ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЙОСИФ II СОЛТАН

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ЙОСИФ II Солтан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Yosyf_II_Soltan (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЙОСИФ II СОЛТАН

ЙОСИФ II Солтан (світське ім'я невід.; серед. 15 ст. – поч. 1522) – київ. митрополит (1507–22; див. Київська митрополія). Походив з відомого правосл. шляхетського роду. Н., імовірно, на Київщині. Дістав добру освіту. Будучи архімандритом, здійснив подорож до Святої землі. Пізніше став смоленським єпископом і на цій посаді зарекомендував себе послідовним противником політ. інтенцій Рос. д-ви. По смерті київ. митрополита Йони II з благословення константиноп. патріарха (див. Константинопольський патріархат) був призначений королем польс. та вел. кн. литов. Сигізмундом I на вакантну кафедру (1507), а пізніше (1509) його було й висвячено. Виявив себе активним оборонцем правосл. церкви в Польс.-Литов. д-ві. Незважаючи на тиск з боку короля, відмовився прийняти Флорентійську церковну унію 1439. З ініціативи Й. II було скликано три правосл. собори, серед яких найбільше значення мав Віленський (1509–10). Його ухвали були спрямовані на послаблення права патронату місц. світських владик над парафіями, зміцнення авторитету київ. митрополита, посилення церк. дисципліни тощо. Постанови Собору ("Правила") були написані самим Й. II. Спираючись на підтримку укр. і білорус. феодалів, насамперед кн. К.Острозького, він добився видання Сигізмундом I привілею, що підтверджував давні права правосл. церкви. Був першим київ. митрополитом, котрий до титулу "Київський" додав і "Галицький", зміцнивши тим самим єдність правосл. церкви. Велику увагу приділяв розбудові нових храмів і монастирів, насамперед Супрасльського Свято-Благовіщенського монастиря. Й. II підтримував правосл. братства, зокрема Віленське Спасо-Преображенське, надав устав Супрасльському Свято-Благовіщенському монастиреві, є автором цікавого "Опису Слуцького монастиря". З ініціативи Й. II його дяк Федір переписав з давнього списку першу ч. Біблії (П'ятикнижжя).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994
  2. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, кн. 1-2. К., 1994.

Посилання:
  • БІБЛІЯ
  • БРАТСТВА
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ
  • ОСТРОЗЬКИЙ КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ
  • СУПРАСЛЬСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СИГІЗМУНД I СТАРИЙ
  • ЙОНА II

  • Пов'язані терміни:
  • БАРБАРЕУМ
  • БІЛЯНСЬКИЙ ПЕТРО
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ
  • ЙОСИФ III РУСИН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)