Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А.
ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Дмитро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vyshnevetskyj_D (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
|
ВИШНЕВЕЦЬКИЙ (Байда) Дмитро Iванович
(р. н. невёд. – 1563) – укр. полёт. ё вёйськ. дёяч, один з органёзаторёв запороз. козацтва. В ёсторёографё ёсну· думка, що вён – засн. 1- Запорозько Сёчё (Хортицько ). Походив з князёвського роду Вишневецьких. Батько В. – Iван Михайлович (п. 1543) був старостою ейшинським ё ворчинським (1533), старостою пропойським ё чечерським (1536). Мати – Анастасёя Семенёвна Олизаровичёвна (п. до 1541) – внучка по матерё кн. К.Острозького. В. вперше згаду·ться у джерелах 1545.
Ймовёрно, брав участь у боротьбё проти Османсько ёмперё наприкёнцё 30-х – поч. 40-х рр. 16 ст. Вёд 1540-х рр. В. обёймав посаду черкас. ё канёв. старости, спирався у сво й дёяльностё на запороз. козацтво. 1553 побував у Туреччинё з метою визволення з неволё свого дядька кн. Ф.Вишневецького. 1554 король Сигёзмунд II Август призначив його стражником на Хортицё. 1555 на о-вё Мала Хортиця (о-вё Байда) зайнявся зведенням потужного укрёплення, звёдки вчинив ряд успёшних походёв проти Осман. ёмперё та Кримського ханства, насамперед на турец. фортецю Очакёв та татар. фортецю Iслам-Кермен (поблизу сучасного м. Каховка). 1556 В. вёдправив два сво х посольства до Москви з метою розширення антиосман. коалёцё , а також двёчё вёдбивав турец. напади на Сёч. У жовт. 1557 крим. хан Девлет-Гёрей I вчинив новий похёд на Сёч, зёбравши крим. татар, ногайцёв, а також турец. ё молдов. вёйська. В. змушений був покинути Хортицю ё вёдступити до Монастирського о-ва (нинё в межах м. Днёпропетровськ). Оскёльки польс. уряд не надав йому обёцяно допомоги, В. перейшов на службу до рос. царя Iвана IV. Брав участь в органёзацё оборони пд. рубежёв Рос. д-ви вёд ординцёв. 1558 В. ё рос. во·начальник Ржевський здёйснили похёд проти туркёв. 1559 двёчё ходив пёд Азов, воював у пониззё Дону, пёд Керчю. У зв'язку з втягненням Рос. д-ви у Лёвонську вёйну 1558–1583 дё рос. вёйськ у Пн. Причорномор' стали менш активнё. У цей час В. дёяв у даному регёонё фактично сам. У квёт. 1562 прибув до Москви, щоб схилити Iвана IV до продовження антиосман. боротьби. Не досягнувши мети, повернувся в пёдданство до Сигёзмунда II. 1563 разом з польс. магнатом Альбрехтом Лаським здёйснив похёд на Молдову. Пёд час однё· з битв зазнав поразки, дёстав поранення, потрапив у полон ё був привезений до Стамбула. В. вёдмовився перейти на турец. службу ё був страчений разом зё шляхтичем П'ясецьким.
Геро чна смерть В. оспёвана в нар. думё про козака Байду. Ця подёя вёдображена в рядё хронёк та генеалогёчних творёв. Пёзнёше постать В. – Байди привертала увагу багатьох дёячёв укр. к-ри, зокрема П.Кулёш присвятив йому свою п'·су.
Лёт.: Сергёйчук В. Дмитро Вишневецький. В кн.: Володарё гетьмансько булави. К., 1994.
|