ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕВИТСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ФАВСТОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Небрат В.В. ЛЕВИТСЬКИЙ Володимир Фавстович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Levitsky_V_F (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВИТСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ФАВСТОВИЧ

ЛЕВИТСЬКИЙ Володимир Фавстович (06.06.1854–26.10.1939) – історик нар. госп-ва та екон. думки. Д-р політ. економії та статистики (1899), професор (1900). Академік ВУАН (1925; з 1936 – АН УСРР, з 1937 – АН УРСР, нині Національна академія наук України). Н. в с. Старостинець Сквирського пов. Київ. губ. (нині с. Старостинці Погребищенського р-ну Він. обл.) в сім'ї священика. Початкову освіту здобув удома та в місц. сільс. школі. Продовжив навчання в Київ. духовній семінарії (після 4-го – філософського – курсу звільнився). 1874 вступив до Новорос. ун-ту в Одесі, закінчив його зі званням кандидата прав (канд. робота – "О народном кредите в России"). 1876–77 підготував курс "Лекции по политической экономии". 1881 був направлений у наук. відрядження до Німеччини для вивчення там екон. наук. Відвідував лекції в Гейдельберзькому ун-ті, брав участь в екон. семінарах проф. Г. фон Шмоллера (1839–1917) в Берліні, вивчав госп. побут країни, зокрема, зразкові землеробські госп-ва та пром. підпр-ва. 1883 повернувся з-за кордону. 1884 склав іспит на ступінь магістра політ. економії в Московському університеті. Цього ж року захистив роботу ("Вопрос о методе политической экономии в новейшей германской литературе") на право викладання в Демидівському (Ярославському) юрид. ліцеї і був обраний там приват-доцентом по кафедрі політ. економії. 1890 отримав у Моск. ун-ті ступінь магістра політ. економії і статистики за працю "Задачи и методы науки о народном хозяйстве". 1 січня 1891 був призначений на посаду екстраординарного професора по кафедрі політ. економії та фінансового права в Демидовському (Ярославському) юрид. ліцеї. Читав там курси фінансового права та історії політ. економії.

1893, після отримання повідомлення про обрання його кандидатури юрид. ф-том Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) на кафедру поліцейського (адм.) права, переїхав до Харкова. 1894 опублікував працю "Предмет, задача и метод полицейского права". 1899 захистив у Моск. ун-ті дис. на тему: "Сельскохозяйственный кризис во Франции 1862–1892 гг." й отримав ступінь д-ра політ. економії та статистики. 1899 написав курс лекцій з політ. економії. 1900 був призначений ординарним професором кафедри поліцейського права Харків. ун-ту. У січні 1902 став ординарним професором кафедри політ. економії та статистики цього ун-ту. 1905 під його редакцією було опубліковано "Введение в курс полицейского права". Читав лекції з політ. економії та статистики. Його навч. курси не раз видавались у вигляді літографій і мали великий успіх у студентів. Розробив і читав курс "Історія політичної економії у зв'язку з історією господарського побуту". 1907 вийшла друком перша частина цього курсу (охоплювала екон. історію античності та середніх віків), а 1914 – повний курс. На той час це був перший підручник з екон. історії в Російській імперії. Він містив виклад історії госп-ва та екон. учень від античності до періоду появи історичної школи та соціального напряму політ. економії. У ньому, зокрема, виділялися 3 стадії в історії госп-ва: 1) період замкнутого натурального госп-ва (на цій стадії продукти споживаються в межах тих господарств, які їх виробляють); 2) період міськ. госп-ва (на цій стадії деякі продукти виробляються в одних госп-вах, а споживаються в інших; характерною ознакою цієї стадії є поява міст як центрів обробної пром-сті та торгівлі); 3) період нар. госп-ва (на цій стадії на основі розвинутих суспільного поділу праці та обміну формуються нац. ринки та світ. госп-во).

