Бібліографічне посилання: Ганжа О.І.
ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vijskovi_narady (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ
ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ – надзвичайні органи рад. влади, ств. нею на заключному етапі громадянської війни в Україні 1917– 1921 для безпосереднього керування боротьбою з повстанським рухом (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922). Були ств. згідно з постановою ЦК КП(б)У в січ. 1921. Вищою інстанцією була Постійна нарада при Раднаркомі України, де головував спочатку М.Фрунзе, а потім – Х.Раковський. До її складу входили кер. або представники вищих рад., парт., військ. та спец. органів влади. Постійній нараді підпорядковувалися губернські воєн. наради, останнім – повітові. Їхній особовий склад визначався за принципами формування Постійної наради. У систему нарад входили також низові надзвичайні й виконавчі органи влади – польові штаби, бойові дільниці, різні трійки, інститут уповноважених. Конкретними завданнями цих нарад були також: контроль за проведенням засіву всіх посівних площ і за виконанням продрозверстки та продовольчого податку, розшук і арешт повстанців і дезертирів РСЧА, роззброєння цивільного нас., створення комітетів незаможних селян, більшовизація місц. органів влади і "знищення куркулів як економічної сили". Своє існування припинили, ймовірно, в серед. 1920-х рр. |