ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛАНГЕМАК ГЕОРГІЙ ЕРІХОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Глушко О.В., Мовчан О.М. ЛАНГЕМАК Георгій Еріхович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Langemak_G_E (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАНГЕМАК ГЕОРГІЙ ЕРІХОВИЧ

ЛАНГЕМАК Георгій Еріхович (21 (08).07.1898–11.01.1938) – військ. інженер, один із гол. розроблювачів реактивних снарядів на твердому паливі, що використовувалися в реактивному мінометі, названому в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 "катюшою". Герой Соц. Праці (1991, посмертно). Н. в м. Старобільськ в сім'ї німця та швейцарки за походженням, які викладали іноз. мови. 1916 закінчив 8-класну Єлизаветградську г-зію і вступив на філол. ф-т Петрогр. ун-ту. У цьому ж році призваний в армію і направлений на навчання до школи мічманів по Адміралтейству. З березня 1917 продовжив службу в 1-й роті 28-ї батареї 5-го кріпосного батальйону берегової оборони Фінської затоки Балт. моря на Примор. укріпленні Петра Великого (о-в Руссаре, Фінляндія). До квітня 1918 займав посади: молодшого офіцера, старшого офіцера, в. о. командира батареї. Після розпаду старої російської армії повернувся додому. В серпні 1918 вступив на історико-філол. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі.

У липні 1919 по офіцерській мобілізації призваний на службу в Робітничо-сел. червоний флот і направлений в розпорядження командування берегової оборони Кронштадтської фортеці. Від 31 липня 1919 – пом. командира батальйону 2-го артилер. дивізіону; з 10 серпня 1919 – командир 1-ї батареї 2-го артилер. дивізіону; від 16 липня 1920 до 20 травня 1921 – комендант форту "Тотлебен" 2-го артилер. дивізіону. Під час Кронштадтського повстання 1921 був заарештований повстанцями. З 20 травня до 22 червня 1921 завідував стройовою та навч. частиною 4-го артилер. дивізіону.

14 грудня 1923 – 15 березня 1928 – слухач балістичного від-ня артилер. ф-ту Артилер. (від 1 жовтня 1925 – Військово-тех.) академії РСЧА. Під час навчання разом із співробітниками балістичної лабораторії виконував завдання лабораторії М.Тихомирова.

По закінченні Військово-тех. академії на прохання М.Тихомирова як спеціаліст із внутр. балістики направлений на роботу в Газодинамічну лабораторію, де 1930 очолив 1-й сектор (від 1932 – відділ) порохових ракет. Безпосередньо керував розробкою і доводкою реактивних снарядів РС-82 та РС-132. Листувався з К.Ціолковським. 1930–31 – приватний викл. Військово-тех. академії РСЧА. 1930–34 – позаштатний експерт К-ту з винаходів при Раді праці та оборони СРСР.

З вересня 1933 – нач. Ленінгр. відділу Реактивного НДІ, керував переїздом ленінгр. групи та матеріальної частини в Москву. Від січня 1934 – заст. дир. з наук. частини, гол. інженер Реактивного НДІ (з 1937 – НДІ-3). Цього ж року направлений (в "рахунок 1000") організовувати пром-сть. 1935–37 – голова тех. ради Реактивного НДІ (НДІ-3). Під його кер-вом було розроблено більш як 250 різновидів реактивних снарядів, більшість з яких передано на озброєння РСЧА (див. Радянська армія).

Автор і співавтор 12 винаходів, бл. 10 книг і статей, а також 2 перекладів із франц. мови. Першим почав вживати термін "космонавтика", розробив систему термінів для реактивної техніки. Військ. інженер 1-го рангу (1936).

2 листопада 1937 заарештований "як німецький шпигун", 11 січня 1938 на закритому суд. засіданні сесії Верховного суду СРСР засуджений як "ворог народу" до розстрілу і страчений. Похований на кладовищі біля Донського крематорію в м. Москва.

21 листопада 1955 реабілітований.

Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Оперенные снаряды, тяговые ракеты. "Проектирование реактивных снарядов и тяговых ракет", вып. 1. Л., 1934
  2. Ракеты, их устройство и применение. М.–Л., 1935 (у співавт. з В.П. Глушко).
Література:
  1. Мирошниченко И. Память: 60-летию освобождения Старобельщины от немецко-фашистских захватчиков. Луганск, 2003
  2. Сандул В. Творець переможної зброї: Життя і смерть Георгія Лангемака. "День", 2005, 8 липня
  3. Глушко А. Лангемак Георгий Эрихович. Web: http://www.peoples./ru/technics/desigener/langemak/

Посилання:
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • СТАРОБІЛЬСЬК , МІСТО ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.

  • Пов'язані терміни:
  • СТАРОБІЛЬСЬК , МІСТО ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛ.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)