ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАЗЛАХ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Юренко О.П. МАЗЛАХ Сергій Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mazlakh_S_M (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЗЛАХ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ

МАЗЛАХ Сергій Михайлович (справжні прізвище, ім'я та по батькові – Робсман Сергій Григорович; 21(09).01.1878–26.11. 1937) – політ. діяч, один із фундаторів укр. націонал-комунізму. Н в. с. Іванівка (нині с-ще міськ. типу Антрацитівського р-ну Луган. обл.) в сім'ї крамаря. Закінчив 2-класне нар. уч-ще. З 16 років працював розвозчиком хліба на руднику, підробляв уроками. 1899 примкнув до рос. соціал-демократ. руху, згодом – Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1901–04 – на військ. службі в м. Одеса. З лютого 1904 до липня 1907 – на еміграції у Швейцарії, вільний слухач Бернського та Женевського ун-тів. Нелегально вернувся в Росію (1907), вчителював у містах Мстиславль (нині місто Вітебської обл., Білорусь) та Полтава, від 1912 – статистик Полтав. губернського земства. По Лютневій революції 1917 – член к-ту Полтав. орг-ції РСДРП. Після її розколу на меншовицьку і більшовицьку орг-ції (серпень 1917) – голова Полтав. к-ту РСДРП(б). Водночас – голова профспілки друкарів, гласний міської думи і член міської управи. Разом із В.Шахраєм заснував і редагував більшовицьку газ. "Молот". У своїй політ. практиці цього часу М. не завжди поділяв більшовицький екстремізм, раз у раз схиляючись до демократ. методів. Відмінною від більшості співпартійців була позиція М. і в укр. питанні: він публічно підтримав I і III Універсали УЦР (див. Універсали Української Центральної Ради), визнаючи її вищим органом влади в Україні і водночас висуваючи ідею її трансформації (шляхом виборів) в Укр. центр. раду робітн., сел. і солдатських депутатів. У січні–березні 1918 М. – губернський комісар фінансів Полтавщини. З наступом німецько-укр. військ (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) був евакуйований до м. Саратов (нині місто в РФ), де очолював місцеві губернські колегію у справах полонених та біженців і підвідділ укр. відділу наркомату національностей РСФРР. Тут разом із В.Шахраєм, якого всебічно підтримував, написав і опублікував книгу – політ. памфлет "До хвилі: Що діється на Вкраїні і з Україною " (лютий 1919). У ній обґрунтовувалося держ. усамостійнення і соборність України, а успіх соціальної революції ставився в залежність від розв'язання нац. питання (а не навпаки – що було постулатом марксизму і рос. комунізму). Звідси висновок: "Україна повинна бути і буде (якщо соціалістична революція і соціалізм не фраза і не шарлатанство) єдиною і самостійною". Для цього, на думку В.Шахрая і М., існували об'єктивні, сформовані історично підстави. Тому вони вважали незалежність України, у першу чергу від Росії, не тільки можливою, а й необхідною. Автори викривали російсько-шовіністичне спрямування провідної течії в новоствореній КП(б)У – т. зв. катеринославців. Але, не зупиняючись на цьому, твердили, що "Катеринославом тхне і в Москві", і відкрито полемізували в нац. питанні з В.Леніним, висуваючи імператив створення замість КП(б)У політично і організаційно самостійної Укр. комуніст. партії (більшовиків). Названа книга засвідчила не лише появу першої опозиції з нац. питання в КП(б)У (і в цілому в РКП(б)) – т. зв. нац. ухилу, а й перший у світ. історії послідовний прояв націонал-комунізму як ідеології та політичної течії (виключаючи більшовизм, що був власне рос. великодерж. націонал-комунізмом) і роль В.Шахрая та М. як його засновників. На поч. березня 1919 ЦК КП(б)У виключив М. з партії, заборонив будь-яку роботу в держ. установах і намагався вислати за межі України, куди він щойно повернувся. Книга "До хвилі..." вилучалася та знищувалася. Однак М. ще деякий час підтримував В.Шахрая в намірі створити незалежну від Москви партію укр. більшовиків і навіть виявляв готовність працювати для цього нелегально. Але невдовзі подав апеляцію до ЦК РКП(б) і був поновлений у партії (травень 1919), працював у Полтаві зав. відділу губернського комунального госп-ва та на ін. рад. посадах. Від грудня 1919 до травня 1920 – член бюро Полтав. губкому КП(б)У, редактор газ. "Власть Советов" і губернський комісар продовольства Полтавщини. Після того, як на поч. 1920 запропонував фактично скасувати продрозкладку і дозволити вільну торгівлю хлібом, на вимогу ЦК КП(б)У був висланий з Полтави. З травня 1920 М. – у м. Бахмут (нині м. Артемівськ) Донецької губернії: заст. голови губернського виконкому, водночас – член колегії Донец. губернської ЧК і редактор газ. "Всероссийская кочегарка" (до грудня 1921), зав. губернського стат. бюро (до березня 1922). Відтак у Харкові: у комісії ЦК КП(б)У з підготовки парт. перепису; з березня 1923 до червня 1924 – керуючий організацією з матеріально-тех. забезпечення "Донбасторгу", водночас – редактор журналів "Хозяйство Донбасса" та "Знання". Потім – керівничий Центр. стат. управління – член РНК УСРР (до травня 1927). На цій посаді висловлювався за ліквідацію воєнно-комуніст. інституцій (напр. комітетів незаможних селян; див. також "Воєнний комунізм"), активно українізував кадри держ. статистики (див. Українізації політика). Опісля був членом колегій і керівником управлінь кількох наркоматів УСРР. Від березня 1931 – у Москві: заст. нач. Центр. управління народно-госп. обліку Держплану СРСР, від 1933 – нач. управління обліку і звітності к-ту заготівель при РНК СРСР.

7 серпня 1937 заарештований органами НКВС СРСР як нібито учасник "контрреволюційної організації правих". До цього невдовзі було долучено звинувачення в "українському націоналізмі". Незважаючи на те, що М. не дав жодного зізнання, за цими сфабрикованими обвинуваченнями Військова колегія Верховного суду СРСР 25 листопада 1937 засудила його до смертної кари.

Страчений у м. Москва.

У СРСР і Україні аж до останнього часу свого існування комуніст. режим намагався не допустити позитивної згадки навіть імені М., про що, серед іншого, свідчить постанова політбюро ЦК КПУ від 30 березня 1988.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Майстренко І. Про книгу "До хвилі" та її авторів. В кн.: Мазлах С., Шахрай В. До хвилі: Що діється на Україні і з Україною. Нью-Йорк, 1967
  2. Юренко О. Із мороку забуття..: Мазлах (Робсман) Сергій Михайлович. В кн.: Реабілітовані історією. К.–Полтава, 1992
  3. Його ж. Сергій Михайлович Мазлах. В кн.: Зневажена Кліо. К., 2005.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРТЕМІВСЬК (БАХМУТ)
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • БІЛЬШОВИЗМ
  • ДОНЕЦЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХАРКІВ
  • КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН, КОМНЕЗАМИ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МІСЬКА ДУМА
  • МІСЬКА УПРАВА
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • ОДЕСА
  • ПОЛТАВА
  • ПРОДРОЗКЛАДКА
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • ШАХРАЙ ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ
  • УКРАЇНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • УНІВЕРСАЛИ УЦР
  • ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ

  • Пов'язані терміни:
  • ФЕДЕРАЛІСТІВ ГРУПА, ФРАКЦІЯ ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • ШАХРАЙ ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКІ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ (ЛІВІ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІСТНИК, ЩОДЕННА ГАЗЕТА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)