ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КУХАР ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Васильєв В.Ю. КУХАР Валерій Павлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kuhar_V_P (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КУХАР ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ

КУХАР Валерій Павлович (н. 26.01.1942) – учений-біохімік. Акад. НАН України (1985; до 1991 – АН УРСР, з 1991 – АН України, з 1994 – Національна академія наук України). Н. в м. Київ. У 16 років поступив до Дніпроп. хіміко-технологічного інституту. Отримавши 1963 диплом з відзнакою за спеціальністю "інженер-технолог пластмас", повернувся в рідне місто й поступив до аспірантури Ін-ту органічної хімії АН УРСР (з 1989 – Ін-т біоорганічної хімії та нафтохімії АН УРСР, з 1994 – Ін-т біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України). Від 1966 став працювати в цьому ж ін-ті: займав посади молодшого, потім – старшого наук. співробітника, 1967 захистив канд., а 1973 – докторську дис. ("Альфахлоралкіламіни та їх фосфорильовані похідні"), з 1975 очолював відділ хімії полігалогенорганічних сполук (згодом – відділ тонкого органічного синтезу), 1984 створив і очолив відділення біоорганічної хімії, з 1987 – дир. ін-ту. Від 1976 (і до 1996) читав курси лекцій з хімії елементоорганічних сполук та асиметричного синтезу в Київ. ун-ті.

1978 був обраний чл.-кор. АН УРСР та акад.-секретарем від-ня хімії та хім. технології АН УРСР, 1985 – акад. (спеціальність "органічна хімія"). 1988–93 – віце-президент АН УРСР/України. Водночас 1990–91 – чл. ЦК та чл. політбюро ЦК КПУ.

2004 очолював Комісію з вивчення техніко-екон. обґрунтування та екологічної безпеки різних технологій ліквідації твердого палива ракет СС-24. Від 2006 є чл. К-ту з Держ. премій України в галузі науки і техніки, з 2007 – заст. голови Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України.

У різні роки провів дослідження в галузі хімії полігалогенорганічних сполук, разом з учнями створив і дослідив низку невідомих раніше біологічно активних речовин, розробив високоефективні регулятори росту рослин. У галузі хімії біорегуляції виконав дослідження, які допомогли з'ясувати найбільш заг. закономірності процесів регуляції в живій клітині.

Як президент Укр. к-ту з програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" інтенсивно займається екологічними аспектами пром. технологій, пошуком шляхів зменшення техногенного навантаження на довкілля та ліквідації наслідків його забруднення. Публікує з цих питань статті та книги, зокрема видав монографію "Достижения энергетики и защита окружающей среды" (Київ, 2004, у співавт.).

Є автором понад 550 наук. праць і винаходів, а також гол. ред. зб. "Каталіз та нафтохімія"; чл. редколегій часописів: "Біотехнологія", "Журнал органічної та фармацевтичної хімії", "Украинский химический журнал", "Химия и технология воды", "Фармацевтичний журнал"; чл. редакційної ради ж. "Біополімери і клітина".

Лауреат премії ім. А.Кипріанова НАН України, Держ. премії України в галузі науки і техніки (1999), премії Міжнар. федерації вчених "Terni san Valentino: Un anno d'amore".

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. "Вісник НАН України", 2002, № 1
  2. Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005.

Посилання:
  • КИЇВ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

  • Пов'язані терміни:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ПОЛІТБЮРО ЦК КПУ, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)