ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Янковська О.В. ЛЕОНТОВИЧ Микола Дмитрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Leontovich_M_D (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ Микола Дмитрович (13(01).12.1877–23.01.1921) – композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, муз. громад. діяч, збирач муз. фольклору. Н. в с. Селевинці (нині село Немирівського р-ну Він. обл.) у сім'ї священика. Початки муз. освіти здобув удома. Його батько – Дмитро Федорович – чудово співав, грав на контрабасі, скрипці, віолончелі, гітарі, мати – Марія Йосипівна (в дівоцтві Ятвицька) – мала гарний голос і часто співала укр. нар. пісні, брат і сестри з дитинства навчалися музики й згодом стали співаками та музикантами. Від 1879 разом з родиною мешкав у с. Шершні (нині село Таврійського р-ну Він. обл.). 1887 відвідував підготовчий клас Немирівської г-зії. Від січня 1888 був учнем Шаргородського початкового духовного уч-ща, а по його закінченні 1892 вступив до Кам'янець-Подільської духовної семінарії, де опанував теорію музики і хоровий спів (його наставниками були Ю.Богданов та І.Лепехін). Відвідував концерти й вистави. Почав обробляти укр. нар. пісні. 1898 закінчив Кам'янець-Подільську духовну семінарію і почав працювати учителем співу та арифметики у с. Чуків (нині село Немирівського р-ну Він. обл.). 1901 уклав збірку обробок нар. пісень для хорового співу без інструментального супроводу ("Перша збірка пісень з Поділля"). Від березня 1901 зайняв посаду вчителя церк. співу і чистописання в Тиврівському духовному уч-щі. 22 березня 1902 одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич. Деякий час потому переїхав із дружиною до м. Вінниця й зайняв там посаду учителя музики в церковно-учительській школі. 1903 видав "Другу збірку пісень з Поділля". 1903–04 під час канікул відвідував лекції в Придворній співоцькій капелі в Санкт-Петербурзі (1904 одержав свідоцтво регента). Через суперечки з адміністрацією Він. церк. вчительської школи переїхав на Донбас, викладав (з осені 1904) спів та музику в залізничній школі на ст. Гришино (нині м. Красноармійськ Донец. обл.). 1905 створив хор робітників, виступав з ним на мітингах. Через переслідування поліції повернувся на Поділля. Від 1908 до 1918 викладав співи у жін. єпархіальному уч-щі в Тульчині. Потоваришував з учнем М.Лисенка, майстром хорової музики К.Стеценком. Керував хором, кілька разів на рік давав концерти укр. музики, слухати які приїжджали гості з Вінниці, Києва, Одеси. Був головою тульчинської "Просвіти" (див. Просвіти). Від 1909 періодично їздив до проф. Б.Яворського в Москву та Київ, щоб навчатися композиції. 1916 на запрошення К.Стеценка, П.Козицького, О.Кошиця разом з хором виконував свої обробки у Києві (зокрема "Щедрик", що з часом стала найвідомішою укр. піснею за кордоном), після Лютневої революції 1917 багато часу працював у Києві. 1918–19 брав активну участь у розбудові укр. нар. муз. к-ри – був одним з організаторів 1-ї Укр. держ. капели, викладав у Муз. драм. ін-ті ім. М.Лисенка, Київ. учительській семінарії, на диригентських курсах, керував хором як диригент. На поч. 1919 разом із родиною (мав двох доньок) переїхав жити до Києва, однак восени цього ж року, після захоплення Києва військами ген. А.Денікіна (див. Денікіна режим в Україні 1919–1920) , повернувся до Тульчина, де заснував муз. школу, керував самодіяльними хорами, виступав з концертами у військ. частинах. Незважаючи на матеріальну скруту, посилено працював над новими муз. творами, мав намір (за деякими джерелами) емігрувати.

Трагічно загинув у с. Марківка (нині село Теплицького р-ну Вінницької обл.), куди приїхав гостювати до свого батька й сестри і був застрелений невідомим, який попросився на ночівлю до хати (розповідь батька Л. про смерть сина записав товариш Л. – Г.Яструбецький; згідно з цим записом, невідомий прибулець був співробітником Гайсинської ЧК Гріщенком). Похований у цьому ж селі.

Автор обробок для хору класичних творів, понад 150 укр. нар. пісень (у т. ч. "Пряля", "Козака несуть", "Ой з-за гори кам'яної", "Щедрик"); революц. пісень ("Інтернаціонал", "Варшав'янка", "Ми ковалі своєї долі"); хорових пісень ("Легенда", "Моя пісня", "Літні тони", "Льодокол"); опери "На русальчин Великдень"; духовних творів; методичних статей.

1921, одразу після смерті Л., у Києві створили комітет вшанування його пам'яті. Цього ж року його ім'ям було названо одну з вулиць у м. Київ, а 1922 створено Музичне товариство імені Леонтовича. 1969 в Тульчині йому встановлено бронзове погруддя (скульп. Г.Кальченко), а в с. Марківка в колиш. садибі батька Л. створено музей композитора. 1977 ЮНЕСКО оголосило роком Л. У Києві на фасаді будинку № 2 по вул. Багговутівській, де свого часу діяла учительська семінарія, в якій викладав і в приміщенні якої деякий час мешкав Л., на його честь встановлено меморіальну дошку. 2002 у м. Кам'янець-Подільський на стародавньому корпусі Подільської держ. аграрно-тех. академії (приміщення колиш. духовної семінарії), в якому свого часу навч., жив і як диригент студентського хору виступав Л., йому відкрито меморіальну дошку.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Чапківський О. Микола Леонтович. Життя–творчість–смерть. "Музика", 1923, № 1
  2. Яропуд З. Великий подолянин. До 125-річчя від дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича. "Кам'янець-Подільський вісник", 2002, 6 грудня
  3. Ахевич Н.П. Співець Поділля. 130 років з дня народження М.Д. Леонтовича. "Інформаційний щомісячник Тульчинської централізованої бібліотечної системи", 2007, № 4 (4)
  4. Скрипник В. Вбивця стріляв у... сплячого Леонтовича. "Голос України", 2007, 22 червня
  5. Мельник О. Реквієм по Леонтовичу. "Українська газета", 2008, 18–31 грудня.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919–1920
  • КОШИЦЬ ОЛЕКСАНДР АНТОНОВИЧ
  • КОЗИЦЬКИЙ ПИЛИП ОМЕЛЯНОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МОСКВА
  • МУЗИЧНЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ М.ЛЕОНТОВИЧА
  • ПРОСВІТА (1868–1939)
  • ПРИДВОРНА СПІВАЦЬКА КАПЕЛА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СТЕЦЕНКО КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.

  • Пов'язані терміни:
  • БОГОГЛАСНИК
  • ДУМКА
  • ГРІНЧЕНКО МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ
  • КАЛЬЧЕНКО ГАЛИНА НИКИФОРІВНА
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КОЗАЦЬКА ТЕМАТИКА В УКРАЇНСЬКОМУ ТА СВІТОВОМУ МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • ЛЮДКЕВИЧ СТАНІСЛАВ ПИЛИПОВИЧ
  • МАКМЕРРІН РОДЖЕР
  • МУЗИЧНЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ М.ЛЕОНТОВИЧА
  • НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ П. ЧАЙКОВСЬКОГО
  • НЕМИРІВ, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШАРГОРОД
  • СКОРИК МИРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • СТЕПОВИЙ ЯКІВ СТЕПАНОВИЧ
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ТИЧИНА ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА КАПЕЛА
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО РЕВОЛЮЦІЙНИХ МУЗИКАНТІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)