ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНКЛАВ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. КОНКЛАВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Konklav (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНКЛАВ

КОНКЛАВ (від лат. conclave – кімната, що зачиняється) – канонічний інститут Римо-катол. церкви, що регулює обрання Папи Римського кардиналами, які збираються у Ватикані за зачиненими дверима.

Процедура обрання Папи Римського варіювалася впродовж століть. У добу середньовіччя імператор й аристократичні рим. родини не раз втручалися в перебіг виборів, перетворюючи їх на політ. процес. Усунення впливу світської влади на обрання папи було однією з цілей Григоріанської реформи (Григорій VII, світське ім'я Гільдебранд, гол. провідник реформи, з 1049 був довіреною особою кількох пап, справляв значний вплив на політику папського престолу, Папа Римський 1073–85). Папа Миколай II (1059–61) передав 1059 виняткове право обирати папу кардиналам; рим. духовенство і народ мали скликатися після виборів для висловлення своєї згоди. Папа Олександр III (1159–81) 1179 скасував положення про необхідність згоди народу й духовенства, ухваливши правило, згідно з яким при цілковитій незгоді між кардиналами правильно обраним вважається кандидат, який набере 2/3 голосів. Порядок проведення К. остаточно запровадив 1274 папа Григорій Х (1272–76), він закріпив норму щодо ізоляції кардиналів на час К., аби попередити будь-яке стороннє втручання й скоротити час виборів (сам Григорій Х був обраний після 2-х років і 9-ти місяців засідань). Нині порядок проведення К. визначає апостольська конституція Universi Dominici gregis, видана папою Іоанном Павлом II 22 лют. 1996.

У К. беруть участь лише кардинали (за винятком тих, кому до дня смерті папи виповнилося 80 років). Максимальна кількість кардиналів-виборців не повинна перевищувати 120 осіб. Папою може бути обраний будь-який католик чол. статі, здатний прийняти обрання (з 1378 папами обиралися лише кардинали).

К. відбувається на тер. Ватикану, у місці, зачиненому для сторонніх. Кардинали в цей час живуть у Будинку св. Марти, відбувають богослужіння в капли-цях Апостольського палацу й голосують у Сікстинській капелі. Кардинали можуть залишити К. лише після обрання папи; у разі крайньої потреби кардинал може вийти з Ватикану з поважної причини, визнаної такою більшістю учасників К. Під час К. будь-яке спілкування кардиналів із зовн. світом заборонене; усі зобов'язані суворо дотримува-тися таємниці, навіть і після К.

На 15-й день (або, у крайньому разі, не пізніше 20-го дня) після смерті папи кардинали-виборці збираються в соборі св. Петра на месу, потім урочистою ходою йдуть до Сікстинської капели, де починається К. Кардинали беруть участь у таємному голосуванні двічі вранці й двічі після обіду; для обрання папи потрібно 2/3 голосів присутніх кардиналів. Якщо після 12 днів жодний кандидат не отримає потрібної кількості голосів, кардинали можуть обрати папу абсолютною більшістю голосів. Після кожного голосування бюлетені спалюють у печі. Якщо за результатами виборів нікого не обрано, у піч підкидають вогку солому, що робить дим чорним. У разі обрання нового папи спалюють лише бюлетені – і спостерігачі бачать білий дим – знак обрання нового понтифіка.

Після завершення виборів кардинал-декан просить обраного кандидата висловити свою згоду з обранням і запитує його, яке ім'я він приймає. З моменту прийняття власного обрання новий папа отримує повну й найвищу владу в РКЦ. На цьому К. завершується.

Учасниками К., на 4-му засіданні якого 19 квіт. 2005 новим Папою Римським було обрано кардинала Йозефа Ратцингера, який прийняв ім'я Бенедикта XVI, були: глава Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар та глава конференції єпископів Римо-католицької церкви в Україні кардинал Мар'ян Яворський.

дата публікації: 2008 р.

Посилання:
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГУЗАР ЛЮБОМИР
  • ІМПЕРАТОР
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • КАРДИНАЛ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА (УГКЦ)
  • ВАТИКАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)