Бібліографічне посилання: Бойко О.Д.
ЗЕЛЕНИЙ, отаман [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zeleny (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗЕЛЕНИЙ, ОТАМАН
ЗЕЛЕНИЙ (справжні прізв., ім'я та по батькові – Терпило Данило Ількович; 1883–листоп. 1919) – отаман, керівник сел. повстанського руху в роки громадянської війни в Україні 1917–1921. Н. в с. Трипілля. Закінчив двокласне уч-ще. 1905–07 – чл. есерівського гуртка (див. Партія соціалістів-революціонерів), який очолював від 1906. За антиурядову діяльність його заарештовано і заслано в м. Холмогори (нині село Архангельської обл., РФ). 1914–17 воював на фронтах Першої світової війни. 1918 вернувся в Україну. Під час протигетьманського повстання 1918 очолив Дніпровську дивізію Армії УНР, сформовану в Трипіллі. В січ. 1919 виступив проти Директорії УНР, перейшов на бік рад. влади. Командував 1-ю Київ. рад. д-зією, воював проти Армії Української Народної Республіки. На поч. лют. 1919 сприяв захопленню Києва частинами Червоної армії (див.Радянська армія). На поч. квіт. 1919 перейшов на бік Всеукраїнського революційного комітету, утвореного Українською соціал-демократичною робітничою партією (незалежною). Сел. повстанський рух під проводом отамана З. охопив у трав.–лип. 1919 всю Київську губернію і ч. Полтавської губернії, його армія налічувала бл. 25 тис. осіб. Рад. влада оголосила З. поза законом і послала проти нього значні сили Червоної армії. Наприкінці липня армія З. після запеклих боїв з червоноармійцями залишила Трипілля і відійшла в пд. повіти Київщини. З. підтримав військ. частини Армії УНР, які вели наступ на Київ. Восени його армія зросла до 30 тис. осіб. 14 верес. 1919 З. мав зустріч із С.Петлюрою в м. Кам'янець-Подільськ (нині м. Кам'янець-Подільський). Вернувшись на Київщину, скликав повстансько-партизан. з'їзд, який визнав і підтримав Директорію УНР. Після цього разом з Армією УНР З. воював на укр.-рад. та укр.-денікінському фронтах. Загинув біля с. Курилівка (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) під час переправи на лівий берег Дніпра після захоплення м. Канів. Похований у с. Трипілля. |