У цій та ін. працях критикував запропонований Ж.-Б.Сеєм (1767–1832) і згодом загальновизнаний поділ екон. науки за фазами сусп. відтворення, вказував на те, що цей поділ обмежує предмет екон. науки вивченням закономірностей вир-ва, розподілу, обміну та споживання. Обґрунтовував включення до політ. економії, поряд із вивченням стихійної дії об'єктивних законів, аналізу впливу держ. влади на екон. відносини, на розвиток нар. госп-ва та досягнення заг. добробуту.

Запропонував осн. принципи класифікації екон. наук і обґрунтував необхідність строгого розмежування начал теорії, політики та історії в складі екон. учень. Виокремлення різних частин екон. науки вважав закономірною тенденцією, що сприяє поглибленню теор. аналізу та уникненню тенденційності в оцінці практичних наслідків екон. політики. Вказував на історичність предмета кожної з теор. екон. систем. Історію нар. госп-ва та історію екон. учень класифікував як самостійні наук. дисципліни. Відстоював принцип рівноправності та рівноцінності різних екон. теорій у структурі екон. науки, необхідність використання їхніх здобутків для подальшого розвитку екон. науки в цілому. Наголошував, що зміст політ. економії є сукупністю знань, отриманих різними економічними школами. Виступав за необхідність соціальних реформ та активне державне втручання в екон. життя.

З початком Першої світової війни брав участь у різноманітних громад. орг-ціях, створених для допомоги армії, очолював т. зв. шпитальну комісію. Від серпня 1914 був гласним міської думи в м. Харків.

Після встановлення в Харкові рад. влади працював (від 1919 і до 1931) професором Харків. сільськогосподарського ін-ту (до 1921 – Харків. ін-т сільс. госп-ва та лісництва). 1924–26 викладав там курс економіки сільс. госп-ва.

У березні 1925 обраний академіком ВУАН по кафедрі історії нар. госп-ва. У цей період досліджував питання історії нар. госп-ва стародавнього світу.

Після виходу на пенсію написав спогади "Павло Михайлович Дашкевич: Спомини приятеля" (1932).

Про життя Л. після 1931 достовірних відомостей поки що немає, його біографам також не відомо, де він помер і де похований.

Деякі матеріали з архіву Л. зберігаються в Ін-ті рукопису НБУВ.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Вопрос о методе политической экономии в новейшей германской литературе. "Юридический вестник", 1884, № 12
  2. Вопрос о чиншевом владении. "Русская мысль", 1886, кн. 3
  3. Вечно наследственная аренда земель. "Юридический вестник", 1885, № 6–7
  4. Задачи и методы науки о народном хозяйстве. Ярославль, 1890
  5. Предмет, задача и метод полицейского права. "Записки Харьковского университета", 1894
  6. Земледельческие артели Херсонской губернии. "Русская мысль", 1896, кн. 9
  7. Сельскохозяйственный кризис во Франции 1862–1892 гг. Х., 1899
  8. Некоторые черты современного положения экономических знаний. "Русское экономическое обозрение", 1901, № 9
  9. Значение кустарных промыслов в народном хозяйстве. "Народное хозяйство", 1902, кн. 2
  10. Аграрный вопрос в России с точки зрения основных течений в развитии современного народного хозяйства. Б/м, 1906
  11. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта. Х., 1914.
Література:
  1. Левитский Владимир Фавстович. В кн.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 17. СПб., 1896
  2. Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). Х., 1908
  3. Історія Академії наук Української РСР, кн. 1. К., 1967
  4. Академія наук України. Персональний склад, 1918 – 1993. К., 1993
  5. Коропецький І.-С. Українські економісти ХIX століття та західна наука. К., 1993
  6. Лортикян Э.Л. Украинские экономисты первой трети ХХ столетия: Очерки истории экономической науки и экономического образования. Х., 1995
  7. Левитський Володимир Фавстович. В кн.: Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. К., 2002
  8. Нариси з історії Харківського національного економічного університету. Х., 2005.

Посилання:
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • МІСТО
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)