ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВЕРГУН ПЕТРО ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. ВЕРГУН Петро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Verhun_P (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЕРГУН ПЕТРО ІВАНОВИЧ

ВЕРГУН Петро Іванович (18.11. 1890–07.02.1957) – церк. діяч, священик Української греко-католицької церкви, прелат. Від 23 жовт. 1940 – апостольський візитатор (з правами єпископа) греко-катол. парафій Німеччини, Австрії, Судетської обл. (нині Чехія) і Генеральної губернії. Н. в м-ку Городок у робітн. родині. Від 1909 до листоп. 1918 служив фельдфебелем в австро-угор. армії, від берез. 1919 до трав. 1920 – у чині хорунжого начальником бригадної канцелярії Української Галицької армії. У трав.–верес. 1920 перебував у польс. полоні, звідки утік до Чехословаччини. 1921–27 навч. на богословському і філос. від-нях Карлового ун-ту в Празі та водночас від 1922 – у римо-катол. духовній семінарії. По завершенні студій через заборону польс. властей не зміг повернутися на Батьківщину, тому оселився у Берліні, де працював асистентом в Українському науковому інституті. 1927–38 – активний учасник (1936 – голова) укр. громади в Берліні. В листоп. 1927 у м. Львів митрополитом А.Шептицьким висвячений на священика. Після безуспішних спроб одержати парафію на Закарпатті повернувся до Берліна, де за дорученням глави УГКЦ впродовж 1927–45 провадив пастирську діяльність серед українців греко-катол. віросповідання, чисельність яких у Німеччині на поч. 1945 (наприкінці Другої світової війни) зросла до 1 млн 200 тис. осіб. 22 черв. 1945 арештований Берлінським оперативним сектором НКВС СРСР і етапований до Києва, де разом із митрополитом УГКЦ Й.Сліпим та єпископами М.Чернецьким і Н.Будкою постав перед трибуналом Укр. округу військ МВС СРСР. Засуджений до 7 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах із конфіскацією майна і поразкою в правах терміном на 3 роки.

П. в с. Ангарське Красноярського краю РРФСР (нині тер. РФ). Реабілітований 1991.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Мартирологія українських церков, т. 1–4. Торонто–Балтимор, 1985–88.

Посилання:
  • БУДКА НИКИТА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧЕРНЕЦЬКИЙ АНТІН
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГЕНЕРАЛЬНА ГУБЕРНІЯ
  • ГОРОДОК
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • СЛІПИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА (УГКЦ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У БЕРЛІНІ

  • Пов'язані терміни:
  • БУДКА НИКИТА
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У БЕРЛІНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)