Бібліографічне посилання: Матях В.М.
ЛЕВИЦЬКИЙ Дмитро Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Levitsky_D_G (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
ЛЕВИЦЬКИЙ ДМИТРО ГРИГОРОВИЧ
| |
ЛЕВИЦЬКИЙ Дмитро Григорович (1735–07.04.1822) – живописець-портретист реалістичного напряму. Походив зі старовинного священицького роду Носів. Батько – Г.Левицький-Ніс – священик, відомий укр. графік. Мати – Агафія, уроджена Левицька. Л. здобув фундаментальну освіту (існує припущення, що він деякий час навч. в Києво-Могилянській академії), був добре обізнаним з новітніми тенденціями в худож. житті Зх. Європи. Великий вплив на формування Л. як художника справив рос. портретист 18 ст. О.Антропов, під кер-вом якого він працював спочатку в Києві (імовірно, брав участь в оформленні інтер'єру Андріївської церкви), а пізніше – у Москві та Санкт-Петербурзі(від 1758). Учителями його були також франц. живописець Л.-Ф.Лагрене та італ. майстер Дж.Валеріані. Моск. період життя Л. позначився навчанням у кращих майстрів канцелярії від буд-ва, разом з ними він брав участь у розписі Тріумфальних воріт. Також залучався до створення іконостасів для ряду відбудованих у той час моск. церков. 1770 за портрет ректора Академії мист-в архіт. А.Кокоринова був обраний академіком. Від 1771 керував класом портретного живопису академії. Серед його учнів були, зокрема, С.Щукін, П.Дрождін, Л.Миропольський, Є.Камеженков. Значний вплив мав на П.Соколова, В.Боровиковського, Г.Угрюмова. У 70–80-ті рр. 18 ст. створив: портретний сюжетний цикл учениць Смольного ін-ту шляхетних дівчат (1773–77), портрети купців П.Демидова, Н.Сеземова, імп. Катерини II, статс-секретаря О.Безбородька, дитячі портрети спадкоємців престолу, портрети письменників М.Новікова, М.Львова, дир. Рос. академії К.Дашкової та ін. Характерною рисою його творчості стало поєднання худож. техніки кращих європ. мистецьких шкіл з нац. нар. витоками. Поряд з галереєю парадних портретів створив серію інтимних, побутових портретів, в яких, на думку його критиків, проявив себе як непересічний психолог. Зокрема, до таких належить виконаний в нар. стилі портрет його доньки. У серпні 1787 вийшов у відставку. До академії вернувся 1807 як член худож. ради. Останні його твори датовані 1818. Похований у С.-Петербурзі на Смоленському кладовищі. Його творчий спадок зберігається в худож. галереях Росії та деяких ін. країн. |
дата публікації: 2009 р.
Література: - Дягилев С. Д.Г. Левицкий. 1735–1822. СПб., 1903
- Скворцов А. Д.Г. Левицький. М., 1915
- Кузьминский К.Ф., Рокотов Ф.С. Д.Г. Левицкий: Развитие русской портретной живописи ХVIII века. М., 1939
- Гершензон-Чегодаева Н.М. Дмитрий Григорьевич Левицкий. М., 1964
- Дмитрий Григорьевич Левицкий (1735–1822). Серия: Мастера русской живописи. Л., 1985
- Д.Г. Левицкий. 1735–1822: Сборник научных трудов. М., 1987
- Евангулова О.С., Карецев А.А. Портретная живопись в России второй половины ХVIII в. М., 1994
- Кузнецов С.О. Неизвестный Левицкий. Портретное искусство живописи в контексте петербургского мифа. СПб, 1996
- Маркина Л. Дмитрий Левицкий. М., 2001.
|