Бібліографічне посилання: Дзюба О.М.
ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Паїсій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Velychkovskyj_P (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ПАЇСІЙ
|
ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Паїсій (світське ім'я та по батькові – Петро Iванович) (1722–15.11.1794) – укр. церк. діяч, богослов, філософ, письменник. Правнук I.Величковського. Н. в м. Полтава. Протягом 1734–38 навч. у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія), 1741 прийняв чернечий постриг в інока з ім'ям Платон. Деякий час перебував у Києво-Печерській лаврі, був гравером у Києво-Печерській друкарні. 1743 помандрував у Молдову, а 1746 на Афон, де жив майже 17 років, заснував там скит св. Іллі-пророка та прийняв чернечий постриг в мантію (другий ступінь чернецтва). Цей скит був під протекцією Коша Запорозької Січі. 1764 разом зі своєю братією переїхав до Молдови в Драгомирну, там прийняв схиму (найвищий ступінь чернецтва) з ім'ям Паїсій. Продовжував підтримувати зв'язки з Кошем Запороз. Січі. Деякий час жив у Мернополянському скиті у Валахії (див. Волощина), з 1779 – у Нямецькому монастирі (нині побл. м. Тирчу-Нямц на пн. сх. Румунії), був його архімандритом (1790–94). Згуртував там освічених людей, які займалися перекладом і переписуванням пам'яток патристики та філософії, організував друкарню. За його ініціативи при монастирях було створено спец. шк. для підготовки перекладачів церковнослужебної і богословської літ. молдов. мовою. Видав 1773 в Яссах слов'ян. граматику, а 1776 – "Медичні поради по людських хворобах" молдов. мовою. Завдяки діяльності в. Нямецький монастир став визначним просвітницьким і духовним осередком правосл. народів дунайського регіону. Був прихильником ісихазму, проповідував внутр. духовну молитву до Ісуса Христа. В тв. "Об умной или внутренней молитве" визначив діяння та споглядання як шлях до духовної досконалості. Перший етап духовного сходження – дотримання покірливості, послуху, смирення, посту, молитви; другий – очищення серця і розуму людини. в. працював над перекладом зб. творів отців Церкви – "Філокалія" (видана грец. мовою у Венеції (Італія) 1782, переклад під назвою "Добротолюбіє" опубл. 1793 в Москві). Вчення в. знайшло своїх послідовників у Росії, зокрема серед старців Оптиної Свято-Введеньської Козельської пустині, до яких приїздили М.Гоголь, Ф.Достоєвський, Л.Толстой. Деякі його твори разом із житієм про нього кілька разів видавалися, більшість залишилась у рукописах. Творчість в. справила вплив на Ф.Достоєвського. П. у Нямецькому монастирі. 1988 в. канонізований РПЦ як преподобний. |
дата публікації: 2003 р.
Праці: - Житие и писания молдавского старца Паисия Величковского. М., 1847.
Література: - К истории обителей Паисия Величковского. "Киевская старина", 1894, № 5
- Боровикова-Майкова М. Нил Сорский и Паисий Величковский. В кн.: Сергею Федоровичу Платонову ученики, друзья и почитатели. Сборник статей. СПб., 1911
- Іларіон, митрополит. Паїсій Величковський: Його життя та праця. Вінніпег, 1975
- Очерки по истории молдавско-русско-украинских философских связей XVII–XX вв. Кишинев, 1977.
|