Бібліографічне посилання: Рубльов О.С.
КОВАЛЕВСЬКИЙ Микола Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kovalevsky_Mykola (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КОВАЛЕВСЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
КОВАЛЕВСЬКИЙ Микола Миколайович (03.09.1892–18.08. 1957) – політ. і держ. діяч, кооператор, публіцист, дослідник нац. політики СРСР. Н. на х. Іванівка Сосницького пов. Черніг. губ. (за ін. даними – у Крупах Люблінської губ., Польща) у дворянській родині. Навч. в Черніг. г-зії, закінчив г-зію в м. Радом (1912; нині місто в Польщі). Навч. на історико-філол. ф-ті Моск. ун-ту, екон. від. Київ. комерційного ін-ту (не закінчив). Активіст укр. студентських громад. 1914 увійшов до Київ. к-ту укр. есерів (див. Українська партія соціалістів-революціонерів), співавт. проекту парт. програми, брав участь у підготовці демонстрації протесту проти заборони царатом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка. У лют. 1914 – ув'язнений, утримувався у Лук'янівській тюрмі, звільнений за браком доказів. Від кін. 1914 працював у кооперації на Полтавщині. 1916 прийнятий до Полтав. осередку Товариства українських поступовців, одночасно працював у Київ. центрі укр. есерів. Діяльний учасник установчого з'їзду УПСР 17–18 (4–5) квіт. 1917, з лип. – голова УПСР. На Всеукраїнському селянському з'їзді 1917 обраний головою ЦК Укр. сел. спілки. Очолював редколегію газ. "Народна воля" – спільного органу Укр. сел. спілки і УПСР. Під час роботи обраний чл. Української Центральної Ради від Полтавської губернії, згодом – чл. Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради). У трав. 1917 брав участь у переговорах делегації УЦР із Тимчасовим урядом у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). У листоп. 1917 входив до складу Крайового комітету по охороні революції в Україні. У листоп. 1917 – квіт. 1918 – ген. секретар продовольчих справ і міністр продовольчих справ Української Народної Республіки. У січ. 1919 – депутат Трудового конгресу України. За Директорії УНР – міністр земельних справ в урядах С.Остапенка, Б.Мартоса, І.Мазепи. Від 1920 – на еміграції. Спершу жив у Відні, очолював одну з груп УПСР. Від 1927 мешкав у Варшаві, співробітничав з укр. і польс. часописами: "Літературно-науковий вістник" (Львів), варшавськими – "Biuletyn Polsko-Ukraiński", двомісячник "Sprawy Narodowościowe", квартальник "Wschód" та ін.; був дир. пресової "Agencji Telegraficznej Express"; співпрацював з Інститутом дослідження національних справ у Варшаві. У роки Другої світової війни – у Румунії, був співред. ж. "Наше життя" (Бухарест; 1940–42). У повоєн. час мешкав у Австрії; від 1950 – ред. агентства "Express-Pressedienst" (Інсбрук); голова Укр. допомогового к-ту в Австрії; брав участь у підготовці "Енциклопедії українознавства", співробітничав з Інститутом з вивчення СРСР у Мюнхені (Німеччина). П. у м. Інсбрук. |
дата публікації: 2007 р.
Праці: - Україна під червоним ярмом. Варшава–Львів, 1937
- Polityka narodowościowa na Ukrainie Sowieckiej: Zarys ewolucji stosunków w latach 1917–1937. Warszawa, 1938
- Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920–1954). Мюнхен, 1955
- При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. Інсбрук, 1969.
Література: - Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 рр., т. 1–2. Ужгород, 1930–32
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998.
|