Бібліографічне посилання: Рудий Г.Я.
КОВЕЛЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kovel_mst (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КОВЕЛЬ
КОВЕЛЬ – місто обласного підпорядкування Волинської області, райцентр. Розташов. на р. Турія (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 67 тис. осіб (2006). Вперше згадується в писемних джерелах під 1310. Від серед. 14 ст. – вотчина литов. феодалів, наприкінці 16 ст. – вотчина польс. короля. 1505 споруджено дерев'яний Благовіщенський собор. 1515 польс. король Сигізмунд I надав місту магдебурзьке право. Також було дозволено щороку влаштовувати тут два ярмарки – на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього (14 верес. за ст. ст.) та на 4-й день після Різдва Христового. У 17 ст. – один з найбільших екон. і торг. центрів Зх. Волині. Після національної революції 1648–1676 залишився у складі Польщі. Магдебурзьке право було відібране. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов до Російської імперії і став повітовим містом Волинської губернії. Влітку 1919 поблизу нього відбувалися бої Волин. д-зії Армії Української Народної Республіки з польс. військами. За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 у складі Зх. Волині відійшов до Польщі. 1939 об'єднаний з ін. укр. землями у складі УРСР, від 1940 – райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 28 черв. 1941 до 6 лип. 1944 був окупований гітлерівцями. У місті діяла антигітлерівська група. Неподалік міста проводило свою бойову операцію Чернігівсько-Волинське партизанське з'єднання під командуванням О.Федорова (див. Ковельський вузол). Архіт. пам'ятки: Свято-Михайлівська церква, Свято-Воскресенська церква (1877). У місті встановлено пам'ятник Лесі Українці (1991). |