лише окремими помилками в нац., земельній і продовольчій політиці, нездатністю селянства зрозуміти справжній зміст і наміри рад. властей. Про суперечливість політики "воєнного комунізму" інтересам селянства взагалі не йшлося. Сел. повстання в Україні 1920–21 (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922), аж до введення нової економічної політики, засвідчили, що саме ці протиріччя були найсуттєвішими. |