Бібліографічне посилання: Варварцев М.М.
ЛЕЖЕ Луї-Поль-Марія [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lezhe_L_M (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
ЛЕЖЕ ЛУЇ-ПОЛЬ-МАРІЯ
ЛЕЖЕ (LEGER) Луї-Поль-Марія (13.01.1843–30.04.1923) – франц. славіст, член Академії написів і красного письменства Франції (1880), чл.-кор. (1884), дійсний член (1890) Петерб. АН (з 1914 – Петрогр., з 1917 – Рос. АН). Н. в м. Тулуза (Франція). Отримав юрид. освіту в Парижі. Зацікавившися слов'янознавством, захистив у Сорбонні докторську дис. на тему: "Кирило і Мефодій", викладав в Ін-ті живих сх. мов (Париж). 1872 був у наук. відрядженні в Росії та Україні. У Києві встановив зв'язки з вченими-гуманітаріями Київ. ун-ту, вивчав церковноістор. старожитності, опублікувавши за результатами подорожі звіт у паризькому ж. "Revue de France" (1873, № 2); переклад – у газ. "Киевлянин" (1873, №№ 32, 33) під назвою "Через Росію, Київ, його монастирі і печери". Вдруге приїжджав до Києва 1874, а 1884 – до Одеси як доповідач на археол. з'їздах. У працях "Сава, Дунай і Балкани" (Париж, 1884), "Слов'янський світ в ХIХ столітті", що є виданням вступної лекції до навч. курсу в Колеж де Франс (Париж, 1885), та ін. творах виступав на підтримку нац. розвитку і політ. незалежності слов'ян. народів у союзі з Румунією. Став одним із засновників наук. україністики в Зх. Європі. У "Revue critique d'histoire et de litterature" (Париж, 1873), "Rivista europea" (Флоренція, Італія, 1874–76) та ін. періодиках популяризував творчість Т.Шевченка (празьке видання "Кобзаря"), М.Драгоманова (його історико-літ. та фольклористичні розвідки), О.Федьковича (новели), П.Житецького ("Очерк звуковой истории малороссийского наречия"), О.Огоновського (укр. переклад "Слова о полку Ігоревім") тощо. Щодо історії "Слова" додержувався думки про появу цієї пам'ятки не раніше 14–15 ст. (його аргументи згодом підтримав А.Мазон)), 1884 Л. видав свою капітальну працю – переклад "Повісті временних літ", 1914 – розвідку "Микола Гоголь". 1904–06 читав у Колеж де Франс лекції з укр. літератури, резюме яких надрукував під назвою "Національний поет Малоросії Тарас Шевченко" (Париж, 1906). Праці Л. цінував І.Франко як джерело для студійних викладів з укр. етнографії. П. у м. Париж. |
дата публікації: 2009 р.
Праці: - Chants héroiques et chansons populaires des slaves de Bohéme. Paris, 1866
- Etudes slaves. Paris, 1875
- Histoire de l'Autriche-Hongrie. Paris, 1879
- Chronique dite de Nestor. Paris, 1884
- Le monde slave au XIX siècle. Paris, 1884
- Russes et Slaves. Etudes politiques et litteraires. Paris, 1890
- La mythologie slave. Paris, 1901 (пер. – "Славянская мифология", Воронеж, 1907)
- Nicolas Gogol. Paris, 1914.
Література: - Модестов В.И. Французский панславист. В кн.: О Франции. СПб., 1889
- Борщак І. Україна в творчості Л. Леже. "Життя й революція", 1929, № 2
- Погребенник Ф.П. Леже. В кн.: Шевченківський словник. т. 1. К., 1972
- Франко I. План викладів історії літератури руської. Спеціальні курси. Мотиви: Зібрання творів, т. 41. К., 1984
- Дмитриева Н.Л. Леже Луи. В кн.: Энциклопедия "Слова о полку Игореве". СПб., 1995
|