Бібліографічне посилання: Гуцал П.З.
КРЕМЕНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kremenets (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці
КРЕМЕНЕЦЬ
КРЕМЕНЕЦЬ – місто Тернопільської області, райцентр. Залізнична станція. Нас. 23,3 тис. осіб (2004). Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1227 як місто Галицько-Волинського князівства. 1382–1569 належало до Великого князівства Литовського. 1438 місту надано магдебурзьке право. 1529–35 власником був віленський катол. єпископ Януш, 1535–56 – королева польс. і вел. княгиня литов. Бона Сфорца. Після укладення Люблінської унії 1569 перейшло до Корони Польської. 1633 представники волин. шляхти чашник Л.Древинський і хорунжий Д.Малинський одержали королів. привілей на заснування в К. правосл. монастиря з церк. братством, яке мало право утримувати шпиталь і друкарню. Згодом братство відкрило власну школу. 13 вересня 1637 митрополит Київський Петро (Могила) надав Кременецькому Свято-Богоявленському монастирю благословенну грамоту на ставропігію. 1636–38 в монастирі діяла друкарня; найбільш відома її книга – "Граматика" (збереглося 6 прим.). 1720 відкрита єзуїтська колегія (див. Єзуїтські школи). За проектом архіт. П.Гіжицького для неї 1731–43 зведений комплекс будівель (зберігся донині). Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) К. відійшов до Російської імперії. 1805 тут відкрилася Вища Волин. г-зія, реорганізована 1819 у Волин. ліцей (див. Кременецький ліцей), що діяв до 1832. Його матеріальна база була використана при заснуванні Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Цей навч. заклад приніс К. славу "волинських Афін". Усього в г-зії (потім – ліцеї) отримали освіту понад 600 осіб. Серед них – згодом відомі діячі польської к-ри: літератори К.-Ф.Годебський, М.Єловицький, Ю.Коженьовський, Ф.Ковальський, історик К.Сенкевич, літературознавець Т.Сєроцінський та ін.; поети – представники "української школи" в польській літературі М.Гославський, С.Гощинський, Т.Заборовський, А.Мальчевський, Т.Олізаровський, С.Осташевський, Т.Падура. Викладачами були історик Й.Лелевель, правознавець О.-Ю.Міцкевич (брат Адама), філолог А.Осінський, літературознавець Е.Словацький, економіст М.Хоньський та ін. 1836–1903 в К. діяла Волин. духовна семінарія; серед її вихованців – митрополит Н.Абрамович, історик і краєзнавець А.Сендульський. 1918–19 місто належало Українській Народній Республіці, від 1919 – Польщі. У ці роки в К. діяла правосл. семінарія (1918–39), українська г-зія ім. І.Стешенка (1918–38), польський ліцей (1921–39). Від 1939 – в складі УРСР (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі). 1940 у місті створено учительський інститут (діяв 1940–41, 1944–50), реорганізований 1950 в педагогічний інститут (1969 переведений у м. Тернопіль). Пам'яткою садово-паркового мист-ва є ботанічний сад, заснований 1806. Постановою КМ України від 29 трав. 2001 створено Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, до якого належать 17 пам'яток міста. У місті діють обласний гуманітарно-пед. ін-т ім. Т.Шевченка (створений 2002 на базі пед. коледжу), мед. уч-ще ім. А.Річинського, школа мист-в ім. М.Вериківського, краєзнавчий музей (створений 1937). 2003 відкрито літ.-меморіальний музей Ю.Словацького. У К. народилися: композитор М.Вериківський, літературозна-вець і фольклорист М.Коробка, письменники Г.Гордасевич та Ю.Покальчук, бандуристка, заслужена артистка України М.Попілевич, співак, перекладач В.Морозов, фольклорист О.Вітенко, рос. письменник Л.Котелянський, польс. поет Ю.Словацький, єврейс. просвітитель І.Левінзон, геолог і географ О.Чекановський, амер. скрипаль І.Стерн, генерал Армії УНР О.Осецький, бригадний комісар Червоної армії М.Вайнсберг, протопресвітер, оголошений Рос. правосл. церквою святим, О.Хотовицький. У К. навч. письменники У.Самчук, О.Лятуринська, Б.Харчук, К.Куцюк-Кочинський та А.Коломиєць, славіст, історик Ю.Мулик-Луцик, архієпископи правосл. церкви в діаспорі І.Скакальський і Б.Яковкевич, д-ри наук Є.Міцевич і П.Остапчук, голова Проводу укр. націоналістів О.Штуль-Жданович. У місті працювали літературознавець М.І.Петров, історики М.Теодорович та А.Хойнацький, художники А.Ждаха та О.Сафонов, ботанік Д.Міклер, проходили військ. службу В.Липинський і рос. мандрівник М.Пржевальський. |