Бібліографічне посилання: Головко В.В.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zagrebelny_P (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ПАВЛО АРХИПОВИЧ
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович (н. 25.08.1924) – письменник, журналіст. Н. в с. Солошине (нині село Кобеляцького р-ну Полтав. обл.). Від початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 пішов добровольцем на фронт. У серп. 1941 поранений, після лікування – знову на фронті. В серп. 1942 пораненим потрапив у полон. До лют. 1945 перебував у гітлерівських концтаборах. Після звільнення деякий час працював у рад. військ. місії в Зх. Німеччині. 1946–51 – навч. на філол. ф-ті Дніпроп. ун-ту. Працював журналістом газ. "Дніпровська правда" (Дніпропетровськ), ж. "Вітчизна" (Київ). 1961–63 – гол. ред. "Літературної газети" (згодом перейм. на "Літературну Україну"). 1964–79 – секретар, 1979–86 – 1-й секретар правління Спілки письменників України. 1979–87 – голова К-ту з Держ. премій УРСР ім. Т.Шевченка. Літературні тв. почав друкувати із серед. 1950-х рр. (1953 у співавт. з Ю.Пономаренком вийшла перша книжка "Каховські оповідання"). Автор романів: "Дума про невмирущого" (1957), "Європа-45" (1959), "Спека" (1960), "Європа. Захід" (1961), "Добрий диявол" (1967), "Диво" (1968), "З погляду вічності" (1970), "Первоміст" (1972), "Смерть у Києві" (1973), "Євпраксія" (1975), "Розгін" (1976), "Роксолана" (1979), "Я, Богдан", "Південний комфорт" (обидва – 1984), роману-дилогії "Вигнання з раю" (1985), "Безслідний Лукас" (1989), "Тисячолітній Миколай" (1994), "Попіл снів" (1995), "Зона особливої охорони" (1999), "Юлія" (2000) та ін.; повістей "Долини довгих снів" (1955), "Кларнети ніжності" (1978), "День шостий" (1985) та ін. Твори З. перекладено 23 мовами. За його сценаріями знято худож. фільми: "Ракети не повинні злетіти" (1965), "Перевірено – мін немає" (1966, у співавт.), "Лаври" (1974), "І земля скакала мені назустріч" (1975), "Хто за Хто проти " (1977), "Ярослав Мудрий" (1982, у співавт.). Нар. депутат ВР УРСР 9-го скликання, ВР СРСР 10–11 скликань. Канд. у чл. ЦК КПУ (1974–79), чл. ЦК КПУ (1979–89). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1974; за романи "Первоміст", "Смерть у Києві"), Держ. премії СРСР (1980, за серію романів "Розгін" ("Айгюль", "В напрямі протоки", "Ой крикнули сірі гуси", "Персоносфера")). Нагороджений орденами Вітчизн. війни 2-го ст., Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, 2-ма орденами "Знак Пошани", орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ст. |