Бібліографічне посилання: Наулко В.І.
ЗЕЛЕНІН Дмитро Костянтинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zelenin_D (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗЕЛЕНІН ДМИТРО КОСТЯНТИНОВИЧ
|
ЗЕЛЕНІН Дмитро Костянтинович (02.11(21.10).1878–31.08.1954) – рос. етнограф, фольклорист і діалектолог. Чл.-кор. АН СРСР (1925), акад. Болг. АН (1946). Н. в с. Люк (нині село в Удмуртській Республіці, РФ). Закінчив Юр'євський (нині Тартуський) ун-т (1904). 1916–25 – проф. Харків., а від 1925 – Ленінгр. ун-тів і працівник Ін-ту етнографії АН СРСР. Автор понад 300 публікацій. Перші праці З. (1906–13) присвятив проблемам матеріальної к-ри рос. народу ("Русская соха, ее история и виды"). Згодом опублікував надзвичайно важливі історіографічні доробки "Библиографический указатель русской этнографической литературы о внешнем быте народов России" (1913) та "Описание рукописей ученого архива Русского географического общества" (вип. 1–3, 1914–16), в яких багато відомостей стосуються України. Досліджував також казки, міфологію, нар. аграрний календар. Діяльність З. тісно пов'язана з Україною. Він брав активну участь у роботі Історико-філологічного товариства при Харківському університеті і Музею Слобідської України ім. Г.Сковороди (нині Харківський історичний музей). У харків. період своєї творчості розпочав написання фундаментальної монографії "Русская (восточнославянская) этнография", яка вийшла друком нім. мовою 1927 у Берліні–Лейпцизі і була перевидана 1991 рос. мовою в Москві. Більшість представлених у ній матеріалів про Україну базувалася на пра- цях Ф.Вовка та ін. укр. дослідників. Низку розвідок З. було опубліковано в укр. часописах: "Вірування в вихор і чорна хвороба" ("Етнографічний вісник", 1927, кн. 3), "Мітологема сонця в українських народних віруваннях" (там само, кн. 4) та ін. Праці З. не позбавлені певної тенденційності. В них, зокрема, відстоюється шовіністична концепція існування єдиної східнослов'ян. спільноти з росіян, українців і білорусів, а укр. мова характеризується як діалект російської. Бібліографічні та джерело-знавчі праці З., а також розроблювані ним методи дослідження – комплексний, картографічний, порівняльно-істор. – не втратили своєї значущості. П. у м. Ленінград (нині м. Санкт-Петербург). |