Бібліографічне посилання: Пачкова С.П.
ЗАРУБИНЕЦЬКА КУЛЬТУРА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zarubynecka_kultura (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗАРУБИНЕЦЬКА КУЛЬТУРА
| |
ЗАРУБИНЕЦЬКА КУЛЬТУРА – археол. к-ра кін. 3 ст. до н. е. – 2 ст. н. е. Була поширена на Прип'ятському Поліссі, Середньому і Верхньому Придніпров'ї (від р. Тясмин до гирла р. Березина, обидві – притоки Дніпра), де на ґрунті попередніх трьох к-р – мілоградської культури, частково поморсько-підкльошової культури та лісостепової к-ри скіф. (див. Скіфи) часу – сформувалися три гол. регіони З.к. Пам'ятки цієї к-ри відомі також у поріччі Сейму (прит. Десни), Десни (прит. Дніпра), Пд. Бугу. Названа за місцем розташування могильника, відкритого В.Хвойкою 1899 у с. Зарубинці Київ. губ. (згодом село Канівського р-ну Черкас. обл., нині воно знято з облікових даних). Уже виявлено бл. 500 пам'яток, але досліджувалися лише 70 з них – це поселення, могильники, поодинокі знахідки. Городища та с-ща розташов. на відрогах корінних берегів, мисах і заплавах річок. Городища – у Придніпров'ї. В них досліджено залишки валів та частоколів (Пилипенкова Гора, Чаплин). Відкриті трохи заглиблені в землю житла (12–20 м²) з каркасно-плотовими стінами, обмащеними глиною (Середнє Придніпров'я), наземні житла зі стінами каркасно-стовпової конструкції (Верхнє Придніпров'я), зрубні напівземлянки (Полісся). Всередині жител і поза ними містилися численні госп. ями та надвірні вогнища. Могильники – "поля поховань" без зовн. ознак. Небіжчиків спалювали в положенні на боці. Обряд поховання в кожному регіоні мав свої особливості. На Поліссі – ямні поховання із залишками кремації, прикрасами та фібулами і посудом, часто в складі горщика, миски та кухля. На Середньому Придніпров'ї, крім ямних, траплялися також урнові поховання, коли залишки кремації вміщували в глиняну посудину, на Верхньому Придніпров'ї – ямні поховання із залишками кремації й поховального вогнища та з мискою. З.к. є однією з к-р латенського кола (див. Латенські пам'ятки). Впливів цивілізації кельтів (у поховальному обряді, прикрасах, насамперед у фібулах, типах знарядь праці, столовому посуді) вона зазнала опосередковано – від ясторфських племен, а також від безпосередніх контактів із носіями латенсько-іллірійських к-р під час освоєння бастарнами Нижнього Подунав'я, в походах яких брали участь і вихідці із зарубинецького Придніпров'я. Госп-во було комплексним і базувалося на землеробстві та скотарстві, мисливстві й рибальстві, домашньому вир-ві (виготовлення ліпного посуду, прядіння, ткацтво) тощо. Існували поодинокі пункти з вир-ва та обробляння заліза (див. Лютіж). За етнічними ознаками нас. З.к., як вважають деякі вчені, належало до предків слов'ян. |